Зворотні анафори та інтенсифікатори у середньоанглійській мові: граматикалізація та лексикалізація
Проблема функціонування мовних одиниць. Дослідження англійських зворотних займенників. Аналіз функціонування зворотних конструкцій у середньоанглійській мові. Форми зворотних інтенсифікаторів у середньоанглійському періоді. Лексикалізація мовної одиниці.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.02.2018 |
| Размер файла | 26,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 811.111'04+81'367.625.41
зворотні анафори та інтенсифікатори у середньоанглійській мові: граматикалізація та лексикалізація
О. В. Гирин,
кандидат філологічних наук, доцент (Житомирський державний університет імені Івана Франка)
oleg hyryn@ukr.net
У статті розглянуто становлення форми зворотних анафор та інтенсифікаторів у середньоанглійській мові. Стверджено, що на початку середньоанглійського періоду прикметник self/sylf зазнав субстантивації, що супроводжувалась процесом його граматикалізації. Ці процеси передували лексикалізації структури [Pronoun personal + self]. Ця лексикалізована структура витіснила особові займенники із зворотних конструкцій та морфологічно простого інтенсифікатора з інтенсифікаційних.
Ключові слова: граматикалізація, лексикалізація, зворотні займенники, зворотні анафори, зворотні інтенсифікатори.
Постановка проблеми
Проблема функціонування мовних одиниць займає важливе місце в лінгвістичних студіях, зокрема в контексті історичних змін, що призводять до реінтерпретації цих одиниць. При цьому методологічно важливо враховувати те, що дослідження мовного явища на певному синхронічному зрізі передбачає реконструювання попередніх стадій його розвитку і визначення тих змін, що зумовили його теперішній стан [1: 6].
Актуальність теми дослідження
Відсутність інтегрального підходу до дослідження англійських зворотних займенників, зокрема до їх структури, зумовлює, з одного боку, дискусії серед дослідників у різних граматичних студіях, а з іншого, - актуальність поліаспектного висвітлення питань, пов'язаних із цим розрядом займенників.
Мета статті полягає у дослідженні структурних характеристик зворотних займенників у середньоанглійській мові, зокрема процесів лексикалізації та граматикалізації, що супроводжували становлення їх структури.
Виклад основного матеріалу
Аналіз функціонування зворотних конструкцій у середньоанглійській мові засвідчує вживання у них перехідних та неперехідних дієслів. Поширеними в середньоанглійському періоді були зворотні конструкції із особовими займенниками при неперехідних дієсловах, зокрема при дієсловах руху, переміщення, зміни положення в просторі або ж, навпаки, дієсловах зі значенням спокою, буття. Варто зазначити, що кількість дієслів, які реєструємо в таких конструкціях, до кінця середньоанглійського періоду поступово зменшується, і в XV ст. лише окремі неперехідні дієслова на позначення руху або спокою вживаються з особовими займенниками. Використання останніх у таких конструкціях пояснюють необхідністю уникнення двозначності, оскільки форма зворотних анафор та інтенсифікаторів у середньоанглійському періоді співпала. Тому адресати, очевидно, сприймали конструкцію [Vmtms + X-self] не як зворотну, а як інтенсифікаційну [2: 162]. Таким чином, особовий займенник у зворотній функції після неперехідного дієслова унеможливлював двозначність інтерпретації висловлення.
Серед дієслів, що позначають рух, найбільш уживане у зворотних конструкціях - дієслово wenden (прикл. 1), а серед дієслів на позначення стану спокою - resten (прикл. 2).
(1) pou wende/salpou (Fairf: 1149-1150). you will go.
(2) Have I... but rested me a little (Cant. Tales 122: 1926).
I have had a short rest.
З перехідними дієсловами зворотні займенники та особові займенники реєструємо у дво- ([Vtms + прямий додаток]) та тричленних ([Vmtms + непрямий додаток + прямий додаток]) конструкціях (double object construction [3: 31]). У двочленних конструкціях з перехідними дієсловами та зворотними займенниками останні виконують функцію прямого додатка. У таких реченнях зворотний займенник не втрачає свого лексичного значення; значення конструкції [Vtrns + Pronoun personal] є сумою значень її компонентів. Паралельні зворотний та незворотний додатки в одному реченні підтверджують цей факт (прикл. 3).
