Методи дослідження: лінгвістичні, літературознавчі, педагогічні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ: ЛІНГВІСТИЧНІ, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ, ПЕДАГОГІЧНІ

лінгвістичний дослідження метод дефініція

1. Методи лінгвістичного дослідження

Основними методами лінгвістичного дослідження є описовий, порівняльно-історичний, зіставний і структурний.

Мета описового методу - надати точний і повний опис мовних одиниць. Суть його полягає в інвентаризації та систематизації мовних одиниць. На основі описового методу створено тлумачні, орфографічні та інші нормативні словники, описові граматики. Описовий метод має такі послідовні етапи: 1) виділення одиниць аналізу; 2) членування виділених одиниць; 3) класифікація й інтерпретація виділених одиниць.

Об'єктом порівняльно-історичного методу є споріднені мови. Головним завданням цього методу виступає відкриття законів, за якими розвивалися споріднені мови в минулому. На основі порівняльно-історичного методу створено історичні й порівняльно-історичні граматики мов, етимологічні словники.

Об'єктом зіставного (контрастивного, типологічного) методу є вивчення різних мов - споріднених і неспоріднених. Мета - шляхом зіставлення виявити спільні, однакові (ізоморфні) й відмінні, специфічні (аломорфні) риси зіставлюваних мов. Практичне застосування зіставний метод знайшов у теорії та практиці перекладу і в методиці викладання іноземних мов. На його основі створюють зіставні граматики мов, порівняльні типології та двомовні перекладні та диференційні словники.

Структурний метод застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені й пов'язані строгою системою відношень і зв'язків. Структурний метод реалізується у чотирьох методиках лінгвістичного дослідження - дистрибутивній, безпосередніх складників, трансформаційній і компонентного аналізу.

Дистрибутивний аналіз (від лат. «distribuere» - розподіляти, розділяти) - це метод дослідження мови, що базується на вивченні всіх можливих оточень мовної одиниці (слова), в тексті (без урахування смислової сторони слів). За його допомогою можна встановлювати систему фонем і морфем будь-якої мови, значення полісемічних слів, семантичну відстань між словами певної лексико-семантичної категорії тощо.

В основу аналізу за безпосередніми складниками покладено поступове членування мовної одиниці (слова, словосполучення, речення) на складники, яке продовжується доти, поки не залишаться нерозкладні елементи. Цей аналіз допомагає виявити морфологічну мотивацію слова, продуктивність морфем, що утворюють це слово, виявити закономірності, що лежать в основі творення нових слів - оказіоналізмів (авторське слово, утворене поєднанням нових продуктивних морфем та неологізмів), виявити блоки, з яких складається речення і в якій послідовності з виділених сторін воно будувалося.

Компонентний аналіз - це метод лінгвістичного аналізу лексичних одиниць, що полягає у розкладанні лексичного значення на мінімальні семантичні складники (семи) та у репрезентації лексичного значення як семної структури. З позиції компонентного аналізу визначаються семантичні поля, синонімічні ряди. Семантичне поле - це група слів, які мають у своєму складі спільні семантичні ознаки, і водночас розрізняються хоча б за однією ознакою. У семантичному полі виділяється спільна, об'єднуюча ознака, що виражається лексемою з певним узагальнюючим значенням і називається архілексемою (напр.: рухатися - йти, їхати, повзти, летіти, пливти). Після виявлення архілексеми визначають диференційні ознаки (швидкість, спосіб, середовище).

Суть трансформаційного аналізу полягає в тому, що основою класифікації мовних одиниць є їх здатність чи нездатність перетворюватися (трансформуватися) на інші одиниці. Трансформаційний аналіз знайшов практичне застосування в автоматичному перекладі (різні синтаксичні конструкції трансформуються в основну, інваріантну, а вже інваріантні перекладаються на іншу мову) й у викладанні рідної та іноземних мов.

Крім того, у лінгвістиці застосовуються:

аналіз лексикографічних джерел, шляхом використання якого порівнюються лексикографічні експлікації значень мовних одиниць;

аналіз словникових дефініцій, що дозволяє визначити семну структуру мовних одиниць, виявити змістовний мінімум концепту, інваріант, що створює базу для подальшого вивчення як мовної одиниці, так і концепту;

соціолінгвістичні методи (анкетування, інтерв'ю тощо) дозволяють встановити детермінативний зв'язок між формуванням аналізованих мовних одиниць та соціокультурними чинниками при синхронічному та діахронічному дослідженнях;

контекстно-ситуативний аналіз дискурсу досліджує специфіку функціональних характеристик мовних одиниць у певних різновидах тексту

психолінгвістичні експерименти - для дослідження різних мовних асоціацій;

математичні методи - для виявлення статистичних характеристик мовних одиниць.

