Порівняльні прийменникові еквіваленти української мови: семантичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Порівняльні прийменникові еквіваленти української мови: семантичний аспект

Кущ Н.

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови

та літератури Донбаського державного педагогічного

університету

Стаття продовжує низку публікацій, присвячених проблемі вивчення семантичних можливостей сучасних українських прийменникових еквівалентів як функційних одиниць.

Ключові слова: прийменникові еквіваленти, семантика, відмінок.

Кущ Н.

кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского

языка и литературы Донбасского государственного

педагогического университета

СРАВНИТЕЛЬНЫЕ ПРЕДЛОЖНЫЕ ЭКВИВАЛЕНТЫ

В УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ: СЕМАНТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ

Статья продолжает серию публикаций, посвященных проблеме изучения семантических возможностей современных украинских предложных эквивалентов как функциональных языковых единиц

Ключевые слова: предложные эквиваленты, семантика, падеж.

Kushch N.

- an Associate Philology Sciences an Associate Professor of the

department of Ukrainian language and the literature of Donbass State

Teachers' Training University

COMPARATIVE PREPOSITIONAL EQUIVALENTS

IN UKRAINIAN LANGUAGE: SEMANTIC ASPECT

The article the row of publications, devoted to the problem of study of semantic possibilities of the modern Ukrainian prepositional equivalents as functional linguistic units.

Key words: prepositional equivalent, semantics, case.

Постановка проблеми

Орієнтуючись на сучасні мовні потреби, постає необхідність у щодалі глибшому вивченні семантики прийменників та їхніх еквівалентів. Так, семантика службових слів постійно приваблювала науковців своєю неоднозначністю. Це насамперед пов'язано з осмисленням службових частин мови, зокрема прийменників, в сучасному українському мовознавстві. Наразі існує щонайменше три погляди на досліджувані одиниці. Перша і найбільш розповсюджена думка кваліфікує прийменники як лексико-граматичний клас слів - службову частину мови з послабленим лексичним значенням і чітко окресленим граматичним наповненням. Така думка є провідною в сучному слов'янському мовознавстві (А. М. Пашківський, З. І. Іваненко, А. С. Колодяжний тощо). Інші дослідники розглядають прийменники як особливого роду морфеми, позбавлені лексичного значення. Їхнє основне і єдине призначення - разом із відмінком обслуговувати одиниці вищого порядку. Теоретичну концепцію морфемної природи прийменника обґрунтував Є. Курилович. В українському мовознавстві цю думку підтримав і розбудував І. Р. Вихованець. Існує й третя точка зору, за якою лексичне значення прийменника ідентифікують з лексичним значенням повнозначних слів (І. К. Кучеренко). Проте ця думка не знайшла поширення в мовознавстві.

На ранніх етапах функціювання мови роль прийменників зводиться до вираження конкретних просторових відношень, що повязано з первісними орієнтаціями людини. З часом, у міру розвитку й ускладнення форм мислення, у відмінках, шляхом метафоризації початкової просторової семантики, виробляються все нові й нові значення. Зазвичай вважають, що найдавнішими після просторових є часові прийменники, оскільки спочатку відбувається перенесення значення прийменника з простору в час як сферу найближчу до простору, а це вже є поштовхом до ширшої полісемантизації прийменників, до розвитку в них й інших віддалених значень: причинових, цільових, порівняльних тощо. Очевидно, цю теорію можна поставити під сумнів, оскільки асоціативні зв'язки ґрунтуються на порівнянні, тому, можливо, порівняльні прийменники мають не менш давню історію, ніж прийменники інших семантичних груп, що й зумовлює актуальність нашого дослідження.

Так, розвиток науки, збагачення словникового складу за рахунок лексики спеціального призначення, термінів призвели до виникнення нових точніших засобів мовлення - прийменникових еквівалентів (далі - ПЕ), де семантика простору і часу у зв'язку з мовними потребами є визначальною. Такий розвиток мовних подій зумовив перехід самостійних частин мови в службові, що поступово призвело до появи ПЕ. Під ПЕ ми розуміємо службові одиниці, функційно й семантично еквівалентні прийменникам, але структурно і лексично складніші. На сучасному зрізі мови спостерігаємо активне вживання семантично конкретніших засобів мовлення - ПЕ, насамперед, у науковому стилі, який, власне, і вимагає однозначності передачі думки. Тому ПЕ на позначення порівняльних семантичних відношень рідковживані щодо просторових і часових й обґрунтовано недоречні, ураховуючи їхнє стилістичне маркування.

