Мовна експресія риторичних звертань (на прикладі українського та кримськотатарського пісенного фольклору)
Функціональний аспект мовної експресії риторичних звертань в українській і кримськотатарській мовах на прикладах пісенного фольклору. Характеристика засобів мовної експресії звертань, питань, пов’язаних зі стилістичним забарвленням називання адресата.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.10.2017 |
| Размер файла | 22,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Мовна експресія риторичних звертань (на прикладі українського та кримсько-татарського пісенного фольклору)
Звертання відіграють важливу роль в організації комунікативної структури речення. Цей синтаксичний елемент був об'єктом дослідження українських лінгвістів П.С. Дудика, І.Р Вихованця, С.В. Ващен- ка, С.Я. Єрмоленко, А.П. Коваль, М.У Каранської,
К.Ф. Шульжука, А.К. Мойсієнка та ін. Звертання досліджували також у структурно-семантичному (Н.І. Адамушко, О.П. Бейліна, О.М. Галкіна- Федорук, В.Є. Гольдін, І.П. Іванова, О.П. Казанська) і комунікативно-функціональному (С.І. Войтович, Р.М. Гайсіна, В.С. Жумагулова, А.О. Кости- льов, І.В. Мальцев, Л.П. Рижова) контекстах. Вони постійно привертають до себе увагу дослідників, розвідки яких ґрунтуються на матеріалах різних мов: російської (Н.І. Формановська), англійської (М.А. Олікова, Р. Браун, Г Гільман, М. Форд), німецької (Н.І. Адамушко, М.Л. Макаров, В. Беш, Г. Амендт, У. Аммон, Д. Хартманн, Х.Л. Кретцен- бахер, Т Фінкенштедт), французької (ТІ. Удило- ва, Л.П. Рижова), арабської (Ф. Браун), іспанської (Т.А. Лещинська), польської (К. Шуберт), норвезької (Ф. Браун), датської (У. Піпер) та ін. Особливої уваги заслуговують контрастивні дослідження феномена звертання, виконані шляхом зіставлення цього явища у німецькій і шведській (А. Коц), японській і німецькій (М.Т. Натігомо), російській і сербохорватській (В.П. Пронічев) мовах. Однак функціональний аналіз звертання, виконаний шляхом зіставлення цього явища в українській і в кримськотатарській мовах, ще не входив у структуру ґрунтовного дослідження вітчизняних мовознавців, що й зумовило актуальність статті. Метою статті є виявлення засобів мовної експресії звертань, уживаних в українських та кримськотатарських народних піснях.Власне звертання - це найуживаніші, звичайні, масові звертання-назви особи (осіб), до якої (яких) мовці звичайно звертаються за найрізноманітніших комунікативних умов і з певною метою. Власне звертання спонукають співрозмовника до певної дії, відповіді [4, 270].
Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань: провести зіставний аналіз явища експресії звертання на матеріалі українського і кримськотатарського фольклору; окреслити коло питань, пов'язаних із називанням адресата, його оцінкою; проаналізувати функції звертань у народних піснях обох мов; з'ясувати стилістичну забарвленість звертань.
У лінгвістиці важливу роль відіграє функціональний підхід до вивчення мовних фактів, тобто такий підхід, при якому вихідним пунктом дослідження визнається деяке загальне значення. Звертанням завжди називається адресат мовлення. При цьому номінативна функція визнається однією з конститутивних ознак звертання, яка поєднується з модальною, актово-мовленнєвою функцією [6, 267]. «Звертання у функціональному плані, - зазначає Н. Арутюнова, - двоїсте. Воно, з одного боку, дозволяє адресату ідентифікувати себе як отримувача мовлення. З другого боку, в апелятиві часто виражається ставлення мовця до адресата» [2, 355]. На думку А. Загнітка, цілком логічно і мотивовано відносити звертання до модальної сфери мовлення, в якій віднаходять своє вираження ціннісні та оцінно-вартісні критерії [6, 267]. Номінативна функція може поєднувати в собі емоційно-оцінні, експресивні можливості найменувань адресата мовлення. Дослідники неодноразово враховували цю властивість при вивченні ролей та експресивно-стилістичних можливостей звертання, розглядаючи його як оцінно-характери- зуючий засіб того, до кого звертаються.