(3) If thou lovest thyself, thou lovest thy wyf (Cant. Tales, 116: 1385).
If you love yourself - you love your wife.
У тричленних конструкціях зворотний займенник або особовий займенник у зворотній функції виступав граматикалізованим показником комодальності.
Розвиток форми зворотних інтенсифікаторів у середньоанглійському періоді відбувався швидше, ніж анафор. На це вказує зокрема те, що в той час, як у мові цього періоду широко використовувалися особові займенники у зворотній функції, складна форма інтенсифікаторів до кінця середньоанглійського періоду майже повністю витіснила давньоанглійську просту форму. Спорадичні випадки використання інтенсифікатора self несуть відтінок архаїчності, оскільки використовуються переважно в молитвах та для підсилення семантики слів на позначення Бога.
(4) Martha .../to Oure Saveour self seide thise wordes ... (Piers, 11.248-9).
Marha to our Saviour himself said these words....
Середньоанглійські зворотні інтенсифікатори зберігають здатність використовуватися без антецедента за умови, якщо останній відомий із контексту. Численні приклади такого вживання реєструємо у давньоанглійських літературних пам'ятках. Однак, у середньоанглійському періоді конструкції із інтенсифікатором та випущеним антецедентом у певному контексті можуть не набувати інтенсифікаційного значення. Більше того, якщо порівняти семантику паралельних речень з інтенсифікатором, але без антецедента (прикл. 5) та повного речення, але без інтенсифікатора (прикл. 6), то видається можливим говорити про додаткове смислове навантаження зворотного займенника із випущеним антецедентом, наприклад:
(5) Ther was also a reve, /./andmyself... (Cant. Tales, 22: 542-544).
There was also a prefect... and myself.
(6) thou woost... /That thou and I be dampned to prisoun (Cant. Tales, 28: 1174-1175).
You knew that you and I would be thrown to prison.
У середньоанглійській мові першими у зворотній функції перестали вживатися особові займенники третьої особи ([4: 72]). Оскільки інтенсифікатор self у давньоанглійському періоді почав
використовуватися у словосполученнях [Vtms, Pronoun personal] саме поряд з особовими займенниками третьої особи, то такий перехід від особового займенника до складної зворотної структури [Pronoun personal + self] мав спершу завершитися саме в третій особі.
Із послабленням морфологічної відмінкової системи в середньоанглійській мові змінилося функціональне навантаження форм відмінків особових займенників у зворотній функції. Так, на відміну від мови давньоанглійського періоду, де зворотне значення експлікували форми всіх непрямих відмінків, у середньоанглійській мові використання присвійного займенника, що розвинувся із давньоанглійської форми родового відмінка особових займенників, у зворотній функції не зареєстровано.
Найбільш важливим для становлення структури середньоанглійського зворотного займенника є процес граматикалізації self Граматикалізацію розуміють як паралельне послаблення значення й форми допоміжного слова і його подальшу трансформацію в елемент, позбавлений власного значення і прилаштований до головного дієслова на позначення його граматичної ролі. Перехід від слова до граматичного маркера завершує цей процес [5: 133]. Схожі явища спостерігаємо у розвитку сер.-англ. іменника self, оскільки він після послаблення свого лексичного значення формально приєднався до займенника. Так, від семантики давньоанглійського прикметника в середньоанглійському періоді залишився лише відтінок інтенсифікаційного значення, що есплікується виключно у постпозиції до іменника або займенника. Таким чином, self є маркером інтенсифікації (прикл. 7). Водночас, у мові вже існували складні зворотні інтенсифікатори (прикл. 8). Пор.:
(7) Til pat he-self wald it war don (Cursor Mundi, Gott., 13857). until he himself wants it to be done.
(8) And he himself pair comandour (Cursor Mundi, Gott., 453). and he himself their commandor.
Інтенсифікатор self на початку середньоанглійського періоду, функціонуючи у зворотній конструкції [Vtrns + Pronoun Personal + self] набув значення зворотності. Це значення послабило інтенсифікаційну семантику self у придієслівних конструкціях. Таке послаблення спорадично проявляється і в приіменних інтенсифікаційних структурах. Свідченням того є випадки випущення self у пізніших варіантах однієї і тієї ж літературної пам'ятки.
