Комунікація як відображення стратегій медіації у художній літературі (на матеріалі англійської мови)

Ключевые слова: коммуникативные стратегии, медиативные стратегии, медиатор (посредник), конфликтный диалог.

Chornii A L. Communication as the reflection of mediation strategies in fiction (on the basis of English language). - Article.

Key words: communicative strategies, mediation strategies, mediator (negotiator), conflict dialogue.

Плюралізм думок не лише допомагає викриттю багатогранності явищ, але й часто стає основним заручником конфліктів. Розвиток суспільства зумовлює появу нових підходів і тенденцій у вивченні механізмів буття. Зважаючи на те, що основною ідеєю ХХІ століття є пошук ефективних шляхів розв'язання або хоча б нівелювання конфліктів, зрозумілою стає необхідність вивчення особливостей такого явища кожною з наук окремо.

Спілкування - унікальна складова частина будь-якої суперечки, оскільки є надійним джерелом повідомлення мовного коду й передачі даних. Серед дослідників, які звертаються до вивчення особливостей комунікативних стратегій, варто назвати Ф.С. Бацевич, А.Д. Бєлову, І.Н. Борисову, О.С. Іссерс, Е.Ю. Катаєву, М.Л. Макорова, дослідження яких дають змогу не лише проаналізувати поведінку сторін у конфлікті, але й виявити можливі шляхи протидії.

Беручи до уваги той факт, що основною тенденцією сьогодення є нівелювання суперечностей, увага зосереджується на таких способах врегулювання конфліктів, як переговори, медіація (посередництво). Такі інститути є найбільш ефективними, оскільки дають сторонам можливість відносно самостійно дійти згоди. Якщо до переговорів сторони залучають свого представника, то процес медіації здійснює посередник (медіатор). Здебільшого форма, яка передбачає реалізацію посередництва, усна, а тому медіатор повинен якнайкраще володіти комунікативними стратегіями й тактиками мовця, щоб, з одного боку, допомогти сторонам дійти згоди, зберігаючи при цьому нейтралітет, а з іншого - не ставати учасником конфлікту.

Мета статті полягає в описі ключових комунікативних стратегій і тактик, які медіатор застосовує в процесі медіації. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

- виокремити особливості комунікативних стратегій і тактик на основі праць сучасних вітчизняних лінгвістів;

- проаналізувати стратегії посередника в процесі медіації;

- дослідити застосування комунікативних тактик у межах медіативних стратегій на прикладі уривків із художнього конфліктного дискурсу.

Основою для розв'язання конфлікту є обговорення ситуації або ж проговорення позиції, але за будь-яких умов учасники обирають певну мовленнєву поведінку відповідно до свого задуму, що І.Н. Борисова визначає як комунікативну стратегію, яка передбачає відбір фактів та їх презентацію з урахуванням інтелектуальних, емоційних і вольових якостей адресата мовлення [2, с. 86-85].

Беручи до уваги багатофункціональну природу мовленнєвого спілкування, М.Л. Макаров звертає увагу на те, що комунікативна стратегія - це насамперед низка рішень мовця, комунікативний вибір тих чи інших мовленнєвих дій [4, с. 193].

Важливою складовою частиною комунікативних стратегій і тактик, які виокремлює А.Д. Бєлова, є фактори, які впливають на їх формування, зокрема етнічні, соціальні, гендерні, вікові, особистісні та інші чинники. Виходячи із цього, науковець диференціює комунікативні стратегії й тактики у вигляді набору опозицій: універсальні/ етнічно-специфічні, вербальні/невербальні, загальновживані/вікові, кооперативні/конфліктні та ін. [1, с. 14].

Беручи до уваги важливість розв'язання суперечок, варто звернути увагу на медіатора як комуніканта, третю нейтральну сторону конфлікту, залучену з метою примирення сторін. Діяльність посередника зосереджується на виявленні спірних питань і процесі пошуку варіантів рішень, взаємоприйнятних для учасників конфліктів. При цьому слід зауважити відмінності посередника-медіатора від посередника в переговорах чи консультанта. Посередники під час переговорів - це представники сторін, які мають на меті відстояти думку конфронтаційних сил, посередник-медіатор - третя, нейтральна сторона, завданням якої є не дозволити сторонам зайти у «глухий кут» під час розв'язання суперечностей. Медіатор відрізняється від консультанта тим, що не надає жодних підказок щодо шляхів розв'язання спору, а лише створює атмосферу розуміння, приймаючи і емоційну, і предметну сторону комунікантів.

Існує деяка подібність між фасилітацією та медіацією, та навіть більше, одним із напрямів медіації є фасилітативна медіація. Суть фасилітації полягає в тому, що фасилітатор наперед знає результат своєї діяльності та повинен створити належні умови для того, щоб сторони дійшли такої ж думки самостійно. А медіатор орієнтований на досягнення чітких угод між учасниками спору; не спирається на людські почуття, попри це приймає їх під час процесу медіації; зосереджений на майбутньому сторін; контролює процес, але не має наміру впливати на нього; зберігає нейтральність щодо думок сторін [3].

