Переклад інформаційно-новинних текстів у контексті міжкультурної комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Переклад інформаційно-новинних текстів у контексті міжкультурної комунікації

Білецька О.О.

Анотація

Комунікація в епоху глобалізації стає усе більш складною, багатомовною й мультимедійною й відіграє важливу роль у сучасному суспільстві. Засоби масової інформації, будучи одним із продуктивних засобів комунікації, впливають на формування громадської думки. У зв'язку із цим, багато чого залежить від інформативності, оперативності й адекватності передачі інформації з однієї мови на іншу. Увагу вчених привертає саме широке коло питань, такі як, визначення функціонально-стильового статусу мови засобів масової інформації, способи опису різних типів медіатекстів, вплив соціокультурних факторів на медійне мовлення, лінгвомедійні технології впливу, особливості медіа тексту як основної одиниці мови ЗМІ, проблеми перекладу медіатекстів.

Ключові слова: міжкультурна комунікація, мова ЗМІ, медіатекст, інформаційно-новинний текст, медіапереклад, модель перекладу.

Однією з головних цілей пізнання світу є потреба в отриманні інформації. Вона обумовлена підсвідомим прагненням людей знати, що відбувається навколо, -- прагненням, у якому проявляють себе інстинкт самозбереження й орієнтовний рефлекс, що скеровує розвиток людини. На даний момент засоби масової інформації мають величезний вплив на життя суспільства, на свідомість і уяву людей.

В умовах стрімкого розвитку технологій і різних способів комунікації, а також зростаючої ролі інформації в житті суспільства, інформаційні жанри в різних видах ЗМІ набувають особливого значення. Сьогодні вони переживають етап серйозної конкуренції з новими технологічними можливостями форм отримання й створення інформації.

До кінця ХХ століття склалися всі необхідні умови для оформлення накопичених знань і досвіду в області перекладу мови ЗМІ в самостійний науковий напрямок -- медіапереклад.

На думку В.А. Тиригіної за два останні десятиліття аудіовізуальний (медіа) переклад сформувався в самостійну приватну теорію перекладу. Однак як і в зарубіжному, так і у вітчизняному перекладознавстві питання медіаперекладу є недостатньо розробленими [9, с. 58].

Теорії перекладу, що розглядають аудіовізуальну комунікацію як щось маргінальне, дотепер є невирішеним питанням про місце нових різновидів перекладу теле- та радіопередач, реклами, новинних випусків і кіноперекладу в загальній перекладацькій класифікації [6, с. 389].

Як зазначає М.В. Савко, аудіовізуальний (мультимедійний, екранний (screen translation)) переклад являє собою міжмовну передачу змісту не тільки художніх кіно- і відеофільмів, комп'ютерних програм, телевізійних програм і новинних випусків, рекламних роликів і театральних п'єс [7, с. 353], але також є актом міжкультурної комунікації [8, с. 10].

У своїй роботі «Language of News Media» Алан Белл виділяє важливість процесу мовлення мас-медіа і зазначає, що суспільство потребує вивчення перекладацьких особливостей медіатекстів [10, с. 6].

За А.С. Мікояном сьогодні, коли засоби масової інформації роблять такий величезний вплив на життя суспільства, на свідомість і представлення людей, а також на національні мови і культури, коли так багато залежить від оперативності і адекватності передачі інформації, -- як ніколи актуальною стає проблема перекладу текстів ЗМІ. Причому в світлі перекладацьких задач під «текстами ЗМІ» -- в найширшому тлумаченні цього поняття -- слід розуміти не тільки газетно-журнальні тексти, але і різноманітні аудіовізуальні матеріали: радіо- і телерепортажі, інтерв'ю, різні програми, ток-шоу, фільми тощо. Тобто, розуміння перекладачем вихідного інформаційно-новинного тексту, його загального змісту, змісту кожного його елемента, кожного слова -- а саме розуміння на всіх рівнях тексту: від рівня окремих слів через рівні пропозицій і сверхфразових єдностей до рівня всього тексту. Без адекватного розуміння не може бути адекватного перекладу. Дуже часто причина лексичних (і інших) помилок у перекладі лежить саме в нерозумінні (або невірному/неповному розумінні) вихідного матеріалу [6, с. 23].

