Неофіційні особові найменування в говірці села Журавки Шполянського району Черкаської області

Прізвиська давали як окремій особі, так і територіально об'єднаному колективові: усіх журавчан жителі навколишніх сіл називали кис¹личками - за надмірну чуйність і співчутливість, жінок - хаз 'ай ¹ ками, бо й справді були гарними господинями, вирізнялись навіть одягом: Тур 'і ¹ йа / бу¹ло /¹ каже / ¹ журавц 'і йдут '/ бо з катуШок китич^-ки бу^-ли (прикрашені хустинки) / а во^-ни й либидинц 'і ни ходили так //. Колективно-територіальні прізвиська є й у жителів сусідніх сіл: хатоПали - запальні, мстиві, ревниві (с. Турія Новомиргородського р-ну Кіровоградської обл.); курку^-л 'і, торгаШ 'і - прагматичні (с. Лебедин Шполянського р-ну Черкаської обл.). У пропонованій статті розглянемо експресивно забарвлені й емоційно нейтральні неофіційні індивідуальні й родові найменування жителів с. Журавка; причому дитячі учнівські прізвиська й ситуативні експресивні назви, які не закріплені за людиною надовго, не перебувають у колі цього дослідження.

Класифікація засвідчених індивідуальних найменувань ґрунтується на загальноприйнятому поділі прізвиськ за їх мотивацією на відапелятивні та відонімні [12; 17; 14; 8]. Відапелятивні прізвиська мотивовані в основному неособовими (Бак, Садиба, Голубок), рідше - особовими назвами - за родом діяльності (Крано^-вий, Газовш ¹ чик, Ком ірник), спорідненістю та свояцтвом (Сва^-ток), етнічними ознаками (Ка ¹ цапка). Аналізовані неофіційні особові назви в говірці с. Журавки Шполянського р-ну постали внаслідок безпосередньої номінації (Б'ілий, Чорний); функціонують і такі, що виникли як результат метафоричного перенесення (Пйа ¹ так - бідний).

Серед індивідуальних відапелятивних прізвиськ найбільшу групу становлять ті, що характеризують людину за її особистими зовнішніми чи внутрішніми рисами. У лексико- семантичному плані найрізноманітніші номени, постання яких спричинене фізичними ознаками людини, зокрема вадами зору (Оч ¹ карик - носив окуляри), особливостями ходи (Клишо ¹ нога - під час ходи ноги труться одна об іншу, ¹ Тупало - ходив притупуючи), зросту й тілобудови (Ди ¹ белий - високий і міцний, Каба ¹ чок - невисокий і повнуватий, Мужи ¹ чок - невисокий і міцний, Жирний, Холо ¹ дило - повний (¹ т 'іло / йак холо ¹ дец ' ворушиц ':а)). Зауважимо, що невеликий зріст - небажана ознака саме для чоловіка, тому це ставало причиною прозивання: Кіл' ¹ ка, ¹ Туз'ік, Мул'т'ік, П'іл'^-м'ен', К'еша, Кекс, Чік; невисокій жінці лише зрідка давали прізвисько: Ко дичка. Мотивом для неофіційного найменування могли стати прикмети окремих частин тіла (¹Висадок - з великою головою; Ко марик - з довгим тонким носом, Гар буз - круглолиций, Тара кан - з довгими вусами), волосся (Кучир 'авий, Рижий // ^-Рижик, Б'ілик), шкіри (Га рап - темношкірий), загальний фізичний стан (Хир 'а - худорлявий, слабкий, хворобливий).

Рідше трапляються найменування, мотивовані інтелектуальними особливостями (Ро^{у -}зумний - у будь-якій ситуації відстоював власні переконання і давав поради), особливостями характеру чи темпераменту (Смі ¹ йан - насмішкуватий, Пла ¹ кушча - плаксива, Лис - хитрий, Грозний - сердитий, непривітний, Кича - задерикуватий, гордовитий). Кілька прізвиськ номінують людину за її нахилами чи звичками: Мор^-гун (підморгував жінкам), Боршч (любитель поїсти борщ), ^-Л'оч:ик (працював водієм, часто перевищував швидкість), Чу^-хас' (чухався), Гава (роззява),

¹Босий (ходив без взуття), Чи ¹ новник (на роботу їздив на власноруч змайстрованій бричці (сам пПрибраний йак па ¹ нок)), Бум-Бум (з його подвір'я часто лунала музика, що створювало незручності для сусідів), Хуба-Буба (постійно жував гумку).

