Семантична ізотопія як механізм реалізації принципу невизначеності у британських постмодерних художніх текстах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Семантична ізотопія як механізм реалізації принципу невизначеності у британських постмодерних художніх текстах

Залужна М. В.,

викладач кафедри англійської філології Запорізького національного університету

Анотація

Статтю присвячено вивченню функціонування семантичної ізотопії в процесі лінгвальної реалізації принципу невизначеності. З'ясовано сутність явища семантичної ізотопії, установлено її взаємозв'язок із постмодерним принципом невизначеності, проаналізовано її роль у розгортанні постмодерного художнього тексту. Виявлено, що текстова семантична ізотопія, найчастіше реалізована через лексичні повтори та кластерування різно- рівневих засобів, є виявом текстової категорії когезії, яка, заломлюючись крізь призму принципу невизначеності, набуває в постмодерних художніх текстах модифікованої форми.

Ключові слова: ізотопія, семантична ізотопія, принцип невизначеності, когезія, семна рекуренція, принцип надмірності, ізотопічний ланцюг.

Постановка проблеми

Антропний принцип зумовлює спрямованість сучасних досліджень лінгвістики тексту на вивчення залежності лінгвальної побудови тексту від єдиного задуму автора та водночас індивідуальних характеристик адресата. Сучасне вивчення особливостей утілення текстових категорій виводить дослідника на проблему семантичної ізотопії. З огляду на розповсюдження постмодерного дискурсу актуальним є аналіз формальних і змістових аспектів художніх текстів доби постмодернізму з урахуванням дії принципу невизначеності й виявлення ролі в них семантичної ізотопії.

Мета розвідки полягає в установленні особливостей семантичної ізотопії як одного з лінгвальних механізмів реалізації принципу невизначеності. Серед завдань дослідження варто виокремити такі: з'ясувати сутність семантичної ізотопії як лінгвістичного явища, установити її зв'язок із постмодерним принципом невизначеності, проаналізувати її роль у розгортанні постмодерного художнього тексту, виявити мовні засоби реалізації семантичної ізотопії в текстах британських постмодерністів.

семантичний ізотопія постмодерний текст

Виклад основного матеріалу дослідження

Однією з характеристик змістової зв'язності тексту є текстова категорія когезії, що «відображає формальну внутрішньотекстову зв'язність» [1, с. 74], вона ґрунтована на спільності або подібності значень і найчастіше реалізована в лексичних повторах. У зв'язку з цим у передових наукових розвідках у галузі лінгвістики тексту порушено питання щодо вивчення текстової семантичної ізотопії - поняття, перенесеного представником французького семного аналізу А.-Ж. Греймасом із природничих наук у галузь лінгвістичної семантики.

Традиційно під «ізотопами» в науці розуміють «атоми хімічного елемента з різними атомними масами та подібними хімічними властивостями, ядра яких містять однакову кількість протонів, але різну кількість нейтронів» [2]. А.-Ж. Греймас застосував термін «ізотопія» на позначення повторів семантичних елементів різних контекстів, ізотопними він уважав повідомлення, які мають спільні «класеми» (контекстуальні семи) [3, с. 76]. Поняття було розроблене в зарубіжній лінгвістиці (Ф. Растьє, К. Кербра, Е. Агрікола, М. Арріве), у працях вітчизняних фахівців (І. Арнольд, Н. Ніколаевої, З. Хованської, О. Філіпової, О. Гайової). У радянській лінгвістиці впровадженню поняття «ізотопія» передували дослідження синтагматики тексту, вивчення семантичного співвідношення сусідніх речень [4, с. 37].

У сучасних наукових розвідках ізотопічною визнано таку семантичну структуру текстів, за якої «загальний смисловий компонент об'єднує текст у єдине ціле. Ізотопія в такому ракурсі є чинником текстової когезії» [5, с. 114], тобто характеристики тексту, що відбиває семантичні зв'язки між його елементами. Із цього випливає, що семантична ізотопія є фактором зв'язності тексту. У деяких роботах семантичну ізотопію позначають як «семантичну ітеративність» [6]. Інколи її також представляють як «змістову одиницю, за допомогою якої активізуються емоційні й ціннісні компоненти, необхідні для створення цілісності художнього тексту» [7, с. 5].

