Українські прізвища, пов’язані з юриспруденцією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

УДК 811.161.2'373.232.1

Українські прізвища, пов'язані з юриспруденцією

Поповський А.М.

доктор філологічних наук, професор

Висвітлено витоки української юридичної термінології, на основі якої в процесі суспільного розвитку формувалися лексико-семантичні функції мовних одиниць за певними ознаками та словотвірна організація прізвищних назв, їх етимологія.

Ключові слова: апелятив, етимологія, лексема, прізвища, семантика, словотвір, юридичні терміни.

Рассмотрены истоки украинской юридической терминологии, на основании которой в процессе общественного развития формировались лексико-семантические функции языковых единиц по определенным признакам и словообразовательная организация фамильных названий, их этимология.

Ключевые слова: апеллятив, этимология, лексема, фамилия, семантика, словообразование, юридические термины.

Lexical semantic functions of language units with specific characteristics and morphological organization of family names and their etymology were formed on the basis of social development process.

Keywords: appellative, etymology, token, name, semantics, wordformation, legal terms.

Українська юридична термінологія має глибокі корені, про які можемо говорити на підставі свідчень із «найстаріших зразків актового язика і юридичної термінології дохристиянської Русі Х століття» [Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: підручник. - Львів, 1994. - С. 21]. Вона належить до найдавніших шарів лексичної системи й бере свій початок від часів Княжої доби, де простежується в юридично-діловій літературі. У перших політичних трактатах наших пращурів - «Слово про Закон і благодать» митрополита Іларіона, «Молєніє» Даниїла Заточника та кілька дарчих грамот, яким передували договори руських князів із греками - формулювалося вже уявлення про правові форми реалізації влади та організації правосуддя. «Руська Правда» (1054) - одна із древніх пам'яток права українського народу, в якій найповніше представлено рівень юридичного мислення тогочасного суспільства. Вона була першим писаним судебником східних слов'ян (термін «правда» означає тут закон), який пізніше став зразком для подібних зведень законів у Литовському князівстві та інших країнах.

Як відомо, українські прізвища виникли досить недавно. Літописи та пам'ятки Київської Русі фіксують здебільшого імена Олег, Святослав, Ігор, Добриня тощо. Лише з XIII ст. у писемних джерелах зустрічаються додані до імен назви, які можна розглядати як прізвиська чи прізвища. Уперше фіксуються українські антропоніми тодішньої суспільної верхівки в грамотах XIV- XV ст.: князь Іван Васильович Чорторийський, пан Волчко Рогатинський.

Основна ж маса населення України - селяни - лишалися без зафіксованих прізвищ. За тодішнього суспільного ладу закріпаченому люду прізвища не були потрібні, їм вистачало імені та вуличної клички.

На думку Івана Франка, початок закріплення прізвищ як спадкових родових назв поклало на Україні духовенство. А вже наприкінці XVIII - початку XIX ст. в умовах Російської та Австро-Угорської імперії за українськими селянами закріпилися постійні родові назви.

Основним матеріалом для творення українських прізвищ були чотири джерела, а саме: а) імена - Іванів, Іваненко, Іванченко; б) назви місця проживання чи походження - Подоляк, Волинюк, Німчук, Швед; в) назви постійного заняття (професії) - Рибалка, Козак, Бортник, Маляр, Коваль, Ткаченко; г) індивідуальні ознаки - Рудий, Заїка, Головатий, Кривий.

У процесі становлення судочинних органів та органів правопорядку формувалися прізвища осіб на основі тих загальномовних назв, які уособлювали функціональні обов'язки певних ланок правоохоронної системи. Такі номінативні одиниці засвідчені не тільки у зразках народної творчості: А винъ рятує звызня / в 'язня - А.П./ съ темныци (Малинка, 436), діловій документації: «_то письмо пишу и васъ прошу, батьку, атамане кошовий, и ты, пане судья войсковый поклонъ отъ меня приняти, старшинам и войску сказати, что я встмъ вамъ приятель втрный и доброжелатель нелицемерный (ПК, 19), але й у художній літературі:

[Харитон:] А я оце думаю кинутись до мирового (Кроп., ІІ, 1958, 46).

«Справжнього її прізвища більшість односельців не знала.

Я теж знав її тільки по-вуличному - Судіїха. Була колись замужем за суддею.

На днях дочка Судіїхи Ніна розповідає моїй дружині:

- Ой, моя мама скаржиться: що ж воно буде, як прийде старість?

- А скільки років Судіїсі?» - запитую дружину.

