Офіційно-діловий стиль у стильовій парадигмі української мови

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Офіційно-діловий стиль у стильовій парадигмі української мови

Сушко О.

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови

та літератури Донбаського державного педагогічного

університету

Стаття продовжує цикл публікацій автора з проблем дослідження офіційно-ділового стилю. Увагу приділено офіційно-діловому стилю в контексті стилістичної системи сучасної української літературної мови. Розглянуто низку особливостей аналізованого стилю, які дозволяють кваліфікувати його як самостійну стилістичну структуру. Проаналізовано різні підходи вчених до визначення сутності функціонального стилю й виявлено принципи класифікації стилів.

Ключові слова: офіційно-діловий стиль, стилістична парадигма, стилістичний колорит, функції мови, мовленнєва ситуація, стилістика.

Сушко О. офіційний діловий стиль

кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языка и литературы Донбасского государственного педагогического университета

ОФИЦИАЛЬНО-ДЕЛОВОЙ СТИЛЬ В СТИЛИСТИЧЕСКОЙ

ПАРАДИГМЕ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА

Статья продолжает цикл публикаций автора касательно осоенностей официально-делового стиля. Внимание сосредоточено на официальноделовом стиле в конттексте стилистической системы современного украинского языка. Рассмотрен ряд особенностей анализированного стиля, которые позволяют квалифицировать его как самостоятельную стилистическую структуру. Проанализированы разные подходы ученых к определению сущности функционального стиля и описаны принципы классификации стилей.

Ключевые слова: официально-деловой стиль, стилистическая парадигма, стилистический колорит функции языка, речевая ситуация, стилистика.

Sushko O.

Candidate of Philological Sciences (PhD), Associate Professor of the Chair of Ukrainian Language and Literature of Donbass State Teachers'

Training University

OFFICIAL-BUSINESS STYLE IN PARADIGM OF THE UKRAINIAN LANGUAGE

The article continues the cycle of publications of autor the research of officially-business style. Attention is concentrated on this style in the context of stylistic paradigm of Ukrainian language. The row of features of the analyzed style, that allow to characterize him as an independet stylistic structure is considered. The different going of scientists is analysed near determination of functional style and principles of classification of styles are described.

Key words: official-business style, stylistic paradigm, language functions, communicative situation, style.

Постановка проблеми

Жодне суспільство, на якому б рівні воно не знаходилося, не може існувати без мови. Це стосується всіх народів, усіх членів суспільства і кожної людини зокрема.

Кожна розвинена національна мова - це чітко організована система, складовими частинами якої є окремі рівні - фонологічний, лексико-фразеологічний, семасіологічний, морфологічний, синтаксичний, стилістичний.

Важливий об'єкт досліджень для мовознавчої науки становить стилістика - галузь мовознавства, яка вивчає способи використання мовних одиниць і категорій у різних мовних стилях, а також функціонально-стильову систему літературної мови в її сучасному стані та діахронії. Однак у лінгвістичних студіях досі немає загально визнаного терміна на означення цього складного поняття. Із огляду на це метою даної праці є виявлення специфіки офіційно-ділового стилю в контексті стильової парадигми української мови. Для досягнення цієї мети необхідно реалізувати такі завдання:

систематизувати погляди науковців щодо визначення стилю;

описати підходи вчених до класифікації стилів мови.

Виклад основного матеріалу дослідження

Основним поняттям стилістики є стиль. У сучасному мовознавстві, на жаль, досі немає однозначного та загальновизнаного означення стилю.

З огляду на широкий обсяг загального поняття стилю вчені по- різному підходять до визначення сутності цього лінгвістичного явища. Так, наприклад, М. Брандес розділяє стиль як певний «тип обробки мови, тип надання мові форми» та «стиль як механізм функціонування мови» [1, с. 143]. Дослідниця дає визначення стилю, зазначаючи, що - це «явище світу норм та інформації, де постають людина і мова як зустрічні процеси суб'єктивації та об'єктивації. Стиль не тільки виражає «технологію» визначеного типу духовного виробництва в конкретній історичній ситуації, але й характеризує особливості та своєрідність усякої людської діяльності, у тому числі й комунікативно-мовленнєвої» [1, с. 137].

Деякі лінгвісти (зокрема німецькі вчені) зараховують стиль до сфери мовної поведінки та пов'язують її з комунікацією в різних сферах суспільного життя. В англійському мовознавстві стиль заперечується взагалі й вважається поняттям непродуктивним. О. Мороховський виділяє загальне розуміння стилю як способу діяльності об'єкта, стилю мовної діяльності, стилю як продукту мовної діяльності.

