Дискурсивна стратегія спонукання й тактики її реалізації в персонажному мовленні неавторитарно-оптимістичного типу мовної особистості (на матеріалі новел О’Генрі)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дискурсивна стратегія спонукання й тактики її реалізації в персонажному мовленні неавторитарно-оптимістичного типу мовної особистості (на матеріалі новел О'Генрі)

Рудик М.К.

Анотації

Стаття присвячена вивченню дискурсивно-прагматичних особливостей мовлення та стратегій / тактик як засобів їх вираження. У статті зроблено спробу окреслити та проаналізувати мовленнєві особливості неавторитарно-оптимістичного типу мовної особистості. Здійснюється комплексний аналіз особливостей використання мовленнєвої стратегії і тактик спонукання у англомовному суспільстві, яким воно постає з новел О Генрі.

Ключові слова: дискурсивна / мовленнєва стратегія, дискурсивна / мовленнєва тактика, стратегія спонукання, авторитарна / неавторитарна мовна особистість.

Статья посвящена изучению дискурсивно-прагматических особенностей речи и стратегий / тактик как средств их выражения. В статье сделана попытка очертить и проанализировать речевые особенности неавторитарно-опти- мистического типа языковой личности. Осуществляется комплексный анализ особенностей использования языковой стратегии и тактик побуждения в англоязычном обществе, каким оно изображается в новеллах ОТэнри.

Ключевые слова: дискурсивная / речевая стратегия, дискурсивная / речевая тактика, стратегия побуждения, авторитарная / неавторитарная языковая личность.

The article studies speech discursive and pragmatic peculiarities and strategies/tactics as а means of their implementation. The article presents an attempt to define and analyze the language peculiarities of non-authoritarian language personality. Complex analysis of impetus strategy and tactics usage peculiarities, as they are portrayed in O'Henry's novelettes, is applied.

Key words: discursive/speech strategy, discursive/speech tactic, strategy of impetus, authoritarian / non-authoritarian language personality.

Центральне місце в лінгвістичних дослідженнях науковців посідає мовець, його поведінка і самовираження у процесі комунікації. Об'єктами досліджень сучасної лінгвістики виступають різні сфери: мовна особистість (Ю. М. Караулов, В. О. Сухих) та різноманітні аспекти її дискурсивної поведінки (В. Г. Байков, Я. А. Покровська, М.-М. О. Рибалко), стратегії й тактики комунікативного впливу (Г. Г. Почепцов, О. С. Іссерс, П. В. Зернецький, О. В. Дмитрук, Г. І. Барташева) тощо. Метою нашого дослідження є узагальнення розгалужених понять щодо дискурсивних стратегій і тактик англомовного суспільства певної історичної доби, а саме кінця ХІХ - початку ХХ століття. До завдань дослідження відносяться обґрунтування підходів до класифікацій стратегій та їх структури, характеристика однієї з основних типів комунікативних стратегій англомовного суспільства, якими вони постають з персонажного мовлення в новелах О'Генрі, а саме стратегії спонукання. Дискурсивні стратегії, хоча й виділяються у мові в дослідницьких цілях, але, тим не менш, вони є лише частинами мовленнєвої взаємодії, нерозривно пов'язаними з усіма складовими (контекстом, ситуацією, соціальними і психологічними особливостями комунікантів), і мають свій вплив тільки в складі цих взаємозв'язків. Саме такий підхід до мотиваційних висловів визначає актуальність роботи.

Вибір дискурсивних стратегій і тактик залежить, передусім, від типу мовної особистості, яку переважна більшість дослідників [1; 2] поділяє на авторитарну і неавторитарну. Такий розподіл ґрунтується на підставі врахування ступеня дотримання універсальних норм мовленнєвого спілкування. Неавторитарний тип мовної особистості характеризується демонструванням відносин віддалення щодо інших комунікантів. Такі особистості схильні до сумнівів у правильності своїх поглядів, тому вступають в мовленнєву взаємодію тільки за необхідності. Спілкування такого типу особистості відзначається стриманим виявом власних думок без здійснення тиску на партнера по комунікації. Варто зазначити, що всі психологічні ознаки не можуть бути притаманні одній особистості. Деякі з них можуть бути відсутні взагалі, інші - мати яскраво домінуючий характер. Згідно із цим, ми розмежовуємо підтипи неавторитарної мовної особистості - неавторитарно-оптимістичний та неавторитарно-песимістичний. Дискурс останніх двох типів споріднений, але відрізняється за ступенем віддалення в часі й просторі учасників комунікації. Так, неавторитарно-песимістичний тип мовної особистості більше схильний до дистанціювання, ніж неавторитарно-оптимістичний. З огляду на це, обидва типи неавторитарної мовної особистості обирають різні дискурсивні стратегії.

