Дистрибутивний аспект у працях учених Московської та Санкт-Петербурзької (Ленінградської) фонологічних шкіл

DISTRIBUTIVE ASPECT IN THE WORKS OF MOSCOW AND ST.- PETERBURG PHONOLOGICAL SCHOOLS

Distributive aspect is selected in the works of Moscow and St.-Petersburg phonological schools. On this stage linguists begin to explore sounds not only in the plan of their signs of articulations but also in the aspect of combination of the notions «text-meaning», level.

Key words: phonology, phonemic distribution, level, weak position.

У дослідженні фонемної дистрибуції вченими Московської та Санкт-Петербурзької (Ленінградської) фонологічних шкіл можна виділити вивчення класифікацій фонем у поєднанні з позицією, питанням «текст - зміст», поняттями: ярус та під'ярус чи рівень. Представники Московської та Санкт-Петербурзької фонологічних шкіл, установлюють характер консонантних груп усередині слова, фонемну приналежність звуків у конкретній словоформі [234, с. 44]. Мовознавці починають досліджувати звуки не тільки в плані їх артикуляційних ознак, а й в аспекті можливостей їх сполучення з іншими звуками - в аспекті фонетичного оточення.

Активно досліджуючи фонемну дистрибуцію, представники Московської фонологічної школи (О. О. Реформатський, С. М. Дмитренко та ін.) вказують на те, що існує прямий зв'язок між поєднанням звуків та їх місцезнаходженням у слові [239, с. 51; 201, с. 82, 288, с. 30; 121, с. 28-40].

Аналітичний підхід дослідження, пов'язаний із питаннями «текст - зміст», є актуальним при вивченні позицій фонем. По-перше, зазначає О. О. Реформатський, найбільш цікавим є питання про фонологічне трактування сегментів у слабкій позиції, яка постає головним критерієм фонологічних шкіл. За визначенням О. О. Реформатського, слабка позиція - це позиція, до якої відносяться не всі фонеми, які знаходяться в опозиції [201, с. 82]. Сильною називають таку позицію, в якій можливі обидві фонеми, які відносяться до певної опозиції. Так, О. О. Реформатський наголошує, що в російській мові кінцева позиція в слові - це слабка позиція щодо кореляції дзвінкості / глухості, тому що дзвінкі в цій позиції неможливі [там же].

Звукові та фонемні ланцюги відповідно невід'ємно пов'язані зі звуковим та фонемним рівнями. О. О. Реформатський наголошував на важливості правильного трактування терміна рівень. Учений зазначав, що англійський термін level влучно адаптований у російській лінгвістиці, але невдало сплутаний з термінами рівень та аспект. Тож, рівень, за О. О. Реформатським, - це суто структурне поняття (не погляд чи термінологічний аспект) на відміну від семантичного рівня, рівня плану змісту, соціологічного, парадигматичного рівня, які є невдалими кальками з англійської мови. Тому для визначення об'єктивної реальності мови необхідно оперувати двома термінами. Отже, дослідник запропонував два поняття: ярус та під'ярус чи рівень [200, с. 188].

Значну увагу в студіях учених Московської фонологічної школи приділено дистрибуції голосних і приголосних фонем (переважно на матеріалі сучасної російської літературної мови). Найбільш показовими в цьому плані є праці С. М. Дмитренко, яка дослідила варіювання наголошених і ненаголошених голосних у словах російської літературної мови та виділила такі можливості: сполучення наголошеного голосного з ненаголошеним, ненаголошеного голосного з наголошеним, двох ненаголошених голосних, а в межах трискладових поєднань - сполучення двох ненаголошених голосних з наголошеним чи поєднання трьох ненаголошених голосних тощо. У наголошеній позиції в російській мові можуть виступати тільки сильні голосні фонеми ([и], [у], [о], [е], [а]), а в ненаголошеній позиції як сильні ([и], [у]), так і слабкі ([а], [а1]) [93, с. 38].

С. М. Дмитренко виділила такі двоскладові сполучення фонем із сильною фонемою (першим членом поєднання) для російської мови:

и: ии, и'у, иу, и'е, и'о, ио, и'а, иа, иа1; 'и: 'ии, 'иу, 'ие, 'ио; у:

у'и, уи, у'е, у'о, у'а, уу, уа, у 'е, уа1 [там же].

Дослідниця зауважила, що рідко трапляються сполучення, коли сильні фонеми [е], [о], [а] є першим компонентом поєднання. За її спостереженнями, можливі лише такі комбінації, як:

'е: 'еи 'еу 'еа1; 'о: 'ои, 'оу, 'ое; о: о'а; 'а: 'аи, 'ау, 'ао, 'аа1.

С. М. Дмитренко дослідила також двоскладові сполучення фонем із слабкою фонемою - першим членом поєднання [там же].

Отже, першим членом двоскладових сполучень голосних фонем зазначеного типу постають дві слабкі голосні: [а], [а1]; другим (кінцевим) членом поєднань цього типу є всі сильні голосні фонеми в позиції під наголосом і сильні голосні фонеми [и], [у] в ненаголошеному положенні, а також слабкі голосні фонеми [а], [а1] [там же].

Найкраще представлені такі поєднання:

а: а'и, а'у, а'е, а'о, а'а, аа, аа1.

