Фонографічна стилізація у перекладі твору П. Маара "Пан Белло і блакитне диво"

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Фонографічна стилізація у перекладі твору П. Маара "Пан Белло і блакитне диво”

Арустамова М.

Дорофєєва М.С.

Стаття присвячується аналізу відтворення графонів як засобів фонографічної стилізації елементів оригіналу у перекладі. Особлива увага приділяється дослідженню типів рекурентних і оказіональних графонів у вихідному тексті та їхньому відтворенню в перекладі.

Ключові слова; фонографічна стилізація, графон, переклад.

Статья посвящена анализу воспроизведения графонов как средств фонографической стилизации элементов оригинала в переводе. Особое внимание уделяется исследованию типов рекурентных и окказиональных графонов в исходном тексте и их воспроизведению в переводе.

Ключевые слова; фонографическая стилизация, графон, перевод.

The article is dedicated to the analysis of the reproduction of eye-dialect as a mean of the phonographic stylization of the elements of the original in the translation. The special attention is given to the types of recurrent and occasional eye-dialect in the original text and their reproduction in the translation.

Key words; phonographic stylization, eye-dialect, translation.

У реальній мовній практиці постійно відбуваються процеси дифузії - взаємопроникнення - елементів однієї функціонально-стильової сфери в іншу відповідно до мети і завдань комунікації.

Свідоме надання витвору мистецтва або окремим його сегментам характерних рис того чи іншого стилю, жанру та їх художня обробка автором і становить сутність поняття стилізація. За визначенням Л. І. Мацько, стилізація - це всеохоплююче, свідоме насичення тексту ознаками певного стилю і жанру для створення відповідного стильового враження у читача [5, с. 385]. На сьогоднішній день поняття стилізації недостатньо розроблене у вітчизняній теорії художнього перекладу, що підкреслюється, зокрема у монографії О. В. Ребрія [6, с. 85]. Деякі аспекти стилізації розглядались в роботах класиків українського перекладознавства В. М. Державіна та В. В. Коптілова [2, с. 176-193; 1, с. 133-143]. Проблемі відтворення графонів у цільовому тексті присвячено окрему статтю перекладачів-практиків Б. Стасюка та С. Стеця [7, с. 249-253].

Втім, поняття фонографічної стилізації дотепер залишається практично на периферії перекладознавчих досліджень. Наведені вище факти зумовлюють актуальність пропонованої статті.

Метою статті є аналіз відтворення графонів як засобів фонографічної стилізації елементів оригіналу у перекладі.

Об'єкт дослідження становлять типи рекурентних і оказіональних графонів у вихідному тексті та їхнє відтворення у перекладі.

Предмет розвідки становить особливості відтворення різних типів графонів оригіналу в перекладному тексті.

Матеріал дослідження включає фрагменти німецької казки Пауля Маара "Herr Bello und das blaue Wunder" та їхні переклади українською мовою у виконанні Ольги Сидор.

Одним із підвидів стилізації є фонографічна стилізація. Загальноприйнятим позначенням фонографічної стилізації у вітчизняних дослідженнях став термін "графон", запропонований В. А. Кухаренко, котрий, відповідно до її визначення, є "графічною фіксацією індивідуальних вимовних особливостей" [4, с. 13] і "навмисним порушенням графічної форми слова (словосполучення) з метою передати його справжню вимову" [там само, с. 53]. переклад графон стилізація оказіональний

Мовленнєві аномалії неодноразово привертали увагу теоретиків перекладу, проте можливість їх паралельного/аналогічного відтворення засобами іншої мови або взагалі заперечувалася, або визнавалася вельми проблематичною внаслідок дії низки обмежень власне мовного (системного) та соціокультурного характеру. Мовні обмеження проявляються через варіативність вимови окремих звуків та їхніх сполучень і/або правил читання на рівні двох окремих мовних систем [6, с. 147].

