Семантико-синтаксична класифікація термінів-композитів у німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Семантико-синтаксична класифікація термінів-композитів у німецькій мові

Магеррамова М. А.

композит німецький субстантивний синтаксичний

Ключові слова: терміни-композити, семантико-синтаксична класифікація, складний іменник.

Аннотация

Annotation

Key words: terms-composites, semantic-syntactic classification, creating composites.

Словотвір та утворення композитів у німецькій мові мають давню історію, оскільки багато вітчизняних та закордонних лінгвістів приділяли надмірну увагу питанням словотвору. Однак не всі сфери цієї галузі залишаються досконало досліджені. Проблемою дослідження у німецькій мові постають складні іменники, а їх продуктивність потребує детального розгляду, адже словникове багатство німецької мови створене не тільки значною кількістю слів, а й широким використанням різних способів словотвору. Адже, за даними словника Дуден, з 400 000 одиниць німецького словникового запасу близько 100 000 складають іншомовні слова.

Актуальність дослідження цього питання визначається проблемами сучасної лінгвістичної науки та значною поширеністю складних іменників у німецькій мові, науково-технічних та рекламних текстах зокрема. При аналізі проблеми варто звернутись до вітчизняних і закордонних учених в області словотвору: О.С. Кубрякової, М.Д. Степанової [8], В.М. Павлова, К.А. Левковської [6], J. Erben, W. Fleischer, W. Motsch, L. Ortner, H.-P. Ortner, H. Paul, H. Wellmann.

В історії словотвору існує значна кількість робіт, в яких автори зверталися до змістового аспекту композитів. У ранніх роботах вчених-лінгвістів визначається семантика композитів крізь виявлення узагальнених типів відносин між їх структурними компонентами. Наприклад, на думку О. Бехагеля і Т Пауля, перший компонентможе висловлювати ставлення місця, де знаходиться предмет, позначений другим компонентом (Bergbahn), тимчасове відношення (Nachtlied), ставлення інструменту до дії (Faustkampf) або матеріалу до предмета (Bleistift) [1, 6].

Проте семантика композитів з часом трактується аналогічно. Наприклад, М.Д. Степанова у роботі «Методи синхронного аналізу лексики» зазначає, що перший компонент відноситься до семантичного поля, яке можна назвати «полем ознаки», й інтерпретує поля як «поле речовини», «поле місцезнаходження або походження» тощо. Такий підхід дозволяє стверджувати, що семантика композитів дійсно багатоманітна [8].

Необхідно зазначити, що подібні унікальні явища з давніх часів цікавили вчених-лінгвістів. Твори таких філософів, як H. Бердяєв, Ф. Шеллінг, К. Маркс, X. Зігварт, А. Бергсон та інших представляють наукову цінність при вивченні явища унікальності у всіх сферах суспільного життя. Дослідженням особливих явищ у мовознавстві займалися як зарубіжні, так і вітчизняні лінгвісти: Н.Д. Арутюнова, І. Барц, І.А. Бодуен де Куртене, Г Глісон, В.В.Виноградов, Е. Доналіес, Е.А. Земська, І.А. Мельчук, О.С. Кубрякова, Ф. де Соссюр, В. Фляйшер, М.Д. Степанова, А.Д. Райхштейн, Л.І. Ройзензон, В.Г. Чурганова. Також більш детально і системно унікальні елементи словотвору розглядалися в працях Д.О. Добровольського.

Зважаючи на це, метою статті є визначення місця детермінативних складних іменників у системі субстантивних композитів німецької мови та здійснення семантико-синтаксичної класифікації термінів-композитів у німецькій мові.

Словотвір завжди привертав увагу вчених, оскільки був одним із основних способів поповнення словникового складу німецької мови. Однак питання про місце словотвору в системі німецької мови активно обговорюється лінгвістами, і досі відсутня єдина думка з цього приводу. Також залишається невирішеним питання щодо самостійності словотвору.

