Речовинні прикметники як засіб категоризації світу в праслов’янській і давньоукраїнській мовах

В статье проанализированы категорийная семантика и словообразовательные особенности вещественных прилагательных с суффиксом -ovb-/-ev^ > -овъ-/-евъ-. Определена мотивирующая база производных, рассмотрены случаи словообразовательной синонимии. На материале реконструированных дериватов праславянского периода и адъективов, обнаруженных в письменных источниках древнеукраинского языка XI XIII вв., рассмотрены когнитивные механизмы взаимодействия мотивирующих субстантивов и словообразовательной семантики производных.

Ключевые слова: относительные имена прилагательные, словообразовательная категория, суффикс -ов-/-ев-, праславянский язык, древнеукраинский язык XI XIII вв.

Kostych L. N. Material Adjectives as a means of a world's categorization in Proto-Slavic and Old Ukrainian language. Article.

The categorical semantics and word-formative features of Material Adjectives with the suffix -ov^/-evb> -овъ-/-евъare analyzed in the article. The motivational base of such derivates are determined. The analysis of word-formative synonyms is presented. On the material reconstructed derivates ofproto-Slavic era and the adjectives fixed in Ukrainian monuments of 11-13th centuries the study determined the cognitive mechanisms of interaction derivational semantics and motivational base.

Key words: relative аdjectives, word-formative category, suffix -ов-/-ев-, Proto Slavic, Old Ukrainian language of 11-13th centuries.

Актуальними в лінгвістиці сьогодення є питання, пов'язані з вивченням процесів категоризації світу як основних функцій людської свідомості. І. Кант звернув увагу на те, що «ми не можемо осягнути жодного предмета поза категоріями; ми не можемо пізнати жодного осмислюваного предмета без допомоги споглядань, співвідносних із категоріями» [6, с. 235]. Поступово вироблена здатність людського інтелекту узагальнювати конкретно-предметне сприймання явищ матеріального світу стала потужним чинником становлення й розвитку мовних категорій. Глибину усвідомлення людиною довкілля, обсяг здійснюваних нею мисленнєвих операцій і досвід пізнавальної діяльності демонструють закріплені в мові закономірності творення дериватів. Не випадково О С. Кубрякова наголошувала: «Немає нічого природнішого, ніж аналіз дериваційних явищ із когнітивних позицій: очевидно, що саме порівняння цих явищ із процесом пізнання й закріплення його результатів дозволяє спостерігати, з одного боку, у яких формах відбувалися пізнавальні процеси в мові, а з іншого як змінювалася мова під впливом цих процесів і як вона повсякчас збагачувалася й розвивалася під час їх здійснення» [8, с. 91]. Усі сфери діяльності людини закономірно реалізуються в полі мови. Її словотвірний рівень першочергово слугує «показником і виразником напряму культурного розвитку суспільства. <...> Словотворчі засоби стають засобом кодування культури, до кінця здійсненого в мові, у її первнях: корені і формантові» [15, с. 250].

Когнітивні механізми категоризації й вербалізації дійсності за допомогою словотвірних формантів відображають похідні номінації природних (натурфактів) і штучних (артефактів) речовин і матеріалів Назви матеріалу й речовини можуть бути однаковими, оскільки речовина, з якої виготовлене фізичне тіло, є матеріалом, та різними, пор.: срібна ложка (срібло - речовина й матеріал); дере'яна ложка (матеріал - деревина; речо-вини - целюлоза, геміцелюлоза, лігнін). та співвідносних із ними ознак. Такі деривати репрезентують різні фрагменти довкілля й буття людини, засвідчують напрями й форми пізнавальних процесів, які вироблялися в мові від найдавніших часів. Сукупно вони формують семантико-словотвірну категорію речовинності, яка у процесі довговікового становлення зазнала кількісних і якісних змін.