Основою прогресу в людському суспільстві цілком обґрунтовано визначається таке явище як вербальна комунікація. Людське суспільство цікавиться сьогодні найбільше тією інформацією, яка надається йому ЗМІ. Сучасний світ характеризується активним використанням різних інформаційних технологій, оскільки вони дозволяють заощаджувати час.

У цей час особливу актуальність здобуває проблема формування високої інформаційно-мовної культури в суспільстві, де особливу роль відіграє адекватність перекладу. У цілому, вивчення мови масової комунікації через призму перекладу як сфери міжкультурної комунікації дозволяє розглядати вплив соціально-політичних і культурних факторів на функціонування мови ЗМІ.

У свою чергу, сучасний розвиток комунікаційної технології забезпечує українське населення інформаційно-новинними текстами на різних мовах. У зв'язку із цим, вивчення питань медіалінгвістики, зокрема медіаперекладу як акту міжкультурної комунікації є однією із пріоритетних завдань не тільки сучасної лінгвістики, а й лінгвокультурології.

Метою написання статті є переклад інформаційно-новинних текстів в контексті міжкультурної комунікації. Для досягнення поставленої мети необхідним є розв'язання наступних завдань: з'ясувати категоріальний апарат «мова ЗМІ», проаналізувати наукові дослідження в галузі медіалінгвістики, визначити універсальні й особливі риси мови засобів масової інформації, дати визначення інформаційно-новинним текстам, встановити зміст поняття «медіапереклад».

Мова ЗМІ -- це весь корпус текстів, вироблених і розповсюджуваних засобами масової інформації; -- це стійка внутрішньомовна система, що характеризується, певним набором мовностилістичних властивостей і ознак; -- це особлива знакова система змішаного типу з певним співвідношенням вербальних і аудіовізуальних компонентів, специфічним для кожного із засобів масової інформації: друку, радіо, телебачення, Інтернет.

Основу внутрішньої структури поняття «мова ЗМІ» становить вивчення медіалінгвістикою мовностилістичних і медійних особливостей конкретних підмов масової інформації -- мови пресимови радіо, мови телебачення, особливостей використання мовлення в мережі Інтернет.

Головною теоретичною складовою медіалінгвістики вважають особливу концепцію медіатекста, яка висвітлюється практично у всіх дослідженнях медійного мовлення. Концепція медіатекста виходить за межі знакової системи вербального рівня, наближаючись до семіотичного тлумачення поняття «текст», яке має на увазі послідовність будь-яких, а не тільки вербальних знаків.

Крім особливостей, характерних для мови кожного жанру текстів ЗМІ і тих, що відрізняють, наприклад, текст аналітичної статті від тексту політичного коментаря або спортивних новин, можна обкреслити коло особливостей, притаманних мові ЗМІ в цілому. Оскільки ці особливості багато в чому і визначають специфіку перекладу у сфері як масової, так і міжкультурної комунікації, перекладач повинен мати про них уявлення ще до того, як він приступає власне до перекладу.

Однією з важливих особливостей текстів ЗМІ практично всіх жанрів є поєднання елементів повідомлення і дії. Хоча головною функцією масової комунікації прийнято рахувати передачу інформації, ця передача досить рідко буває цілком нейтральною, тобто абсолютно не зумовленою елементами впливу на аудиторію. В більшості випадків передача інформації супроводжується прямим або завуальованим висловленням оцінки, мовними засобами і мовними прийомами, тим самим спонукаючи аудиторію до певної реакції на передану інформацію, засобами привертання уваги до інформації або до точки зору, що висвітлюється в повідомленні.

Серед власне мовних і стильових особливостей мови ЗМІ, сукупність яких відрізняє його від мови інших функціональних стилів, можна назвати [6, с. 388]: масовий інформація медіатекст мовлення

— високий ступінь стандартизації засобів, що використовуються. Великий відсоток стійких і клішованих виразів, різні журналістські штампи, метафори, стандартні терміни і назви тощо. Ця особливість, перш за все, є характерною для інформаційно-новинних матеріалів і відображає прагнення їх авторів створити враження абсолютної об'єктивності і неупередженості;

— експресивність мови ЗМі як спосіб привертання уваги читача, вираження ставлення до інформації, що передається, розстановки оцінних акцентів тощо, наявність оцінних епітетів, прямих звернень до читача;

— широке використання образної фразеології і ідіоматичної лексики (як літературної, так і розмовної, і просторічної), у тому числі «деформованих ідіом», ігри слів, каламбурів, прислів'їв і приказок (часто також в «деформованому вигляді»);

— насиченість найрізноманітнішими реаліями (суспільного, політичного і культурного життя), алюзіями і цитатами;

— звернення до розмовної, низької, сленгової і ненормативної лексики з метою висловлювання певного ставлення автора матеріалу, створення певного образу і стилістичного ефекту.

