Фасцинация и девиантность

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФАСЦИНАЦИЯ И ДЕВИАНТНОСТЬ

фасцинация девиантность поэтический песенный

Эйгер Г. В.

Статья посвящена исследованию категорий фасцинации и девиантности в их взаимодействии и взаимосвязи. Функционирование этих явлений проиллюстрировано примерами из художественных текстов, текстов песен и текстов перевода. Обозначены значительные перспективы дальнейших исследований фасцинации и девиантности как частично оппозиционных и одновременно взаимосвязанных феноменов.

Ключевые слова: фасцинация, девиантность, художественный текст, перевод, фасцинация авторитетом, автор, читатель.

Статтю присвячено дослідженню категорій фасцінації та девіантності в їх взаємодії та взаємозв'язку. Функціонування цих явищ проілюстровано прикладами з художніх текстів, текстів пісень і текстів перекладу. Окреслено значні перспективи подальших досліджень фасцінації та девіантності як частково опозиційних і водночас взаємопов'язаних феноменів. Ключові слова: фасцінація, девіантність, художній текст, переклад, фасцінація авторитетом, автор, читач.

The article considers the categories of fascination and deviance in their interactions and relationships. The functioning of these phenomena is illustrated with examples from bйlles-lйttres, lyrics and translated texts. It is marked significant perspectives for further research of fascination and deviance as partly opposite and simultaneously interrelated phenomena.

Key words: fascination, deviance, bйlles-lйttres, translation, fascination by authority, author, reader.

Фасцинация и девиантность как два до некоторой степени полярных феномена нередко связаны, однако рассматриваются обычно порознь. Поэтому цель статьи состоит в анализе их во взаимосвязи и взаимодействии в текстах разных жанров.

Следовательно, объект исследования составляют категории "фасцинация" и "девиантность".

Предметом исследования являются особенности функционирования этих явлений в поэтических, песенных и переводных текстах разных культур.

Под фасцинацией мы понимаем такое воздействие на человека определенных факторов, которые настолько его увлекают и привлекают, что он фокусирует свое внимание именно на них, отвлекаясь от других, иногда довольно существенных параметров текста.

Под девиантностью в данном случае мы имеем в виду всякого рода отклонения от норм и принятых положений, существующих в обществе на конкретном этапе его развития, если это нарушение не является специальным художественным приемом (например, в авангардизме, модернизме и постмодернизме).

Рассмотрим, каким образом фасцинация и девиантность сосуществуют и взаимодействуют в текстах разных жанров.

I. Художественные тексты.

Например, в "Горе от ума" А. Грибоедова анализ показывает временные неувязки в длительности действия. В сценарии и фильме "Семнадцать мгновений весны" есть фактические ошибки и действия, рассматриваемые профессионалами как вряд ли возможные в данной ситуации. Много фактических ошибок в исторических романах. Мало кто из читателей, наверное, задумывался над тем, что Шерлок Холмс в принципе не мог обладать такими энциклопедическими знаниями, извлекаемыми в нужный момент с поразительной быстротой. Отметим, что автор не претендует при этом на изображение человека со сверхъестественными способностями.

Романы А. Дюма (например, "Три мушкетера") до сих пор пользуются у многих читателей большой популярностью. Эти произведения часто переиздаются, ставятся как спектакли разного жанра; имеются даже продолжения ("Дочь д'Артаньяна", 3 том романа "Граф Монте-Кристо"), однако они неудачны и быстро забываются. Между тем в "Трех мушкетерах" изображаются персонажи, фактически отнюдь не безупречные в моральном отношении: д'Артаньян - забияка, для которого жизнь, своя и чужая, немногого стоит, Атос - безжалостный муж, не щадящий собственной жены, Арамис - лицемер, Портос - олицетворение грубой силы и слабого ума. Однако все эти художественные тексты фасцинируют читателей интересным сюжетом, остроумными диалогами, рифмой и тому подобным. Поэтому отмеченные виды девиантности не замечаются вообще (как показали наши опросы) или представляются несущественными.

