Концептуальна метафора як підґрунтя наукової теорії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський національний технічний університет

КОНЦЕПТУАЛЬНА МЕТАФОРА ЯК ПІДҐРУНТЯ НАУКОВОЇ ТЕОРІЇ

Кудрявцева Н.С.

Розвиток позитивістської концепції наукового знання завжди супроводжувався підсвідомим переконанням у нейтральності наукового дискурсу, так би мовити “нульовим ступенем” впливу на нього з боку природної мови, на противагу найвищою мірою ненадійному художньому дискурсу, який, послуговуючись метафорами та іншого роду стилістичними “штучками”, не здатен уникнути суб'єктивізму, що саме по собі є неприпустимим у науці. Ще з часів античної Греції головною настановою західної науки було безособове, механічне, деантропоморфне пояснення навколишньої дійсності, в контексті якого метафора вважалася фундаментально несумісною з будь-якими серйозними міркуваннями, а також непотрібною та інколи навіть руйнівною прикрасою будь-яких теоретичних побудов. Макс Блек колись зазначив із цього приводу, що привернути увагу до якоїсь метафори, що її використав філософ, означало принизити його як мислителя - те саме, що вихваляти логіка за його каліграфічний почерк [2]. Можна сказати, що це твердження М. Блека є двічі правильним для науковця.

Мова наукових теорій була піддана ретельному вивченню лише з появою теорії відносності А. Ейнштейна. Мова наукового дискурсу почала втрачати свою стабільність із визнанням подвійної природи світла, яке стало визначатися одночасно як частинка і як хвиля. Виявилося, що звичайна природна мова (наразі з індоєвропейської мовної сім'ї) завжди несе в собі логічне припущення про обов'язкове розрізнення між двома випадками: тобто за наявності двох протилежних тверджень Це частка / Це не частка, тільки одне з них може бути істинним. Визнання одночасної істинності двох протилежних тверджень зруйнувало не тільки фундаментальну відповідність між іменниками та їх специфічними означеннями, а також і центральну для класичної науки модель аргументації (або... або...).

Роль метафори у процесі наукового пізнання довгий час вивчалася здебільшого в межах філософії науки, однак з появою теорії концептуальної метафори (ТКМ) Дж. Лакоффа та М. Джонсона [3] утворився новий підхід до розгляду проблеми метафоризації наукового знання, що відбулося в парадигмі сучасної когнітивної лінгвістики.

Згідно з ТКМ метафора є властивістю мислення, а метафоричні вирази і вислови в мові є лише поверхневим вираженням концептуальних метафор, що лежать в їх основі. Таким чином, у межах ТКМ метафора здобуває нове визначення як “розуміння та сприйняття однієї речі в термінах іншої" [3, с. 5]. Наприклад, вважається, що підґрунтям таких метафоричних виразів, як Sally is a block of ice та warm relationship, є зв'язок між поняттями емоцій та фізичної температури, який можна узагальнити як EMOTION IS WARMTH (ЕМОЦІЯ Є ТЕПЛО). ТКМ передбачає визнання того факту, що більш широке метафоричне поняття EMOTION IS WARMTH позначає взаємозв'язок саме між поняттями про емоції та тепло, а не між словами, що ці поняття виражають. Дж. Лакофф і М. Джонсон стверджують, що концептуальні метафори мають досвідне походження і виникають, коли певне абстрактне поняття неодноразово пов'язується з певним фізичним відчуттям, через що автори ТКМ називають концептуальні метафори “матеріалізованими” (embodied). Концептуальні метафори підсилюються культурними практиками і настільки ґрунтовно закріплюються у звичайній мові, що часто стає дуже важко ідентифікувати метафоричну природу слів та виразів, що їх позначають.

У такий спосіб, реверсувавши типову процедуру пояснення того, яким саме чином взаємопов'язані слова з різних поняттєвих областей (domains) стають зрозумілими і набувають власного значення, через доведення попереднього існування метафоричних понять (концептуальних метафор) у мисленні, Дж. Лакофф і М. Джонсон надали доволі послідовний виклад функціонування метафори в мові, підкріплений значними емпіричними дослідженнями, проведеними протягом більше ніж за тридцять років з часу публікації їх відомої книги [3].

Разом із визнанням метафоричної ознаки мислення ТКМ дала підстави для розгляду метафори як засобу опису та категоризації навколишньої дійсності. Експерименти з розуміння вербальних метафор [5] переконливо довели, що люди не здатні ігнорувати метафоричні значення мовних одиниць, що дозволило поглянути на метафоризацію як на спосіб конструювання картини світу. Саме це розуміння метафори, розвинуте в межах когнітивного підходу, дає можливість визначити функціонування метафори як методології наукового дослідження [7] та підґрунтя наукової теорії взагалі.

