Декоративне мовне плетиво

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕКОРАТИВНЕ МОВНЕ ПЛЕТИВО

І.М. Діяконович

Мову, як систему звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, вивчали здавна у стародавніх країнах: Греції, Китаї, Індії, Римській імперії. Перші мовознавчі дослідження припадають на 4 століття до нашої ери. Так, індійське мовознавство розвинулось з потреби тлумачення священних гімнів Індуїзму - вед. Уже в самих гімнах предметом дискусії постають деякі мовознавчі питання, зокрема питання фонетики, орфографії, граматики та лексики. Рівень наукового дискурсу тієї епохи був таким високим, що вплинув на розвиток порівняльно-історичного мовознавства в XIX ст. Автором першої граматики санскриту є Паніні, котрий вже на той час використовував мовні терміни: «фонема», «морфема», «корінь», «суфікс», «частини мови» [2]. «Українці здавна любили філологію і кохалися в язикознавстві. Перші граматики нашою мовою з'явилися дуже давно це були віленська граматика 1585 р. та львівський «Адельфотес» 1591 р. А р. 1596 вийшли українською мовою граматика та словник Лаврентія Зизанія; того ж року і того ж автора була надрукована і найперша наша Азбука» [3, с.50].

На мапі світової лінгвістики є такі відомі вчені, як Франц Бопп, дослідник індоєвропейських мов; Якоб Грім, основоположник порівняльної граматики германських мов; Фердинан де Сосюр, засновник структуралізму в мовознавстві ХХ століття; Іван Огієнко, український мовознавець і лексикограф; Зарицький Микола Степанович, український мовознавець, спеціаліст у галузі словотвору, лексикології, психолінгвістики.

Функціональність сучасної мови вивчають різні галузі загального мовознавства: фонетика, граматика, морфологія, синтаксис, лексикологія, етимологія, фразеологія, семантика, а також етнолінгвістика. Етнолінгвістика започаткувалась у США й синонімічно заміняється терміном «культурна лінгвістика», позаяк досліджує мову з точки зору сприйняття світу певним етносом, що й є відбитком культури у мові. Іван Огієнко у своїй праці «Українська культура. Коротка історія культурного, життя українського народа» демонструє відмінність в українській та російській мовах культуру ставлення до шлюбу, що й відображено в мові: «Або наш вираз: ми кажемо «одружитися з нею», або «оженитися з нею»: Тут жінка зразу стає рівноправно поруч з чоловіком; цей вираз - «оженитися з нею» далеко культурніший од московського: «жениться на ней» [3]. Цікавим культурологічним порівнянням слугуватиме подібне висловлювання в покутсько-буковинській говірці української мови, де поширений вираз «утримувати жінку». Так, серед людей середнього й старшого віку прикарпатської Буковини (Кіцманський, Сторожинецький Вижницький райони) можна й досі почути: він тримає Одарку Матяшову (він одружений з дочкою Матяша, Одаркою). Зважаючи на спорідненість європейських мов, знаходимо у семантиці англійського слова `keep' значення «тримати», «зберігати», «взяти собі назавжди»: «You can keep the book, if you like it», що в перекладі на українську: «Можешз абрати собі книжку, якщо вона тобі до вподоби». Тобто «тримати Одарку», значить бути з нею назавжди й берегти її. Ще один приклад галицько-буковинської говірки «вважати». Це слово є вжитковим у різних життєвих ситуаціях в імперативі. Так, відправляючи рідних у дорогу, мати, або батько каже: «вважай», що значить «будь обережним». Коли треба застерегти когось при небезпечній роботі з гарячим посудом, чи при проходженні небезпечної ділянки дороги, також можна почути «вважай». Слово вживається в абсолютній формі, тоді як в еквіваленті англійської мови «mind» потребує прямого додатку, або підрядного речення: «mind your grammar» (зверни увагу на свою граматику), «mind your hot tea! (обережно: чай гарячий), «mind where you put your foot» (дивись, куди йдеш/ступаєш). Звернімо увагу, в літературній українській мові «mind» перекладається по-різному, в залежності від мовленнєвого контексту, тоді як в галицько-буковинській говірці можна у всіх перелічених вище прикладах просто сказати: «Вважай!»

