Лексико-семантичні засоби вербалізації концепту "час" у творі Ф. Ларкіна "An Arundel Tomb"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпровський Національний Університет імені О. Гончара

Центр післядипломної освіти

Кафедра англійської філології

Курсова робота

На тему: "Лексико-семантичні засоби вербалізації концепту "час" у творі Ф. Ларкіна "An Arundel Tomb"

Виконала: Тарасюк С.В.

Перевірив: викл. Блошко В.Ю.

м. Дніпро 2017

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історико-літературні аспекти дослідження

1.1 Історія створення вірша Ф. Ларкіна "An Arundel Tomb", його роль та місце у творчості письменника

1.2 Поняття концепту

1.3 Особливості вербалізації концепту "час"

Розділ 2. Специфіка відображення засобів вербалізації концепту "час" у вірші Ф. Ларкіна "An Arundel Tomb"

2.1 Відображення концепту

2.2 Лексико-семантичні засоби вербалізації концепту "час" у вірші

Висновки

Вступ

Актуальність теми курсової роботи "Лексико-семантичні засоби вербалізації концепту "час" у творі Ф. Ларкіна "An Arundel Tomb"" обумовлена цікавістю до сучасної англійської літератури. Твори Ф. Ларкіна містять лексичні та стилістичні засоби виразності. Крім того, вони містять безліч концептів, одним з яких є час. Концепт часу у вірші "An Arundel Tomb" зображений за допомогою опису пам'ятника парі. Освоєння реального часу в літературі здійснюється за специфічними законами творення художньої системи. Час у мистецтві слова є об'єктом, суб'єктом і засобом пізнання життя. вірш світобачення час творчисть

Концепт часу досить цікавий та одночасно складний - крізь його призму сприймається все у світі. У ньому втілено світобачення епохи, поведінка людей, їх свідомість, ритм життя, ставлення до речей. Час - це абстрактний феномен, він невидимий, недоступний для органів нюху та слуху. Доступ до таємниць часу можливий завдяки мові: уявлення про час та його якісне наповнення, яке сформовано у свідомості людини в результаті природного темпорального досвіду, втілено в знакову форму. Мовна репрезентація часу, як і будь-якої абстрактної назви, здійснюється за допомогою метафори, фразеологізму. Цей концепт хоч і не є новим, проте є малодослідженим, а тому - актуальним.

Мета дослідження - проаналізувати засоби вербалізації концепту час у вірші Ф. Ларкіна.

Досягнення мети пропонує рішення наступних завдань:

- дослідити історію створення вірша;

- вивчити оцінку вірша Ф. Ларкіна у критиці;

- охарактеризувати поняття концепту;

- виявити засоби вербалізації концепту час у вірші Ф. Ларкіна.

Об'єктом дослідження є вірш Ф. Ларкіна "An Arundel Tomb".

Предметом дослідження є засоби вербалізації концепту час у вірші Ф. Ларкіна.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці Н. Арутюнової, Н. Болдирева, І. Гальперіна та Ю. Прохорова.

У роботі використані елементи історико-літературного та культурно-історичного підходів.

Розділ 1. Історико-літературні аспекти дослідження

1.1 Історія створення вірша Ф. Ларкіна "An Arundel Tomb", його роль та місце у творчості письменника

Філіп Артур Ларкін (англ. Philip Arthur Larkin, 9 серпня 1922 року, Ковентрі - 2 грудня 1985, Кінгстон-апон-Халл) - британський поет, письменник і джазовий критик.

Народився в сім'ї чиновника. Під час навчання в Оксфорді (1940-43) подружився з Кінгслі Еміс, який став його товаришем по літературному об'єднанню "Рух". Усе життя пропрацював університетським бібліотекарем, спочатку в Белфасті, а з 1955 р - в університеті Халла.

У 1945 р. Ларкін опублікував на власні заощадження дебютну поетичну збірку "Північний корабель", відзначену впливом Томаса Харді. Вже тут були намічені ключові теми його поезії - "втрати, самотність, страждання ущемлених життям людей" [19].

У оксфордські роки написав під псевдонімом Брюнетти Коулмен дві повісті, які пародіюють романи для дівчаток і відмічені гомоеротичними мотивами (опубліковані в 2002). Враження студентських років знайшли відображення в його романі "Джилл" (1946).