(9) he seolf him wolden speken wid (Brut, Caligula, 5466).
(10) he wolde ... speke him wid (Brut, Ohto, 5466).
He (himself) wanted to speak with him.
Основним показником початку процесу граматикалізації self є зміни в його семантичному навантаженні. Такі семантичні зміни також спровокували субстантивацію двн.-англ. прикметника self Цей процес знайшов відображення на морфолого-синтаксичному рівні - він спричинив структурну неоднорідність особових форм зворотних займенників (див. [6]). Субстантивація self відбувалася протягом тривалого проміжку часу - з кінця давньоанглійського до середини середньоанглійського періоду. Хронологія цього процесу може бути лише приблизною, оскільки приклади ад'єктивного self реєструємо до кінця середньоанглійського періоду. Цей інтенсифікатор зберігає риси, притаманні давньоанглійському self, а саме: приіменне та придієслівне використання, можливість функціонування у пре- та постпозиції до слова, що інтенсифікується. Натомість інтенсифікатори у постпозиції до особового займенника (крім форми називного відмінка) та до присвійного вже функціонували як складова частина зворотної та інтенсифікаційної структури [Pronoun Personal + self].
На відміну від загальноприйнятої точки зору, згідно з якою в мові середньоанглійського періоду відбулася лише граматикалізація інтенсифікатора self, ми вважаємо, що цей процес був лише необхідним етапом на шляху лексикалізації власне зворотних займенників та інтенсифікаторів. Так, процес лексикалізації мовної одиниці передбачає її "універбацію" та "фосилізацію", у той час як граматикалізація - розширення семантичного та синтаксичного контекстів її використання [7: 37].
На наш погляд, точкою відліку існування зворотних займенників на -self в англійській мові є момент, коли раніше незалежні елементи (особовий займенник та формант self) почали сприйматися носіями мови як одне слово. Зміни в сприйнятті структури [Pronoun personal + self] носіями мови можна простежити за опосередкованими ознаками: за місцем структури в реченні, її синтаксичною функцією, семантичним наповненням тощо. Перші свідчення сприйняття структури [Pronoun personal + self] як одного слова можна знайти ще в давньоанглійській мові. Однак, остаточне переосмислення відбулося в середньоанглійському періоді.
Враховуючи, що лексикалізація мовної одиниці передбачає її універбацію, спільний словесний наголос та написання разом зворотних займенників вказує на граматикалізацію self, оскільки він тепер функціонує як афікс. З іншого боку, фонетичне та графічне злиття елементів структури [Pronoun personal + self] вказує на лексикалізацію зворотної анафори або інтенсифікатора.
(11) For which that jhesu crist hymself was slayn (Cant. Tales, 83: 717).
For which Jesus Christ himself was killed.
Таке написання спостерігаємо з XIII ст., проте навіть в літературних пам'ятках ранньоновоанглійського періоду, зокрема у творах В. Шекспіра, зареєстровано спорадичні випадки окремого написання зворотних займенників. Ми розглядаємо ці випадки як навмисну авторську архаїзацію висловлення.
Фосилізація зворотного займенника передбачає, що його значення не можна вивести із суми значень його безпосередніх складників - займенника та форманта self Їх окремішне розміщення в реченні у позиції зворотної анафори або інтенсифікатора позбавляє речення семантичної цілісності (пор. *Let me do it my self - Let me do it myself).
У лексикалізованого зворотного займенника у середньоанглійській мові розвинулися також граматичні риси, не властиві його безпосереднім складникам. Так, зворотний займенник набуває мобільності - можливості функціонувати зокрема у прийменникових фразах (РР). Це свідчить про завершеність процесу лексикалізації структури [Pronoun personal + self]. В усіх періодах історії англійської мови особовому займеннику властива здатність функціонувати в PP, проте прикладів постприйменникового інтенсифікатора self не засвідчено. У поемі "Беовульф" із трьох зафіксованих випадків поєднання [Pronoun personal + self] жодне не функціонує в РР. У середньоанглійському періоді реєструємо регулярні приклади використання складного зворотного займенника як конституента РР. В "Кентерберійських оповіданнях" Дж. Чосера [Pronoun personal + self] вжито у РР у 53 випадках із 218, а у "Видінні Петра-орача" В. Ленгленда - у 53 із 179.
