Семантична трансформація концепту "працювати" в історії іспанської мови та суспільства (аспекти сучасного перекладу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Семантична трансформація концепту «працювати» в історії іспанської мови та суспільства (аспекти сучасного перекладу)

Данилич В.С.

Київський національний лінгвістичний університет

У статті представлені результати дослідження концепту працювати за пам'ятками мови та літератури епохи ранньої середньовічної Іспанії в аспекті сучасного перекладу.

Ключові слова: поняття, концепт, слово, семантичні процеси, іспанська мова, французька мова, кастильська мова.

В статье представлены результаты исследования концепта работать по памятникам языка и литературы эпохи ранней средневековой Испании в аспекте современного перевода.

Ключевые слова: понятие, концепт, слово, семантические процессы, испанский язык, французский язык, кастильский язык.

The article presents the results of the research of the concept to work in the language and literature of the Early Middle Age Spain through the prism of modern translation.

Key words: definition, concept, word, semantic processes, Spanish language, French language, Castilian language.

Евристичний вектор нашого дослідження зорієнтовано на історичний аспект системи понять, що належать до концепту “працювати”, з метою виокремлення національної своєрідності мовного прочитання картини світу, яка певним чином синтезує характеристики позамовної дійсності - складної, різноманітної і багатогранної, а це, безумовно, викликає особливий інтерес перекладознавців. Саме тому вивчення національно-культурної специфіки концептуалізації світу продовжує бути актуальним і визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на встановлення шляхів взаємодії мови з позамовним контекстом.

Реальна життєва ситуація спричинила появу середньоіспанського ganar (987 р.) раніше слова labrar (1140 р.), пов'язаного з давнішим labor (1030 р.), що виводиться від латинського labor “напруга зусилля, праця, робота; працьовитість, старанність; діяння, діло, подвиг; труднощі, біди, мука, страждання; хвороба; тяжкість”, спорідненого з грецьким XapPavm “хапаю, беру”, Xayvpov “здобич”, давньоіндійським labhate “утримує”, готським arbaips “робота, праця; нестатки”, давньоверхньонімецьким arabdt(e) “робота”, давньоісландським efidi, давньоанглійським earfod(e), давньофризьким arbed, литовським lobis “володіння” та більш віддаленими праслов'янським *orbota “робота; неволя”, *orbъ “раб”, прагерманським *arb “посиротілий, сирота”, що продовжують індоєвропейську лексему *orb o “знедолений; незаможний; сирота; спадщина; раб, праця раба” [6, с. 6, 419, 479; 11, с. 91-92; 14, с. 342, 410, 561; 19, с. 855; 20, с. 28-29; 22, с. 55-56].

Так само середньоіспанське ganar фіксується раніше від лексеми trabajar із значенням “працювати насилу” та лексеми obrar (1140 р.), що пов'язується з латинським operari “працювати, трудитися; служити; діяти; чинити; творити; здійснювати”, похідним від іменника opus (operis) “праця, труд; діяльність; дія, результат дії; зусилля, напруга; робота; ручна праця; твір”, що зближується з ops “сила, влада, могутність; здоров'я; багатство; допомога, захист, Богиня достатку, родючості; (букв.) достаток”, спорідненим з давньоіндійським apah “робота”, apas “релігійний акт”; apas “праця”, apnas “майно, багатство, праця”, хетським hap “бути в достатку”, happar “ціна, вартість, торгівля”, happines “багатіти”, happinant “багатий”, happinahh “робити багатим” та більш віддаленими давньоісландським afa, efna “робити”, давньоверхньонімецьким uoben (< *objan) “виконувати, розпочинати роботу; практикувати”, uoba “свято, святкування”, середньоверхньонімецьким uop “сільське господарство; ужиток; звичка”, давньонижньонімецьким obian “святкувати”, давньоанглійським afnan, efnan “робити, виконувати”, що продовжують індоєвропейське *ep-, *Hop -r/n “добро, багатство, майно” [6, с. 63, 746, 798; 11, с. 599-600; 14, с. 342, 410, 561; 19, с. 1088-1090; 20, с. 799; 22, с. 1480].