2. Літературознавчі методи

Філологічний метод - метод літературознавства, спрямований на вивчення тексту, його реальний опис та коментування, залучення до аналізу досвіду мовознавства.

Естетичний метод є одним із найчастіше використовуваних. Це метод, який спрямовано на визначення сукупності способів наукового обґрунтування та поцінування художніх творів відповідно до мистецьких канонів.

Порівняльно-історичний метод - дозволяє порівняти твори певної тематики, що з'являються в різних авторів або в різні історичні періоди, і вказати на своєчасність підходів до осмислення тієї чи іншої історичної події або персонажа. Окрім констатації він передбачає створення контекстуального бачення в комплексі взаємозв'язків кожного з аналізованих творів.

Типологічний метод - передбачає висвітлення феноменів на основі їх зіставлень. Це метод, який стосується типології і ґрунтується на встановленні спільності ознак літературних творів. Він сформувався наприкінці XVIII ст., зумовлений потребою з'ясування спільних ознак у творах різних письменників, що належать до однієї стильової тенденції (напряму) або жанру. Залежно від предмета дослідження розрізняють функціонально-типологічний та структурно-типологічний. У першому випадку твір розрізняється крізь призму його соціальних функцій, у другому - вже аналізується з позиції внутрішньої організації текстових складників. Тобто, типологічний метод порівняльно вивчає структурні й функціональні властивості літературних творів незалежно від характеру генетичних (порівняльно-історичних) відношень між ними.

Ґерменевтичний метод (метод внутрішнього текстового тлумачення) - дозволяє відійти від авторських намірів, історії створення тексту і зосередитись на його актуальній реальності, тобто визначити читацьку аудиторію, функції, стильову приналежність, рівень модифікації опрацьованих раніше тем, ідей, образних втілень тощо. За допомогою цього методу розкривають питання на яку аудиторію розрахований текст (її освітній рівень, масштаб, вік, культурний рівень, коло зацікавленості тощо), з'ясовують функції тексту (транслювати інформацію, трансформувати свідомість читача, закодовувати певну інформацію в культурних символах, сформувати естетичні цінності, нові думки, тлумачення), називають типологічні особливості тексту, тобто, який зв'язок із вже існуючими на цю тему чи на цю проблематику текстами, де з'явився, у зв'язку з чим, авторство, час появи, ієрархія тексту тощо.

Ґерменевтичний метод передбачає комплексний, системний підхід до тексту, що досліджується в усіх формах прояву, тому є певною надмірністю використання в одному списку таких методів, як: структурний, інтертекстуальний, комплексний, системний, теоретичний, цілісно-системний та інших, що, на думку деяких науковців, вважаються самостійними.

З нових підходів виокремлюють психоаналітичний метод, в основі якого лежить теорія, де об'єкт дослідження - психічне несвідоме.

3. Методи педагогічних досліджень

Педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів.

Традиційно-педагогічні методи - методи, які педагогіка дістала у спадок від дослідників, що стояли біля витоків педагогічної науки. До їхнього складу входять: педагогічне спостереження, дослідницька бесіда, вивчення шкільної документації, продуктів діяльності учнів, узагальнення незалежних характеристик, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, першоджерел тощо.

Метод педагогічного спостереження. Суть його полягає у спеціально організованому сприйманні педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження може бути прямим і опосередкованим, відкритим і закритим, а також реалізовуватись як самоспостереження. Організовуючи спостереження, важливо мати його план, встановити термін, фіксувати результати. Воно повинно бути систематичним. Достовірні відомості дає тільки тривале спостереження за вихованцем в усіх видах його діяльності. Об'єктивність спостереження забезпечує використання звуко-, відеозапису уроків, позакласних виховних заходів, різних видів діяльності учнів. Приховане спостереження ефективніше, оскільки дає змогу фіксувати природну поведінку школяра, унеможливлює вплив педагога на дітей.

