Функціональна характеристика іменних придієслівних актантів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Функціональна характеристика іменних придієслівних актантів

Виконала:

Н.В. Лахно

У статті окреслено сутність поняття `актантний розподіл семантики', проаналізовано функції придієслівних іменних актантів, зумовлені характерними особливостями дієслівної семантики. Визначено, що актантні характеристики адресують експліцитні та імпліцитні семи дієслова. Зокрема, розглянуто генеративну, акумулятивну і гібридну функції, що належать до групи підмета й додатка. З'ясовано зміст цих термінів, установлено основні критерії визначення актантних характеристик та компоненти дієслівної семантики, якими вони зумовлені. Акцентовано на здатності дієслівних афіксів спрямовувати функціональну характеристику актантів у бік суб 'єкта або об 'єкта та визначати її. Підкреслено, що функціональний статус актантів зумовлений лексичною, акціональною та словотвірною семантикою. Проілюстровано перерозподіл актантних функцій унаслідок семантичних процесів. Звернено увагу на те, що між синтаксичним і функціональним статусом придієслівних актантів немає взаємної однозначної відповідності.

Ключові слова: актантний розподіл семантики, генеративна функція, акумулятивна функція, гібридна функція, актанти-поширювачі, сема.

В статье очерчена сущность понятия `актантная распределенность семантики ', проанализированы некоторые функции приглагольных именных актантов, обусловленные характерными особенностями глагольной семантики. Определено, что актантные характеристики адресуют эксплицитные и имплицитные семы глагола. В частности рассмотрены генеративная, аккумулятивная и гибридная функции актантов, относящихся к группе подлежащего и дополнения. Выяснено содержание этих терминов, установлены основные критерии определения актантных характеристик и компоненты глагольной семантики, которыми они обусловлены. Акцентировано внимание на способности глагольных аффиксов направлять функциональную характеристику актантов на объект или субъект и определять её. Подчёркнуто, что функциональный статус актантов определяет лексическая, акциональная и словообразовательная семантика. Проиллюстрировано перераспределение актантных функций в результате семантических процессов. Обращено внимание на то, что между синтаксическим и функциональным статусом приглагольных актантов нет взаимного однозначного соответствия.

Ключевые слова: актантная распределенность семантики, генеративная функция, аккумулятивная функция, гибридная функция, актанты-распространители, сема.

Key words: actant division of semantics, generative function, accumulative function, hybrid function, actant- dilator, sema.

Постановка проблеми

Незважаючи на значні досягнення у вивченні семантики дієслова у функціональному аспекті, донині українське мовознавство стояло осторонь досліджень, побудованих на семасіологічній основі, з урахуванням семної і семемної комбінаторики в межах імпліцитної морфології. Найбільше зацікавлення в цій сфері становить категорія актантного розподілу семантики дієслова.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Певні аспекти аналізованої проблеми досліджені переважно на матеріалі російської мови. О. М. Соколов, запропонувавши термін `актантний розподіл семантики дієслова', окреслив можливі напрями розгляду цього питання [7; 8]. Його ідеї розвинуті в роботах О. В. Петрова (зворотна семантика віддієслівних імен) [5], М. В. Кузнєцової (функціональні особливості придієслівних актантів, актантний розподіл семантики в лексикографічному аспекті) [2; 3], С. В. Лазарєва (особливості актантного розподілу семантики префіксальних дієслів) [4], Л. О. Іванової, Т. Д. Сергєєвої (семантичний аналіз парадигм придієслівних актантів) [6] та ін. В україністиці цьому питанню присвячено деякі праці С. О. Соколової [9; 10].

У контексті сказаного констатуємо, що на сучасному етапі розвитку мовознавства постала необхідність комплексного аналізу функціонально-семантичної категорії актантного розподілу семантики.

Мета статті - зробити теоретичний огляд питань, пов'язаних із вивченням цієї категорії: з'ясувати сутність поняття `функція актанта', схарактеризувати основні актантні функції, установити зв'язки між категорійними семами дієслова і функціями придієслівних актантів, оскільки ці функції залежать від змісту та комбінаторики сем і спрогнозовані ними.

Виклад основного матеріалу дослідження

Актантний розподіл семантики кваліфікують як вибіркове спрямування дієслівних сем у бік характеристики актантів, що посідають у складі висловлювання певні синтаксичні позиції, насамперед підмета та присудка, і набувають деяких функціональних характеристик.

