Народна етимологія як спосіб проникнення латинізмів у "народну мову" XIX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Народна етимологія як спосіб проникнення латинізмів у «народну мову» XIX ст.

Пальчевська О. С.

У статті йдеться про особливості проникнення запозичених слів з латинської мови в «народну мову» XIXст. На матеріалі лексикографічних, фольклорних та етнографічних джерел автор аналізує особливості народної етимологізації латинських лексем та висловів в англійській та українській мовах, досліджує культурні екстралінгвальні впливи на таку лексику.

Ключові слова: народна мова, етимологія, народна етимологія, запозичення, латинізм.

латинізм лексика народний мова

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

У сучасній науковій парадигмі надзвичайної актуальності набувають проблеми взаємозв'язку мови та культури, їхнього взаємопроникнення та взаємовпливу. До таких відносимо проблему дослідження проникнення запозиченої лексики в народну мову, адже такий вплив є особливою формою народної, або наївної, етимології, тобто надбання нових культурних смислів номінаціями при переході з однієї мови в іншу.

Наприкінці XIX - на початку ХХ ст. у працях, які стосуються запозиченої лексики, існувала тенденція пов'язувати лінгвістичні питання з питаннями культури. Зокрема, І. А. Бодуен де Куртене в своїй розвідці «Мовознавство» зазначав, що за допомогою дослідження запозичених слів ми маємо змогу точніше відслідковувати та робити висновки про взаємний вплив культур однієї нації на іншу [2, с. 97].

Л. Блумфільд виокремлює діалектні запозичення та запозичення, що стосуються сфери культури, у тому випадку, коли запозичені явища надходять з іншої мови [1].

Запозичення може здійснюватися безпосередньо з певної мови або ж опосередковано через інші мови. Безпосереднє запозичення (не калькування) синтаксичних конструкцій можливе лише з близькоспоріднених мов. Досить поширеним при запозиченні, особливо з віддаленої мови, за посередництва інших мов, є помилкове відбиття вихідної форми. Серед запозичень, залежно від їхнього характеру, розрізняють варваризм, вкраплення, екзотизм, запозичені слова, інтернаціоналізм, іншомовні слова, кальку [8, с. 194].

Народна етимологія - назва, яку вживають (на противагу науковій етимології) щодо фактів хибного розуміння походження або значення мовної одиниці, коли їй на основі випадкової форми подібності або тотожності з іншою одиницею, знайомішою мовцеві, помилково приписують значення чи мотивацію, аналогічні цій останній. Вона ґрунтується на основі дії аналогії. Народна етимологія характерна для сприймання незрозумілих слів (іншомовних, застарілих та ін.) і, найчастіше, трапляється в мові дітей, малоосвічених людей. Дуже часто виникає між паронімами (паронімічна атракція), омонімами, рідше при полісемії [8, с. 402]. Як слушно розмірковує сучасний український етимолог Василь Лучик, народна етимологія, яка ґрунтується на основі дії аналогії до відомого слова в мові певного носія, є значно давнішою від наукової етимології: вона зародилася у свідомості мовців тоді, коли походження мотиваційно затемнених слів (іншомовних, архаїчних, діалектних тощо) пояснювали через їхній зв'язок з формально подібними, зазвичай неспорідненими, одиницями живого мовлення [6].

Своєю чергою складно не погодитися із Л. П. Крисіним, який зазначає, що велика кількість дослідників зауважують занадто вільне ставлення носіїв просторіччя до іншомовної лексики, що таке ставлення є результатом необізнаності з певними явищами або ж змістом певних іншомовних слів [5].

Отже, однією з форм народної етимології є запозичення та вільна інтерпретація наукових, релігійних та інших термінів та висловів, в англомовній метамові лінгвістики - False-learned words, з інших мов, переважно з латини. Такі лексеми входять у народну мову, змінюючи своє початкове значення, залишаючи у своїй семантиці лише натяк на нього.

Серед запозичень із латини у народну мову переважну більшість становить запозичена лексика правничої сфери, релігійна лексика та рідше

номінації, які стосуються побутової та повсякденної сфери.

До групи латинізмів, які потрапили в народну англійську, належить номінація hizy-prizy, що є спотвореним латинським юридичним терміном Nisi prius [12, р. 29], використовується на позначення крутійства, сутяжництва, бюрократії, шахрайства. Виступаючи як прикметник, має негативну конотацію, характеризує дії чи справи, які вимагають судового розгляду або є суперечливими. У контексті розгортання семантики лексема стає частиною фразеологізму to be at hizy-prizy та використовується для характеристики людини зі значенням «сварливий, причепливий, уїдливий». Латинський вислів memento mori («памятай про смерть») втілюється в англійських діалектах у формі множини іменника momenty- morries, зі значенням «скелети». Номінація має артефактуальну семантику та позначає маленький декоративний предмет, який має зображення скелета або ж іншого символа смерті: I make as good use of it as many a man doth of a Death 's-head or a memento mori.

