Модально-прагматичні параметри питальної партикули "чи"

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2:81'367.635

МОДАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ПИТАЛЬНОЇ ПАРТИКУЛИ ЧИ

С. ПЕДЧЕНКО

Полтава

емантико-синтаксична структура питального за метою висловлювання речення може бути репрезентована різними типами модальності. На її функційному тлі почасти знаходять свою реалізацію об'єктивно-модальні й суб'єктивно-модальні семи. Основними маркерами модальних значень у цих реченнях є питальні частки, окреслити функційно-семантичні межі яких неможливо без залучення результатів дослідження семантико-син- таксичних властивостей питальних висловлень. Більшість учених з-поміж характерних особливостей цих структур як основну виокремлюють здатність маніфестувати волюнтативне модальне значення - спонукати адресата до повідомлення потрібної мовцю інформації [5, с. 145; 7, с. 21; 10, с. 129]. Питальний комунікативний акт, мотивований усвідомленою продуцентом необхідністю розв'язати проблему вибору між альтернативними рішеннями [12, с. 206], покликаний «спровокувати» у процесі мовленнєвої поведінки бажану відповідь реципієнта [2, с. 315-316].

Модальні значення питального висловлення детерміновані наявністю/відсутністю пресупозитивних знань мовця. Якщо суб'єкт мовлення хоче поповнити інформацію про події, явища, об'єкти тощо, якою володіє, з'ясувавши нові деталі, модальне наповнення речення визначають як реальне: Як же все починалося? (М. Савченко); ...які двигуни потрібні для твоєї машини? (С. Жадан); Де могили наших героїв, товаришів наших? (О. Довженко). Л. О. Кадомцева кваліфікує такі структури як «речення прямої з'ясувальної питальності» [10, с. 132], Ш. Баллі, ранжу- вавши дескриптивний компонент висловлення (пропозицію) на дві частини

- диктум і модус, трактує їх як «часткові диктальні» (на зразок Хто виконав завдання?) та «часткові модальні» (на зразок Чи це завдання він виконав?), І. Р. Вихованець дефінує означені конструкції як частковопитальні [5, с. 146]. Часто інтонаційно-синтаксичні засоби стають оформлювачами реченнєвих структур, спрямованих на з'ясування істинності чи хибності пропозиційно- го змісту попередніх висловлень: Ти знаєш його? (А. Тесленко); Чи образив його хтось? (Остап Вишня). Модальність таких висловлень визначають як ірреальну, здебільшого ускладнену епістемічними, волітивними, аксіологічни- ми суб'єктивно-модальними значеннями, регулярними реалізаторами яких є питальні частки: - Чи думала ти про те, що чорна курочка з білими цяточками - символ нічного неба?! (І. Роздобудько); А хіба можна без людей, дочко?

- здивувалася мати (Є. Гуцало); Невже йому нецікаво їхати без мене? (Ю. Ан- друхович); - Так ти що, і ночував в степу? (М. Вінграновський). Цей тип конструкцій загалом відповідає «реченням прямої уточнюючої питальності», у термінології Л. О. Кадомцевої, що «розраховані на перевірку знань, коли мовець майже передбачає зміст очікуваної відповіді» [10, с. 131-132], «повним модальним» і «повним диктальним» («модально-диктальним») питанням Ш. Баллі та «загальнопитальним», за класифікацією І. Р. Вихованця та авторів «Русской грамматики - 80» [5, с. 146; 8, т. 2, с. 395], реченням.

Отже, описувані партикули модифікують пропозитивний зміст питального речення різноманітними суб'єктивно-модальними відтінками. Однак необхідно закцентувати увагу на тому, що частки автономно не реалізують ту або ту модальну семантику, а, детерміновані контекстом та ситуацією, формують модальний план висловлення сукупно з іншими засобами (просодичними, лексико-граматичними, синтаксичними тощо).

Компонентний склад розглядуваної групи слів порівняно невеликий. Більшість дослідників питальними вважають частки чи, хіба, невже та пар- тикульовані інтер'єктиви га, ну [10; 11]. К. Г. Городенська до названих додає частки відсполучникового походження і (й), або [6, с. 359]. Слушною є думка деяких мовознавців про функціювання в цьому розряді відприслівникових часток як, що та сполучень на взірець що за, що то за, а коли б тощо [9; 3].

