Сполучникова експлікація заперечення в українській мові

Неоднозначним є питання про реалізацію аналізованими сполучниками заперечувальної функції. Вони, справді, функціонують переважно в заперечних контекстах, тобто разом з іншими граматичними негаторами - часткою не, ужитою в препозиції до головного предикативного члена двоскладного або односкладного речення, чи заперечним предикативом немає (нема), пор.: Ні Штокала, ні баби не видно у садку (Г. Тютюнник); І ніяк-ніяк ні в гніві, ні в страху, ні в горі не скидаймо перед окупантом нашого камуфляжу (В. Винниченко); Проте ні ЄС, ні США не були готові або здатні (до цього часу) сформувати ефективну відповідь (День, 02.01.2014); Але ні суму, ні жалю, ні докорів сумління немає в мене (В. Винниченко). Безперечно, що невиконання певної дії або відсутність певної ознаки в реченні передають негатори, що стоять у предикативній чи припредикативній позиції, їх можна назвати основними негаторами речення. А сполучники ні... ні, ані... ані, ні... ані, ані... ні лише підсилюють основне заперечення, указуючи на те, що невиконання дії чи відсутність ознаки стосується кількох суб'єктів, об'єктів чи якихось явищ. Нанизування однорідних членів речення додає категоричності, експресивності повідомленню, що виявляється в наголошенні на повній відсутності чого-небудь або неможливості реалізації дії чи стану, пор.: Ані винахідливість, ні зв'язки, ані блат, ні могоричі, ані мій новесенький «Форд» не допомогли мені зустріти її бодай ще раз (М. Матіос). Підсиленню заперечного значення сприяє також те, що деякі сполучники утворені на основі частки ані, яку вважають питомим засобом експресивізації мовлення [18, с. 279].

Проте це не означає, що сполучники ні... ні, ані... ані, ні... ані, ані... ні зовсім позбавлені заперечувальної функції. У деяких синтаксичних конструкціях вони слугують єдиним, а отже основним, засобом вираження заперечення. Самостійне функціонування їх у ролі єднального заперечувального засобу характерне для складносурядних речень з інфінітивними сурядними частинами, що виражають модальне значення неможливості, відсутності (пор.: Ні пройти, ані проїхать - сіра віхола, як віхоть (Л. Костенко); Це майно сьогодні ні купити, ні продати, ні поміняти (Високий Замок, 19.03.2014), та для складнопідрядних речень з однорідною супідрядністю, що об'єднує рівноправні підрядні інфінітивні частини, які передають бажану, ірреальну дію (пор.: Так хотіла б я слово творити, Щоб ні вкрасти його, ні купити, Ні продати, ні кинуть на сміття (Н. Кордибан). Такі конструкції широко представлені в українській фразеології та народній творчості, пор.: ні (ані) в казці сказати (розказати), ні (ані) пером описати (не) списати) (ФСУМ, с. 812); (ні) пером не списати (описати) (ні словом не сказати) (ФСУМ, с. 812); Ні пришити, ні приліпити (НСЯЗ, с. 86); Ні врізать, ні доточить (НСЯЗ, с. 87). Специфічна структура конструкції, що виявляється в нанизуванні кількох заперечних інфінітивів, та її особливе лексичне наповнення сприяють формуванню суб'єктивно-оцінного значення надзвичайного вияву певної ознаки.

Аналізовані сполучники самостійно виконують заперечувальну функцію і тоді, коли поєднують частини складносурядного речення, співвідносні з односкладними номінативними реченнями, пор.: - Щось трапилося?! Прилетів шейх із Багдада? Клінтон надіслав вітальну телеграму? Чи Вас призначено прем'єр-міністром?! - Ні те, ні друге, ні третє, моя бджоло... (М. Матіос); Тут, в небі, тихо. Ані шум потічка, ні вітру шум, ні пташка лісова (Л. Костенко). Такий тип синтаксичної конструкції широко представлений в українській пареміології. Зокрема, його використано для характеристики людей, які нічим особливим не виділяються, ні до чого не здатні (пор.: Ні пава, ні ґава (НСЯЗ, с. 57); Ні грач, ні помагач (НСЯЗ, с. 86); Ні пес, ні баран (Номис, с. 345); Ні риба, ні м'ясо (НСЯЗ, с. 86); Ні швець, ні жнець, ні на дуду грець (НСЯЗ, с. 88); Ні тарантас, ні дишло (НСЯЗ, с. 86); Ни с'іно ни полова (Арк., с. 122), або не перебувають у близьких стосунках з ким-небудь (пор.: Ні брат, ні сват (Номис, с. 345). Очевидно, що конструкція з повторюваним сполучником ні ... ні дуже зручна для вираження суб'єктивно-оцінних значень невизначеності, незрозумілості, неточності. Прийом нанизування спільноструктурних частин речення сприяє підсиленню, експресивізації цих модальних значень. Деякі дослідники вважають, що наведені паремії спеціалізуються на вираженні семантики байдужості й загалом передають критично-висміювальне ставлення народу до вказаної риси характеру. Такі паремії констатують і в російській мові, і навіть у неспоріднених мовах, зокрема іспанській [7, с. 118].

