Сурядні ряди у надфразних єдностях поезій Т.Г. Шевченка
Огляд поетичних творів Т. Шевченка з точки зору мовознавства. Виявлення надфразних єдностей у тестах-розповідях, їх поєднання лексико-граматичними засобами, синонімами, антонімами, пропуском слів, однаковими граматичними формами дієслів-присудків.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.12.2017 |
| Размер файла | 13,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Сурядні ряди у надфразних єдностях поезій Т.Г. Шевченка
Постановка проблеми в загальному вигляді
твір шевченко надфазний єдність
Ще в античні часи великі синтаксичні конструкції звертали на себе увагу. Початок активного вивчення більших за речення конструкцій відноситься до 60-70-х років минулого століття. Перша спроба чітко окреслити проблему про надфразні єдності належить О.М.Пєшковському. Вивчали питання надфразної єдності
О.Х.Востоков, Ф.І. Буслаєв, О.О.Потебня та інші. В україністиці теорію надфразних єдностей розробляли Л.А.Булаховський, І.К.Білодід, І.Р.Вихованець, Л.І.Мамалига, С.П.Бевзенко та інші.
Основними питаннями, які розглядаються у лінгвістиці з теорії надфразних єдностей, є взаємовідношення НЄ і абзацу, співвідношення НЄ і висловлення, засобів зв'язку компонентів НЄ у порівнянні із засобами зв'язку компонентів складного речення. Однак ще багато питань з теорії НЄ потребують пильної наукової уваги. Зокрема, ще мало вивчені НЄ художнього мовлення, де вони виконують особливу стилістичну функцію і є реалізаторами і граматичних моделей речення, і суб'єктивно-авторського вираження. Вищевикладеним обумовлюється вибір теми дослідження.
Формування цілей статті... Метою статті є аналіз виділених з художніх текстів надфразних єдностей за основними ознаками -- інформативністю, зв'язністю, структурою і функціонуванням.
Виклад основного матеріалу... Необхідно зазначити, що Структури, більші за речення, мовознавці називають по-різному: великими синтаксичними конструкціями; цілісними змістовими одиницями, вищими за речення; більшими від речення структурами; прозовими строфами; мовленням; складними синтаксичними цілими та ін. У сучасному мовознавстві найпоширенішим є термін -- надфразна єдність (НЄ).
НЄ визначається мовознавцями як мовленнєва одиниця, як «відрізок мовлення, що складається з двох і більше речень, об'єднаних спільністю теми в композиційно-синтаксичну конструкцію» [1, с.359]. На фоні загального тексту НЄ сприймаються як одиниці, що мають виразну відносну самостійність висловлення, як одиниці логіко-семантичного та інтонаційного членування мовного потоку [2, с.401]. З точки зору граматичної організації НЄ характеризуються насамперед певною системністю у смислових «скріпах між її складовими частинами» [2, с.402].
Термін сурядність тлумачиться як синтаксичний зв'язок між рівноцінними, з погляду граматики, елементами [3, с.1218]. Питання сурядності торкається проблем простого ускладненого, складного безсполучникового, складносурядного і багатокомпонентного складного речення, а також тексту і його компонентів.
У простому ускладненому реченні є «члени речення, що перебувають в однакових синтаксичних відношеннях з одним із членів речення і поєднуються сурядним зв'язком. Займають у реченні тотожну синтаксичну позицію» [4, c. 394].
У складному реченні предикативні частини можуть бути граматично рівноцінними (у складносурядних, у безсполучникових з однотипними частинами, у складнопідрядних із супідрядними однорідними, у багатокомпонентних реченнях). Рівноцінними граматично можуть бути і компоненти надфразних єдностей, і самі надфразні єдності у тексті.
Найчастіше сурядні ряди є компонентами текстів-описів. Іменник опис тлумачиться через значення дієслова описувати: 1. В усній або письмовій формі розповідати про кого-, що-небудь;змальовувати когось, щось мовними засобами. 2. Систематично викладати в письмовій формі особливості, ознаки, склад і т. ін. кого-, чого-небудь [3, c. 673].
Описи можуть бути просторового змісту (подаються ознаки місця події, образ пейзажу, стану природи, зовнішнього вигляду чи характеру персонажу тощо) і часового змісту (змальовується розвиток дії, зміна стану суб'єкта чи об'єкта тощо).
«Кобзар» Т. Г. Шевченка містить найпершу надфразну єдність, яка малює образ стану природи. Ця НЄ є зачином у всьому творі «Причинна».