В історії науки існує багато прикладів, коли певна концептуальна метафора складала основу тієї чи іншої концепції або навіть наукової картини світу, у такий спосіб реалізуючи функцію генерування наукових теорій. Одним із них є згадане вище розроблення теорії природи світла. На противагу корпускулярній теорії світла (СВІТЛО Є ПОТІК ЧАСТИНОК), яка довгий час панувала у фізиці, Х. Гюйгенсом була розроблена теорія світлових хвиль (за аналогією зі звуковими хвилями). Вона визначалася іншою концептуальною метафорою - СВІТЛО Є ЗВУК. Сьогодні у фізиці задіяні обидві когнітивні моделі залежно від того, яка реальна ситуація дійсності, пов'язана зі світлом, потребує опису.

Серед понять генетики також є такі, що включають запозичені та переосмислені елементи концептуальних сфер інших наук, зокрема фізики (напр., терміни відцентровий добір, тиск добору мають в основі концептуальну метафору ДОБІР Є (фізична) СИЛА). Утім, фізикалістські поняття є не єдиним джерелом подібної метафоризації - сучасне розуміння одного з головних об'єктів дослідження генетики ДНК, судячи з таких генетичних термінів, як редагування ДНК [1, с. 216], оператор (ДНК) [1, с. 173], помилка копіювання (ДНК) [1, с. 56], ґрунтується на концептуальній метафорі ДНК Є (кібернетична) ПРОГРАМА.

Функція репрезентації наукових теорій походить з розгляду метафори як підґрунтя теоретичної моделі. Слугуючи необхідною ланкою, що поєднує “донаукову” інтуїцію з концептуалізацією наукового досвіду, метафора виступає як специфічна мова для репрезентації певних абстрактних сутностей, умов або подій. У деяких контекстах метафорична репрезентація може бути навіть більш прийнятною, ніж її невербальна альтернатива, як, приміром, у випадку з метафорою, відомою під назвою “Кіт Шредінгера”*, яка часто з'являється в теоретичних дискусіях з інтерпретацій квантової механіки**. Спираючись на ТКМ, можемо визначити, що в цьому прикладі теоретична проблема суперпозиції (накладення) станів квантової системи концептуалізується в термінах зачиненої коробки, що визначається концептуальною метафорою СТАН Є КОНТЕЙНЕР.

Функція пояснення наукових теорій полягає у здатності метафоричної репрезентації до пояснення нових відкриттів, послуговуючись загальноприйнятими синтаксичними і семантичними стандартами природної мови. У разі, коли буквальна мова науки виявляється нездатною задовольнити вимоги її революційного розвитку, метафорична репрезентація уможливлює розуміння і подальше зростання наукового знання. Яскравим прикладом такої пояснювальної метафори є “Демон Максвелла”***, який експлікує порушення Другого закону термодинаміки, зображуючи маленьку істоту в коробці, яка відокремлює швидші молекули газу від більш повільних, таким чином спричиняючи нагрівання однієї сторони коробки, тоді як інша сторона охолоджується. Отже, концептуальна метафора, що лежить в основі цієї репрезентації, може бути визначена як ТЕМПЕРАТУРА Є КОНТЕЙНЕР.

Функція оцінювання наукових теорій реалізується через два аспекти метафоричного пояснення, коли метафора водночас є емпіричним описом і гіпотетичним припущенням. Порівняння цих двох аспектів дає можливість оцінити ту чи іншу концепцію згідно зі стандартами наукової прийнятності. У фізиці компліментарність хвильової та корпускулярної теорій світла, що дозволяє пояснювати явища, які неможливо інтерпретувати за допомогою жодної з двох теорій, узятих окремо, є прикладом функціональної взаємодоповнюваності двох метафоричних оцінок. Саме ця функція може вважатися засадничою для створення можливості вибору між кількома теоріями в ситуаціях емпіричної еквівалентності.

І, нарешті, функція поширення наукових теорій позначає спосіб обміну знаннями за допомоги метафоричної мови, яка є однаково зрозумілою для науковців та наукових спільнот з різним культурним походженням. Пропонуючи розуміння абстрактних понять у термінах концептуальних метафор, що походять зі спільного фізичного досвіду, ТКМ доводить можливість універсального застосування метафори в науковій практиці, зважаючи на спільність даних чуттєвого сприйняття, а також подальше закріплення так званих “матеріалізованих” (embodied) концептуальних метафор у науковому дискурсі.

