Лексика на позначення агентів млинарства у західно-подільських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Лексика на позначення агентів млинарства у західно-подільських говірках

Ю. С. Головатюк

09.11.2015

Анотація

У статті описано склад, структуру, семантичну організацію, варіативність та просторове розміщення однієї з лексико-семантичних груп млинарства на позначення найменувань ремесла, майстра, найближчого родинного оточення тощо у західно-подільських говірках; з'ясовано поширення досліджуваної лексики в інших діалектних регіонах; встановлено особливості словотворення окремих найменувань ремесла.

Ключові слова: західно-подільські говірки, лексико-семантична група, лексема, сема, млинарство.

Розвиток млинарського промислу, його давня і стала традиція привели до виникнення окремої професії мельника (мірошника). Варто звернути увагу на те, що цей фах, як зазначає В. Масненко, стає прерогативою чоловіків, на відміну від обслуговування зернотерок та ручних жорен - жіночої домінації [6, с.18]. Формування млинарської професії збігається з часом появи самого промислу. Так, О. Компан серед трьохсот виробничих та ремісничих професій, які існували в Україні кінця ХУІІ ст. називає «млинарів» та «мірочників» (мірошників) [5, с.174]. Праця на млині отримала й окремий соціальний статус. У народі поважали гончара, теслю, коваля, та чи не найбільше - мірошника (мельника). Наявні джерела підтверджують спадковість заняття млинарським промислом, формування династій мельників. Етнічна належність мельників - переважно українська.

Робота в млині вимагала достатніх професійних навичок, знання механіки, розважливого і ретельного виконання своїх обов'язків. Як правило, процес помелу відбувався неквапливо, бо мірошник прискіпливо перевіряв зерно, щоб було чистим. Кожну партію зерна він молов окремо і тільки з нього видавав борошно.

Заробіток мірошника визначався «мірчуком» (залежно від території плата варіювала у межах 10% - 1/8 від зерна, призначеного для помелу).

Дослідження млинарської лексики, яка функціонує в говорах, - актуальне завдання української діалектології, оскільки допомагає створити належну емпіричну базу діалектної лексикографії та лексичної ареалогії, що є важливим для вивчення історії формування лексики української мови.

Першими спробами зібрати млинарську термінологію української народної мови були невелика замітка Я. Миколаєвича [7], написана на матеріалах колишнього Кам'янецького повіту, та коротка етнографічна стаття І. Панькевича [9] за даними Закарпаття. Дослідження терміносистеми млинарства говірок Закарпатської області знаходимо у статті Й. Дзендзелівського [1]. семантичний млинарство польський говірка

Зауважимо, що назви на позначення ремесла, майстра, найближчого родинного оточення на матеріалі західно-подільських говірок спеціально не вивчалися, що зумовлює актуальність нашого дослідження.

Предметом пропонованої статті є номени агентивів млинарства, зафіксовані в діалектному мовленні мешканців Західного Поділля.

Мета статті - подати лексико-семантичну характеристику назв осіб, які мають відношення до сфери млинарського промислу на території Західного Поділля, визначити функціональну активність зазначених номенів у досліджуваних говірках, установити лексико-семантичні паралелі з іншими українськими діалектними континуумами.

Матеріалом для дослідження послугували польові записи автора в 11-ти населених пунктах Чемеровецького, Дунаєвецького, Кам'янець-Подільського та Городоцького районів Хмельницької області.

Група агентивів на досліджуваній території представлена незначною кількістю семем: `працівник / господар млина'; `син мельника'; `дружина мельника'; `людина, яка привозить / приносить молоти в млин'. Для повноти опису до групи внесено семи на означення дії `бути / перебувати мельником' та явища `коли до млина навезено багато збіжжя'.

Сема `працівник / господар млина' в усіх досліджуваних говірках репрезентована однотипно - Мел 'ник (Ан., Гол., Дер., Зар., Коч., Кр., Куп., Ліс., Рач., Рих., Сат.). В окремих досліджуваних говірках мельника жартома називали Йван б'ілт Циган (Гол., Рач.), мотивуючи це тим, що в'ін [мельник] вес'час бууу муЦ 'і і хо'т 'іу твое'обмаНути Амати вигоду 3^е по'молу.

Назва ^Імел 'ник і паралельно м 'ірошник з таким же значенням широко відомі в літературній мові [12, ІУ, с.671, 746; 3, с.367] та українських говорах [10, ІІ, с.416, 432]. У бойківських говірках на означення `мірошника' знаходимо номен мелвичеїко[8, І, с.436], у говірках Закарпаття фіксуємо <sup>І</sup>мелник і рідшеімелн 'ік,мливар '. Територіальне поширення слова мливар ', на думку Й. Дзендзелівського, переконливо вказує на те, що це словацизм (словацьке mlynar - мельник). Науковець доводить, що у ряді говірок слово <sup>І</sup>мелник виявляє асиміляцію н до л: Аеллик (род. відм. <sup>І</sup>мел:ша) і на відміну відлітератур- ної мови звук л у цьому слові, як і в деяких інших говірках, диспалаталізував- ся (пор. укр. мельник, рос. мельник, білор. мельнік), й аналізує слово мельник як спільносхіднослов'янське утворення [1, с.74]. Зауважимо, що у літературній мові паралельно до мельник фіксуємо і млинар з ремаркою діал. [12, ІУ, с.764], у буковинських говірках `мірошник' млинар' [11, с.293].