Особым видом фасцинации является фасцинация авторитетом: читая текст, адресаты не замечают, что часть текста либо весь текст (как правило, краткий) написан слабо по сравнению с предтекстом или другими текстами. Таким образом, авторитет автора подавляет возникающие сомнения.

М. Бахтин в одной из своих работ показывает, как в "Евгении Онегине" А. Пушкина языковые способы изображения становятся предметом изображения. Например, А. Пушкин характеризует поэзию Ленского:

"Он пел любовь, любви послушный,

И песнь его была ясна,

Как мысли девы простодушной,

Как сон младенца, как луна".

Эти образы нельзя понимать как непосредственные образы самого А. Пушкина, поскольку они не имеют поэтического значения. В приведенной строфе звучит голос и стиль самого Ленского, пронизанные иронично-пародийными акцентами автора. Это не первичные способы изображения, а предметы изображения. Романный образ чужого стиля как будто взят А. Пушкиным в "интонационные кавычки", а именно пародийно-иронические [3, с. 119-120].

В книге "Родная речь" П. Вайля и А. Гениса [2] собран целый ряд произведений известных писателей, которые девиантны в том или ином аспекте. Критике они в большинстве случаев не подвергались.

Фасцинация резко усиливается, когда художественные тексты исполняются профессиональными чтецами. Известны случаи, когда люди, мало интересовавшиеся поэзией, стали читать стихотворные произведения после исполнения их такими корифеями, как Е. Шварц, Д. Журавлев, С. Кочарян. Последний, чтобы показать музыку стиха, специально читал отрывок из "Давида Сасунского" на языке оригинала.

II. Тексты песен.

В песнях (особенно удачных) обычно не замечается девиантность текста, например:

"Приходи, вечор, любимый,

Приголубь и обогрей";

"Он не покажет виду,

А коль покажет, скажет ему мать".

В русском языке приводимый фразеологизм имеет только отрицательную форму ("не показать виду").

"Нет, не солгали предчувствия мне

Нет, не солгали, солгали".

При повторе обязательно в таких случаях повторять и отрицание.

"Выйди, милая моя,

Мы простимся с тобой у порога

И, быть может, навсегда".

И почти сразу далее:

"Жаркою страстью пылает

Сердце тревожно в груди,

Кто ты? Тебя я не знаю,

Но наша любовь впереди".

Здесь происходит нарушение логичных связей: герой только простился с любимой, но уже думает о другой.

Нарушение канона мы обнаруживаем в мадригале П. Антокольского "Как соловей о розе":

"Как соловей о розе

Поет в ночном саду,

Я говорил Вам в прозе,

На песню перейду.

Вам песня посвящается,

И Вы смелей ответьте,

Ведь песнею кончается

Все лучшее на свете.

Звезда моя, краса моя,

С которой я обвенчан,

Ты лучшая, ты самая

Любимая из женщин.

Вам песня посвящается,

И Вы смелей ответьте,

Ведь песнею кончается

Все лучшее на свете".

Судя по тексту и по той роли, которую эта песня играет в пьесе В. Шекспира, мадригал должен быть обращен не к жене, а к возлюбленной.

По-видимому, к девиантности в текстах песен следует отнести и малоизвестные реалии: "Эй, Баргузин, пошевеливай вал, плыть молодцу недалече". Как уже отмечалось в критических статьях и как показали наши опросы, многие читатели понимали "Баргузин" как принадлежность к определенному этносу (например, "грузин"), другие недоумевали по поводу значения слова "вал".

III. Тексты переводов.

Здесь сказывается "гипноз оригинала": "Er ist gestorben" - "Эти три слова". Некоторые фразы при переводе на другой язык в лингвистическом смысле являются безупречными, однако неестественными в данной ситуации: "Вы негодяй!" - "Надеюсь, что нет, сэр".

Некоторые аспекты фасцинации могут по разным причинам не срабатывать. Так, И. Ильинский говорил, что его внук, когда ему рассказывали сказку о волке, сказал: "Дедушка, не надо делать как волк, просто рассказывай". По-видимому, ребенок хотел сам представить себе речь волка.