У роботах українських дослідників семантичну ізотопію тексту (у деяких працях - «тематичну») розглядають як особливу семантичну структуру, створену змістовими та асоціативними зв'язками між лексемами. У сучасних розвідках зазначено, що реалізується ізотопія, зокрема, через мовні портрети персонажів [8, с. 130], діалогічність надфразових єдностей [9] тощо. У результаті дослідження ізотопічності тексту визнано необхідність багаторівневого прочитання художнього тексту, «пошуку всіх можливих сюжетних напрямів зі зверненням до набутих знань, із пресупозицією, із випередженням» [10, с. 175]. Цей аспект ізотопії особливо релевантний з огляду на лінгвальне функціонування принципу невизначеності з його акцентом на розфокусуванні уваги під час охоплення різних рівнів текстової семантики.

Сучасні дослідники визнають ізотопію «темою, яка бере участь у побудові композиційної та смислової структури тексту, відкриваючи текст як поле смислової багатошаровості» [7, с. 8]. Ізотопічна «повторюваність класем у синтагматичному ланцюжку» [11, с. 332] забезпечує однорідність висловлень у дискурсі, за рахунок якої створюється його цілісність. Зв'язок, що призводить до цілісності тексту, І. Гальперін назвав інтеграцією [1]. На його думку, вона нейтралізує автосемантію частин і підпорядковує їх загальному змістові твору.

Утворенню текстової ізотопії сприяють такі параметри тексту, як надлишковість (А.-Ж. Греймас), надмірність (І. Арнольд), оскільки в структурній семантиці ізотопію дефіновано як кластер надлишкових семантичних категорій в основі дискурсу [3]. Сутність принципу надмірності полягає в підсиленні кожного елемента тексту іншими завдяки взаємозв'язку з ними, а також завдяки повторенню вже відомих адресатові сем. Надмірність затримує увагу читача на певній частині повідомлення й цим сприяє повнішому сприйняттю [12]. Семантичну перенасиченість уважають важливою властивістю постмодерних текстів, яким притаманна змістова надмірність [13, с. 3], що призводить до розмитості визначень, неточності описів.

Принцип надмірності забезпечує нагромадження тотожних сенсів у текстах за рахунок ітеративних (повторюваних) сем: «My eyes adjusted to the gloom & revealed a sight at once indelible, fearsome & sublime. First one, then ten, then hundreds offaces emerged from the perpetual dim” [15, р. 12]. У межах цього фрагмента лексика з повторюваною семою нечіткості забезпечує семантичну перенасиченість. Ізотопія зумовлює варіювання та взаємодію дискретних одиниць, у цьому випадку - близьких за значенням лексем, є частиною діалогічного простору тексту, забезпечуючи динамічну взаємодію свідомостей персонажів, оповідача, автора й читача.

Принцип невизначеності зумовлює постулювання невизначеності як базової настанови та лейтмотиву постмодерних текстів доби постмодернізму. З іншого боку, принцип невизначеності спричиняє розшарування сенсів і перерозподіл уваги між ними. У термінах нашої наукової розвідки ізотопічність тексту є одним із механізмів відбиття на текстовому рівні проголошеної постмодерним принципом невизначеності плюралістичності, багатовимірності буття. Текстова ізотопія як семантична система насамперед реалізується через лексичні одиниці з подібними семами, які дублюються за рахунок різноманітних граматичних і стилістичних засобів. Така повторюваність сем у межах синтагми отримала назву семна рекуренція [3]. Семантична ізотопія може виявлятись на рівні фрази, надфразової єдності, абзацу та всього тексту, може охоплювати чинники семантичного, лексичного, граматичного й стилістичного характеру. Вияви принципу невизначеності вбачаємо, зокрема, у виході на перший план семантичної зв'язності (досягається надмірністю лексичних засобів) і другорядній ролі граматичних засобів.