Об'єкт статті - ПЕ сучасної української мови порівняльної семантики.

Мета дослідження полягає у визначенні особливостей уживання й функціювання ПЕ порівняльної семантики в сучасній українській мові. Мета роботи передбачає розв'язання таких завдань:

з'ясувати семантико-функційну типологію порівняльних ПЕ;

дослідити роль і місце допоміжних компонентів у формуванні семантики порівняльних ПЕ;

3) проаналізувати взаємовплив семантики ПЕ і значення відмінків.

Найширше серед порівняльних використовувані ПЕ з формою родового відмінка: більш(е) від, вище від, в (у) контраст до, в (у) подобі, глибше від, менш(е) від, на відміну від, на зразок, на кшталт, нижче від, пізніше від, повище від, подібно до, понижче від, раніше від, типу.

ПЕ на позначення порівняльних семантичних відношень здатні до вираження різних семантичних відтінків. У зв'язку з цим слід виділити власне-порівняльні ПЕ: більш(е) від, вище від, глибше від, нижче від, пізніше від, повище від, понижче від, раніше від, відношення зіставлення: в (у) контраст до, подібності: в (у) подобі, на зразок, на кшталт, подібно до, типу й відмінності, протиставлення: на відміну від (за М.В.Всеволодовою).

Набір первинних компонентів, вживаних з родовим відмінком незалежно від семантичної групи, є стандартним: від, до в постпозиції щодо повнозначної словоформи та менш активний первинний компонент на в препозиції щодо головного компонента. Компонент від уживається на означення порівняння когось / чогось з ким- або чим-небудь: Тому модельник користується так званим усадочним методом, який більший від звичайного на величину усадки відповідного сплаву (6). Первинний компонент до вказує на подібність одного предмета чи особи до іншого предмета чи особи: Подібно до української мови і на відміну від білоруської та російської, верхньолужицькій не дуже властива редукція ненаголошених голосних: вони вимовляються приблизно так само, як і наголошені (5). Використання первинного компонента на сигналізує про виконання однієї дії подібно до іншої: Іран пропонує Росії створити організацію країн-експортерів газу на зразок ОПЕК, оскільки обидві держави володіють половиною світових запасів газу, з такою заявою виступив духовний лідер Ірану аятола Хаменеї під час зустрічі в Тегерані із Секретарем Ради Безпеки Росії Ігорем Івановим (і 0).

З формою називного відмінка уживані такі ПЕ: вище (а)ніж/чим /як, більш(е) (а)ніж / чим /як, глибше (а)ніж / чим /як, менш(е) (а)ніж /чим / як, пізніше (а)ніж / чим / як, раніше (а)ніж / чим / як. Яскраву порівняльну семантику допомагають здійснити допоміжні компоненти, виражені порівняльними сполучниками (а)ніж / чим / як: Ризик, що несе інвестор, що працює з цінними паперами по усьому світі, набагато вище чим ризик інвестора, що купує і продає цінні папери усередині однієї країни (2); Торік більше як 4 тис. сімей з Львівщини скористались обласною програмою енергозбереження (7).

Порівняльні смислові відношення зі знахідним відмінком виражають ПЕ більш(е) за, ближче за, вище за, глибше за, менш(е) за, нижче за, повище за, понижче за, пізніше за, раніше за (власне- порівняльні). Первинний компонент за у складі аналітичних ПЕ уживаний зі значенням порівняння з ким- або чим-небудь. Основне семантичне навантаження несе лексичнозначущий компонент. Так, ПЕ більш(е) за / менш(е) за можуть уживатися для порівняння за будь-яким параметром: Поковки, більші за 0,5-3 т, виготовляють тільки вільним куванням, оскільки штампування їх утруднене (6). ПЕ глибше за вказує на порівняння за глибиною: Ніхто не міг пірнути глибше за мене (8). Вище за / нижче за використовувані зі значенням порівняння за горизонталлю: Вище за ці точки сталь складається вже з самого аустеніту (6); ПЕ пізніше за /раніше за мають темпоральне забарвлення і вказують на дію, яка відбувалася пізніше / раніше за іншу: Янукович вирішив відсвяткувати 100 днів Тимошенко раніше за неї (3).