Працюючи над визначенням стилю, деякі вчені наголошують на необхідності врахування двох його особливостей: генетичної, яка полягає в процесі його творення, формування, становлення і розвитку (генезис стилю); телеологічної, що полягає в тому, як він «має сприйматися і як сприймається, як впливає на мовців чи виконує поставлені перед ними комунікативні завдання» [6, с. 45]. Стилістика, яка бере за основу телеологічну особливість, зараховується до стилістики сприймання, а тому частіше використовується в літературознавстві.

Мовний стиль формується мовцями шляхом детального добору мовних засобів у відповідності з умовами спілкування. Функціональний план стилю виділяє в своїх дослідженнях В. Виноградов. На думку вченого, стиль - це «суспільно усвідомлена і функціонально зумовлена, внутрішньо об'єднана сукупність прийомів уживання, відбору і поєднання засобів мовного спілкування у сфері тієї чи іншої загальнонародної, загальнонаціональної мови» [2, с. 73]. Визначення функціонального стилю подає М. Кожина: «Функціональний стиль - це своєрідний характер мовлення того або іншого його соціального різновиду, що відповідає певній сфері суспільної діяльності і співвідносній з нею формі свідомості» [3, с. 49].

Як показують дослідження, подати загальне й однозначне визначення стилю досить важко. Це, зокрема, можемо пояснити тим, що вчені ще остаточно не з'ясували сутність стилю як базового поняття стилістики. Деякі мовознавці, зокрема В. Виноградов, обґунтовують думку про те, що в межах філологічної стилістики доречно виділяти стилістику мови та стилістику мовлення, оскільки мова в дихотомії „мова - мовлення» розглядається як цілісна унормована система. Отже, поняття «стиль мови - стиль мовлення» існують як співвіднесення загального та конкретного.

Синтезуючи погляди вчених на визначення стилю та опираючись на погляди авторів «Стилістики української мови» за редакцією Л. Мацько, у нашому дослідженні визначено стилі мови як «історично сформовані, суспільно усвідомлені різновиди загальнонаціональної літературної мови, які різняться принципами відбору та організації мовних засобів і частково самими мовними засобами відповідно до сфер спілкування» [5, с. 148].

Складність і різноплановість поняття функціонального стилю зумовлює ряд підходів до визначення системи функціональних стилів національної мови.

Дослідниця стилістики тексту М. Брандес зазначає, що «кожен із функціональних стилів, який репрезентує особливу дійсність, організований в середині себе системою стійких форм, системою стереотипів і схем, узаконених традицією. Ця система є сукупністю таких підсистем: підсистема змісту (узагальнений тип змісту в офіційно-діловому стилі, абстрактний тип змісту в науковому стилі, конкретний - в художньому і побутовому); підсистема функціонального змісту, поняття відомого в лінгвістиці тексту як функціональний «тип тексту»- інформаційний, аналітичний, художній - і система мовних жанрів, яка їх визначає; підсистема функціонально-стильового змісту, що реалізується як функціонально-стильовий тип тексту, який співвідноситься з функціональними стилями (ділові, наукові, публіцистичні та інші тексти); підсистема типу мислення (описове, образне, теоретичне) і набір композиційно-мовних форм, який їх визначає; підсистема емоційно-експресивного змісту, що утворює емоційно-експресивні типи тексту; підсистема комунікативного змісту, яка утворює комунікативні типи тексту - монологічні й діалогічні» [1, с. 141].

Класифікація стилів з огляду на двоякість їх природи базується на двох основних принципах: екстралінгвальному й інтралінгвальному, а це означає, що при виділенні функціональних стилів необхідно посилатися як на екстралінгвальні чинники (сфера використання, мета спілкування, суспільна свідомість), так і на власне лінгвістичні (добір стилістичних мовних засобів). Досліджуючи особливості виділення функціонально-стильових різновидів, М. Кожина головним стилетворчим засобом вважає сферу суспільної діяльності, підкреслюючи, що «стилі виділяються на основі єдиного екстралінгвального принципу-комплексу: форма суспільної свідомості, відповідний їй вид діяльності, мета і завдання функціонування мови» [3, с. 155].

В українському мовознавстві відсутня загальновизнана класифікація стилів. Так, у деяких працях виділяється художньо- белетристичний,суспільно-публіцистичний, офіційно-документальний, епістолярний стилі. Автори інших стилістичних досліджень виділяють науковий, публіцистичний, художній і діловий стилі. І. Чередниченко подає цілу систему стилів: мова живого усного загальнонаціонального спілкування, офіційно-діловий стиль, мова наукової і технічної літератури, стилі масової преси та агітаційно-масової публіцистики, ораторський стиль, мова художньої літератури та естетико-художньої публіцистики. Л. Мацько виділяє художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, конфесійний, розмовний та епістолярний стилі [5].

У нашому дослідженні увагу приділено офіційно-діловому стилю української мови.

