Назви глин Опішного: історіографічний огляд

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЗВИ ГЛИН ОПІШНОГО: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД

У статті представлені джерела, в яких зафіксовано назви глин Опішного. Внаслідок аналізу з'ясовано, що саме ця семантична група гончарської лексики Полтавщини не зазнала ніяких змін, її лексеми стало зберігаються вже більше 120 років.

Ключові слова: гончарська глина, Опішне, термінологія

глина назва полтавщина

Актуальність роботи зумовлена необхідністю узагальнення різногалузевих знань, задля виявлення та введення в науковий обіг максимально повної інформації про назви глин найпотужнішого гончарного осередку Полтавщини. Мета цього дослідження - простежити еволюцію назв глин Опішного, найбільшого та най- відомішого гончарного осередку Полтавщини, з часів перших згадок - до початку ХХІ ст., аналізуючи дослідження попередників та власне авторські.

Здавна опішнянську глину придатну до гончарства називали «святою землею» і забруднитися нею не вважалося неприємною чи нечистою справою, а радше, навпаки [1, 17]. У 1901 р. священик В. Курдиновський висловив версію, що Опішне у Х^-ХУІ ст. називалося Глиницею [2]. На жаль, ця версія так і залишилася не підтвердженою. Інформацію про різноманітність глин Опішного знаходимо у монографіях та публікаціях про цей гончарний осередок.

Уперше в друкованих джерелах опис глин, які залягають на території Полтавщини, з урахуванням їхніх назв, подано у звіті А. Гурова («Отчет Полтавскому Губернскому Земству», 1888) [3]. Геолог описав глини за населеними пунктами, відповідно зафіксувавши й їхні назви. Збереження фонетичних та акцентуаційних особливостей термінів не було першочерговим завданням автора, але чітко можемо з'ясувати місцеві назви глин Опішного: «горшечна глина», «глей», «червона глина», «в 'язка глина», «побіл».

В. Василенком в описі Опішного [4] також зафіксовано назви місцевих глин: глей - «красная гончарная глина»; побіл та червінька [4, 36]. Хоча у словнику [5] він подав значно більше назв, у тому числі такі, як горшкова глина, глей червоний, побіл, побілувата глина, піскуватка, чорнуха, пещуга, мастка, тягка, валка, гнучка, глузювата, жорства [5, 36].

І. Зарецький зібрав ще більшу кількість назв [1]. Як етнограф він класифікував слова за назвами власників глинищ: штанькова, карташка, кибальничка, гусарчина, бордюжка; за слоями в глинищі: побіл, пісковата (ремезова), піщуга жовта, масткий глей, червона піщуга, пестрая глина, жовтувато-зеленувата в'язка глина - наглинок, чорнуха, побіловата, жерства та за якостями й властивостями: глина мастка, тягка, валка, пісковатка або піщуга, гнучка, глузювата.

У філологічному дослідженні М. Кривчанської «Лексика гончарного промислу Полтавської області» (1952 р.) подано три назви глин, із зазначенням означеного осередку: мергель «руда або сіра глина, що йде на виготовлення посуду» [6, 32], побіл (у інших населених пунктах Полтавщини відомий під назвою опішанська, опошанська глина) та шмардека [6, 33]. Поряд з цими назвами, подано й інші, які відповідають опішнянським, хоча осередки зазначені інші: червінька, піскуватка та чорнуха. М. Кривчанською зафіксовані також і узагальнюючі назви глини, придатної до виготовлення виробів: глей, гончарна, гончарська, горшкова глина та назви глин за їх якістю та властивістю: глина глузювата, комкувата, гнучка, плавка, викачана; глей масткий, валкий, тягкий, тягучий, жирний [6, 34; 7].

У 1993 р. О. Пошивайло опублікував у «Ілюстрованому словнику народної гончарської термінології Лівобережної України: Гетьманщина» [8], укладеному «за матеріалами, зібраними автором у польових етнографічних експедиціях гончарними осередками Лівобережжя протягом 1979-1989 рр., а також за писемними джерелами другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст.», назви, із зазначенням місця їх побутування. Серед переліку глин знаходимо й опішнянські: мастка глина [8, 18], глузювата, гнучка, жорства [8, 20], мазана глина, піскуватка, піщуга, ремезова піщуга [8, 21], побілувата, рудий глей [8, 22], тягка глина, чорнуха, шмердега [8, 23]; побіл та його синонім - опішанська біла глина - автор виділив на всій території Полтавщини. Вперше керамологом зафіксовано назви глин за власниками глинищ: бордюжка, гусарчина, карташка, кибальничка, кижняківська (хижня- ківська), ремезова (піскуватка), штанькова [8, 18], а також можна припустити, що на всій досліджуваній території, зокрема і в Опішному, вживається й словосполучення горшкова (горшечна) глина, оскільки відсутня позначка, що вказує на конкретний осередок.