У середньоанглійській мові відбулося розширення семантичного наповнення нового складного зворотного займенника в інтенсифікаційній функції. Окрім смислового підсилення NP інтенсифікатор набуває нових відтінків значення у складі VP - ексклюзивності та інклюзивності (прикл. 12, 13 відповідно).
(12) Now cheseyourselven, wheither thatyow liketh (Cant. Tales, 88: 1227).
Now decide yourselves/alone whether you like it.
(13) cristes loore.../He taughte, but first he folwed it hymselve (Cant. Tales, 22: 527-528). he taught Christ's learning, but first he followed it himself/too.
Додатковим свідченням лексикалізації новоствореної форми є також заміна інтенсифікатора self складним зворотним утворенням, що здатне підсилювати семантику NP або VP, оскільки тепер вся структура [Pronoun personal + self] як єдине ціле вважається інтенсифікаційною.
(14) Pu seolf wurd al hisund (Brut, Caligula, 1594).
(15) Pou Pi-seolf far hol and sunde (Brut, Ohto, 1594).
You yourself be healthy.
Варто зазначити, що лексикалізація зворотного займенника за особами та числом відбувалася в різний час. Так, лексикалізація складного зворотного займенника у третій особі однини відбулася не раніше ХІІ ст., а в першій особі множини - не раніше другої половини XV ст., оскільки наприкінці XIV - на початку XV ст. складна форма our(e)selve (прикл. 16) все ще функціонувала поряд з підсиленим особовим займенником us selve / us self (прикл. 17).
(16) Pacience and I.../seten bi oureselve at a side borde (Piers, 13.035-6).
Patience and I sat alone on the side board.
(17) if that we seyn/That we be withoute synne, we deceyve us/Selve (Cant. Tales, 237: 348-350). if we say that we are without sins, we deceive ourselves.
На наш погляд, форма першої особи множини зворотного займенника our(e)selve була створена за аналогією з формою другої особи множини, оскільки ранньосередньоанглійські форми є послідовністю особового займенника в називному або об'єктному відмінках та інтенсифікатора self: we selfe, us selfum. Перші випадки вживання присвійного займенника з інтенсифікатором для позначення зворотності дії реєструємо в мові пізньосередньоанглійського періоду, коли форма другої особи множини була вже закріпленою в мові.
Висновки. На початку середньоанглійського періоду у рефлексивних конструкціях у постпозиції до перехідного дієслова міг вживатися як особовий займенник, так і зворотна структура [Pronoun Personal + self]. При цьому особові займенники використовувалися переважно в конструкціях з неперехідними дієсловами руху та спокою. До кінця середньоанглійського періоду кількість дієслів у таких конструкціях поступово зменшується. Таким чином, збільшується функціональне навантаження зворотної структури [Pronoun Personal + self].
Процес граматикалізації інтенсифікатора self, який відбувався упродовж середньоанглійського періоду спричинв наслідки на фонетичному, семантичному, морфолого-синтаксичному рівнях, а також супроводжувався субстантивацією інтенсифікатора self Зміна частиномовної приналежності self спричинили неоднотипність структури зворотних займенників за особами. Граматикалізація інтенсифікатора sel/'уможливила лексикалізацію структури [Pronoun personal + self]. Ця структура набула невластивих її конституентам семантичних та граматичних рис і до кінця середньоанглійського періоду витіснила особові займенники при експлікації внутрішньо направленої референції. Частота вживання морфологічно простого інтенсифікатора self зменшилася на користь лексикалізованих складних інтенсифікаторів, структура яких співпала зі структурою зворотних займенників. Лексикалізація зворотного займенника за особами та числом відбувалася з ХІІ по XV ст.
Перспективами подальших досліджень є аналіз функціонування особових займенників рефлексивно в сучасній англійській мові, розгляд функціонально-стилістичних особливостей використання зворотних займенників, а також діалектних особливостей структури зворотних займенників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
мовний зворотний займенник середньоанглійський
1. Langacker R. W. Language and Its Structure. Some Fundamental Linguistic Concepts / R. W. Langacker. - N.Y. : Harcourt, Brace & World, Inc., 1968. - 260 p.
