Зв’язки у румунській граматиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗВ'ЯЗКИ У РУМУНСЬКІЙ ГРАМАТИЦІ

Побудова стратифікації синтаксичної структури румунської мови вимагає того, щоб синтаксичний зв'язок як базовий елемент слугував, з одного боку, організувальним принципом синтаксичних одиниць (PO), а з іншого - генерувальним чинником синтаксичних функцій (PG). Вихідним положенням нашого дослідження є дефініція, яка стверджує, що синтаксичний зв'язок є не лише формою, а й змістом. Актуальність роботи зумовлена потребою інтегрованого підходу до вивчення структурних, семантичних та прагматичних особливостей синтаксичних зв'язків у румунській мові, що відповідає напрямкам сучасної лінгвістичної науки. Аналіз синтаксичних зв'язків у румунській мові на рівні як простого, так і складного речення набуває важливого значення в контексті сучасних мовознавчих досліджень.

Дослідження синтаксичних зв'язків є однією з актуальних проблем сучасної лінгвістики. Синтаксичний зв'язок як явище граматичного плану аналізують лінгвісти на матеріалі різних мов, зокрема й на матеріалі румунської мови. (Alexandrescu Ecaterina, Avram Mioara, Diaconescu Ion, Dimitriu Comeliu, Draoveanu D. D., Draganu Nicolae, Iordan Iorgu, Irimia Dumitru, Teodorescu Ecaterina, Trandafir Gheorghe. та ін.). Суперечність полягає як у методології, що її використовують при характеристиці та визначенні синтаксичних зв'язків, так і в неодноманітному характері системи створюваних цими одиницями зв'язків. І. Діаконеску виділяє такі типи синтаксичних зв'язків: синтаксичні відношення з'ясувального характеру, що встановлюються між одиницями, семантична основа яких належить до сфери «реальності», структурувального характеру (беруть участь у процесах струкгурування синтаксичних одиниць, в їхній інтеграції на найвищому рівні, забезпечуючи структурну єдність змісту), зворотного характеру (залучені в трансформаційних процесах)Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. Спільний українсько-румунський науковий журнал.. К. Дімітріу, розглядаючи термін «синтаксичні відношення» як «відношення / зв'язки, лінгвістично позначені, які виникають на рівні синтаксичних одиниць», виділяє необхідність визначення поняття в двох аспектах: форма та зміст(АПСНІМ), 2017, № 1 (13). P. 81 -84.

Метою статті є визначення формально- синтаксичних і семантико-прагматичних особливостей реалізацій різних типів синтаксичних зв'язків у румунській мові. Досягнення поставленої мети передбачало розв'язання таких завдань: уточнити статус синтаксичних зв'язків у граматичній системі сучасної румунської мови; з'ясувати структурно-семантичні особливості синтаксичних зв'язків; розмежувати потенційно однозначні та потенційно багатозначні моделі синтаксичних структур у румунській мові.

Синтаксичний зв'язок належить до лінгвістичних відношень, через які активізується пасивна семантична інформація кожної лексичної одиниці. Отже, синтаксичний зв'язок означає семантичну інформацію (пасивну), активізовану граматичною інформацією.

Зміст синтаксичних відношень окреслює специфіку зв'язків, у яких перебувають взаємозв'язані синтаксичні одиниці; форма синтаксичних зв'язків презентує ознаки, за якими розрізняють змістові особливості структури Ibid, P. 1134.. Для визначення характеристик певного типу синтаксичного зв'язку треба брати до уваги як зміст, так і форму структури. У румунському мовознавстві відомі різні критерії класифікації ознак зв'язків, а отже - і різні їхні класифікації, зокрема:

^Приналежність до певного мовного рівня: а) ознаки фонетичного характеру (пауза, інтонація, наголос в обов'язковому контексті); б) ознаки морфологічного характеру (флексія); в) ознаки синтаксичного характеру (злиття, зіставлення, узгодження, топіка).

Ідентифікація / неідентифікація (присутність/ відсутність) певної семантичної інформації: а) ознаки семантичного характеру (прийменник та сполучник); б) ознаки з „частковою” семантичною інформацією (єднальні дієслова, напівдопоміжні дієслова, відносний, неозначений та питальний займенники та прикметник, відносні, питальні та неозначені прислівники).