Національну популярність приніс Ларкіну збірник 1955 р. "Менший обман" (The Less Deceived), сприйнятий як маніфест поетів-"п'ятидесятників", які заперечують як емоційні перехльости поетів 1940-х рр., так і політичну заангажованість поезії передвоєнного десятиліття [20]. Ларкін і його однодумці (Еміс, Дж. Уейн) прагнули дистанціюватися від поетики модернізму як чергового видання романтизму.

Для поетичної манери Ларкіна характерні недомовленість, приглушеність, уривчастість. Його ліричний герой - "загубився у міському житті одинак, здатний розкрити ілюзорність сущого, але не схильний шукати винних" [19]. Іронія поета спрямована на руйнування глибинних основ романтичного світосприйняття. Романтизм він вважав реакційним, давно віджилим свій вік поглядом на світ, згубним для сучасного суспільства.

Ларкін був тонким цінителем музики, в 1961-1971 рр. вів секцію джазової музики в газеті The Daily Telegraph. Також належав до числа найавторитетніших літературних критиків свого часу. Його підтримки зобов'язані злетом своєї популярності таких сучасників, як Барбара Пім. Статті Ларкіна привернули увагу до поезії Томаса Харді і допомогли повернути її з відносного забуття.

У 1970-ті рр. творчість Ларкіна потрапила у вузівські підручники і знайшла широку популярність, незважаючи на скептичне ставлення академічного середовища. Радянський журнал "Літературний огляд" в 1975 р. констатував, що "найбільш визначним і впливовим поетом в Англії можна вважати Філіпа Ларкіна" [19].

У листопаді 1955 р. "The Less Deceived" був опублікований Marvell Press, незалежною компанією у Гесл біля Халл. Спочатку обсяг привернув мало уваги, але в грудні він був включений в список книги року за версією The Times [5, с. 54]. Книги поширювались і продажі процвітали у 1956 і 1957 р., протягом перших п'яти років в Халле темп роботи сповільнився, у Ларкіна виходило в середньому всього два з половиною вірші на рік, але в цей період написано найвідоміші вірші, такі як "An Arundel Tomb", "The Whitsun Weddings" and "Here" [19].

Натхнення для поеми прийшло під час свята Нового року на початку 1956 року, коли Ларкін відвідав Чічестерскій собор зі своїм давнім партнером, Монікою Джонс. Натхненний кам'яним опудалом середньовічного графа і графині знайдених у соборі, Ларкін написав вірш про любов і любовні відносини.

Останній рядок поеми є одним з найбільш цитованих робіт Ларкіна; коли цитується поза контекстом, він може бути сприйнятим як "сентиментальний" схвалення "love enduring beyond the grave", в той час як поема в цілому набагато більш скептична, і присвячена чомусь більш складному ніж романтичне уявлення, навіть якщо врешті-решт "an inevitable ring of truth-if only because we want so much to hear it" [19].

Поема була однією з трьох, які читали на поминальній службі Ларкіна. Останні рядки вірша написані на пам'ятному каменні Ларкіна, який був відкритий 2 грудня 2016 року в Куточку Поетів у Вестмінстерському абатстві.

1.2 Поняття концепту

Поняття "концепт" належить до багатозначних наукових термінів, які викликають суперечливе, неоднозначне розуміння серед науковців, і з яким пов'язують, за словами О.О. Залевської, "вельми різні теоретичні побудови, що значною мірою ускладнюють взаєморозуміння між авторами тих чи інших публікацій" [2, с. 31]. Водночас утвердження в науці поняття концепту позначило новий щабель в осягненні способів, закономірностей і особливостей взаємодії мови, свідомості і культури, а отже, і нові аспекти взаємодії лінгвістики, когнітології, культурології, психології, філософії, літератури, розширило рамки змістового аналізу мовних явищ і додало значно більшу глибину та ефективність науковим дослідженням.

Як відомо, слово концепт походить від латинського conceptus, що в перекладі означає "думка, уявлення, поняття" і первинно застосовувалося як термін логіки та філософії. За іншою версією, автором якої є В. Колесов, під терміном концепт розуміють "не conceptus (умовно передається терміном "поняття"), а conceptum ("зародок", "зернятко"), з якого й виростають у процесі комунікації всі змістові форми його втілення в дійсності" [12, с. 81].

