Парадигма бібліонімів як вербалізаторів концепту життя в сакральному дискурсі

Статтю присвячено дослідженню парадигми бібліонімів з антропонімним і топонімним компонентами як вербалізаторів концепту життя в сакральному дискурсі. У науковій розвідці окреслено межі поняттєвого поля концепту життя; виокремлено асоціативно-образну парадигму старозаповітних і новозаповітних символем з антропонімним і топонімним компонентами як вербалізаторів зазначеного концепту; заналізовано співвідношення між символемами-бібліонімами й концептом життя.

Ключові слова: Біблія, концепт, символема, вербалізатор, бібліонім, антропонім, топонім, життя, смерть.

Статья посвящена исследованию парадигмы библионимов с антропонимическим и топонимическим компонентами как вербализаторов концепта жизнь в сакральном дискурсе. В статье выделено особенности библейской концептуализации, которая является корреляцией между концептами и символами и зависит прежде всего от метафорических принципов, лежащих в основе вербализации; очерчено ассоциативно-образную парадигму символем с антропонимическим и топонимическим компонентами как вербализаторов указанного концепта; проанализировано соотношение между символемой-библионимом и концептом жизнь.

Ключевые слова: Библия, концепт, символема, вербализатор, библионим, антропоним, топоним, жизнь, смерть.

The article is dedicated to the study of the paradigm of biblionyms with anthroponym and toponym components as the verbalizers of the concept life in the sacral discourse. The author outlined the boundaries of the conceptual field of the concept life in the article; the associative and imaginative paradigm of Old and New Testament symbols with anthroponym and toponym components as the verbalizers of the specified concept is determined; the correlation between the symboleme-biblionym and the concept life is analyzed.

Keywords: Bible, concept, symboleme, verbalizer, biblionym, anthroponym, toponym, life, death.

Постановка проблеми. Святе Писання було, є і завжди буде системою еталонів, маркером шкали ціннісних орієнтирів будь-якої лінгвокультурної спільноти, й української зокрема. У періоди соціально-політичної нестабільності, принципового руйнування основних критеріїв суспільної свідомості біблійним персоналіям завдяки їхній універсальності притаманне чітке морально-етичне спрямування, оскільки вони маніфестують архетипні поняття добра і зла. Прецедентні біблійні імена є домінантами накопичення та трансляції духовних цінностей, бо інформацію про символьне значення слова не завжди фіксують лексикографічні джерела, тому часто її можна вияскравити, лише послуговуючись фоновими знаннями носіїв культури. Бібліоніми імплікують емоційно-оцінні аспекти буття, оперування такими прецедентами вможливлює декодування, об'єктивування, матеріалізацію того чи того старозаповітного або новозаповітного феномену.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На думку Дж. Лакоффа та М. Джонсона, концептуальною метафоризацією є спосіб фіксування в мові знань про світ, підвалинами якого є принципи наочності позначення складних і неспостережувальних явищ за аналогією до фізичних і спостережувальних [12, с. 211]. Проблему лінгвокультурних концептів студіювали М. Алефіренко, О. Цапок, І. Голубовська, В. Карасик, В. Кононенко, В. Маслова, О. Селіванова, О. Левченко, О. Близнюк, О. Задорожня, П. Мацьків, А. Пікалова, В. Яковлєва та ін. Проте дотепер системне концептуально-семіотичне осмислення домінантних біблійних символем з онімними компонентами як сегментів українськомовної картини світу є недостатнім, що й зумовило актуальність пропонованої наукової розвідки.

Метою статті є аналіз парадигми бібліонімів як вербалізаторів концепту життя в сакральному дискурсі. Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких завдань: окреслити межі поняттєвого поля концепту життя; виокремити асоціативно-образну парадигму старозаповітних і новозаповітних символем з антропонімними й топонімними компонентами як вербалізаторів зазначеного концепту; заналізувати співвідношення між символемами-бібліонімами й концептом життя.

Виклад основного матеріалу. Концепт життя є загальнолюдським поняттям, лексикалізованим в усіх мовах світу. Над категорією життя не може бути здійснено логічно-словесних операцій. Орієнтація живої доктрини на смерть активізує людину, спонукає до правильного використання життєвих сил. Сфера концептуалізації усвідомлення поняття життя - внутрішній простір, який має когнітивний статус і структурований за допомогою різних когнітивних моделей, зокрема символічних, метафоричних і гештальтних. Когнітивна семантика в разі мовного втілення концепту життя зважає на об'єктивні характеристики описаних ситуацій, особливості їх сприймання мовцем, наявність фонових та енциклопедичних знань, на позицію мовця й акцентуалізацію певних епізодів. Цей концепт один з найважливіших в площині людина - всесвіт.