Лексичний ряд середньоіспанських ganar, labrar, obrar, trabajar поєднує загальне вираження абстрактної семантики концепту “діяти”. Особливе розташування в цьому ряді слова ganar в епоху Реконкісти визначене екстралінгвальними чинниками.

Історична еволюція системи понять, що належать до концепту “працювати”, розглянута М.О. Бородіною та В. Г Гаком на прикладі старофранцузьких laborar, travailler, pener, sofrir [1, с. 202-203]. Тут, зокрема, відзначаються семантичні процеси звуження значення дієслова laborar (“працювати”, “робити” + “обробляти землю” > “обробляти землю”) та розширення значення дієслова travailler (“працювати важко”, “мучитися” > “працювати”, “робити”). Значення “працювати важко”, що передавалося раніше дієсловом travailler, стало виражатися дієсловом peiner, яке у старофранцузькій мові (pener) належало до лексико-семантичного ряду із значенням “страждати”. У свою чергу, у подальшому розвитку мови це старофранцузьке pener на семантичному рівні замінилося сучасним французьким дієсловом souffrir із значенням “страждати, відчувати біль, мучитися, терпіти (intransitif); терпіти, витерплювати, зазнавати, зносити, витримувати, дозволяти (transitij)” [7, с. 549], історично пов'язаним із старофранцузьким sofrir, що означало “терпіти, чекати, обходитися будь-чим” [1, с. 203].

У принципі, ті самі процеси еволюції семасіологічного (зміна значення слова) та ономасіологічного (різниця між попередньою та новою номінацією) аспектів спостерігаються також на різних етапах становлення інших індоєвропейських мов, зокрема в іспанській мові. Довгий час семантичну історію іспанського trabajar пояснювали впливом французького travailler, проте Ж. Коромінас показав, що семантичний процес в іспанській мові (“мучити” > “працювати”) проходив незалежно від французької. У самому переході значень “мучити” > “працювати”, який представлено в різних індоєвропейських мовах, не можна не помітити процес семантичної трансформації самого концепту працювати в історії суспільства й історії свідомості. Так, за цією ж моделлю відбуваються семантичні зміни таких слов'янських за своїм походженням слів румунської мови, як: munca і munci: від “мучення” до “роботи”, “праці” і від “мучити” - до “працювати”, “трудитися” [3, с. 80-81]. Власне і лексикографічні джерела фіксують подібний процес переосмислення в багатозначній структурі сучасного іспанського слова trabajar 1. vi: 1) “працювати”, “трудитися”; 2) “працювати”, “служити” (ким-небудь); 3) “докладати зусиль”, “намагатися”; “домагатися” (чогось); 4) “давати плоди” (про землю, рослину); “плодоносити”; 5) “працювати”, “діяти”, “функціонувати” (про механізм і т. ін.); 6) “виступати, грати (у театрі)”; 7) (арго) “красти”, “крастися”; 2. vt: 1) “обробляти”, “оздобляти”; “виробляти”; 2) “обробляти” (землю); 3) “вивчати” (що-небудь), “займатися” (чим-небудь); “вправлятися” (у чому-небудь); 4) “мати справу”, “працювати” (з чим-небудь); 5) “клопотати” (у будь-якій справі); 6) “об'їжджати” (коня); 7) “турбувати”, “тривожити”; 8) “мучити”, “приносити страждання” [8, с. 751-752].