П.С. Дудик, В.С. Ващенко виділяють дві основні функції звертань у реченні - закличну (власне звертання) і риторичну [4, 269-270; 3, 202].
Риторичне звертання - це стилістична фігура, яка полягає у підкресленому звертанні до когось (до чогось) для посилення виразності. «У ролі об'єкта таких звертань, крім назв людей, виступають назви інших живих істот, назви явищ природи, будь-яких абстрактних та конкретних понять» [10, 56]. «Своїм змістом, стилістичною зорієнто- ваністю, функцією, мовленнєвою метою відрізняються від власне звертань. Вони не спонукають співрозмовника (його не мають на увазі) до відповіді на поставлене питання. Мовець, адресуючи риторичне звертання самому собі, ставить за мету не спілкування з особою, до якої звертається, а виявляє свій душевний стан, думки, почуття тощо» [4, 270-271].
У риторичній функції звертання можуть називати, крім власних номінацій осіб (ідентифікуючих, кваліфікуючих), і номінації на позначення назв різноманітних предметів, явищ дійсності (конкретних і абстрактних іменників), що виступають як очевидні кваліфікуючі конкретизатори адресата.
Проблеми мовної експресії, виражальних засобів мовлення - основні для сучасних лінгвостилістики, лінгвопоетики, лінгвістики тексту, лінгвоаналі- зу та інших лінгвістичних дисциплін. За стилістичним забарвленням А.П. Загнітко, А.П. Коваль розрізняють нейтральні звертання, які називають адресата мовлення і сигналізують про нейтральне ставлення до нього з боку мовця, та емоційно-за- барвлені (оцінно-кваліфікаційні) [6, 268; 8, 204205]. Єдність у змісті звертань номінативних та емоційно-оцінних елементів дає можливість використовувати емоційно-забарвлені звертання для передачі як логічного змісту думки, так і уяви про щось, а через останнє - і для вираження оцінного ставлення до предмета думки. Аналіз конкретних пісенних текстів дає можливість чітко визначити їх стилістичне навантаження.
Народні пісні різних народів репрезентують дійсність із особливою експресією, образністю, насиченістю. Поняття мовної експресії широке й трактується в сучасній лінгвістиці доволі узагальнено - як «сукупність семантико-стилістичних ознак одиниці мови, які забезпечують її здатність виступати в комунікативному акті засобом суб'єктивного вираження ставлення мовця до змісту чи адресата мовлення» [9, 591]. Дещо уточнює поняття експресивного у своїй монографії В. Чабаненко: «експресія - це не те, що надає мовленню емоційності, образності, характерності, а те, що само породжується емоційністю, образністю, характерністю і т.д. мовлення. По-друге, експресія - це не виразність, а інтенсифікація виразності, це збільшення впливаючої сили сказаного..., надання йому особливої психологічно мотивованої піднесеності. По-третє, експресія пов'язується не тільки з емоціональним та образним (художнім), а й з іншими планами вислову - волюн- тативним, естетичним, соціально-оцінним, нормативним, формально-структурним, семантичним, ситуативним і т.д.» [11, 7].
Емоційному звучанню звертань сприяють не лише, так би мовити, «внутрішні» якості слова (лексичне значення, суфікси суб'єктивної оцінки тощо), а й «зовнішні» фактори (пояснюючі слова при звертаннях, вигуки і частки, повтор звертань тощо) [12, 22].