- Казала Ніна, за два тижні буде рівно дев 'яносто» (Чернецький: 5); та наукових роботах: «.. .частина аналізованих іменувань мотивована назвами адміністративних посад: Войтикові, Возні, Возняки (пор. возняк < возний «судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві і на Україні до ХІХ ст.» - СУМ І, 725), Ратушні (пор. ратушний «член міського чи сільського управління» - Гр. 4, 7), Солтисові (пор. солтис «у Зах. Україні до 1939 р. сільський староста - СУМ 9, 452); Зекові (с. Смолин Явор.), Злодії (с. Уріж Дрг) [Наливайко, 594], Прокурор - житель с. Побіч Злч, який у юності хотів бути прокурором; Сексота - житель с. Ільник Трк; пор. з рос. «секретный сотрудник», «людина, яка любить підслуховувати і розносити плітки» [Наливайко, 470, 487], Фольта < з угор. folt перен. людина із заплямованою репутацією (Фаріон, 301). Іноді використовуються як псевдоніми: «В. Масляк (псевдоніми - Вуйко, Владзьо, Судислав) - прозаїк, поет, журналіст» [Кульбабська, 18], Правник - Дністренський Станіслав, Юрист - Бачинський Лев [Дей, 313, 404], а також зустрічаються в довідниках: Юриста (ТД ДДУВС: 38) тощо.

Найбільш поширеними серед них в українській мові є прізвища, що утворилися суфіксальним способом на основі слова с у д: Судець (СОЕ: 221; УРЕ, т. 11: 46), Суддєв (Нж, 26.08.1993, с. 1), Суддя (Глуховцева, 2, с. 239; Новікова: 801; Суд., 16-18), Судейко (Горп., Корн., 224; Новікова: 801), Судейченко, Су- денко (Новікова, 801; СПМД: 406), Судзиловський (УРЕ, т. 11: 46), Судик (СПМД: 406), Судилов (СПЧ: 339), Судиловський, Суділовський (Новікова: 801; СПМД: 406; СПЧ: 339), Судієнко (УРЕ, т. 11: 47), Судин, Судін, Судьїн (Глуховцева, ІІ, с. 239; Павл.: 339, 347; СПЧ: 339; Новікова: 801; Укр. радіо, 17.03.2012), Судковський (УРЕ, т. 11: 47), Суднач, Судник (Новікова: 801), Су- дников, Судникова (Глуховцева, 2, с. 239; СПМД: 406), Судникович, Судницин (Глуховцева, 2, с. 239; СПМД: 406), Судов (Новікова: 801), Судовенко (АА), Судома (СОЕ: 314; Укр. радіо, 1.05.1990; Яцій: 314), Судовський (Новікова: 801), Судовщикова (УРЕ, т. 11: 53), Судимей, Судомей, Судомора (Глуховцева, 2, 768; Кравч., ПЛ, 152), Сютка < Cут(д)ъ < Суд(ислав) [Фаріон, 292].

За допомогою основоскладання утворилися: Кривосуд (Горп., ПСН, 64; Реєстр, 334), Правосуд (Глуховцева, 2, с. 150; Кравч., ПЛ, 151; Укр. радіо, 25.03.2007; Укр. слово, 19-25.02.2014, с. 13.), Правосудов, Правосудович (СПМД: 339; Укр. радіо, 22.10.2014), Самосуд (АА; Горп. ПСУ: 64, 226, 267, 394; Кравч., ПЛ: 161,191; Реєстр: 229), Судоспор (Падалка: 256), Самосудов, Самосудова (СПМД: 369; Горп. БПБ, 301), Самосудчик (Ромащук: 31), Судислав (ЕУ, т. 8: 3092), Судомора (УРЕ, т. 11: 53), Судоплатов (СПМД: 406), Ясудович (СПМД: 496).

На позначення осіб, пов'язаних з правоохоронною діяльністю, в українському антропоніміконі з'явилися: Законов, Засідателєв, Клюшник (Глуховцева, І, с. 273, 277, 330), Комендант, Комендатенко, Комісаренко, Кордонсь- кий (Глуховцева, І, 343, 349), Праведник (ШП, 17.07.2013, с. 8), Правник (ВУМЛ, 21), Правдивий, Правдин, Правдюк, Свобода (Глуховцева, ІІ, с. 149, 150, 195), Адвокат (АА); Шенбель < з пол. szambel[an] ”підкоморний“ < підкоморій (іст.). У давнину - суддя, який займався межуванням володінь (СТСУМ, 543) [Фаріон, 314]; Коморний (Кравч., ПЛ: 155); Комораш < угор. ''службовець палати“, ''передовий дворянин“ (Чучка: 279); Коморник < ''адвокат, нотаріус^ (Фаріон, 210), 'помічник підкоморного“ (ЕУ, т. 3: 1092); Мандатор - ”за панщизняних часів урядовець, що виконував роль судді“ (СПЧ, 225); Ходак, Ходаківський, Ходаковський, Ходакевич, Ходан, Ходенко, Ходаницький, Ходанич, Ходанович, Ходанков, Ходаренко, Ходацький < ходак 'заступник, адвокат“ (Гр., 1:407) [СПЧ, 371; Новикова: 887; Фаріон: 169].