Латинський вислів nolens volens віднаходить свою реалізацію в діалектах як nolus-bolus, nolum-wolum, hoylens-voylens, oilins-boilins: I be gwain nohis bolus. Here us must baide, nolum wolum, Blackmobe Chiistowell [13 (4), р. 291]; A mother sending off an unwilling child to school will say: Oilins-boilins, but thee shall go [13 (4), р. 343] зі значенням «не має значення, подобається чи ні».

Компонент латинської формули In Nomine Patris використовувався для номінування звертання священика до cвятої трійці перед проповіддю. У народній мові Nominy має такі значення:

порожня балаканина, дурниця, базікання;

довга нескладна оповідь; 3) багатослівна, втомлива розмова; 4) римована формула або примовка: A knitting nominy used by girls in Northamptonshire is as follows : Needle to needle, and stitch to stitch, Pull the old woman out of the ditch. If you ain't out by the time I'm in, I'll rap your knuckles with my knitting-pin.. У регіоні Лінкольншира лексему використовують на позначення довгої та втомливої розмови; вона часто заміняє номінанти normily та liomily, які мають значення «проповідь; пастирське повчання; повчання, наставляння (особливо нудне); нотація; моралізування; повчальна бесіда» [10, р. 584].

Словник англійських діалектів Дж. Райта фіксує лексему nominee [no'niini.] як частину професійного жаргону працівників мергельних ям: Chs.' I suspect Leigh is in error in this explanation and that the ` nominee, ' oras I think it should be written `nominy, 'referred to the words the men shouted and not to the person who gave the money; Chs. The giver of a present to the lord of the pit for himself and his men, is called the ` nominee, ' and when the money is spent in drink afterwards at the public house, the lord and his men `shout ' the name of the nominee [13 (4), р. 291]. Значення порожньої балаканини репрезентує ще одна номінація, запозичена із латини. Paddy-noddy, or Parinody, є спотвореним латинським висловом Pater noster. Paddy-noddy. Може вживатися у формі padi-noddy [padi-nodi.], дуже часто усі- кається до paddy: A lang paddynoddy about nought; n.Yks,e.Yks. He gat up li mak a speeach, bud sike a paddy-noddy. Ah nivver heead afooar. m.Yks. 'w.Yks.; w.Yks., n.Lin. The lawyer begun to tell a straange paddj'-noddy aboot a chap thaay call'd Bywater [13 (4), р. 406]. Номінація також може переходити у сферу емоцій та уживається на позначення здивування, розгубленості, зніяковілості, порівняймо з діалектним paddywatch «стурбованість», зустрічається у формах pari- nody, palinody [13 (4), р. 424-435].

У праці Марі Райт зафіксовано лексему vady [12, р. 30], яка є скороченою формою vade mecum, має артефактуальну семантику та позначає маленький шкіряний циліндр, у якому розміщували змінний одяг та інші речі для подорожі: Dev. Got something in my vady, that will make your pretty eyes flash, it. Perljcross [13 (6), р. 335].

Лексеми латинського походження потрапили в англійську мову в різні періоди. Деякі з них з'явилися у староанглійський період мови. Наприклад: прикметник sicker має також форми siccar, siccer зі значенням безпечний, у старо- англійський період має форму sicor, secure, certain, походить від латинської номінації securus, «маленький стіл», у староанглійський період має форму tafl, шахівниця, походить від латинського слова tabula «дошка».

Номінація rabiator (rubiator; rubiatour) («жорстокий розбійник, крадій, шкідник») походить із низької латини (Low Lat.) та має в своїй основі лексему rabiator «жорстока людина» [13 (5), р. 3]: Sc. The Ilieland rabiator's cum, HisLop Anecdote; Quhais presence ... terrifiet baith thief and tratour. With allunrewlie rubiatour. Схоже походження має слово bone, може функціонувати у формах bourne; bun зі значенням «обирати землю для осушення, вимірювати прямою лінією»: A boy, who was assisting in measuring a piece of land, was directed to place one stick in a line with another, when he said, I've got a good eye, I can bun it well. Номен розвиває свою семантику, стаючи частиною композити boning-stick («інструмент, який використовується для того, щоб вимірювати глибину канав чи інших утворів у землі»). Номінація запозичена через старофранцузьку де banner (суч. borner), «gamir un terrain de bomes pour en marquer la limite» (у низькій латині bodina позначає укріплений кордон Римської Імперії) [13 (1), р. 336]. Лексема almeey «шафа для зберігання продовольства чи пожертв у холоді, таких, які, наприклад, передбачені для роздачі милостині» утворена від Low Lat. armaria, almaria «скриня для зберігання зброї»: Almery, aumbry, to put meats in, unes almoires [10, р. 7]. Лексема, яка стосується номенклатури гри billyard, походить від французького billard, що використовувалось на позначення вигнутої палиці, якою били по мячу, у низькій латині billardus, де компонент billa = pila «м'яч» [10, р. 61].