В українській і кримськотатарській мовах не дуже багато слів-звертань, які є емоційними уже самим своїм лексичним значенням. Коли ж у ролі звертань вживаються лексеми у переносному значенні, їх емоційне забарвлення може виявлятися значно ширше. Звертання, що мають яскраву образність в українських і кримськотатарських народних піснях, створюють її, насамперед, за рахунок лексичного значення звертального слова. Звертання, емоційність яких розкривається у лексичному значенні, можна поділити на дві групи: звертання з емоційно-позитивним змістом і звертання з емоційно-негативним змістом [12, 22]. Перша група в українському і кримськотатарському пісенних фольклорах більш поширена. Сюди відносимо, наприклад, такі звертання: милий, чорнобривий, серце, орле, золото, соколе, голубе, утіхо; севгилим (кохана), джаным (душе), алтынным (золота), кунешчигим (сонечко), гузе- лим (красуня), къаракозлю (чорноока), мышычыкъ (котику), бульбуль (соловею), бирданем (єдина), назлым (ніжна), яврум (мила), тувгъаным (рідний). Наприклад: Де ти, милий, чорнобривий. Де ти? Озовися [15, 231]; Та нехай ж нас поховають з тобою, серце, в одній ямці [15, 318]; Айды да джаным, мен санъа кельдим (Ах, душе, я до тебе прийшов) [14, 186]; Не де, яхшысынъ, гузелим, Ой да назлысынъ, къаракозлю! Балдан татлысынъ, джаным! Сени севдим мен, бирданем! (Яка ж ти добра, красуне, Яка ж ти ніжна, чорноока! Ти солодша за мед, душе, Покохав я тебе, єдина!) [14, 67]; Севгилим, сенинъ шу козьлеринъ, севгилим, сенинъ шу сезлеринъ ( Кохана, ці твої очі, кохана, ці твої слова) [14, 100].
На емоційно-негативний зміст звертань у народних піснях указують такі лексичні одиниці, як вороги, тирани, гультяю, ледащо, бридкий, стидкий, шолудивий, погана, дрема; назлы (пустотлива), ярамазлар (поганий): Смійся, стидкий, смійся, бридкий [15, 192]; Ой встань, дрема, пробудися [15, 54]; На смерть! На смерть вам, тирани [15, 13]; Назлы да назлы, кель яныма, Ач эллеринъи, сар бойныма (Пустотлива, ах пустотлива, прийди до мене, Розкрий обійми, обвий мою шию) [14, 145]; Сиз, ярамазлар, къара ерде чю- рюрсиз, мен исе яшарым (Вам, поганим, у сірій землі гнити, а мені жити) [13, 199].
Таким чином, органічно вплітаючись у змістову тканину контексту, такі звертання є художньо-образним засобом:завдяки риторичності
вони підкреслюють характерну рису адресата.
У народних піснях стилістичні засоби афіксації виражають модальні ознаки адресатів, за їх допомогою передаються найрізноманітніші відтінки експресії: іронія, зневага, співчуття, злість тощо. Слова-звертаня з суфіксами суб'єктивної оцінки означають уже не просто назву особи, предмета чи явища, а й набувають додаткового відтінку, який надає їм більшої експресивності. В українських народних піснях зафіксовані звертання з суфіксами -еньк- (-єньк-), -оньк-, -ечк-, (-єчк), -очк-, -к-, -чик-, а в кримськотатарських продуктивними є лише два суфікси -чыгъ-, -чик-. Вони надають звертанню пестливого звучання й охоплюють широке коло адресатів: козаченьку, синку, дівчинонько, зозуленько, явороньку, вітроньку, сусідонько і под.; аначыгъым (мамочко), балачыгъым (татоньку), апайчыгъым (жіночко), козьчиклерим (оченята), вишнечик (вишенька). Наприклад: Ой повій, вітроньку, да з-під ночі, Да розкуй мої да руки-ніжень- ки [15, 26]; Тебе, моє серденятко, буду споминати [15, 345]; Айя-айя, огъланчыгъым, санъа йырчыкъ йырлайым (Баю-бай, синочку, заспіваю тобі пісню) [14, 268]; Козьлерим, меним козьчиклерим, сиз не ишлединъиз? (Очі мої, оченята, що ви наробили?) [14, 243]; Къомшучыгъым, насыл яшайсынъ? (Сусідко, як ти живеш?) [13, с. 358]; Меним апайчыгъым, не ерге безенесинъ? (Моя жіночко, куди ти збираєшся, куди так гарно одягаєшся?) [13, 114].