2. Попова О. Д. К истории английских возвратных и усилительных местоимений / О. Д. Попова // Исследования по английской филологии. Сб. IV. - Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1965. - С. 179193.
3. Fisiak J. A Short Grammar of Middle English. - Part I. Graphemics, Phonemics and Morphemics / J. Fisiak. - Warszawa : Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1970. - 139 p.
4. Gelderen E. van. A History of English Reflexive Pronouns / E. van Gelderen. - Amsterdam : John Benjamins, 2000. 227 p.
5. Meillet A. Revolution des formes grammaticales / A. Meillet // Linguistique historique et linguistique generale. - Paris, 1951. - P. 130-48.
6. Гирин О. В. Структура зворотних займенників в англійській мові у синхронічному та діахронічному аспектах / О. В. Гирин // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - К. : Логос, 2008. - Вип. 14. - С. 91-95.
7. Haas F. The development of English each other : grammaticalization, lexicalization, or both? / F. Haas // English Language and Linguistics. - Cambridge : Cambridge University Press, 2007. - Vol. 11.1. - P. 31-50.
REFERENCES (TRANSLATED & TRANSLITERATED)
8. Langacker R. W. Language and Its Structure. Some Fundamental Linguistic Concepts / R. W. Langacker. - N.Y. : Harcourt, Brace & World, Inc., 1968. - 260 p.
9. Popova О. D. К istorii angliyskikh vozvratnykh i usilitel'nykh mestoimeniy [To the History of / О. Reflexive and Intensifying Pronouns] / D. Popova // Issledovaniya po angliyskoy filologii. Sb. IV [Researches on English Philology. Collection IV]. - L. : И^о Leningradskogo universiteta, 1965. - S. 179-193.
10. Fisiak J. A Short Grammar of Middle English. - Part I. Graphemics, Phonemics and Morphemics / J. Fisiak. - Warszawa : Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1970. - 139 p.
11. Gelderen E. van. A History of English Reflexive Pronouns / E. van Gelderen. - Amsterdam : John Benjamins, 2000. 227 p.
12. Meillet A. Revolution des formes grammaticales / A. Meillet // Linguistique historique et linguistique generale. - Paris, 1951. - P. 130-48.
13. Hyryn O.V. Struktura zvorotnykh zaymennykiv v angliys'kiy movi u synkhronichnomu ta diakhronichnomu aspektakh [The Structure of Reflexive Pronouns in English in the Syncronic and Diachronic Aspects] / O. V. Hyryn // Problemy semantyky, prahmatyky ta kohnityvnoyi linhvistyky [Issues of Semantics, Pragmatics and Cognitive Linguistics]. - К. : Lohos, 2008. - Vyp. 14. - S. 91-95.
14. Haas F. The development of English each other : grammaticalization, lexicalization, or both? / F. Haas // English Language and Linguistics. - Cambridge : Cambridge University Press, 2007. - Vol. 11.1. - P. 31-50.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
15. Chaucer G. The Canterbury tales / G. Chaucer. - Electronic Text Center, University of Virginia Library. - Режим доступу : http://etext.lib.virginia.edu/toc/modeng/public/ Cha2Can.
16. Cursor mundi (The cursur o the world). A Northumbrian poem of the XIVth century in four versions / [ed. by R. Morris, A. Arbor] ; Michigan : University of Michigan Library, 2006. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/ cgi/t/text/text-idx?c=cme;cc=cme;view=toc;idno=AJT8128.0001.001
17. Langland W. The Vision of Piers Plowman / W. Langland. London, New York : J.M. Dent and E.P. Dutton, 1978 - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/cgi/t/text/text-idx?c=cme;cc=cme;rgn=main;view=toc;idno =PPlLan.
18. Layamon, Brut (British Museum Ms. Cotton Caligula A.IX)/ Layamon. - London, New York : Oxford University Press, 1978. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/cgi/t/text/text-idx?c=cme;cc=cme;view=toc;idno=LayCal.
19. Layamon, Brut (British Museum Ms. Cotton Otho C.XIII)/ Layamon. - London, New York : Oxford University Press, 1978. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/cgi/t/text/text-idx?c=cme;cc=cme;view=toc;idno=LayOtho.