Критерій знаходження ознак у плані повідомлення, у якому виникають: а) сегментарні ознаки (злиття, зіставлення); б) надсегментарні ознаки (наголос, наголос в обов'язковому порядку).

Часто в румунській мові синтаксичний зв'язок позначений «надмірним» (редундантивним) способом, тобто ідентифікується існування щонайменше двох ознак даної граматичної інформації (формальна перенасиченість). Власне, пауза та інтонація асоціюються зазвичай із зіставленням, а флексія - з наголосом: пауза та інтонація - із зіставленням у межах сурядного зв'язку Jam pare-a fi a lunei mandra, vesela gradina (M. Eminescu, Poezii, c. 178); пауза та інтонація асоціюються із зіставленням у межах підрядного зв'язку De treci codrii de arama, de departe vezi albind/§-auzi mandra glasuire a padurii de argint. (M. Eminescu, Poezii, c. 48); пауза та інтонація асоціюються із зіставленням в межах наслідкового зв'язку: Ah! - zise unul - spunefi ca-i omul o lumina/Pe lumea asta plina de-amaruri §i de chin? (M. Eminescu, Poezii, c. 25); флексія, асоційована з наголосом у межах сурядного зв'язку: Ia intreab-o, bunaoara, /§-o sa-(i spuie depanglice, de volane §i de mode. (M. Eminescu, Poezii, c. 96).

Кількість синтаксичних зв'язків, розглянутих у спеціальних дослідженнях із румунського мовознавства коливається від двох до восьми. У праці „Gramatica Romana” Г. Тікгін стверджує, що „фраза складається шляхом сурядності чи підрядності” Tiktin H. Gramatica romana. Etimologia §i sintaxa, Bucuresti: Editura Tempo, Edijia a III-a, 1945, P. 26.. У дослідженні „Gramatica” (1966, С.78-79, 231-232) йдеться про те, що існують лише два синтаксичні зв'язки: сурядний зв'язок та підрядний зв'язок. Підрядність окреслює не лише другорядні частини речення та їхній головний член речення, але і головні частини речення між ними, хоча “відношення між підметом і присудком є певним чином взаємними”, маючи аспект певної “кореляції невід'ємності”.

У граматиці Иоргу Йордана Iorgu І. Limba romana contemporana , Bucuresti: Editura Ministerului Invajamantului, 1956, P. 134. також робиться розмежування між зв'язком, що виникає між другорядними членами речення та головними, з одного боку, і зв'язок між підметом і присудком, з іншого боку, стверджуючи, що у румунській мові існують три синтаксичні зв'язки: сурядний, підрядний та нероздільний. Також три зв'язки пропонує Діаконеску: “subordonarea, adordonarea §i supradonarea” Diaconescu І. Sintaxa limbii romane, Bucuresti: Editura Enciclopedica, 1995, P. 253. Згаданий автор застосовує деякі методи румунського мовознавства до цих “базових типів”: залежність охоплює “білатеральну залежність або взаємодію, унілатеральну залежність або підрядність, змішану залежність та подвійну підрядність”; залежність може бути реалізована “шляхом сурядності та протиставлення «7 чи заміни Ibid, P.254..

Так, С. Статі стверджує, що в румунській мові ідентифікуємо чотири види: підрядний зв'язок, сурядний зв'язок, предикативний зв'язок та протиставний зв'язок Stati S. “Aspecte ale analizei sintactice in lingvistica structural” [Aspects of syntactic analysis in structural linguistics ], Elemente de lingvistica structurala, Bucuresti: Editura §tiinjifica, P. 59-77.. В іншій праці В. Гуцу-Ромало йдеться про те, що цими чотирма типами зв'язку є: залежний, сурядний, замінювальний та повторювальний зв язки Guju-Romalo V Sintaxa limbii romane. Probleme §i interpretari, Bucuresti: EDP 1973, P. 38-44..

