Ментальні акценти у діалектному мовленні буковинців

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 8И.161.2'282.3(477.85)'42

МЕНТАЛЬНІ АКЦЕНТИ У ДІАЛЕКТНОМУ МОВЛЕННІ БУКОВИНЦІВ

Юлія Руснак,

ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» Чернівці (Україна) j ulij arusnak@rambler. ru

Наталія РУСНАК,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці (Україна) n. rusnak23 @rambler. ru

Natalia RUSNAK Chernivtsi National University named after Yuri Fed'kovych, Chernivtsi (Ukraine)

Yulia RUSNAK

Higher State Educational Establishment of Ukraine «Bukovinian State Medical University», Chernivtsi (Ukraine)

Термін ментальність уперше у середині MX ст. застосував американський філософ Р. Емерсон, витлумачуючи його як глибинний рівень колективної й індивідуальної свідомості, усталену й водночас динамічну сукупність настанов особистості, демографічної групи у сприйманні етногенетичної пам'яті, культури тощо. Згодом поняття набуло поширення у франкомовній гуманітарисгиці, передусім у засновника школи „Анналів” (науковий напрям в історичній науці) Л. Февра та його послідовників. У маніфесті „Нових анналів” він писав, що мисленнєві операції, спосіб світосприйняття, емоційні процеси живлять першоджерела людської душі, хоча вони чітко не усвідомлені, проте визначають головні імпульси, спрямовані на формування історії та людини. Водночас ментальність формує специфічне середовище особистісного, національного та соціального життєдіяння, з'ясовує його національно-культурну динаміку, надає йому унікальних рис, відмінних від інших середовищ. Прояви ментальності виявляють звичаї, традиції, людська поведінка, діяльність у будь-яких сферах, матеріалізовані в мовленні. Близьким поняттям до терміна ментальність є національний характер. В Україні дослідження властивостей національного характеру започатковано у працях М.І Костомарова, В.Б. Антоновича, І.С. Нечуя-Левицького, М.П. Драгоманова, М.С. Грушевського та ін.

Ключевые слова: диалектный текст, фразеологизм, бессубъектная конструкция, интеръектив, дублет, заимстствование, антропоморфизм.

Руснак Наталія - доктор філологічних наук, професор кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Коло наукових інтересів: когнітивна лінгвістика, діалектологія, етнолінгвістика, прагматична текстологія. Автор понад 100 наукових праць, у тому числі 2 монографій.

Руснак Юлія - кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри суспільних наук та українознавства ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет». Після захисту кандидатської дисертації „ Лексика родинних обрядів у буковинському діалекті" за спеціальністю 10.02.01. - українська мова автор продовжує дослідження у галузі діалектології, етнолінгвістики, викладання української мови як іноземної. У доробку науковця є 25 публікації.

Rusnak N., Rusnak Y. Mental Emphases in Dialect Speech of Bukovinians. The purpose of the article is to describe linguistic phenomena that accentuate the features of Bukovinians' national character. The source basis of the research are the pieces of narration of Bukovinian dialect-media concerning household management, namely the dialectal texts of memoir character (hereinafter DT), in which linguistic phenomena accentuate the mentality of Bukovinians.

Assiduity is one of the features of the national character. The dominants of the DT are the lexemes with the temporal meaning of morning, lunch and evening. They underline regular character of agricultural work. The typical nature of reproduced situation leads to the emergence of verbal predicates in the form of the second person singular, used in the meaning of the first person plural. The idea of exhausting work is reflected with the help of phraseological units and expressions of generalized content with the keyword `ruka' (hand). The leading idea of the DT is the opinion about the necessity of fulfilling the work. They realize non-subjective structures which include such component as adverb `treba' (should). In such structures the individual part is not made passive and is not impersonal, non-subjective structures give the DT the nature of directivity. The detailed information is given concerning the thrift of Bukovinians. In this case the narrator briefly and concisely informs about the annual cycle of economic activities. In Bukovinian patoises such lexemes as `gazda' (host), `gazduvaty' (manage) provide the idea of successful household management. The reference to God, especially in the interactive phrases, is one of the speech features of Bukovinians. For example, `Diakuvaty Bogu' (thanks God), `Koby Bog pomih' (God help us), `Bozhe pomahai' (God help you) and others. The natural way of household management has led to a mutual help of peasants. In the lexicon of Bukovinians the following words are prevalent: the word `symbra', which means to cultivate the land by combined efforts of the two owners, is borrowed from the Romanian language, word-doublets `klaka' and `toloka' mean the disposable work together for the rapid implementation of some assignment, the idiom `jty do kaganu' well with the same meaning, is determined by Jewish- Ukrainian relations. The pieces of narration about the past are accompanied by the expression of emotions, which verbalize the interjections and adverbs with the meaning of positive indication. The recollection of the past leads to a critical comprehension of reality.

