Етнокультурні аспекти прочитання барокових текстів книги Данила Братковського "Світ, по частинах розглянутий"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Етнокультурні аспекти прочитання барокових текстів книги Данила Братковського «Світ, по частинах розглянутий»

В статье проанализированы влияния политических и культурных условий жизни Волыни второй пол. XVII в. и личного опыта поэта - защитника православия и лидера военно-политической борьбы на реализацию европейских барочных мотивов, тем и идей в книге Д. Братковского «Мир, по частям рассмотрен». Освещена роль аллегорических образов Калиты и Хмеля в сатирическом изображении морального упадка Речи Посполитой, пороков и недостатков политического и общественного строя государства и специфику реализации этнокультурных факторов в структуре текстов барочных эпиграмм.

Ключевые слова: Волынская земля, Речь Посполитая, православный шляхтич, пограничья культур, эпиграмма, аллегорические образы.

Annotation

The article analyzes the influence of political and cultural life circumstances of Volyn in the second half of the XVIIth century and the personal experiences of the poet, the defender of orthodoxy and the leader of the military and political struggle, on the implementation of European baroque motifs, themes and ideas in the book `The world regarded in piece' by D. Bratkowski. The role of allegorical Mikh's and Khmel's images in a satirical picture of the moral decline of Rich Pospolyta is clarified in order to show the defects and disadvantages of the political and social state structure and the mechanism of realization of ethnic and cultural factors in the structure of baroque epigrams texts.

Key words: Volyn region, Rich Pospolyta, Orthodox nobleman, border cultures, epigram, allegorical images.

Книга барокових польськомовних текстів (в основному, епіграм) Данила Братковського «Swiat po cz^sci przeyzrzany» («Світ, по частинах розглянутий»), видана у Кракові 1697 р., як й ім'я її автора, переживає нове народження. Перекладені В. Шевчуком тексти сучасною українською мовою побачили світ 2004 року [2]. Варто сказати, що за короткий період повернення Україні спадщини видатного поета епохи Бароко його твори стали об'єктом наукових досліджень та введені у навчальні курси Історії української літератури XI-XVIII ст. Данило Братковський, страчений у Луцьку 1702 року за вірність ідеї визволення України з-під польської залежності та православній вірі, канонізований Українською Православною Церквою і залічений до лику святих.

Тексти книжки «Світ, по частинах розглянутий» отримали прочитання у дискурсі барокової картини світу та основних мотивів європейського й українського бароко (В. Шевчук), ідей патріотизму та «хлопоманства» (М. Корпанюк, сарматизму (О. Бай), метафізичної поезії (О. Яковина) тощо. Однак, важливою є потреба висвітлити етнокультурні аспекти цих творів, що дозволить глибше осмислити ієрархічні семантико- смислові зв'язки у текстах та мотивацію комунікативно- пізнавальних завдань у контексті барокових тем та мотивів.

Метою нашої статті є висвітлити на матеріалі поетичних текстів книги Данила Братковського «Світ ...» політичне становище української православної шляхти в умовах Речі Посполитої, особливості світогляду автора та його поведінки як національного лідера, культурну й моральну атмосферу Волинської землі другої половини XVII ст. Предметом аналізу є теми, мотиви та образи поетичних текстів книги «Світ ...», що характеризують соціальний, етнічний та культурний контекст, в якому реалізується поетичне повідомлення. Всі ці етнокультурні аспекти дозволяють всебічно сприймати їх та повнокровно функціонувати у художній свідомості реципієнта книги.

Важливим для повноцінної рецепції текстів Д. Братковського є висвітлити соціальне тло, що послужило джерелом тем і мотивів книги «Світ ...». Це політичне, суспільне, культурне життя Волині другої половини XVII ст. Адміністративно ця територія входила до складу держави Речі Посполитої із столицею у Варшаві, в етнокультурному спрямуванні Волинські землі знаходяться на помежів'ї культур (Р. Радишевський).

Політичні та культурні обставини того часу обумовили приналежність творчості Д. Братковського водночас до двох літератур. Попри позиціонування автором себе як православного луцького шляхтича, а на той час національна приналежність визначалась за віросповіданням, книга «Світ . » написана польською мовою. Самійло Величко, «бьівшій канцелярист канцеляріи войска запорожского», в «ЛЪтописи собьітій в Югозападной Россіи в XVII-м вЪку» (1720) характеризує Д. Братковського:«человЪкъ учоній, поэта вишмененній (котрій и книжку подъ именемъ: Swiat przeyzrzany ритмомъ Полскимъ о рознихъ Лвовскихъ рЪчахь року 1697 випечатуную красно и утЪшно зложилъ) благочестія святого непоколебимій блюститель» [3, с. 566].