Сполучники ні... ні, ані... ані, н ... ані, ані... ні використовують і в двоскладних реченнях без приприсудкового негатора. Безперечно, такі речення є нетиповими, рідковживаними. До них удаються зі стилістичною метою наголосити саме на виконанні певної дії чи реалізації стану, відкинувши деякі важливі ознаки, пор.: Це вже було ні зайчиком, ні вовком, кривавий світ, обвуглена зоря! (Л. Костенко); Тоді пан загадав, щоб Маруся прибула до нього в гості - ні пішки, ні верхи, ні боса, ні взута, ні з гостинцем, ні з порожніми руками (Укр. нар. казка). Використання типової моделі двоскладного речення із приприсудковим запереченням означало б невиконання дії чи нереалізацію стану (пор.: Це вже не було ні зайчиком, ні вовком), тоді як авторові важливо наголосити, що дія чи стан все ж таки реалізувалися, пор.: Це вже було ні зайчиком, ні вовком. Особливо очевидна неприйнятність типової моделі двоскладного речення з приприсудковим запереченням у другому прикладі. У ньому йдеться про вимогу суб'єкта виконати майбутню дію з певними особливостями, і введення приприсудкового негатора цілком би спотворило зміст речення, пор.: - Тоді пан загадав, щоб Маруся не прибула до нього в гості - ні пішки, ні верхи, ні боса, ні взута, ні з гостинцем, ні з порожніми руками. Авторові важливо наголосити, що Маруся має все- таки виконати дію, тому приприсудкове заперечення не доречне, пор.: Тоді пан загадав, щоб Маруся прибула до нього в гості - ні пішки, ні верхи, ні боса, ні взута, ні з гостинцем, ні з порожніми руками. Функціонування сполучників ні... ні, ані... ані, ні... ані, ані... ні без приприсудкового заперечення в наведених реченнях можна пояснити семантичною складністю таких речень, які на глибинному рівні поєднують декілька елементарних речень (одне стверджувальне й одне заперечне, пор.: Тоді пан загадав, щоб Маруся прибула до нього в гості і щоб при цьому вона не була ні пішки, ні верхи, ні боса, ні взута, ні з гостинцем, ні з порожніми руками), компресія яких спричинила контамінацію стверджувального речення з частиною заперечного, пор.: Тоді пан загадав, щоб Маруся прибула до нього в гості - ні пішки, ні верхи, ні боса, ні взута, ні з гостинцем, ні з порожніми руками. Отже, сполучники ні... ні, ані... ані, ні... ані, ані... ні стають самостійними виразниками заперечного значення внаслідок компресії семантичної структури речення, опущення в ній семантично надлишкового основного негатора. Поза тим, якщо аналізувати формально-граматичну структуру, то названі сполучники маємо підстави визнати єдиними носіями заперечення в таких реченнях.

Дуже поширені в сучасній українській мові синтаксичні конструкції, у яких сполучники ні... ні, ані... ані, ні... ані, ані... ні поєднують іменникові компоненти у формі родового відмінка, пор.: Ні зображення, ні звуку (Є. Кононенко); Ні стіночки довкіл, ні навіть ширм (І. Жиленко); Ні даху ж, ні притулку, - буквар їм на умі! (Л. Костенко); Ні остраху, ні тіні компромісу (Л. Костенко). Одні мовознавці вважають, що компонент у формі родового відмінка є самодостатнім головним членом речення, на основі чого кваліфікують синтаксичну конструкцію із ним як заперечне ґенітивне речення [15, с. 11]. Викликає сумнів те, чи можна вважати компонент у формі родового відмінка єдиним самодостатнім головним членом, адже наведені речення чітко корелюють із буттєвими заперечними реченнями, породженими заперечним предикативом немає, пор.: Ні зображення, ні звуку (Є. Кононенко) - Немає ні зображення, ні звуку; Ні стіночки довкіл, ні навіть ширм (І. Жиленко) - Немає ні стіночки довкіл, ні навіть ширм; Ні даху ж, ні притулку (Л. Костенко) - Немає ні даху ж, ні притулку; Ні остраху, ні тіні компромісу (Л. Костенко) - Немає ні остраху, ні тіні компромісу. Український паремійний фонд також засвідчує похідність конструкцій зразка ні + іменник у род. в., ні + іменник у род. в. від буттєвих заперечних речень із предикативом немає. Зокрема, у деяких збірниках паремій подають і приказки (напр.: Ні кола, ні двора), і їхні розгорнені варіанти у формі буттєвого заперечного речення, пор.: Нема в мене ні кола, ні двора (УПП, с. 40). Чітка співвіднесеність конструкцій ні + іменник у род. в., ні + іменник у род. в. із буттєвими заперечними реченнями дає підстави вважати їх еліптичними буттєвими реченнями. Їх називають ще «ні-ґенітивним варіантом нема-ґенітивних модифікацій речень буття» [16, с. 277]. Про еліпсис буттєвого заперечного предикатива в аналізованих реченнях свідчить також те, що в них нерідко зберігаються локативні поширювачі, що, як відомо, є конструктивно необхідними компонентами буттєвих речень [3, с. 47; 2, с. 94; 17, с. 232]. Напр.: Ні зернини на стеблі, ні колоса на стерні (УПП, с. 30); Заробітчанин повернувся до дому, а там ні грошей, ні машини, ні жінки (7 днів, 03.10.2013); Там Гв петеу] тобі ні конкурсу, ні вступних екзаменів (Г. Гордасевич).