Как-то в центре Москвы на крышах домов появились одна за другой светящиеся красным цветом (по-видимому, для привлечения особого внимания) строки: "Храните каждую копейку в сберегательной кассе! Посещайте лучшие рестораны города Москвы!" Обычно на эти объявления не обращают внимания. Когда мы указали на это своим знакомым, они вчитались и разразились смехом. Такие неудачные тексты объявлений, сообщений, вывесок и рекламы помещаются в украинских ("Перець"), российских ("Крокодил") и немецких ("Titanic", "Eulenspiegel") сатирических изданиях либо в конце еженедельных журналов под различными рубриками: "Страшне перо не в гусака", "Очепятки", "Нарочно не придумаешь", "Druckteufel", "Hohlspiegel" и другие.

Таким образом, оппозиционные характеристики фасцинации и девиантности проявляются в реализации их функций в текстах различных жанров. Фасцинация выполняет функцию обращения внимания адресата, увлечения его (полезная функция). Девиантность как непреднамеренное нарушение нормы, ошибка в описании реальности выполняет функцию дезориентации адресата (негативная функция). Девиантность портит впечатление от профессионализма текста, если она не погашена значительной степенью фасцинации. В этом смысле фасцинация и девиантность, на наш взгляд, являются оппозиционными категориями текста, что подтверждается приведенными примерами.

В целом считаем, что тема фасцинации и девиантности имеет значительные перспективы, заслуживает дальнейшего изучения как в аспектном (например, прагматическом), так и в системном (синергетическом) плане.

Литература

1. Антокольский П. Как соловей о розе / П. Антокольский [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://a-pesni.org/ drugije/hrenmkov/kaksolovej.h1m.

2. Вайль П. Родная речь: уроки изящной словесности / П. Вайль, А. Генис. - М. : Независимая газета, 1991. - 96 с.

3. Воропай Т В поисках себя: идентичность и дискурс / Т Воропай. - Х. : Харьковский гос. политехнический ун-т, 1999. - 418 с.

ОБҐРУНТУВАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ АНГЛОМОВНИХ ВІРШОВАНИХ ТЕКСТІВ ПОСТМОДЕРНІЗМУ

Забужанська І. Д.

Статтю присвячено дослідженню англомовного постмодерністського поетичного дискурсу. Надано класифікацію американських віршованих текстів постмодернізму з позицій комплексного підходу з огляду на фонетичні, структурно-семантичні, графічні й просодичні засоби ритмічної організації поетичного мовлення.

Ключові слова: віршований текст, конвергентний, дивергентний, ламінарний, синкопічний.

Статья посвящена исследованию англоязычного постмодернистского поэтического дискурса. Предложена классификация американских стихотворных текстов постмодернизма с позиций комплексного подхода, учитывая фонетические, структурно-семантические, графические и просодические средства ритмической организации поэтической речи. Ключевые слова: стихотворный текст, конвергентный, дивергентный, ламинарный, синкопический.

The given article investigates the English postmodern poetic discourse. The classification of American postmodern poetic texts from the standpoint of an integrated approach, including phonetic, structural and semantic, graphic and prosodic means of rhythmic organization of poetic speech has been built.

Key words: poetic text, convergent, divergent, laminar, syncopic.

Постановка проблеми. Під час вивчення специфіки ритмічної організації поетичного мовлення на матеріалі англомовних віршованих текстів постмодернізму виникає необхідність побудови комплексної класифікації аналізованих текстів, яка допоможе вирішити практичне питання необхідного й достатнього обсягу матеріалів експериментально-фонетичного дослідження [6, с. 225].

Аналіз останніх джерел і публікацій. Проаналізувавши здобутки вітчизняних і зарубіжних учених, доходимо висновку, що питання класифікації віршованих текстів не було позбавлене дослідницького інтересу [3; 5; 7]. Однак зауважимо, що віршовані тексти класифікували переважно в царині літературознавства, розглядаючи тематичну спрямованість поетичних творів [7] та стилістичні особливості віршованих текстів [5]. Зрозуміло, що подібної класифікації віршованих текстів недостатньо для безпосереднього використання її як теоретичного підґрунтя для проведення експериментально-фонетичного дослідження. Саме тому вважаємо за доцільне провести систематизацію й класифікацію англомовних віршованих текстів постмодернізму з позицій комплексного підходу, зорієнтованого в подальшому на виявлення лінгвокогнітивних параметрів їхньої ритмічної організації.