Деякі прізвища одіозних суспільних постатей стали об'єктом розвінчання комуністичної ідеології в сучасній періодиці, як-от: «Релігійне і патріотичне фарисейство процвітає з давніх-давен. Вражає те, що українців, які кров 'ю записалися в книгу пам'яти, у нас багато, а тим часом тих, що паразитують на українському патріотизмі, куди більше. Не будемо говорити про більшовицьких агентів типу генерала Судоплатова чи Сташинського - вони явно переважали усіх патріотичною фразою. А таких вишколених імітаторів було безліч. Їх купують і навчають» (Сверст., 1).

Проте й це ще далеко не повний реєстр українських антропонімів, утворених на основі лише слова с у д, яке має прозору семантику. Звичайно, що цілісна система українських прізвищ, пов'язаних із юридичною діяльністю, досить розмаїта й своєрідна, коли б простежити її формування на різних етапах розвитку українського суспільства.

Походження й творення українських прізвищ, пов'язаних з правоохоронною діяльністю людини, має свою специфіку. Найбільш вживані загальномовні одиниці такого типу засвідчені не тільки в різножанрових писемних пам'ятках та документах судочинства, але й в народній творчості, художній літературі від Київської Русі й аж до наших днів.

Безперечно, що давні канцелярії, зокрема суди, не могли обійтися без писарів і возних, функціональні обов'язки яких були доступними для простого народу, а відтак і сприяли поширенню прізвищ, утворених від цих назв: Писар, Писаренко, Писаревський, Писарчук (Редько, СУП, 39; Кравч., ПЛ: 167; ХХУ, 755-756). На основі слова возний - «судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві й на Україні (до ХІХ ст.) поступово сформувалися такі антропоніми, як-от: «Возняк, Вожня'к, Во'жняк < правдоподібно від возний - “судовий пристав” (Чучка: 121), Возний, Возинкевич, Вознюк, Возняк (Редько, ДУП, 87; СУП: 39; Кравч., ПЛ: 160; Фаріон: 159), Возниченко, Воз- ничевич, Вознянський (АА, І). Як загальновживані в народній мові, вони наявні також і в художніх творах: [Наталка:] Ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду; та й по всьому я Вам не під пару (Котляр., ІІ, 1953, 7); Чи був ще в 1817-1818 роках возний - не знаю, у законах я не зміг знайти, коли цей титул скасовано (Мирний, V, 1955, 407)» [СУМ, І , 725].

Досить продуктивним виявилося у живому народному мовленні слово війт [Війт, та, м. 1) Въ старой Украині глава городского общества и председатель коллегіи судей въ старому украинскомъ городскомъ суді (Грін. І, 236)], на основі якого в сучасному антропоніміконі маємо такі похідні, як: Війт, Війтенко, Війтина, Війтинський, Війтишин, Війтович, Вітовський, Вітошинський, Вой- тик, Войтикович, Войтиковський, Войтеховський, Войто'вич,, Войтови'ч, Войтун, Войтанич “дружина Войти або Войта'' (Редько: 85-87; Чучка: 121), Войтишин, Войтків, Войтус (Фаріон: 160), Войт, Войта, Войтанович, Воитєн- ко, Войтенко, Войтенок, Войтенюк, Войтехович, Войтик, Войтишан, Войтишин, Войтків, Войтішкін, Войткевич, Войтко, Войтковський, Войтов, Войтович, Войтовський, Войтус, Войтух, Войтьчєнько, Войтюк, Войтюков, Войтюшенко, Войцех, Войцєх, Войцеховський, Войцехович, Войцеховський, Войцик, Войциковський, Вуйт, Вуйтик (Новикова: 164; АВ, 2012, № 3, с. 152; Горп. НПАСД, 199; Горп. ПСУ, 39; Кравч., ПЛ: 160, 168; Масюк: 285; Реєстр., 308, 317; Фаріон: 160, 161), Пустовойт, Пустовойтов (Глуховцева, ІІ, с. 159; Пада- лка: 241; СПМД: 346; Редько: 186), Пустовіт < Пустовійт, Пустовоитєнко, Пустовойтенко, (Реєстр., 308; СПМД: 346; ХХУ: 803-804); Старовойт, Ста- ровойтенко Старовайтов, Старовойтов (Глуховцева, ІІ, с. 229, 230; Горп., Корн., 223; Новикова: 788; Падалка: 254; СПМД: 399; ШП, 11.01.2012, № 1-2, с.7; Укр. слово, 4-17.01.2012, № 1-2, с. 11).