Важлива характерна ознака будь-якої людини - її мовлення, тому ці особливості часто ставали підставою для індивідуалізації особи: неправильна або нехарактерна для дорослого вимова слів (.Д'удик - у дорослому віці по-дитячому називав холод «дюдя»), загальна характеристика мовлення (Тара^-байло - швидке, Мелка - надмірне (^-меле ба^-гато йази¹ ком), Пет'ічка - улесливе, Попик - повчальне), дефекти мовлення (Гун'¹ чиха (бо ¹ гун'ала (носова вимова)), С'о-с'о - замість шиплячих вимовляв свистячі). Поштовхом для надання прізвиська журавчанам є використання ними слів- паразитів чи фраз (Ма^-л'ована - працювала на свинофермі, вихвалялася: у ^-мене ж поро ¹ с'ата йак нама^-л'ован'і; Голу¹ бок - звертався до співрозмовника «голубок», Той ¹ той - у його мовленні часто звучало слово «той», Тини ¹ ника, Никужи ^-ли, Пай ¹ д 'омка - за висловлюваннями ти ни ка ¹ жи, ни кужи ^-ли, пай.д'ом ка відповідно), цитування висловів відомих осіб, слів із пісень (^Хусточка - часто співав «... хусточка два крайки», Хал 'і-¹Гал 'і - однойменна улюблена пісня із репертуару гурту «Леприконси», Га^-гара - цитував «Пісню про буревісника» М. Горького: «... а гагары тоже стонут»).

Мотивом для появи неофіційного індивідуального найменування в аналізованій говірці міг стати рід діяльності особи (Бломба // Блом ¹ бовшчик - пломбував вагони, Таб^-л'етка - працював водієм «Швидкої допомоги», Купиш-.Куриш - торгував цигарками, Чири^-пен'ка - виготовляв череп'яний посуд, Макі^-т'ора - виготовляв макітри, Кала ¹ тушка - грав на бубоні (те / чим виби ¹ вайут' / нази'вайіц'а кала'тушка //); Компо'з'ітор - грав у сільському духовому оркестрі, писав музичні твори), військове звання ('М'ічман - служив на флоті). Матеріал засвідчує прізвиська, виникнення яких мотивоване територіальною характеристикою особи (Джи'рибал - бо жи¹ли в ма¹лен 'кій ¹хат 'і ¹коло ставка / ¹наче джири'л'анки [невеликі жабки]; Кр'а'чок - жи'ве воло ставка / там Жаби к'р'акайут //), конфесійною належністю (Штунда), особливістю появи в населеному пункті (Б'і ¹ женка - в часи Великої Вітчизняної війни переселилася з Білорусі), соціальною характеристикою (¹ С 'ірий - так на правлінні колгоспу його назвав партійний функціонер - гість із райцентру: а ви / 'с 'ірий /мовч'іт ' там /вас н 'іх'то ни пи'тайе //).

Часто трапляється, що інформанти не можуть пояснити походження того чи того прізвиська. Причиною незнання є втрата інформації про предків (Гела, 'Морус, Досик, Мей, Мад'ґа, Сап'с 'ей, Зус ', Йас'мун, Лабзун, Ґала'нец', 'Цабин, Йонда, Піл''га), вихід із ужитку застарілої лексики (Си¹ сой - так раніше називали шосту дитину в сім'ї (http://www.analizfamilii.ru/)), використання термінології (Ба ' цило). Народна мотивація прізвиська може відрізнятися від наукової: назву Чуш' ка інформанти мотивують особливостями темпераменту людини (по' віл'ний / ' чухайіц'а / 'поки шос' на' думайе), етимологи ж припускають походження цього номена від чушко «чужий» - так називали в українсько-білоруських говірках нового жителя, який приїздив з іншого поселення чи країни [20]. Інколи неофіційні найменування репрезентують діаметрально протилежні зв'язки між змістом поняття і формою вираження: Циган - білошкірий, білявий.

Специфікою функціонування відапелятивних прізвиськ у досліджуваній говірці є також співіснування архаїчних лексем (Кича - пор. стсл. кыка - волосся на голові, кичливий «гордий» (ЭСРЯ, с. 307)) і нових утворень ('Хуба-Буба, 'Хал 'і-'Гал 'і), синонімів на позначення однієї особи (Брун ' // Брухта // Ір ¹ жа // Р ¹ жавчина // Короз'ійа; Ко'марик // Бура ¹ т'іно; 'Шубирт // Компо¹з'ітор); фонетичних давніх говіркових рис (вияв /е/ в ненаголошеній позиції звуком [и] (Кучи'ржавий, Никужи 'ли), /о/ перед складом з наголошеною /у/ звуком [о^у] (Ро'зумна)) і нових явищ, що виникли внаслідок міжмовної інтерференції - функціонування суфікса -ік- (Мул 'т 'ік, ' Туз 'ік).