Ідея множинності інтерпретацій, що виникла завдяки виявленню принципу невизначеності, актуальна для постмо- дерністських теорій. Аналіз художніх текстів британських постмодерністів виявив, що текстова ізотопія є в цих текстах релевантним чинником когезії й утворена в тексті «семною рекуренцією», тобто повтором сем: «Alex Loom is an intriguing person, but a bit of an enigma. Even her name is a puzzle” [16, р. 37]. Повторені лексичні одиниці із семою невизначеності насичують вербальну структуру тексту, утворюють ізотопічну мережу - «сукупність семантичних стосунків між лексемами, що встановлює когнітивні зв'язки між компонентами тексту» [14, с. 260].

«Щільність» ізотопії свідчить про релевантність семи для тексту та всього дискурсу. Відтак ізотопічні зв'язки між семантичними елементами художніх текстів британських постмодерністів забезпечені численними лінгвальними засобами позначення невизначеності й утілюють постмодерністський постулат про всеохопну невизначеність як характеристику буття. Емпіричний матеріал виявляє змістову єдність, попри різноманітність у сюжетах. Поєднувальною ланкою для постмодерного художнього дискурсу є лейтмотив хисткості буття, повторюваний у семах вербалізаторів: «And this gave me a sense ofunease, of unrest” [17, р. 54]; «Hooded doubts dogged my heels» [15, p. 110]; «An incidental discovery was that even legendary success brought little happiness, only redoubled restlessness, gnawing ambition» [18, p. 10-11]. Він по-різному реалізований у текстах, але стає тематичною домінантою кожного тексту.

У проаналізованих англомовних художніх текстах ізотопічна щільність досить висока, оскільки лексеми, що актуалізують концепт UNCERTAINTY, повторювані протягом текстового простору будь-якого з текстів: «... they had so many plans, giddy plans, heaped up before them in the misty future, as richly tangled as the summer flora of the Dorset coast” [18, р. 4]; ''Later ... there is more uncertainty, more overlapping, more backtracking” [17, р. 64]. Рекурентність засобів мовної маніфестації невизначеності свідчить про актуальність концепту для англомовної свідомості, його важливість для постмодерної доби: «He remained an unreadable, two-dimensional shape against the sea. With an uncertain, fluttering movement, her hand rose to her forehead to brush back an imaginary trailing hair. In her nervousness she began to speak faster” [18, р. 118].

У результаті ізотопічної організації тексту сема невизначеності виходить на перший план і домінує, підкорюючи собі й засоби інших рівнів (граматичні, стилістичні): «A month ago they had told each other they were in love, and that was both a thrill and afterwards, for her, a cause of one night of half waking, of vague dread that she had been impetuous and let go of something important, given something away” [18, р. 46]. У межах лише одного речення знаходимо низку різнорівневих засобів, що становлять ізотопічний ланцюг і слугують єдиній меті - текстовій вербалізації мотиву нестабільності.

Лексичні засоби створення ізотопії невизначеності в англомовних постмодерних текстах підсилені завдяки численним граматичним засобам, які слугують для вираження незавершеності, нечіткості: «I wondered how Veronica had retained possession of my letter. Did Adrian leave her all his stuff in his will? I didn't even know if he'd made one. Perhaps he'd kept it inside his diary, and she'dfound it there. No, I wasn't thinking clearly. If that s where it had been, Mrs. Ford would have seen it... I wondered why Veronica had bothered to answer my email... Well, maybe she didn't” [17, p. 61]. Утворюючи нагромадження лінгвальних засобів різних рівнів зі спільною семою, тексти виражають усе- охопну невизначеність: «Ihave vague images, half-impressions: of being, or having been - or, more precisely, being about to be

- hit; blue light; railings; lights of other colours; being held above some kind of tray or bed. But... who's to say my traumatized mind didn't just make them up, or pull them out from somewhere else, some other slot, and stick them there to plug the gap - the crater

- that the accident had blown?” [19, р. 7]. Кластерування різно- рівневих засобів простежується в усіх проаналізованих текстах і має характер загальної тенденції.

Завдяки багаторазовому повторенню певних лексичних одиниць і узгодженню синонімічних лексем у текстах підсилено пряме значення номінацій невизначеності, на яке нашаровуються додаткові контекстуальні та переносні значення широкого кола лексичних одиниць. У ході нашої розвідки з'ясовано, що таке розмаїття засобів вербалізації невизначеності притаманне англомовним постмодерним художнім текстам і свідчить про їхню функціональну значущість для організації текстів британських авторів-постмодерністів.