Антропонім Присяжний (Присяжний, а, е. заст. 1. Який заприсягнув кому-небудь. 2. Помічник сільського старости. 3. У суді - особа, що на певний час залучається в розгляді справ [СУМ, V, 56]) у творенні похідних значно поступається похідним до слів суд і війт. Тут маємо такі сталі номінації: Присижник, Присяжний, Присяжнів, Присяжнюк (Глуховцева, ІІ, с. 152; Горп., Корн., 216; Горп. НПАСД, 195; ЗД, 10-16.06.2008, с. 4; Кравч., ПЛ, 155; СПУ, 288-289; СПМД: 341, 344; ХХУ, 793-794), Присяжна, Присяжник, Присяжнюк (Падалка: 240).

На основі лексеми ратуша [Ратуша, -і, ж. (польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок). Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений (СТСУМ, 612); Ратушний, а, е. 1) Относящейся къ ратушъ. Членъ городского или сельского управленія (Грин., IV, 7)] утворилися такі призіща: Ратуш, Ратуша, Ратушко, Ратушна, Ратушний, Ратушенко, Ратушняк (Горп., БПБ, 298; Новикова: 698; СПЧ, 297; УРЕ, IX, 288; Фаріон: 271).

Рідше зустрічаються Мировий < У царській Росії - пов'язаний з органами, які розглядали дрібні кримінальні й цивільні справи, мировий суддя [СУМ, IV, 714], Мировський (СПЧ: 237), Мировецький, Мировецька (Чабан., ІІ, 280) та Солтис < солтис (іст.) «сільський староста (в Західній Україні) - запозичення з польської мови soitys «сільський староста; представник селян у народній раді» [ЕСУМ, V, 350], Солтис, Солтисюк, Солтіс, Солтовський, Солтус (Глуховцева, II, с. 225; Новикова: 781; Павл., 344), Солтик, Солтусе- нко (Горп. ПСУ, 228); Солтикевич (Фаріон: 286), Староста, Старостенко, Старостин (Глуховцева, II, с. 230).

Охоронні та громадсько-організаційні функції в українському суспільстві виконувалися відповідно до його потреб і успадковувалися прізвищевими назвами їх виконавців. Основою для таких номенів стали «застарілі в сучасній українській мові лексеми: Боровий (боровий ''лісовий сторож“ [Желехівський, I, с. 40]), Бурмістр < бурмістр, іст. 1. Те саме, що бургомістр. 2. За часів кріпацтва - призначений поміщиком староста над селянами (СТСУМ, 76) [Фаріон: 152], Ворітний (ворітний ”той, хто стереже ворота“; Гайовий (гайовий "лісовий сторож “) [Грінч. I, с. 254, 266]), Лановий (лановий "наглядач за польовими роботами у поміщика, “ 'польовий сторож“; Царинний (царинний 'польовий сторож“ [Желехівський, II, с. 1050]), Побережний (побережник 'лісовий сторож, лісник,“ Гуменний (гуменний заст. 'прикажчик, що організував роботу на гумні (току) поміщика“) [Грінч. I, с. 340], Мостовий (мостовий заст. ”той, хто збирав податок за проїзд через міст“, Дворовий (дворовий заст. ”який обслуговував панський двір і жив при ньому“)» [Вирста, с. 186-187], Повещенко ”той, хто розносив судові повістки“ (ТД ДДУВС: 13), Осауленко (PI3, с. 469) < Осавула, ли, м. 1) Осавул. 2) Помъщичш разсыльный, помъщичш приказчикъ. Ле- виц. I. 31. Звелів пан двом осавулам витягти жида з хати. Грин. II. 232 [Грінч., III, с. 64], Жовнір (Укр. радіо, 27.12.2009), Жовніренко (PI3: 394), Жов- нерко (ТД ДДУВС: 14), Накапала < накапати 'доносити, звинувачувати когось у чомусь“ (Фаріон: 250), Повірений, Повєрений, Повєренних (СПМД: 327), Пристав, Приставной (СПМД: 341), Райтар < рейтар ”кінний солдат“, охоронець (Фаріон: 270), Рейтаровський (СПМ: 353), Соцький, Соценко (СПМД: 396) - «нижчий поліцейський служитель на селі у дореволюційній Росії та в Україні, якого обирали на сільській сходці» [СТСУ: 665], Становий (СПМД: 398) - «начальник поліцейської дільниці в сільській місцевості в дореволюційній Росії та в Україні» [СТСУМ: 673]; Тивун, Тивонюк < діал. тивон ”нагля- дач“ (Фаріон: 293), Шандаренко (СПМД: 934).