У ній (НЄ-зачині) сурядний ряд становлять дієслова, якими передається поняття одночасності явищ незважаючи на те, що у першому реченні дієслова мають форму теперішнього часу, а в двох наступних -- минулого часу. Наступні два речення пов'язуються з першим за допомогою словосполучення «на ту пору»; що й обумовлює поняття одночасності ...
Реве та стогне Дніпр широкий,Неначе човен в синім морі,
Сердитий вітер завива,То виринав, то потопав.
До долу верби гне високі,Ще треті півні не співали,
Горами хвилю підійма.Ніхто нігде не гомонів,
І блідий місяць на ту поруСичі в гаю перекликались,
Із хмари де-де виглядав,Та ясен раз у раз скрипів.
Сурядні ряди можуть бути мінімальними (два компоненти конструюють ряд) і більшими чи великими. Як правило, у сурядних рядах скріпами на лексико-граматичному рівні виступають повтори, однакові моделі побудови синтаксичних одиниць та ін., а на семантично- функціональному рівні -- однакова мовно-образна функція.
Наприклад, перша надфразна єдність у творі «Сон» скріпом-займенником той міцно утримує увесь сурядний ряд, який виконує функцію реми при темі, стрижневим мовним засобом якої є займенник «усякий».
Структура цієї НЄ настільки чітка, що її можна подати навіть у граматичній схемі:
У всякого той мурує
своя доля той руйнує
той неситим оком ...
зазирає той тузами обирає...
а той гострить ніж а той
як кішечка підкрадеться
а той у отечества кров точить
створив кращі зразки надфразних єдностей, у не можна жодного вилучити чи додати. Т.Г.Шевченко вкомпоноване, що частина твору слово так Такою НЄ, наприклад, є остання (НЄ) зачин -- перші два речення
«На вічну пам'ять Котляревському».
У ній повторюються і в кінці:
Праведная душе! прийми мою мову,
Не мудру, та щиру. Прийми, привітай.
Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Прилини до мене, хоч на одно слово,
Та про Україну мені заспівай!
Однакові (ідентичні) компоненти у зачині і в кінцівці ніби обрамлюють усю НЄ, міцно об'єднують усі компоненти НЄ у єдине ціле. Основна частина пов'язана із зачином і кінцівка із основною частиною однаковим способом вираження дієслів, які є стрижневими у цьому макротексті і виконують функцію прохання-спонукання: прийми (ще раз прийми), привітай, прилини, заспівай, прилинь.
У багатьох творах Тарас Шевченко виявив свою художню геніальність через створення сурядних рядів із зіставлюваних чи порівняльних компонентів.
О.Білецький писав: «Шевченко -- поет великий і багатогранний. Його поезія увібрала в себе привабливість і силу народної пісні, її чарівну простоту, живу пульсацію народнопісенних ритмів, поетичність фольклорної символіки» [5, с. 7].
До народних засобів належать і голосіння (голосне прочитання). У Шевченківських текстах питальні синтаксичні конструкції типу голосіння виступають важливим експресивним засобом, який глибоко зачіпає українську душу.
Пекучий біль серця звучить у «голосінні» батька, який кладе рідних синів у «холодну хату»:
Тяжко-важко плаче:Доле моя, доле!
«Сини мої, сини мої!Доле моя нещаслива!
На ту УкраїнуЩо ти наробила?
Дивітеся: ви за неї Й я за неї гину.
А хто мене поховає?
На чужому полі Хто заплаче надо мною?
Нащо мені дітей дала? Чом мене не вбила?
Нехай вони б ховали,
А то я ховаю». (124-125)
Експресивним засобом у монологічному авторському мовленні, що становить єдину НЄ, в якій автор з болем говорить про Україну, в якій «громада -- ніби нежива», «пожар не гасне, люде мруть, конають в тюрмах голі, босі, діти нехрещені ростуть», «а дівчата, землі козацької краса, у ляха в'яне».
Закликає автор:
Згадайте праведних гетьманів:
Де їх могили? де лежить Останок славного Богдана?
Де Остряницина стоїть Хоч би убогая могила?
Де Наливайкові? Нема!
Живого й мертвого спалили.
Де той Богун, де та зима? (94)
Тут запитання не отримують конкретної відповіді, але читач сприймає головну думку тексту -- заклик до «неживої громади» згадати минуле: не дати Україну до рук ката:
«Не дайте матері, не дайте В руках у ката пропадать».
Із ряду одно функціональних речень сформував Т. Шевченко одну із НЄ у творі «Катерина»: Єсть на світі доля,Здається, панують,
А хто її знає?А долі не знають, -
Єсть на світі воля,Ні долі, ні волі!
А хто її має?З нудьгою та з горем
Єсть люде на світі -Жупан надівають.