В українській мові досліджувану словотвірну категорію репрезентує багатотисячний корпус дериватів із речовинною семантикою. До його складу входить словотвірний тип із суфіксом -ов/-ев-, який від найдавніших часів був дуже активним у реалізації згаданих дериваційних процесів. Прикметники із суфіксом -ов-/-еввиражають транспозиційне словотвірне значення «відносна ознака щодо речовини або матеріалу, названі мотивувальною основою». Залежно від лексичного значення твірного слова і специфіки пізнаваного через контекст зв'язку з позначуваним предметомабо явищем реального світу загальна словотвірна семантика зазнає конкретизації як ознака за матеріалом: а) із якого щось виготовлено; б) який входить до складу чогось у помірній чи великій кількості; в) для якого щось придатне або призначене; г) якого щось стосується; із яким щось пов'язане [1, с. 131; 4, с. 41]. Лише варіант (а) засвідчує прямий вияв ознаки. Інші відображають розвиток системи додаткових значень, які послаблюють або й цілком втрачають зв'язок із матеріалом, маркуючи пізнавані в контексті якість, подібність тощо. Відносимо їх до групи матеріально-речовинних прикметників, беручи до уваги «функційну близькість їхньої іманентної семантики до основного значення «вираження ознаки за відношенням між предметом (предметами) і матеріалом» (пор.: дубовий ліс «ліс, у якому ростуть дуби» // дубовий стіл «стіл, зроблений із дуба»)» [14, с. 160]. На маргінесі перебувають похідні, що співвідносяться із конструкціями «Х призначений (або придатний) для Y», «X пов'язаний з Y; X стосується Y», у яких X позначає предмет, а Y матеріал, речовину. Розглядаємо їх у межах словотвірної категорії речовинності умовно й лише на основі того, що вони містять компонент із семою «речовина, матеріал».

Дериваційна категорія речовинності є однією з основних мовних категорій. Питання її місця й ролі в загальній категоризації світу розглядали українські й зарубіжні мовознавці (І.В. Арнольд, О.В. Бондарко, В.В. Виноградов, М.А. Жовтобрюх, І.Г Матвіяс, Н.Г. Озерова та ін.). Щоправда, предметом дослідження учених є здебільшого лексико-граматичний розряд речовинних іменників. Зокрема, послідовно досліджено лексичну семантику і словозміну матеріально-речовинних субстантивів у праці І.І. Погрібного [12]. Граматичну специфіку таких номінацій описали Л.М. Кознєва [7] і ТЮ. Мороз [10]. Когнітивні механізми творення речовинних іменників вивчають Т.Г. Борисова [2], Г.В. Мустакімова [11].

Функціонування відносних прикметників виразників речовинної семантики у системі сучасної української мови аналізували О.К. Безпояско, К.Г. Городенська, О.С. Шевчук. Історичний матеріал представлено в дослідженнях В.М. Васильченка, І.Т Вербовської, А.П. Грищенка, Н.П. Зверковської, Л.Д. Коцюби, І.І. Кунця. Однак розкриття історичних умов і причин розбудови категорії речовинності на матеріалі ад'єктивних дериватів, опис динаміки її становлення у поступі шляхом вивчення ролі словотвірних формантів і дослідження особливостей функціонування окремих словотвірних типів від праслов'янського часу до сьогодні залишилося поза увагою дослідників. Пропонована лінгвістична розвідка репрезентує фрагмент саме такого аспекту висвітлення порушеної проблеми, що забезпечує її актуальність і новизну.

Мета статті окреслити історію становлення структури й семантики речовинних прикметників із суфіксом -ов-/-ев-, показати, що аналізовані деривати у праслов'янській і давньоукраїнській мовах сформували окремий словотвірний тип, який у подальші періоди відіграв провідну роль у розбудові категорії речовинності в українській мові.

Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань: 1) здійснити вибірку прикметників із суфіксом -ovь-/-evь> -овь-/-евь-, опрацювавши писемні тексти, а також етимологічні, історичні, тлумачні та інші словники; 2) з'ясувати семантичну базу мотивувальних іменників; 3) проаналізувати функційно-семантичний діапазон дериватів; 3) окреслити особливості формування словотвірного типу із суфіксом -ovь-/-evь> -овь-/-евьу проекції на діахронію.