Функції придієслівних актантів залежать від семантики дієслова, яка формує уявлення мовця про імена, що в конкретних синтаксичних позиціях можуть називати джерело дії або ознаки (генеративний актант), об'єкт, який відчуває на собі дію суб'єкта і набуває внаслідок зовнішніх або внутрішніх перетворень нових ознак або властивостей (акумулятивний актант), поєднувати ці ознаки (генеративно-акумулятивний актант), уточнювати сутність акумулятивної ознаки / дії в часовому або в локативному вимірі (актанти-поширювачі). На цій підставі виокремлюють чотири функції придієслівних актантів: генеративну, акумулятивну, гібридну та пояснювальну [7, с. 154].

Генеративну й акумулятивну функції вважають основними, оскільки вони відображають уявлення про «носія дієслівної ознаки або дії» [8, с. 3]. Функції придієслівних актантів прогнозує переважно лексична, акціональна та словотвірна семантика. актанта дієслово категорійний семантика

Генеративну функцію виконують актанти, що здатні бути джерелом зовнішньої процесної ознаки або дії.

Актантну адресованість дієслівної семантики в бік генеративних актантів (актант Аі) можна передати системою описових формулювань:

1) актант А₁ виконує (виконав) дію: корабель пливе, дівчинка біжить;

2) актант А₁ впливає на актант А₂: хлопчик розбив склянку;

3) актант А1 виявляє (генерує) ознаку, що слугує його характерною, постійною потенційною ознакою (таку функцію зумовлюють зворотні дієслова з активно-безоб'єктним значенням): кінь брикається, кури гребуться, хлопчик б'ється;

4) актант А1 виявляє (генерує) ознаку, яка є результатом виконаної над ним дії (адресують зворотні дієслова на позначення внутрішнього стану людини, переживань): мама сердиться, батько дивується його поведінці;

5) актант А1 виявляє (генерує) ознаку, що є особливістю нашого сприйняття: парус біліє, земля чорніє, сонце яскравіє;

6) внутрішня активність суб'єкта зумовлює те, що актант₁ постає джерелом ознаки, властивості: Мені подобається це місто.

Отже, генеративний актант може діяти, впливати на інший предмет, виявляти ознаку або наділяти ознакою предмет.

Функції актантів зумовлені компонентами дієслівної семантики. У неперехідних дієсловах генеративна функція актантів корелює із семами неграничності, нерезультативності та семами, що описують характер виконання дії, тобто передають обставинні характеристики процесу: часові (початок дії, часові обмеження дії), просторові, інтенсивність дії та активність, послабленість, переривчастість, фазовість, миттєвість. Генеративність пов'язана передусім з особливостями перебігу та здійснення дії, відображає зовнішній бік події й орієнтована на обставинну характеристику.

Семантика перехідних дієслів багатоаспектна: лексеми описують як перебіг дії, так і її спрямованість на досягнення результату. Конструктивні або деструктивні зміни об'єкта спричинені саме фізичною активністю суб'єкта. Отже, семантика таких дієслів орієнтована на характеристику як суб'єкта, так й об'єкта, напр.: Хлопець зрубав дерево.

Унаслідок семантичних процесів можлива поляризація нерезультативних і результативних лексико-семантичних варіантів дієслів, що зумовлює перерозподіл актантних функцій. Наприклад, у семантичній структурі дієслів на -нути спостерігаємо нерезультативні та результативні значення, напр.: Хлопець (генеративна функція актанта) рвонув (нерезультативна дія) з місця - партизани (генеративна функція актанта) рвонули (результативна дія) будівлю (акумулятивна функція актанта) штабу.

Дієслівні афікси також здатні визначати функціональну характеристику актантів, адресуючи її в бік суб'єктної або об'єктної групи. Мова йде насамперед про дієслова доконаного виду, у яких функції актантів залежать від фазової характеристики (описують роди дієслівної дії). Із генеративною функцією корелюють нерезультативні дієслівні афікси (префікси і суфікси), орієнтовані на характеристику суб'єкта - виконавця дії. Це префікси зі значенням початку дії: по-, за- (закричати, попливти, захазяйнувати) та обмеження дії в часі: про-, по-, пере-, з- (побігати, поговорити, просидіти, перечекати, злетів (час), однократного вияву дії: з-, про- (злавірувати, проговорити (щось) та суфікси -ірува- (-ирува-) (солірувати, марширувати), -ствува-

(акторствувати), -ича- (делікатничати, ліберальничати), -ка- (ойкати) та ін. Афікси акцентують увагу на розподілі дії в часі (називають момент активності, початок / закінчення дії) або на особливостях її перебігу (інтенсивність, послаблення і т. ін.).