Висновки

У результаті аналізу виявилося, що ізотопія є важливим інструментом реалізації принципу невизначеності й розгортання семантики тексту. Заломлюючись крізь призму принципу невизначеності, текстова категорія когезії набуває в постмодерних художніх текстах модифікованої форми - виявляється через текстову семантичну ізотопію, найчастіше реалізовану в лексичних повторах. їх підсилення внаслідок дії принципу надлишковості відбувається завдяки численним граматичним засобам і призводить до кластерування різнорівневих засобів. Ізотопічна мережа елементів із семантикою нечіткості, невпевненості утворює на текстовому просторі «всеосяжну» постмодерну невизначеність. Перспективним для подальших досліджень уважаємо вивчення ролі семантичної ізотопії в розгортанні постмодерного художнього дискурсу.

Література

1. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / И.Р Гальперин. - 4-е узд., стереот. - М : КомКнига, 2006. - 144 с.

2. Научно-технический энциклопедический словарь [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://dic.academic.ru/dic.nsf/ntes/1750/ ИЗОТОП.

3. Греймас А.-Ж. Структурная семантика: Поиск метода / А.-Ж. Греймас. - М.: Академический проспект, 2004. - 368 с.

4. Гиндин С.И. Российское предвосхищение понятия изотопии: Георгий Шенгели / С.И. Гиндин // Международная научная конференция «Современная семиотика в приложении к гуманитарным наукам». - М., 2007. - С. 37-38.

5. Растье Ф. Интерпретирующая семантика / Ф. Растье. - Нижний Новгород : Деком, 2001. - 368 с.

6. Хованская З.И. Анализ литературного произведения в современной французской филологии / З.И. Хованская. - М. : Высшая школа, 1980. - 304 с.

7. Филиппова Е.В. Семантическая изотопия «еда» в художественном тексте (на материале малой прозы 60-80-х годов XX века) : диге. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / Е.В. Филиппова. - Ставрополь, 2004. - 199 с.

8. Ільяшевич А.А. Ізотопія тексту та мовний портрет як одна з форм її реалізації (на матеріалі роману П. Загребельного «Диво») / А.А. Ільяшевич, Н.С. Голікова // Український смисл : наук. зб. / за ред. проф. І.С. Попової. - Дніпропетровськ : Ліра, 2014. - № 1. - С. 130-140.

9. Лепетюха А.В. Тематична ізотопія у діалогічних надфразових єдностях / А.В. Лепетюха // Наукові записки. Серія «Філологічні науки (мовознавство)»: у 5 ч. - Вип. 75 (3).- Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - С. 87-90.

10. Кость Г. Ізотопії як один із способів лінгвістичного аналізу тексту / Г. Кость // Вісник Львівського університету. Серія «Іноземні мови». - Вип. 12. - 2005. - С. 171-175.

11. Методы анализа текста и дискурса / [С. Тичер, М. Мейер, Р Водак, Е. Веттер]. - Х.: Гуманитарный Центр, 2009. - 356 с.

12. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка / И.В. Арнольд. - М. : Просвещение, 1990. - 398 с.

13. Ліхоманова Н.О. Постмодерністська рецепція міфу (на матеріалі європейського романного досвіду XX ст.) : автореф. дис. ... канд.

філол. наук : спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / Н.О. Ліхоманова. -

К., 2001. - 20 с.

14. Филиппов К.А. Лингвистика текста : [курс лекций] / К.А. Филиппов. - СПб. : Изд-во СПб. ун-та, 2003. - 336 с.

Джерела ілюстративного матеріалу

15. Mitchell D. Cloud Atlas / D. Mitchell. - New York : Random House, 2004. - 514 p.

16. Lodge D. Deaf Sentence / D. Lodge. - London : Penguin Books, 2008. - 294 p.

17. Barnes J. The Sense of an Ending / J. Barnes. - London : Jonathan Cape, 2011. - 163 p.

18. McEwan I. On Chesil Beach / I. McEwan. - London : Jonathan Cape, 2007. - 166 p.

19. McCarthy T. Remainder / T. McCarthy. - London : Alma Books, 2006. - 320 p.

Размещено на Allbest.ru