Мета статті полягає в побудові класифікації віршованих текстів із позицій комплексного підходу з огляду на фонетичні, структурно-семантичні, графічні й просодичні засоби ритмічної організації поетичного мовлення.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання: 1) виокремити та систематизувати основні ознаки віршованих текстів постмодернізму; 2) побудувати вербально-графічну класифікацію англомовних віршованих текстів постмодернізму.

Виклад основного матеріалу. Розглядаючи ритмічну організацію поетичного мовлення як квазірегулярну повторюваність найчастотніших ритмічних структур, а віршований текст - як результат віршотворення, що постає у вигляді холістичної єдності, організованої семіотичної системи, для якої характерна наявність метро-ритмічного каркасу й організація на всіх рівнях мовної системи, у тому числі ідейно-композиційному, під час побудови узагальненої класифікації ми враховували насамперед чинники, які відображали фонетичні, структурно-семантичні, графічні та просодичні засоби ритмічної організації поетичного мовлення.

Саме тому на першому ієрархічному рівні класифікації (рис. 1) нами розглянуто характер версифікації як один із провідних чинників. Це пояснюється тим, що саме наявність метричної організації відрізняє поетичне мовлення від прозового. Відтак з огляду на ритмічно врегульоване чергування сильних і слабких складів у віршованому рядку за характером версифікації віршовані тексти поділяються на метричні та дисметричні.

Одним із фонетичних засобів посилення акустичного ритму є наявність рими. Беззаперечним є той факт, що рима в поетичному мовленні викликає відчуття звукової гармонії та смислової завершеності певних частин віршованого тексту, а також сприяє ритмічному сприйняттю рядків і строф. Отже, наявність рими уможливлює поділ віршованих текстів на римовані й неримовані. За відсутності рими вагомого значення набуває просодичне оформлення реалізації віршованого тексту.

Аналіз графічного оформлення досліджуваного матеріалу переконує у взаємовпливі вербальної та невербальної складових поетичного твору, що позначиться на специфічному характері ритмічної організації поетичного мовлення під час реалізації віршованого тексту. Тому віршовані тексти поділяються на конвенційні та експериментальні. Для конвенційних текстів характерним є традиційний поділ віршованого тексту на співмірні відрізки, тоді як для експериментальних - нетрадиційна побудова строф, певні підкреслення, шрифтові виділення, позначення абзацних відступів і візуальна поезія. Фігурні вірші, як відомо, призначаються насамперед для зорового сприйняття, відсилаючи читача до предмета, який описується в тексті, на основі іконічної чи символічної асоціації. Підставою для цієї дихотомії є твердження про наявність візуального ритму [16], що є особливо характерним для рядка, строфи, а також цілого віршованого тексту. Під час реалізації тексту візуальний ритм неминуче впливатиме на акустичний ритм.

Наступним параметром класифікації (рис. 1) є наявність розділових знаків у взаємозв'язку з модуляціями голосу в мовленні. За наявністю у віршованих текстах розділових знаків, що слугують для позначення ритмомелодики фрази, а також відображають декламаційно-психологічне членування мовленнєвого континууму [10], досліджувані віршовані тексти поділяються на пунктуаційні та апунктуаційні. Останні допускають різні варіації в термінах їх просодичного оформлення, зокрема й ритмічної організації.