Вірно обраною мовленнєвою стратегією можна добитись бажаного результату, оскільки завдяки отриманій інформації мовець може змінювати свою поведінку та впливати на мовного опонента. З огляду на те, що будь-яке мовлення має свою мету та націлене на досягнення власної потреби мовця, всі мовні ситуації можна розглядати як стратегію спонукання. Проте змушувати, заохочувати до певних дій, схиляти до певних вчинків, викликати бажання у свого мовного опонента робити щось можна по-різному. Можна жорстко тиснути на опонента, а можна м'яко підштовхувати співрозмовника до прийняття необхідного рішення. Саме тому ми вважаємо, що "чистих" стратегій не існує, а виокремити конкретні стратегії можливо лише за наявністю домінантної характеристики в цій стратегії. Більшість науковців сходяться на думці, що саме м'який спонукальний вплив на мовного опонента є найбільш продуктивний, дає необхідний результат та має більш ефективний вплив на формування мотивів [3, с. 96] та здійснення вибору людиною, ніж пряма вказівка, нормативний акт чи змушення.

В нашому дослідженні під дискурсивною стратегією спонукання ми розуміємо сукупність мовленнєвих дій, націлених на м'яке схиляння мовного опонента до прийняття точки зору мовця та заохочення розуміння необхідності та правильності певних дій.

В ході дослідження персонажного дискурсу О'Генрі встановлено, що для реалізації стратегії спонукання мовці використовують тактики: а) наполягання; б) попередження; в) умовляння; г) закинутої вудки.

Розглянемо, як зазначені тактики реалізуються в англомовному дискурсі персонажів на ряді прикладів.

Тактику наполягання ілюструє фрагмент розмови детектива Шенрока Джольнса та містера Джеггінса:

When Meeks had settled his bill and departed, Shamrock Jolnes stood with his hat in his hand before Juggins.

- If it would not be asking too much, - he stammered - if you would favour me so far - would you object to...

- Certainly not, - said Juggins.... -1 will tell you how I did it. [9, с. 124].

Як ми бачимо, чоловік використовує велику кількість конструкцій ввічливості, використовуючи мовленнєві акти - експресиви (If it would not be asking too much., if you would favour me so far..., would you object to). Бажаючи проявити свою надмірну вдячність через прояв люб'язності та виховання, чоловік навіть не встигає поставити запитання. Так відбувається через першочергове бажання чоловіка проявити свою ввічливість. А вже на другому плані було отримання відповіді на запитання. Використання такої надмірної кількості структур ввічливості характерне якраз для чоловіків старшого віку. англомовний прагматичний новела

Тактика наполягання в мовленні може виражатися по-різному в залежності від багатьох факторів, таких як статусу мовця, статі, віку тощо:

- Mr. Hargraves, - said the major, - you have put upon me an unpardonable insult. You have burlesqued my person, grossly betrayed my confidence, and misused my

hospitality. If I thought you possessed the faintest conception of what is the sign manual of a gentleman, or what is due one, I would call you out, sir, old as I am. I will ask you to leave the room, sir... [7, с. 473].

Майор Пендельтон Табольт - військовий з загартуванням колишніх часів, людина поважного віку та вельми високого виховання. Це накладає значний відбиток на його мовлення. З прикладу видно, що через свою аристократичність, його мовлення має дворянський відтінок. З метою спонукати співрозмовника покинути кімнату, чоловік використовує тактику наполягання (I will ask you to leave the room, sit). Для таких людей як містер Табольт лайка або брутальність у висловах недопустима. Наполягання виражається словами поваги до співбесідника (sir), не зважаючи на те, що мовець розлючений на опонента. Тактика наполягання має вигляд не просто як фактичний вияв волі. Чоловік аргументує свої прохальні звертання і дає зрозуміти чому саме він звертається з подібним закликом (you have put upon me an unpardonable insult. You have burlesqued my person, grossly betrayed my confidence, and misused my hospitality).