Key words: dialectal text, idiom, non-subjective structure, interjection, word-doublet, borrowed word.

Rusnak Natalia - doctor of philological sciences, Professor of the department of Modern Ukrainian Literature Language of Chernivtsi National University named after Uriy Fedcovich. Science interests: cognitive linguistics, dialectology, ethnolinguistics, pragmatic textology. Author of over 100 scientific papers, including 2 monographs.

Rusnak Yulia - candidate of philological sciences, senior teacher of the Department of Social Sciences and Ukrainian Studies of Higher State Educational Establishment of Ukraine «Bukovinian State Medical University». After defending her dissertation „ The vocabulary of family rituals in Bucovina dialect” in the specialty 10.02.01.

- Ukrainian language keeps on researching in the field of dialectology, ethnolinguistics, teaching Ukrainian as a foreign language. In the works of the scientist are 25 publications.

Received: 05-02- 2016

Advance Acces Publischer: April 2016

© N. Rusnak, Yu. Rusnak, 2016

ментальність буковинський діалектоносій етногенетичний

Думаємо, що перелік рис національного характеру давно визначений. Усі нації світу як одиниці людського універсуму наділені заздалегідь відомим комплексом „позитивних” рис, закладених у них божественною природою (інакше національний організм не був би життєздатним): працьовитість, взаємодопомога, почуття прекрасного, побожність тощо. Отже, ставимо перед собою завдання - схарактеризувати мовні явища, які увиразнюють ці риси національного характеру. Джерельною базою дослідження послугували розповіді буковинських діалектоносіїв про господарювання - діалектні тексти мемуарного характеру (далі ДТ), у яких засоби мови увиразнюють ментальність буковинців. „Учасники комунікації поряд з фоновими енциклопедичними, мовними, нормативними (текстотипологічними) знаннями володіють ще й культурологічними знаннями: конвенціональні соціокультурні значення відображаються в ментальності суб'єктів мовлення і проявляються при формулюванні тексту у виборі тих чи тих мовних одиниць”2.

Закономірно, що працьовитість - основна риса національного характеру буковинців. Найголовнішим складником життєвого устрою селян є господарство - землеробство, тваринницво. Догляд за коровами - виснажлива праця. Ідея важкої фізичної роботи в одному з ДТ відтворена імпліцитно, вказівкою на її наслідок 'руки бли мн'і с'пухли, пор.: йа проро'била т'риц'іт' ш'тири 'годи на 'ферм'і // і тий'во / і ш'іш'нац'іт' ко'роу до'йіла / 'руки бли мн'і с'пухли // (с. Бабин Кельм.).

Робота селян має сталий, повторюваний характер. Домінанта одного з ДГ - циклічний неперервний характер праці. Мовець у розповіді виділяє точки відліку роботи: ранок, обід, вечір; низка мовних одиниць з „константним” темпоральним значенням підкреслює регулярний характер праці: т'реба вчас ус'о; 'кожде 'майе 'бути св'ій час; 'али це вод'но в о'дин час; 'каждыйраз 'тоже в о'дин час/ч'іу д'руг' го'дин 'і ч 'іу 'перш'і го'дин 'і; в той са'мий час; так вод'но // у о'дин час. Пор.: ху'добу трие'мати / т'реба вчас ус 'о / 'кожде 'майе 'бути св'ій час // 'рано уста'йеш / 'перший рас/ да'йеш 'йісти йі / по'чистиш / по'кормиш / подо'йіш//на го'дину там /йеро'боти/ 'али це вод'но в о'дин час 'кождий раз / на о'б'іт там / ко'рови да'йец ':а на о'б'ід там / так 'само // йак здо'йіти / 'али вс'о рау'но на о'б'ід вже т'реба иоп ко'рова 'тоже 'була по'кормлена і 'тоже в о'дин час/ч'і у д'руг'і го'дин'і ч'і у 'перш'і го'дин'і / но в той са'мий час /так вод'но /і / на 'веч'ір / 'тоже /до'йіти /у 'вос 'м 'і го'дин 'і // вже подо'йіли на 'веч 'ір / ко ро'ва чиес'тен'ка вже 'майе л'і'гати с'пати / уход за ху'добоу/у о'дин час//(с. Берегомет Вижн.).