З-поміж прізвищ, причетних до юриспруденції, слід виділити такі, що утворилися від назв установ, де тримають порушників суспільного спокою. В українській мові така установа в різні часи удостоїлася таких назв, синонімічний ряд яких досить розмаїтий: «В'язниця (приміщення, де тримають в'язнів), тюрма, тюряга розм., зневажл., темниця заст., поет., острог заст., яма заст., кримінал заст., поруб заст., куна заст., затвор заст., хурдига заст., розм., коза заст., розм., казенка діал., цюпа діал., фурдига діал. рідше, централ заст., централка заст. розм. (в дорев. Росії - центральна каторжна тюрма перев. для політичних в'язнів); арештантська, арешт заст., буцегарня заст. розм., темна заст., холодна заст., чорна заст. (приміщення для тимчасового утримання арештованих, в'язнів)» [ССУМ, I, 320; СУМ, X, 68]; казня діал. - ''тюремна камера“ та ін. Такі номінативи широко використовуються в художній літературі: Пошіптували, що я пристав до банди Шугая. Тепер я персона нон грата, мені шкірилася темниця, суд... Відсидів я і в румунській цюпі, скусив глевкої мамалиги (Дочинець, 97, 111); п е р і о д и ц і: Проте за якийсь час міліціянти знову мене зловили, знову вивихнули мою руку, вдягли мені кайданки, пристебнули до металевого паркану: чекали викликаного «Беркуту» (Укр. слово, 2012, № 37, 12-18.09, с. 3). Відповідно до поданих вище апелятивів у сучасній українській мові маємо прізвища Буци- ченко (Кравченко ПЛ: 168), В'язень (АА), В'язінько «той, хто народився у в'язниці» (ТД ДДУВС: 31), Вязинько (СПМД: 86); Тюрменко, Тюрьменко, Тюряк, Тюряков (Бористен, 1999, № 7, с.15; СПМД: 428); Темник, Темненко, Темниченко; Темничний, Тємниченко (Дн. обл. радіо, 14.04.2012; Реєстр., 309; Укр. радіо, 28.08.2013) - ``сторож при темниці''(Грін. IV, 254), (АВ, 2012, № 3, с. 132; СПМД: 415), Острога, Острогов (СПМД: 306), Острозький (ЕУ, V, 1901); Зарубій (Глуховцева, 1, с. 277), Поруб, Порубай, Порубаєв (АА; СПМД: 336); Казнодій, Казнин - 'наглядач за тюремними камерами“; Кун, Кунавич, Кунаєв, Кунах, Куник (СПМД: 224), Кундицький, Куненко, (АВ, 2012, № 3, с.195, 157); Цупа < від апел. цюпа “темний підвал, тюрма'' (Гр IV 439; СПЧ, 377), Цупанич < від апел. Цупаня - ``дружина Цупи''+ -ич (Чучка: 596), Цюпа, Цюпак, Цюпило, Цюпко (АВ, 2012, № 3, с. 223; СПМД: 455; РІЗ6: 545), Цюпало, Цюпич, Цюп'як (СПЧ: 377), Цюпасник (АА) - ``арештант, якого переправляють етапом'' (СУМ, ХІ, 254); Фурдига, Фурдуй, Фурдак (СПМ6: 440) < від апел. фурдига “в'язниця'': - Я з фурдиги. - Мокра і розпатлана, страшніша за всі привиди, стояла [Ольга] в хаті і просилася (Кач. ІІ, 1958, 73) [СУМ, Х, 654]; Холод, Холоденко, Холодзинський, Холодилов, Холодний, Холодов, Холоднюк, Холодняк (Горп. ПСУ, 43; Кравч. ПЛ 193; Новикова: 888-889; СПМД: 446; ХХУ: 1023-1024), Холодай, Холодинський, Холодій, Холодницький (Редько, ДУП, 230), Холодей, Холодита (Фаріон: 304).