Поняття концепт доцільно розглядати в межах концептуальної структури художнього тексту та авторської картини світу. Авторська художня картина світу формується через реалізацію системи концептів, функціонування яких можливе у творі завдяки словесно-образному вираженню. Художні тексти дозволяють простежити світоглядну позицію автора та визначити домінантні, аксіологічно важливі точки його художньої творчості, які, власне, й конструюють концептосферу митця.

Художній текст створюється з метою викладення думок автора, втілення його творчого задуму, відображення уявлень і знань про навколишню дійсність та людину як її складову. На думку І. Гальперіна, змістовно-концептуальний вид інформації "повідомляє читачу індивідуально-авторське розуміння взаємодії між явищами, описаними засобами змістовно-фактологічної інформації, розуміння їх причинно-наслідкових зв'язків, їх роль в соціальній, економічній, політичній та культурній сфері, включаючи також взаємозв'язки між окремими індивідуумами, їх складною психологічною та естетично-пізнавальною взаємодією" [2, с. 28]. Кожен літературний твір втілює індивідуально-авторський спосіб сприйняття та розуміння світу, універсальний варіант концептуалізації дійсності. Знання реалізуються в тексті у художній формі. Текст - це відкрита система, яка не є автономною та самодостатньою, це головна складова комунікативного процесу в системі читач - текст - автор. Концептуалізація світу в художньому тексті, яка відображає універсальні закони світобудови, перетинається з індивідуально-авторським способом сприйняття дійсності, його індивідуально-авторською картиною світу. У художньому тексті закладено певний смисловий заряд. Концепція семантичної структури тексту вибудовується з уявлень про значення окремих макрокомпонентів тексту. Індивідуально-авторська концепція світу становить собою вершину серед семантичних компонентів змісту художнього тексту, оскільки будь-який художній твір є суб'єктивним образом об'єктивного виміру дійсності [1, с. 50]. Таким чином, художньо зображуючи дійсність, письменник знаходить себе, і навпаки, виражаючи власні думки та ідеї у творі, він зображує світ. Для розуміння ролі і місця концептів В. Налімов запропонував філософську теорію ймовірностей смислової концепції пізнання, в якій співвідносить тріаду "текст - смисл - мова" з шістьома рівнями: рівнем мислення; рівнем, що передує мисленнєвому процесу; підвалинами свідомості; тілесністю індивіда; рівнем метасвідомості та підвалинами космічної свідомості. На думку автора теорії, весь світ - це множина текстів, які вміщують комплекс дискретних (семіотичних) та континуальних (семантичних) складових. Семантика визначається ймовірністю заданої структури смислів. Смисли - це те, що робить знакову систему текстом [3, с. 106-107].

Художній концепт функціонує в тексті як система, що складається з певних складових: автора (індивідуально-авторський компонент), традиції (як хронологічний зріз, в якому творився текст), дійсності (поле знань про світ), читача (синхронне розуміння тексту, яке формується під впливом традицій сучасності та залежить від індивідуальної концептосфери інтерпретатора) та мовної системи, звідки і автор, і читач черпають ресурси для кодування тексту (автор) й розшифрування комунікативного коду (читач). У процесі декодування тексту-знака концепт виконує роль інструмента, за допомогою якого через художній простір можна вивчати ментальну сферу, і навпаки. Концепт, включений в образну тканину твору, постає одночасно компонентом загальнонаціональної асоціативно-вербальної мережі. Концепт - це універсалія, яка передає інформацію вербальним та невербальним чином. Проте значення, виражене мовними засобами, передає лише частину концептуального змісту, що можна довести функціонуванням значної кількості синонімічних рядів, дефініцій, визначень і текстових варіантів опису того чи іншого концепту. На думку М. Болдирєва, концепти як елементи свідомості по відношенню до мови досить-таки автономні. Люди часто використовують слова не на рівні їх значень, а на рівні тих смислів (концептів, концептуальних ознак), які вкладають у них окремі індивіди [6, с. 25-36].