Типовість відтворюваної ситуації призводить до появи дієслівних предикатів у формі 2-ої ос. одн., вжитих зі значенням 1-ої ос. мн.: з'ранку і'деш до ко'рови / 'в'ічистиш / і то'д'і да'йеш 'йісти і с 'і'дайеш до'йіти //по'мийеш 'в 'імн 'ачко вс 'о // (с. Рідківці Нов.).

У одному з ДГ мовець, відтворюючи стереотипну ситуацію, дає їй аксіологічну оцінку, причому типова ситуація ніби відсторонена від мовця, дійовою особою є Він - типовий представник буковинських говірок. Думку про важку виснажливу працю відтворюють: фразеологізм то йо 'му ш'тири 'поти / з 'него теик'ли, висловлення ну ро'били по по 'адски ро'били розмовного характеру з початковим „порожнім” елементом ну, редуплікацією префікса по-, повтором дієслова робили, семантичним компонентом зі значенням інтенсивної ознаки дії по 'адски. Ці мовні одиниці виражають ознаку „важко” у найвищому прояві: і то в 'і'кошувау //по'тому вйі'зау / 'досв 'іта у чиет'верт'і го'дин'і вста'вау / бо дн'ом 'сонци/ да з 'іт'реси / 'зерно у'паде на 'земн 'у // ду'дому ние'чо ние приевие'зе // вйі'зау 'ранками з ро'соу/ скла 'дау у п 'іукла 'н 'і // ну а по 'том уже 'йіхау 'ф'іроу / то гру'зиу / во 'зиу ду'дому до сто 'доли // ц'і'лу 'зиму моло'тиу то // в'ідби'вау / і 'поки в'ін зйіу х'л'іба уже п'і'ченого // то йо'му ш'тири 'поти / з 'него теик'ли / це беис'пешно // це ота'ка 'була //так 'жили 'л'уди /і так ґазду'вали // і так ро'били // ну ро'били по по 'адски ро 'били// (смт. Заставна).

Праця, що мислиться як основа життя, зумовлює „своєрідний оптимізм” буковинців, який межує з приреченістю. Така „оптимістична приреченість” виражена лаконічно, стисло, мовленнєвим штампом 'али н'і'чо/ в'і'так 'буди 'добри.

Напр.: восие'ни 'коло 'хати ба'гато ро'боти // тие'пер май 'лехши йак ко'лис // бо йе трак'тори / машие'н'а // 'али в'с'орно // а'ди / т'раба і го'р'іхи оптру'сити / і бара'бул'у 'в'ікопати / і 'йаблука об'ір'вати / та ш'е й ку'рузи // 'али н'і'чо //в'і'так 'буди 'добри // зие'моу 'мен'чи ро'боти// вже хоч 'руки спо'чинут // (с. Репуженці Заст.).

Натуральний спосіб господарювання зумовлює у ДТ висловлення з ключовим словом рука: вже хоч 'руки спо'чинут; 'руки бли мн 'і с'пухли.

Поняття працьовитість дотичне до обов'язку людини. Лейтмотивом у ДГ проходить думка про необхідність виконання роботи, яку реалізують безсуб'єктні конструкції, компонентом яких є прислівник т'реба: т'реба йі лие'шити; т'реба дие'виц:и; йі т'реба помо'чи. У таких конструкціях індивідуальне не пасивізоване і не знеособлене, безсуб'єктні конструкції надають ДТ характеру директиви; порлху'доба / та'ка йе // во'на 'муси / с'войе в'ід'бути / пу'том во'на в'ідгу'л'айе / і ста'йе 'т'іуна // 'дев'іт' 'м'іс'ац'іу 'носе 'тел 'атко / а 'в 'іс 'ім 'м 'іс 'ац 'іу йі 'можна до'йіти / с'ім / йек йа'ка ко'рова / 'можна до'йіти с'ім / т'рошки т'реба йі лие'шити / би во'на 'мала по'тому шо теи'л'атку 'дати / і то'д'і // йак шо ко'роука / вс 'о 'добре / то 'добре / а йак'шо н'і / т'реба дие'виц:и / з'начит ко'роука 'майе 'цейі 'ноч 'і поло'жиц:и / дие'виц:и / шо з неу си 'робе / йі т'реба помо'чи / бо ко'рова са'ма/ деийа'ка лиш 'може утеи'лиц:и / а то б'іл'шиест'во ху'доб'і т'реба помо'чи // бие во'ни со'б 'і то 'тел 'атко вро'дили / і /то'ди 'тел'атко бие'реси до ко'рови / 'дали п'іт ко'рову а'би во'но по'с:ало / на д'ругии т'ретий ден ' 'дали 'соску і / най жие'йе // (с. Берегомет Вижн.).