З'ясування змісту концепту ускладнене його паралельним функціюванням з іншими концептами тієї ж духовно-культурної сфери. Як уважає В. Кононенко, „створюються нові парадоксальні зміщення, викликані тим, що частину своїх „носіїв смислу” кожний із концептів передає іншому, втрачаючи певні елементи смислу. Триває процес перерозподілу смислових наповнювачів, що полягає в появі нових значеннєвих компонентів, взаємопристосуванні смислів різних концептів, а зрештою - в утворенні більш-менш суцільного смислового комплексу” [6, с. 139]. Біблійні символеми є згорнутим мікротекстом, а їхня парадигма - макротекстом сакральної культури. Концепт життя як ментальне утворення репрезентований в біблійній картині світу складною системою засобів: архетипами, метафорами, гештальтами (загальними, нерозчленованими знаннями як найвищим рівнем пізнання). Орієнтованість індивіда пов'язана з ціннісним аспектом сакрально-профанного, що оприявлено насамперед в архетипних просторових символемах як маркерах локусу життя. Лексема життя, а також двн-рус., ст.-слов. життя Zwg походить від дієслівного етимона жити, живу [7, с. 199]; стсл. жити; - псл. ziti, ziv- ; -споріднене з лит. gyti „загоюватися, видужувати”, дірл. biu, beo „тс.”, biad „їжа”, лат. vTvo „живу”, дперс. jTva „він живе”, ав. jvaiti, дінд. jTvati „тс.” jTvah „живий”, гр. рюдаї „живу”, рюш, Z^ „тс.”, бїаїта „спосіб життя”, алб. nge „сила”, вірм. keam „живу”; іє. *g4ei- „жити”.

Сучасні лексикографічні джерела репрезентують значення номена життя як: „1. Існування всього живого, протилежне смерть. 2. Стан живого організму в стадії розвитку, зросту. 3. Період існування кого-небудь; вік. 4. Спосіб існування кого-небудь. .„7. вияв фізичних і духовних сил живих істот”. Отже, у сучасній українськомовній практиці лексема життя є позитивним поняттям, підґрунтя якого - локативні межі існування. Категорію життя в її філософсько-теоретичному осмисленні визначають як основну екзистенційну цінність. Значущим для індивіда є усвідомлення сенсу життя, взаємозв'язку життя і смерті, виважене з'ясування протиріч між ними. Життя поняття багатозначне: у гуманітарній галузі воно набуло культурно-історичного й філософського навантаження, за якого провідною є інтуїтивно пізнана первинність життєвої реальності, її темпоральність і безперервність перебігу; у метафізичному аспекті - основою гносеологічного споглядання світу як сутності переживань людини є життєва доля загалом. Термін класичної філософії фіксує спосіб буття внутрішньо активних істот, на відміну від неживих предметів, що потребують зовнішнього джерела руху й еволюції [11]. Філософськими акцентуалізаторами зазначеної категорії є поняття сенсу, цінності та мети існування.

У біблійному дискурсі концепт життя переважно змодельований із залученням просторових і часових метафор. Розширення простору до безмежності маніфестоване поняттям вічне життя, що має зв'язок з релігійною картиною світу. Інформація сакрального латентного змісту має максимальну психологічну цінність. „Вечность, вічная жизнь, жизнь будущего віка - это такая жизнь, которая будет послі воскресенія мертвыхъ и всеобщаго суда Божія. Для вірующих^ любящихъ Бога и дающихъ добро она будет блаженна...” [2, с. 143], бо „... дар Божий - вічне життя” (Рим. 6: 23). „Божественна, „ойкономія” - вибудова повноти часу, а означає повноти й досконалості світу - вважається метою Священної історії та змістом „кінцевих часів” [3, с. 323]. Отже, біблійний концепт життя взаємопов'язаний з категорією часу, яка фіксує тривалість буття, що відміряють часовими параметрами: роками, століттями тощо. Норма є важливим поняттям у потрактуванні параметричних маніфестантів. Текст Книги Буття репрезентує історію тривалого життя допотопних патріархів і є прототипом виникнення фразеологічних одиниць зі значенням довголіття. Роки життя, зокрема Ареда, Мафусаїла, марковані ідіомами Аредові роки, Мафусаїлів вік. Категорія життя може розширювати поняттєвий потенціал і залучати до мікрополя інші меліоративи: милосердя, милість, благість, любов Бога, великодушність, прощення, дар Господній вічного життя тощо. За своєю сутністю біблійне поняття життя спрямоване на пошук істини, правди, праведності, духовності, добра як категорій, що оприявлюють глибинний сенс людського буття. За старозаповітними й новозаповітними текстами, істину переважно ототожнюють з вірою в Боже Слово. Концепт життя у біблійному дискурсі вияскравлено небагатьма символемами з антропонімними й топонімними компонентами, проте досить показовими, такими, що мають неабияку значущість для морально-духовних максим.