Матеріал надійшов до редакції 04.03. 2015 р.
Гирин О. В. Возвратные анафоры и интенсификаторы в среднеанглийском языке: грамматикализация и лексикализация.
В статье рассматривается развитие структуры возвратных местоимений в среднеанглийском языке.
Утверждается, что в начале среднеанглийского периода прилагательное self/sylf было субстантивировано. Этот процесс сопровождался его грамматикализацией. Оба процесса предшествовали лексикализации структуры [Pronoun personal + self]. Эта лексикализированная структура вытеснила личные местоимения с возвратных конструкций, а также морфологически простой интенсификатор с интенсифицирующих.
Ключевые слова: грамматикализация, лексикализация, возвратное местоимение, возвратная анафора, возвратный интенсификатор.
Hyryn O. V. Middle English Reflexive Anaphors and Intensifiers: Grammaticalization and Lexicalization.
OE sequence of a personal pronoun and the intensifying adjective self/sylf was the source of ME reflexive pronouns and intensifiers. At the turn of OE and ME periods self/sylf underwent drastic changes which began with its semantic weakening and categorial reinterpretation (substantivation). This lead to the difference in reflexive pronouns form in present-day English depending on the person (personal pronoun+self in the 1st and 2nd person and possessive pronoun+self in the 3rd one). Substantivation on the OE adj. self/sylf in ME was one of its grammaticalization markers. The latter process can be seen on the phonetic, semantic and morpho-syntactic levels in ME. Grammaticalization of self enabled and was followed by the lexicalization of the [Pronoun personal + self] construction. The lexicalized construction replaced personal pronouns in reflexive constructions and morphologically simple intensifier self in intensifying constructions. Lexicalization of the reflexive pronoun depending on the person and number of the pronoun was taking place in the central ME dialects (and later in the London dialect) in the 12th-15th centuries. ME texts of different dialects are indicative of the south-north direction of reflexive pronouns structure development and usualization. The chronological gap between these two groups of dialects concerning the development of reflexive pronouns is about 2 centuries.
The texts of Northern and Eastern dialects of the turn of the 13th and 14th centuries demonstrate the features which appeared in the London dialect only in the 1st half of the 15th century. On the contrary, the texts of South-Western dialects in the 13th display the features of expressing reflexivity and reflexive intensification similar to those of the late OE period.
Key words: grammaticalization, lexicalization, reflexive pronoun, reflexive anaphor, reflexive intensifier.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Функціонування особових займенників у природній людській мові у контексті когнітивної лінгвістики, функціонально-семантичного поля та філософії говору. Характеристика дослідження граматики та психолінгвістики. Особливість пошуку мовних універсалій.
статья [42,9 K], добавлен 06.09.2017Поняття фразеологічної одиниці; історія вивчення української фразеології. Дослідження утворення фразеологізмів: джерела, ознаки, лексико-семантична структура, форма та функціонування фразеологічних одиниць; класифікація фразеологізмів зі словом око/очі.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 26.02.2012Розгорнута характеристика мови середньоанглійського періоду та дослідження впливу церкви на її розвиток. Основні тенденції лексики даного періоду. Зміни та запозичення, характерні середньоанглійській мові. Роль французьких запозичень у її формуванні.
реферат [44,4 K], добавлен 08.06.2016Дослідження становлення герундія в англійській мові та поняття вторинної предикації. Статус герундіальної дієслівної форми. Поняття предикативності та її види. Структурні особливості засобів вираження вторинної предикації. Синтаксичні функції герундія.
курсовая работа [88,2 K], добавлен 12.10.2013Класифікація артиклів та займенників у англійській мові. Функції, умови використання, характеристики, різновиди артиклів та займенників у сучасній англійській мові. Особливості вживання артиклів та займенників у творі В.С. Моема "A casual affair".
курсовая работа [58,3 K], добавлен 19.01.2012Загальна характеристика ідіоматичних одиниць. Розмежовування понять "однослівні ідіоми" та "фразеологізми", а також "прислів'я". Публіцистичний дискурс як контекст функціонування однослівних ідіом. Функції експресивних одиниць вторинної номінації.