Певний прошарок становлять прізвиськові назви, пов'язані з арештантським приладдям (диба, кайдани, кайданки, ланцюги, замки, колодки, шпанга< кайдани, якими в австрійському війську, караючи солдат, сковували ногу з рукою (Франко, І, 750) тощо), яке запобігає спротиву в'язня та його втечі з-під варти: Кайдан (Кравч., ПЛ, 161); (пор. «к а й д а н и - залізні ланцюги з кільцями, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах арештованого, в'язня; те, що зв'язує людину, позбавляє її волі») [НТСУМ, Т. І, с. 343]; «Диби, бів, ж. мн. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. КС 1885. Х. 231. Забили їх у диби. Рудч. Ск. І. 210. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в залізочку. Ум. Дибки, дибиці, дибці. К. Досв. 107. Ой дубові дибки, залізні кайдани! По степах ви, по комишах наших розганяли. К. 107. Ой на ноги диби, на руки диби ці, - оце тобі, вражий сину, славні молодиці. Лавр. 61 (Грін. І: 381 ) > «д и б а - колода, яку накладали на ноги або на руки чи шию арештанта» [СТСУМ: 199]) Диба, Дибач, Дибич, Дибів, Дибенко, Дибицький (Новикова: 253; СПЧ: 120; Чучка: 194; Фаріон: 185) Дибченко (ТД ДДУВС: 28); Кайда, Кайданик, Кайданник, Кайданович, Кайдаш, Кайдашко, Кайданенко (Глухов- цева, 1, с. 3004; Падалка: 114, с. 202; РІЗ: 404; СПМД: 171; ХХУ: 389), Кайдас

— Мк. < Пол. П -- ще Kajdas, яке походить від апел. kajda -- футляр, у якому косар носить точильний брусок“ (Rymut 366), [Чучка: 245] Кандала, Кандела, Свір, Свірніченко, Свіргун, Свірнічук (АА) < [Свірні, нів, м. мн. Кандали. А замкнули та Пилипка у желізні свірні. Гол. І, 161 (Грін. IV, 108)], Колода, Коло- дчак, Колодійчик, Колодієнко, Колодко, Колодченко (Кравч., ПЛ, 158, 163,170; СА ДДУВС, 2012; Фаріон: 210), Заколодний, Колодка, Колодний, Колодко, Ко- лодюк (Глуховцева, І, с. 340), Колодько (Горп. ПСУ, 37).

Місця заслання та назви засуджених теж відіграли свою роль у творенні українських прізвиськ і прізвищ, як-от: Сибір, Сибірний (АА; АВ, 2012, № 3, с. 20; Горп. ПСУ, 26), Сибірин, Сибірна, Сибіркін, Сибірко, Сибірьов, Кара- тько, Каторжанов (Глуховцева, ІІ, 203), Сибірцев (Андрус., 501) < Сібір- ник, ка, м. 1) Сосланный въ Сибирь. 2) Злодій, разбойник; каторжний (Грін. FV, 124), Зек (Горп. ПСУ, 40), Тайожний (СПМД: 411).

За тими, хто займався крадіжками чужого майна, бандитизмом, шахрайством, хуліганством, закріпилися в народному мовленні прізвиськові, а потім офіційні прізвища типу Воров, Ворко, Грабун, Грабіненко, Грабуненко (АА; ТСМВ: 169; Д НГУ, 2012), Бандиїв<Бандій<банда [іт. banda -- загін злочинців, які чинять грабежі, розбої, вбивства (СТСУМ: 47)], Мантюк, Мантяк < Mant-iuk < манта ”дурисвіт, шахрай“ (Фаріон: 236); Падух < чес. апел. рaduch

— ''негідник, мерзотник“, або від старопол. апел. poduch -- ”бандит“, “гуль- тяй”, ”ледащо“, ”нікчема“ (Чучка: 424), Різун, Воловод < «волокрад», Шиш, Шишків < «злодій», Шмек < з пол. усічення від czmek[er] “прізвисько тютюнових стражників, які перехоплювали контрабанду», Шпиг < ”шпигун“ (Фа- ріон: 139, 160, 272, 315, 316), Заколотюк (Горп. ПСУ, 35), Шахрай, Шахрай- чук (Глуховцева, ІІ, 328; СПМД, 472), Швінда < з нім. der Schwindel ”шахрайство“ (Фаріон: 313), Шпантак, Шпанько -- 'хуліган, неавторитетний злочинець“ крим. ”член тюремної спільноти“ (Став., 380).