З-поміж ДГ про господарювання є розповіді діалектоносіїв з ущільненою інформацією. Оповідач стисло, лаконічно повідомляє про річний цикл господарських робіт: догляд за худобою, польові роботи, роботу в хаті. Текстова тканина реалізує поняття хазяйновитість. Лейтмотивом ДТ є думка про важку ручну працю вс 'оро'билиру'ками, яку відтворюють співвідносні синтаксичні конструкції; пор.: у нас 'дома 'були ко'рови і буу к'ін' / ко'р 'іу до 'йіли / ко'рови до 'йіли /ро 'били сир /ро 'били смие 'тану //у нас буу к'ін' / і 'мама с 'татом 'йідут на ба'зар прода'вати сир /смие'тану// 'п 'ідут 'рано / а на 'веч'ір аш прие'ход'а ду'дому // а д'іу'чата с х'лопцамиус'о 'дома 'робйа/і ва'р'ут 'йісти/іпопр'е'тайут / ус'о д'іу'чата 'робйа // а вже та'ко / та'ко йак прийш'ла виес'на / то 'к'ін'ми во'рали / н 'і'йакого т'рактор'а ние 'було / н 'і'чо // к'ін ' /ми во'рали навиес'н 'і вс 'і горо'би во'рали / і 'с 'ійали // це вс 'о 'к 'ін 'ми // 'к 'ін 'ми дрие'ва з 'л 'ісу во'зили / 'с 'іно с 'пол'а / уро'жай / ию збие'рали // ус'о зво'зти 'к'ін'ми // і вс'о ро'били ру'ками// н'і'йакойі 'техн 'іки ние 'було // са 'пали // ко 'сили // гро 'мадили // йак приевеи'зут пшие'ницу /моло'тили /х'лопц 'і моло'тили //по'тому /д 'іу'чата /та'кий буу млие'нок / шо 'в'ійали //так шо вс'о/вс'о 'було вруч'ну//і ту пшие 'ницу мо 'лоли // 'дома жор 'нили // та 'ко йак / на мама'лигу / то жор'нили ку'рузи // а на хл 'in // то ходили у млин // хто буу 'в 'іл 'ний / той жор'ниу // так шо вс'о 'було с'войе//с'вин'і трие'мали // ние 'було так шо ку'пити з 'м 'іста // та'ко / 'були гарбу'зи // гарбу'зи т'і в'ібие'рали // во'л'ій ро'били // смаш'ний // вс'о с'войе 'було // 'с'ійали п'р'адиво // тай у'л'іті в'ібие'рали / по'тому восие'ни йшли у 'воду / мо'чили / 'били то п'р'адиво //ро'били куж 'і'л 'і /п'р 'али // бо то т'раба 'було шос 'в 'іткати на со'рочку // (с. Михальча Стор.).

У буковинських говірках лексеми ґазда, ґазду'вати реалізують ідею „успішного господарювання, хазяйновитості”: і так ро'били 'л'уди / так ґазду'вали / ко'су ро'биу само'робну / чуло' в'ік / ґаз'да // (м. Заставна).

У селі кожна дівчина повинна вишивати, прясти, тобто знати будь-яку ручну роботу: вс'о руч'не // вс'о п'рац'а 'була / фист / йа ст'рашне ро'била з ма'лойі д'іучини вс'о шо хоч // (с. Митків Заст.).

Заможна дівчина мала до тридцяти сорочок. Якщо брати до уваги натуральний спосіб виготовлення сорочок, то зрозуміло, як багато зусиль потребувала ця робота: йа 'в'ішила д'вац'іт' і сім соро'чок ц'ат'ками // шо за'шит'і вс'і рука'ви/ і то йа лиш про'дала / 'в'ішила й про'дала // вс 'о с'войіми ру'ками // (с. Митків Заст.); так шо йа йак са в'ід:а'вала / то йа 'мала т'риц'іт' соро'чок// т'риц'іт' соро'чок // (с. Топорівці Нов.).

Побожність - одна з визначальних рис національного характеру буковинців. У всіх справах, у тому числі й господарських, буковинці покладалися на Бога: ну 'боронами заг'ладиу // шоб 'була 'р 'іуна гей п'лошча // і // ч 'і'кау // про'сиу в 'Бога // гово'риу молиет'ви // бие Бог уро'диу // бие ни з'било/ бие ние з'мокло / бие 'дошчик п 'і'шоу / бие// так 'дал 'і // (смт. Заставна).