Широко представлені в говірці с. Журавка відантропонімні найменування, мотивовані іменем чи прізвищем їх носія, назвами відомих осіб, а також сімейно-родові назви. Прізвиська тісно пов'язані з неофіційними варіантами власних особових імен, що зазнали різних фонетико-словотвірних модифікацій: Фи¹дос' (< Феодосій), В'і¹т'ун (< Вітя < Віктор), Воха (< Вовка < Володимир), Ва'л'ан (< Володимир), Шухир (< Шура < Олександр), Гер (< Григорій), Ма ¹ нуха (< Мануйло < Емануїл), Мимба (Митька < Дмитро), метатеза Пит 'рул 'а // Пит 'л 'ура (< Петро), Ма ¹ шуха (< Маша < Марія), Гац'а (< Ганна, любила співати пісню про Гандзю, однак, уникаючи нетипової для говірки африкати, вимовляла Ганц'а); ' Тока, Л'ока (брати Анатолій і Олексій погано вимовляли свої імена). Відпрізвищеві прізвиська утворені шляхом усічення з фонетичними змінами й без них: Шева (< Шевченко), Кислик (< Кисличенко), Крева (< Кревенко), Мар'ко (< Марченко), Дрозд (< Дроздов), Шуст (< Шустов), Ка'лашн 'ік < (Калашніков), Брон 'ік // Брун ' (< Броніков), Ха'сан (< Хасанов); цей процес може супроводжуватись афіксацією: Коза'чок (< Козаченко), 'Шевчик (< Шевченко), Глуш'ко (< Глущенко), ' Рел 'ік (< Рибалко). Похідні від одного й того самого прізвища з метою розрізнення молодшого й старшого носія, які не є родичами, утворені різними способами: Кор' н 'ей і Кор' н 'ейчик (< Корнієнко), Ба'ран і Бара' нец ' (< Бараненко).

Функціонують у досліджуваній говірці й прізвиська, утворені від імен чи прізвищ відомих осіб (Роко ' совс 'кий - статурний, гордовитий, як маршал; 'Шубирт - грав у сільському духовому оркестрі, писав музичні твори), героїв кінофільмів ( 'Шур'ік - схожий на героя «Кавказької полонянки»; Кор' ко < Корадо - головний герой кінофільму «Спрут»), мультфільмів ( Л'олік-Бол'ік - малий за зростом), казкових персонажів (Бура'т 'іно - з довгим носом).

Продуктивний пласт неофіційних особових найменувань становлять андроніми - назви одружених жінок за прізвищем, іменем чи прізвиськом чоловіка. У діалектах української мови такі номени сприймають по-різному: як емоційно-експресивні назви (у говірках українсько-білоруського порубіжжя [19, с. 71], як нейтральні найменування (у наддністрянських говірках [8, с. 104-105], бойківських [4, с. 7]). У говірці с. Журавка андроніми функціонують із легким відтінком фамільярності; їх використовують здебільшого жінки-інформанти для позначення заміжніх жінок старшого й середнього віку, які живуть окремо від батьків і господарюють самостійно. Найпродуктивнішими в досліджуваній говірці є похідні із суфіксами -чих-, -их-, -к- від прізвища чоловіка: Дз 'обчиха (< Дзьоба), Бала'буциха (< Балабуца), Губиха (< Губа), Жу' чиха (< Жук), Ма'хулиха (< Махуля), Дир дужиха (< Дердуга), Д^|ражиха (< Драга), Кого диха (< Когода), Бив зиха (< Бевз), Кув'шиниха (< Кувшинов), Па'шол 'чиха (< Пашолок); Грабарка (< Грабар), Шисти'ричка (< Шестерик), А 'постолка (< Апостол), 'Кел'баска (< Кельбас), 'Кенз'учка (< Кендзюк), Лихо 'жінка (< Лихожон);

його прізвиська: ''Хириха (< Хиря), Блом'биха (< Бломба), Са'дибиха (< Садиба), Йон'диха (< Йонда), Мимбиха (< Мимба); Гар' бузка (< Гарбуз), Ка'бачка (< Кабачок), Ту'реничка (< Туреник), Ка' с'учка (< Касюк), ' С'убиртка (< Шубирт), Си ' сойка (< Сисой), Мако ' візка (< Маковоз); його імені: Миниха (< Мина), О 'мел 'чиха (< Омелько). Засвідчено спорадичне творення андронімів із допомогою зазначених формантів від назви роду діяльності чоловіка: С'і ' биха (чоловік - із одноосібників), Чу 'мачка (чоловік чумакував), Бол 'шо ' вичка (був більшовиком).

Менш продуктивне творення андронімів від назв чоловіка за допомогою суфікса -ш-: Мі'л'ук'інша (прізвище чоловіка - Мілюкін), Вовко'давша (< Вовкодав), 'Козубша (< Козуб), 'ігорша (чоловік Ігор), По'тапша (< Потап), Макі'йанша (прізвисько чоловіка - Макіян). Засвідчено й паралельне творення андронімів різними морфемами: Ва'л 'анка // Ва'л 'анша, Ха'санка // Ха' санша; видозмінами фонемного складу: Пор' фирша // Про' фирша.