Сріблом-злотом сяють,
Як бачимо, аналіз лише невеликої кількості надфразних єдностей свідчить про оригінальність і високу майстерність Т.Шевченка в організації великих мовно-мовленнєвих структур.
Із вищевикладеного можна зробити такі висновки:
1. Український поетичний синтаксис ще мало вивчений, особливо на рівні структур, більших від речення.
2. Не збігаються погляди різних мовознавців на компоненти тексту -- надфразні єдності. Переважна більшість лінгвістів сприймають як синоніми складні синтаксичні цілі і надфразні єдності.
3. Кожний автор користується загальними для рідної мови синтаксичними одиницями, однак творить тексти по-своєму, оскільки в тексті не лише подається інформація, а й передається ставлення автора до того, що відображається в ньому, тому у текстах є інваріантні й варіантні моделі надфразних єдностей.
4. Надфразні єдності -- описи у творах Т.Шевченка є різні: описи природи (описи-пейзажі), описи персонажів (описи-портрети). У текстах з ланцюговим зв'язком спостерігаємо часто єдинопочаток речень. Це може бути повтор окремого слова, повтор предикативної частини.
5. Сурядні ряди у надфразних єдностях поєднуються в єдине ціле лексико-граматичними засобами не лише повтором слів, а й синонімами, антонімами, пропуском слів, однаковими граматичними формами дієслів-присудків тощо.
6. Т.Г.Шевченко вдається до елементарних надфразних єдностей (таких, що складаються з двох компонентів). До них, наприклад, належить тип «питання -- відповідь», що є формою діалогічного мовлення (а то й полілогічного). Питання можуть бути риторичного і нериторичного характеру. Як правило, вони сприймаються як текстова тема, а відповідь -- як рема. Майстерно, оригінально створює Т.Г.Шевченко й складні та ускладнені НЄ.
7. Аналіз лише невеликої кількості надфразних єдностей свідчить про оригінальність і високу майстерність Т. Шевченка в організації великих мовно-мовленнєвих структур.
8. Практична цінність визначається тим, що матеріали дослідження допоможуть глибше проникнути в суть мовної природи надфразних єдностей. У цілому конкретний матеріал (аналіз Шевченківських надфразних єдностей) може прислужитись учителеві на уроках рідної мови в 9 класі з теми «Складне синтаксичне ціле, його ознаки. Темо-ремний аналіз тексту» і на всіх уроках мови, коли пропонуватиметься учням робота над текстом в цілому чи над його компонентами (надфразними єдностями). Матеріалом дослідження можна скористатися й викладачам та студентам вузу на заняттях з лінгвістичного аналізу художнього тексту.
Список використаних джерел і літератури
1. Вихованець І. Р. Надфразна єдність / І. Р. Вихованець // Українська мова : енциклопедія. -- К., 2000. -- 752 с.
2. Баранник Д. Х. Текст / Д. Х. Баранник // Українська мова : Енциклопедія. -- К., 2000. -- 752 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [гол. ред. В. Т. Бусел]. -- К. ; Ірпінь : Перун, 2001. - 1440 с.
4. Українська мова : Енциклопедія / редкол. : Русанівський В. М., Тараненко О. О., Зяблюк М. П. та ін. -- К. : Українська енциклопедія, 2000. - 752 с.
5. Тарас Шевченко. Кобзар / Т. Шевченко. -- К. : Дніпро, 1987. -- 639 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дослідження синтагматики параболізмів, представленої у німецькій мові через сполучуваність слів у фіксованих словниками лексико-синтаксичних варіаціях біблійних притч і їх модифікацій. Структурні моделі їх сполучуваності за лексико-граматичними класами.
статья [191,5 K], добавлен 07.08.2017Висвітлення й аналіз лексико-стилістичних та структурних особливостей існуючих перекладів поетичних творів Гійома Аполлінера. Розгляд та характеристика підходів різних перекладачів щодо збереження відповідності тексту перекладу первинному тексту.
статья [26,0 K], добавлен 07.02.2018Джерела походження фразеологізмів в українській мові, функції та вживання їх у мовленні. Семантичний аспект фразеологічного вираження. Особливості вираження фразеологічної діяльності у творах Тараса Шевченка. Огляд висловів, які стали афоризмами.
презентация [3,0 M], добавлен 14.05.2014Теоретичні засади дослідження компресії як лінгвістичного явища при перекладі публіцистичного тексту. Механізм стиснення тексту на синтаксичному рівні. Єдність компресії та декомпресії під час перекладу газетних текстів з англійської мови українською.