Отже, концепт як одиниця, що презентує комунікативний процес, закономірно набуває активного функціонування у царині мистецтва слова, де мовні знаки закономірно є елементами художнього коду. Знаки формують код, закладений в ідейно-образну тканину твору, яка дасть змогу реципієнту в процесі декодування тексту витворити систему асоціативних зв'язків та обрати правильний ключ для розуміння прочитаного. Тому художній текст включено в складний механізм: мова - художній текст - автор - читач. Оскільки це поняття багатозначне, базове та універсальне, то його реалізація у художньому тексті може простежуватись не лише на рівні окремих образів, тем, мотивів, виражати свою сутність через ідею твору та архетипні моделі, але й об'єднувати тексти конкретного автора на основі образних домінант в єдину цілісність - авторську картину світу. Набір ключових концептів дає змогу вирізняти концептосферу одного автора, певний стиль чи епоху на тлі інших, залежно від аксіологічних орієнтацій та індивідуальних особливостей митця.

Концепт - стійка мовна чи авторська ідея, що має традиційний вираз; те ж, що мотив. Сенс поняття, смислове значення імені (знаку). Відрізняється від самого знаку і від його предметного значення (денотата, об'єму поняття).

1.3 Особливості вербалізації концепту "час"

Концепт репрезентується у мові готовими лексемами зі складу лексико-фразеологічній системи мови; вільними словосполученнями; структурними і позиційними схемами речення (синтаксичні концепти); текстами і сукупностями текстів (за необхідності експлікації чи обговорення змісту складних, абстрактних чи індивідуально-авторських концептів). Концепти може бути стійкими і непостійними, нестабільними, ще формувалися, глибоко особистісними. Наявність мовного висловлювання для концепту, його регулярна вербалізація підтримують концепт в стабільному, усталеному стані, роблять його загальновідомим. Автори пропонують таку модель концепту: ядром концепту є почуттєвий базовий образ, який кодує образ універсального предметного коду. Цей образ належить буттєвому прошарку свідомості людини та, як свідчать деякі спостереження, має операційний чи предметний характер.

Ядром сформованих концептів виступали спочатку виділені людиною ознаки, а навколо ядра розташовувалися ознаки, виділені на більш пізніх етапах пізнавальної діяльності.

Особливе місце серед концептів належить так званим універсальним, базовим концептам. Вони займають центральне місце у картинах світу багатьох національно-мовних співтовариств, оскільки становлять основу, фундамент всього світосприймання. Безсумнівно, що концепт "час" зараховується до таких концептів, які несуть образ світу.

Феномен часу з давніх-давен привертає до собі увагу дослідників із різних наукових сфер: фізики, філософії, психології, лінгвістики. Фізики намагаються усвідомити природу часу шляхом вивчення руху небесних тіл, спостереження круговороту природних явищ і подій у світі; філософи та психологи наближаються до таємниць часу й особливостям її сприйняття людиною. Відправним ж пунктом лінгвістичних (але тільки) досліджень часу є теза у тому, що розуміння таємниці часу закладене у мові.

Більшість філософів розглядають час як суб'єктивний феномен. Яскрава характеристика психологічного часу - існування його у вигляді психологічної тимчасової перспективи, де минулий час представлено пам'яттю, справжній або теперішній час - спогляданням, а майбутній - уявою - виділяється практично всіма авторами. Вважається, що сутність часу можна розкрити лише стосовно його до людини і тому час є певної формою "інтуїції", що відповідає внутрішньому чуттю. Оскільки об'єктивного пояснення категорії часу немає, він інтерпретується суб'єктивно. Суб'єктивна оцінка часу виходить з емоціях і почуттях, які безупинно змінюються, тому час може протікати швидко чи повільно, зупинятися чи змінювати свій напрям.

Перші розмірковування про час зародилися ще у надрах античної філософії. Вже давньогрецькі мислителі задавалися питаннями про причини часу, його властивості, напрям, кінці. З того часу філософська інтерпретація цієї категорії зазнала значних змін [1, c. 68].

Концепт "час" є багатомірною, вона кодує знання про традиції, звичаї, обряди, побутову культуру, повсякденну поведінку, норми використання часу, і має багатошарову структуру (етимологічну, універсальну, національну верстви).