Англійська народна номінація souter на позначення чоботаря утворилася від O. E. sutere, з Lat. sutor; soller, «верхня кімната чи горище» - O. E. solor, «горище, верхня кімната», походить від латинського solarium, «тераса» [12, р. 66]. Фітонім affodil (зустрічається у формах affrodile, affrodille, th'affodille чи asphodill flower) є аналогом літературного daffodil та походить із середньолатинського affodillus [12, р. 85].

Обрядово маркована лексема pace-egging у північних регіонах Великої Британії позначає звичай під час святкування Великодня. У зовнішній формі номінація зберігає середньолатинський компонент pascha «єврейська паска». В англійській літературі номінація фіксується починаючи із XV ст. у формах pace або paas.

Можна виокремити також групу народних слів латинського походження для так званого церковного ужитку: cirage-money, «церковні тарифи», інша народно-архаїчна назва - wax-shot, «свічковий збір, гроші, які обовязково вносились як платня за воскові свічки у церквах» (від лат. ceragium) [12, р. 107]; calends - народна назва проходу, який веде до входу у церкву (від лат. kalenda) [12, р. 107]; anthymn - назва пісень і гімнів (від лат. та гр. antiphona) [10, р. 10]; credence table - маленький столик, на якому розміщують чаші для причастя (н. лат. credentia, «шафа»); crowd - склеп (спотворене crypt) (ст. фр. crote; пр. crota; порт. gruta; іт. grotia; фр. grotte; англ. grot, grotto, від лат. crypta, «заховане місце») [10, р. 116]; abbis - «саккос (вид стихаря) - біле одягання, риза, яку одягали священники», мотивується латинським колоративом albus, «білий» [9, р. 5].

Деякі латинські запозичення потрапляють у народну англійську через давньоскандинавську мову: almous, aumous - «гроші чи їжа, які надаються як благодійність, маленька порція чогось» (дск. almusa), у літературній англійській мові номінація представлена як alms - «милостиня», у давньоанглійській wlmysse, wlmesse. Лексема походить із народної латини alimosina. Лексема scrive, «писати», утворена від дск. skrifa, що своєю чергою є запозиченням лат. scribere.

Характерним є також утворення шляхом запозичення юридичних термінів: mittimus - «виклик до суду, повідомлення про звільнення, звільнення з військової служби»: Poor fella, ah pity yon man, ah du really:t `landlord's sent him hiz mittimus to leeav; siserary - «жорстока сварка, сильний удар», номінація є діалектним спотворенням латинського юридичного терміна certiorari: I have gi'en the dirty slut a siserary.

Українському народному лексикону більш притаманні запозичення із німецької та польської мов. Латинізми потрапляють у народне мовне середовище переважно через польську мову та широко представлені у сферах релігійної та юридичної лексики, іноді використовуються на позначення побутових реалій і понять.

Приміром, у «Галицько-Руських народних приповідках» Івана Франка зустрічаємо народне порівняння «Пє як бібула (Льв.)» з авторським коментарем «Кепкують із пяницї, якого не раз називають просто бібулою. Латинське слово bibulous справді значить п'яниця». За даними етимологічного словника української мови, лексема бібула може зустрічатися у формі бебуля та має значення «обгортковий папір; промокальний папір». Номінація була запозичена через польську мову у XVIII ст.: bibula - «промокальний папір», та походить від латинського charta bibula «вбираючий (папір)», похідного від bibo «п'ю» [4 (1), с. 190]. Наприкінці ХІХ та початку ХХ ст. лексема набуває статусу жаргонізму і починає використовуватись на позначення нелегальної літератури, листівок [7]. В етимологічному словнику польської мови Й. Карловіча наведено лексеми bibosz, biba, bibula зі значенням «п'яниця, пияк» [11]. Номінація оказія потрапляє в українську мову з латини через польську: лат. occasio - «можливість», п. okazja, ч. okaze, слц. okazia, болг. оказион, схв. оказцia, оказион, слн. okazija [4 (4), р. 168]. У народній мові лексема функціонує зі значенням «гостина»: Був на оказії (Наг.). Був у гостині. 4. Там така оказія була, що їсти й пити давали (Дрог.). Говорять про принагідну гостину [3]. У І. Франка лексема також функціонує зі значенням добра нагода: Оказія злодієм робит (Наг.). Оказія - латинське слово occasion - добра нагода.

