Опис говіркової системи на підставі даних діалектного тексту

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2'282(477.62)

Опис говіркової системи на підставі даних діалектного тексту

Тищенко Л.

- кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української мови та літератури

Донбаського державного педагогічного університету

У пропонованій статті досліджено фрагмент діалектного тексту однієї з говірок Південної Слобожанщини. На основі поетапного аналізу виділено основні фонетичні, граматичні й лексичні особливості говірки села Клинове Артемівського району Донецької області. З'ясовано значення діалектного тексту для вивчення української мови та її говорів, органічною складовою яких є малодосліджені на сьогодні південнослобожанські говірки.

Ключові слова: говірка, діалект, діалектний текст, діалектна риса, фонетична особливість, граматична особливість, діалектна лексика.

Тищенко Л. - кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языка и литературы Донбасского государственного педагогического университета

ОПИСАНИЕ СИСТЕМЫ ГОВОРА НА ОСНОВАНИИ ДАННЫХ ДИАЛЕКТНОГО ТЕКСТА

В статье исследован фрагмент диалектного текста одного из говоров Южной Слобожанщины. На основании поэтапного анализа выделены основные фонетические, грамматические и лексические черты говора села Клиновое Артемовского района Донецкой области. Определено значение диалектного текста для изучения украинского языка и его говоров, органической составной частью которых являются малоисследованные на сегодня южнослобожанские диалекты.

Ключевые слова: говор, диалект, диалектный текст, диалектная черта, диалектная лексика.

Tyshchenko L.- Candidate of Science (Philology), docent of the department of Ukrainian Language and Literature of Donbass State Teachers' Training University

DESCRIPTION OF DIALECT SYSTEM BASED ON DATA of DIALECT TEXT

говірка діалект фонетичний слобожанщина

The fragment of the dialect text based on dialect of the South-Slobozhan is investigated in the article. The main phonetical, grammatical and lexical peculiarities of the dialect circulating in the village of Klynove, Artyomivsk district, Donetsk region, are made essential on the basis of a gradual analysis. The importance of the dialect text for studying the Ukrainian language and its dialects is determined in the article the integral part of which is made by the South-Slobozhan dialects insufficiently researched at present.

Key words: dialect, dialect text, dialect peculiarity, phonetic peculiarity, dialect vocabulary.

Постановка проблеми. Діалектний компонент української національної мови дедалі більше привертає увагу сучасних науковців України насамперед як основа нової української літературної мови, як надійне підґрунтя для різнопланових мовознавчих досліджень. З'ясування особливостей діалектної мови на всіх її рівнях - один із пріоритетних напрямків сучасного мовознавства. Передусім це стосується малодосліджених на сьогодні новостворених говорів південно-східного наріччя. Щоб мати об'єктивну картину мовних особливостей певної території, необхідно докладно дослідити зміст її фрагментів - окремих говірок. Таке завдання сьогодні є актуальним та науково зумовленим. Діалектні тексти - зразки говіркового мовлення, записані фонетичною транскрипцією - цілком обґрунтовано посідають перше місце серед різних типів джерел вивчення діалектів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність проблеми, неабияка цінність діалектних текстів зумовила сумлінну роботу над формуванням діалектної текстотеки насамперед мовознавців-діалектологів, а також студентів-філологів, учителів-мовників у різних населених пунктах. Цінним джерелом дослідження українських говорів є, наприклад, такі видання, як збірник текстів за редакцією Т.Назарової „Говори української мови” [5], матеріали фольклорно-діалектологічних експедицій „Північно-східна

Слобожанщина” [7], монографічне дослідження „Говірки історичної Уманщини і суміжних земель” із діалектними текстами [4] тощо. Важливим здобутком української діалектології є тритомна праця „Говірка села Машеве Чорнобильського району” [3], яка, за словами К. Германа, є найповнішою фундаментальною базовою інформацією про діалектне мовлення носіїв говірки одного села [2, с. 357]. Ця праця є зразком для подібних описів говірок з територій інших українських діалектів. Своєрідним описом окремої говірки є праця Г.Аркушина „Силенська гуторка” [1], у якій подано розгорнуту характеристику говірки села Сильно Ківерцівського району Волинської області. Тексти, записані в рідному селі, стали основою для ґрунтовного видання І.Сабадоша „Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району” [8], який містить не лише понад 15,9 тисяч діалектних слів, але й характеристику найголовніших фонетичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних особливостей говірки. Навчальний посібник за редакцією К.Д.Глуховцевої «Українські східнослобожанські говірки: сучасні діалектні тексти» [9] є на сьогодні одним із найкращих зразків діалектної текстології, прикладом для подальших дослідників, для всіх, хто любить свою мову і прагне її зберегтиПопри помітну активізацію досліджень українських говорів упродовж останніх десятиліть досі залишається багато ареалів, обділених увагою діалектологів. До таких належать і південнослобожанські говірки, що охоплюють переважно південні райони Харківської та північні райони Донецької областей. Відсутність докладної характеристики південнослобожанських говірок у науковому світі зумовила актуальність нашого дослідження, яка, насамперед, полягає в необхідності створення системних описів окремих українських говірок, зокрема й південнослобожанських, які поповнюватимуть загальну характеристику української діалектної мови. Для дослідження зазначених говірок та відповідної подальшої характеристики їх дуже важливим сьогодні є створення розгорнутої джерельної бази, зокрема й у вигляді діалектних текстів.