Важливим стилістичним засобом у народних піснях є повтор звертань, який сприяє посиленню емоційно-позитивного чи емоційно-негативного звучання їх. Повтори зумовлюють виразну віршову ритмізацію мовлення [5, 42]. За семанти- ко-граматичними ознаками повтори можна поділити на дві групи: абсолютний (повтор звертань однакової морфологічної структури та лексичного значення), відносний (може мати різну морфологічну будову повторюваних звертань, різне лексичне значення, різні синтаксичні зв'язки всередині кожної повторюваної звертальної групи тощо) [12, 23]. Наприклад, Ой мамо, мамо, Гриць жалю немає [15, 453]; Ой вербо, вербо, де ти росла? [15, 453]; Сини ж мої, сини, сини-соловейки, чому ж мене не кидали, як були маленьки? [15, 37]; Ой яворе, яворочку, розвийся Неленько [15, 135]; Ой ти, коте сірий, та вимети сіни, ой ти, котику-рябку, ще й вимети хатку [15, 250]; Ой, Алла, Алла, кимгедер мен ойле ошадым? (Ой, Боже, Боже, в кого я такий удався?) [13, 229]; Айт, къызым, айт, къызым, насыл яныгъын бар?
(Скажи, доню, скажи, доню, що за горе у тебе?) [13, 254].
Своєрідним експресивним засобом при звертанні є прикладка. Типовим для народних пісень обох мов є використання звертань із прикладками, що мають емоційне навантаження (ніжність, пестливість, приязнь; усталений склад звертань із назвами рослин, тварин, птахів) і які переносять своє експресивне забарвлення на весь контекст, в якому вони вживаються. Наприклад, Ой сину ж мій, мій соколе, де ж тебе шукати? [15, 188]; Вийди, дівчино, вийди, рибчино, Поговоримо з тобою! [15, с, 335]; Козаченьку, мій соболю, Візьми мене із собою [15, 303]; Меним къызчыгъым, меним емишим, не ичюн мени твшлап кетесинъ? (Моя донечко, моя ягідочко, навіщо ти мене кидаєш?) [13,116]; Ой, татарлар, мераметли
адамлар, эвимде манъа нелер олур? (Ой, татари, добрі люди, що ж мені дома буде?) [13, 297]; Меним агъачыгъым, меним бульбульчыгъым, сени не ерден беклейим? (Мій братику, мій соловейчику, відкіля звідки тебе чекати?) [14, 164].
В українських народних піснях спостерігаємо цікаві випадки градації звертань і прикладок при них, коли кілька речень складаються майже виключно із звертань та прикладок при них. За допомогою такого прийому увага акцентується на звертальній групі: Свашко моя, перепілочко! Ой випийте, свашко, моя зірочко. Свашко моя, щебетушко, ой випийте до донечка, моя душечко [15, с. 208]. У кримськотатарських народних піснях емоційне забарвлення переважно розкривається в пояснювальних словах, що стоять при звертаннях. Означення, виражені займенниками, надають звертанню виразно інтимізуючого значення, а прикметники - оцінно-якісної характеристики. Наприклад, Гундуз варалмайман, меним балам (Вдень я до тебе прийти не зможу, моя дитино) [13, 10]; Огълум меним, коресинъми насыл этип мен сенинъ устюнден агълайым? (Сину мій, чи бачиш ти, як я плачу над тобою?) [13, 115]; Не ичюн турасынъ, меним къызым, не ичюн эвге кетмейсинъ? (Чому стоїш, моя донечко, чому додому не йдеш?) [13, 259]; Агълама, кедерленме, яш йигит (Не плач, не журися, молодий хлопче) [13,247]; Бакъыныз, къаверенкли козьлер,
джаным келеми? (Дивіться, карі очі, чи милий не їде?) [13, 236]; О, сен, джаным агъачыгъым, бир кере олса да, мусафирликке кель (Ой ти, братику милий, прийди хоч би раз у гості) [13, 349].