У свою чергу, інформаційно-новинні тексти -- становлять основний коло досліджень медійного мовлення, що створило підґрунтя перехід вивчення даної області в нову якість -- медіапереклад.

Інформаційно-новинні тексти -- це медіатексти, основне призначення яких полягає в інформуванні аудиторії про соціально значимі події, а також події й факти, що відбуваються в країні й за рубежем, повідомляти про явища дійсності і їх властивості [1, с. 119].

Найважливішою властивістю інформаційноновинних текстів є об'єктивна форма подачі інформації (impartiality), що відображає прагнення до нейтральності, деперсоніфікації. Даним фактом пояснюється як відсутність авторства інформаційно-новинного тексту, так і колегіальність за способом написання тексту, що розповсюджується від імені групи людей: редакції, телекомпанії, інформаційного агентства.

Інформаційно-новинний текст є завжди нейтральним і деперсоніфікованим. Це зазначає у своїй книзі Чарльз Коутс «Новини на екрані. Керівництво для тележурналістів», висвітлюючи азбучні вимоги щодо підготовки тексту, які виражаються трьома поняттями -- точність, ясність, стислість [4, с. 5].

Він пояснює це прагненням до об'єктної подачі інформації. Які відповідно мають наступні ознаки:

— велика кількість лексичних з'єднань, дієслівних і іменних словосполучень;

— велика кількість цитат і посилань на різні джерела інформації;

— велика кількість клішованих словосполучень;

— велика кількість культурно-маркованих слів, географічних реалій, власних імен, що зумовлюють різні способи перекладу, зокрема описовий переклад та метод транскрибування.

У свою чергу, інформаційно-новинним текстам притаманний ряд властивостей, що визначають їхні мовностилістичні й форматні ознаки. Серед лексичних компонентів інформаційно-новинних текстів варто відзначити підвищений ступінь способів вираження, що реалізується за допомогою використання спеціальної лексики різних галузей знань, власних імен, абревіатур. Наявність культуроспецифічних одиниць, що позначають предмети і явища, характерні саме для даної культури, також є відмітною рисою інформаційно-новинного тексту. Також, інформаційно-новинні тексти насичені текстоутворюючими елементами, до яких належать слова-зв'язки, посилання на джерела інформації, цитування й словосполучення для введення цитат. Такі тексти відображають поточні зміни в житті суспільства, створюють і підтримують інформаційну картину світу.

Тобто повідомлення про явища дійсності подаються в медіатексті як результат осмислення цієї дійсності крізь призму свідомості автора тексту. Таким чином, інформаційно-новинні тексти створюють у свідомості вже структурований, упорядкований, тематично організований когнітивний аналог дійсності.

Культуроспецифічна тематика відіграє значну роль у загальному обсязі інформації, оскільки саме тут реалізується категорія культурної специфічності, яка настільки важливою в когнітивному аспекті вивчення інформаційно-новинних текстів в контексті міжкультурної комунікації.

У свою чергу, нейтральна лексика в інформаційно-новинних текстах призначена для констатуючого, безоцінного, нетермінологічного позначення предметів, понять повсякденного життя, явищ природи, періодів життя людини й станів її життєдіяльності, відрізків часу, мір довжини, ваги, обсягу тощо. Вона позбавлена експресії, емоційних і соціальних оцінок.

Отже, інформаційно-новинний текст як об'єкт перекладу -- це виражений в письмовій або усній формі самодостатній мовний добуток, якому притаманні певна структурна організація, зміст (тема), ситуативно-обумовлена комунікативна установка, що й співвідноситься з одним зі стилів і/або жанрів художньої або нехудожньої словесності.

Пошук ефективних методів і способів перекладу відбуваються шляхом моделювання самого процесі вироблення моделей ефективного управління процесом перекладу.

