До питання про віддієслівний іменник у французькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'373=133.1

ДО ПИТАННЯ ПРО ВІДДІЄСЛІВНИЙ ІМЕННИК У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

І.В. Яблонська-Юсик, аспірант

(Львівський національний університет імені Івана Франка)

irynayssyk@i.ua

Статтю присвячено дослідженню лінгвістичної природи віддієслівних іменників у французькій мові. Досліджено походження, основні способи утворення, а також встановлено взаємозв'язок між твірною дієслівною основою та лексичним значенням новоутворених іменників. Виявлено випадки утворення французьких похідних дієслівних іменників від іншомовної недієслівної основи. Визначено семантичні категорії дериватів та їх поширення в сучасній мові методом суцільної вибірки зі статей французьких друкованих видань. Виявлено деривати з поєднанням декількох словотвірних елементів. Описано процес парасинтезу у групі віддієслівних іменників. Розглянуто явище омонімії серед віддієслівних іменників як результат багатозначності твірних дієслів.

Ключові слова: дериват, словотвір, твірна основа, омонім.

Матеріал надійшов до редакції 04.03. 2015 р.

твірний дієслівний лексичний французький

Яблонская-Юсик И. В. К вопросу про отглагольное существительное во французском языке.

Статья посвящена исследованию лингвистической природы отглагольных существительных во французском языке. Исследованы происхождение, основные способы, а также установлена взаимосвязь между образующей глагольной основой и лексическим значением отглагольных существительных. Определены семантические категории дериватов. Описан процесс парасинтеза в группе отглагольных существительных. Рассматривается явление омонимии среди отглагольных существительных как результат многозначности образующих глаголов.

Ключевые слова: дериват, словообразование, образующая основа, омоним.

Yablonska-Yusyk I. V. To the Question of the Verbal Noun in the French Language.

The article deals with the linguistic nature of verbal nouns in the French language. The origin, main methods of nouns formation, as well as the relationship between the word-forming verbal stem and the lexical meaning of derived nouns have been analyzed in this article. The semantic categories of derivatives and their distribution in the modern French language have also been defined by means of continuous sampling from French newspapers and magazine. The parasynthesis in the group of verbal nouns is described. The phenomenon of homonymy is considered to be the result ofpolysemy of word-forming verbs.

Key words: verbal noun, word formation, generating base, homonyms.

У сучасну епоху розвитку мови спостерігається тенденція до вживання похідної лексики - зокрема іменників, утворених від дієслівної основи. Віддієслівні іменники (далі - ВІ) поширені в усіх стилях усного та писемного мовлення. Така універсальність їх вживання відкриває перед лінгвістами нове поле для діяльності. У слов'янських та германських мовах ці деривати вже довгий час є об'єктом дослідження, в романському мовознавстві на даний час спостерігається значно менше наукових праць, які демонструють ґрунтовні спроби дослідити ці лексичні одиниці (далі - ЛО), чим ї є зумовлена актуальність нашої теми. У попередніх наукових розвідках було досліджено ВІ, утворені від запозичених основ, а також описане явище лексичної компресії на прикладі вторинних іменників.

Мета даної статті - визначити граматичний статус ВІ та їх мовний потенціал у лексиконі сучасної мови французьких періодичних видань. Для досягнення поставленої мети вважаємо за необхідне розв'язання таких завдань: 1) визначити роль етимології в утворенні віддієслівних похідних;

дослідити основні способи утворення ВІ (визначити твірні основи та словотвірні форманти);

окреслити межі вживання ВІ у французькій мові.

Загальновідомо, що віддієслівні деривати - це слова різних частин мови, утворені від дієслівних основ. Серед ЛО, утворених таким способом, домінують іменники. В лінгвістичному словнику знаходимо таку дефініцію цього поняття: "віддієслівні іменники - це іменники, утворені від дієслівних основ і означають опредмечену дію (опредмечений стан, процес), а також конкретні предмети або особи" [1: 37]. Звідси випливає, що морфологічно ВІ є гібридними лексичними утвореннями з широкою семантичною панорамою.

За походженням ВІ можна поділити на два класи: ті, що походять від іменника (зазвичай латинського) і ті, що утворені від дієслівної основи - девербативи. Котра з цих груп іменників домінує у французькому лексиконі, не можна визначити остаточно, що зумовлено декількома причинами:

Не всі девербативи, які мають у французькій мові однокореневий дієслівний відповідник, утворені від його основи. Наприклад, при наявності дієслова voyager іменник voyage утворений від іншомовної недієслівної основи: lat. viaticum '\а ёtS:KOutв!}pprentis*sage, bizutage, communication, destruction, diminution, ecriture, election, explosion, fin, lecture, vote [2] та багато інших не є мотивовані дієслівною основою, що пояснюється історично тривалішим існуванням іменника, який виник раніше, ніж дієслово.

