Діалог як засіб комічного

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДІАЛОГ ЯК ЗАСІБ КОМІЧНОГО

Олена Кузьмич

У статті йдеться про діалог як засіб комічного. Названо імена науковців, які досліджують мовні засоби комічного. Проаналізовано основні причини виникнення комічного ефекту у діалогах.

Ключові слова: комічне, мовний засіб комічного, діалог, репліка, градація.

В статье говорится о диалоге как средстве комизма. Названы имена ученых, которые изучают языковые средства комического. Проанализированы основные причины возникновения коми-ческого эффекта в диалогах.

Ключевые слова: комическое, языковое средство комического, диалог, реплика, градация.

The article deals with the dialogue as means of comic. The names of scientists involved in this problem are given in this article. The main causes of comic effect in dialogues are analyzed.

Key words: comic, linguistic means of comic, dialogue, replica, graduation.

Діалог -- одна із двох типологічних форм мовлення; така ситуаційно-композиційна форма мовлення, коли мовець і слухач перебувають у безпосередньому словесному контакті, а власне комунікативний процес становить активну мов-леннєву взаємодію: висловлення (репліки) одного змінюються висловленнями (репліками) іншого, мовець і слухач весь час міняються ролями [2, 139].

Пряме мовлення завжди діалогічне, або, рідше, полілогічне, у якому слова автора передаються без супровідних слів автора або доповнюються ними. Діалоги, особливо розмовно-побутові, на відміну від монологів, здебільшого експресивно, емоційно наснаженіші, бо формуються за таких мовленнєвих ситуацій, які лише іноді почуттєво нейтральні [1, 346].

Діалогу належить важлива роль у створенні комічного ефекту. Це пояснюється тим, що його формує не поодиноке слово з відповідним змісто-вим навантаженням, а змістове «переплетення», доповнення, протилежність у плані змісту реплік мовців.

Діалог вивчається мовознавцями довгий період. Аналізом цього феномена, зокрема, цікавляться П.С. Дудик [1], Д.Х. Баранник [2],

О.В. Яшенкова [3] та ін., але він ще мало дослідже-ний з погляду його здатності бути одним із засобів творення комічного ефекту. Тому обрана тема нашої статті є досить актуальною.

Мета написання статті полягає у дослідженні діалогу як засобу комізму. Завдання статті -- виявити діалог з виразним комічним забарвленням та пояснити чинники формування комічного ефекту.

Комічний ефект у діалогах уможливлюють різноманітні чинники. До найважливіших відно-симо:

1. Недоречне використання в діалозі слів, наслідування мови і поведінки людей, які властиві для відомих усім ритуалів у відповідній ситуації:

«Розмахуючи кадилом, зробленим з баклажана, виступав попереду Микола, за ним я і Ванько несли на марах «покійника», а позаду, як і годиться, -- качурова жінка.

-- Господи помилуй!Господи помилуй!Господи помилуй! -- наслідуючи попа, вимахував кадилом Микола.

-- Упокой, Господи, раба Божого Качура, що погиб наглою смертю і переставився-а! А-амі-нь!

-- А-амінь! -- дружно підхоплювали ми. Сонька щиро голосила-виводила за покійником:

-- Та куди ж ти від нас іде-ш? Та на кого ж ти мене, сиротину, покида-а-єш?» [3].

2. Кожен з учасників вкладає у стрижневе в діалозі слово своє значення. Це, зокрема, один із способів творення так званого «чорного» гумору:

«-- Тиша повна! Думаєте, ви всі такі кгм... мудрі тутай, що б мене перебивати? Та я вас кгм.. кгм...от ви, Юра. Я, наприклад, маю кгм... запасний аеродром, а ви маєте? Га? От хтось із вас має запасний аеродром? Що ви всі такі мудрі тутай? Що мене перебивати?...

Мертво впала тиша. Було чутно, як у секре-тарки гуде, виспівуючи Javaнською говіркою свої кремнієві колядки комп'ютер. Надривно схлипнула котрась із вчительок англійської.