Дослідники неодноразово робили спроби пояснити такий семантичний перехід зміною “ставлення до праці в історії суспільства” [див. 3, с. 81]. У зв'язку із цим необхідно звернути увагу на поступовість і значну повільність таких семантичних трансформацій і опосередковану зумовленість їх певними суспільними, економічними, політичними і культурними чинниками. Так, сучасне французьке travailler у інтранзитивному функціонуванні представлено такими значеннями, як: 1) “працювати, трудитися”; 2) “діяти, функціонувати; існувати”; 3) “жолобитися (про дерево)”; 4) “бродити, грати (про вино)”; 5) “приносити, давати проценти” [7, с. 592]. Переважно в цьому контексті присутні вияви позитивно-дійової семантичної спрямованості. В той же час сучасне французьке travailler у транзитивному функціональному контексті демонструє поряд із такими основними значеннями, як “обробляти, ретельно робити, викінчити” (пор.: travailler son style “вдосконалювати свій стиль”; travailler la pate “місити тісто”), значення іншого оцінного характеру, типу 1) “мучити, терзати, турбувати, збуджувати” (пор.: travailler les esprits “хвилювати, бентежити уми”); 2) “критикувати кого-небудь у газеті”; 3) (арго) “красти, злодіювати” [там само, с. 592].

Такий самий складний семантичний контекст спостерігається в інших індоєвропейських мовах сучасної Романії, зокрема в румунській мові. Тут дієслово munchi в транзитивному й інтранзитивному функціонуванні представляє дві семантичні серії: 1) “працювати, трудитися”; 2) “катувати, мордувати, мучити” [15, с. 521]. В іспанській мові trabajar “мучити” ще цілком можливо в наші дні, хоча “працювати” вже виступає як основне значення дієслова. Все це говорить про цілковиту неприйнятність пояснення семантичного переходу “мучити” > “працювати” лише посиланням на виникнення “нового ставлення до праці” тощо [3, с. 81], оскільки такі і подібні складні семантичні процеси потребують кожного разу спеціального ґрунтовно аргументованого історико-етимологічного дослідження.

Для нас важливо підкреслити не стільки те, що для старих мов - французької та іспанської - окреме (часткове) значення “працювати важко, мучитися” (travailler, trabajar) функціонує поряд із основною семемою для вираження загального концепту “працювати”, “трудитися”, скільки закцентувати увагу на історичному коді таких філософських категорій, як “конкретне” та “абстрактне”. На думку Р О. Будагова, якщо не виходити за межі європейських мов, то можна сказати, наприклад, що невідомі нам автори “Пісні про Роланда” або “Пісні про Сіда” розуміли подібні категорії дещо інакше, ніж їх розуміють сучасні автори. Творець “Пісні про Роланда” не міг, зокрема, уявити собі красиву, але одночасно нещасну людину, не міг поєднати поняття праці з поняттям радості, але порівняно легко поєднував працю і покарання. Все це не могло не відбитися на самих категоріях абстрактного і конкретного, зокрема у тому вигляді, в якому ці категорії передавалися в мові (труд взагалі, радість взагалі, людина взагалі). І не можна не шкодувати про те, що подібні питання і в наш час усе ще недостатньо досліджені [5, с. 7].

Цілком слушні зауваження Р. О. Будагова про відмінності в розумінні категорій “конкретного” та “абстрактного” середньовічної і сучасної людини. Не міг поєднати поет поняття праці та радості, але поєднував поняття наживи, грабування та радості: Grand aleg^ya va entre essos cristianos, / mas de quinze de los sos menos non fallaron. / Traen oro e plata que non saben recabdo; / refechos son todos essos cristianos / con aquesta ganania que y avin fallado (23, 797-800). “Серед християн - велика радість, / Але п'ятнадцять своїх загубили в тій справі. / Срібло та золото тягнуть без міри; / Від цієї поживи християни розбагатіли”. Desd'alUse torno el que en buen ora nasco, / mucho era alegre de lo que an caado; .... /Mesnadas de mio idrobado an el canpo; / entre oro e plata fallaron tres mil marcos, / de las otras gananias non av^a recabdo (ibid., 1730-1738). “Звідти повернувся той, хто народжений у добру годину, / Вдалим уловом задоволений він чимало; ... / Дружина мого Сіда пограбувала їхній табір; / Узяла сріблом і златом три тисячі марок, / А іншої поживи - не осягнути очима”.