Інформанти так характеризують нелегку роботу мельника: в'ід 'сорок ди^йагого 'року бу'ло ш'іс'т' ме^ил'нйк'іу // бу'ло три з'м'іни // два чоло'в'іки на ден' / з во^ус''ми 'ранку до во^ус''ми 'вечора / по'тому д)ругиї в'ечир при'ход'ат засту'пайут два чоло'в'іки з вос''ми 'вечора до вос''ми 'ранку / це д'руга з'м'іна // і ірета з'м'іна(Куп.);'даже^и у ни^е'д'іл'у приходиу / йак бу'ло за'в'ізно // 'можи^е на 'Паску і на Р'ізд'во шо н'е / а то п'рамо тра 'було г'риз°ти // ста'вау / у'досв'іта їшоу і уно'чи при'ходиу // і н'іч / і ден' там буу // йа 'дужи^е л'у'биу ту ро'боту // йа ше би р'ік / а ни^е''мож^ш уже // там уже і ни^ма чо Іти // л'у'диї ни^е'ма(Коч.).Процес помелу в млині вимагав взаємодопоміжної праці. Мельник уважно наглядав за проходженням процесу, решту роботи виконували «завізники» під його контролем:так // 'кожниІ с'войе // йа йо'му ка'зау ко'ли виби'рати і шо робити і во'ни са'м'і ус'о робили // виби'рали у м'і'шок // п'ідсу'вали 'лауку / к'лали на 'нейі м'і'шок / шо'би ни р'вало / ч'ігіл'али на круч'ки // набйрали со^ком(Куп.).

На означення `дії бути / перебувати мельником' у досліджуваних говірках вживається словосполучення розбити 'мел 'ником (Ан., Гол., Дер., Зар., Коч., Кр., Куп., Ліс., Рач., Рих., Сат.). У СУМ фіксуємо мельникувати `бути мельником' [12, ІУ, с.671], у говірках Закарпаття спостерігаємо вживання лексем мел'ничити і зрідка мли'нарити, що походить, очевидно, зі словацької мови (пор. словацьке mlynarit' - бути мельником) [1, с. 75].

Сему `дружина мельника' позначають описовими словосполученнями 'мел'никова 'ж'інка (Ан., Гол., Дер., Зар., Кр., Куп., Ліс., Рач., Рих., Сат.), 'ж'інка ¹того/шо вмли'н 'і (Коч.). В інших говірках зустрічаємо 'мел 'ничка [10, ІІ, с.416; 11, с.285]. У закарпатських говірках фіксуємо 'мелничка, 'мел:ичка (як похідні від 'мелник, 'мел:ик) [1, с.75].

Семі `син мельника' у досліджуваних говірках відповідає словосполучення 'мел 'ник 'іусин (Ан., Гол., Дер., Зар., Кр., Коч., Куп., Ліс., Рач., Рих., Сат.). Натомість у «Словарі ...» Б. Грінченка фіксуємо мел 'ни<sup>]</sup>чук зі значенням `син мельника, помічник мельника' [10, ІІ, с.416].

Сема `людина, яка привозить / приносить молоти в млин' репрезентована лексемоюза'в'ізник (здебільшого вживається множинна форма .завізники) (Ан., Гол., Дер., Зар., Кр., Куп., Ліс., Рач., Рих., Сат.). З аналогічним значенням це слово зафіксоване в літературній мові [12, ІІІ, с.51] і «Словарі ...» Б. Грінченка [10, ІІ, с.18]. У СУМ завізник наведено також із загальним значенням `людина, яка постійно завозить куди-небудь предмети постачання'. У говірках Закарпаття цьому означенню відповідає лексема мелни'чанин (мн.мелни'чане) [1, с.75].

У млинарській термінології побутує лексема і на позначення дії «коли до млина навезено багато збіжжя». Це поняття передається безособово-предикативним словом за'в 'ізно (Ан., Гол., Дер., Зар., Кр., Ліс., Рач., Рих., Сат.), за'в'ізне (Куп.). Лексема за'в'ізно, крім описаної реалії,відома в літературній мові зі значенням `важко, повільно' [12, ІІІ, с.51] і досить активно вживається в інших українських говірках [10, ІІ, с.18; 4, с.73; 13, с.118; 1, с.91], походить від кореня віз (<вез-, воз-); завізно - багато завезено (збіжжя, млива і т. ін.). Наприклад, у говірках Закарпаття паралельно вживаються і лексеми за'нусно (за'н'усно), 'занус, що етимологічно пов'язуються з коренем ніс- (<нес-, нос-); занусно, занус - багато занесено (збіжжя до млина). Використання кореня ніс- (пор. носити, нести) в цьому випадку Й. Дзендзелівський пояснює двобічно: по-перше, збіжжя до млина, особливо в гірських місцевостях, носили, як правило, в клунках чи мішках на плечах (бо його взагалі було мало), і, по-друге, в закарпатських говірках дієслово нести (носити) означає не лише «переміщати» (в руках, у корзині, мішку, на плечах і т ін.), а й «везти» (тобто нести на возі, велосипеді, автомашині, поїзді тощо [1, с.91].