Історія виникнення суфікса -ов-/-ев(< -овь-/евь< -ovь-/-evь-), продуктивного у творенні відіменникових прикметників, пов'язана із процесами розвитку атрибутивності імен. Про це свідчить велика кількість похідних, які вказують на ознаку предмета за відношенням до іншого предмета. Матеріал етимологічних словників і найдавніших писемних джерел засвідчує дві функції суфікса -ovь-/-evь-: 1) творити присвійні прикметники від іменників назв істот; 2) творити відносні прикметники від іменників назв рослин, матеріалів тощо, маркуючи речовинність [16, с. 220-221; 17, с. 4; 18, с. 80; 19, с. 472-473]. У різних фонетичних варіантах, зберігаючи вироблену й закріплену в праслов'янській мові здатність продукувати присвійні й відносні прикметники, суфікс -ovьбув успадкований усіма слов'янськими мовами.

За даними лексикографічних джерел реконструйованої праслов'янської лексики, суфікс -ovь-/-evьздавна функціонував як самостійний словотвірний елемент, продуктивний у функції творення десубстантивів. Зважаючи на відсутність писемних праслов'янських пам'яток і неможливість контекстуально ідентифікувати прикметникову семантику, значення «відносна ознака щодо речовини, матеріалу, названих твірною основою» установлюємо на базі потенційної стилістично немаркованої сполучуваності. Таке значення фіксують тлумачні словники як типове для прикметника у стилістично нейтральних конструкціях.

Більшість праслов'янських прикметників на -ovь-/-evь-, які можна розглядати як такі, що, крім загальної семантики «який стосується того (властивий тому; придатний для того), що називає твірна основа», здатні виражати ознаку за відношенням до речовини-матеріалу («який виготовлений із того, що називає твірна основа»), мотивовані іменниками, що позначають реалії живої природи. Такі деривати репрезентують той фрагмент дійсності, що був визначальним і безпосередньо пізнаваним у житті давніх праслов'ян-землеробів.

О. Потебня зауважував: «Давня <...> людина дивилася на природу лише корисливо, що показує мова і поезія; як дітям, природа подобалася їй, наскільки була корисною» [13, с 57]. Дериваційна категорія речовинності має виразний прагматичний характер.

Традиційно до лексико-граматичного розряду речовинних іменників відносять назви рослин. Прикметники, мотивовані іменниками-флоронімами, найвірогідніше виражають загальну відносну ознаку «який пов'язаний із тим (стосується того), що називає твірна основа». На підставі пізніших фіксацій у контексті можемо лише гіпотетично встановити сему «матеріал» у похідних, які утворені від:

а) назв дерев: *ablonevь(jь)/*ablonovьjь (< *аЬІоп'а) «яблуневий» ^ССЯ І, с. 42], *Ье^^ь(/ь) (< *berstь/*berstь) «берестовий» ^Р I, с. 209; ЭССЯ с. 199], *bukovь(jь) (< *ЬиЬь, або від *buky/ьve) «буковий» РССЯ III, с. 89-90], *grusevь(jь) (< *grusa) «грушевий» ^ССЯ VII, с. 157], *klenovь(jь) (< *Иепь) «кленовий» РССЯ IX, с. 194], *olьxovь(jь) (< *оІьха) «вільховий» ^ССЯ XXXII, с. 82], *opsinovь(jь) (< *opsina) «осиковий» РССЯ XXXII, с. 95], *opsovьjь (< *opsa) «осиковий» РССЯ XXXII, с. 97] (пор. укр. діал. осови(й) «осиковий») [8, с. 39] та ін.;