Словоскладання як розділ словотвору привернуло нашу увагу тому, що є найпоширенішим способом словотвору. У цілому словоскладання полягає в морфологічному об'єднанні двох або більше самостійних основ. Серед функцій словоскладання виділяють морфологічну, номінативну, синтаксичну та словотворчу. На нашу думку, особливого розгляду потребують субстантивні композити, оскільки вони займають більше 80% всього словникового складу німецької мови, а більшість складних іменників виникли саме зі словосполучень. Однак складні іменники істотно відрізняються від словосполучень і позначають особливий вид предмета.

Необхідно зазначити, що словотвір складних і похідних слів зазвичай відбувається з використанням однокореневих слів за існуючими у мові зразками і моделями, а також за допомогою афіксації, словоскладання, конверсії та інших формальних форм. По суті, словотвір встановлює та описує структуру, моделі, значення і компоненти похідних, здійснює їх класифікацію; визначає основні прийоми і засоби деривації; вивчає особливості групування похідних у словотворчі ряди; характеризує словотворчі значення і категорії; з'ясовує принципи устрою та організації словотворчої системи в цілому [5].

У німецькій мові словотвір належить до перспективних напрямків дослідження, адже число словотворчих засобів значно перевищує число граматичних засобів, а їх багатозначність і синонімія відрізняються більшою складністю і розгалуженістю. Словотвір у німецькій мові дуже добре розвинений, оскільки значна кількість частин мови, як існуючих, так і запозичених, дозволяє складати найрізноманітніші слова. Наприклад, у 1999 році Парламент німецької федеральної землі Мекленбург Передня Померанія розглянув проект закону під назвою Rinderkennzeichnungsand Rindfleischetikettierungstiberwachungsaufgabentiber tragungsgesetz, що перекладається як «Закон про передачу обов'язків контролю маркування яловичини». Це слово офіційно є найдовшим у німецькій мові (63 літери), але деякі джерела містять посилання на слово з 79 літер Donaudampfschiffa hrtselektrizitatenhauptbetriebswerkbauunterbeamten gesellschaft («Товариство службовців молодшого рангу органу з нагляду за будівництвом при головному управлінні електричного обслуговування дунайського пароплавства») [4]. Доцільність наведення таких прикладів полягає у підтвердженні унікальності та водночас складності словотвору німецької мови.

Варто зауважити, що в німецькій мові складні іменники можуть утворюватися різними способами. На думку О. Вульферта, найпоширеніший серед них це словоскладання, а саме складання іменника з іменником, прикметником, дієсловом, числівником або прислівником. У випадку складання іменника з іменником основне граматичне і лексичне значення належить останньому, тоді як перше тільки конкретизує останнє. У випадку складання іменника і дієслова, дієслово зазвичай постає у вигляді чистого кореня. У разі складання іменника з прислівником, прислівник набуває характеру префікса [3].

Лінгвісти розрізняють так методи словотвору в німецькій мові:

- додавання слів або словоформ: werde lesen (буду читати), hatte schreiben (я хотів би писати), am liebsten (найгарніший);

- закінчення і суфікси: der Schьler die Schьlerin ( школяр школярка), machen machte (робити зроблений) [7].

Крім того, слід зазначити, що для кожного роду іменників у німецькій мові характерні власні суфікси: суфікси чоловічого роду: -er, -ler, -ner (для позначення професії, національності, походження): der Mechaniker, der Sportler, der Europдer; -e (вказує на національність): der Russe, der Deutsche; іншомовного походження: -at: der Soldat; -ant: der Laborant; еП;: der Student; -ist: der Pianist; -or: der Direktor; іеиг: der Ingenieur; суфікси жіночого роду: -in: (від іменників чоловічого роду, що позначають професію, національність): der Sportler die Sportlerin, der Russe die Russin; -schaft (збірне значення): das Land die Landschaft, die Freund die Freundschaft; іншомовного походження: -ie: die Energie; -tion: die Revolution; -ik: die Mathematik; -ei: die Malerei; -tдt: die Universitдt; суфікси середнього роду: -tum (збірне значення): der Bauer das Bauerntum, der Fьrst das Fьrstentum; -chen, -lein (зменшувально-пестливе значення): der Sohn das Sцhnchen, der Tisch das Tischlein; іншомовного походження: -um: das Museum, das Jubileum, das Studium [7].