У сучасному українському мовознавстві еліптичними називають речення, у яких пропущено один чи декілька членів, які можна встановити на основі змісту та граматичної будови речення, насамперед наявних у ньому залежних слів [10, с. 192; 11, с. 629]. Цілком очевидно, що форми родового відмінка, поєднані сполучниками ні... ні, ані... ані, ні... ані, ані... ні, слугують маркерами пропущеного буттєвого заперечного предикатива немає (нема). Дослідники наголошують, що еліпсис є «симбіозом процесу і результату», він уможливлює гармонізацію форми і змісту мовленнєвих повідомлень (когнітивний консонанс) за рахунок розвантаження реченнєвої матерії та звільнення її від змістовно надлишкових чи конструктивно зайвих компонентів, які містять інформацію, що дублюється або повторюється [1, с. 5]. Отже, еліпсування заперечного предикатива немає (нема) зумовлене його семантичною й конструктивною надлишковістю в аналізованому типі буттєвих речень. Конструкція ні + іменник у род .в., ні + іменник у род. в. слугує досить компактним і містким засобом вираження заперечного буттєвого значення відсутності, яке іноді увиразнюють ще й локативні поширювачі. сполучник заперечення комунікативний

Характерно, що в українських пареміях унаслідок специфічного лексичного наповнення таких конструкцій їхнє буттєве значення нерідко трансформується. Зокрема, заперечення декількох семантично близьких понять сприяє вираженню крайнього вияву або повної відсутності якоїсь ознаки, пор.: Ні дяки, ні ласки (Номис, с. 227); Ні слави, ні памъяти (Номис, с. 345); Ні цури, ні пилинки (Номис, с. 122); Ні юшки, ні петрушки (Номис, с. 345); Ні слуху, ні духу (Номис, с. 122). Заперечення декількох понять інтенсифікує значення безвихідності ситуації, неможливості щось змінити, пор.: Ні гріха, ні спасіння (Номис, с. 345); Ні ножа, ні образа (Номис, с. 106). У сучасному українському мовленні еліптичні буттєві заперечні речення також використовують не просто для вираження відсутності, а для увиразнення певних стилістичних відтінків, наприклад увиразнення повної непотрібності, нікчемності чого-небудь (Пільги для IT: ні користі, ні шкоди (Українська правда, 27.02.2013); безвиході, патовості ситуації (пор.: Ні грошей, ні людей. Чи не опиняться позачергові парламентські вибори під питанням? (Україна молода, 30.09.2014), незрозумілості чого-небудь, неочікуваності його вияву (пор.: 2014-ий раунд Кличка: ні перемоги, ні поразки (Українська правда, 30.12.2014). Такі синтаксичні конструкції мають широкий потенціал для вираження різних модальних значень, заснованих на логіко-психологічній операції заперечення: невідповідності, незрозумілості, нечіткості, неналежності, абсурдності когось або чогось. Крім того, повторюваність сполучних компонентів, певна симетричність структури сприяє підсиленню, експресивізації модальних значень.

Висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок

Отже, повторювані сполучники ні... ні, ані... ані, ні... ані, ані... ні в типовому вжитку сучасної української мови є спеціалізованими виразниками одночасно єднальної та заперечної функцій, що дає підстави кваліфікувати їх як єднальні заперечні сполучники. Вони функціонують або паралельно з припредикативним негатором, або як єдині експлікатори заперечення в разі еліпсису частини речення з основним негатором. Збереження заперечного модусу речення після еліпсування заперечного предикатива свідчить про самодостатність єднальних заперечних сполучників як заперечних засобів.

Поєднання єднальної та заперечної функцій сполучників спричинює контамінацію кількісної та заперечної семантики, що сприяє формуванню різних модальних відтінків речення. Єднальні заперечні сполучники слугують також для увиразнення різних змістових нюансів: нечіткості або надзвичайності вияву певної ознаки, незрозумілості когось або чогось, невідповідності чого-небудь певним очікуванням тощо.

Участь єднальних заперечних сполучників у вираженні низки оцінних значень свідчить про інтерпретативний характер категорії заперечення, її тісний взаємозв'язок з категоріями оцінки, інтенсивності та модальності.

Дослідження функцій єднальних заперечних сполучників відкриває перспективи для поглибленого вивчення функційних можливостей інших граматичних засобів негації у вираженні модальних значень.

Список використаної літератури