Тут і далі в художньому тексті середньовічний поет постійно поєднує поняття слави та наживи: “A vos me omillo, duenas, grantprez vos he ganado:/ “ vos teniendo Valenia, e yo vem el campo; / “esto Dios se lo quiso con todos los sos santos, / “quando en vuestra venida tal ganania nos han dado. / “Veedes el espada sangrienta e sudiento el cavallo: / “con tal cum esto se venen moros del campo. /“Rogad al Criador que vos viba algunt ano, / “entraredes en prez, e besaran vuestras manos” (ibid., 1748-1755). “Привіт, вам господині, примножив я вам славу: / Ви місто сторожили, доки в полі я бився; / Послав нам Господь і вся сила свята / До вашого приїзду поживу та багатство. / Весь у милі мій кінь і меч мій закривавлений: / От чим в полі розправляються з мавром. / Благайте Господа, щоб ще пожити дав мені декілька років, / Цілувати вам будуть руки, і ввійдете ви в славу”.

На історичній відстані для тих давніх часів соціальні уявлення про славу, пошану, визнання асоціюються з поняттям “нажива”, що автором “Пісні” інтерпретується як “праця”: “... echado fu de tierra, he tollida la onor, /“con grand afan gan lo que he yo; /“a Dios lo gradesco que del rey he su amor, ...” (ibid., 1934-1936). “... Вигнаний я був з безчестям і ганьбою, / З великими трудами багатство я здобув; / І милість короля повернув я, слава Богу ...”.

Осмислюючи цей і подібні фрагменти тексту “Пісні”, власне для її адекватного сприйняття, інтерпретації та перекладу, необхідно враховувати, що в Середні віки не засвідчено розуміння праці, подібного сучасному, як і розуміння наживи. Лексико-семантична структура сучасного іспанського afan представлена такими варіантними значеннями: 1) “надмірна, важка праця” (пор. luchar con afan “боротися щосили”); 2) “палке бажання, старання, прагнення”; 3) “дбайливість” [8, с. 36]. Ця лексема функціонує в іспано-кастильській мові приблизно з XII століття і, очевидно, не в тому прямому розумінні “дійсної природи труда як страждання”, бо сам по собі, “у чистому виді, труд ніколи не буває приємним” [10, с. 153]. У вищенаведеному виразі con grand afan gan lo que he yo семантичною домінантою є іменник afan, який, найімовірніше, розкриває той зміст праці, який узгоджується з “палким бажанням, старанням, прагненням”.

Іншу інтерпретацію, інше розуміння поняття “праці”, вже як надто важкого виду діяльності людини, також демонструє автор “Пісні про мого Сіда”, коли говорить про труднощі й тяжкості праці на млинах Бівару: “[Ya varones, quien vido nunca tal mal?/ Quin nos darie nuevas de mio id el de Bivar! / “ [Fosse a rio d'Ovirna los molinos picar / “e prender maquilas commo lo suele far!/“iQuin darie con los de Carrion a casar?" (ibid., 3377-3381). “Хто з вас, люди, бачив таке лихо? / Щоб мали ми справу з біварцем якимось! / У себе на Увієрні жорна йому б скоблити / Та збирати з мужиків за помел пшениці! / Хто дозволить йому з карріонцями родичатися?”.

На річці Увієрна (Ув'єрна) і зараз працює декілька млинів, як у часи Сіда [9, с. 239]. “Приємними бувають лише супутні для праці почуття та настрій, усвідомлення своєї сили та вправності, інтерес до безпосереднього результату роботи, почуття змагання, передчуття відпочинку і т. ін. Чим менше цих привхідних почуттів та настрою, тим ясніше виступає справжня природа праці як страждання. Відомо, що там, де труд потрібно перетворити на покарання, його намагаються насамперед позбавити всього, що могло б його прикрасити та приховати від трудящих справжню природу праці, - каторга є труд у чистому вигляді. Як особливу милість Бог дарує окремим людям фізичну силу або великі успіхи в роботі. Але ці Божі дари також прикрашають труд лише тоді, коли працюючий усвідомлює їх як дари і радіє їм, власне ж сам труд залишається трудом, тобто стражданням” [10, с. 153].