Семантична інформація таких дієслів переважно відповідає актантові-підмету, тобто афікси є аргументами, що зумовлюють генеративну функцію підметів, на відміну від російської мови, у якій суб'єктно-об'єктна структура розчленованого типу має два різновиди: з генеративним підметом і акумулятивним об'єктом та акумулятивним підметом із генеративним об'єктом-додатком (Рабочие строят дом - дом строится робочими), оскільки в російській мові постфіксація є одним з основних засобів вираження граматичного значення пасивного стану. В українській мові основним пасивним корелятом активних перехідних дієслів постає «предикативно вжитий пасивний дієприкметник доконаного або недоконаного виду, який кваліфікують як аналітичне синтаксичне дієслово зі значенням результативного стану, що є наслідком виконаної дії» [1, с. 185], та предикативні форми на -но, -то, що передають значення результативного стану об'єкта внаслідок виконаної над ним дії, не пов'язаної з імпліцитним носієм.

Акумулятивна функція відображає властивість актанта набувати в процесі дії нових якісних ознак під впливом власної активності або зовнішніх та внутрішніх чинників, які не залежать від нього.

Названу функцію зумовлює така сукупність синтагматичних умов:

1) актант Аі виконує (виконав) дію - актант А₂ набув ознаки (нової якості, властивості), актант А₂ відчуває перетворювальну дію з боку актанта Аі - акумулятивна функція А₂: Сонце висушило ґрунт, цвях пробив дошку;

2) актант Аі виконує дію - актант А₂ акумулює дію, тобто відчуває її на собі (акумулятивна функція актанта А₂): Поїзд потягнув вагони, батько покарав сина;

3) актант Аі набуває нової ознаки або властивості під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників: З роками він зістарився; губи посиніли від холоду - акумулятивна функція актанта А_і;.

4) актант Аі є суб'єктом, який вбирає інформацію ззовні: дитина вбирає з раннього дитинства інформацію - акумулятивна функція актанта Аі.

Акумулятивну функцію можуть виконувати актанти в різних синтаксичних позиціях (як підмета - і, 2 описові формули, так і додатка - 3, 4).

Акумулятивна характеристика актанта, подібно до генеративної, переважно зумовлена акціонально-видовою та фазовою семантикою дієслова, наявністю сем `граничність' і `спрямованість на результат'. Акумулятивний актант пасивний, він зазнає впливу (проколоти тканину) або мимоволі набуває ознаки (дівчина червоніє від сорому). Якщо активність суб'єкта підвищена, акумулятивна функція взаємодіє з генеративною (ганчірка добре вбирає вологу) - гібридна функція актанта `суб'єкт'. У разі варіативних змін граничних значень дієслів недоконаного виду на неграничні акумулятивна функція актантів змінюється на генеративну. Цю властивість виявляють дієслова на -іти та зворотні дієслова. Порівняйте: Небо поступово чорніло - Над головою чорніли хмари; ламаються гілки - Не ламайся (дівчино), я не люблю проханих (І. Цюпа).

З акумулятивною функцією переважно пов'язані похідні з результативними префіксами до-, пере-, на-, з-, в-, о-, по-, при-, роз-, ви- (добудувати будинок, перебоятися, розбудити сина, написати твір, злагідніти, врятувати бійця, ожиріти, поборонити поле, примирити супротивників, вишикувати солдат) та суфіксами -фікува- (газифікувати, звукофікувати), -изува- (вітамінізувати, госпіталізувати), -а- (слабшати, добрішати), -і- (у похідних, утворених від І06 іменникових основ: жаліти, дубіти), -и- (у похідних, утворених від прикметникових основ: білити, веселити). Саме ці афіксальні значення «аргументують» пасивну функцію підмета або додатка. Деякі результативні префікси можуть точно вказувати на характер змін предмета [8, с. 8]. Наприклад, префікс про- має значення «отримати отвір унаслідок дії» (пробити дошку), а префікс роз- характеризує розчленованість предмета (розбити глечик).