Структурно-семантичні особливості апелятивів територій з рослинним покривом

У статті проаналізовано апелятиви на позначення територій з рослинним покривом на матеріалі полісько-волинських говірок. Визначено структурно-семантичні особливості досліджуваної групи лексики.

Ключові слова: термін, апелятив, номенклатура, лексема, семантичнемікрополе.

O. DANYLUK

STRUCTURAL-SEMANTIC FEATURES APPELLATIVE VEGETATED AREAS

The article areas with vegetation in the Volynian Polissya dialects. The main structural and semantic features of the analyzed type of vocabulary are pointed out.

О. К. ДАНИЛЮК

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ АПЕЛЯТИВА ТЕРРИТОРИЙ С РАСТИТЕЛЬНЫМ ПОКРОВОМ

В статье проанализировано апелятивы для обозначения территорий с растительным покровом на материале полиськоволинських говоров. Определены структурно-семантические особенности исследуемой группы лексики.

Лексика для найменування територій із рослинним покривом є складовою однієї з найбагатших і найдавніших лексичних груп географічної термінології, інтерес до вивчення якої зумовлений здатністю відображати лінгвістично-географічну історію відповідного регіону. Значної уваги вивченню народної географічної термінології надавали дослідники слов'янського та українського мовознавства, зокрема в чеській і словацькій мовах Р. Малько, польській П. Нітче, Я. Сташевський, сербохорватській Ю. Шутц, болгарській і македонській Е. Григорян, білоруській І. Яшкін, російській Е. Мурзаєв і В. Мурзаєва,. Особливо важливе значення для вивчення народної географічної термінології слов'янської території мають розвідки М. Толстого «Слов'янська географічна термінологія: Семасіологічні етюди» [11]. Значну частину лексем, що позначають географічні об'єкти зафіксовано в працях М. Юрковського, Й. Дзендзелівського, Г. Аркушина, П. Лисенка, М. Никончука, В. Шульгача та ін.

Апелятивну лексику на позначення географічних реалій вміщено в словниках: С. Грабця «Географічні назви Гуцульщини», Я. Рудницького «Географічні назви Бойківщини», Т. Марусенко «Матеріали до словника українських географічних апелятивів (назви рельєфів)», Є. Черепанової «Народна географічна термінологія Чернігівсько-Сумського Полісся: Словник», Т. Громко «Словник народних географічних термінів Кіровоградщини». мова апелятив семантичний

Найновішими дослідженнями сучасного періоду є дисертаційні праці І. Потапчук «Народна географічна термінологія в західноподільських говірках (Кам'янець-Подільський, 2012) та С. Шийки «Народна географічна термінологія Ровенщини» (Київ, 2013).

Метою нашої статті є структурно-семантичний аналіз лексем на позначення територій із рослинним покривом. Досліджуючи найменування цих територій, варто звернутися до таких загальноприйнятих у землекористуванні понять, як земельні ресурси. До земельних ресурсів належать ті види угідь, що використовують у сільськогосподарському виробництві: рілля, сіножать, пасовище тощо. Дотримуючись цього поняттєвого розподілу земельних ресурсів, нами визначено три основні категорії земель: «поле», «луг», «ліс». Об'єктом нашого дослідження є лексикосемантична група «луг», у межах якої лексеми згруповано в семантичні ряди.

Домінантою ЛСГ «луг, де косять сіно» є композитні утворення з першим компонентом сіно та другою дієслівною основою косити чи жати: синожать (с. Бужанка Іваничівського р-ну), сіножать (сс. Березовичі, Верба, Галинівка, Овадне, Суходоли Володимир-Волинського р-ну, сс. Гряди, Заболотці Іваничівського р-ну, с. Боровне Камінь-Каширського р-ну, с. Мельниця Ковельського рну, с. Привітне Локачинського р-ну, сс. Баїв, Боголюби, Одеради, Шепель Луцького р-ну, с. Кукли Маневицького р-ну, с. Свинарин, смт Турійськ Турійського р-ну), пор.: укр. сіножать 'місце, відведене для косіння трави на сіно' [10, ІХ, 226], укр. діал. 'підвищене сухе місце серед болота' [8, 31]; блр. сенажаць 'низина, вкрита травою; простори, які годяться для пасовища і косіння' [15, 173] та сінокос (сс. Галинівка, П'ятидні, м. Устилуг Володимир-Волинського р-ну, сс. Лобачівка, Мерва, Рачин, Шклинь Горохівського р-ну, сс. Грушів, Литовеж, Лукрвичі Іваничівського р-ну, сс. Воєгоща, Ворокомле, Запруддя, Раків Ліс Камінь-Каширського р-ну, с. Тростянець,