Таким чином, можемо підсумувати, що будь-яку наукову концепцію можна вважати когнітивною моделлю дійсності, тобто системою взаємопов'язаних вербалізованих образів, яка категоризує дійсність. Концептуальна метафора, яка поєднує поняттєві сфери вже відомих явищ, стає методом опису і катетеризації нового досліджуваного об'єкта реального світу. Становлячи основу наукової теорії, концептуальна метафора може й визначати межі її подальшого розвитку. Тому, цілком природно, що в ході розвитку науки концептуальні метафори змінюють одна одну або застосовуються для вербалізації лише деяких властивостей досліджуваного явища.

Перспективним у цьому напрямку ми вважаємо дослідження культурно-мовної специфічності концептуальних метафор з огляду на те, що спільний фізичний досвід, з якого вони походять, може бути попередньо структурованим певними специфічними “концептами”, притаманними конкретним культурам і природним мовам. Із цього випливає актуальність розгляду питання про лінгвістичну відносність культурно-мовних концептуальних метафор, особливо в таких контекстах, де проблема їх істинності / неістинності набуває першорядного значення - зокрема і в контексті наукового дискурсу. Той факт, що “лінгвістичний фактор” має братися до уваги при оцінюванні метафоричних теоретичних моделей, може бути продемонстрований на прикладі метафори “атом” у фізиці. Вернер Гейзенберг описав атом у термінах математичних “матриць”, очевидно, виходячи з концептуальної метафори ЕЛЕКТРОН Є ЧАСТКА. Ервін Шредінгер запропонував “функціонально-хвильовий” підхід, заснований на концептуальній метафорі ЕЛЕКТРОН Є ХВИЛЯ. Атомарна модель Е. Шредінгера теоретично мала всі підстави, аби витіснити Гейзенбергову, і лише згодом фізики відкрили, що обидва описи є математично еквівалентними, але тільки за певних припущень.

Якщо поглянути на цей приклад з “лінгвістично-свідомого” погляду, можна виявити зв'язок зазначених моделей атома з відмінними концептуалізаціями поняття часу, що лежать у їх основі. Як було попередньо визначено нами в ході прототипного аналізу термінологічних позначень категорії часу, в індоєвропейських мовах існує дві концептуальні метафори часу: ЧАС Є ПРОСТІР і ЧАС Є РУХ. Застосовуючи обидві концептуалізації одночасно, теорія простору - часу у фізиці може виявляти те, що є перервним на дуже малих відстанях, і те, що є безперервним у межах значно більших масштабів. На нашу думку, причиною первинної неспроможності фізиків усвідомити те, що обидві репрезентації атома є співвимірними і доповнюють одна одну, є те, що їх звичайна природна мова (а це, зазначимо, мова Евкліда та Ньютона - грецька і латина) містила і містить тільки одне уявлення про час - як про дискретну субстанцію (простір). І саме через це погляд А. Ейнштейна на час як на такий, що може “уповільнюватися” з досягненням швидкості світла (визначений протилежною концептуальною метафорою ЧАС Є РУХ), став монументальним переворотом у нашому світосприйнятті.

Звичайно, в науці математика і логіка можуть уважатися шляхами уникнення метафори, однак, як засвідчує історія світової наукової думки, їх не завжди достатньо для розуміння нашого світу. Нам все одно потрібні уявні картини та ментальні образи для опанування нових явищ, які ми усвідомлюємо в термінах метафори. Таким чином, можемо припустити, що питання лінгвістичної відносності концептуальних метафор залишатиметься релевантним, допоки звичайна природна мова слугуватиме єдиною універсальною системою кодування наших знань.

Примітки

* Уявного кота поміщено в коробку, перебуваючи в якій, він є з імовірністю 50 % живий, 50% - мертвий. Згідно з принципами, кожна одночасно може перебувати в кількох станах [6]. Так само й кіт Шредінгера в умовах експерименту може бути водночас живим і мертвим доти, доки хтось не відчинить коробку Й не визначить, ЧИ ЖИВИЙ КІТ, ЧИ НІ. її» = ^(|00...0) + І11...1)).

** Кіт Шредінгера, герой однойменного уявного експерименту, часто з'являвся на сторінках книжок, у серіалах та художніх фільмах. Зокрема кота згадувано у стрічках: “Теорія великого вибуху”, “Зоряна брама”, “Згадай, що буде”, “Доктор Хаус”, “Футурама”, “Серйозна людина”.