Військово-політичнудіяльністьД.Братковського, відвідини 1700 року в Батурині гетьмана Івана Мазепи, активну участь у повстанні С. Палія на Правобережній Україні висвітлив В. Антонович. Історик детально описав арешт поета, непохитність під час тортур, бо не видав жодного свого спільника і не зрікся власних ідейних переконань, за що був жорстоко страчений в Луцьку 25 листопада 1702 року [1, с. 322], «за семъ разовъ мордерско стятій» [3, с. 567], - записав С. Величко.

М. Костомаров у дослідженні «Мазепа і мазепинці» описує події повстання під проводом С. Палія та звертає увагу, що в ньому брали участь переважно селяни, але залишалося небагато православних шляхтичів, котрі не встигли, як інші їхні побратими, зрадити Вітчизні. Таким із останніх могиканів, як пише М. Костомаров, був Д. Братковський [6, с. 230].

Позиція Д. Братковського у середовищі української сполонізованої шляхти була непростою, як писав історик В. Антонович: «Братковский стоит среди своих собратий уединённо и не только не находит в них поддержки, но, напротив, - встречает гонителей и палачей» [1, с. 238]. Дві унії, політична (Люблинська) і релігійна (Брест-Литовська), призвели до повного розриву між народом та елітою. «Уния, как политическая так и религиозная, слишком сильно манила их [шляхту - О.Т.] к себе обещанием равноправности с польской шляхтой, она им обещала почти полную независимость от «государственной» власти, участие во всех правах, приобретонных польской шляхтой, дававших волю самому буйному своеволию и произволу, и, наконец, бесконтрольное, нечем не ограниченное владение крестьянами» [1, с. 238]. культурний поет бароковий братковський

Вибір українськими письменниками польської мови для написання творів обумовлювався багатьма політичними та культурними обставинами, насамперед тим, що це була мова державної еліти, до якої, як читацької авдиторії, звертались автори.

Епіграми книги Данила Братковського «Світ ...» відтворюють картину життя українського суспільства другої половини XVII ст. Деталі політичних, адміністративних, суспільних, сімейних та громадських стосунків є складовою універсальної картини світу. Із засад барокового християнського світогляду світ земний і життя людини у ньому є перехідними до життя вічного, у Небесному Палаці або у Пеклі. Подорожні цієї земної мандрівки, котрим належиться пройти випробування, піднятися або по драбині до Неба, або упасти у Пекло, - це представники в основному волинської шляхти.

Сатирично зображуючи життя в Речі Посполитій, зокрема на Волині, Д. Братковський не просто висміює вади державного та суспільного укладу, зокрема корупцію, продажність, підкуплені вибори, несправедливий суд тощо. У світлі барокового ідеалу сатиричне зображення недоліків людського життя автор здійснює у дискурсі біблійних повчань та євангельських істин. Твори Д. Братковського реалізують повчальну інтенцію - допомогти людині позбутись гріхів і осягнути вічне життя на небі. Недоліки поведінки персонажів обумовлені не стільки їхньою людською природою, криються не у схильності людини в земному житті до гріха, скільки укладом Речі Посполитої.

В. Липинський, коротко оглянувши історичні передумови написання сатиричної збірки поетом Д. Братковським, акцентує увагу на стані морального підупаду українців після поділу Батьківщини внаслідок Андрусівського перемир'я між Росією і Польщею, «всі зусилля народні скинути з себе ярмо неволі пропали марно» [7, с. 3]. «Продавши «задля панства великого, для лакомства нещасного» свою віру і тодїшнїй синонім віри - національність, ся шляхта вже тодї почала ставати на своїй землї «вельможними колонїстами», що тільки й думали про свою наживу та про веселе, безжурне життє паразитів» [7, с. 5].

В. Липинський виділяє Д. Братковського як шляхтича- лідера, котрий на тлі загального морального та національного занепаду починає розбуджувати дух нації (як автор звернень до народу та шляхти в повстанні Палія), стає оборонцем православних руських прав і вольностей. У книзі Д. Братковського, відзначує В. Липинський, «яскраво змальовано сучасне життя, а на тому тлі виразно бачимо думки автора - його світогляд» [7, с. 7].