б) назв кущів: *bьzov(jь) (<*Ь^ь) «бузиновий» РССЯ III, с. 144], *demovь (< *demь,*demu) «дереновий» ^Р III, с. 43], *glodovь(jь) (< *glodь) «глодовий» РССЯ VI, с. 136], *kalinovьjь (< *каІіпа) «калиновий» РССЯ IX, с. 122], *lеsсmovьjь (< *1е$ста) «ліщиновий» РССЯ XIV, с. 264] та ін.;

в) назв бобових культур: *bobovь(jь) (< *ЬоЬь) «бобовий» ^Р I, с. 289; ЭССЯ II, с. 144], *gorxovь(jь) (< *gorxь) «гороховий» РССЯ VII, с. 44-45] та ін.;

г) назв овочів: *сesnovь (< *сesnь) «часниковий» РССЯ IV, с. 89], *lukovь(jь) (< *иь) «цибулевий» РССЯ XV, с. 171] та ін.;

ґ) назв культурних і дикорослих трав'янистих рослин, мохів: *lopuxovь(jь) (< *Іорихь/*Іориха) «лопуховий» ^ССЯ XV, с. 68-69], *lьnovь(jь) (< *1ьпь) «із льону» ^ССЯ XVII, с. 87], *makovь(jь) (< *та^) «маковий» ^ССЯ XVII, с. 144-145], *mьxovь(iь) (< *тьхь) «моховий» ЮССЯ XX, с. 214-215] та ін.

Нечисленними є матеріально-речовинні іменники інших семантичних груп, які реалізували свій дериваційний потенціал у прикметниках за допомогою суфікса -ovь-/-evь-. Це, зокрема, назви плодів, складових частин, речовин, пов'язаних із рослинами чи тваринами, що стали твірною базою для похідних: *^^ь(]ь) (< *^іа) «шкіряний» РССЯ ХІІ, с. 38], *lubovь(jь) (< *ІиЬь) «з липової кори» РССЯ XVI, с. 156], *lyсevь(jь) (< *1у^) «з лика» РССЯ XVII, с. 17], * mеzgovьjь (< *mеzga «подрібнена плодоовочева маса») «який стосується м'язги» РССЯ XVIII, с. 226], *mеxovь(jь) (< *техь) «хутряний» ^ССЯ XVIII, с. 151], *mozgovь(jь) (< *mozgь) «мозковий» ^ССЯ XX, с. 93-94] та ін. До дериватів, утворених від назв речовин, які є наслідком процесів, що відбуваються у тканинах живих організмів, належать прикметники *gnojevь(jь) (< *gnojь) «гнійний» РССЯ VI, с. 177], * moсevь(jь) (< *тоса/*тось) «сечовий» ^ССЯ XX, с. 78] і под.

Серед реконструйованих лексем кількісно невелику групу формують прикметники на -ovь/-evь-, мотивовані іменниками назвами порід, мінералів, каменів, сплавів тощо: *kremenovь(jь) (< *^етеп(пор. також * ^ету/* ^етепе «кремній») «кремнієвий» РССЯ ХІІ, с. 116], *mеdovьjь (< *тМь «мідь») «мідний» ^ССЯ XVIII, с. 144] та ін. Окремі прикметники мотивовані: а) назвами атмосферних явищ: *mьglovьjь (< *mьgla) «туманний» РССЯ XXI, с. 97] та ін.; б) назвами сукупностей і сумішей речовин, продуктів, які є наслідком взаємодії речовин: *ogn'evь(jь) (< *ognь) «вогневий» РССЯ XXXII, с. 29] та ін.

Спорадично трапляються ад'єктиви, утворені від іменників назв неорганічних та органічних речовин, які існують у природі або добуті із природних речовин і є результатом переробки рослин (тварин) чи інших матеріалів. З-поміж праслов'янських реконструкцій можуть бути виокремлені, зокрема, прикметники *degьtovь (< *degьtь) «який стосується дьогтю» ^Р III, с. 34], *ось^ь]ь (< *оШь) «оцтовий» РССЯ XXXII, с. 11] та ін.