Слід також зазначити, що при літературно-культурологічному підході термін концепт має певні точки збігу з таким літературним явищем як художня дефініція. Цей термін позначає тлумачення одного поняття та явища через співвіднесення з іншими і виникає та функціонує у художній творчості. "У момент свого виникнення художня дефініція виступає результатом творчості індивіда, авторським твором, і тому характеризується суб'єктивністю. Художня дефініція відображає авторський світогляд, індивідуально-особистісні пріоритети, інтелектуальний та художній потенціал творця, оригінальність погляду, нестандартність мислення, парадоксальність асоціацій, зіставлень" [14, с. 74]. Художня дефініція має великий вплив на смислову частину концепту. "…означуване в художній дефініції - культурний концепт" [14, с. 78]. І. А. Тарасова у науковій статті "Художественный концепт: диалог лингвистики и литературоведения", спираючись на роботу О.В. Беспаловой, зазначає: "Художній концепт - одиниця пізнання поета чи письменника, яка отримує свою репрезентацію в художньому творі чи їхній сукупності і виражає індивідуально-авторське осмислення сутності предметів і явищ" [22, с. 742], підкреслюючи цим самим однорідність концепту та авторської ідеї. Концепт може розглядатися як наукова категорія і як художнє явище, яке існує в літературі. В якості наукового поняття концепт - це абстракція, ідеальне явище. В художній творчості таке ідеальне явище наповнюється індивідуальними якостями. Використовуючи вплив фундаментальних концептів культури, письменник і сам стає ініціатором творення нових концептів. Таким чином, маючи різновекторне і різнофахове застосування терміну "концепт", який в літературознавстві позначає феномен художнього концепту як елемента літературного твору і як компонента літературного процесу, дозволяє при їх аналізі найбільш повно врахувати перманентну взаємодію між різними рівнями художніх явищ у поєднанні синхронного і діахронного аспектів. Саме тому - звернення до цього терміну в літературознавчій науці є, на нашу думку, логічним, доречним і обґрунтованим.

Розділ 2. Специфіка відображення засобів вербалізації концепту "час" у вірші Ф. Ларкіна "An Arundel Tomb"

2.1 Відображення концепту

У першій строфі вірша описано кам'яне зображення двох фігур, що прикрашає могилу благородної пари; друга строфа натякає на те, що граф і графиня зображені у романтичному жесті, тримаючись за руки; третя строфа аналізує цю позу, вирішивши, що це було просто те, що вони вирішили, щоб побачили їхні друзі, Четверта строфа зачіпає історичні зміни, які відбулися з тих пір, і це триває в п'ятій; у шостій строфі робиться висновок, що тільки "ставлення" з цієї куртуазної і лицарської епохи зберіглося; сьома строфа показує, що таке ставлення є уявленням про те, що любов це те, що залишається в нашому житті і що ми робимо.

Маленькі деталі, про які згадує Ларкін - це зміни ставлення між їхнім часом і його, між віком графа і графині, і сучасною епохою. Згадка про "The Latin names" навколо гробниці, і посилання на наступних відвідувачів, які дивилися, а не читали, передбачає відхід від латинської мови суду:

"A sculptor's sweet commissioned grace

Thrown off in helping to prolong

The Latin names around the base.".

Аналогічним чином, "старий наймач" пропонує розглядати не тільки руйнівний час (кожен повинен померти, в кінці кінців), але й Реформації шістнадцятого століття, які замінити латинську масу в церковних службах. Строфа описує проходження століть між тим часом і сьогоденням.

Хоча "Гробниця Арундель" має правильну форму і поетичний метр. В останньому рядку першої строфи, наприклад, наявність цих маленьких собак під ногами подружжя буде більше відповідною до лінії ямба, Ларкін свідомо відходить від цього, пишучи "під їхніми ногами" замість того, щоб привернути увагу до абсурдності маленьких собак. Ларкін робить це знову в кінці другої строфи, коли він вказує на "шок" від того, що рука графа "His hand withdrawn, holding her hand.", де ямб знову порушений так само, як очікування оратора зірвані. Каламбур Ларкіна на слово "брехня", двічі в поемі - граф і графиня прилягти, але припущення про безсмертну вірність, закодовану в їх опудала не звучить зовсім вірно - підсилює це відчуття скептицизм і сумніви. Автор посилює експресію подвійним використанням слова "almost" в передостанньому рядку вірша: "Our almost-instinct almost true". Любов - це майже інстинкт.

У четвертій строфі Ларкін пише про "Their supine stationary voyage" [17]. Протиріччя всередині цієї фрази використовується Ларкіним, щоб показати почуття протиріччя і парадоксу; самі цифри не рухалися, але вони до сих пір подорожували у часі, і, можливо любов, яку вони відчували один до одного не просто вижила, а була перетворена в цій подорожі в часі.