Мета дослідження - з'ясувати значення південнослобожанського тексту для характеристики окремої говіркової системи, окреслити основні етапи роботи під час дослідження говірки на основі записів зв'язного діалектного мовлення.

Реалізація поставленої мети передбачала виконання таких завдань: 1) за допомогою диктофона записати зразки діалектних текстів однієї із говірок Південної Слобожанщини; 2) розшифрувати аудіозапис засобами фонетичної транскрипції; 3) виявити репрезентовані в аналізованих текстах фонетичні, морфологічні, синтаксичні та лексичні риси досліджуваної говірки.

Об'єктом дослідження стала говірка села Клинове Артемівського району Донецької області. Одним із важливих етапів обстеження говірки є з'ясування історії виникнення населеного пункту. Під час виконання основних завдань дослідження було встановлено, що за офіційними даними ще у ХУІІІ-ХІХ ст. існувала балка Кленове із заростями дубів, терену, глоду та значної кількості кленів. Саме від численних та живописних кленових дерев і походить назва балки, а згодом і хутора, який тут виник - Кленове. Уже на початку ХІХ ст. було вирубано майже всі клени, а територію було використано на сільськогосподарські потреби, проте назва не змінювалася. У 1917 році хутір Кленове було названо селом, бо почало розвиватися самостійне сільське господарство, а 1918 року в назві села літеру е було змінено на и. Звідси й сучасна назва - Клинове, щодо походження якої місцеві жителі дають ще й інше пояснення: якщо подивитися на село зверху, то воно має вигляд клину.

Риси говірки цього села на різних мовних рівнях допоміг з'ясувати поетапний аналіз діалектних текстів, записаних від жителів села Клинове. Так, на рівні фонетики досліджуваній говірці властиві такі риси: 1) поширена вимова [р'] замість [р] здебільшого в кінці складу, рідше - перед голосним: буквар', фоРар', баРар', ч-їтир'і, напр., баКшу виписували у колРоз'і / а остал'не ш вивозили на баРар' // 2) «акання», наближення ненаголошеного, а іноді й наголошеного [о] до [а]: хараШо, Рада, на Ражен ден', катР'ети, канхРети, напр., на Ражен ден' варили боршч зеРениї або с каРустої // Училас' йа хараШо / уіїрайінс'киї ^Іт'іки о¹то у Мене храМау // 3) заміна звука [ф] на [х] чи сполуку [хв]: хРерма, уніхРорма, ^Ітухлі, хРартух, бухРет, порхРел, хРорма, канхРети, кухРаїка, напр., стоРоу же не бу^ло у ш¹ колах тоб'і/^Іт'іки бухРети // дбува б^ла обнакоРена / прос¹т'і ^Ітухл'і / ¹чоботи / каРош-і // 4) уживання двофонемної структури [мн] замість [мй]: Рамн'ат, мР'асо, запамн'а¹тала, напр., а до Раш-і чи там саРату накрившу / чи мР'аса п-ібжар'у // 5) відсутність чергування [о], [е] з [і] в закритому складі: на виходРих, ^Іт'отка, на Риход, портом, п-а¹т'орку, воі^іни, заРонч-іла, ОсРол, гром тощо, напр., Р-іс'л'а воі^іни нічого жиРого не бу^ло // або Ражде Р'іто Різдили од:иРат' на р'ічку ОсРол // 6) функціювання [і] у відкритому складі замість сподіваних [о], [е]: ч-їтир'і, б-іл'а п4ч-і, ан'ііїдоти, напр., так ми о¹то позаРазим на ст'іл і даРаїан'і^доти /приба¹утки росРазуват' // або ніколи меР'і не станоРила п-Рт'орку / усіда ч-їтир'і // 7) обмежене вживання африкат [дж], [дз], уживання замість них [ж], [з], напр., куку^руз'ана кру^па, прий^жайе, напр., с кар¹тошки пеіїла Роржики / доба^л'ала ту^[ди куку^руз'анойі кр^пи // 8) пом'якшена вимова [ч-]: Ронч-іки, стирР-ало, стирР-іт', дР-іч-і, хРопч-ік, би¹тонч-ік, робоч-ії тощо, напр., дідок приР-із бат'ков-і дес'атил'ітровиї би¹тонч-ік меду // або заРутайе зРерху / одРа голоРа стирР-іт' // 9) тенденція до відсутності протези: однеРу, од'іпРулис', одведи, не од:аРа, отпороу, не от^рутис'-.а, од:ихРеш, од'ірРала, не одпусРау, Р-ічниїоРон', Раша ^Іулиц'а, дРер'і одкрит'і тощо, напр., мати Раже / одведи козеР'ат об¹ ратно / а меР'і ш так ^Іжалко / то¹ му нарад не од:аРа // або Ражде Р'іто Різдили од:иРат' до д'ад'ка // або у нас у се^иР'і бУла брац'ка морила і там буу Р-ічниї оРон' // 10) відсутність роздільної вимови перед йотованими: п-ат', дереР-ана, п-атРац':ат', дев-ат, м-аРа земР'а, в-а¹жу тощо, напр., торгуРат' до Ройізда ходила / о¹то прийїжайе і стоРіт' п-ат' миРут //або увечер'і йак йе свободна миРутка /о¹ то носРи в-а¹жу //.