Згадування Бога, особливо у інтер'єктивованих словосполученнях - одна з мовленнєвих рис буковинців. Мовлення буковинців рясніє виразами: 'д 'акувати 'Богу, коби Бог пом 'іг, Боже помагай тощо; пор.: 'зари обро 'бити 'земл 'у / це // 'л'убо // оз'миу т'рактора // д'вац'іт' 'сотих // 'в'іори / гай заволо'чиу // ну шо то йе? / чи руч'на / чи йа'ка // то вс'о наба'гато 'лехше // а 'зари 'д'акувати 'Богу / ко'би так 'дал'і // (смт. Заставна).

Натуральний спосіб ведення господарства зумовив взаємодопомогу селян. У лексиконі буковинців побутували слова 'симбр'а, симбру'вати `спільними зусиллями двох господарів обробляти землю'. Номінація 'симбр'а -результат міжмовного українсько-румунський контакту: simbra `товарищество, компанія'3. Проте І.С. Колісник стверджує, що симбря - слово слов'янського походження, і вважає, що білоруське сябр `родич, товариш' і російське шабер `сусід' етимологічно споріднені .

Діалектоносій пояснює поняття 'симбр 'а, ілюструючи ознаки явища. ДГ імітує діалог двох господарів, з якого головна характеристика симбрування навіть не взаємна користь, а домовленість, здатність дотримувати слово. Думка про взаємну користь прямо не сформульована, виражена імпліцитно, ідею ж домовленості мовець підкреслює, проводячи ії декілька разів: ми догово'рилиси і чие'кайім вже ідем во'рати //уд'нину с'тало 'тепло / 'коней 'муха ку'сайе / а ми / ідем/ догово'рилиси / ідем 'вечером /у 'поли // (с. Рідківці Нов.).

Спонтанний характер ДГ зумовлює обірванісгь, незавершеність консгрукцій-думок, різноманітні повтори. ДГ має чітко визначені межі - початок і кінець, ініціальне та фінальне висловлення забезпечують цілісність ДГ; пор.: так / 'було так у нас // 'мали 'л'уди с'войіплу'ги//с'войі ко'н 'і//вс'узб'руйу до ко'н'а // і кот'рий чоло'в'ік ние мау / два сиемб'руйут // це 'симбр'а // це йе о'ден су'с'ід 'майе ко'н'а і йа 'майу ко'н'а / то ми до'купи 'кон'іу і 'к'ін 'ми 'майем во'рати //то ми прие'ходим шч 'е у 'м 'іс 'ац 'у / прие 'мерно 'л 'ут 'ім/ 'марот там зачие'найеси / то ми уже пие'тайем о'ден д'ругого // мие 'майем о'ба во'рати 'поле там // шо в 'тебе йе?// ти 'майеш плуг? // 'борони?// ва'лок? // шо т'раба до по'л 'а // в 'ін 'кажи //у 'мене 'йе во'то/ во'то// а у 'тебе шо?// ну то ми си под'і'лили //а'га/ ти 'майіш 'борони //йа 'майу п'луг// 'майіш ти ко'н 'а і йа ко'н'а / 'майем // 'к'іл'ко в'ін 'майе во'рати / 'к 'іл 'ко йа //ми догово'рилиси і чие'кайім вже//прие'ходе той час / виес'на начие'найеси // ми вже спр'а'гайем 'коней і ідем в 'поле во'рати // сие'годни во'рем вод'ному /за'с'ійали/прие'мерно/ 'перший раз // 'с'ійали йари'ну / пшеи'ницу/ йач'м'ін/ / вод'ному за'с 'ійали // на 'завтра вже йдем д'ругому / 'тому / шо т'раба // 'п 'ісл 'а / вже це ми воб'с 'ійали / зачие'найеси вже куку'рузу 'с'ійіти // бара'бул'у к'ласти // це вже п'із'ніше / бо то 'с'ійалоси 'йару пшеи'ницу/йач'м'ін'/це в 'март'і/ко'ли вже 'дало робити // а вже куку'руза // вже май к'в 'іт ни / с поло'вини к'в 'ітн 'а і 'майа // то вже куку'руза 'с'ійеси // нучу'валим у 'поли // ідем во'рати // уд'нину с'тало 'тепло / 'коней 'муха ку'сайе / 'кон 'і ма'хайут 'головами / а ми/ ідем/ догово'рилиси / ідем 'вечером/у 'поли/пус'кайем 'кон'і 'пасти//бо 'були т'рави / де с'іно'жата йе // 'досв'іта / шч 'е лиш зазо'р'ало /ми вже 'кон 'і упр 'аг'ли і во'рем // во'рем до 'того 'часу йак с'тало зноу 'душно //ми 'кон'і //до 'воза та й са'м'і / в'ід:иех'нули т'рохи / дес до чиет'вертойі го'дини // вс'о вже і зноу во'рем // і так во'но 'в'іворали // шо т'раба завалку'вати / завалку'вали // це 'було // йач'м'ін' валку'вали 'б'іл'ше // 'там йа'кус т'рауку за'с'ійау // 'було й бара'бул 'у // йак ние'ма дош'ч 'іу гий /завалку'вали // ну і во'так це й ро'билоси // (с. Рідківці Нов.).