Частково під впливом світових тенденцій до вирішення проблеми графону у перекладі, а частково під впливом ставлення до перекладу як до культурологічного феномену, що, зокрема, передбачає відмову від однозначної орієнтації на асимілятивні стратегії, в українській перекладній літературі починають з'являтися зразки паралельного/аналогічного відтворення графонів [там само].

Так, графонами рясніє твір німецького дитячого письменника Пауля Маара "Пан Белло і блакитне диво" (ориг. "Herr Bello und das blaue Wunder"), у якому за сюжетом пес Белло перетворюється на людину, пана Белло [8].

Можна пересвідчитись, що фонографічна стилізація мовлення головного героя реалізує стилістичний потенціал відображення його мовного портрету: "Bello, du...du bist ein Mensch! - stammelte ich, als ich meine Sprache wiedergefunden hatte." "Du bist ein Monsch, - wiederholte er, guckte an sich herunter und nickte dann: Ja, du bist ein Monsch. " Nein, du! Du bist ein Mensch. Du musst sagen: Ich bin ein Mensch! " "Hmmm?' - machte er. Das Wort "ich" schien er nicht zu kennen [9, с. 72]. Перекладач твору Ольга Сидор, на наш погляд, дуже вдало змогла підібрати еквівалент українського перекладу з використанням графонів, відтворюючи тим самим їх стилістичну функцію в оригіналі і залишаючи текст зрозумілим і комічним: "Белло, ти... ти людина! - заникуючись, промовив я, коли знову спромігся на слово." "Ти лудина, - повторив він, схилив голову, подивився на себе й кивнув головою: так, ти лудина." "Ні! Ти людина. Треба казати: Я людина!" "Гммм?' - замислився він. Здається, слово "я" було йому невідоме [3, с. 72].

В. А. Кухаренко типологізує графон залежно від його прагматичного навантаження, підкреслюючи, що причини, які породжують графічно зафіксовані відхилення від вимовної норми, не схожі одна на одну й можуть бути розподілені на дві групи. Перша пов'язана з настроєм, емоційним станом в момент мовлення, віком, тобто має оказіональний, минущий характер. Друга відображає походження, освітній, соціальний статус героя й має рекурентний, постійний характер [2, с. 18].

Твір "Пан Белло і блакитне диво" містить обидва види графону, однак слід зазначити, що кількісно переважає графон рекурентний, бо він відтворює мову головного героя, - собаки, яка стала людиною, випивши загадковий блакитний сік. Звичайно, така людина не має ані освіти, ані навичок соціалізації, тому її мова та вимова відрізняються від загальноприйнятих орфоепічних та граматичних норм і містять велику кількість помилок.

Найчисельніше рекурентні графони представлені в творі у вигляді таких модифікацій:

фонетична заміна: [e] - [ге] (Mensch - Monsch, schwer - schwor, lernen - lornen, gestern - gostern), [i:]/ [i] - [y] (spielen - spulen, verliebt - verlubt, nicht - nucht, pinkeln - punkeln), [u] - [y] (Kugeln - Kugeln, verschwunden - verschwunden), [ai] -[oi] (nein - noin);

подовження (Schaummm, Baaaaah);

дефісація (ga-ganz ega-ga-gal);

вилучення звука (елізія) (Toilette - Tolette).

Пан Белло (колишній пес Белло) постійно використовує обмежений набір лексики, це пояснюється відсутністю в нього достатнього словникового запасу. Він називає себе "Monsch" і не звертає уваги, коли його виправляють та вказують, що правильно казати "Mensch", у цьому випадку спостерігається заміна літери "e" літерою "о". Це зроблено з метою опосередкованого натяку на собаче минуле персонажа, адже, як відомо, собаки не можуть відкривати пащу вшир. Напевно, саме через це пан Белло не в змозі відтворювати звуки, що потребують горизонтального розтягнення, а тому замінює їх звуками вертикального розтягнення.