*** Уявний експеримент, запропонований 1867 року, а також його головний персонаж - гіпотетична розумна істота мікроскопічного розміру, придумана Джеймсом Максвеллом з метою проілюструвати удаваний парадокс другого закону термодинаміки. Уявний експеримент полягає в такому: припустимо, що посудину з газом розділено непроникною перегородкою на дві частини: праву і ліву. У перегородці отвір з пристроєм (демоном Максвелла), який дозволяє пролітати швидким (гарячим) молекулам газу тільки з лівої частини посудини в праву, а повільним (холодним) молекулам - тільки з правої частини посудини в ліву. Тоді, через великий проміжок часу, гарячі молекули опиняться в правій частині посудині, а холодні - в лівій. Таким чином, виходить, що демон Максвелла дозволяє нагріти праву частину посудини і охолодити ліву без додаткового підведення енергії до системи. Ентропія для системи, що складається з правої і лівої частини посудини, в початковому стані більша, ніж у кінцевому, що суперечить термодинамічному принципу незнижуваності ентропії в замкнутих системах [4].

Література

1. Англо-русский толковый словарь генетических терминов / [В. А. Арефьев, Л. А. Лисовенко]. М.: Изд-во ВНИРО, 1995. 407 с.

2. Black M. Models and metaphors: Studies in language and philosophy / Max Black. Ithaca: Cornell UP, 1986.

3. Lakoff G. Metaphors we live by / G. Lakoff, M. Johnson. Chicago; L.: The Univ. оі" Chicago Press, 1980. 256 p.

4. Maxwell's Demon: Entropy, Information, Computing / [H.S.Leff, A.F. Rex (eds.)]. Bristol: Adam-Hilger, 1990. 349 p.

5. On understanding non-literal speech: Can people ignore metaphors? / [S. Glucksberg, P. Gildea, H.A. Bookin] // Journal of Verbal Learning and Verbal Behaviour. 1982. # 21. P. 85-98.

6. Schroedinger E. The present situation in quantum mechanics // Proceedings of the American Philosophical Society. 1980. Vol. 124. P. 323-338.

7. The methodological significance of scientific metaphor / [G. Guo, L. Yiyu] // Frontiers of Philosophy in China. 2007. Vol. 2. #3. P. 437-453.

Анотація

метафора когнітивний концептуальний мовний

Стаття містить дослідження ролі метафори в науковому дискурсі. Когнітивний підхід до вивчення метафори, розвинутий на противагу її традиційному витлумаченню як літературного прийому, визнає метафоричність загальною властивістю людського мислення. Зазначена перспектива дозволяє не тільки пояснити процес усвідомлення метафор, а й розглядати концептуальну метафору як підґрунтя наукової теорії. В окресленому контексті ми виокремлюємо п'ять функцій метафори в науці: генерування, репрезентація, пояснення, оцінювання та поширення наукових теорій. Перспективним у цьому напрямку визнається дослідження культурно-мовної специфічності концептуальних метафор з огляду на те, що певні концепти, які структурують метафору, можуть бути притаманними лише окремим культурам і природним мовам.

Ключові слова: метафора, концептуальна метафора, наукова метафора, наукова методологія, функції метафори.

Аннотация

Статья содержит исследование роли метафоры в научном дискурсе. Когнитивный подход к изучению метафоры, противостоящий ее традиционному пониманию как литературного приема, признает метафоричность общим свойством человеческого мышления. Данная перспектива позволяет не только объяснить процесс осознания метафор, но и рассматривать концептуальную метафору как основание научной теории.

В очерченном контексте мы выделяем пять функций метафоры в науке: генерирование, репрезентация, пояснение, оценивание и распространение научных теорий. Перспективным в данном направлении признается изучение культурно-языковой специфичности концептуальных метафор ввиду того, что определенные концепты, структурирующие метафору, могут быть присущи лишь отдельным культурам и естественным языкам.

Ключевые слова: метафора, концептуальная метафора, научная метафора, научная методология, функции метафоры.

Annotation

The paper contains an investigation into the role of metaphor in scientific discourse.

The cognitive view of metaphor, opposed to its traditional understanding as a literary device, defines metaphor as an attribute of thought. This perspective not only explains the process of metaphor understanding, but also suggests an interpretation of conceptual metaphor as a basis for scientific theory. In the outlined context I suggest the following five functions of metaphor in science: production, representation, explanation, evaluation and dissemination of scientific theories. The perspectives of further research include an enquiry into the culture/language specificity of conceptual metaphors in view of the fact that concepts structuring a metaphor can be non-universal.

Key words: metaphor, conceptual metaphor, scientific metaphor, scientific methodology, functions of metaphor.

Размещено на Allbest.ru