У лексиконі буковинців побутують слова- дублети на позначення спільної роботи к'лака і то'лока. Слово то'лока використовують мешканці гірських та передгірських регіонів, а носії подільських говірок - к'лака. Слово то'лока `звичайно одноразова праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи, на яку скликають сусідів, родичів, товаришів (без оплати, а за частування)'5 постало внаслідок метонімічного переносу, первісно толока `вільна ділянка біля села'. Слово к'лака - запозичення з румунської мови. Пор.: claca `барщина, оброкь', `работа миромъ за угощенье, помочь, толока'6.

Однак, за даними Етимологічного словника української мови, слова толока і клака етимологічно споріднені. Пор.: клака `гуртова праця у сусіда чи родича, толока'; - запозичення з молдавської мови молд. клакэ `панщина; гуртова робота', як і рум. claca походить з сербохорватського тлака `панщина, примусова робота' або болгарського тлака `вечорниці, безплатна колективна допомога'; споріднені з українським толока .

У буковинських говірках є чимало мовних одиниць зі значенням `спільно, разом виконувати роботу': 'м'іс'а к'лакойу, ро'били кла'ками, 'разом у гур'т'і, идут до кага'ну; порм'іс'а к'лакойу // (с. Бернове Кельм.); лампа'ч'і май ро'били кла'ками // киерни'ц'і ко'пали 'дуже кла'ками то'ди // (с. Бабин Кельм.); роботу ро'били 'разомугур'т'і //(с. Дубівці Кіцм.).

Єврейсько-українські контакти залишили у лексичній системі буковинських говірок паремію йти до кага'ну, де ка'ган `єврейська громада', якій притаманна взаємодопомога: йдут л'уди до кага'ну //(с. Берегомет Вижн.).

Кожен діалектоносій, розповідаючи про клаку, наголошує на взаємодопомозі: а йак уже бу'вало шо й куку'рузи т 'і тие'ребимо/ пома'гайемо од'на 'одн'і// (с. Берегомет Вижн.); ко'лис ние 'було трак'тор 'іу/ а са'пати мус / то й пома'гали о'ден 'одному // (с. Горошівці Заст.).

Слова к'лака і то'лока мають словотвірний потенціал: кла'чаник `той, що бере участь у клаці', клаку'вати `брати участь у клаці', у говірках Вижницького р-ну толо'чаник: 'помн'у 'помн'у / 'дочко / йак т'і кла'ки бу'ли / бо са'ма 'д'іукойу бу'ла / тай 'тожи клаку'вала й ние рас // (с. Бабин Кельм.).

Тенденція до економії мовних засобів у буковинських говірках розширює семемний простір слів к'лака і то'лока, ЛСВ2 `учасники спільної роботи': то'ди ус'а к'лака с'ходиса і скла'дайе ц'і вал”ки п'іра'м'ідойу // (с. Бернове Кельм.); збие'райуц:и толо'ка // д 'іу'ки х'лопц 'і // пос 'і'дали // (с Берегомет Вижн.).

Клака як вид діяльності - синтез прагматичного та рекреативного. У суспільному житті буковинців викристалізувалася форма життя, у якій господарську діяльність супроводжують дії рекреативного характеру: ко'ли чоло'в'ік заклие'кау л 'у'дий / то і'шоу ш 'е за 'музикоу // бо биез 'музики н'і'чо си ние опхо'дило // у 'кого 'була 'ґ'іука на в 'іда'н 'е / то приехо'дили ш 'е х'лопц 'і і ґ'іу'ч 'ета // (с. Дубівці Кіцм.).