Як непересічну особистість, здатну піти проти течії, загальноприйнятих правил, думкою піднятися вище здеморалізованого конформізму та притворства, ставив Братковського в приклад молоді для наслідування Михайло Драгоманов. [4; с. 185]. Він назвав поета одним з перших «хлопоманів».

Збірку Д. Братковського «Світ ...» В. Антонович називає суцільною їдкою сатирою на тодішнє шляхетське суспільство: «Безнравственность растлила всё шляхетское общество, семью и государство: красноречие заменяется скучным риторством, чесность - мошенничеством, правосудие - сутяжничеством. Казну грабят сборщики податей, войско без жалованья - грабит свой же край. Равенство шляхетское - только фраза, покрывающая олигархические замашки богатых панов» [1, с. 239-240].

Корупція як форма і умова вирішення політичних, адміністративних і особистих проблем отримує належний ґрунт для розквіту саме в державах, які об'єднують землі з неоднаковим правовим статусом, як наприклад, політичне становище Волинської землі у складі Речі Посполитої у порівнянні із землями коронними. Описи корупційних оборудок в епіграмах книги «Світ ..» містять багато волинських деталей.

Шляхта у Речі Посполитій сформувалася із середніх та дрібних феодалів і складала десять відсотків - найвищий показник у Європі. Роль шляхти в державі була посилена запровадженням повітових сеймиків, на яких шляхта обирала органи місцевого самоврядування, суди та депутатів до сейму. Описи виборів до сеймів та сеймиків є темою багатьох епіграм Д. Братковського. Результати виборів вирішують не позитивні риси претендентів, а підкуп, вгощання, тому головну роль у структурі творів відіграють алегоричні образи Міха та Хмелю. Ця глобальна проблема в українському середовищі отримує певні характерні лише для нашого етносу прояви. Віршів про Хміль нараховано у книзі «Світ ...» 97, хоча їх є більше, «бо, - як зазначає В. Шевчук, - ця тема часом входить в інші твори як мала складова» [10, с. 274].

У творі «Депутатська елекція» тема Хмелю переростає у дискурс відповідальності еліти за долю держави. За депутата голосують тоді, коли за той голос заплатять хмелем: «сто фляш і безліч виставлять келишків», лиють, вливають, чолом б'ють «перед кожним братом, / Як хочеш бути паном депутатом» [2, с. 177]. Тема Хмелю художньо осмислюється Д. Братковським і як уявне благо, і як засіб для досягнення грошей, багатства, почестей.

С. Величко характеризує Д. Братковського як людину вчену, що дає підстави здогадуватись про університетську освіту автора книги «Світ ...». Відповідно до університетських філософських курсів доби Бароко, засадами для формування світогляду людини XVII століття було схоластичне вчення Томи Аквінського (1225-1274).

У творах Д. Братковського можна відмітити певний перегук у ставленні до держави та її правителя із поглядами Томи Аквінського, який роль володаря в державі порівнював із роллю Бога у світі. Як Бог, перш ніж керувати всесвітом, установлює відповідний порядок, так і монарх мусить установити порядок у рамках держави, аби зберегти суспільну злагоду, громадський мир, щоб надати кожній людині сприятливі умови для існування, засоби для морального і розумового розвитку тощо [9].

В епіграмі «Erit anima tua, pro anima eius» (піднось свою душу душі на користь) образ короля зображений у дискурсі біблійних царів Давида й Соломона. Король отримує від пророка помазання на владу, за яку перед Богом «душі в тім відповідати». Правитель - гарант законів, захисник та оборонець найбільш принижених у державі, тих, «що у гною». Король свідомий власної відповідальності: «Не втримаю те, й кладу свою душу: За мучених я сам мучитись мушу» [2, с. 219]. Отже, образ ідеального короля засвідчує позицію автора у ставленні до володаря держави як до посередника між Богом і суспільством.

Влада, як дійшов до висновку Тома Аквінський, не завжди збігається з приписами Закону Божого. Проблемі здобування влади нечесними способами присвячені твори «Бенкет на сеймику» [2, с. 55], «Світ» [2, с. 57], «Сеймик» [2, с. 81], «Староство перемиське» [2, с. 109]. Приклад чесних, натхненних Святим Духом, виборів описує Д. Братковський у творі «Як має бути на сеймику» [2, с. 81, 83], тобто відмовитись від підкупу, вгощання з корисливою метою.