У п'ятій строфі Ларкін використовує багато зображень:

"Persisted, linked, through lengths and breadths

Of time. Snow fell, undated. Light

Each summer thronged the glass. A bright

Litter of birdcalls strewed the same

Bone-riddled ground. And up the paths

The endless altered people came."

Також, концепт час виражається за допомогою лексики. Автор описує те, що він насправді бачить і використовує багато позитивних, творчих слів. У першому рядку є такі слова, як "Persisted", "lengths" і "breadths". Всі ці слова мають повільний звук 'S', що дає уявлення про проходження через час і тому, що три з них розтягували його. Тут Ларкін говорить про плин часу. Він згадує сезони, де є сніг та зима, висвітлює літо і спів птахів у весняний період. Мало того, що він говорив про те, що зовнішній світ змінюється, він також згадує "змінених людей". Люди змінюються в тому сенсі, що вони більше не можуть читати латиною, і старі форми суспільного устрою (селянства і орендарства) змінилися. Автор каже, що люди пройшли "Washing at their identity" [19].

2.2 Лексико-семантичні засоби вербалізації концепту "час" у вірші

Строфи з четвертої по шосту містять роздуми про хід часу. Концепт час у вірші виражено метафорами: "how early in their supine" (lying on the back) "voyage the air would change to soundless damage." Подорож посилається на подорож у потойбічний світ. "Soundless damage" посилається на те, що час і природа повільно розмиваються. Час відкинув "old tenantry" Орендаря Арундела (орендарів, які колективно відноситься до друзів подружжя і сім'ї) геть і нові люди переїхали, навіть шлях подружньої пари з життя зник. Ці люди не мають ні найменшого уявлення, хто така ця пара, але вони люблять дивитися на опудала. Вони більше не читали латинських назв, які відносяться до подружжя. Латинська стала архаїчною мовою і не знайома з новими орендарями. "Rigidly" статуї залишаються пов'язаними вічно разом. Пори року приходять і йдуть. "Snow" і "light" є символами чистоти і очищення. Нове життя у вигляді пташеняти наповнює повітря і"bone-riddled ground" (кладовище / собор). Існує нескінченний хід "altered people" найближчих до собору, щоб вимитись "at their identity". Люди можуть бути змінені просто шляхом візуального огляду гробниці вічної любові (як Ларкін), або ж вони змінюються релігією. "Washing" нагадує про хрещення, адже воно вважається духовним відродженням. Пара залишається "helpless" (вони не мають ніякого контролю над тим, що відбувається зараз з ними) в "unarmorial age" (мається на увазі не лицарі). Тільки "trough" (довгий ряд) від "smoke in slow suspended skeins", "above their scrap of history" і "an attitude" залишається. Ставлення відноситься як до лицарської манері середньовіччя, і їхньої прози, яка полягла у вічній любові і вірності [22].

Однією з відмінних рис у вірші в цілому є те, що автор використовує надзвичайно складне і розвинене структурування відповідних образів і фраз. Концепт час вербалізується за допомогою лексики, автор використовує слова і фрази, пов'язані з нерухомістю і смертю, нерухомість і застій, такі як "still", "stone", "suspended" та "bone". Але вірш також має ряд слів і фраз, пов'язаних зі зміною і часу, таких, як "history", "voyage", "transfigured" та "altered". В результаті цього виникає напруга між зміною і смертю. Вірш також має ряд зображень, пов'язаних з "відносинами", такими як "pleat" та "jointed", щоб підкреслити центральний образ відносин між парою. Нарешті вірш використовує образи і фразування, які передбачають поняття відсутності ясності - такі слова, як "blurred" та "almost" - які підкреслюють центральний мотив, мабуть, не дивлячись ясно або по-справжньому [26].

Бароко-художній стиль, який переважає з кінця 16 століття до початку 18-го століття. Він найчастіше визначається як домінуючий стиль мистецтва в Європі між епохами маньєризму і рококо, стиль характеризується динамічним рухом, відвертими емоціями і самовпевненою риторикою.

Пара не здогадується, що в цій статичній подорожі повітря буде свідком "беззвучного збитку, часу, що зберіг їх", а й беззвучно пошкоджені. Зміни в повітрі відносяться до змін кованих громадянською війною і початком релігії. Сільськогосподарська революція перевернула ставлення мешканців сім'ї Арандельської : "Turn the old tenantry away;

How soon succeeding eyes begin

To look, not read. Rigidly they.