У праці К. Дімітріу Dimitriu C. “Observajii in legatura cu raporturile sintactice” [The observation context, in the syntactic relations ], AUI, 1974, XX, P. 9. запропоновано п'ять типів синтаксичного зв'язку: неподільний, узгоджувальний, підрядний, пояснювальний та наслідковий зв'язки. У праці Г. Трандафіра Trandafir Gh. “Relajiile sintactice in cadrul frazei” [Syntactic relations within the phrase], LR, 1974, XXIII, № 5, P. 387. окреслено такі синтаксичні зв'язки: сурядний, підрядний, аппозитивний, нульовий, бінарний та змішаний зв'язки. Також Ієремія Irimia D. Gramatica limbii romane, Polirom, Ia§i, P. 369. виокремлює п'ять типів синтаксичного зв'язку: взаємодія, залежність, сурядність, аппозиція та наслідок.

Шість типів синтаксичного зв'язку запропоновано Шербаном §erban V. Teoria §i topica propozijiei in romana contemporana, Bucuresti: Editura Didactica §i Pedagogica, 1975, P. 87.: приналежності, підрядності, сурядності, роз'яснення, взаємодії, констеляції. У румунському мовознавстві існує також думка, що можна ідентифікувати сім типів синтаксичного зв'язку, названі та описані по-різному. Так, Йордан ідентифікує зв'язок незалежності, білатеральної взаємодії, посередницької білатеральної взаємодії, трилатеральної взаємодії, аппозитивної незалежності, одноособової залежності та одноособової залежності, попередньої чи відновленої. К. Дімітріу визначає також сім типів синтаксичного зв'язку: невід'ємний, сурядний, підрядний, змішаний, пояснювальний, подвійний, наслідковий. Р.Нагь визначає вісім синтаксичних зв'язків: невід'ємний (цілісний), підрядний, сурядний, аппозитивний, подвійний, намірений, змішаний та проміжно-пояснювальний.

У румунській мові існує певна кількість синтаксичних зв'язків, які породжують суперечки через термінологію, використану для називання цих реалій. У нашому дослідженні беремо за вихідну дефініцію, суть якої полягає в тому, що синтаксичний зв'язок є не лише формою, а й змістом.

Критерії ідентифікації змісту синтаксичних зв'язків, які використовуємо в нашому аналізі, такі:

1.Важливість синтаксичних одиниць, які конкретизують певний синтаксичний зв'язок; ступінь взаємодії одиниць, що творять зв'язок. Синтаксичні одиниці, які утворюють зв'язок, можуть мати те саме або ж різне значення. Розрізняється це значення шляхом відстежування ступеня єдності між синтаксичними одиницями. Один тип зв'язку існує між підметом та присудком (синтаксичні одиниці одного значення - головного - виявлені в нерозривному зв'язку), інший тип єдності існує між двома другорядними частинами речення (синтаксичні одиниці одного й того самого значення - другорядного - виявлені в підрядному зв'язку по відношенню до одного й того ж головного члена речення та в сурядному зв'язку по відношенню однієї другорядної частини речення до іншої), підпорядкованими одному головному члену речення. З іншого боку, ідентифікуються різноманітні типи єднання між синтаксичними одиницями, які мають одне й те саме значення (чи головне, чи другорядне, чи опосередковано-поясню- вальне) Gutu-Romalo V., Sintaxa limbii romane. Probleme §i interpretari, BucureSti: EDP, 1973, P. 137.. Якщо синтаксичні одиниці мають одне й те саме головне значення, вилучення однієї такої одиниці неможливе. Така трансформація призвела б до семантичної незрозумілості (*paru... lucesc/*fa{a... lucesc), а отже, неможливості встановлення (визначення) предикативного зв'язку. У разі, коли синтаксичні одиниці мають те саме другорядне значення, вилучення однієї з них може бути реалізоване без зміни структури зв'язку конструкції.

За функціями ступеня взаємодії синтаксичні одиниці можуть бути розподілені на дві категорії: 1) синтаксичні одиниці першого рангу (формують основу вислову); 2) синтаксичні одиниці другого рангу (підпорядковуються певній одиниці першого рангу або іншій одиниці другого рангу).