Для деяких іменників характерне варіантне походження двох типів:

а) в залежності від лексичного значення - greve (f) 1. піщаний берег; зернистий пісок (du lat. pop. grava "gravier"); 2. страйк (du nom de la place de Greve a Paris, (Гревська площа в Парижі, місце покарань); 3. іст. поножі (частина лат, яка захищає ноги) graver [2; 3: 280]. Отже, лексичне значення деривата і його походження взаємозалежні.

До цієї групи похідних відносяться й інші іменники, зокрема: adresse, amandement, bourreau, colle, comparaison, compromission, convention, coupe, credit, decoration, grillage, gueulard, manifestation, mineur, mort, parage, parmentier, patience, peche, plongeon, reportage, ruee, selection, solde, traite, vente, vernis, voilure [2] та інші.

б) в залежності від граматичної форми іменника: affaire (der. de faire + pref. a- ), affaires (2e pers. sing. du pres., 2e pers sing. du subj. pres.) [2].

В етимологічних словниках зафіксовано незначну кількість іменників з невизначеним (gourmand, mojo, brashing) або суперечливим походженням (bouillabaisse, etui, plaisir).

Іменники, які не мають однокореневого дієслова, можуть бути утворені від дієслівної основи іншої мови, зокрема латинської. Наприклад, іменник voiture (du lat. vectura "transport; prix du transport" ' vectus, part. passe de vehere "porter, transporter") [2].

Для утворення ВІ залучені морфологічний та неморфологічний способи словотворення. Найпоширенішою загальною словотвірною моделлю утворення ВІ є основа дієслова + афікс. При цьому, варто розрізняти спільнокореневі та різнокореневі іменники-деривати, останніх виявлено значно більше. ВІ має гнучку словотвірну базу. Деривати утворюються не тільки афіксальним способом від основи дієслова, але й за допомогою субстантивації безособових дієслівних форм (інфінітива, дієприкметників) та часових форм сучасної мови (теперішнього часу - dessert, interet, le va-et-vient), старофранцузької - espoir, dechet та деяких латинських граматичних - форм memorandum, aventure, recipiendaire,vivat [2].

Для утворення похідних іменників слугують питомі та запозичені твірні основи.

Питомі твірні основи:

інфінітив: informer > information, jouer > joueur;

дієприкметники : invite >un invite, assaillant >un assaillant;

граматичні форми дієслова: revient (prix de revient), va-et-vient (3e pers. sing. /pres. ind.) ;

Запозичені твірні основи:

а) латинської мови:

інфінітив: victoire' victoria ' victor ' vincere = vaincre ;

дієприкметники: defense ' defensa "defense", part. passe subst. fem. 'defendere = defendre; accident ' accidens, part. pres. subst. 'accidere)

супін: ascenseur ' ascensum cendere (ascendre) + suff -eur; naviguation ' navigatio ' navigatum 'naviga re ;

віддієслівний іменник латинського походження: comprehension (lat. class. comprehensio ' comprehendere),provocateur (lat. provocator ' provocare (provoquer) та багато інших

граматичні форми дієслова: referendum ' ad referendum (gerondif de refer re) ; vivat (vivere) - суб'єктивний спосіб (3-тя ос. одн.);

б) старофранцузької мови: espoir : j'espoir (1e pers. sing. pres.);

в) англійської мови: management, surfeur, speaker (RV + suff.);

г) італійської мови:

запозичена дієслівна основа : caricature (p. passe caricare + suff.);

віддієслівний іменник італійського походження: embuscade ' imboscata ' part. pres, substantive de imboscare (embusquer) ;

д) іспанської мови - віддієслівний іменник іспанського походження: embarcation (embarcacion "petit bateau" ' embarcar (embarquer) [2].

Конверсія представлена субстантивацією інфінітива, дієприкметника та граматичних форм дієслова, а також ад'єктивацією віддієслівних утворень: guerisseur (цілитель, знахар) - bijoux guerisseur (лікувальні ювелірні вироби) [4: 36]; chauffant (електроковдра) - surface chauffante (теплопередавальна поверхня) ; passe (rouleau) dameur (дорожній каток); passe-partout (відмичка; паспарту) - tenue passe-partout (повсякденна форма одягу), mot passe-partout (банальне слово) [3: 100; 150; 423].

Похідні іменники по відношенню до своєї твірної основи є однокореневими словами, які частково співпадають із семантикою дієслова та набувають інших лексичних значень, що дає підстави називати їх омонімами (омофонами) - слова однієї частини мови (іменника) з різним лексичним значенням.