Графони з дефісацією також є рекурентними, вони відтворюють особливості вимови курочок, які скуштували чарівного блакитного соку та перетворилися на людей. У цьому випадку графони є більш чіткою вказівкою на їх походження та нагадують кудкудакання курей: "Ich ga-ga-ge-ge-geh nach Hauser - rief eine der Frauen.

"Ich auch, ich auch!" - riefen die anderen durcheinander. "Nach Hause! Nach Hause zu Edga-ga-ga-gar" [9, с. 138].

У перекладі твору "Пан Белло і блакитне диво" зустрічається більше графо- нів, аніж у оригінальному тексті. Це пов'язано з тим, що фонетика німецької мови відрізняється від фонетики української мови, тому помилки, які допускають персонажі в своєму мовленні, також різняться. Перекладачеві доводилося відшукувати схожі риси фонетичних спотворень в тексті оригіналу та по можливості відтворювати їх у перекладі. До того ж, перекладач відтворила графонами вимову персонажа, яку в оригіналі зображено автором без орфографічних відхилень.

Як і в оригіналі, у перекладі наявні рекурентні та оказіональні графони. Рекурентні належать пану Белло, жінкам-курочкам та, на відміну від оригіналу, ще й пану Кролю. Оказіональні є імітацією співу, копіюванням вимови пана Белло та імітацією встановлення наголосу в слові.

Перекладаючи текст, де в оригіналі був наявний рекурентний графон, Ольга Сидор вживала ті ж прийоми модифікації вимови, що й письменник, а саме фонетичну заміну, подовження, дефісацію та вилучення звука (елізію).

У тексті оригіналу прослідковується закономірність спотворення звуків головним героєм. Персонаж не модифікує кожного разу новий звук, а не може відтворити конкретний набір звуків: замість [e] він вимовляє [ге], замість [і:] та [i] - [у], замість [u] - [у] та замість [ai] - [оі]. Цим спотворенням автор твору натякає на походження персонажа. В українському перекладі, на наш погляд, було досить вдало відтворено ці натяки за рахунок використання звуків, які в українській мові нагадують собаче виття. Однак, задля цього в перекладі Ольга Сидор вдається до заміни приголосного звука голосним, тому пан Белло замість звуку [в] вимовляє звук [у] (на графічному рівні відбувається заміна літери "є" літерою "у"):

"Nein, Bello. Du sollst doch Kleider anziehen", - sagte ich. "Komm mit in Papas Schlafzimmer." "Papas Schlafzummei", - sagte er und stand auf [9, с. 74].

"Ні, Белло. Ти мусиш одягнутися, - сказає я. "Ходи є татову спальню". "Татоу спалну", - сказає єін і єстає" [8, с. 74].

На наш погляд, така заміна є допустимою, адже вона допомагає передати прагматичне навантаження та робить переклад більш адекватним. До речі, така заміна є вмотивованою й з позиції логопедії, адже існують люди з вадою вимови, за якої вони справді замінюють звук [в] на [у]. Однак слід зазначити, що вдавшись до такої заміни, перекладачу довелося відтворювати її й у більшості інших слів, де наявний звук [в], тому іноді Ольга Сидор відтворює за допомогою графона слово, яке в оригіналі було вимовлено правильно, наприклад:

"Da ist meine Decke da", - sagte er zufrieden, drehte sich einige Male um sich selbst, legte sich hin undrollte sich auf der Hundedecke zusammen" [9, с. 74].

"Ту моя коудра", - задоєолено сказає єін, кілька разіє обернуєся доєкола сєоєїосі, ліг на собачу підстилку й скрутиєся калачиком' [8, с. 74].

У перекладі пану Белло додано ще одну модифікацію - він не може вимовляти пом'якшені звуки. Наприклад:

"Herr Bello sagte: "Monschenwasser ist nicht sehr gut, hat zu viel Kugeln" [9,с. 82].