-- А не треба нас лякати, -- несподівано про-мовив пан Ярослав. -- Ми всі маємо запасний аеродром. Не ви один. Всі. Он там, -- і хімік виразно кивнув головою в бік міднобуківського кладовища» [2, 157].

3. Персонаж твору спочатку вдає, що не зро-зумів співрозмовника, а потім використовує однаковий або подібний набір слів, але з певною метою, зокрема, для уникнення можливих непри-ємностей:

«-- Ви з якого музею будете? -- замість «здрастуйте» гукав утретє до мене тракторист. Тональна перспектива ставала тональною.

Я кліпнув очима, й посеред мого пейзажу знову відбувся реальний бульдозер, правда вимкнутий.

-- Що?

-- З якого, питаю, музею будете? -- напо-лягав чоловік. Що я збагнув: усі вони вважають, що кожен художник ходить на роботу, працює в музеях. Він кліпав, знизував плечима, поводився надто загадково, як на механізатора. Тому я прикинувся, щоб не мати неприємностей на плєнері.

-- Я з музею Репіна буду» [5, 31].

4. Мовний потік, зрозумілий персонажам, викликає у когось із них свої, невідомі іншим асо-ціації:

«-- Але мало кгм..того! -- директор по-нараторськи витримав паузу. -- Ви ще й зали-цялися кгм... до своїх... кгм... Учнів! Кгм!...та то взагалі КГМ!... чорт знає шо! То не просто кгм... забавки! То..кгм.. попросту КАРИГІДНЕ!

Банзай стерп увесь ураз -- від кінчика носа до мізинців на ногах.

-- Шо ви маєте...

Знову вибухнув божевільно радісним сміхом біолог: «Каригідне! Ой, не можу, каригідне!» [2, 156-157].

5. Персонажі мають різний інтелектуальний рівень:

«Картина була пройнята справжнім почут-тям впевненості, бадьорості і сили. Венера стояла скорботна і дивилася на Сідалковського такими очима, що йому захотілося плакати.

-- Бідний Боттічелі-Філіпеті, -- промовив Сідалковський.

-- Що ви сказали? -- повернулася Карапет.

-- Я сказав: «Господи, як ти схожа на гос-подарку цього дому», -- але по-італійськи» [10, 79].

6. Один із персонажів немає елементарних освітньо-культурних знань:

«-- Чичиков був? -- таємничим шепотом спитав Гнатко.

-- Ні.

-- А Ноздрьов?

-- Не бачила.

-- А Собакевич?

-- Та ви скажіть, який він на внєшність.

-- Село, -- зареготав Гнатко, -- темрява! Гоголя не читала. Прожила життя й не читала Гоголя! Бабо Надю!» [6, 404].

7. Несподіваний наслідок процесу градації характеристики персонажів чи осіб, не присутніх під час розмови:

«-- Я хочу підняти цей тост за свій ідеал, -- нарешті перекричав Ґалаган -- за той ідеал, який я, як художник, все життя омріював. Так от: жінка, по-перше, має бути брюнеткою, й з дуже- дуже довгими ногами, і щоб бюст не менший. Риси обличчя? Щоб вони були європейськими і східними водночас...

-- Та це ж він змалював ідеал своєї молодості. Знаєш кого? -- шепотів Коша. -- Це ж він описує Джеккі Кеннеді.

...щоб вона була інтелектуалкою. Але дуже- дуже ввічливою. Але й сексуальною. І водночас -- ніжною...

Запала мовчанка.

-- Хороший тост, -- постановила Ганна. -- Ти змалював таку, чи є вона на Землі взагалі. Щоб усі позитивні риси геть зійшлися в одній особі. Не перебивай! Так от: якщо така існує -- так воно чи ні, але напевне тобі скажу: що така на кого хоч, а на такого задрипанця, як ти Ґалагане, й не гляне, це точно!» [6, 404].