На морфологічному рівні досліджувану говірку характеризують такі особливості: 1) уживання в непрямих відмінках займенників форми без приставного [н], напр., у Рого, до Рого, Рейу, б-іл'а Рого тощо, напр., оце у Рого два кнУта бУло дл'а ^Імене / і о¹то Рак убт'уже / так рубц'і і сХвачувалис' // 2) наявні форми І особи однини теперішнього часу від дієслів ІІ дієвідміни без чергування [д], [т], [з], [с] з відповідними шиплячими: хоб'у, сиб'у, напр., о¹то т'аЛу од'ібаЛо п-ід Уроват' і сиб'у там Локи гром не перестане // 3) закінчення -е в дієсловах ІІІ особи однини на місці закінчення - ит^!: Лосе, не роде, варе, побаче, наЛове, Жаре, поЛисте, на¹ мосте, розбуде, затроне тощо, напр., йак принебем риби / Мати поЛисте /тоб'і бто Жаре /а йак наЛове бат'ко бага¹тен'ко риби / то сУс'ідов-і давау // або так-і кавуни бобрі / Зарас таЛого уже і не роде //4) закінчення -ем (-єм) у дієсловах І особи множини теперішнього і майбутнього часу замість -емо (-ємо): звадуйем, понаривайем, припиЛайем, Лускайем, навибирайем, пособирайем, пона¹т'агуйем, об-:ігайем, пос'ібайем, понакупЛ'айем, приїдем тощо, напр., пособирайем Ласки н'їмец'к-і/понвт'агуйем на бебе і о¹то так усе сиЛо за ден об-:ігайем //5) уживання дієприслівників на -а: Лод'а, бид'а, бтойа тощо, напр., бат'ко одіваЛом укутуйе / а йа / бид'а б-іЛ'а Лейі / п-іт витирайу // 6) відсутність чергування [г], [к], [х] на [з], [ц], [с] у відмінкових формах іменників: у р'ічк-і, На¹таЛк-і, на Лавоч-к-і, на коЛ'ак-і, у пиЛ'ак-і, на б'іваЛк-і тощо, напр., раз д'ід прив-із два чУваЛи кавУн'іу на коЛ'ак-і // або о¹то збираЛис'а з бабками за двором на Лавочк-і / наб'ін':а ЛускаЛи // 7) закінчення -ої в іменниках, займенниках, прикметниках та дієприкметниках орудного відмінка однини: йурбоїхобиЛи, р'адом з'і шЛолоі, бу^Ла Л'ан'кої, вобої обЛивац':а, ^Імазау смоЛої, бу^Ла добаркої, хоЛодної вобої, робтопЛеної, м-іж собої, усійейу Лучої, с собої тощо, напр., бат'ко м-ії вобої хоЛодної обЛиваус'а // або ^Імати с собої дабаЛа меЛ'і пабок // 8) закінчення -ом замість -ому в місцевому відмінку порядкових числівників: у борок б'омом, у борок деб-атом, у ш-іздеб'ат утором тощо, напр., у ш-іздеб'ат утором гобу йа виїшЛа вам-іш // або у борок дев-атом гобу п-ішЛа у шЛоЛу // 9) перехід іменників у формі орудного відмінка однини в прислівники: бс'ін':у, Л'ітом, вебнойу, вечером, Хутром тощо, напр., бс'ін':у /йак приїде пора собират' баУшу /ус'іх робочих вивозиЛи на степ // або Хутром йак виїдеш с куріЛ'а /роба аш бЛишЛит' на бонц'і// 10) паралельне функціювання суфіксів -ти, -т' в інфінітивах дієслів: хобити - хобит', стобати - стобат', поЛоти - поЛот'; давати - дават', не перебати - не перебат', повіти - повіт', припиЛати - припиЛат', торгувати - торгУват', купити - кУпит', сторожувати - сторожу ват', собирати - собират', чемчекУвати - чемчекУват', криЛати - криЛат', робити - робит' тощо, напр., Жати одівайе тоб'і меЛе у три пЛат':і /бо зЛайе / шо батко по¹ роти буде // або нас посиЛаЛи от роботи баУш-і сторожу ват' //.