За критерієм природи одиниць, які творять зв'язок, синтаксичні зв'язки можуть бути класифіковані таким чином: а) зв'язки, встановлені між одиницями одного й того самого рангу (чи першого, чи другого): предикативний зв'язок (невід'ємність) (між одиницями першого рангу), сурядність (між одиницями або першого, або другого рангу), підрядність (між одиницями другого рангу, але з обов'язковою ідентифікацією головних членів, які розрізняються найвищим ступенем); б) зв'язки, встановлені між одиницями першого рангу та одиницями другого рангу: підрядність.

Ураховуючи попередню класифікацію, будемо ідентифікувати такі типи синтаксичних зв'язків: головні синтаксичні зв'язки: генерують синтаксичні функції або упорядковують такі функції, генеровані іншими зв'язками - сурядність, підрядність, предикативний зв'язок (невід'ємність); другорядні синтаксичні зв'язки: не генерують і не упорядковують синтаксичні функції - змішаний зв'язок, пояснювальний зв'язок, наслідковий зв'язок.

2. Комунікативний план, якого дотримуються одиниці, що утворюють зв'язок. У румунській мові існує низка структур, будова яких передбачає ідентифікацію одного спеціального типу зв'язку. Його зміст характеризується не значенням одиниць, що утворюються, а їхньою належністю до різних комунікативних планів: дик- тум та модус Merlan A. Sintaxa limbii romane, IaSi: Editura Universitapi Al. I. Cuza, 2001, P. 231.. Спроба відмежувати план фактичного висловлювання від плану коментарів призводить до неможливості ідентифікації певних синтаксичних зв'язків між одиницями, що знаходяться по сусідству, але позбавлені єдності стосовно референта Nagy R., Sintaxa limbii romane actuale, Suceava: Editura Universitajii Stefan cel Mare, 2002, P. 59.. Точніше - елементи плану висловлювання спрямовують до одного референта, у той час як елементи з плану коментарів творять «референта референціальності».

Вставний зв 'язок може бути визначений лише з урахуванням обидвох планів. Поняттєвою характеристикою елементів, розташованих у плані коментарів, є їх граматична непідпорядкованість щодо елементів з плану повідомлення; проте коментар може бути семантично підпорядкований певному дієслову з декларативним значенням. У румунській мові вставний зв'язок позначає винятково синтаксичні одиниці, розташовані в плані коментарів, водночас інші зв'язки позначають синтаксичні одиниці з плану фактичного висловлення.

3. Вплив утворення зв'язку на рівень синтаксичних функцій. Творячи зазначені вище зв'язки, синтаксичні одиниці (за винятком тексту) можуть виконувати різні синтаксичні функції. На рівні речення синтаксичні функції виконуються щодо частин речення, у той час як, за аналогією, речення стають носіями синтаксичних функцій на рівні фрази. На рівні тексту фрази можуть іноді виконувати синтаксичні функції. Очевидним є те, що дискусія стосовно синтаксичних зв'язків не може оминути дискусії щодо синтаксичних функцій. Не викликає сумніву дія генерувального принципу (PG) синтаксичної функції у випадку залежного одноосібного зв'язку (підрядність): §i-am ramas in turnul gotic... (Minulescu, c. 25). У контексті залежного білатерального зв'язку (предикативний зв'язок) генерування синтаксичних функцій є взаємним: Cerul incepe din cregtetul spicel- or (Blandiana, c. 21).

Інші синтаксичні зв'язки румунської мови не є генераторами синтаксичних функцій. Причинами такого явища в мові є: структури, утворені на основі упорядкувального принципу (PO) синтаксичних функцій (сурядність); структури є результатом певних відхилень від норми, а синтаксичні зв'язки, встановлені попередньо, не мають наслідків на рівні синтаксичних функцій (змішаний зв'язок, пояснювальний зв'язок); належність до різних планів повідомлення перешкоджає виявленню певних зв'язків, що генеруються синтаксичними функціями (вставлення).