Невелику групу утворюють лексеми, співвідносні з назвами продуктів рослинного і тваринного походження на зразок *xlеbovьjь (< *хІеЬь) «хлібний» РССЯ VIII, с. 27], *lojevь(jь) (< *Іо]ь) «сальний» ^ССЯ XV, с. 256-257], *medovь(jь) (< *medь) «медовий» ^ССЯ XVI!!, с. 58-59], *mgkovь(jь) (< *тдШ) «борошняний» ^ССЯ XX, с. 139] та ін.

Серед праслов'янських реконструкцій досить багато спільнокореневих дериватів з однофункційними суфіксами -ьпь-, -епь-(-апь-), -ovь-(evь-), причому використання останніх зазвичай не було мотивоване структурно-семантичними характеристиками твірних основ. Такі пари і трійки виразно демонструють асиметрію мовного знака на словотвірному рівні, наприклад: *dgbovь(jь)//* dgbьnь(jь)//*dgbеnь (< *dgbь) ^ССЯ V, с. 89, 9293; SP IV, с. 172-173], *grusevь(jь)//*grusьnь(jь) (< *grusa) ^ССЯ VII, с. 157], *lopuxovь(jь) (< * Іорихь/* Іориха)//* Іори$ьпь(/ь) (< * Іорихь) РССЯ XV, с. 68-69; XV:, с. 76], *lyсevь(jь)//*ly сьnь(jь)//*lyсanь(jь)//*lykovьjь (< *1у^) ^ССЯ XVII, с. 17, 32-33], *lьnovь(jь)//*lьnьnь(jь)//*lь пепьОь) (< *1ьпь) РССЯ XVII, с. 82-83, 87, 91], *medovь(jь)//*medvеnь(jь)//*medvьnь(jь)//*medь пь (< *тесІь) [ЭССЯ XVIII, с. 58-59, 67-68, 73], *ти^ъ]'ъ//*ти1ъ^]'ъ//*ти1ъпъ]'ъ (< *тиІь «мул; осад») [ЭССЯ XX, с. 185, 187-188], *mьglovъjь //*mьglъjь//*mьglьnъjь (< *mьgla) [ЭССЯ XXI, с. 97], *osъtovъ(iь)//*osъtьnъ(iь) (< *osъtъ) [ЭССЯ XXXVI, с. 77, 80-81] та ін.

Структурні особливості твірних основ спричинили дериваційну синонімію форм *^геуь(/ь) (< *ко2а)//*ко2еушъ(1ь) (< *^геуь або *Ыга)//*Ыгапъ(]ь) (< *Ыёа) [ЭССЯ XII, с. 37-39], *obrexovъ(jь) (< *оЬгехъ)//*оЬгё$ь]'ь//*оЬгё$ьпъ(/ь) (< *оЬгёхъ) [ЭССЯ XXIX, с. 69-70, 80] та ін.

У подальші періоди розвитку української мови суфікс -ов-/-евзберіг і розвинув успадковану із праслов'янської мови функцію творити прикметники від речовинних іменників [17, с. 3-5; 18, с. 80; 19, с. 473]. Взаємодіючи з іменниковими твірними основами, аналізований словотворчий афікс виявляв неоднакову активність у продукуванні ад'єктивних дериватів від речовинних іменників різних лексико-семантичних груп.

Опрацьовані писемні джерела і словники, які відображають риси давньої русько-української мови XI XIII ст., фіксують прикметники із суфіксом -овъ-/-евъ-, утворені від речовинних іменників давніх основ на *-о: дYбовыи (< дYбъ = джбъ) [Срезн. I, с. 739], ортховыи (< ортхъ) [Срезн. II, с. 711] та ін.; на *-а: березовый (< береза) [Срезн. I, с. 70], вьрьбовыи = врьбовыи (< вьрба = верба = врьба) [Срезн. I, с. 461], тисовыи (< тиса) [Срезн. III, с. 960], липовыи (< липа) [СДРЯ I, с. 155] та ін.; на *-й: медовыи (< медъ) [СДРЯ IV, с. 516], тьрновыи = трьновыи (< тьрнъ = трънъ = тернъ) [Срезн. III, с. 1087] та ін.; на *-у. огневыи = югневи (< огнь) [Срезн. III; ГА, с. 566; Срезн. II, с. 602] тощо.