курсовая работа [63,8 K], добавлен 21.06.2013Художній переклад як відображення думок і почуттів автора прозового або поетичного першотвору за допомогою іншої мови. Особливості перекладу англомовних поетичних творів українською мовою. Способи відтворення в перекладі образності поетичних творів.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 21.06.2013Опис джерел виникнення української фразеології. Аналіз семантичної, морфологічної, структурної, жанрової класифікації фразеологізмів та вивчення їх властивостей (багатозначність, антонімія, синонімія). Розгляд мовних зворотів у творчості Шевченка.
курсовая работа [61,8 K], добавлен 01.03.2010Історія дослідження дієслів зі значенням "говорити". Особливості лексико-семантичних груп дієслів мовлення у загальному функціонально-семантичному полі. Структурно-семантичні особливості дієслів із значенням "говорити" у сучасній українській мові.
курсовая работа [31,0 K], добавлен 19.01.2014Аналіз досягнень І. Франка як перекладача творів світової літератури і засновника сучасного українського перекладознавства. Дослідження специфіки його перекладів поетичних творів В. Шекспіра. Огляд художніх особливостей інтерпретації німецької літератури.
дипломная работа [112,8 K], добавлен 22.06.2013Дослідження перфективації багатозначних дієслів. Лексико-семантичні групи парновидових та одновидових вербальних багатозначних дієслів української мови, їх особливості у сполучуваності з префіксами як реалізаторами словотвірно-граматичної функції.
статья [20,6 K], добавлен 31.08.2017Етимологічна характеристика словникового складу зіставних мов. Лексико-семантичні особливості дієслів переміщення як підвиду "руху" на прикладі дієслів "gehen" в сучасній німецькій мові та "to go" в англійській мові. Суфіксація дієслів переміщення.
дипломная работа [240,1 K], добавлен 27.11.2015Дискурс як тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище та мовленнєвий потік. Особливості дистрибуції та значення дієслів заборони, їхній вплив на адресата політичного дискурсу. Специфіка та будова лексико-семантичного поля дієслів заборони.
статья [80,2 K], добавлен 08.07.2011Категорія перехідності - неперехідності в англійській мові. Синтаксичні, лексико-семантичні і семантіко-синтаксичні характеристики дієслів. Типи перехідних дієслів: підклас "give", "eat", "drink", "shrug", їх використання в конкретній мовній ситуації.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 14.11.2010Підструктури тексту як моделі комунікативного акту. Співвідношення авторського та читацького дискурсів на основі аналізу поетичних творів. Дискурс як складова комунікативного акту. Особливості поетичного твору. Проблематика віршованого перекладу.
дипломная работа [89,2 K], добавлен 16.09.2011Поняття і вивчення класифікації метафор як мовностилістичного засобу поетичних творів. Проблеми перекладу поезії як виду художнього тексту. Виявлення і дослідження особливостей перекладу українською мовою метафоричних зворотів творів К. Кавафіса.
курсовая работа [52,0 K], добавлен 11.07.2013Закони утворення похідних слів від інших спільнокореневих слів. Морфологічні і неморфологічні способи словотвору. Результати лексико-синтаксичного способу словотвору або зрощення. Особливості лексико-семантичного способу. Дериваційна метафора і метонімія.
реферат [26,4 K], добавлен 13.03.2011Сутність бажальності як суб’єктивно-модального значення, виявлення їх основних засобів вираження та семантичних різновидів оптативного значення. Роль мовних засобів у формуванні окремих бажальних значень, їх реалізація у синтаксисі творів Лесі Українки.
курсовая работа [30,4 K], добавлен 23.04.2011Дослідження різновидів підметів та присудків в польській мові. Зміна порядку їх вживання в реченні. Способи вираження іменних та дієслівних присудків. Вживання прикметників, дієприкметників, іменників або займенників, прислівників та числівників.
курсовая работа [33,7 K], добавлен 14.01.2014Вивчення основ педагогічної лексикографії. Історія створення двомовних словників. Характеристика структури англо-українського перекладача бібліотечної, економічної термінології та навчального із методичними коментарями і граматичними таблицями.
курсовая работа [42,0 K], добавлен 03.02.2010Поняття, класифікація та синтаксичні функції модальних дієслів. Прийоми перекладу окремих модальних дієслів: must, may/might, would, should/ought to, need, can/could. Відтворення емоційної виразності і особистого ставлення при перекладі модальних дієслів.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 19.06.2015Дослідження особливостей та основних проблем художнього перекладу. Огляд засобів передачі іншомовних реалій. Характеристика ресурсів реалізації лексико-семантичних аспектів у перекладах художніх творів на українську мову шляхом їх порівняльного аналізу.
курсовая работа [129,3 K], добавлен 04.12.2014