В українських народних піснях емоційне забарвлення також розкривається в пояснювальних словах, що стоять при звертаннях. Інтимізуючі займенники мій, наш найчастіше вживаються при звертаннях, що означають назви людей за родинними стосунками. Найбільше ліричне навантаження вони несуть тоді, коли при звертанні наявний мінімум експресивних засобів. Наприклад,
Збираймося, славні хлопці, Та махнемо за Дунай! [15,119]; Червона калино, не стій над водою
[15, 211]; Було б тобі, моя рідна мати, щастя-до- лю дати! [15, 95]; Чоловіче мій, та забери мене, де роду нема [15, 85].
Частки і вигуки як стилістичні чинники при звертаннях також виконують експресивну функцію. Вони є інтимізуючим засобом, фактором зближення з читачем чи слухачем. В українських і кримськотатарських піснях звертання, вживаючись із вигуками або повторюючись, підкреслюють схвильованість мовця, особливе ставлення до співрозмовника чи бажання скоріше привернути його увагу: Ой мамо, мамо, Гриць жалю немає [15, 453]; Ой мужу мій, мужу, не бий мене дуже [15, 427]; Ой вербо, вербо, де ти росла? [15, 453]; Къойларым, меним къойларым, сизни ким отлатар? (Вівці, мої вівці, хто ж вас буде пасти?) [14, 223].
В українській мові звертання «має форму кличного або омонімічного називного відмінка і вимовляється з особливою, кличною інтонацією» [7, 594]. У кримськотатарському звертанні наявна тільки форма номінатива від усіх лексичних розрядів іменників. Це правило поширюється і на звертання до особи, яка може бути не тільки власним чи загальним іменем, але й на метафоричні звертання до предметів [1, 80]. В українських і кримськотатарських народних піснях звертання, яке відтворюється несубстантивованим прикметником, може бути прикладкою до звертання-імен- ника, коли між ними стоїть повторюваний присудок, а в кримськотатарських піснях в аналогічних синтаксичних структурах наявність такого присудка не обов'язкова. Наприклад, Да не плач, дівко, Да не плач, красна, не плач, чорноброва [15, 381]; Стели сі, барвінку, стели сі, зелений [15, 292]; Ой устань, козаче, устань, молоденький! [15, 371]; Не олды санъа, джаным, а севгилим, а козюм къыз? (Що з тобою трапилось, душе моя, а кохана, а світ моїх очей?) [14, 365]; Кель яныма, север де исенъ, акъыз, меншим назлы, эля козьлюм! (Прийди, якщо кохаєш, дівчино, моя ніжна, моя синьоока!) [14, 345].
Таким чином, звертання в українських і в кримськотатарських народних піснях охоплюють широке коло різних тематичних груп лексики. Основи риторичних звертань базуються на лексемах, якими визначається ставлення мовця до адресата мовлення. Найпоширенішою є група звертань, що означають назви людей за їхніми родинними стосунками. Риторичні звертання функціонують у народних піснях зі стилістичним забарвленням, що виражаються в піснях обох мов семантично вагомим словом, яке виконує емотивну функцію. Емоційність і експресивність виражаються лексичним значенням звертального слова. Завдяки суфіксам суб'єктивної оцінки звертанню можна надати різних емоційно-експресивних відтінків. В українському і кримськотатарському пісенних фольклорах зафіксовані звертання, які, вживаючись із вигуками або повторюючись, підкреслюють схвильованість мовця, особливе ставлення до співрозмовника чи бажання скоріше привернути його увагу. Типовим для обох мов є використання у народних піснях при звертаннях прикладок із постійним емоційним навантаженням з метою надання змістовому наповненню експресивної наснаги.
Аналіз, систематизація, узагальнення, характеристика експресивних засобів риторичних звертань, пов'язаних із кваліфікацією адресата, із його оцінкою, передбачає подальше дослідження функціональних особливостей інших жанрів українського та кримськотатарського фольклорів з точки зору лінгвістичного використання мовних одиниць. Закономірним є також розширення напрямків дослідження мови творів художнього стилю у площині функціонально-експресивного поля.