Більшість прикметників із суфіксом -ов-/-евутворені від іменників назв дерев, зрідка кущів. У текстах пам'яток XI XIII ст. такі похідні нечасті й повторювані. Більшість із них співвідноситься з конструкцією «виготовлений із того, що називає твірна основа». Наприклад: вьрьбовъмъ жьзломь [Срезн. I, с. 460], жьзль лтсковъ (лтсковъ співвідноситься з отракжос;) [Срезн. II, с. 75], ортховыи жезлъ [Срезн. II, с. 711], свидовомъ жезліемъ (< свид, свидина «кущ із родини кизилових») [Срезн. III, с. 271], ковчежецъ ситовыи (< ситьникъ «очерет») [Срезн. III, с. 361], кла(д)ма сосновыми [Срезн. III, с. 468], на кровати тисовт [Срезн. III, с. 960], трьновъ втнець [Срезн. III, с. 1086], фуникова жъзла [Срезн. III, с. 1357] і под.

У деяких контекстах описувані деривати позначають однорідний за складом матеріал як компонент чогось, маркуючи семантику «який складається з названого твірною основою», пор.: дьбри тисовыА [Срезн. III, с. 960] «де ростуть тиси»; сады фуниковы [Срезн. III, с. 1357] «у яких ростуть фінікові дерева»; на Бєрєстовт. в сєлци єжє зооуть ньінє Бєрєстовоє [ПВЛ, с. 80]. На думку ГМ. Желєзняк, «первісною була назва урочища, місцини, зарослої берестом. Ще в XIX ст. на схилах Печерської гори, поблизу колишнього Миколаївського монастиря, ріс берестовий ліс» [5, с. 12-13].

Похідні прикметники у сполуках з іменниками назвами частин дерев, кущів та інших рослин або такими іменниками, що позначають сукупність, фігурують переважно як виразники загальної семантики «який пов'язаний із тим (стосується того), що називає твірна основа»: кору березову [Срезн. I, с. 70], бъбиово(м) листвие(м) [Срезн. I, с. 196] «фіалковим», доубовоую кору [Срезн. I, с. 739], сосновоую кору и листъ липовъ [Срезн. III, с. 468], тьрноваж дртва [Срезн. III, с. 1086], фоуниковоу цвттоу [Срезн. III, с. 1357], ортховы ядрьци [Усп., с. 208] тощо.

Пам'ятки XIV XV ст. фіксують лексему вишневыи = вишьнжвыи (< вишнх) у ролі вираження якісної ознаки за подібністю до кольору: вишневы бархаты [Срезн. I, с. 266] «які мають колір вишні».

У ролі творення речовинних ад'єктивів від назв культурних і дикорослих трав'янистих рослин, злакових і бобових культур суфікс -ов-/-евне виявив помітної продуктивності. У давньоруськоукраїнській мові панівним у цій сфері був суфікс -ан-, а також спорадично використовувався суфікс -н-, пор.: былижныи = былианыи, быльныи (< былж «трава»): листХемъ былганомъ [Срезн. с. 203]; зелжныи, зельныи (< зелик «зілля») [Срезн. I, с. 971], отъ хмтлна короба, и отъ лняна [Срезн. II, с. 67], овьсжная зобница [Срезн. II, с. 596], зьрно же гороуштьно или просжно [Срезн. с. 1590], ръжанъ хлтбъ [УСт., 35г] та ін.