Розповіді про минуле супроводжує вияв емоцій: мой! // шо то 'було 'весило/ ко'ли 'файно си на'були / то си росхо'дили до'дому// 'весило 'було ус 'ім // (с. Дубівці Кіцм.).

Вияв емоцій відтворюють вигуки та прислівники зі значенням позитивної ознаки: 'файно, 'весило. Оцінка дійсності - категорія психологічна і не залежить від характеру життя: 'али 'б 'ідно 'жили / 'б'ідно/ 'али 'було 'дуже нам 'весило / 'дуже 'файно бу'ло // (с. Бабин Кельм.); йа з'найу?/ 'добре то'д'і 'було / 'б'ідно ми 'жили/ 'али 'добре // (с. Бабин Кельм.).

Згадка про минуле зумовлює критичне осмислення дійсності. Мовець аналізує явище (йдеться про клаку) на осі „колись” і „тепер”. У ДТ звучать нотки суму з приводу „втрати минулого”, які супроводжують емоції зневаги та розгубленості, їх симбіоз передає синтаксична конструкція, основу якої становить дієслово заб'йеси, вжите у переносному значенні, оригінального місцевого колориту надає діалектизм пар'цел'а `ділянка'8 та кваліфікатор часу, пор.: робота кие'п 'іла / ние то шо тие'пер // заб'йеси на с'войу пар'цел'у тай ние в'і'лази з 'нейі з вие~ с'ни до 'осини // (с. Дубівці Кіцм.). Інший мовець стриманіше передає цю думку: а 'біл 'ше так кла'ками так ние'чого ние 'робл 'а / 'кождий су'б'і с'войе 'роби // (с. Бабин Кельм.).

Віднесенісгь змісту ДГ у минуле зумовлює і філософські роздуми носіїв говірок про зміни у житті, про плин часу. Філософські роздуми про втрату минулого породжують легкий сум. Мотив суму з приводу минулого, з одного боку, ґрунтується на психофізичних особливостях людини (для людини старшого віку характерна „ностальгія за минулим”), а з іншого, очевидно, дає право стверджувати про розуміння пріоритету еволюційних тенденцій над революційними у сприйнятті дійності буковинців, пор.: бо 'зариз ние'ма та'ки та'койі роботи йак ко'лис 'було / бо то'ди ус 'о /ру'ками ро'били // 'можна ко'н 'е шно і так з 'ій'тиса / по'сид 'іти / погово'рити / чи 'зерн'ат пох'рустати йак'ию шч'е 'зуби 'добр'і 'майеш / 'али чос ние с'ход'аца тие'пер// бо йак то 'кажут / і п 'іст тие'пер ние ус 'і трие'майут / ние то 'шоби шч'е й кла'ки т'і ро'бити // (с. Бабин Кельм.).

У філософських роздумах звучить „приреченість”: са мучили // са 'мучили 'дужи // 'али то 'мус'іла та 'мука 'бути / бо то н'і'де ние на ро'бот'і / ние'чо // во'ни й 'мус'іли це вс'о с'войіми ру'ками в'ішие'вати // куп'леного ние'чо ние 'було//вс'о са'ме с'войе // (с. Топорівці Нов.). Буковинців відзначає шанобливе ставлення до землі. В одному з ДГ звучить мотив обов'язку людини перед землею. Земля у свідомості діалектоносіїв набуває антропоморфемних ознак: 'жити, ро'дити, дати 'йісти, догл'а'дати. ДГ цікавий ще й дидактичним спрямуванням фінальної частини: рос'те у нас на го'род 'і вс'о /і фа'сул 'і/і ц'в'ікл 'і / і 'морква / цеи'бул 'ка зие~ л'ена / ок'роп / бара'бул 'а / т'раба за всим цим дие'витиси / бо беиз 'догл'аду вс'о пропа'де // де поса'пати / а де й п'ідгор'нути т'раба // бо йак без зием'н 'і 'жити?/ во'на ж з 'нами жие'йе і 'родит // і да'йе 'йісти //то і ми 'мусимо тру'диц:и //з зием'н 'і 'ми вс'і ро'дилиси / а ко'лис і по'мерти т'раба // а зием'н 'а мож і ние прие'н 'ати//ние хо'т 'ілиро'бити/ 'земн 'у 'р 'ідну догл 'а'дати /то й о'на ние 'буде //ние забу'вай про це // (с. Веренчанка Заст.).