Накладаючи різні модально-експресивні відтінки на семантичний план речення та заповнюючи здебільшого фіксовану облігаторну позицію на його початку, частки чи, хіба, невже ізофункційно наближаються до питальних прислівників і займенників, пор.: Чи врятує нас золото гетьмана Полуботка? (Ю. Андрухович); Хіба вгадаєш на сході сонця, що з тобою буде під смеркання? (М. Матіос); Невже отсих гір золота верховина для тебе сумна, мов тюремна стіна? (Леся Українка); Хто зрозуміє нашу ностальгію? (Л. Костенко); Де зараз ви, кати мого народу? (В. Симоненко). Зважаючи на те, що займенникові та прислівникові слова реалізують зміст частковопитальних речень, а питальні частки наповнюють семантику загальнопитальних конструкцій, можна говорити лише про певний паралелізм, пов'язаний із їхнім функціюванням у реченні.

Адже частки, на відміну від питальних слів, не містять чіткої вказівки на невідоме (місце, час, причину, мету, особу-виконавця тощо). Вони, виражаючи питальність загалом, виступають модифікаторами субкатего- рійних модальних значень.

На особливу увагу заслуговують семантико-функційні виміри частки чи, ідентифікувальне ірреальне об'єктивно-модальне значення якої у певних контекстних умовах ускладнюється суб'єктивно-модальними семами. Названа партикула, підсилюючи питальний характер речення й експлікуючи ірреальність його змісту, привносить у семантику висловлення відтінок невпевненості, непідтвердженості, здогаду: - Чи пряли душі нетлінну нитку, призначену від мене? (І. Багряний); Чи ми ще зійдемося знову? Чи вже навіки розійшлись? (Т. Шевченко). Свідченням її факультативності в загальнопитальних реченнях є збереження значеннєвої завершеності висловлення після застосування до нього процедури елімінування питального маркера, пор.: Пряли душі нетлінну нитку, призначену від мене?; Ми ще зійдемося знову? Проте не важко помітити, що внаслідок еліпсування партикули модальний компонент речення втрачає свій суб'єктивний складник, нівелює певну експресію та виражальні можливості.

Чи виявляє свою поліфункційність у поєднанні з іншими частками, охоплюючи достатньо широкий діапазон значень, а саме:

1) незадоволення, незгоду: Чи ж мені вік коровам хвости крутити? (В. Під- могильний);

2) емоції, хвилювання: Та чи ж він винен, що і йому подобається Марія? (У. Самчук);

3) увиразнене припущення: Чи й ти гадаєш так, що все нещастя походить від Кассандри? (Леся Українка);

4) сумнів: Чи то ж побачу коли? (Марко Вовчок); А чи ж буде вона тую стріху їсти (М. Вінграновський);

5) імовірний здогад: Чи ж не була й Царівна О серед інших русалок? (Ю. По- кальчук) тощо.

Уживання партикули чи в ролі одного з основних оформлювачів невлас- не-питальних речень уможливлює репрезентацію специфічних, не властивих їй значень, зокрема таких:

1) підсиленого заперечення: Чи викинути серп і йти байдикувати, Чи долю проклясти за лютий недорід І до сусід пристать наймитувати За пару постолів і шкварку на обід? (В. Симоненко) - ірреальне об'єктивно-модальне значення;

2) експресивного ствердження (у сполученні з не): Як невимовне віршами не скажеш, чи не німою зробиться душа? (Л. Костенко) - реальне об'єктивно- модальне значення;

3) ввічливого спонукання (у сполученні з не): - Мамо, а чи не принесли б ви мені мисочку узвару? (О. Довженко) - волітивне суб'єктивно-модальне значення.

У наведених реченнях спостерігаємо контамінацію питання й розповіді (1, 2), питання та спонукання (3). У прагматиці такі висловлення ідентифікують із «непрямими мовленнєвими актами», у яких тип мовної структури асиметричний намірові мовця, один ілокутивний акт знаходить своє вираження у формі іншого. Виділені питальні речення втрачають ознаки про- тотипного, за Ч. Філлмором, запитання, і набувають здатності виконувати вторинні функції. З-поміж них виокремлюємо дві найрегулярніші, а саме:

1. Ствердження/заперечення: Чи може бути більший цинізм і глум над людиною? (І. Багряний); Чи це горе так чавить, що людина може втратити відчуття болю, а стороннім здаватиметься, що вона - байдужа (М. Матіос). Такі висловлення здебільшого риторичні, не адресовані конкретному реципієнтові, не передбачають чіткої та негайної відповіді, емоційно й експресивно насичені. До них відносимо а) власне риторичні загальнопитальні речення, що експлікують зворотну констатацію, за якої формально позначувана відповідь заперечується на користь іншої, альтернативної, єдино можливої: Чи мало дорослих юнаків блукало тут? (=Ні, не мало) ... Чи не бачила за нескінченний свій вік гарних парубків і чоловіків? (=Так, бачила) (Ю. Покальчук); б) ігноративні питання, ілокутивна сила яких полягає в констатації незнання якого-небудь факту. Це конвенційно використовувані для вираження стверджень речення, що мають тенденцію до перетворення в застиглі мовленнєві формули, які позбулися експресивного забарвлення й практично досягли рівня фразеологізації, на взірець Чи я знаю? Чи мені відомо?; в) інтродуктив- ні питання - найбільш конвенціоналізований засіб вираження констатації зі знаком «+» чи «-», що є вказівкою на нетривіальність, небуденність, сентенційність повідомлюваного. Вони, як правило, ініціюють роздуми мовця, розпочинають нову тему в тексті-дискурсі. Частка чи в цих висловленнях, функціонуючи як індикатор зворотної констатації, здебільшого обіймає позицію при предикатах буття, існування: Чи ж є для розлуки строки? - провесна і прощання (В. Стус).

У контексті аналізу диференційних сем розгляданої партикули варто зупинитися на прагматичних особливостях так званих «чи питань» і «чи-не питань» (див.: [1]), у яких наявність/відсутність заперечного маркера модифікує репрезентоване питальною часткою модальне значення. Позитивні «чи питання» в найзагальнішому, дещо примітизованому, вигляді характеризуються тим, що мовець не віддає перевагу одній із двох альтернатив щодо її більшої ймовірності, вони постулюють відносну байдужість адресата до очікуваної відповіді: Чи тобі вже печаль всі слова одібрала? (Б. Олійник); - А чи скоро вийде у світ остання книжка трилогії Семена Ковтуна? (Ю. Андру- хович). Специфіка негативних «чи питань» («чи-не питань») полягає в тому, що вони передають намагання продуцента запрограмувати у висловленні очікування необхідної для нього відповіді-реакції: Чи я не справдив сподівання Долі, що так вона розгнівалась? (Л. Костенко); - Чи не дозволите, пане, омити вам ноги? (В. Шевчук). Уживання частки не в питальному реченні детерміноване наявністю епістемічної або аксіологічної установки мовця, підкресленням недостатньої обґрунтованості чи малоймовірності його гіпотези, експлікованої формальною структурою висловлення, яка збігається з негативною альтернативою, тоді як істинною запрогнозована позитивна: Чи ж я не платив золотими гривнями? (Л. Костенко); Чи не допоможете Ви мені відшукати достойників тих часів? (День, 1 лютого 2000). модальний синтаксичний питальний речення

2. Описані «чи-не» конструкції виконують одну з найрегулярніших прагматичних функцій невласне-питальних речень - реалізують волюнтатив- не суб'єктивно-модальне значення: Чи не могли б ми з вами сьогодні разом повечеряти? (В. Винниченко); Чи не написали б ви словечка до мене у Відень? (М. Коцюбинський). Маємо реквесивний мовленнєвий акт увічливого прохання, у якому мовець, запитуючи, висловлює адресатові своє бажання, орієнтуючись на його ідентифікаційні вміння та відповідні ментальні фонові знання. Деякі дослідники кваліфікують такі реченнєві структури як імплі- цитні форми перформативів, що, заступаючи вербатив, експлікують контамінацію слова та дії [4], пор.: Чи не могли б Ви мені допомогти? - Прошу Вас: допоможіть мені, будь ласка. Примітно, що партикулятивна сполука чи не в наведеному реченні маркує предикат, формально виражений інфінітивом та модальним словом могти, яке актуалізує об'єктивно-модальне значення можливості, потенційної здатності адресанта виконати прохання: Чи не могли б ви прислати в конвертах повість Мирного «Лихі люди»? (М. Коцюбинський).

У структурі складнопідрядних речень імпліцитної чи експліцитної питальної семантики розглядана партикула функціонує як сполучник, напр.: І, облизуючи ложку, подумала: а чи була я колись тією самою Ліною Ляпіною, ученицею сьомого «Б»? (Марина та Сергій Дяченки); Я не знаю, чи це був сон, чи це було насправді (Н. Зборовська). Ознаки кон'юнктива вона переймає на себе і в альтернативних конструкціях або реченнях із кількома питаннями, ускладнюючи семантичний план висловлень суб'єктивно-модальними значеннями гіпотетичного характеру: Чи лишуся людиною, чи жах засліпить не лише очі, але й розум? (В. Симоненко); Чи він сам десь з'явився і поскладав свою одежу? Чи ще хтось приніс її сюди і склав усе старанно і зумисно так, аби помітили? (Ю. Покальчук); Чи шепче серце, Чи, біла, стереже тебе стіна?.. (Н. Білоцеркі- вець). Частка в такому разі не втрачає модальної природи, а лише виступає функціональним еквівалентом сполучника, проміжним транспозитом, що знаходиться в синкретичній партикулятивно-кон'юнктивній зоні.