Зрідка трапляються прізвища, які віддзеркалюють виборчу систему різних громадських об'єднань, як-от: Данило Виборовєць (Реєстр., 333), Вибранець < вибранець ”обранець“ (Фаріон: 157), та іншомовного походження -- Маєр (СПЧ: 221), Майєр < нім. Mayer, Meyer “сільський староста; управитель панським маєтком; заможний селянин» [c. 460, Duden. Lexikon der Familiennamen. 2. Aufl. Mannheim u.a., 2008. 719 s.];[Електронний ресурс].ЦЕЬ:

https:// sites.google.com/ site/uaname/popularnist-prizvis/misca-1--10000 (Дата звернення: 15.04.2013); Рихтецький (СПЧ: 301) < нім. Richter ”суддя“, Шандар, Шандрюк, Шандрук, Шандро, (СПЧ: 390) < [шандар] «жандарм»; ч. (розм.) sandar «тс.»; - очевидно, запозичення з польської мови [ЕСУМ, VI, 376].

Як бачимо, ці антропоніми витворилися на загальнонародній мовній основі від слів, дотичних до правоохоронної діяльності людини. Проте не всі з них дали стійке підґрунтя для прізвищевих назв (яма, кримінал, затвор, централ, арешт та ін.) відповідно до етичних норм та звичаєвих традицій українського народу. Тепер важко виявити етимологію досить поширених від апелятивів чорний, холодний аналогічних прізвищ: які з них стосуються юриспруденції, а які мають іншу етимологію. Та попри все, слід ретельно продовжувати пошуки таких номенів, виявляючи нові антропоодиниці, породжені життєвими вимогами юридичної орієнтації.

прізвище семантичний етимологія юридичний

Умовні скорочення

АА - Авторський архів.

АВ - Атестаційний вісник Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. - Київ, 2012.

Андрус. - Андрусяк Михайло. Брати грому. - Коломия : «Вік», 2005.

Вирста - Вирста Наталя Богданівна. Становлення та розвиток антропонімії Покуття : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. - Тернопіль, 2012.

ВУМЛ - Науково-методичний журнал «Вивчаємо українську мову та літературу». - Харків, 2014, № 31-32.

Глух. - Глуховцева К.Д. Словник прізвищ жителів Луганщини: у 2 т. / К.Д.Глуховцева, І.Я. Глуховцева, В.В. Лєснова; за ред. проф. К.Д.Глуховцевої. - Луганськ : Вид-во ДЗ ,,ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011.

Горп. - Горпинич В.О. Прізвища Середньої Наддніпрянщини. - Д.: 2004.

Горп.БПБ - Горпинич В.О. Болгарські прізвища в сучасному антропоніміконі Бер- дянщини. - Д.: Нова ідеологія, 2010.

Горп., Корн., - Горпинич В.О., Корнієнко І.А. Антропонімія Дніпровського Припо- ріжжя і суміжних регіонів України : монографія / за ред. д. філол.н. проф. В.О.Горпинича // Ономастика і апелятиви. - Вип. 25. - Дніпропетровськ-Миколаїв : Вид-во «Іліон», 2006.

Горп. НПАСД - Горпинич В.О. Нариси з пропріальної та апелятивної словотвірної дериватології : монографія. Серія «Ономастика та апелятиви», вип. 37. - Дніпропетровськ : Нова ідеологія, 2012.

Горп. ПСУ - Горпинич В.О. Прізвища степової України. Словник. - Дніпропетровськ, ДДУ, 2000. - 408 с.

Грін. - Грінченко Б.Д. Словарь української мови. - К., 1907-1909. - Т. 1-4. (Перевидано фотоспособом).

Дей - Дей О.І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI - XX ст.) - К. : Наукова думка, 1969.

ДНГУ - Дошка «Святої перемоги імена» Національного гірничого університету м. Дніпропетровська, 2012 р.

Дн. обл.радіо - Дніпропетровське обласне радіо.

Дочинець - Дочинець Мирослав. Вічник. Сповідь на перевалі духу. - Мукачево : Карпатська вежа, 2011.

ЕУ - Енциклопедія українознавства : в 11 т. / гол. ред. проф. В. Кубійович. - Перевидання в Україні. - Львів, 1993-2003.

ЗД - Газета «Здоров'я і довголіття».

Кравченко - Кравченко Л.О. Прізвища Лубенщини. - К. : Факт, 2004.

Кроп. - Кропивницький М.Л. Твори в 6-ти томах - К. : Держлітвидав, 1958-1960.

Кульбабська - Кульбабська О.В. Вторинна предикація: семантична та морфолого- синтаксична типологія : автореферат дис. на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук. - Чернівці, 2011.

Малинка - Малинка А. Лирник Евдоким Мыкитович Мокровизъ // Кіевская Стари- на, 1894, август.

Масюк - Масюк Жанна Юріївна. Літературна онімія у творах про долю холмщан (на матеріалі текстів Й. Г. Струцюка) : дис. ... канд. філол. наук. - Луцьк, 2014.