Проте є такі тактики наполягання, що можуть бути споріднені при будь-яких умовах. Так, наприклад, наполягання в контексті інтелігентних професій, таких як лікар, викладач, юрист тощо схожі між собою та не залежать від статі або віку. Розглянемо яскравий приклад тактики наполягання в розрізі професійних занять:

- Shut your eyes, - he ordered, - put your feet close together, and jump backward as far as you can...

- Now touch your nose with your right forefinger, - he said...

- Now ... gallop like a horse for about five minutes around the room...

- Look at my finger, - he commanded...

- Now look across the bay. At my finger. Across the bay. At my finger. At my finger. Across the bay. Across the bay. At my finger. Across the bay.

This for about three minutes. (Let Me Feel Your Pulse, p. 480) [4, с. 480].

Ми бачимо, що лікар використовує тактику наполягання для спонукання свого пацієнта виконати дії заради його огляду. Оскільки усі наполягання професійні, тобто стосуються виконання професійних обов'язків та не стосуються взагалі осо- бистісних відношень, то вони є монотонними, стриманими, лаконічними та без емоційними, використовуючи мовленнєві акти - директиви (Shut your eyes, jump backward, touch your nose with your right forefinger, gallop like a horse, look at my finger, look across the bay). Це просто чітка конструктивна констатація фактичних прохань. В них не вкладено власного відношення до події чи вияв емоцій. Такий характер висловлення притаманний усім професійним тактикам наполягання, особливо стосовно інтелігентних професій. Виключення можуть становити брутальні або жорсткі професії (злодії, будівельники, вантажники), тактики наполягання яких можуть виділятися характерною наявністю брутальної лексики, грубих висловів чи агресії. Проте це не є обов'язковою умовою вираження тактики наполягання простих професій.

Яскравим прикладом тактики умовляння є розмова вартівника в'язниці та Мюррея:

The regular guard of Limbo Lane, an immense, rough, kindly man, drew a pint bottle of whiskey from his pocket and offered it to Murray, saying:

".'It's the regular thing, you know. All has it who feel like they need a bracer. No danger of it becoming a habit with `em, you see."

Murray drank deep into the bottle.

"That's the boy!" said the guard. "Just a little nerve tonic, and everything goes smooth as silk." [6, с. 734].

Для того, щоб підтримати у тяжку хвилину, кремезний вартівник старої в'язниці запропонував Мюррею випити. Для аргументації своєї пропозиції він наводить підбадьорюючі слова, використовуючи мовленнєві акти - директиви (It's the regular thing, you know. All has it who feel like they need a bracer). У довершення умовляння співрозмовника до випивки та доказу правдивості своїх слів чоловік запевняє співрозмовника у абсолютній правильності свого вчинку (No danger of it becoming a habit with `em, you see). Довершує використання тактики умовляння підбадьорюючі слова, що всё буде гаразд. Для цього вартівник використав порівняння (Just a little nerve tonic, and everything goes smooth as silk).

Розглянемо тактику попередження на прикладі розмови хлопчика та містера Літтл-Бера:

- Please excuse me, sir, - says he, - for shooting at you. I hope it didn't hurt you. But you ought to be more careful. When a scout sees a Indian in his war-dress, his rifle must speak.

Little Bear give a big laugh with a whoop at the end of it, and swings the kid ten feet high and sets him on his shoulder. [5, с. 717].

Як ми бачимо з фрагменту, хлопчик намагається попередити чоловіка про можливу небезпеку, використовуючи мовленнєві акти - констативи (But you ought to be more careful. When a scout sees a Indian in his war-dress, his rifle must speak). Але, на відміну від дорослого мовлення, таке попередження є дещо надуманим, оскільки дитячий життєвий досвід є занадто малим, щоб переважити дорослий. Про це свідчить реакція дорослих. У нашому випадку Літтл-Бер розсміявся та сприйняв попередження як жарт (Little Bear give a big laugh with a whoop at the end of it, and swings the kid ten feet high and sets him on his shoulder).

Тактику закинутої вудки можна проілюструвати завдяки розмові юної леді Тоні та її прихильників:

Tonia paused. A sudden sparkle of hope had come into her eye.