Література
мовний риторичний звертання експресія
1. Акъмоллаев Э.С. Кърымтатар тилининъ амелияты. Синтаксис. Фил. фак. студ. ичюн дерслик / Э.С. Акъмоллаев. - Ташкент : Укитувчи, 1989. - 160 с.
2. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смисл : Логико-семантические проблемы / Н.Д. Арутюнова. - М. : Наука, 1976. - 490 с.
3. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові / В.С. Ващенко. - К. : Наук. думка, 1985. - 402 с.
4. Дудик П.С. Стилістика української мови : [навчальний посібник] / П.С. Дудик. - К. : Академія, 2005. - 368 с.
5. Єрмоленко С.Я. Синтаксис віршованої мови / С.Я. Єрмоленко. - К. : Наук. думка, 1969. - 94 с.
6. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис : [монографія] / А.П. Загнітко. - Донецьк : Дон ДУ, 2001. - 662 с.
7. Загнітко А.П. Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис / А.П. Загнітко. - Донецьк : ТОВ «ВКФ «БАО», 2011. - 992 с.
8. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови / А.П. Коваль. - К. : Вища школа, 1978. - 375 с.
9. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н. Ярцева. - М. : Сов. энциклопедия, 1990. - 685 с.
10. Струганець Л.В. Культура мови. Словник термінів / Л.В. Струганець. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2000. - 88 с.
11. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії : [монографія] / В.А. Чабаненко. - К. : Вища школа, 1984. - 168 с.
12. Шульжук К.Ф. Стилістичні особливості звертань у народних піснях / К.Ф. Шульжук // Українська мова і література в школі. - 1968. - № 2. - С. 22-25.
Джерела ілюстративного матеріалу
13. Къырымтатар музыкасынынъ хрестоматиясы. - К. : Музычна Украина, 1989. - 450 с.
14. Къырымтатар халкъ йырлары. - Акъмесджит : Таврия нешрияты, 1996. - 450 с.
15. Українські народні пісні. - К. : Радянська школа, 1982. - 550 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Мовна ситуація в аспекті соціолінгвістики. Поняття мовної ситуації, рідна й державна мова в мовній політиці. Соціолінгвістичні методи дослідження мовної ситуації, проблема мовної ситуації в АР Крим. Дослідження мовно-етнічної ідентифікації кримчан.
дипломная работа [74,3 K], добавлен 04.04.2013Теорія мовної комунікації як наука і навчальна дисципліна. Теорія комунікації як методологічна основа для вивчення мовної комунікації. Теорія мовної комунікації у системі мовознавчих наук. Формулювання законів організації мовного коду в комунікації.
лекция [52,2 K], добавлен 23.03.2014Характеристика принципів формування фонетичних, графічних, морфологічних, словотворчих прийомів мовної гри в рекламних текстах. Дослідження поняття рекламного тексту, його структури. Розкриття текстоутворюючого і прагматичного потенціалу мовної гри.
курсовая работа [60,0 K], добавлен 21.11.2012Культура мови журналіста як важлива умова становлення його як мовної особистості. Мовна компетентність телевізійних журналістів у прямоефірному мовленні. Взаємозв’язок дефініцій "культура мови" і "мовна особистість". Аналіз частоти різнотипних помилок.
курсовая работа [77,4 K], добавлен 26.02.2014Фразеологізм як об'єкт дослідження лінгвістики. Поняття фразеологізму та його характерні риси в англійській та українській мовах. Класифікація фразеологічних одиниць. Особливості анімізмів в українській та англійській мовах. Поняття та опис концепту.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 06.12.2008Українська мова - мова корінного населення України, належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Характерні прояви суржику. Рідномовні обов'язки І. Огієнка - українського вченого, мовознавця, політичного, громадського і церковного діяча.
презентация [1,8 M], добавлен 21.03.2015Історія становлення, проблематика та завдання контрастивної лінгвістики. Національно-культурного компонент в зіставній лексичній семантиці. Аналіз структурних відмінностей лексико-семантичного поля "Зовнішність людини" в німецькій і українській мовах.