Розглянемо це явище на прикладі дієслова "marcher" та його похідного іменника - "marche" : Marcher 1) se deplacer a pied; 2) mettre le pied sur qch ; 3) fonctionner ; 4) fig. reussir. Marche I. 1) degre d'un escalier;

2) action de marcher ; 3) deroulement d'un processus ; 4) musique au rythme accuse II. Privince frontiere [5: 993-994]. Інший випадок, який свідчить, що ВІ вживається як одна форма для вираження різних значень - це приналежність одного й того ж слова з дієслівною основою до різних часин мови - прикметника та іменника - colorant, mineur, responsable, portable, comestible [5].

Досліджуючи словотвірний потенціал ВІ, було встановлено, що від однієї дієслівної основи можливо утворити однокореневі деривати суфіксальним та безсуфіксним способом: arreter ^ arret, arrestation; changer ^ change, changement; dechirer ^ dechirure, dechirement; equiper ^ equipe, equipement; passer ^ passage, passement, passoire; tourner ^ tourne, tournement і т. д.

В більшості випадків вони є синонімами: Elle a achete sa robe de mariee apres plusieurs essayages. Il a reussi son coup au premier essai. Un changement de gouvernement aura lieu. Le taux de change entre l 'euro et le dollar est stable [4: 32].

Серед похідних лексем наявні іменники з двома словотворчими елементами - префіксом чи суфіксом, а також парасинтетичні лексичні утворення (приєднання одночасно суфікса і префікса): equiper ^ equipement + -ier > e quipementier; passementer ^ passement + -erie > passementerie ; chauffer ^ chaufage + -iste > chauffagiste ; couper ^ decouper ^ redecouper > redecoupage, videosurveillance [2].

Незначна кількість іменників мають дещо відмінну основу від наявного у мові дієслова, що свідчить про запозичену твірну основу з латинської мови. Порівняймо: rompre - rupture (lat. ruptura ' rumpere),І. В. Яблонська-Юсик. До питання про віддієслівний іменник у французькій мові perdre - perte (lat.pop. perdita protection (b. lat. protectio VainCegiere), victoire (lat. victoria epJCxtor< vi ncere)

Переважна більшість словотворчих афіксів залучені до словотворення ВІ, незважаючи на їх закріпленість за утворенням тільки певної частини мови. Наприклад, типово іменникові словотворчі суфікси -ier, -iste прикметниковий -able утворюють похідні іменники від дієслівних основ :patissier, parmentier, levier, courrier, arriviste, separatiste, reserviste, comptable, responsable, portable (telephone mobile), про що в існуючих на сьогодні працях з лінгвістики не згадується.

В процесі дослідження було з'ясовано, що незначна кількість ВІ утворені за посередництвом двох мов: appartement (ital.appartamento< esp. apartamiento"action de s'ecarter","lieu ecarte, habitation" <apartarse "s'ecarter"); recolte (ital.ricolta "recolte" < p.p.fem. subst. de ricogliere "recueillir" < lat. recolligere "rassembler"); embargo (esp. embargar "embarrasser, empecher" < lat. vulg. imbarriПідсумовуючи результати нашої наукової розвідки, перечислимо ключові моменти.

Віддієслівними іменниками будемо називати слова, утворені не тільки від дієслівної основи чи дієслівної форми, а також від субстантивованої граматичної форми, від латинських дієслівних основ інфінітива і супіна та латинських іменників з дієслівною твірною основою.

ВІ мають більшість спільних ознак з іменником, деякі ознаки успадковані від дієслова, тому ці деривати розглядаються у мові як окрема група ЛО в категорії іменника.

ВІ є досить динамічні ЛО: маючи розвинену словотвірну базу, вони набувають нових значень, легко засвоюються мовцями.

ВІ утворюються від запозичених дієслівних форм (інфінітив, дієприкметник) і успішно асимілюються до лексико-граматичного складу мови. Це дає підстави стверджувати, що вони є гнучкою і динамічною ланкою у сучасній лексиці.

Актуальні у практичному використанні, оскільки їх значення в переважній більшості мотивоване дієслівною основою; з цієї причини іменники-деривати поширені в багатьох галузях людської діяльності.

ВІ є джерелом поповнення лексичного складу мови за допомогою власних мовних ресурсів.

З огляду на мізерні здобутки у вивченні ВІ в романському мовознавстві, у перспективі є необхідність розглянути їх у когнітивному та прагматичному аспектах, зокрема дослідити синонімічний та валентний потенціал, а також більш детально зупинитися на аспектуальних ознаках цих дериватів.

Список використаних джерел та літератури

1. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. - К. : Головне в-во видавничого об'єднання "Вища школа",1985. - 360 с.

2. Етимологічний словник французької мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.cnrtl.fr.

3. Французько-український словник. Українсько-французький словник / [під заг. ред. В. Бусела]. - К. : Ірпінь : ВТФ "Перун". - 1073 с.

4. Elle № 3551, 17 janvier 2014.

5. Dictionnaire Hachette. - Paris, 2006 . - 1858 p.

Размещено на Allbest.ru