8. Можливе й таке діалогічне оформлення, коли кожен з персонажів цікавиться чимось таким, на що співрозмовник не дає відповіді, оскільки говорить про своє. Отже, комічним виступає так званий комунікативний саботаж -- прийом мовленнєвого впливу, що виражає прихований опір і спрямований на ігнорування змістової частини висловлення з метою ухилення від спілкування, перекручення або приховування інформації [11, 182]:

«-- Звідки ти це знаєш, -- не вгавав Крячко. -- Це ти вигадала навмисне, щоби.

-- Знаєш, -- відказала вона, -- я сьогодні з'їла нечищене яблуко. А потім подумала, а чи не багато буде, якщо я з'їм ще й банан? Коли відчула ізсередини схвалення, то так і зробила і вже потім зрозуміла, що так було вірно, тому я додала ще двоє горіхів» [5, 45-46].

9. Один учасник діалогу в репліці манеру ведення розмови іншого персонажа:

«-- Ясно, а музику яку слухаєш?

-- Ну-у-у... «Атпєтиє машеннікі»... мов чюв «Запрєщьонниє барабаньщікі»? А так -- тіпа Ірину Білик, «Рукі ввєрх»... а ти шо?

Банзай подумки сплеснув долонями у драма-тичному жасі: ну викапана тобі Соля!

-- Ну-у-у... -- завив він, наслідуючи її інтонації та зберігаючи на лиці блаженність юродивого... -- а так там всякі тіпа сестри Байко, «Льомв- Льом», Алсу, «Рукі ввєрх» там, «Запрєщьонниє барабаньшшікі», ну ти поняла» [2, 48].

10. Учасники діалогу по черзі виокремлюють з репліки мовця якесь слово і роблять його зміс-товим центром свого речення:

«-- Я, Хомо, як отой циган, маю дві шкури: одну оддам, ні обміняю, а в другій сама зостанусь, за оцю жилетку чорного сатину я віддала смушеву шапку

-- Одарко, -- дорікав їй, -- хто міняє, той не має.

-- Я маю -- і ти матимеш, бо до жилетки я доплату взяла хромові чоботи, я віддала хромові чоботи, я віддала славну телячу шкуру, але й сама вже мусила доплатити...

-- Одарко, міняйло без штанів ходить...

-- Хомо, буває, що міняють бика на індика чи шило на швайку, а я таки не прогадала. Ну, довелося капосному спекулянтові півока могоричу поставити, бо любить випити.

-- Ага, бич на бич, аби могорич.

-- Хомо, старці колись у давнину паліччям мінялись -- і то заморичували!» [1, 65].

11. Персонажі мають слухові вади, тому повторюють власні запитання:

«-- Ти не в буфет?

-- Не в буфет...

-- А я думав, що ти не в буфет.

-- Ти читав?

-- Читав»

-- А я думав, що ти читав...» [1, 363].

12. Учасники діалогу користуються сленгом, який незрозумілий іншим:

«-- Встаньте, -- кажу, -- з асфальту, засту-дитесь!

-- Шершав, морщино, асфальт!

-- Як це, кажу, -- шершав?

-- Лапками, лапками! На норд-ост, та по меридіану.

-- Це ви про мої ноги? -- перепитую» [7, 189].

Діалог має великі можливості для створення комічної ситуації. Комічне у діалозі уможливлюють різноманітні мовні і позамовні фактори. Дослідження мовних засобів комічного можна продовжити у процесі вивчення інших понять синтаксису.

діалог комічний мовний

ДЖЕРЕЛА

1. Дудик П.С. Синтаксис української мови: підручник / П.С. Дудик, Л.В. Прокопчук. -- К. : ВЦ «Акамемія, 2010. -- 384 с. (Серія «Альма-матер»).

2. «Українська мова». Енциклопедія / [Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П. Зяблюк та ін.]. -- К. : «Укр. енцикл.», 2000. -- 752 с.:іл.

3. Яшенкова О.В. Основи теорії мовної комунікації: навч. посіб. / О.В. Яшенкова. -- К. : ВЦ «Академія», 2010. -- 312 с. (Серія «Альма-матер»).

Размещено на Allbest.ru