Спільнокореневі словотвірні дублети з -ов-/-ев-, -ан-, -ьндемонструють тенденцію до розподілу функцій аналізованих формантів, започатковану ще у праслов'янську добу. Похідні на -ов-/-ев-, -ан-, -ьн-, крім семантики «виготовлений із (складається з) названого твірною основою», засвідчують загальне значення «стосується того, що називає твірна основа». Як показує матеріал, суфікс -ьнпослідовніше тяжіє до творення відносних дериватів із семантикою «пов'язаний із тим, що називає твірна основа», які в контексті можуть розвивати вторинні якісні характеристики, пор.: вьрьбовъмъ жьзломь Вербны <...> вттви; праздьникъ вьрбьны; вьрбьнаж недтлж «шоста неділя Великого посту» [Срезн. I, с. 460-461]; трьновъ втнець//трьнжнъ втньць пжть <...> трьнънъи «зарослий терном; непрохідний» [Срезн. III, с.1086-1087] і под.

У XI XIII ст. кількісно повноцінні угруповання прикметників на -ов-/-ев-, співвідносних із назвами речовин і матеріалів неживої природи, хімічних речовин, волокон, тканин, виробів різних промислів, продуктів харчування, зокрема рослинного чи тваринного походження, не сформувалися. Пам'ятки, поруч із похідними на -ані -ьн(-овьн-), документують успадковані із праслов'янської мови прикметники огневыи «вогняний» та медовый «медовий», пор.: шгневи [ГА, с. 566] сполпъ огненъ [ПВЛ, с. 40] стълъпъ огньнъ [Усп., с. 118] «із вогню»; съта медвьна [Ізб. 1076, 83 зв.] «стосується меду», безмтрик медвьнок [Ізб. 1076, с. 265] «стосується напою з медом», рткы <...> медьвьна [СДРЯ IV, с. 515] «із меду» уста медвеныя [ДЗ, с. 64] «солодкі» медова чаша [Срезн. ІІ, с. 121] «для меду», оброкъ медовый [Срезн. ІІ, с. 121] «пов'язаний із медом» медовнаж же капля [СДРЯ XIV, с. 516] «із меду». Порівнявши хронологію фіксацій, маємо підстави констатувати, що відповідні похідні на -овфігурують у писемних джерелах пізнішого часу.

До давніх форм належать деривати із суфіксом -ов(шелковыи = шьлковыи = шолковыи та слоновый), що характеризують ознаки предметів за матеріалом, з якого вони виготовлені або яким декоровані: запоны шелковъж [ГА, с. 562]; одръ слоновъ [Срезн. ІІІ, с. 422] «який оздоблений слоновою кісткою».

Речовинні іменники назви декоративних і коштовних каменів, металів, сплавів, природних сумішей і речовин та под. вживаються у найдавніших писемних джерелах. Водночас утворені від них похідні ад'єктиви на -ов-/-евтрапляються переважно в текстах, датованих XIV і наступними століттями. Це відображають, наприклад, деякі реєстри праці І.І. Срезневського «Материалы для словаря древне-русскаго языка по письменнимъ памятникамъ», пор.: камыкъ адамантъ [Срезн. І, с. 6] ногти адамантовт [Срезн. І, с. 6]; стоую Софию свиньцемь всю пржмь [Срезн. ІІІ, с. 273] за свинцовыми печатьми [Срезн. ІІІ, с. 273] та ін.

Дериваційна категорія речовинності репрезентує окремий фрагмент дійсності, відображаючи механізми категоризації світу в континуумі численного корпусу похідних прикметників із речовинною семантикою. У праслов'янській і давньоруськоукраїнській мовах досить активним у реалтацизгаданихпроцестбувсуфжс-оцъ-/-ецъ-> -овъ-/-евъ-. Твірну базу дериватів формували насамперед іменники назви речовин і матеріалів живої природи. Прикметники, мотивовані речовинними номінаціями інших лексико-тематичних угруповань, нечисленні. Розширення твірної бази прикметників на -ов-/-евприпадає на XIII XIV ст. і набуває розвитку в подальші періоди функціонування української мови. Речовинні деривати зберігають принципи традиції і спадкоємності у процесах категоризації й вербалізації довкілля. Перспективним є дослідження того, як втілилися ці принципи в розбудові категорії речовинності в діахронії.