дипломная работа [72,7 K], добавлен 14.07.2009Комунікативна невдача як об’єкт лінгвістичного дослідження. Мовна гра як фактор виникнення невдачі. Особливості рекламного дискурсу. Використання сленгової лексики, різноманіття інтерпретації мовної одиниці, вживання каламбуру як причини невдачі слоганів.
дипломная работа [67,6 K], добавлен 17.09.2014Особливості перекладу з німецької мови на російську. Мовна економія в газетно-публіцистичному стилі, комп’ютерно-опосередкованому спілкуванні та в науково-технічній літературі. Фонетико-графічний, лексичний та синтаксичний рівні. Апосіопеза та еліпсис.
курсовая работа [61,2 K], добавлен 25.05.2015Мовна особистість в аспекті лінгвістичного дослідження. Особливості продукування дискурсу мовною особистістю. Індекси мовної особистості українських та американських керівників держав у гендерному аспекті. Особливості перекладу промов політичного діяча.
дипломная работа [98,6 K], добавлен 25.07.2012Етнопсихолінгвістика як лінгвістична дисципліна на межі психолінгвістики, етнолінгвістики та етнології та напрям мовознавства, що вивчає мову в її відроджені до культури, що досліджує взаємодію етнокультури в еволюції і реалізації мовної діяльності.
реферат [18,8 K], добавлен 12.01.2011Значення слова та його різновиди. Лексеми, які входять до лексико-семантичної групи слів на позначення транспортних засобів в англійській та українській мові. Системні відношення між найменуваннями транспортних засобів, спільні та відмінні риси.
курсовая работа [213,9 K], добавлен 18.12.2014Ознаки суспільної природи мови та мовної діяльності. Сутність і головні властивості мовної норми. Територіальна та соціальна диференціація мови, її розмежування з діалектом. Літературна мова та її стилі. Основні поняття та терміни соціолінгвістики.
лекция [35,1 K], добавлен 29.10.2013Проблема визначення фразеологічного звороту, класифікація у науковій літературі. Семантичні та структурні особливості фразеологічного звороту на позначення характеру людини в англійській та українській мовах. Особливості англо-українського перекладу.
дипломная работа [118,3 K], добавлен 07.02.2011Зіставне дослідження ад’єктивно-адвербіальних словосполучень в українській та англійській мовах. Характеристика особливостей сполучуваності прислівників із прикметниками. Огляд атрибутивних семантико-синтаксичних відношень між компонентами словосполучень.
статья [26,9 K], добавлен 19.09.2017Реконструкція архетипної символіки лексем sky/ciel/небо в англійській, французькій та українській мовах. Архетипні образи, що стали основою утворення зазначених лексем. Відмінності у структурі значення лексичних одиниць sky/ciel/небо в аналізованих мовах.
статья [22,7 K], добавлен 18.08.2017Дослідження сучасного положення офіційної мови на території України. Законодавче регулювання і механізм здійснення державної мовної політики, її пріоритетні цілі на напрямки. Ратифікація та імплементація Європейської Хартії регіональних мов і мов меншин.
реферат [30,9 K], добавлен 08.12.2010Мовна проблема в Україні. Формування мовної свідомості. "Суржикізація" сучасних видань для дітей. Історичний суржик – специфічна форма побутування мови в Україні, та сьогодні він – невпорядкована, безсистемна мова, яка руйнує українську мовну систему.
реферат [23,4 K], добавлен 17.04.2008Сленг як лексика обмеженого вжитку. Мінливість та варіативність українського та американського молодіжного сленгу. Перекладацький аспект спеціальної розмовної лексики. Аналіз засобів та способів перекладу лексичних одиниць сленгу у телесеріалі "Друзі".
дипломная работа [90,6 K], добавлен 05.05.2012Поняття "прагматичне значення" у науковій літературі. Проблема відтворення прагматичних значень в перекладі та напрямки їх рішення. Прагматичний потенціал компліменту в українській та англійській мовах. Фактор адресата у перекладі компліментів.
дипломная работа [110,3 K], добавлен 15.12.2014
