Синтаксичний спосіб творення термінів галузі залізничного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Прогрес сучасної науки й техніки призводить до змін у різних галузях діяльності людини, а накопичення наукових знань, поява нових та ускладнення тих понять, що вже існують у науці, вимагає їхньої відповідної вербалізації у складі тієї або іншої терміносистеми. Як зазначають дослідники, можливість використання термінів-однословів для позначення все зростаючої кількості понять певною мірою вичерпала себе, до того ж ускладнення самих понять вимагає більшої точності для їхнього словесного вираження. Це стимулює до використання для позначення нового поняття вже відомого мовного матеріалу з додаванням того або іншого визначення. Найбільш інформативними одиницями термінологічної лексики дослідники вважають терміни-словосполучення, оскільки за їх допомогою «можна виразити найбільшу кількість необхідних ознак поняття».

Класифікація термінів за їхньою синтаксичною структурою на матеріалі транспортної термінології вже була предметом лінгвістичного опису. Так, у дослідженнях М.М. Бондарчук і А.А. Романченка розглянуто функціонування терміносполучень авіаційної галузі (на матеріалі російської та перської мов, відповідно). Компонентний аналіз термінологічних словосполучень галузі автомобілебудування й ремонту транспортних засобів на матеріалі української мови здійснено в роботі Н.В. Нікуліної. Порівняльний аналіз структурної типології німецьких і російських термінів автомобільної галузі наведено в дисертаційному дослідженні Ю.М. Ревіної. Опис структурних особливостей англійської термінології залізничного транспорту здійснено в роботі О.В. Демішкевич. Характеристику полі-лексемних термінів залізничної галузі подано в дослідженнях

О.М. Міронеско (на матеріалі російської мови) та Л.А. Чернишової (на матеріалі англійської й російської мов). Словосполучення в українській термінології залізничного транспорту ще не були об'єктом лінгвістичного опису.

Визначення поняття «термін» як слова або словосполучення «спеціальної (наукової, технічної тощо) мови, що утворюється (приймається, запозичується тощо) для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів» підкреслює важливість відповідності форми мовного знаку змісту поняття. У свою чергу, використання складних за структурою найменувань понять і реалій тієї або іншої галузі діяльності людини задля можливості «максимального відображення в терміні відмінних ознак поняття» йде в розріз із такою вимогою, що висувається до терміна, як стислість. Однак за умови дотримання відповідності терміна-словосполучення правилам і нормам мови, вимозі системності, однозначності, відсутності синонімії, милозвучності тощо «нема підстав відмовляти термінові в його термінологічності», незалежно від лексичної довжини останнього.

У науковій літературі переважно виділяють два основних структурні типи термінів: терміни-слова й терміни-словосполучення, а дослідження термінологій різних галузей науки і техніки підтверджує велику продуктивність саме останнього. Так, на думку С.В. Гриньова-Гриневича, синтаксичний спосіб покладено в основу утворення «60-95% складу різних досліджуваних термінологій європейських мов». Причини такого явища вбачаються у високій здатності комбінування та можливості збільшувати кількість компонентів із накопиченням ознак, за допомогою яких здійснюється послідовне розрізнення певних явищ.

Як зауважує І.С. Квітко, переважна кількість термінів-словосполучень легко розчленяються на складові, причому «значення терміна-словосполучення зазвичай багатше за суму значень терміноелементів, подібно до того, як складне поняття не є механічним поєднанням більш простих понять, що лежать в його основі», наприклад: автоматична локомотивна сигналізація - пристрій для безперервного передавання сигналів із колії на локомотивний світлофор, який знаходиться в кабіні машиніста.

За твердженням науковців, термінологічні словосполучення можуть утворюватися на основі слів, які належать до складу термінології аналізованої галузі (службовий вагон, маневровий локомотив); уходять до складу загально-технічної термінології (двигун механізму пересування візка, брус перевідний стрілочний; є термінами спорідненої та/або віддаленої дисципліни (міст метрополітену, експортний вантаж); узяті із загально-мовного словника (білий вогонь світлофора, лампа стоп-сигналу).

Аналіз термінології залізничного транспорту засвідчує, що найбільш продуктивними моделями утворення іменникових словосполучень атрибутивного типу серед двокомпонентних термінів є такі:

- прикметник + іменник (А + N1): багажний вагон, пасажирська швидкість, портова станція тощо.

Варто зауважити, що нерідко для найменування складних реалій використовуються терміносполучення, в яких атрибут представлений прикметниками складної конструкції: маршрутно-контрольні пристрої, багатоколійний перегін тощо.