У ментальності буковинців земля займала особливе місце (пригадаймо повість О. Кобилянської „Земля”). У емпіричному матеріалі є ДГ, який повторює сюжет повісті О.Кобилянської „Земля”. Документальну основу ДГ засвідчують власні назви. ДГ вражає драматичністю, викриває негативні, „темні” сторони буковинської душі. ДТ „нівелює” „колективізм”, змальовує власника, для якого найважливіша цінність у житті - земля. Показовим є початок ДГ, в якому підкреслено динамізм цінностей у житті буковинців: шо то тие'пер?/ ние'ма н'і'йекойі г'рижи с 'полим // бие'ри 'к'іл 'ко 'хочиш //а ко'лис 'мати 'поли /то 'було за 'ґонор // 'поли гуду'вало і худобу і нас // 'поли да'вали у 'в'іно молодим // та за 'поли у 'мени у'били 'нен 'а!/ ми 'жили мие'жа у мие'жу c Крие'вим // ка'зали йму так /мау горб на п'лечих // йек тие'пер памн 'е'тайу // 'було це у Виелие'кодну п'йетницу // 'нен 'о хо'к'іу по'радитиси c Крие'вим / йек би поґ'і'лити мие'жу //та лиш 'нен 'о убиер'нууси / 'сапа за'биласи йму у п'лечи // той до'биу 'нен 'а / бо знау/ шо йек 'нен 'о вс'тани / то 'жити 'лишиси Крие'вому 'мало //вс'і здие'бали Вие'лиґден'/а ми хо'вали 'нен 'а //ростр'і'л 'ели Крие'вого на то'лоц 'іу до'лин'і // 'нав'ік' йе дес у 'мене фото'карточка // на сут приеш'ло вс'о сие'ло // Крие'вий сто'йеу на уд'ному ку'л'ін'і / бо 'р'іуно ние м'іх / чериз св'ій горб // 'л 'уди си диеву'вали // йек Крие'вий м 'іг замог'ти та'кого 'моцного чулу'в'іка/ йек Лес' //(с. Реваківці Кіцм.).

Аналіз ДГ про господарювання дає підстави для висновків щодо мовного вияву ментальності буковинців. У лексичній системі буковинських говірок наявні паремії на позначення важкої виснажливої роботи. Мовні одиниці з „константним” темпоральним значенням підкреслюють регулярний характер праці. Безсуб'єктні конструкції увиразнюють ідею обов'язку людини, надають ДГ характеру директиви. Згадування Бога - одна з мовленнєвих рис буковинців. Віднесеність змісту ДГ у минуле зумовлює й філософські роздуми носіїв говірок про зміни цінностей у житті буковинців.

Список скорочень

1. Вижн. - Вижницький р-н Заст. - Заставнівський р-н Кельм. - Кельменецький р-н Кіцм. - Кіцманський р-н Нов. - Новоселицький р-н

2. References:Nechuy-Levits'kiy I. Svitoglyad ukrayinskogo narodu. Eskiz ukrayinskoyi mifologiyi / Ivan Nechuy- Levits'kiy. - 2-ge vid. - K.: Oberegu, 2003. - 144 s.

3. Chernyavskaya V.E. Lingvistika teksta Polikodo- vost', intertekstual'nost', interdiskursivnost': ucheb. posob. / Valeriya Evgyen'yevna Chernyavskaya. -M. : Librokom, 2009. - S.36.

4. Rumino-russkiy slovar' / [sost. Nikolay

5. Polovskiy]. - [2-е izd. sprav. i dop.]. - Kishinev. KNIGOIZDATEL'STVO T./d “SHEHTER i S-ya”, 1922. - S.608.

6. 4Kolisnik I.S. Mistseva hliborobska leksika bukovin- s'kih govirok / I.S. Kolisnik //Dialektologichniy byuleten' / [vidp. red. F.T.Zilko]. - Vip. 8. - S.68.

7. Noviy tlumachniy slovnik ukrayinskoyi movi. U 3 t. / [uklad. V. Yaremenko, O. Slipushko]. - K.: Akonit, 2001. - T.3. - S.549

8. Rumino-russkiy slovar' / [sost. Nikolay

9. Polovskiy]. - [2-е izd. sprav. i dop.]. - Kishinev. KNIGOIZDATEL'STVO T./d “SHEHTER i C-ya”, 1922. - S.73.

10. Etimologichniy slovnik ukrayinskoyi movi. U 7 t. / [ red. O.S. Mel'nichuk ta in.]. - K.: Nauk. dumka, 1982. - 1982 - T. V. - S. 453.

11. Slovnik bukovinskih govirok / za red. N. V.Guyvanyuk. - Chernivtsi : Ruta, 2005. - S.389.

Размещено на Allbest.ru