Холоневичі Ківерцівського р-ну, сс. Велицьк, Зелена, Пісочне, Тойкут Ковельського р-ну, сс. Дорогиничі, Конюхи, Шельвів Локачинського р-ну, сс. Забороль, Лище, Одеради, Хорохорин Луцького р-ну, с. Бихів Любешів. р-ну, сс. Головне, Згорани, Олеськ, Штунь Любомльського р-ну, с. Старий Чорторийськ Маневицького р-ну, сс. Копачівка, Любче, Сокіл Рожищенського р-ну, сс. Буцинь, Любохини, Секунь Старовижівського р-ну, сс. Бобли, Кульчин, Мокрець, Перевали Турійського р-ну, сс. Мельники, Ростань, Самійличі Шацького рну), пор.: укр. діал. сінокіс «низовина на березі річки» [6, 249].

Натомість тільки надсвітязькими та надбузькими говірками обмежено ареал морфологізованого утворення сінниця (с. Кропивники Шацького р-ну)< сінний(-а) + суф. -иця (сінний < сіно). Помітнішою частотою вживання характеризуються деривати споріднені з дієсловом косити: косовиця (с. Хмелівка Володимир-Волинського р-ну, с. Щедрогір Ратнівського р-ну) < косовий; косовище (с. Поворськ Ковельського р-ну) < косовий, пор.: укр. діал. косовиця «сінокісна лука», «луг за полем», «сухе болото, поросле травою» [12, 107]; покос (с. Човниця Ківерцівського р-ну, с. Маяки Луцького р-ну) < покосити, пор.: укр. діал. покос «низовина біля річки, поросла травою» [12, 174]; викос (с. Затурці Локачинського р-ну) < викосити.

За свідченнями окресленої лексико-семантичної групи в окрему структурну одиницю у межах західнополіського говору виділяються говірки Любешівського р-ну, де виявлено суцільний компактний ареал архаїчної лексеми верётия (с. Люб'язь, Ветли, Гірки, Дольськ) < псл. *verta, *verto, пов'язане з псл. *verti `ховатися' [3, І, 3114], пор.: рос. діал. веретия «невелике продовгувате підвищення на низовині чи серед болота», «високий берег, що починається від заплави річки» [9, 59].

Тільки однією говіркою обмежено ареал утворень грива (c. Топільне Рожищенського р-ну) (див. вище) та долина (с. Березичі Любешів. р-ну) < псл. *dolina [82, 37] (див. вище).

У говірках Ківерцівського р-ну аналізоване поняття репрезентує лексема поплав (сс. Сильно, Холоневичі Ківерцівського р-ну) < псл. *poplavb [13, 220], пор.: укр. діал. поплав «прибережний заливний луг», «луг серед зораної землі» [12, 177], «русло річки», «старе русло річки» [2, 111, 141]; «низина біля садиби, що заливається водою під час повені» [5, 168]; пол. poptow «низовинний луг серед поля», «заболочений луг» [15, 70, 84].

Віддієслівного походження також вузькореґіоналізм смоча «болотиста сіножать» (с. Чорників Володимир-Волинського р-ну), споріднений з лексемою смоч «болотиста місцевість», виявленою в цій же говірковій групі. Структурно обидва деривати розкладаються на сегменти: с(очевидно, префікс) та моч(основа, мотивована дієсловом мочити). У доступних нам джерелах відповідників не виявлено.

Ядро лексико-семантичної групи «луг, де випасають корів» становлять структурно строкаті утворення, переважно мотивовані дієсловами виганяти та пасти. Так, фактично на всій території фіксуємо лексему вигон (сс. Воєгоща, Хотешів, Черче, м. Камінь-Каширський Камінь-Каширського р-ну, сс. Берестяни, Холоневичі, м. Ківерці Ківерцівського р-ну, смт Голоби, сс. Воля Любитівська, Мельниця, Підріжжя, Пісочне, Поворськ Ковельського р-ну, с. Затурці Локачинського р-ну, сс. Одеради, Підгайці, Радомишль, Хорохорин Луцького р-ну, с. Проходи Любешів. р-ну, с. Головне Любомльського р-ну, сс. Красноволя, Ситниця, смт Маневичі Маневицького р-ну, сс. Залюття, Нова Вижва, Мизове, Поліське, Секунь, Шкроби Старовижівського р-ну, сс. Дольськ, Мокрець, Озеряни Турійського рну, сс. Кропивники, Ростань, Світязь Шацького р-ну); вёгон (с. Ворокомле Камінь-Каширського р-ну), пор. блр. выган «обгороджена дорога, якою гонять худобу на пашу; місце біля населеного пункту, де пастух збирає стадо; близький випас; паша; обгороджена доріжка; проїзд від вулиці до двору, до хати» [14, 39], пол. wygon «місце за селом для пасовища худоби; дорога, якою женуть худобу на пасовище» [15, 119].