Офіційно-діловий стиль української мови тривалий час розвивався лише як певний жанр юридично-ділової літератури. І тільки у ХУІІІ ст. значно розширилося коло ділових документів. На межі ХІХ і ХХ століть українська мова не визнавалася мовою ділових стосунків, тому для розвитку офіційно-ділового стилю не було жодних умов. Однак з утворенням Української Народної Республіки виникло добре підґрунтя для розвитку офіційно-ділового спілкування, оскільки українська мова офіційно стала державною. Вона почала функціонувати в усіх державних установах, що й привело до інтенсивного документування українською мовою. Проте, на жаль, така ситуація тривала недовго, бо Україна втратила незалежність і розвиток офіційно-ділового стилю знову загальмувався.

У зв'язку з проголошенням України незалежною державою та наданням українській мові державного статусу справедливо зростає роль офіційно-ділового стилю як засобу комунікації, що здійснюється в офіційній надбудовній сфері суспільних відносин.

Офіційно-діловий стиль займає значне місце в стилістичній парадигмі української мови, оскільки це стиль документів, які регламентують діяльність підприємств, установ, організацій або окремих громадян. Практично кожній людині так чи інакше доводиться у своєму повсякденному житті стикатися з текстами офіційно-ділового стилю, що відрізняє його від інших книжних стилів, зокрема від наукового. Для назви функціонального стилю у сфері правових відносин у мовознавчій літературі існує кілька термінів: законодавчий, діловий, офіційний, адміністративний, канцелярський, адміністративно-відомчий. Зауважимо, що терміни канцелярський стиль, адміністративно-відомчий стиль недоречно використовувати на позначення названого стилю, оскільки вони так чи інакше називають один із різновидів офіційно-ділового спілкування.

Офіційно-діловий стиль задовільняє потреби писемного, рідше усного спілкування в державному, суспільному, політичному, господарському житті. Писемна форма офіційно-ділового стилю фіксується в документах (від лат. documentum - повчальний приклад, взірець, доказ). Документи в Україні відомі з часів формування державності - Київської Русі. Вони існували у вигляді літописів, актових книг, які свідчать, що українська ділова мова розвивалася ще у ХІУ - ХУІ ст. Ті зразки документів, які ми маємо сьогодні, почали складатися століття тому, а з 20-х років ХХ ст. стали постійним атрибутом державного життя.

Кожен функціональний стиль української мови має свою структуру, зумовлену існуванням різних типових ситуацій спілкування в певній сфері діяльності. Так, офіційно-діловий стиль вирізняється широтою сфери обслуговування - від діяльності на рівні міжперсональних виробничих стосунків до міждержавних. Така віддаленість між названими видами діяльності, тематична різноманітність і різноплановість мовленнєвих ситуацій вимагають різного мовного оформлення, що дозволяє в межах стилю виділити такі підстилі: законодавчий, дипломатичний, адміністративно- канцелярський.

Висновки дослідження

Отже, офіційно-діловий стиль хоч і має свої особливості, проте він органічно вписується в стилістичну парадигму української мови та є близьким до наукового стилю, адже обидва оперують специфічною фразеологією та мають спільні синтаксичні особливості.

Своєрідним є зв'язок офіційно-ділового стилю з художнім, оскільки письменники залучають іноді до художнього тексту різні зразки документів з метою досягнення певного колориту думки. Помітним також є зв'язок офіційно-ділового стилю з розмовно- побутовим, адже тексти службових документів мають бути зрозумілими для пересічних громадян, а отже, орієнтуватися на народну мову.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що, маючи власну мовно-композиційну структуру, аналізований нами стиль активно контактує з іншими функціональними стилями, що сприяє увиразненню ділової комунікації в усіх сферах діяльності людини.

У перспективі наших студій - подальше виявлення специфіки офіційно-ділового стилю в контексті стилістичної системи української мови.

Література

Брандес Н. П. Стилистика текста. Теоретический курс /

Н. П. Брандес. - М. : Прогресс-Традиция ; ИНФРА-М, 2004. - 461 с.

Виноградов В. В. Проблема авторства и теория стилів / В. В. Виноградов. - М. : Гослитиздат, 1961. - 614 с.

Кожина М. Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими / М. П. Кожина. - Пермь : Пермьский государственный университет им. А. М. Горького, 1972. - 396 с.

Маковский М. М. Язык - миф - культура : Символы жизни и жизнь символов / М. М. Маковський. - М. : Русские словари, 1996. - 330 с.

Мацько Л. І. Стилістика української мови : підручник / Мацько Л. І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. - К. : Вища школа, 2003. - 462 с.

Стилістика української мови : збірник наукових праць / ред. колегія : Л. І. Мацько та ін. - К. : Накова думка, 1990. - 108 с.

Размещено на Allbest.ru