курсовая работа [57,7 K], добавлен 19.04.2011Дослідження паронімічних та парономастичних явищ, і паронімічних конструкцій. Паронім як частина словникової системи англійської мови. Явище паронімії і парономазії (парономасії) та особливості, пов’язані з вживанням паронімів в англійській мові.
курсовая работа [49,5 K], добавлен 15.05.2008Значення модальності в лінгвістиці як мовної універсалії. Основне значення модальних дієслів у німецькій мові, форми модальних дієслів, їх функція у реченні. Інфінітивні речення з дієсловами mssen, sollen, drfen, knnen, wollen, mgen та їх тлумачення.
курсовая работа [36,2 K], добавлен 24.02.2014Розряди займенників у перській мові, їх класифікація за семантичними і функціональними ознаками. Випадки самостійного вживання, функції та значення займенників у реченні. Перехід слів інших частин мови до класу займенників, процес прономіналізації.
реферат [37,3 K], добавлен 26.02.2012Чинники запозичень в сучасній українській мові. Процес адаптації та функціонування англійських запозичень в українській мові. Проблеми перекладу англізмів з англійської українською та російською мовами на матеріалі роману Стівена Кінга "Зона покриття".
курсовая работа [86,1 K], добавлен 14.05.2014Іменники, що мають лише форми однини, є іменниками singularia tantum, іменники, що мають лише форми множини, є іменниками pluralia tantum. Встановлення особливостей іменників множинностi та їх існування і функціонування в сучасній українській мові.
дипломная работа [89,8 K], добавлен 27.06.2008Лексико-семантична група як мікросистема в системі мови. Аналіз ЛСП "коштовне каміння" в англійській мові в семантичному, мотиваційному та культурологічному аспектах. Дослідження його функціонування в англомовних художніх прозових та поетичних творах.
курсовая работа [35,8 K], добавлен 10.04.2014Дослідження німецької фразеології в германістиці та українському мовознавстві. Поняття внутрішньої форми фразеологізму. Семантичні особливості фразеологізмів. Семантичні групи німецьких фразеологізмів з компонентом заперечення та специфіка їх уживання.
курсовая работа [44,9 K], добавлен 17.01.2013Теоретичне обґрунтування фразеології як лінгвістичної дисципліни, поняття про ідіоматичність фразеологічних одиниць. Практичне дослідження граматичних особливостей фразеологічних одиниць із структурою словосполучення та речення в італійській мові.
курсовая работа [107,6 K], добавлен 19.09.2012Неологізми і способи їх творення у сучасній англійській мові. Інноваційні мовні одиниці науково-технічної сфери англійської мови. Збагачення словникового складу сучасної англійської мови та особливості функціонування науково-технічних неологізмів.
курсовая работа [54,2 K], добавлен 02.07.2013Дієслово, як частина мови. Граматична категорія часу в англійській мові. Проблема вживання перфектних форм. Функціонування майбутньої та перфектної форм в сучасній англійській літературній мові на основі творів американських та британських класиків.
курсовая работа [90,3 K], добавлен 02.06.2015Фразеологія як лінгвістична дисципліна, предмет її дослідження. Аналіз значення фразеологізмів в українській мові. Класифікація фразеологічних одиниць. Особливості використання фразеологізмів у періодичних виданнях. Помилки у висловлюванні фразеологізмів.
курсовая работа [88,3 K], добавлен 28.10.2014Загальні властивості безособових форм дієслова в англійській мові. Особливості інфінітивних конструкцій як форми англійського дієслова, їх синтаксичні функції. Аналіз способів англо-українського перекладу речення з суб’єктним інфінітивним зворотом.
курсовая работа [62,0 K], добавлен 14.05.2014Використання явища мовної гри у французьких текстах для надання мові образності, експресивності та виразності. Специфіка функціонування гри слів в розмовному стилі, молодіжній субкультурі, пресі та рекламі. Аналіз публікації французької газети "Юманіте".
реферат [16,7 K], добавлен 18.09.2012Фразеологія як наука та предмет її дослідження. Принципи класифікації фразеологічних одиниць. Лінгвокультурологічний аспект англійських фразеологізмів. Аналіз фразеологізмів на позначення цінності праці та засудження бездіяльності в англійській мові.
курсовая работа [43,5 K], добавлен 08.01.2012