Торкаючись модальної (експресивної) функції мови, цікавим з точки зору етнолінгвістики можна вважати здрібнілі назви імен. У Івана Огієнка знаходимо здрібніле ім'я від жіночого давньоєврейського імені Єлізавета (у перекладі: обітниця Богу); «В XVIII віці геть усі чисто вищі посади не тільки в себе на Вкраїні, але й по всій Росії прибрали до рук своїх самі українці, і вони тягли за собою теж українців. Дойшло до того, що московське духовенство почало хвилюватись і найсв. Синод мусів заступитись за права великоросів і 17 апр. 1754 р. за цариці Лисавети видано було Височайшого наказа про те, що на архієреїв та на архимандритів можна висвячувати і москалів [3, с.93]. У буковинській говірці це ім'я має пестливу здрібнілу форму Саветка. В українській мові дуже багато здрібнілих пестливих імен. «Існує поважна небезпека, що ці здрібніння та скорочення часто не в дусі української мови, а ще трапляються наслідування та кальки із російської мови: Каті, Саші, Віті тощо. Їх треба остерігатися, беручи, зокрема, до уваги, що в українській мові, звичайно, залишається більша частина імені. Наприклад, кінцевий приголосний кореня звук «р» у здрібненні імені Катерина зберігається: Катря, Катруся, а не лише Кат-, як в російській мові: Катя, Катюша (відома воєнна назва пісні, знана у світі). Чоловічі ж імена не мають у нас здрібніння із жіночим закінченням на -а, -я (Вова, Толя) хіба що в іменах, які самі так закінчуються (Микола - Коля, Микита - Мітя), але таких імен небагато» [5]. Наведемо декілька цікавих здрібнень імен: Євдокія - Явдошка, Вівдя; Євгенія - Ґенця, Ївга; Ксенія - Ксеня, Сяня; Лариса - Риска, Ляля, Леся; Пелагія - Палазя, Стефанія - Стефця, Фунця, Стеха; Адам - Адьо, Антоній - Антошко, Тосько; Йосиф - Осипко, Ілля - Ілько, Іляш, Ілашко;Мілентій - Мільо, Мирон - Миросьо, Мирошко, Мірко; Михайло - Михась, Місько; Октавіан - Тавчик, Яків - Яцко, Яць.

Мовні «фіглі» простежуються й в розмовній мові у формі скорочень. В лексиці англійської мови таких скорочень в рази більше, ніж в українській. В англійській мові скорочення можуть носити двоякий характер. За однією мовленнєвою тенденцією, яка називається ілізією, відбувається випадіння голосної, приголосної, або й обидвох в кінці складу, або слова. Такий процес є природнім, і при штучних спробах іноземців, такі випадки скидаються на мовленнєві химери. Наведемо приклад ілізії в англійській мові: importanWimportan, lastyear^lasyear, the frontdoor^the frondoor, to me^t me. Інший вид скорочень англійської мови має також природнє, але й історичне походження, - редукцію. Приданому виді скорочень випадати може й початкова приголосна, зазвичай, -h-, наприклад: Iknowher^ainquq:, andtellthem^qntelqm. Редукуються (скорочуються^ дифтонги та голосні в ненаголошеному складі: survey [ 'sWvel] але tosurvey [sq'vel], escort ['eskLt] але toescort [Is'kLt], face ['fels], але як другий склад у словишіжє ['sWfls] (брит, варіант), чи ['sWfqs] (ам. варіант), lenient ['IJnlqnt] - ['IJnjqnt], diagram ['dQlqgrxm] - ['dQqgrxm], nowadays ['nQuqdelz] - ['nQqdelz] [1, с.20-21]. Типові скорочення розмовної англійської мови, про що дізнаємось із творів літератури, можна трактувати, як певну неграмотність певної категорії людей. При читанні твору в оригіналі, такі скорочення обтяжують, а в певних ситуаціях унеможливлюють розуміння прочитаного. Наведемо декілька прикладів з гумористичного оповідання Марка Твена «Що спантеличило голубу сойку». «Ignorant people think it's the noise that fighting cats make that is so aggravating, but it ain't so» [6, с.9], замість «...itisn't so». В перекладі такий розмовний «викрутас» може звучати: «але то не бути так», де інфінітив дієслова «бути» не узгоджується із вказівним займенником «то», який вимагає вживання дієслова «бути» в 3-ій особі однини. Інший приклад: «I ain't got no time to fool around here» [6, с. 10]. Знову ж таки, ain't неправильне скорочення дієслова зв'язки to be при першій особі однини. Однак, Марк Твен відтворює реалістичну мовленнєву ситуацію, адже замість дієслова amnot мало б бути haven't, й наступний заперечний займенник no порушує правило вживання одного заперечення в простому реченні англійської мови. У двох прикладах: «.if I cansee a sign of one of 'em» та «.till pretty so on this whole region `peared to have a blue flushaboutit.» [6, с. 11] спостерігається редукція перших звуків в особовому займеннику them та у смисловому дієслові appear. Цікавим на наш погляд є ще одне скорочення hang'd у цьому ж оповіданні Марка Твена: «Come here, everybody; hang'd if this fool hasn't beent tying to fill up a house with a corns!» [6, с.11] Зважаючи на значну лояльність ужиткової граматики у розмовній мові попередніх століть, робимо припущення, що hang'd є скороченою формою присудка, що замінює все головне речення умовного способу: I'll be hanged...