Вони, реалізуючись у біблійних символемах, конденсують підсвідомі архетипні знання, уможливлюють інтерпретацію лінгвокультурологічних асоціацій та оцінювання. Орієнтованість індивіда пов'язана з ціннісним аспектом сакрально-профанного. У біблійному дискурсі маркерами концепту життя є символеми Яредові віки (символ дуже тривалого життя як винагороди за праведність (1 М. 5: 20)), щасливий як Енох (Енох безсмертний) (символ безсмертя як винагороди за праведне життя (1М. 5: 24)), Мафусаїлів вік (символ довголіття як Божого дару (1 М. 5: 27)), Сарриного віку досягти (Сарриних років дожити) (символізує довголіття й оприявлює здійснення Божої обіцянки (довгоочікуваного чуда) (1 М. 23: 1)), Еденський сад (сади Едену) (символ вічного блаженства, обіцяного праведникам; раю (1 М. 2: 10-14)), земля обіцяна (обітована, ханаанська) наші палестини (символ духовної спадщини Богообраного народу (2 М. 3: 8)), Новий (Небесний) Єрусалим (символізує вічне життя в духовній безпеці за принципами Божого Царства (Євр. 12: 22, 28; Об. 17: 15; 21: 9-10)) тощо. Вербалізатори окресленого концепту залучено до фразеологічної системи переважно зі сформованим у контексті Біблії символьним значенням, окрім сталих сполук земля обіцяна (ханаанська) - „багатий край, місце чиєїсь заповітної мрії1 [5, с. 61]; „мета тривалих пошуків; щось давно і з нетерпінням очікуване; про щось бажане, що видається щастям; місце, де панує добробут, щастя“ [4, с. 305-306] і Новий Єрусалим - „щось вимріяне, прекрасне й недосяжне для людини“ [5, с. 285]; райське життя, рай; місце, де блаженствують праведники після смерті“ [10, с. 441], у яких фразеологічне значення дещо звужено: символеми є віддзеркаленням сакруму, а фразеологізми - профануму.

Висновки

Отже, аналіз провідних концептів біблійної картини світу відбувається власне на матеріалі текстів Писання, а адаптація відповідних сюжетів сприяє їхньому збереженню і трансляції завдяки сформованим символемам. Неоднозначне наповнення значеннєвого поля концепту життя дещо компенсоване спроможністю концептуальних понять реалізовувати потужний потенціал за допомогою системи вербалізованих символів.

Література

1. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту / переклад проф. Івана Огієнка. - К. : Українське Біблійне Товариство, 2002. - 1375 с.

2. Библейская энциклопедия. - Репринтное издание. - М. : Терра, 1990. 902 с.

3. Головащенко С. Біблієзнавство / С. Головащенко. - К. : Либідь, 2001. 495 с.

4. Грановская Л. М. Словарь имен и крылатых выражений из Библии : около 400 имен; более 300 крылатых выражений / Л. М. Грановская. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : ООО «Издательство АСТ», ООО «Издательство Астрель», 2010. 383 с.

5. Коваль А. П. Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові / А. П. Коваль. - К. : Либідь, 2001. - 312 с.

6. Кононенко В. І. Символи української мови / В. І. Кононенко. - Івано-Франківськ : Плай, 1996. - 270 с.

7. Мельничук О. С. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / О. С. Мельничук. - К. : Наукова думка, 1985. - Т. 2. - 573 с.

8. Преображенский А. Г. Этимологический словарь русского языка : в 2 т. / А. Г. Преображенский. - М. : Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1959. - Т. 2. - 565 с.

9. Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ; за ред. І. К. Білодіда. - К. : Наукова думка, 1971. - Т. ІІ. - 550 с.

10. Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ; за ред. І. К. Білодіда. - К. : Наукова думка, 1977. - Т. VML - 927 с.

11. Lakoff G. Philosophy in the Flesh: The Embodied Mind and its Challenge to Western Thought / G. Lakoff, M. Johnson. - N.Y. : Basic books, 1999. - 624 p.

Размещено на Allbest.ur