"There's a store over at Lone Elm Crossing on the Nueces," she said, "that keeps hats. Eva Rogers got hers there. She said it was the latest style. It might have some left.

But it's twenty-eight miles to Lone Elm."

The spurs of two men who hastily arose jingled; and Tonia almost smiled. The Knights, then, were not all turned to dust; nor were their rowels rust.

"Of course," said Tonia, "nobody could ride to Lone Elm and back by the time the girls call by for me to-morrow. So, I reckon I'll have to stay at home this Easter Sunday." [8, с. 6].

Розмовляючи зі своїми прихильниками, Тоні заздалегідь знала, що ті готові на все, щоб задовольнити її потреби. Маючи на меті отримати новий капелюшок, дівчина подає чоловікам інформацію щодо магазину капелюшків, проте прямо не просить, а начебто "закидує вудку", натякає (There's a store over at Lone Elm Crossing on the Nueces ... that keeps hats. Eva Rogers got hers there. She said it was the latest style. It might have some left. But it's twenty-eight miles to Lone Elm). Граючи на їх конкуренції між собою, дівчина випробовує чоловічу спритність, використовуючи мовленнєві акти - інтерогативи (nobody could ride to Lone Elm and back by the time the girls call by for me to-morrow. So, I reckon I'll have to stay at home this Easter Sunday). Використання такої тактики характерно здебільшого для жінок, оскільки в чоловічому мовленні прагматичні наміри дуже часто виглядають як кепкування.

Дослідження кількісного складу персонажного дискурсу в новелах О'Генрі дозволило встановити, що серед загального розмаїття тактик реалізації стратегії спонукання найбільш розповсюдженою є тактики наполягання (35%) та попередження (30%). Тактики умовляння та закинутої вудки складають 20%, 15% відповідно. Жіноче використання тактик спонукання відрізняється від чоловічих більшою емоційністю. Серед вікових відмінностей використання стратегії спонукання можна виділити притаманність більш старшому поколінню мовців більшої кількості ввічливих форм звертання та більш тактовні мовні конструкції. Тактики реалізації стратегії спонукання різноманітні, але вони досягають поставленої мети шляхом мотивування опонентів до певних необхідних мовних дій.

Отже, комунікативно-прагматичні риси мовної особистості англомовного носія знаходять своє відображення у специфічному наборі використовуваних ним дискурсивних стратегій і тактик, що відхиляються на користь комунікативно-функціональних різновидів персонажного дискурсу. Перспективним вважаємо дослідження дискурсивних стратегій і тактик їх реалізації з позиції мовленнєвого вираження статусу адресата, гендерних / вікових особливостей та вивчення соціолінгвістичних особливостей мотиваційного феномену.

Література

1. Крючкова П.Г. Дискурсивні риси авторитарних особистостей // Вісник Київського лінгвістичного університету. - 2003. - Т. 6, №1. - С. 115-119.

2. Морякіна І.А. Мовна особистість у художній прозі Дж.Голсуорсі: лінгвокогнітивний та прагматичний аспекти (на матеріалі романів форсайтівського циклу): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. - К., 2005. - 205 с.

3. Пильщик С.В. Прийоми та мовні засоби реалізації стратегії "nudge" (спонукання) в сучасному англомовному інституційному дискурсі // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". Серія: Філологія. Мовознавство. - 2013. - Том 219. - № 207. - С. 95-97.

4. O'Henry. Let Me Feel Your Pulse // 100 Selected Stories. - Chatham: Wordsworth Classics. - 1995. - P. 477-487.

5. O'Henry. The Atavism of John Tom Little Bear // 100 Selected Stories. - Chatham: Wordsworth Classics. - 1995. - P. 710-721.

6. O'Henry. The dream // 100 Selected Stories. - Chatham: Wordsworth Classics. - 1995. - P. 733-738.

7. O'Henry. The Duplicity of Hargraves // 100 Selected Stories. - Chatham: Wordsworth Classics. - 1995. - P. 465-477.

8. O'Henry. The red roses of Tonia // Waifs and Strays. - Gloucester: Dodo Press, 2008. - Р. 4-9.

9. O'Henry. The Sleuths // 100 Selected Stories. - Chatham: Wordsworth Classics. - 1995. - P. 119-124.

Размещено на Allbest.ru