Факультативно в закарпатських говірках на позначення зазначеної реалії вживаються і номени г'лїтно або г'лутно ігло'та. Слово гло'та означає `натовп, тиснява, тіснота' [2, І, с.528] і вживається не лише стосовно млина; у такому значенні воно відоме в літературній мові та інших говірках [10, І, с.290; 8, с.174]. Те ж саме можна сказати про похідне г'л 'ітно, яке властиве не тільки закарпатським діалектам [1, с.91; 10, І, с.290; 4, с.46]. Слова ж за'в'ізно, за'нусно і 'занус уживаються лише стосовно вказаного стану в млині.

Отже, аналіз зазначеної ЛСГ засвідчує, що зафіксовані у західно-подільських говірках лексеми побутують і в інших діалектних ареалах, що підтверджено лексикографічними джерелами, але, зважаючи на занепад ремесла, переходять у пасивний склад лексики.

Список використаних джерел

1. Дзендзелівський Й.О. Млинарська лексика українських говірок Закарпатської області / Й.О. Дзендзелівський // Діалектологічний бюлетень. - К. : Видавництво Академії наук Української РСР, 1961. - Вип. VIII. - С. 72-93.

2. Етимологічний словник : [в 7 т.]. - К. : Наукова думка,1982. - Т. 1. - 631 с.

3. Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: словник-довідник / В.В. Жайворонок. - К. : Довіра, 2006. - 703 с.

4. Закревська Я. Гуцульські говірки. Короткий словник / Я. Закревська. - Львів, 1997. - 232 с.

5. Компан О.С. Міста України в другій половині ХVІІ ст. / О.С. Компан. - К. : Вид- во АН УРСР, 1963. - 388 с.

6. Масненко В. Млинарство, млини, мельники в часопросторі української традиційної етнокультури: перспективи для дослідження / В. Масненко // Український млинологічний журнал. - 2011. - Вип. 1. - С. 14-19.

7. Миколаєвич Я. Народні назви предметів, дотичних млина водяного / Я. Миколаєвич // Зоря. - 1893. - №24. - С. 480-481.

8. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок : [у 2 ч.] / М.Й. Онишкевич. - К., 1984. - 439 с.

9. Панькевич І. Водяні млини на Підкарпатській Русі / І. Панькевич // «Підкарпатська Русь». Річник ХІ. - Ужгород, 1934. - С. 66-70.

10. Словарь української мови :[в 4т.]/[заред. Б.Д. Грінченка].-К.:Вид-во АН УРСР, 1958-1959. - Т. 1-4.

11. Словник буковинських говірок / [за ред. Н.В. Гуйванюк]. - Чернівці : Рута, 2005. - 688 с.

12. Словник української мови : [в 11 т.]. - К. : Наукова думка, 1970-1980.

13. Шило Г. Наддністрянський регіональний словник / Г. Шило. - Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевичаНАН України, 2008. - 288 с.

Список умовних скорочень обстежених населених пунктів Хмельницької області

Крас. - с. Красноставці Чемеровецького р-ну

Коч. - с. Кочубіів Чемеровецького р-ну

Зар. - с. Зарічанка Чемеровецького р-ну Дер. - с. Держанівка Дунаєвецького р-ну

Ант. - с. Антонівка Дунаєвецького р-ну

Гол. - с. Голозубинці Дунаєвецького р-ну

Рач. - с. Рачинці Дунаєвецького р-ну

Ліс. - с. Лісківці Кам'янець-Подільського р-ну

Рих. - с. Рихта Кам'янець-Подільського р-ну

Куп. - с. Купин Городоцького р-ну

Сат. - смт. Сатанів Городоцького р-ну

Summary

The development of grinding trade, its ancient and constant tradition caused the appearance of separate profession - miller. It is worth to mention that this specialty, according to researchers' testibes was the men's prerogative.

Studying of the grinding vocabulary, which functions in dialects - is a topical task of Ukrainian dialectology, as it helps to create a specibc empiric base of dialectal lexicography and lexical arealogy, and that is important for studying the history of Ukrainian language vocabulary formation.

In the article the structure, semantic organization, variability and space location of one of lexical-semantic group of grinding for denotation of trade, master, the closest family surrounding etc. denominations in Western-Podillian dialects; it is specibed that expansion of the researched vocabulary in other dialect regions; the peculiarities of word formation of separate trade denominations are proved.

Denomination of trade, master, the closest family surroundingin grinding vocabulary on the material of Western-Podillian dialects were not specially studied and that caused the topicality of our research.

Key words: Western-Podillian dialects, lexical-semantic group, lexical unit, seme, grinding.

Размещено на Allbest.ru