Принагідно зауважимо, що партикула, про яку йде мова, семантично увиразнює здебільшого предикати на позначення: а) руху: Ішли. Блудили. Чи завжди блудили? Шукали. Чи знаходили? Дізнайсь (Б. Олійник); б) фізичної дії: - Ти хочеш знати, чи не стратять тебе на площі за якусь провину? (Марина та Сергій Дяченки); в) сприйняття: Чи не бачила за нескінченний свій вік гарних парубків і чоловіків? (Ю. Покальчук); г) інтелектуальної діяльності: Ах, чи ж Марія не думає? Чи треба ще більше думати? (У. Самчук); Чи знаєш ти про те, що з роками щораз меншає сну? (М. Савка); ґ) буття, існування:

Чи може бути більший цинізм, глум над людиною? (І. Багряний). Незважаючи на інтонаційне виділення в деяких випадках інших, непредикатних, синтаксем, дія досліджуваної лексеми поширюється на все висловлення: А чи не високо ти, Андрію, літаєш? (М. Стельмах); Чи не пора міняти некомпетентний уряд? (Газета по-українськи, 10 січня 2006); Чи то не золоті джерела скресають під землею? (П. Тичина).

Отже, частка чи, репрезентуючи комунікативну категорію питальнос- ті, маркує семантичний план речення різними за природою об'єктивно- та суб'єктивно-модальними відтінками субкатегорійних модальних значень. Ця партикула, виконуючи роль одного з оформлювачів невласне-питальних речень, почасти прагматично орієнтована на реалізацію диференційних для неї модальних сем ствердження, заперечення, волітивності тощо.

Література

1. Баранов А. Н. Семантика общих вопросов в русском языке / А. Н. Баранов, И. М. Кобозева // Известия АН СССР. - 1983. - Т. 42. - № 3. - C. 263-274. - (Серия литературы и языка).

2. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э. Бенвенист ; [пер. с франц.] - М. : Прогресс, 1974. - 446 с.

3. Бондаренко Л. В. Склад та комунікативні функції вторинних часток : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Л. В. Бондаренко. - Кіровоград, 2005. - 20 с.

4. Валігура Г. Експліцитні та імпліцитні форми вираження перформативів / Г. Ва- лігура // Семантика мови і тексту : зб. статей VIII Міжнародної наукової конференції, 22-24 жовтня 2004 року ; [гол. ред. колегії В.І. Кононенко]. - Івано-Франківськ : Плай, 2003. - С. 86-91.

5. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : підруч. / І. Р. Вихованець. - К. : Либідь, 1993. - 368 с.

6. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська ; [за ред. І. Р. Вихованця]. - К. : Пульсари, 2004. - 400 с.

7. Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : навч. посіб. / М. У. Каранська. - К. : НМКВО, 1992. - 399 с.

8. Русская грамматика : в 2 т. - М. : Наука, 1982. - Т. 1. - 783 с.; Т. 2. - 720 с.

9. Симонова Е. С. Формирование состава и развитие функций модальных частиц в украинском языке : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 / Е. С. Симонова. - К., 1982. - 28 с.

10. Сучасна українська літературна мова : Синтаксис / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. - К. : Наукова думка, 1972. - 515 с.

11. Сучасна українська літературна мова : підруч. / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.] ; за заг. ред. А. П. Грищенка. - К. : Вища школа, 1997. - 493 с.

12. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса / Л. Теньер ; [пер. с франц.]. - М. : Прогресс, 1988. - 656 с.

Анотація

В предлагаемой статье исследуются семантико-синтаксические особенности функционирования модальной частицы ли. Основное внимание уделено характеристике модально-прагматических параметров вопросительного маркера, описанию условий репрезентации им идентифицирующих и дифференцирующих модальных сем.

Ключевые слова: партикула, вопросительная частица, модальность, субкатегориальные модальные значения.

The article brings to the thorough substantiation of semantic-syntactical peculiarities of the modal particle's yes functioning. Affirmative marker's semantic-functional peculiarities were logically qualified. The spectrum of conditions of identificational as well as differentiational modal semes' implementation tended to be delimited precisely.

Key words: particle, affirmative particle, modality, subcategorial modal meanings.

Размещено на Allbest.ru