Оскільки завданням медіатора є примирити сторони за допомогою переговорів, у яких він є рівноправним учасником, вважаємо доцільним розглядати медіатора в лінгвістиці як самостійного комуніканта, який, маючи на меті примирення конфліктуючих сторін, допомагає учасникам дійти порозуміння. Виходячи з такої думки, можна припустити, що, зважаючи на те, що сучасна медіація поділяється на декілька типів, комунікативні стратегії та тактики медіатора в межах конфліктного дискурсу також будуть різнитися відповідно до них.

Залежно від ролі медіатора та предмету медіації розрізняють такі її типи:

Медіація, орієнтована на вирішення проблем (problem-solving or settlement-directed approach), особливістю якої є зосередженість на інтересах, а не на найбільш бажаних позиціях учасника.

Медіатор при цьому надає можливість сторонам висловити свої позиції щодо проблеми, а потім допомагає учасникам визначити їхні спільні інтереси та потреби [10].

Трансформативна медіація (transformative approach) - можливість сторін вислухати одна одну, самостійно визначаючи при цьому хід медіації, та перейти до взаєморозуміння. Такий підхід зорієнтований на усвідомлення потреб і досягнення чуйного ставлення один до одного, а не на прийняття оптимального рішення [5].

Наративна медіація (narrative approach) - процес викладу сторонами свого погляду на події. Зазвичай передумовою для застосування такого типу медіації є тривалий вплив конфліктуючих сторін одна на одну [8].

Медіація, заснована на розумінні (understanding-based approach). Головна мета підходу полягає у вирішенні спору за допомогою розуміння, оскільки більш глибоке розуміння сторонами їхніх власних перспектив, пріоритетів та інтересів, як і перспектив, пріоритетів та інтересів усіх інших сторін, робить їх здатними спільними зусиллями подолати конфлікт, що виник між ними. У межах цього підходу самі учасники, а не професіонали, найбільш повно уявляють собі суть спору та мають найкращі можливості знайти рішення.

Оціночна медіація (evaluative approach). Медіатор впливає на процес медіації, оцінюючи те, що відбувається, а за певних обставин здійснює вплив і на результат діалогу, вказуючи на слабкі місця в аргументах сторін, за необхідності пропонуючи свої варіанти вирішення конфлікту.

Фасилітативна медіація (facilitative mediation), під час якої медіатор ставить одне і теж запитання для обох сторін, при цьому нівелює конфліктні позиції учасників. Медіатор утримується від висловлення рекомендацій або консультування сторін, мотивуючи це тим, що його основна ціль - досягнути виходу із ситуації [9].

Пряма медіація (directive mediation), суть якої - заохотити сторони дійти згоди, при цьому медіатор приводить аргументи на користь сторони, надає додаткову інформацію, висловлює думку та дає пораду [6].

Виходячи із цих технік ведення медіації, слід зауважити, що провідна роль у їх реалізації належить стилю поведінки медіатора в процесі комунікації. Таким чином, спосіб ведення медіації прямо впливає на комунікативні стратегії, які обирає посередник задля досягнення примирення сторін. Надалі ми будемо послуговуватися вживанням терміна «медіатор» на позначення ролі особи, яка є третьою стороною в переговорах у межах конфліктного діалогу та має на мені примирити комунікантів.

У художній літературі класичні підходи використання медіації як способу вирішення конфліктів у процесі комунікації зустрічаються нечасто. З одного боку, можна припустити, що автори звертають увагу на проблеми суспільства та їх вплив на героїв твору. З іншого боку, медіація - це чітко побудований процес, який передбачає певний порядок дій. З метою дотримання художнього стилю й актуальності свого твору автори часто застосовують художнє обрамлення до тих чи інших міждисциплінарних прийомів. Власне, таке переконання дає можливість зрозуміти наявність модифікованих стратегій медіації у художніх творах.

Наприклад, розглянемо зразок конфліктного діалогу з роману “To kill the mockingbird” [7] за участю хлопчика Джема (Jem), сусідки пані Дюбоз (Mrs Dubose) та батька хлопчика - Аттікуса (Atticus). Останній виступатиме посередником між конфліктуючими сторонами. Предметом конфлікту є прізвисько, пов'язане із професійної діяльністю батька щодо захисту темношкірих у судді - “nigger advocate”. Таке прізвисько з вуст героїні пані Дюбоз, сприймалось достатньо образливо, що спровокувало гнівне обурення хлопчика. Аби захистити честь свого батька, хлопчик навмисно нищить квіти у саду сусідки, чим загострює конфлікт.

“... we heard the soles of Atticus S shoes scrape the front steps. The screen door slammed, there was a pause -Atticus was at the hat rack in the hall - and we heard him call,