На думку автора “Пісні”, життя взагалі та життя воїна зокрема - це “труд”, не праця, а саме труд. Його треба вміти організувати так, щоб “з пошаною та наживою, з божої волі повернутися до Кастилії”. Його треба вміти організувати “отут”, “ось”, “надвечір”, “ще”, “знадвору”, “всередині”, “у добру годину”, “так”, “проти самого міста”, “навколо”, “на цю ніч”, “у ранішню зорю”, “в опалі”, “тишком-нишком”, “крадькома”, “з примусу, не за власним бажанням”, “віч-на-віч”, “не баритися”, “щоб уникнути розголосу”, “на віру та на правду”, “як по совісті треба”, “до півнів ранніх”, “з радістю невимовною”, “за одну добу”, “за те, що загубили ви, подвійно вам віддати”, “як личить воїнам”, “у пустелі чи в людних місцях”, “серед гірського громаддя, що грізне й велике”, “щоб сміливо нападати, поживу брати без страху”.

Не зміг середньовічний поет поєднати поняття праці, яке ним розумілося в чистому вигляді, “без супутніх труду почуттів і настрою”, з поняттям радості. Для того далекого часу смислом життя і самим життям була пожива, здобута тяжким, почасти кривавим трудом: “Quando todas estas nuevas assi puestan son, / “beso vuestras manos con vuestra graia senor, / “e irme quieropora Valenia, con afan la ganyo” (ibid., 3505-3507). “Раз з усіма цими справами ми так швидко впоралися, / Цілую вам руки і прошу вас, як сеньйора, / Відпустіть мене до Валенсії, що здобув я, долаючи труднощі”.

То була школа лицарської звитяги, сповнена хоробрості, особистої мужності та сили: Enbraan los escudos delant los coraones, / abaxan las lanas abueltas de lospendones, / enclinaron las caras de suso de los arzones, /tvanlosferir de fuertes coraones (ibid., 715-718]. “Серця вони прикрили бойовими щитами, / Списи опустили разом із прапорцями, / Голови похилили над сідельними луками, / Поспішають вони разити з відважними серцями”.

Школа витривалості, вправності, терпіння: En tierra de moros prendiendo e ganando, / e durmiendo los dias e las noches tranochando, / en ganar aquellas villas mio id duro tres anos (ibid., 1167-1169). “На мавританській землі наживаючись та грабуючи, / Цілий день спочиваючи, цілу ніч - на облаві, / Провів мій Сід три роки, міста підкоряючи”.

В усьому цьому присутнє бойове завзяття, захопленість правою битвою заради визволення своєї рідної землі: [...] al sabor de la ganania, non lo quieren detardar, /grandesyentes se le acojen de la buena cristiandad. / Sonando van sus nuevas todas a todas partes; / mas le vienen a mio id, sabet, que nos le van; / creiendo va riqueza a mio id el de Bivar (ibid., 1198-1202). “При бажанні до наживи баритися ніхто не став, / Із земель християнських збиралися натовпи. / Скрізь та всюди лунає про нього слава. / Більше до мого Сіда ідуть, ніж тікають назад; / У мого Сіда з Бівару збільшилася казна”.

Це той запал героїчної звитяги, який дає можливість “натішитися вдосталь боєм з невірними”, “бити маврів від душі та від серця”, “випробувати силу”, “здобути почесті і землі, і злато, і срібло”, “відплатити пошаною за образу”, “побавити скачкою”, “маврів бити в полі та гнати далеко”, “поводитися в полі як герой”, “виконати свій обов'язок”, “захопити зненацька”, “хоробро битися по-лицарськи”, “уславити свій рід”, “допомогти в правді, а в кривді - нізащо”, “рубати без страху супротивника свого”, “ударити не гострим кінцем (меча), а плазом з усієї сили”, “весь щит пропороти”, “ударити знаскоку”, “розрубати панцирні кільця”, “вправно вибити із сідла”, “з почестями покинути поле битви”, “перемогти в бою, слава Господові Богу” тощо.