Цікаві дослідження подібних скорочень в англійській мові робить Отто Джесперсен. Так, він наводить приклад скороченого заперечення Bettern 'tyou? замість had you not better, вказуючи на походження такої абревіатури з дитячого мовлення [7, с. 66]. Посилаючись на спогади однієї пані із США, Джесперсен демонструє ще одне мовленнєве скорочення, яке вже не вживається дорослими, а лише дітьми, попри широкий вжиток цієї ж фрази в Англії: usen't (замість правильного didn't use to). Такий мовленнєвий архаїчний викрутас, за ствердженням Джесперсена, розповсюджений не лише в розмовній, а й в літературній мові: «My face is covered with little shadows that usen't to be there» (Артур Пінеро); «I usen't to be one of her admirers, but I am now» (Уайлд); «Usen't it to be a lark?» (Б. Шоу); «Usen't we to be taught that it was our duty to love enemies?» (Генкін); «Usen't the monks to keep pears in their boots?» (Д. Бенсон) [7, с.66].

Попри значно меншу поширеність, українське мовленнєве «плетиво» теж декороване скороченнями. Прикладом кількісної редукції можна навести діалектичні слова япко (яблуко), курудза (кукурудза), з'ява (поява). А щодо літературної мови, то знахідкою на цій ниві можна вважати повість покутського письменника Богдана Радиш-Маринюка «Той, що хмари молотить». Співвідносно скороченням англійської мови (особовий займенник + дієслово зв'язка tobe: I'm, we're, you're, it's, he's, she's, they're), відслідковуємо тенденцію до скорочень особових займенників української мови вона, воно, вони, йому, мені, його, її: «Й'му треба було зо штири таких печі.», «А ви й'го виділи, того, що хмари молотить?»[4, с. 38], «А таки.. Шьос в'но є.» [4, с.41], «В'на не видит.» «-Звут ї'Калинков» [4, с.46], « Натєгнеси нам шия, доки в'нипідут вид нас.»[4, с.58], «Голову м'ні змиють дощі майовії»[4, с.59] «В'ниоба. В'ниоба, товаришу начальник, чиїсь сини» [4, с.106].

Описані вище мовленнєві явища скорочення, здрібнення імен, вживання різних прийменників за однакових лексичних інгредієнтів фрази у мовах споріднених груп, свідчить про значущий культурологічний аспект, який є невід'ємною частиною мови. Широкий пласт гуманітарних знань слід вивчати з метою розуміння філософії мови, яка проявляється у різних мовленнєвих зворотах. Адже, як стверджує український мовознавець Іван Огієнко, «мова - це наша національна ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомости. Мова - це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування. Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб... Звичайно, не сама по собі мова, а мова, як певний орган культури, традиції. В мові - наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання. Мова - це найясніший вираз нашої психики, це найперша сторожа нашого психичного я... І поки живее мова - житиме й народ, яко національність. Не станемови - не стане й національносте: вона геть роспорушиться поміж дужчим народом...» [3, с.239-240].

мовленнєвий скорочення лексичний прийменник

Список використаних джерел

1. Діяконович І.М. Практична фонетика. Інтонація: навчально-методичний посібник для студентів П курсу / І.М. Діяконович. - Кам'янець-Подільський: ПП Міркотан А.Г., 2013. - І49 с.

2. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства / М.П. Кочерган. - К.: Видавничий центр «Академія», 2005. - 463 с.

3. Огієнко Іван. Українська культура. Коротка історія культурного, життя українського народа / Іван Огієнко - К.: Видавництво книгарні О. Череповського, 1918. - 275 с.

4. Радиш-Маринюк Б. Той, що хмари молотить/ Б. Радиш-Маринюк. - Косів: Писаний камінь, 2012. - 183 с.

5. Храплива-Щур Л. Словничок давніх українських імен [Електронний ресурс] / Л. Храплива-Щур. - Режим доступу: http://abetka.ukrlife.org/schur_dict.htm.

6. Diyakonovych I.M. Unfinished Message to Your Heart. The twentieth century anthology of a short story / І.М. Diyakonovych. - Kamyanets-Podilski: PE Mirkotan, 2014. - 214 p.

7. Jespersen Otto. Selected Writings ofOtto Jespersen [Electronic Resource] / Otto Jespersen. - https://books.google.com.ua/books?id=RqOLAgAAQBAJ&pg =PA66&lpg=PA66&dq=hang%27d+contracted+form+of+what?&source=bl&ots=cxYJpsPChc&sig=vXv1rJj2jRqvmwTg6wun_sxWWsE&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwia5LjXqLjKAhUCEXIKHaYYAFMQ6AEIHDAA#v=onepage&q=hang'd%20contracted%20form%20of%20 what%3F&f=false

8. Myers S. Phonology: case studies / S. Myers, M. Crowhurst. - Austin: The University of Texas, 2006. - 304 p.

Размещено на Allbest.ru