У значенні «божевільня» використовується лексема піяри: Так гий би сїз пиярів вирвав (Жидач.). І. Франко пояснює походження номінації історичним фактом того, що в XVII-XVIII ст. дуже поширений у Польщі орден латинських монахів піяристів (Fratres scholarnm piarnm) здійснював патронат над божевільнями [3].

До лексики релігійного походження відносимо слово мша - «Служба Божа»: Вже ні мши тай по відриґанню (Кольб.). У латинській мові слово функціонувало як missa. Іменник походить від середньолатинського слова missa, яке своєю чергою функціонувало як компонент формули Ite, missa est - «Ідіть, Вас відпущено» [3]. В народній українській номінація набуває іронічних конотацій.

Лексема пеня з первинним значенням «штраф за невиконання зобов'язань; докір, незадоволення, скарга» потрапляє у народну мову зі значенням «біда, лихо, напасть»: Як дасть Бог пеню, то не стрихує (Мшан.). Сказала одна невістка почувши про свою знайому, що вмерла лишивши семеро дітей. Бодай тя піня взяла! (Дид.) [3]. Латинське poena використовувалось на позначення кари, покарання: poena capitalis -- «смертна кара».

Лексему бревітер І. Франко пояснює як «латинське слово, в устах люду останок старого польського канцелярійного язика: Я му бревітер в очи то скажу» (Дил.) [3]. Саме слово бревітер є калькуванням латинського breviter -- «коротко» та походить від brevis - «короткий».

Відомий латинський вислів Pater noster реалізується у жебрацькій приповідці - переробці із польської мови: Вєнци пацєру вєнци хліба (Будз.). В оригіналі Pater noster - «Отче наш». У контексті цього вислову І. Франко наводить ще одну народну номінацію: Як амінь у пацьири, так тї тото не мине (Наг.), з поясненням: «“Пацьир” -- із латинського “pater” -- перше слово молитви Pater noster, яка кінчиться словом “амінь”. Приповідкою висловлено неминучість якогось наслїдка, бо з молитви так само як із піснї, слова не викидають, і хто говорить сю молитву, мусить сказати й амінь» [3]. Сама ж лексема amen амінь входить в українську народну мову із значенням кінця: Та ще ти не амінь! (Наг.) Знач. Ще не конець, ще не гинеш [3].

Отже, можна зазначити, що запозичена з латини в народну мову лексика підпадає під дію народної етимології, тобто починає використовуватись на позначення специфічних для певної народної мовноспільноти реалій. У запозиченнях із латинської мови переважає релігійна та юридична термінологія. Семантика вторинних номінацій безпосередньо пов'язана з лінгвокультурними особливостями первинної латинської номінації. Потрапляючи в народну мову, латинізми утворюють специфічні значення та набувають особливих конотацій, для реконструкції яких необхідне поєднання даних про латинські основи з екстралінгвальними чинниками нового мовного оточення.

Список літератури

Блумфилд Л. Язык / Л. М. Блумфилд. - М. : Прогресс, 1968. - 608 с.

Бодуэн де Куртенэ И. А. Языкознание / И. А. Бодуэн де Куртенэ // Избранные труды по общему языкознанию. Т. II. - М. : Изд-во АН СССР, 1963. - С. 96-117.

Галицько-руські приповідки : у 3 т. / зібрав, упорядкував і пояснив др. Іван Франко. - 2-ге вид. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. - Т 1. - 832 с.; Т. 2. - 818 с; Т. 3 - 699 с.

Етимологічний словник української мови : у 7 т. / редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. - К. : Наукова думка, 19822006. - Т. 1. - 6.

Крысин Л. П. Лексико-семантические процессы в социолингвистическом аспекте / Л. П. Крысин // Диахроническая социолингвистика / ред. В. К. Журавлев. - М., 1993. - С. 162-175.

Лучик В. В. Народна і наукова етимологія топонімів України / В. В. Лучик // Маґістеріум. - Вип. 50 : Мовознавчі студії. - 2013. - С. 50-59.

Підкуймуха Л. М. Школярський жаргон у мовленні міжвоєнного Львова / Л. М. Підкуймуха // Наукові праці [Чорно- морського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Сер. : Філологія. Мовознавство. - 2014. - Т. 221, вип. 209. - С. 68-73.

Українська мова : енциклопедія / В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. - 824 с.

Размещено на Allbest.ru