Це войовниче завзяття задля перемоги в битві за свою країну визначило сильні та слабкі сторони іспанського національного характеру, що формувався під час Реконкісти. Іспанець пишається подвигами своїх предків, які отримали перемогу над арабами. У нього сильно розвинене почуття честі. Проте буденна праця як важкий труд під час Реконкісти не була в пошані. Таке ставлення до цього продовжувалося століттями. Так, у “Листах про Іспанію” В. П. Боткін відзначає із цього приводу те, що в північній і середній Іспанії, де переважно панував войовничий дух, мужик та громадянин суть більшою частиною ідальги, вони жили бідно, але благородно. Ті, хто для прожитку себе займалися ручною працею, на думку старих іспанців, належали до тих, що ніколи не бралися за зброю для звільнення своєї батьківщини. Це був нижчий клас. “У цій класичній країні феодальної честі незабаром уся промисловість затаврована була певного роду знехтуванням. Принизливо було працювати та торгувати, як ті люди низького стану” [2, с. 104].

У роздумах В. П. Боткіна розкривається картина розпаду світу, що відбувався в реальній дійсності початку ХІХ століття, історична конкретність та глобальна взаємодія життєвих явищ минулого через сьогодення з майбутнім.

Ставлення до праці і зброї, так само як і до понять честі і доблесті, моральності та вад людини, історично виховується суспільним життям в усіх його виявах. Суспільний зміст віддзеркалюють абстрактні поняття типу “праця”, “труд”, “честь”, “відважність”, “геройство”, “діяння”, “вчинок”, “справа” тощо. Той зміст, що в динаміці життя мови, її функціонування існує в думці носіїв мови в певний історичний момент.

За життєвим змістом “діянь” і “справ” у художніх образах та естетичних ідеалах живе епоха людських особистостей, які по собі залишили славу, легенди, пісні, власне епоха Людини: reyes “королів”, campeadores “ратоборців”, vasallos (vassallos) “васалів”, cavalleros “лицарів”, peones (pedones) “піхотинців”, yentes (gentes) “воїнів”, mugieres “жінок”, varones “чоловіків”, burgeses “городян”, burgesas “городянок”, se^res “господарів”, semras “господинь”, cristianos “християн”, moros “маврів”, escuderos, lanas “зброєносців, ідальго”, abbates “священиків”, ricos omnes “рикос омбрес”, altos omnes de la cort “високоповажних мужів королівського двору”, otros omnes todos “та іншого люду”.

Засвідчений пам'ятками писемності давній стан іспанської мови дозволяє досить чітко представити особливості її граматичної будови з позицій певної відповідності змісту значення слова та змісту тієї реальної дійсності, яку це слово віддзеркалює. Семантична парадигма лексики періоду раннього Середньовіччя формувалася під значним впливом індивідуального функціонування в мовленні. Перебуваючи в стані постійного розвитку, старокастильська лексика характеризувалася нестійкістю й розмитістю своїх семантичних меж. Проте розвиток граматичної структури слів, незважаючи на історичну сталість і функціональну рухливість частин мови (як і багатьох інших граматичних понять і категорій), кореспондується з принципами об'єктивного існування частин мови та їх своєрідних трансформацій у конкретному реченні і тексті. Саме у зв'язку із цим надзвичайно вагомою видається позиція, зокрема, Р. О. Будагова про те, що “при відомій відносності членування граматики за частинами мови, при постійному історичному і функціональному поступі всередині самих частин мови останні зберігають свою об'єктивність, а тому і повинні вивчатися цілком об'єктивно” [4, с. 121]. У нашому дослідженні історії слів, понять, концептів ми дотримувалися цієї давньої традиції, переслідуючи власне лінгвістичні цілі опису конкретної мовної реальності і враховуючи все те, що пов'язане зі словом, яке, певна річ, залишається найважливішою категорією мови.

Перспективним у цьому зв'язку є питання про значення для розвитку і функціонування мови, зокрема, тієї літературної спадщини, духовні вектори якої зорієнтовано в координатах історичної діади сучасність - майбутнє, що сприятиме відтворенню специфіки змісту й перекладу літературного твору певної історичної епохи.