Ще одним критерієм запропонованої нами класифікації (рис. 1) є розгляд віршованих текстів в аспекті їх ритміко-синтаксичної організації. На синтаксичному рівні ритмічність проявляється в наявності різних ритміко-синтаксичних фігур. Тому, поглиблюючи уявлення про ритміко- синтаксичний спосіб організації віршованих текстів, як і лінгвісти нашого часу [12; 13], розрізняємо такі їх види:

1) ламінарні віршовані тексти, які зберігають плавний, одноманітний і монотонний ритмічний малюнок;

2) реверсивні віршовані тексти, для яких характерними є дотримання ізоморфізму, а також зв'язність і симетричність синтаксичних конструкцій та їхніх частин;

3) синкопічні віршовані тексти, в основі яких лежить принцип нестійкості, який у свою чергу спричиняє ритмічну реформованість і смислову незавершеність. Для віршованих текстів такого типу характерними є уривчастість і стакатопо- дібність ритмічного малюнку;

4) комбіновані віршовані тексти, які виокремлюються завдяки різноманітним поєднанням ламінарного, реверсивного й синкопічного способів ритміко-синтаксичного способу організації віршованих текстів.

Поетичне мовлення є завжди емоційно забарвленим, а віршовані тексти в живому мовленні передають не одне конкретне почуття, а їх комплекс [6, с. 227]. Тому в площині розгляду емоційної тональності віршовані тексти поділяємо на мажорні та мінорні. Традиційно мажор співвідноситься з радісними, світлими почуттями, а мінор - зі скорботою, печаллю тощо [9, с. 29]. Про доцільність розмежування досліджуваного матеріалу на підставі емоцій свідчить численна кількість лінгвістичних досліджень із цієї проблематики [4; 6; 8].

Мажорна тональність актуалізується в тексті за допомогою емотивної лексики на позначення позитивних емоцій, а також специфічного просодичного оформлення віршованого тексту. Реалізація віршованих текстів із позитивним емоційним забарвленням викликає такі позитивні емоції, як радість, задоволення, надія. Мінорними є тексти, що містять у своїй семантичній структурі сему негативних емоцій, а також мають специфічне просодичне оформлення. Тому реалізація віршованих текстів із негативним емоційним настроєм призводить до відчуття горя, страху, гніву, зневаги з відповідними їх відтінками.

Результати експериментального дослідження показали, що в процесі реалізації віршованого тексту спостерігається співпадіння або ж неспівпадіння пунктуації й ритмомелодики тексту, що уможливлює подальший поділ віршованих текстів на конвергентні, дивергентні й конвергентно-дивергентні. В основі такого поділу лежить теза про конвергентність і дивергентність як типи поетичного мислення, що є результатом творчого мислення автора [1; 2; 14; 17]. Екстраполюючи ідеї провідних лінгвістів щодо конвергенції та дивергенції [1; 11], а також розглядаючи зазначені процеси в когнітивно-психологічному плані, схиляємось до думки, що конвергентний стиль мислення адресата характеризується логічністю й послідовністю, що зумовлює специфічний характер просодичного оформлення віршованого тексту, зокрема його ритмічної організації. Натомість дивергентне мислення є оригінальним, пізнавальним, гнучким [15].

У зв'язку із цим ми розглядаємо такі типи віршованих текстів:

1) конвергентні, репрезентовані скупченістю стилістичних та інтонаційних засобів, зв'язні, з поступовим розгортанням синтаксичного ритму, що досягається за умов дотримання норм просодичного й синтаксичного членування тексту;

2) дивергентні, для яких характерні тематична багатовекторність, розпорошеність стилістичних засобів, неспівпадіння пунктуації та ритмомелодики тексту, варіації наголосу й темпу, алогічність і деструктивність у ритмічному русі вірша;

3) конвергентно-дивергентні, які характеризуються змішаним типом мислення, що знаходить своє відображення в уривчастості ритму.

Розглядаючи досліджуваний матеріал за тематичним спрямуванням та підтримуючи позицію І.В. Качуровського, поділяємо віршовані тексти на громадянські, інтимні, філософські, релігійні, пейзажні й сатиричні [7]. Такий укрупнений поділ спричиняється можливістю періодичності на образному та ідейно-композиційному рівнях. З огляду на потенціал віршованих текстів до складення невичерпної морфології своїх різновидів у тематичному аспекті можливість продовження цієї множини характеризується відповідними позначеннями в правій частині фрагменту зображеної класифікації (див. рис. 1).