"Washing at their identity" означає, що їх особистості настільки глибоко заплутуються над плином часу, що він намагається утвердити себе в індивідуальному порядку. Тепер тільки ставлення залишається тоді, коли все минає, як дим. Термін "skeins" ставиться до того, як час надав їх у фактичну інформацію [23].

Оскільки вони зводяться до математичних одиниць, ніхто не вірить в свою вічну любов. Людські істоти досі вважали, що конструкції недовговічні, а емоції універсальні. При цьому автор знущається над традиційною вірою ("Our almost-instinc"), як він має намір звести нанівець те ж саме.

Висновки

"An Arundel Tomb" є віршем Філіпа Ларкіна, написаним у 1956 році і опублікованим у 1964 році в його збірці The Whitsun Weddings, яка включає в себе 7 віршів, кожен по 6 рядків з римою abbcac.

Натхнення для поеми прийшло під час свята Нового року на початку 1956 року, коли Ларкін відвідав Чічестерскій собор зі своїм давнім партнером, Монікою Джонс. Натхненний кам'яним опудалом середньовічного графа і графині знайдених у соборі, Ларкін написав вірш про любов і любовні відносини.

Поняття "концепт" належить до багатозначних наукових термінів, які викликають суперечливе, неоднозначне розуміння серед науковців, і з яким пов'язують вельми різні теоретичні побудови, що значною мірою ускладнюють взаєморозуміння між авторами тих чи інших публікацій. Водночас утвердження в науці поняття концепту позначило новий щабель в осягненні способів, закономірностей і особливостей взаємодії мови, свідомості і культури, а отже, і нові аспекти взаємодії лінгвістики, когнітології, культурології, психології, філософії, літератури, розширило рамки змістового аналізу мовних явищ і додало значно більшу глибину та ефективність науковим дослідженням.

Концепт - стійка мовна чи авторська ідея, що має традиційний вираз; те ж, що мотив. Сенс поняття, смислове значення імені (знаку). Відрізняється від самого знаку і від його предметного значення (денотата, об'єму поняття).

Концепт репрезентується у мові готовими лексемами зі складу лексико-фразеологічній системи мови; вільними словосполученнями; структурними і позиційними схемами речення (синтаксичні концепти); текстами і сукупностями текстів (за необхідності експлікації чи обговорення змісту складних, абстрактних чи індивідуально-авторських концептів). Концепти може бути стійкими і непостійними, нестабільними, ще формувалися, глибоко особистісними. Наявність мовного висловлювання для концепту, його регулярна вербалізація підтримують концепт в стабільному, усталеному стані, роблять його загальновідомим. Автори пропонують таку модель концепту: ядром концепту є почуттєвий базовий образ, який кодує образ універсального предметного коду. Цей образ належить буттєвому прошарку свідомості людини та, як свідчать деякі спостереження, має операційний чи предметний характер.

Концепт "час" є багатомірним, він кодує знання про традиції, звичаї, обряди, побутову культуру, повсякденну поведінку, норми використання часу, і має багатошарову структуру (етимологічну, універсальну, національну верстви).

У першій строфі вірша описане зображення благородної пари, що прикрашає їх могилу; друга строфа натякає на те, що граф і графиня зображені у романтичному жесті, тримаючись за руки; третя строфа:

"They would not think to lie so long.

Such faithfulness in effigy

Was just a detail friends would see"

аналізує цю позу, вирішивши, що це було просто те, що вони вирішили, щоб побачили їхні друзі,а також акцентує на тривалість часу, що пройшов з моменту поховання пари. У четвертій строфі: . Концепт "час" виражено метафорами: "how early in their supine" (lying on the back) "voyage the air would change to soundless damage.".

"They would not guess how early in

Their supine stationary voyage

The air would change to soundless damage" - значний опис зміни часу і структури вірша.

"Turn the old tenantry away;

How soon succeeding eyes begin

To look, not read. Rigidly they"-зачіпає історичні зміни, які відбулися з тих пір, і це триває в п'ятій строфі; у шостій строфі робиться висновок, що тільки "ставлення" з цієї куртуазної і лицарської епохи зберіглося; сьома строфа показує, що таке ставлення є уявленням про те, що любов це те, що залишається в нашому житті.

Размещено на Allbest.ru