Література

семантичний іспанський мова переклад

1. Бородина М. А. К типологии и методике историко-семантических исследований (на материале лексики французского языка) / М. А. Бородина, В. Г. Гак. - Л. : Наука, 1979. - 232 с.

2. Боткин В. П. Письма об Испании / В. П. Боткин. - Л. : Наука. Ленинградск. отд-ние, 1976. - 343 с.

3. Будагов Р. А. Что такое развитие и совершенствование языка? / Р. А. Будагов. - М. : Наука, 1977. - 263 с.

4. Будагов Р. А. Филология и культура / Р. А. Будагов. - М. : Изд-во Московск. ун-та, 1980. - 303 с.

5. Будагов Р. А. Потебня как языковед-мыслитель (к 150-летию со дня рождения) // Вопросы языкознания. - 1986. - № 3. - С. 3-15.

6. Гамкрелидзе Т В. Индоевропейский язык и индоевропейцы: Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры / Т В. Гамкрелидзе, В. В. Іванов. - Ч. 1-2. - Тбилиси : Изд-во Тбилисского ун-та, 1984. - 1331 с.

7. Ганшина К. А. Французско-русский словарь / К. А. Ганшина - М. : ОГИЗ, 1946. - 686 с.

8. Испанско-русский словарь / [под ред. Б. П. Нарумова]. - М. : Русский язык, 1988. - 830 с.

9. Смирнов А. А. Словарь собственных имён, географических названий и терминов, встречающихся в “Песне о Сиде” / А. А. Смирнов // Песнь о Сиде. Староиспанский героический эпос. - М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1959. - С. 236-254.

10. Трубецкой Н. С. Вавилонская башня и смешение языков / Н. С. Трубецкой // Изв. АН. Серия Литературы и языка. - 1990. - Т 49. - № 2. - С. 152-160.

11. Черных П. Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка / П. Я. Черных. - Т I-II. - М. : Русский язык, 1993. - Т І - 623 с., Т ІІ - 560 с.

12. Calveram C. Diccionario de ideas y expresiones afines / C. Calveram. - Madrid : Aguilar, 1956. - 709 p.

13. Cledatl. Dictionnaire Etymologue de la Langue Frangaise / Cledatl. - Paris, 1913. - 620 p.

14. Corominas J. Breve deccionario etimologico de la lengua castellana / J. Corominas. - Madrid : Gredos, 1961. - 610 p.

15. Dictionarul limbii romine moderne. - Bucuresti : Editura Academiei Republicii populare Romine, 1958. - 963 p.

16. Dubois J., Mitterand H., Dauzant A. Dictionnaire etymologique et historique du frangais / J. Dubois, H. Mitterand, A. Dauzant. - Paris : Larousse, 1993. - 822 p.

17. Enciclopedia Universal Sopena. Diccionario ilustrado de la lengua espanola. - Barcelona : Ed. Ramon Sopena, S.A., 1979. - T I. - 1040 p.

18. Gilli Gaya S. Diccionario de sinominos. VOX. - 3-a ed. - Barcelona : Biblograf, S.A., 1965. - 344 p.

19. Klein E. A comprehensive etymological dictionary of the English language. - Vol. 1-2.- Amsterdam, 1966-1967. - P. 1088-1090.

20. Kluge F., Mitzka W. Etymologisches Worterbuch der deutschen Sprache. - 20. Aufl. Bearbeitet von W. Mitzka. - Berlin, 1967. - 920 p.

21. Larousse Universal. Diccionario enciclopedico en tres voldmenes. - Buenos Aires: Larousse, 1965. - T. I. - 678 p., - T. II. - 664 p., - T III. - 638 p.

22. Prefer W. Etymologisches Worterbuch des Deutschen / Erarbeitet unter der Leitung von Wolfgang Preifer. - Munchen : Deutschen Taschenbuch Verlag, 1999. - P. 1480.

Джерела ілюстративного матеріалу

23. Poema de mio Cid. - 6-а ed. corregida y notas por Ramуn Menndez Pidal de la Real Academia Espa^la. - Madrid : Espasa-Calpe, S.A., 1951. - 299 р.

Размещено на Allbest.ru