Сполучуваність приголосних та голосних фонем на початку слова, зазначила С. М. Дмитренко, складає фрагмент загальної дистрибутивної характеристики фонологічної системи російської мови [там же, с. 45]. Початкові консонантні та вокальні групи обов'язково входять до одного складу, а водночас виступають і компонентами початкового складу. Загальна кількість сполучень приголосних та голосних фонем у початковій позиції, як зауважила С. М. Дмитренко, не менша, ніж, наприклад, в інтервокальній [там же]. фонемний голосний звук словоформа

Для російської мови загалом можливі такі сполучення приголосних та голосних фонем:

т: ти, ту, то, те, та, та; т': т'и, т'у, т'о, т'а, т'а, т'а1; д: ди, ду, до, де, да, да, да1; д': д'и, д'у, д'о, д'а, д'а, д'а1; с: си, су, со, се, са, са, са1; с': с'и, с'у, с'о, с'а, с'а, с'а1; з: зи, зу, зо, зе, за, за, за1; з': з'и, з'у, з'о, з'а, з'а, з'а1; ц: ци, цу, цо, це, ца, ца, ца1; ч: чи, чу, чо, че, ча, ча, ча1; ш: ши, шу, шо, ше, ша, ша, ша1; ж: жи, жу, жо, же, жа, жа, жа1; к: ки, ку, ко, ке, ка, ка, ка1; к': к'и, к'у, к'о, к'а, к'а, к'а1; г: ги, гу, го, ге, га, га, га1; г': г'и, г'у, г'о, г'а, г'а, г'а1; х: хи, ху, хо, хе, ха, ха, ха1; х': х'е, х'а, х'а1; j: іа, іо, jo1; н: ни, ну, но, не, на, на, на1; н': н'и, н'у, н'о, н'а, н'а, н'а1; р: ри, ру, ро, ре, ра, ра, ра1; р': р'и, р'у, р'о, р'а, р'а, р'аі; л: ли, лу, ло, ле, ла, ла, лаі; л': л'и, л'у, л'о, л'а, л'а, л'аі; п: пи, пу, по, пе, па, па, паї; п': п'и, п'у, п'о, п'а, п'а, п'аі; б: би, бу, бо, бе, ба, ба, баї; б': б'и, б'у, б'о, б'а, б'а, б'аї; ф: фи, фу, фо, фе, фа, фа, фаї; ф': ф'и, ф'у, ф'о, ф'а, ф'а, ф'аї; в: ви, ву, во, ве, ва, ва, ваї; в': в'и, в'у, в'о, в'а, в'а, в'аї; м: ми, му, мо, ме, ма, ма, маї; м': м'и, м'у, м'о, м'а, м'а, м'аї [там же].

Інтервокальні консонантні структури, на думку

С. М. Дмитренко, являють собою різної довжини групи приголосних, що сполучаються з голосними в середині слова. Кількість їх менша за початкові дистрибутивні структури приголосних [там же, с. 47].

Характер консонантних груп усередині слова, за С. М. Дмитренко, зумовлений їхньою належністю до однієї чи до різних морфем (префікс + корінь, корінь + суфікс, компоненти складноскороченого слова).

Найбільш поширеними є такі сполучення приголосних та голосних фонем в інтервокальній позиції (на матеріалі російської мови):

т: ти, ту, то, те, та, та; т': т'и, т'у, т'о, т'е, т'а, т'а; д: ди, ду, до, де, да, да, даї; д': д'о, д'е, д'а; с: си, су, со, се, са, са; с': с'и, с'у, с'о, с'е, с'а; з: зи, зу, зо, зе, за, заї; з': з'и, з'о, з'е, з'а; ш: ши, шу, шо, ше, ша; ч: чи, чу, че, ча, ча; ш': ш'и, ш'а; ж: же; ж': ж'и; к: ки, ку, ко, ке, ка, ка; к': ка; г: ги, гу, го, га; г': г'у; х: хи, ху, хо, ха; н: ни, ну, но, не, на,

на; н': н'у, н'а; р: ри, ру, ро, ре, ра, ра; р': р'у, р'о, р'а; л: ли, лу, ло, ле, ла; л': л'о, л'а; п: пи, пу, по, пе, па, па паї; п': п'у, п'а; б: би, бу, бо, бе, ба, ба, баї; б': б'е; ф: фа; в: ви, во, ве, ва, ва, ваї; в': в'у, в'о; м: ми, ме, мо, ма; м': м'а [там же, с. 48].

Серед наведених прикладів фонемної дистрибуції численними є поєднання твердих та м'яких язикових, а також твердих губних з наголошеними та ненаголошеними голосними фонемами: рос. вытирать, поступать, проток, потеря, фонтан, протатип, бот'инок, нат'урморт, кот'онок, раст'ереть, пот'ануть, пот'аснить, садить, задуть, подол, задеть, подарок, водамер, живод'ор, под'елом, вод'аной, посинеть, засуха, посох, абсент, засада, засарить, вальс''ировать, ос'ол, сос'ед, кос'атся, глазить, глазунья, глазок, показаться, пейзажист, Каз'имир, черноз'ом, поз'емка, проз'абнуть, зашипеть, пошутить, порошок, пошей, прошагать, починить, начудить, зачесать, причастие, начать, тиш'ина, пощ'ада, поженить, пож'имать, покидать, закурить, поколение, кокетка, покатый, показать, загибать, погубить, прогонять, заг'атовка, саг'авый, хихикать, похудеть, проход, заходить, ракировка, покупать, закотиться, макет, ткать, покаление, эк'а1номический, канибал, конура, сонорный, манера, канава, занасить, пон'ухать, нан'ать, жар'ить, зарубить, порошок, потереть, поранить, поражение, бр'ухо, вар'оный, зар'адка, калина, полнолунье, пролом, полено, полатно, пал'оный, пол'ана, копить, запутать, копоть, сопеть, Карпаты, лопаухий, карпа1вый, куп'ура, оп'ата, забить, бабушка, ябеда, колобок, комбайн, лаборант, кубаїк, реб'енок, сафари, прививать, деловед, лесовод, пивовар, повар, ива1вый, грав'ура, ков'ор, заминка, замереть, заморозить, комар, зам'аукать тощо [там же].