Рис. 1. Класифікація англомовних віршованих текстів постмодернізму

Висновки. Таким чином, нами було реалізовано спробу узагальненої систематизації ознак англомовних віршованих текстів постмодернізму, категоріальну структуру супідрядності яких відображено на рисунку. Побудована класифікація в обсязі дослідження слугуватиме надійним методологічним інструментарієм, на ґрунті якого розроблятиметься програма й методика подальшого експериментально-фонетичного аналізу.

Література

1. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык / И.В. Арнольд. - М. : Флинта ; Наука, 2002. - 384 с.

2. Бєлєхова Л.І. Образний простір американської поезії: лінгвокогнітивний аспект : дис. ... докт. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / Л.І. Бєлєхова ; Київський нац. лінгвіст, ун-т. - К., 2002. - 476 с.

3. Вялікова О.О. Типологія креолізованих віршованих текстів / О.О. Вялікова // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія "Філологія". - 2014. - Т 17. - № 1. - С. 3-38. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vknlu_fil_2014_17_1_6.pdf.

4. Гузерчук О.О. Просодичні засоби реалізації висловлювань підбадьорювання в сучасному англомовному діалогічному дискурсі (експериментально-фонетичне дослідження) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / О.О. Гузерчук ; Київський нац. лінгвіст. ун-т - К., 2015. - 21 с.

5. Дук П.О. Лінгвостилістична характеристика німецьких гумористичних віршів : дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / П.О. Дук ; Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2007. - 200 с.

6. Калита А.А. Фонетичні засоби актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання : [монографія] / А.А. Калита. - К. : ВЦ КДЛУ, 2001. - 351 с.

7. Качуровський І.В. Ґенерика і архітектоніка : в 2 кн. / І.В. Качуровський. - К. : ВД "Києво-Могилянська академія", 2005-2008. - Кн. 2. - 2008. - 376 с.

8. Красовська І.В. Лінгвокогнітивні особливості просодичного оформлення англійських висловлень на позначення позитивних емоцій (експериментально-фонетичне дослідження) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.04 / І.В. Красовська ; Київський нац. лінгвіст, ун-т. - К., 2009. - 20 с.

9. Панасенко Н.И. Интонационные средства выражения субъективной модальности в английском монологе-рассуждении (экспериментально-фонетическое исследование) : дисс. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.04 "Германские языки" / Н.И. Панасенко ; Киевский гос. пед. ин-т иностр. языков. - К., 1985. - 191 с.

10. Пешковский А.М. Школьная и научная грамматика / А.М. Пешковский [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://books.google.com.ua.

11. Риффатер М. Критерии стилистического анализа / М. Риффатер // Новое в зарубежной лингвистике. - Вып. IX : Лингвостилистика. - М. : Прогресс, 1980. - С. 69-96.

12. Стрільчук А.В. Синтаксична організація текстів сучасної американської поезії: когнітивно-семіотичний та синергетичний аспекти : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / А.В. Стрільчук. - К., 2009. - 20 с.

13. Шевельова-Гаркуша Н.В. Ритміко-синтаксична організація віршованого мовлення: лінгвостилістичний та лінгвоси- нергетичний аспекти (на матеріалі американських поетичних текстів ХХ - ХХІ ст.) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / Н.В. Шевельова-Гаркуша. - Херсон, 2013. - 20 с.

14. Givon T. Mind, Code and Context: Essays in Pragmatics / T. Givon. - Hillsdale : Erlbaum, 1989. - 456 p.

15. Guilford J.P. The Nature of Human Intelligence / J.P. Guilford. - New York : Mc Graw Hill Book Co, 1967. - 358 p.

16. Lilja E. Towards a Theory of Aesthetic Rhythm / E. Lilja [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.gu.se.

17. Tsur R. Playing by Ear and the Tip of the Tongue: Precategorial information in poetry (Linguistic Approaches to Literature) / R. Tsur. - Philadelphia : John Benjamins Publishing Company, 2012. - 322 p.

Размещено на Allbest.ru