Паралельно з нею у більшості охоплених дослідженням говірок функціонують деривати з основою -пас-. За структурою їх можна об'єднати в кілька морфологічних груп:

а) утворення з префіксом в структурі: випас < випасати (сс. Галинівка, Овадне Володимир-Волинського р-ну, сс Запруддя, Раків Ліс Камінь-Каширського р-ну, с. Клепачів Ківерцівського р-ну, сс. Зелена, Поворськ Ковельського р-ну, сс. Затурці, Привітне Локачинського р-ну, сс. Маяки, Одеради, Підгайці, Радомишль Луцького р-ну, с. Березичі Любешів. р-ну, сс. Ситниця, Яблунька Маневицького р-ну, с. Береськ Рожищенського р-ну, с. Любохини Старовижівського р-ну, сс. Крать, Кульчин, Овлочин, Синявка Турійського р-ну); вёпас (сс. Ворокомле, Карасин КаміньКаширського р-ну), пор. укр. випас «місце, де випасають худобу» [10, І, 448]; блр. выпас «місця біля води, де пасуть худобу; місця біля дворів, де пастух збирає стадо» [14, 41].

б) суфіксальні утворення, оформлені за допомогою великої кількості функціонально тотожних суфіксів, найпродуктивнішими з яких є -ищ-(е) та -иськ-(о): пасовйк (с. Шепель Луцького р-ну); пасовёско (с. Ворокомле Камінь-Каширського р-ну), пасовёсько (с. Старий Загорів Локачинського р-ну) діал. фонет. варіанти до пасовисько); пасовйсько (сс. Льотниче, Овадне Володимир-Волинського р-ну, сс. Гектари, Перемиль Горохівського р-ну, сс. Заболотці, Литовеж Іваничівського р-ну, с. Боровне Камінь-Каширського р-ну, сс. Любитів, Підріжжя Ковельського р-ну, сс. Жорнище, Тростянець Ківерцівського р-ну, сс. Боголюби, Липини, Чаруків Луцького р-ну, с. Люб'язь Любешів. р-ну, сс. Гуща, Штунь Любомльського р-ну, с. Старий Чорторийськ Маневицького р-ну, с. Мильськ Рожищенського р-ну, сс. Мельники, Самійличі Шацького р-ну), пасовисько (сс. Грибовиця, Грушів Іваничівського р-ну, с. Затурці Локачинського р-ну, с. Хворостів Любомльського р-ну, с. Буцинь Старовижівського р-ну), пасувёско (сс. Бужанка, Верхнів Іваничівського р-ну [69, 180]) < пасовисько (див. вище); пасовйще (сс. Льотниче, П'ятидні Володимир-Волинського р-ну, с. Гряди Іваничівського р-ну, с. Воєгоща Камінь-Каширського р-ну, с. Човниця Ківерцівського р-ну, с. Дорогиничі Локачинського р-ну, с. Радехів Любомльського р-ну, с. Красноволя Маневицького р-ну, сс. Копачівка, Любче Рожищенського р-ну, с. Кримне Старовижівського р-ну, с. Новий Двір Турійського р-ну, смт Шацьк Шацького р-ну), пасовище (с. Козлиничі Ковельського р-ну, с. Маяки Луцького р-ну, смт Маневичі Маневицького р-ну, с. Береськ Рожищенського рну): укр. пасовище «ділянка землі з трав'янистою рослинністю, де пасеться худоба, птиця»; пасовисько «т.с.» [10, V! 88], укр. діал. пасовище «лісова галявина, поросла травою» [12, 158]; пастбище (с. Жорнище Ківерцівського р-ну, с. Перевали Турійського р-ну); пасьбище (с. Овлочин Турійського р-ну); пазбище (с. Хром'яків Ківерцівського р-ну); паша (с. Маркелівка Володимир-Волинського р-ну, м. Горохів Горохівського р-ну, сс. Волиця, Раків Ліс, Черче Камінь-Каширського р-ну, с. Жорнище Ківерцівського р-ну, с. Мельниця Ковельського р-ну, с. Садівські Дубини Локачинського р-ну, сс. Антонівка, Новостав, Радомишль Луцького р-ну, с. Штунь, м. Любомль Любомльського р-ну, сс. Кукли, Майдан Маневицького р-ну, сс. Датинь, Самари, смт Ратно Ратнівського р-ну, сс. Оленівка, Ясенівка Рожищенського р-ну, сс. Любохини, Мизове Старовижівського р-ну, Маковичі Турійського р-ну, с. Кропивники Шацького рну)< псл. *pasja: *pasti: укр. паша «те саме, що й пасовище» [10, VI, 104], укр. діал. «т.с.» [1, 158]; блр. паша [14, 140], пол. pasza «вигін, пасовище» [15, 114]; пастовень (сс. Верба, Зоря, Овадне Володимир-Волинського р-ну), пастовёнь (смт Голоби Ковельського р-ну, с. Ситниця Маневицького р-ну, сс. Мильськ, Топільне Рожищенського р-ну, сс. Вербичне, Овлочин, смт Турійськ Турійського р-ну), пастовник (сс. Гектари, Залісці Рожищенського р-ну), пастовня (с. Суходоли Володимир-Волинського р-ну), пастувень (с. Бужанка Іваничівського р-ну), пастувінь (сс. Будятичі, Литовеж, Стара Лішня, Шахтарське Іваничівського р-ну, сс. Вощатин, Русів Володимир-Волинського р-ну [4, 180]): укр. пастовень «пасовище» [10, VI, 91], укр діал. пастовень «мокра низовина, поросла травою», «луг біля річки, порослий кущами» [12, 158], «випас, пасовисько» [5, 159], пастовник «вигін для худоби, пасовище» [12, 158], пастувінь «низовина, поросла травою» [80, 240]; пол. pastewnik «пасовище» [15, 114]; пастунь (с. Заболотці Іваничівського р-ну);