"Пан Белло сказає: "Лудинача єода не дуже добра, забагато кулоК [8,с. 84].

Конкретно в цьому уривку, це звук [л']. Ця модифікація зроблена з метою передати згрубілу вимову героя, додати риси до його мовного портрета. До того ж замість літери "ю" у слові "Лудинача" перекладач використала літеру "у", а саме слово є алюзією на відносні прикметники, наприклад, "собачий". Невміння героя правильно вживати прикметники також указує на його низький освітній рівень.

Наступним елементом фонографічної стилізації в перекладі твору є заміна звуку [і] звуком [и]. Така заміна покликана відтворити оригінальну заміну звуків [і] на [у]:

"Erst Gassi gehn! Herr Bello muss punkeln", - sagte er [9, с. 82].

"Спочатку гулати! Пан Белло хоче писати", - сказав він [8, с. 84].

У цьому фрагменті також помітно, що вилучення звука (елізія) в оригіналі було відтворене в перекладі завдяки заміні пом'якшеного звука [л'] твердим [л], на письмі це видно завдяки використанню літери "а" замість "я".

Іноді в тексті оригіналу письменник спотворює звук у такому слові, відтворення якого в перекладі є досить складним, наприклад:

Herr Bello, der Frau Lichtblau die ganze Zeit verzuckt angesehen hatte, rief jetzt: "Herr Bello hat was duch! Herr Bello hat was sehr Gutes fur duch. Herr Bello holt was, nur fur duch!" [9, с. 122].

"1st fur duch!" - sagte er, kniete sich vor sie hin und legte ihr einen groBen Rinderknochen in den SchoB. "Das schenkt dir Herr Bello!" [там само, с. 123].

У цих уривках персонаж неправильно вимовляє слова "etwas" та "dich". Усічення слова "etwas" перекладачу вдалося відтворити завдяки усіченню м'якого знака в слові "щос", а замість спотворення слова "тебе”, перекладач знову підкреслює, що персонаж не вміє пом'якшувати приголосні звуки:

"Пан Белло, який увесь час зачаровано дивився на пані Синеліхт, тепер вигукнув: "Пан Белло має щос дла тебе! Пан Белло має щос гар-рне дла тебе. Пан Белло принесе щос, тілки дла тебе!" [8, с. 129].

"Це дла тебе!" - сказав він, став перед нею навколішки і поклав їй на коліна велику волову кістку. "Це тобі дарує пан Белло!" [8, с. 131].

У першому уривку перекладач також використала дефісацію у слові "гар- рне", таке подовження звуку [р] є ще одним натяком на собаче минуле персонажа. Ми вважаємо таке доповнення допустимим, адже воно не заважає сприйняттю тексту та додає йому стилістичної забарвленості.

Згідно з визначенням В. А. Кухаренко, метою графона є відтворення "справжньої вимови" слів та висловів. Однак "справжня вимова" ніколи не передається і не може бути передана графічними засобами мови. З цією метою використовується транскрипція. Репрезентація фонетичних особливостей мови за допомогою фонографічних засобів, навіть якщо вони призвані створити ефект достовірності та автентичності мови, не є їх точним відтворенням. Можна лише говорити про зображення тих чи інших суттєвих ознак та особливостей таких видів мови та того чи іншого ступеня достовірності їх зображення [4, с. 10].

Фактично фонографічними засобами передаються лише окремі, як правило, найбільш упізнавані або навпаки унікальні, ідіостилістичні ознаки фонетичних особливостей мови [там само, с. 12].