З безлічі визначень «моделювання» і «моделі» перекладу -- процес або засіб наукового пізнання, що відображає, відтворює, заміщає, спрощено або вибірково об'єкт тексту оригінала, формалізує або відтворює об'єкт по фрагментах, -- на думку С.С. Кунанбаєвої, доцільно обирати за основу визначення «моделі» як її здатність реалізувати дві функції моделювання [5, с. 75]:

— пізнавальну, що дозволяє представляти категорію «зміст твору» як системну й цілісну структуру об'єкт, що відображає, -- оригінал;

— формуючу функцію, що дозволяє використовувати модель і як інструмент пізнання.

За В.Н. Комісаровим, моделювання перекладу -- це створення моделей процесу перекладу, за допомогою яких формується рішення певних перекладацьких завдань. Перекладацький аспект містить у собі моделі перекладу, перекладацькі стратегії й перекладацькі способи. Дані моделі лежать усередині системи моделювання процесу перекладу [3, с. 58].

Підхід до моделювання розумової діяльності людини є різним і залежить від мети моделювання. Моделювання перекладу пов'язане з моделюванням мислення і спирається на уяву про мовний знак, інформаційних процеси, способи роботи інтелекту людину, які могли бути орієнтовані на досить формалізовану уяву про знання і процеси [5, с. 81].

Еквівалентність змісту двох текстів різними мовами має на увазі ідентичність або досить близьку подібність всіх або деяких значеннєвих елементів, що становлять зміст цих текстів. Виходячи із цього процес перекладу інформаційноновинних текстів представляється як виділення в тексті оригіналу значеннєвих елементів (сем) і вибір у мові перекладу одиниць, що містять такі ж значеннєві елементи. Як відзначає В.Н. Комісаров, семи, які заміняють одна одну, можуть не збігатися, а бути зв'язані на рівні семантичного перефразовування [3, с. 54].

Необхідно зазначити, що інформаційно-новинні тексти притаманна багатошаровість. Поперше, «будування» інформаційного ряду відбувається паралельно на декількох рівнях, наприклад, рівні відеоряду, рівні мовлення й рівні звукового супроводу, то текст, зображення й звук несуть рівний обсяг інформації, і сполучити ці ряди потрібно так, щоб добитися того ж ефекту, який дає нам оригінал [7, с. 355].

Якщо в тексті, що перекладається, превалюють поєднання нейтрального клішованого характеру, то аналогічні мовні засоби слід використовувати і в перекладі. Для багатьох журналістських кліше, що використовуються, наприклад, в англомовній пресі (а також, можливо, і у пресі на іншими європейськими мовами), неважко підшукати смислові і стилістичні відповідності серед такого ж роду виразів української мови, характерних для текстів ЗМІ. Наприклад, а significant event знаменна подія; as follows from reliable sources як повідомляють компетентні джерела; restricted information інформація для службового користування/секретна інформація тощо.

У свою чергу, в разі відсутності «готових відповідностей» на мовному рівні значення передається іншими засобами, не порушуючи при цьому жанрового, стилістичного і комунікативного характеру інформаційно-новинного тексту.

Стосовно перекладу реалій, назв організацій, посад, міжнародних організацій, прийняті позначення важливих історичних і політичних подій, географічні назви тощо -- того, що будь-який перекладач, який працює у сфері масової комунікації, просто зобов'язаний знати, -- вибору еквівалентів або немає взагалі, або він обмежений двома-трьома альтернативними варіантами. Так, єдино можливий еквівалент для UN Security Council -- це Рада Безпеки ООН; для Cuban missile crisis Карибська криза (рідше Кубинська криза), для House Commons Палата Громад. Через відсутність необхідних знань у перекладача в українську мову проникають позначення, не відповідні традиційним україномовним назвам. Досвідченим перекладачам з англійської мови відомо, що «Середня Азія» англійською звучить «Central Asia», назві «Близький Схід» відповідає «Middle East», а відоме місто «Пекін» в англомовній традиції називається «Beijing», тому використання в процесі перекладу явних кальок -- «Центральна Азія», «Середній Схід» і «Беджінг» є неприпустимим.