Яскраво вираженою синтаксичною рисою досліджуваної говірки є функціювання сполучника ну (кількісно зафіксовано 45 випадків уживання), наприклад, на поР'ах нічого не уробило / ну ¹вижили //ну / а уже Р-іс'л'а борок б'омого Роду бу^ло Руч-:е / у магаб'інах Уже бУло ус'обо бага¹тен'ко // так о¹то в ін з'і мбойу попоМучиус'а / ну перевезли ме¹не у другиї клас //. Найпомітнішою серед синтаксичних рис досліджуваної говірки є функціювання сполучників шо, шоб замість що, щоб, напр., ¹кажете / шо Р'убите ме¹не / а бам-і Райете // або бат'ко скабау / шо буде б-ізно // або Мати наказала / шоб бУли бома //. Цікавою особливістю на рівні синтаксису в говірці села Клинове є широке використання вказівного займенника о¹то в ролі слова-звязки в розповідних реченнях, наприклад, о¹то так і жили // государство / кабала Мати / дабало по ¹карточках хР'іба по дв-іс'т'і грам / а тоб'і сотали по піу^к-іла дабат' / бто ми набілис' тоб'і //. За кількісними підрахунками лексема о¹то виявилася найбільш уживаною в досліджуваних текстах, адже вона трапилася в них 74 рази.

На рівні лексики говірку села Клинове репрезентують такі одиниці: заб-іска - фартух, зв-ірил'н'а - звіринець, кухнеб'а - невелика прибудова до кухні, маМара - тракторний лафет, бакла¹жани - помідори, баіїша - баштан, боР'іт' - хворіти, бол^ниц'а - лікарня, прит'абУрити - принести щось, незважаючи на труднощі чи абсурдність дії, ^Ітамочки - там, узбар - компот із сухофруктів, убт'ужити - дуже сильно вдарити, вошкобупитис'а - вовтузитися, щось довго й повільно робити, уп'ат' - знову, Урем'а - час, обнакобениї- звичайний, ббува - взуття, пабоуник - холодне кухненя без вікон, празбичниї - святковий, прикорен' - кілок, загострений з одного кінця, здебільшого залізний, до якого чіпляють цеп чи мотузку, припинаючи на них худобу (теля, корову, бика) тощо.

На різних мовних рівнях говірка села Клинове має своєрідну структуру, якою вона споріднена з багатьма іншими південнослобожанськими говірками. Перспективним видається подальше дослідження її синтаксичного рівня, різних тематичних груп лексики для більш докладної характеристики цієї територіальної одиниці.

Як бачимо, „діалектні тексти репрезентують реальне буття мови, склад, функції мовних одиниць, динаміку їх форми і змісту” [6, с. 15]. Тож значення докладно зафіксованих діалектних текстів, зокрема і з території поширення південнослобожанських говірок, важко переоцінити. Одним із найважливіших перспективних завдань діалектологів, усіх небайдужих до мови людей є укладання якнайширшої джерельної бази у вигляді зв'язних текстів для подальшого дослідження української діалектної системи, адже мовлення, що зберігається у свідомості діалектоносія, успадковане ним від попередніх поколінь, у багатьох випадках своєю цінністю не поступається давнім писемним пам'яткам.

Література

1. Аркушин Г. Силенська гуторка / Аркушин Г. - Луцьк : Вежа, 1996. - 168 с.