Іноді графони, які створюють у тексті елементи комічного завдяки грі слів, неможливо перекласти, зберігаючи даний у оригіналі набір лексики, тому в таких випадках перекладачеві необхідно шукати замінники, котрі здатні хоча б на певному рівні передати задум автора. Наприклад: "Tolette?' - fragte Herr Bello. "Ja, hier hinein", - sagte Max und zeigte ihm die Toilette. "Hier hinein?' - fragte Herr Bello." Monschen machen in eine Suppenschussel?' "Das ist keine Suppenschussel, das ist eine Kloschussel', - sagte Max, wahrend er die Tur hinter Herrn Bello zuzog."Und vergiss nicht zu spulen, wenn du fertig bist.""Ja, spulen. Herr Bello spult gem mit MaX', - verkunderte Herr Bello von drinnen. "Spulen! Nicht spielen! " - rief Sternheim [9, с. 83]. "Толет?” - спитав пан Белло. "Так, отут", - сказав Макс і показав на вбиральню. "Тут?' - спитав пан Белло. "Лудини писают у миски?' "Це не миска, це унітаз", - сказав Макс, причиняючи за паном Белло двері. "Як упораєшся, не забудь злити воду”'. "Злити? Пан Белло не хоче нікого злити”, - заявив Пан Белло з-за зачинених дверей. "Злити воду! Не розізлити людину! " - вигукнув Зіркер [8, с. 85].

В даному фрагменті спостерігаємо приклад вдалої компенсації гри слів оригіналу (spielen - spulen) в перекладі за рахунок омонімії лексеми "злити" у цільовій мові.

В результаті розгляду проблеми відтворення графонів загалом та на матеріалі порівняльно-перекладацького аналізу зокрема можна зробити такі висновки.

Метою застосування графонів у художній літературі є створення мовного портрету персонажа. Графони оригіналу можуть мати як рекурентний, так і оказіональний характер, що відповідно відтворюється в перекладі.

Паралельне уживання графонів в однаковому обсязі в оригінальному і перекладному текстах не уявляється можливим, оскільки існують системні обмеження на фонетичному та орфоепічному рівнях мови оригіналу й мови перекладу.

У розглянутому фрагменті перекладу переважають рекурентні графони, які перекладач паралельно з оригіналом відтворює через фонетичну заміну, подовження, дефісацію та елізію.

Було встановлено також численні прийоми компенсації графонів оригіналу іншими графонами в перекладі через прийоми заміни пом'якшеного звука твердим, усічення та дефісацію.

Порівняно з оригіналом переклад демонструє більшу кількість графонів, що пояснюється відмінностями фонетичних систем обох мов та прагненням перекладача цілісно відтворити мовний портрет персонажів і пов'язане з ним прагматичне навантаження оригіналу.

Перспективою подальших досліджень вважаємо розгляд особливостей відтворення графонів у залежності від жанру тексту.

Література

Державін В.М. Проблема віршованого перекладу // Кальниченко О. А., Полякова Ю. Ю. Українська перекладознавча думка 1920-х - початку 1930-х років: Хрестоматія вибраних праць з перекладознавства /Укл. Л. Черноватий і В. Карабан. - Вінниця: нова книга, 2011. - 504 с.

Коптілов В. Стилізація у перекладі / В. Коптілов // Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. - К., 1972. - С. 176-193

Куликова М. Н. Фонографическая стилизация речи (на материале перевода англоязычной литературы на русский язык) : автореф. дис. На соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 "Германские языки" / М. Н. Куликова.- СПб., 2011. - 20 с.

Кухаренко В. А. Интерпретация текста / В. А. Кухаренко. - М. : Просвещение, 1988. - 188 с.

Мацько Л. І. Стилістика української мови: підручник / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько ; за ред. Л. І. Мацько. - К. : Вища шк., 2003. - 462 с.

Ребрій О. В. Сучасні концепції творчості у перекладі / О. В. Ребрій. - Харків, 2012. - 497с.

Стасюк Б., Стець С. Перекладацька стилізація у відтворенні короткої прози Ред'ярда Кіплінга // Богдан Стасюк, Сергій Стець. - Наукові записки. - Вип. 126. - Серія: філологічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2014. - С. 249-253.

Размещено на Allbest.ru