Метод бесіди - забезпечує пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Для результативності бесіди необхідно мати її план, основні й додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками; врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявляти педагогічний такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати доцільно порівняти з отриманою за допомогою інших методів інформацією про особистість. Різновидом бесіди є інтерв'ю - бесіда за заздалегідь розробленим планом з особою або групою осіб, відповіді яких є матеріалами для наукових узагальнень. Результати інтерв'ю залежать від продуманості запитань.

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт - використовуючи цей метод, вивчають особові справи учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін, виготовлені в навчальних майстернях предмети характеризують індивідуальні особливості учнів, їх ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь і навичок. Шкільна документація (загально шкільний план роботи, плани роботи предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної ради та ін.) дає змогу сформувати уявлення про стан навчально-виховної роботи в школі загалом і за окремими її напрямами.

За допомогою методу аналізу результатів діяльності учня (успішності, виконання громадських доручень, участі в конкурсах та ін.) можна скласти об'єктивне уявлення про нього за реальними справами.

Особливістю методу узагальнення незалежних характеристик є узагальнення, порівняння, осмислення отриманих за допомогою інших методів відомостей про учнів. При зіставленні незалежних характеристик деякі риси можуть не збігатися через необ'єктивність того, хто характеризує, поспішність, помилковість висновків. У такому разі з'ясовують причини розбіжностей, аналізують чинники, що зумовили їх. Розбіжності можливі й тоді, коли характеристики складали в різний час, упродовж якого поведінка вихованця змінилася.

Педагогічний експеримент (лат. experimentum - проба, дослід). Залежно від поставленої експериментом мети розрізняють:

а) констатуючий експеримент, що проводиться на початку дослідження і своїм завданням має з'ясування стану справ у шкільній практиці з тієї чи іншої проблеми;

б) творчо-перетворюючий, коли вчений розробляє гіпотезу, теоретичні основи, здійснює конкретні практичні заходи щодо вирішення досліджуваної проблеми;

в) контрольний, суть якого полягає в застосуванні апробованої методики в роботі інших педагогів та шкіл.

Педагогічне тестування (англ. test --- випробовування, перевірка) - цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об'єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються. У навчально-виховній практиці використовуються різні тести: успішності, інтелектуального розвитку, діагностики рівня засвоєння знань, умінь, ступеню сформованості багатьох якостей тощо.

Соціологічні методи - застосовуються для масового опитування учасників процесів виховання, навчання, освіти, які мають колективний (груповий) характер. Опитування може бути усним (інтерв'ю) або письмовим (анкетування). До соціологічних методів дослідження належать також шкалування і соціометричні методики, порівняльні дослідження.

Анкетування - метод масового збору матеріалу за допомогою спеціально розроблених анкет. У педагогічних дослідженнях використовуються такі типи анкет: відкриті, які вимагають самостійного конструювання відповіді, і закриті, в яких учні обирають одну із запропонованих відповідей; іменні, що вимагають вказати прізвище досліджуваного, і анонімні; повні, скорочені; пропедевтичні і контрольні та ін.

Широко застосовується метод вивчення групової диференціації, який дозволяє аналізувати внутрішньоколективні взаємини.

Кількісні методи - використовуються в двох основних напрямках:

а) для обробки результатів спостережень і експериментів;

б) для моделювання, діагностики, прогнозування, комп'ютеризації навчально-виховного процесу.

До першого - входить статистичний метод, у межах якого здійснюється реєстрація (виявлення певних якостей педагогічних явищ, кількісні підрахунки наявних чи відсутніх якісних даних у певній послідовності, визначення їхнього місцезнаходження серед об'єктів, що вивчаються); шкалування - присвоєння балів чи інших цифрових показників характеристикам, що досліджуються.

Другий - репрезентує метод моделювання (створення і дослідження моделей). Наукова модель - уявна чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна замінити його так, що вивчення моделі сприяє отриманню нової інформації про цей предмет. Головна перевага моделювання - можливість охопити систему цілісно. Моделювання в педагогіці застосовується для вирішення таких завдань, як: поліпшення планування навчального процесу, оптимізація структури навчального матеріалу, управління пізнавальною діяльністю, управління навчально-виховним процесом та ін. цей метод використовується для вияву й класифікації нових законів, побудови нових теорій та інтерпретації отриманих даних; для вирішення обчислювальних завдань; для перевірки гіпотези.

Математичні методи допомагають педагогіці доповнити характеристики педагогічних явищ, процесів конкретною інформацією, провести сувору ревізію в досягнутому раніше.

Размещено на Allbest.ru