Вивчення синтаксичних одиниць здійснюється фактично в живому механізмі функціонування мови, що є способом, яким реалізується певна необмежена кількість „вищих” одиниць за допомогою „нижчих” одиниць (тих, що підпорядковуються). Для виділення синтаксичних одиниць у румунській мові було запропоновано низку принципів (визначення та опис, що можливе при зверненні до інших лінгвістичних одиниць, які відповідають кожному рівню мови): принцип стратифікації (синтаксичні одиниці мають ієрархічну організацію - від „найнижчих” до „найвищих”); принцип гомогенного аналізу (ідентифікація та опис синтаксичних одиниць повинні бути вичерпними); принцип ізоморфізму (синтаксичні одиниці організуються ідентичним способом на кожному рівні ієрархії ідентифікації) Diaconescu І. Sintaxa limbii romane, BucureSti: Editura Enciclopedica, 1995, P. 217.. З урахуванням цих принципів у румунському мовознавстві ідентифіковано різні синтаксичні одиниці: слово, словосполучення, частина речення, речення, фраза, заміна речення (заміна фрази), вислів, текст, параграф, абзац. На нашу думку, у румунській мові можуть бути ідентифіковані чотири синтаксичні одиниці, важливі для того, щоб зрозуміти специфіку синтаксичних зв'язків: частина речення, речення, фраза і текст.

Дотримуючись цих критеріїв, визначимо шість синтаксичних зв'язків: невід'ємний, сурядний, підрядний, вставний, змішаний та пояснювальний. Вони виформовують дві групи:

I. Зв'язки між синтаксичними одиницями, які переважно мають однакове значення:

а) сурядність: зв'язок, установлений між синтаксичними одиницями, які можуть об'єднуватися або протиставлятися і які належать до одного комунікативного плану; зв'язок можливий у межах речення, фрази й тексту і впорядковує синтаксичні функції одного значення у вислові;

б) невід'ємність (предикативний зв'язок): зв'язок, установлений між синтаксичними одиницями, які взаємно пов'язані і які належать до того ж комунікативного плану; зв'язок можливий у межах речення; не генерує, але впорядковує синтаксичні функції одного значення в цьому вислові;

в) вставний зв'язок: зв'язок, установлений між синтаксичними одиницями, семантична інформація однієї з яких є коментарем до семантичної інформації іншої; синтаксичні одиниці належать до різних планів; цей зв'язок можливий у межах речення, фрази, тексту і не генерує/ впорядковує синтаксичні функції.

II. Зв'язки між синтаксичними одиницями різного значення:

а) підрядність: зв'язок, установлений між двома синтаксичними одиницями, у яких семантична інформація однієї пов'язана з інформацією іншої / інших; обидві одиниці належать до одного комунікативного плану; зв'язок можливий у межах речення, фрази і тексту; генерує синтаксичні функції;

б) змішаний зв'язок: зв'язок, установлений між синтаксичними одиницями, які передають семантичну інформацію, що належить до тієї ж семантичної галузі, які взаємно комплектуються; синтаксичні одиниці належать до одного комунікативного плану; зв'язок можливий у межах фрази; у цьому зв'язку творення синтаксичних функцій цікавить лише у випадку відновлення початкової структури, від якої походить;

в) пояснювальний зв'язок: зв'язок, установлений між синтаксичними одиницями, семантична інформація яких є додатками і які належать до одного комунікативного плану; зв'язок можливий у межах фрази, тексту; творення синтаксичних функцій цікавить лише в початковій структурі, від якої походить остаточна структура.

Підводячи підсумки, зауважимо, що розбіжності між теорією та практикою мови виявляються і в тому, що стосується ідентифікації та опису синтаксичних зв'язків. У нашому дослідженні вихідним положенням ми обрали поняття, яке підтверджує, що синтаксичний зв'язок є не лише формою, але й змістом. Тому аналіз був побудований за такими критеріями: а) значення синтаксичних одиниць, які творять певний синтаксичний зв'язок / ступінь взаємодії одиниць, що вступили у зв'язок; б) план повідомлення, до якого належать одиниці; в) вплив утворення зв'язку на рівень синтаксичних функцій. Дотримуючись цих критеріїв, ми визначили такі синтаксичні зв'язки: невід'ємність (предикативний зв'язок), сурядність, підрядність, вставний, змішаний та пояснювальний.

синтаксичний семантичний румунський мова

Размещено на Allbest.ru