Представлені в досліджуваній говірці патроніми - неофіційні найменування за іменем батька, утворені в результаті прямого перенесення чи суфіксальним способом. Частіше так називали синів: По ' тап (< Потап), Анд рус' (< Андрій), Си 'мен (< Оксентій), Ірва ' нец' (< Іван), Гор ' д'ей (старший син Гордія), Гор' д'ейчик (молодший син Гордія), Анан' чук (< Анан), Лаввро (< Лавр), Йіваш' ко (< Іван), Дими' дец' (< Демид), рідше - доньок: Йе'в'гейка (< Євген), Ка'с'анка (< Касян), 'Нестирка (< Нестор), Йу'менша (< Євмен). Твірною основою для патронімів могло бути й прізвище батька: Сири'д'онок (< Середа), Ба' б'ійка (< Бабійчук), його прізвисько: 'Шуст'ік (< Шуст), 'Шуб'ін (< Шубирт), 'Хирик (< Хиря), Мор'гунка (< Моргун), Луц ' (< Лука), етнічна належність Ци'ганка (циган). У говірці с. Журавки функціонують двокомпонентні назви-патроніми, що складаються із власного імені та присвійного прикметника, утвореного від прізвиська батька: 'Кат'а 'Гелина, Л'ідаД'ом'ківс'ка, Пав'лоМак'і'йан'ів.

Одна із груп родичівських прізвиськ - матроніми. Це однослівні чи двокомпонентні найменування за прізвищем чи іменем матері, які в досліджуваній говірці використовуються для позначення позашлюбних дітей ( Лал 'чин 'Жен 'ка), тих, які з різних причин росли без батька (Ма^р 'ійа Христина (< Христя), Саш ' ко Лайкін // Лайкін (< Райка), Ма'рушич (< Маруся), В ір' чук (< Вірка), Ган'з 'ук (< Ганна), Л'уб'чак (< Любка)), а також тих, чиї батько чи мати - приїжджі (Лес 'чин Пит^ро - мати приїхала із Закарпаття, ' Йул 'чина ' Саша - батько дитини з Кіровоградщини).

Зрідка трапляються серед прізвиськ журавчан пропатроніми - найменування за іменем діда (Па'велич (< Павло), Лома' н 'ук (< Роман), Ка'л 'іна (< Каленик), Ваку'л 'ака (< Вакула), Ка' с 'ук (< Касян), Ст^рат 'ій (< Євстратій)), його прізвиськом (Та'г'інчиха (< Тагінець), Три'губчиха (у діда була «заяча губа»)), родом діяльності (Стр 'іл ''чиха (дід із січових стрільців), ' С 'ен 'а 'Гусар, Гуса'р'івна (їхній дід служив гусаром)); а також проматроніми - найменування за іменем баби (Га 'пич (< Гапка), Мендил 'ка (< Магдалина, говіркове Менди'лина).

У говірці с. Журавка засвідчено кілька гінеконімів - назв, репрезентованих моделлю «присвійний прикметник, утворений від імені дружини + ім'я (варіант імені) чоловіка» для позначення приїжджих чоловіків: ' Дун 'ін Пав'ло, Лал 'чин Саш'ко, 'Йул 'чин Ван '' ко, Лерин 'Міша, 'Кат 'ін Ва'л 'ера.

У межах родичівських прізвиськ виокремлюємо не лише індивідуальні, але й сімейно-родові спадкові вуличні назви. В основному вони мотивовані чоловічим іменем (батька, діда, прадіда): Д'ом'ки (< Дьомка), Ману'хи (< Мануйло), Гор' д'ей > дружина Гор' д'ейша, дочка Гор' д'ейка, син Гор' д'ейчик, сімейно-родова назва Горд'і' йі; прізвищем: З'інчин'ки (< Зінченко), Хаса' ни (< Хасанов); прізвиськом: Хир'а > дружина Хириха, дочка Хириха, син Хирик, внуки Хири' н'ата, сімейно-родова назва Хи'р'і; Досик > дружина Досичка, родина - Доси' ки. Сімейно-родові назви можуть бути мотивовані апелятивною характеристикою: Сп 'іва' ки, Стріл '' ц 'і (за родом заняття), Помишчи'ки (за соціальним статусом).

У мовленні жителів с. Журавка засвідчено відтопонімні прізвиська, які вказують на місцевість, звідки приїхала людина: Гру 'з 'інка, По' л 'ачка, Мак 'і ' йан (із с. Макіївка), зокрема й відмікротопонімні: Ван 'а Ба'зарний (садиба розміщена на місці базарної площі), Пет 'а Монас' тирс 'кий (виріс у дитбудинку, розміщеному в колишньому монастирі).