Атрибутивну функцію у двокомпонентних термінах можуть виконувати також дієприкметники (пасивні й активні): блокувальний сигнал, підштовхувальний локомотив, уловлюючий тупик; при чому поширеним також є уживання багатоосновних дієприкметників: гальмо-випробний вагон, забірно-роздавальний вагон, колієвимірювальний вагон, шпалорізний станок, шпалопідбивальна машина тощо.

іменник + іменник (Ц + N1). Ця група представлена такими моделями:

іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + N1): база вагона, коливання вагона, відкриття світлофора, безпека перевезень тощо;

іменник у називному відмінку + іменник у давальному відмінку + К): черговий по депо, інспекція на залізниці тощо.

Відзначимо, що серед двокомпонентних термінів зустрічаються й прийменникові словосполучення: відхилення від графіка, диспетчер із ремонту тощо. У структурній побудові переважають моделі підрядної залежності компонентів: узгодження (додатковий поїзд, сортувальна платформа), керування (випробування на маневреність, маршрутизація перевезень).

Серед тричленних конструкцій термінів виділяємо такі структури:

іменник у називному відмінку + прикметник + іменник у родовому відмінку + А + N1): автоблокування постійного струму, бригадир колійної бригади тощо;

прикметник + прикметник + іменник у називному відмінку (А + А + N1): безгіркова сортувальна станція, порожній критий вагон тощо;

прикметник + іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку (А + N + N1): бокове хитання локомотива, взаємне замикання стрілок, головна рама тепловоза тощо;

іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + іменник у родовому відмінку + N + Ц): гаситель коливань вагонів, поїзд для випробування гальм, пункт обороту локомотивів тощо;

іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + іменник у давальному відмінку + N + Ц): безпека робіт на коліях, кількість циліндрів у дизелі тощо.

Побудова трикомпонентних термінологічних словосполучень відбувається на основі як термінів-словосполучень, так і однослівних термінів, наприклад: на основі моделі «прикметник + іменник» утворено трикомпонентні терміни моделі А + (А + N1): вантажне перевезення + міжнародний - міжнародні вантажні перевезення; на основі моделі «іменник + іменник» укладено терміни моделі А + N1): довжина колії - корисна довжина колії. Опорним словом для моделей N + N + N та N + А + N є іменник: кожух + привід стрілки - кожух приводу стрілки; поїзд + приміське сполучення - поїзд приміського сполучення.

Чотирикомпонентні терміни в досліджуваній терміносистемі мають характер описовості. Формування таких словосполучень відбувається на основі елементів нижчих структур (трикомпонентних, двокомпонентних, однослівних термінах). У цій групі виділяємо такі структури:

прикметник + іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + іменник в орудному відмінку (А + N + N + Ц): автоматизована система керування метрополітеном, оперативне керування процесом перевезень тощо;

іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + прикметник + іменник у родовому відмінку + N+А + N ): вагон випробування контактної мережі, вентилятор охолодження тягових електродвигунів, машина для загвинчування рейкових шурупів тощо;

прикметник + іменник у називному відмінку + прикметник + іменник у родовому відмінку (А + N + А + N1): поточне утримання рухомого складу, резервний парк вантажних вагонів, тягова підстанція магістральної залізниці тощо; термінологічний словосполучення синтаксичний

іменник у називному відмінку + прикметник + прикметник + іменник у родовому відмінку +А+А + Ц): вісь ведучої колісної пари, мережа комутованих телеграфних зв'язків тощо;

прикметник + прикметник + прикметник + іменник у називному відмінку (А + А + А + Ц): єдина контейнерна транспортна система, нормальний типовий рухомий склад тощо.

Частково терміни залізничної галузі представлені багатокомпонентними словосполученнями (від п'яти до восьми компонентів). До цієї групи термінів зараховуємо такі: автоматизована система керування контейнерними пунктами, водяний насос системи охолодження дизеля, рейкова педаль для керування переїзними пристроями, сигнал захисту поїздів і зайнятості колій; економічний коефіцієнт корисної дії теплових установок, план відправлення масових вантажів маршрутними поїздами, план регулювання пасажирських вагонів для поїздів міжнародного сполучення, тяговий електродвигун тепловоза з електропередачею постійного і змінно-постійного струму, станційний технологічний центр опрацювання поїзної інформації й перевізних документів тощо.

Можемо зробити висновок, що необхідність точного вираження складних понять галузі залізничного транспорту сприяє продуктивності синтаксичного способу творення термінів. Окреслені моделі побудови термінологічних словосполучень становлять базу для подальшої розбудови лексичного складу досліджуваної терміносистеми. Перспективним видається дослідження структури лексичних одиниць термінології залізничного транспорту на предмет доцільності використання тих або інших елементів у складі багатокомпонентних словосполучень, що сприятиме упорядкуванню, уніфікації й стандартизації цієї галузевої термінології.

Размещено на Allbest.ru