речовинний прикметник семантика суфікс

Література

1. Безпояско О.К. Прикметник / О.К. Безпояско // Граматика української мови. Морфологія : [підручник] / О.К. Безпояско, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський. К. : Либідь, 1993. С. 93-141.

2. Борисова Т.Г. Деривационная категория вещественности в языковой категоризации действительности / Т.Г. Борисова // Язык. Текст. Дискурс : Научный альманах Ставропольского отделения РАЛК / под ред. проф. Г.Н. Манаенко. Вып. 5. Ставрополь : Изд-во ПГЛУ, 2007. С. 291-297.

3. Борисова Т.Г. Когнитивные механизмы деривации: деривационная категория вещественности в современном русском языке : атореф. дисс. ... докт. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / Т.Г. Борисова. Краснодар, 2008. 49 с.

4. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксична структура речення : [монографія] / І.Р. Вихованець, К.Г Городенська, В.М. Русанівський. К. : Наукова думка, 1983. 220 с.

5. Желєзняк І.М. Київський топонімікон / І.М. Желєзняк ; відпов. ред. В.П. Шульгач. К. : ВД «Кий», 2014. 224 с.

6. Кант И. Критика чистого разума / И. Кант ; пер. с нем. Н. Лосского. Минск : Литература, 1998. 96 с.

7. Кознева Л.М. Числовые парадигмы вещественных и отвлеченных существительных в русском языке XVI XVII вв. : атореф. дисс. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / Л.М. Кознева. М., 1983. 24 с.

8. Кубрякова Е.С. К построению типологии словообразовательных категорий / Е.С. Кубрякова // Актуальные проблемы современного словообразования : Труды Междунар. науч. конф. (г. Кемерово, 1-3 июля 2005 г.) Томск, 2006. С. 90-96.

9. Лысенко А.С. Словарь диалектной лексики северной Житомирщины / А.С. Лысенко // Славянская лексикография и лексикология. М. : Наука, 1966. С. 5-60.

10. Мороз Т. Граматична специфіка речовинних іменників у сфері реалізації числової парадигми / Т. Мороз // Наукові записки. Серія «Філологічні науки (мовознавство)» Вип. 89 (4). Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. С. 171-175.

11. Мустакимова Г.В. Вещественно-собирательные существительные в когнитивно-прагматическом аспекте / Г.В. Мустакимова // Филологические науки в России и за рубежом : матер. Междунар. науч. конф. (г. Санкт-Петербург, февраль 2012 г.). СПБ. : Реноме, 2012. С. 154-157.

12. Погрібний І.І. Матеріально-речовинні іменники (лексична семантика і словозміна) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / І.І. Погрібний. К., 2000. 21 с.

13. Потебня А.А. Мысль и язык / А.А. Потебня. К. : СИНТО, 1993. 192 с.

14. Словотвір сучасної української літературної мови / відпов. ред. М.А. Жовтобрюх. К. : Наукова думка, 1979. 406 с.

15. Фаріон І. Словотвірні норми в контексті національно-культурних орієнтацій / І. Фаріон // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. Вип. 3. Житомир, 2003. С. 250-267.

16. Brodowska-Honowska M. Slowotwцrstwo przymiotnika w j^zyku staro-cerkiewno-slowianskim / М. Brodowska-Honowska. Krakow : PAN, 1960. 276 s.

17. Hartmann H. Studien ьberdie Betonung der Adjektiva in Russischen / H. Hartmann. Leipzig Harrassowitz, 1936. 81 p.

18. Kurkowska H. Budowa slowotwцrcza przymiotnikцw polskich / H. Kurkowska. -Wroclaw : Zaklad im. Ossolinskich, 1954. 175 s.

19. Vondrak W. Vergleichende slavische Grammatik / W. Vondrak // Lautlehre und Stammbildungslehre. Gцttingen, 1924. XVIII. 1924. 724 s.

Размещено на Allbest.ru