Відповідно до спостережень Томи Аквінського, що владою у житті часто зловживають, використовують її не задля блага держави, а власної користі, чим порушують заповіти Бога, поетично осмислює цю проблему Д. Братковський у творах «Сейм» [2, с. 219], «Про сеймик» [2, с. 147], «Хвала послу» [2, с. 139], «Неук дійшлого питає, що за штука в тім буває» [2, с. 133-135], «Жовнір до жовніра» [2, с. 133], «Звідомлення з Варшави» [2, с. 121], «Про одного суддю. Автор до себе» [2, с. 111].

Попри сатиричну налаштованість та іронічну інтонацію поетичного мовлення, Д. Братковський у творі «Сейм» по- християнськи застерігає про відповідальність перед Богом за нераціональне використання державних коштів, котрі є людською кров'ю з міст і сіл. Варшава «рік до року відправляє сейми», які без користі й галасливі, чим усю державу «утискає вельми». Навіть за гріш прийдеться покутувати в Чистилищі, а «Як вийти з пекла, коли всім є шкода?» [2, с. 219]. У сатиричних епіграмах «Хвала послу» [2, с. 139] та «Хвала послу» [2, с. 167] автор застерігає, що привласнені державні скарби не принесуть користі: «... Зла іскра спалить, сама-бо погасне» [2, с. 167].

У творах книги «Світ ..» відсутні образи конкретних винуватців того жахливого стану, в якому опинилось суспільство Речі Посполитої. У вірші «Справа щодо двору» йдеться про королівський двір, де панують ті ж звичаї й нелади, що у всьому суспільстві, бо «мішок Варшаву, не вовк вівці душить» [2, с. 215]. В. Шевчук звертає увагу на епіграму «Звідкіля шальвіри», у котрій весь лихочинний розгул, ошуканства поет приписує дияволу, в образі якого зображує панівний стан держави [10, с. 269]. Вірш перегукується із євангельською притчею про кукіль: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв ...» (Мт. 13: 24-25). Виправлення хиб суспільного стану можливе через удосконалення кожної людини. В епіграмі «Правда» поет нагадує: «...до Бога настоює правда» [2, с. 313], і підтверджує думку Томи Аквінського, що люди через недосконалість не можуть усвідомити сутність правди, тому правда може бути відновлена лише завдяки Божому Законові, котрого має дотримуватись кожен віруючий повсюдно.

Отже, твори Д. Братковського актуальні як тематикою, проблемами політичного та адміністративного укладу, так і пошуками шляхів виходу із стану морального занепаду суспільства, котрі автор вбачав у вдосконаленні людини. Для повноцінного введення книги «Світ ...» у сучасний читацький простір важливим є висвітлення етнокультурних аспектів барокових текстів, які характеризують політичне, культурне та релігійне життя Волині другої половини XVII ст. у складі Речі Посполитої.

Література

1. Антонович В. Даниил Братковский (1697-1702) / Антонович В.Б. // Моя сповідь : Вибрані історичні та публіцистичні твори. - К. : Либідь, 1995. - С. 237-247.

2. Братковський Данило. Swiat po cz^sci przeyzrzany. Світ, по частинах розглянутий : [фототип. вид.] / Данило Братковський. - Луцьк : [б. в.], 2004. - 463 с.

3. Величко С. Летопись событий в Югозападной России в XVII-м веке составил Самоил Величко, бывший канцелярист канцелярии войска запорожского, 1720 / Величко С. - К. : Изд. врем. комис. для разбора древних актов, 1855. - Т 3. - 568 с.

4. Драгоманов М.П. Література російська, великоруська, українська і галицька / М.П. Драгоманов // Літературно- публіцистичні праці : у 2 т. - К. : Наукова думка, 1970. - Т 1. - С. 80-220.

5. Костомаров Н. Мазепа и мазепинцы / Н. Костомаров // Исторические монографии и исследования. - СПб., 1885. - Т. 16. - 752 с.

6. Липинський В. Данило Братковський - суспільний діяч і письменник кінця XVII століття // Данило Братковський і його доба. - К. : [б. в.], 1909. - С. 3-15.

7. Стретерн П. Фома Аквинский за 90 минут [Електронний ресурс] / Пол Стретерн ; [перевод с англ. С. Зубкова]. - Режим доступу : http://www.lhpa.net/ru/files/ Biografia/Stretem_Foma_Akvinskiy_za_90_minut.doc.

8. Шевчук В. Про Данила Братковського - поета і людину / Валерій Шевчук // Муза Роксоланська. Українська література XVI-XVIII століть : у 2 книгах. - К. : Либідь, 2005. - Книга друга. Розвинене бароко. Пізнє барокко. - С. 262-282.

Размещено на Allbest.ru