в) префіксально-суфіксальні утворення: попасок (с. Проходи Любешівського р-ну).

Ряд віддієслівних утворень продовжують зафіксовані в західноволинських говірках лексема стовклиско (сс. Верхнів, Млинище Іваничівського р-ну [4, 230]) «витоптане худобою пасовище» < *стовклий(-е): стовкти та її фонетичний варіант щовклиско «витоптане худобою пасовище» (с. Верхнів Іваничівського р-ну [4, 266]). У цій же говірковій групі виявлено ще один засіб для вираження окресленого лексичного значення теж віддієслівного походження: тулука (сс. Бортнів, Низкиничі Іваничівського р-ну [4, 180]< толока (у < о в ненаголош. складі) < псл. *tolka, похідне від *telkti [4, 11, 248], пор.: укр. толока «поле, що перебуває під паром і використовується для випасу худоби; вигін « [1, 4, 272], укр. діал. «поле під паром», «рівнина на підвищенні», «гола вершина гори» [12, 211], блр. толока «обліг (один рік), зораний під озимину» [14, 187].

У суміжних говірках Турійського р-ну нами виявлено вузькореґіональне утворення з утраченою мотивацією худовйк (с. Крать). При етимологічному опрацюванні вказаного номена нам видається доречним зіставлення його з прикметником худий. У такому разі первісне, буквальне значення виявленого нами вузьколокалізма «поле з бідним трав'яним покривом унаслідок частого випасання худоби». Реконструкція вихідної форми *худобик з виведенням її від худоба менш переконлива. Цілком можливо, що вказаний дериват може бути спорідненим з дієсловом ходити.

З цією ж семантикою в досліджуваному масиві фіксуємо також терміни бариг (с. Бубнів Володимир-Волинського р-ну)< берег (місц. діал. заміна е/а) < псл. *bergb (див. вище) та паранйна «поле, де протягом кількох років випасають корів» (с. Радомишль Луцького р-ну), «поле, яке певний час не обробляється, а використовується для випасання корів» (с. Ясенівка Рожищенського р-ну) < паренина. Для обох номенів указане значення є вторинним.

Проведений аналіз фактичного матеріалу свідчить про те, що народні географічні терміни на позначення рослинного покриву відзначаються розмаїтістю лексем, які часто виявляються в місцевих фонетичних варіантах: лексема стовклиско, щовклиско, худовйк, пастбище, пасьбище, пазбище , бариг та ін. Апелятиви, для яких не знайдено паралелей в інших говорах, віднесено до вузьколокальних утворень. Назви для більшості понять, пов'язаних із рослинним покривом, є спільнослов'янськими сіножать, поплав, верётия та ін. Перспектива подальшого дослідження народної географічної термінології західнополіського регіону вбачається нами у вивченні фонетичних, словотвірних, морфологічних особливостей, яке, у свою чергу, доповнить уявлення як про розвиток лексико-граматичної системи, так і про апелятивну базу ономастичного пласту Волині.

Список використаних джерел