Семантика порівняння з давальним відмінком репрезентована такими одиницями: в (у) контраст, на противагу, не в приклад (протиставлення): Україна не стане робити кроків на противагу РФ в питанні взаємин з НАТО, - А. Яценюк (1). прийменниковий еквівалент порівняльний семантика

Група порівняльних ПЕ з орудним відмінком нараховує такі одиниці: в (у) зіставленні з (зі, із) (зіставлення), в (у) контраст з (зі, із), в (у) контрасті з (зі, із) (протиставлення), в (у) порівнянні з (зі)

(власне-порівняння). Ця група найпрозоріше передає семантику порівняння, адже лексичне значення повнозначної словоформи ПЕ в (у) порівнянні з (зі, із), в (у) зіставленні з (зі, із) вже містить

порівняльну характеристику. Первинні компоненти в їхньому складі відзначають схожість, подібність кого- або чого-небудь до когось або чогось: Валерій Асадчев: Уряд Лазаренка у порівнянні з урядом Януковича - приклад законослухняності, професійності і чесного виконання своїх обов'язків (9); первинний компонент з (зі, із) у постпозиції щодо генетично повнозначної словоформи передбачає мінімум два зіставлюваних / протиставлюваних / порівнюваних об'єкти: У Мадриді континентальний клімат з холодною зимою і жарким літом з рідкими дощовими днями, який у контрасті з перепадами висоти дає початок дуже різним экосистемам... (4).

Висновки дослідження

Отже, семантика порівняльних ПЕ постає в межах загальномовної тенденції переосмислення усталених форм, внутрішньої семантики відмінка, лексичного наповнення усіх компонентів прийменникової конструкції. Творення цих одиниць, реалізовувана ними семантика засвідчує закономірності розвитку й функціювання сучасного мовлення. Попри значні досягнення у цій сфері, існує низка нагальних проблем, що потребують свого вирішення. Так, заслуговують на увагу питання порівняльного характеру (структурні, семантичні, функційні, стилістичні тощо закономірності розвитку й уживання прийменникових одиниць у споріднених мовах), кількісний вияв новітніх прийменників, їхнє семантичне наповнення, нормативність / ненормативність уживання, що свідчить про невичерпність перспектив досліджень у цьому напрямку.

Література

Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови /

І. Р. Вихованець. - К. : Наук. думка, 1980. - 285 с.

Всеволодова М. В. Предлог: поле и категория (аспект функциональнокоммуникативной грамматики) / М. В. Всеволодова // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / укл. А. Загнітко [та ін.]. - Донецьк : ДонНУ. - Вип. 11. - 2003. - С. 33-38.

Іваненко З. І. Семантична структура прийменникових конструкцій / З. І. Іваненко // Мовознавство. - 1987. - № 3. - С. 13-22.

Колодяжний А. С. Прийменник : [матеріали до лекції з курсу сучасної української літературної мови] / А. С. Колодяжний. - Харків : Вид-во Харківського ун-ту, 1960. - 165 с.

Курилович Е. Деривация лексическая и деривация синтаксическая. К теории частей речи / Е. Курилович // Очерки по лингвистике : сб. ст. - М. : Изд- во иностр. лит-ры, 1962. - С. 57-70, 175-203.

Кучеренко І. К. Лексичне значення прийменника / І. К. Кучеренко // Мовознавство. - 1973. - № 3. - С. 12-23.

Пашківський А. М. Функції прийменників в сучасній українській літературній мові / А. М. Пашківський // Мовознавство. - 1937. - № 2. - С. 37-65.

Размещено на Allbest.ru