Миколаївська дослідниця, мовознавець, Л. Спана- тій у праці «Гончарна лексика в говорах української мови» [9] здійснила спробу зібрати і систематизувати гончарні назви по всіх осередках поширення прадавнього ремесла, цим самим відзначивши важливі особливості кожного окремого осередку. Оскільки дослідити всю територію України, зберігши і зафіксувавши деталі вживання терміну певного регіону практично неможливо. Цим, очевидно, і спричинено ряд помилок у дослідженні, наприклад, у переліку згадуваних осередків заявлене й Опішне, а таку досить поширену тут назву глини як шмердега дослідниця не фіксує. Про існування в Опішному таких назв, як побіл, червінька, піщуга дізнаємося з позначки «по всій досліджуваній території», чи, скажімо, біля словосполучення мастка глина [9, 12] знаходимо позначку «ндп», що означає середньонадніпрянський говір, говірки. Така позначка дозволяє тільки припустити, що в Опішному функціонує така назва. Однак усі припущення скасовує «Атлас гончарної лексики», який є додатком до цієї праці, де зокрема міститься інформація щодо відсутності в згаданому осередку таких назв: мастка глина, масткий глей, жирна глина, в 'язка глина, а також про побутування таких, не властивих для Опішного назв, як мйагка, мйахка, гарна, пригодна, клейка, вйала, файна, а слово «файна» взагалі не типове для всього середньонадніпрянського говору. Безумовно дослідження такого типу важливе для вивчення говорів загалом, однак як джерело для дослідження говірок окремих осередків має мінімальне значення.

2009 р., в результаті проведеної експедиції [10], нами зафіксовані в Опішному такі назви глин: глей, шмардека чи шмардега, шмардеґа (зустрічаються всі варіанти), чорна глина (чорнуха, чернуха), червінька, мастка (масна), побіл (побілувата глина), в'язка, мняка, ганчарська глина (сіра), піщуга (піщана, пісковата), тягка, жорства, туга, збита, викачана. Серед старшого покоління гончарів побутують до сьогодні назви глин за глинищами: кардашка, штанькова, фардабашева, лихопоєва.

Отже, в кожній з перелічених праць вирішуються різні завдання, поставлена різна мета, але це дає можливість простежити динаміку назв глин і зробити висновок, що назви глин Опішного не зазнали майже ніяких змін, а натомість стало зберігаються більше 120 років, за винятком деяких фонетичних відмінностей, наприклад, пещуга -- піщуга, карташка -- кардашка тощо. З іншого боку, це можна пояснити й особливостями фіксації збирача лексики чи як специфіку подачі матеріалу інформаторами, оскільки гончарне ремесло зникає, а отже, стає все менше носіїв гончарної лексики.

Література

1. Зарецкий И.А. Гончарный промысел в Полтавской губернии. -- Полтава, 1894.

2. Курдиновскій В. Местечко Опошня Зеньковскаго уезда Полтавской губернии (Археографический этюд) // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неоф. -- 1901. -- № 3. -- 20 января.

3. Гуров А.В. «Геологическое описание Полтавской губернии» (Отчет Полтавскому Губернскому Земству). - Х., 1888.

4. Василенко В.И. Местечко Опошня, Зеньковскогоуезда, Полтавской губернии. Статистико-экономический очерк. -- Полтава, 1889.

5. Василенко В.И. Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии. -- Х., 1902.

6. Кривчанська М.Ф. Лексика гончарного промислу Полтавської області: Дис. ... канд. філол. наук. -- К., 1952.

7. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства (далі -- НАУГ). -- Ф. 1. -- Оп. 2.

— Од. зб. 38.

8. Пошивайло О. Ілюстрований словник народної гончарської термінології Лівобережної України: Гетьманщина. -- Опішне, 1993.

9. Спанатій Л.С. Гончарна лексика в говорах української мови: Дис. ... канд. філол. наук. -- К., 1997; НАУГ -- Ф. 1. -- Оп. 2. -- Од. зб. 31.

10. Литвиненко С. Звіт про відрядження до гончарних осередків Полтавської обл. 2002--2003 рр. // НАУГ. -- Ф. 1. -- Оп. 7. -- Од. зб. 102.

Размещено на Allbest.ru