Наливайко - Наливайко М.Я. Неофіційна антропонімія Львівщини : дис. канд. філол. наук. - Тернопіль, 2011.

Нж - «Наше життя». Районна громадсько-політична газета смт Магдалинівка Дніпропетровської обл..

Новикова - Новикова Ю.М. Практичний словозмінно-орфографічний словник прізвищ Центральної та Східної Донеччини / за ред. проф. Т.Ю. Ковалевської та проф. І.Є. Намакштанської. - Донецьк : «Вебер» (Донецька філія), 2007.

Павл. - Павликівська Наталія. Словник псевдонімів ОУН-УПА. - Вінниця : О.Власюк, 2007. - 440 с.

Падалка - Падалка Р.М. Динаміка прізвищ Донецької Слов'янщини : монографія / за ред. проф. В.О. Горпинича. - Ономастика і апелятиви, вип.. 36. - К.-Д. : АНВОУ, 2010.

ПК - Письмо Скаржинського кошовому Чеп'ЬгЬ, 20 мая 1793 г. // Кіевская Старина, 1897, отдЪлъ II, март.

РІЗ - Реабілітовані історією (Запорізька обл.) : науково-документальне видання. - РЗІ Запоріжжя «Дніпровський металург», 2004.

Редько - Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища. - К. : Наукова думка, 1966.

Реєстр - Реєстр Війська Запорозького 1649 року / підготував до друку О.В.Тодійчук та ін. - К. : Наукова думка, 1995.

СА ДДУВС - Список абітурієнтів Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 2012 року.

Сверст. - Сверстюк Євген. Коли сіль землі ізвітріє // Наша віра, 2010, № 7, липень.

СОЕ - Студії з ономастики та етимології, 2004 / відп. ред. О.П. Карпенко. - Київ, 2004.

СПМД - Російсько-український словник прізвищ мешканців м. Дніпропетровська /авт.-упоряд. Т.С. Пристайко, І.С. Попова, І.І. Турута, М.С. Ковальчук / за загальн. ред. проф. Т.С.Пристайко. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2007.

СПЧ - Словник прізвищ: практичний словозмінно-орфографічний (на матеріалі Че- рнівеччини). - Чернівці : Букрек, 2002

ССУМ - Словник синонімів української мови : в 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. - К. : Наук. думка, 2001.

Став. - Ставицька Л. Український жаргон. Словник. - К. : Критик, 2005.

СТСУМ - Сучасний тлумачний словник української мови: 60 000 слів / за заг.ред. д- ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. - Х. : ВД «Школа», 2007.

Суд. - Суддя Антон Миколайович. Функціонування контекстуальних синонімів- прикметників у німецькомовному художньому дискурсі: когнітивний та прагмастилістич- ний аспекти : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. - Запоріжжя, 2014.

СУМ - Словник української мови : в 11 т. - К. : Наук. думка, 1970-1980.

ТД ДДУВС - Телефонний довідник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ, 2006.

ТСМВ - Трагічні сторінки моєї Вітчизни: Голод 1932-1933 років у Кобеляцькому районі на Полтавщині: спогади, списки померлих / записи провів В. Голяник. - Вид. 3-тє, доп. - К. : Унів. вид-во ПУЛЬСАР, 2008.

Укр. радіо - Українське радіо.

УРЕ - Українська радянська енциклопедія. - Вид. 2-ге. - К. : Головна редакція УРЕ, 1978.

Укр. радіо - Українське радіо.

Укр. слово - Українське слово.

УРЕ - Українська радянська енциклопедія. - Вид. 2-ге. - К. : Головна редакція УРЕ, 1978.

Література

1. Фаріон - Фаріон І. Українські призвіщеві назви Прикарпатської Львівщини напр. XVIII - поч. XIX століття. - Львів : Літопис, 2001.

2. Франко - Іван Франко. Вибрані твори у трьох томах. - К. : Дніпро, 1973.

3. ХХУ - Хто є хто в Україні. - К. : К.І.С., 2006.

4. Чабан. - Чабаненко Віктор. Прізвиська Нижньої Наддніпрянщини (словник). - Кн. 1, 2. - Запоріжжя, 2005.

5. Чернецький - Чернецький Іван. Придебенції різних літ // Літературна Україна, 2009, 19 лютого.

6. Чучка - Чучка Павло. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний словник. - Львів : Світ, 2005.

7. ШП - Газета «Шлях перемоги».

8. Яцій - Яцій В.О. Прізвища Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області // Студії з ономастики та етимології. 2004 / відп. редактор О.П. Карпенко. - К., 2004.

Размещено на Allbest.ru