Для правильної передачі при перекладі алюзій і цитат потрібними є фонові знання, вміння розпізнати їх як цитати і навичок звернення до класичних перекладних першоджерел. Перекладач повинен компенсувати недолік подібних знань інтуїцією, мовним чуттям і постійним зверненням до словників і іншої довідкової літератури.

Конкретна стратегія перекладача й технічні прийоми, застосовувані їм у процесі перекладу інформаційно-новинних текстів, багато в чому залежать від співвідношення мови оригіналу й мови перекладу, а також характеру розв'язуваного перекладацького завдання.

Опис процесу перекладу має справу не лише із системою еквівалентних зв'язків між двома мовами, але й з особливостями реалізації функціонування цієї системи в перекладацькій діяльності. Дослідження процесу перекладу інформаційно-новинних текстів як акту міжкультурної комунікації безпосередньо пов'язані з її прикладними завданнями, тобто з сферою тележурналістики, когнітивною лінгвістикою, теорією перекладу й з основами загальної лінгвістики.

Висновки

В умовах стрімкого розвитку технологій і різних засобів комунікації, а також зростаючої ролі інформації в житті суспільства, особливу значимість здобувають інформаційні жанри в різних видах ЗМІ. У цей час вони переживають етап серйозної конкуренції у зв'язку із новими технологічними можливостями, які з'являються в наш час, іншими формами отримання й створення інформації.

Різні жанри текстів ЗМІ характеризуються різним співвідношенням і втіленням елементів повідомлення і дії, різною питомою вагою власне інформації і експресивних засобів, які професійний перекладач повинен не просто усвідомлювати в кожному тексті, що перекладається, але і уміти адекватно передати їх в процесі перекладу.

Переклад інформаційно-новинних текстів являє собою гігантський природній лінгвістичний експеримент, у ході якого мови і їх елементи зіставляються, прирівнюються, заміняють одна одну в процесі спілкування.

У свою чергу, процес перекладу інформаційно-новинних текстів має справу не тільки із системою еквівалентних зв'язків між двома мовами, але й з особливостями реалізації функціонування цієї системи в перекладацькій діяльності. А саме дослідження процесу перекладу інформаційно-новинних текстів безпосередньо пов'язані з її прикладними завданнями, тобто з областю тележурналістики, когнітивною лінгвістикою, з основами загальної лінгвістики, а також лінгвокультурології.

Отже, при перекладі інформаційно-новинних текстів як прояву міжкультурної комунікації потрібно враховувати не лише всі фактори моделювання перекладу, але й лінгвостилістичні й лінгвокультурологічні особливості мови перекладу як відображення культурної картини світу.

Список літератури

1. Добросклонская Т. Г. Вопросы изучения текстов медиа текстов // Т. Г. Добросклонская / М.: МАКС-Пресс, 2000. 288 с.

2. Кирия К. Д. Новостной телевизионный текст: структура, стратегия, экспрессивность: дис. ... канд. филол. наук / К. Д. Кирия / МГУ, 2007. 327 с.

3. Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода / предисл. М. Я. Цвиллинга // В. Н. Комиссаров / Изд. 2-е, доп. М., 2007. 176 с.

4. Котс Ч. Новости на экране: Руководство для тележурналистов / Ч. Котс. М.: Изд-во ВГТРК, 1999. 247 с.

5. Кунанбаева С. С. Современное иноязычное образование: методология,теория и практика формирования // С. С. Кунанбаева / Алматы: АГУ, 1993. 300 с.

6. Микоян А. С. Проблемы перевода текстов СМИ: учебное пособие // А. С. Микоян / М.: Изд-во МГУ, 2008. 401 с.

7. Савко М. В. Аудиовизуальный перевод в Беларуси. Мова і культура // М. В. Савко / Науковий журнал. Киев, 2011. Вып. 14. Т. 6 (152). С. 353-357.

8. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация // С. Г. Тер-Минасова / М., 2000. 624 с.

9. Тырыгина В. А. Медиажанры в когнитивной интерпретации // В. А. Тырыгина / Вопросы когнитивной лингвистики. 2007. № 1. С. 58-69.

10. Bell A. The Language of News Media. Language in society // A. Bell / Oxford: Blackwell: Publishers, 1991. 417 p.

11. Corner J. Documentary television: The scope of Medialinguistics // J. Corner / In AILA Review, 1995. 422 p.

Размещено на Allbest.ru