Лінгвокультурні аспекти дослідження творчості Міті Карагациса

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 82П4'06Кар (045)

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Лінгвокультурні аспекти дослідження творчості Міті Карагациса

Анотація

мовний лінгвокультурний карагацис діалектний

У статті розглянуто, у лінгвістичному плані текстотворчі функції культурно-мовних компонентів, що активують функцію лінгвокультурного впливу ідіомовного доробку одного з провідних новаторів так званого "покоління тридцятих"у модерній грецькій літературі Міті Карагациса, особливості метафорично-образної організації текстового загалу, яка розбудовується навколо етнологічно вагомих змістових компонентів, в тому числі регіонального плану; розгалужене використання територіальної і соціальної діалектної лексики, граматичних утворень і фразеологічних одиниць; вписування у текстову тканину етнографізмів, які взаємодіють із нейтральною лексикою, котра за їх допомогою набуває рис національної; поширене використання архаїчної та катаревусної лексики і конструкцій.

Ключові слова: культурно-мовний компонент, текстотворчі функції, лінгвокультурний вплив, ідіомовний доробок.

Аннотация

Институт филологии КНУ имени Тараса Шевченко, г. Киев

Динамика лингвокультурного влияния в языковом мире Мити Карагациса

В статье рассмотрены в лингвистическом плане текстообразующие функции лингвокультурных компонентов, которые активируют функцию лингвокультурного влияния идиоязыкового наследия одного из выдающихся новаторов так называемого поколения тридцатых в современной греческой литературе Мити Карагациса, особенности метафорично-образной организации текстового целого, которая строится на основе этнозначимых элементов, в том числе регионального плана; широкое использование территориальной и социальной диалектной лексики, грамматических конструкций, фразеологических единиц, вписывание в текстовую ткань этнографизмов, которые при взаимодействии с нейтральной лексикой придают ей черты этнозначимой, широкое использование архаичной и кафаревусной лексики и конструкций.

Ключевые слова: лингвокультурный компонент, текстообразующие функции, лингвокультурное воздействие, идиоязыковое наследие.

Annotation

V. Chelpan, PhD Student Institute of Philology, Taras Shevchenko National University of Kyiv

Dynamics of Linguocultural Impact in the Language World of M. Karagatsis

The article focuses on text-building functions of linguocultural components, which activate the textual function of linguocultural impact in the language world of M. Karagatsis, the Modern Greek innovative writer, representing the so-called 30s Generation. The special emphasis is laid on the metaphoric text-formation peculiarities, based upon the ethnically important components, including those of the regional character; the widespread usage of dialect and sociolect elements, archaic and katharevousa lexicon and structures, including grammatical variations and set phrases; ethnographisms in their correlation with neutral lexicon, in the result of which it takes up the ethnically-marked features.

Keywords: linguocultural component, text-building functions, linguocultural impact, idiolect heritage.

У мовознавчих розвідках останніх років дедалі більше уваги приділяється художньому тексту як сукупності мовних засобів, за допомогою яких митці слова активують одну з найважливіших функцій для художнього стилю - функцію впливу [Липгарт 2013, 47].

Так само, як для визначення певного функціонального стилю необхідно окреслити не тільки відповідну поняттєву сферу, але й притаманне їй поєднання мовних ознак, суттєво відмінне від тих, які спостерігаємо в інших сферах, у межах мовного світу того чи іншого майстра слова ймовірно виявити домінування однієї із запропонованих В. Виноградовим основних функцій мови: спілкування, повідомлення або впливу [Jakobson 1960, 323] за тими самими ознаками.

Якщо звернутися до ідіомовного доробку (у термінах К. Тищенка: сукупності всіх усних і письмових текстів (ансамблі творів, твори, їхні частини і уривки [Тищенко 2007, 92]) Міті Кара- гациса, одного з провідних новаторів так званого "покоління тридцятих" у модерній грецькій літературі, то домінуючою із вищезгаданих функцій виявляється саме функція впливу. Таке припущення ґрунтується, з одного боку, на міркуваннях шереги дослідників творчої спадщини письменника (Н. Афанасіадис, М. Вітті, П. Глезос, К. Димадис, Д. Дзйовас, Х. Дуня, А. Каран- доніс, М. Меракліс, М. Міке, Н. Політис, П. Теодосату-Куцаделі, А. Франдзи, П. Хадзигеоргіу, К. Циропулос, та ін.), з іншого, більшою мірою, на розгляді мовних засобів, що формують художній мовосвіт М. Карагациса.

Система авторських інтенцій М. Карагациса знаходить опертя в естетичних і ідеологічних домінантах, які характеризують в цілому мовотворчість грецьких тридцятників, зорієнтовану на розбудову духовних мостів між ворожо налаштованим до Європи і модерністськими культурно-естетичними парадигмами, грецьким загалом і зовнішнім світом. Вона підпадає під характеристику Д. Дзйоваса щодо об'єднавчої ідеї нової "творчої грецькості" (нгр. sXXrjviKdxrjxa StfuiovpyiKrf) поміж митців покоління тридцятих, яка посприяла виникненню певних етнокультурних цінностей і їх закріпленню за тим чи іншим словом і забезпечила зв'язок минулого і сьогодення, а також двосторонній зв'язок з Європою [ЩоРад 2011, 16].

Метафорично-образна організація мовного простору грецького художника слова не є прозорою і потребує наскрізного декодування на тлі суцільного ідіомовного доробку письменника, який обіймає 20 романів (О ouvxayuaxapxng AianKiv, 1933; Xi^aipa, 1936; Н МєуаХц Xi^aipa, 1953; ГюЬукєр^ау, 1938; Та oxspva xou riobyKsp^av, 1940; Asixovpyia os Xa bysoig, 1943; Nvxrspivц ioxopia, 1943; To xauevo vyoi, 1943; О KoxQaunaong xou Kaoxponvpyov, 1944; О nsyaXoq vnvog, 1946; Evag xa^svog Koouog, 1946; Ai^a xauevo Kai KspSiojusvo, 1947; Ta oxspva rov MixaXou, 1949; Aupi a Movyrnv (Exo xepi xou 0sov), 1954; О Oavaxog Ki o 0oSrnpog, 1954; О Kixpivog yaKsXog (AKai B'), 1956; To MvOioxopnua xrnv Tsooaprnv, uaQ- U^e xougHX.BsvsQn, Ayy. Тєр^ащ, Ет. Мирг/ЗЦХц, 1958; Еєругод каї Вакход (А'каг В'), 1959; То 10 (ц^гтєХєд), 1964; Н Оаи^аотц готоріа тюу ayirnv Еєругои каї Вакхои, 1959), 11 збірок прозових оповідань (То ота^арг тюу а^артюХюу, 1935; Н Xirnvsia Trnv aosfidw, 1940; Nu>xTspivц готоріа, 1943; То р.жох>ртуг, 1943; Пирєтод 1945; То vspo тцд [Зрохцд, 1950; То цєуаХо ота^арг, 1951; Н цєуаХц Xnavsia, 1956; Nєаvжа 5щуцр.ата, 1993; Іоторієд а^артіад каг аyюоbvцд, 2000; "Н киріа Штоа",1927),, драматургію, критику і публіцистику.

Повторювані метафоричні образи на рівні частини твору, твору, ансамблю творів формують наскрізні інтертекстуальні зв'язки в межах ідіомовного доробку митця слова і цементують тестовий загал у вигляді культурно-мовного світу з значними потенціями лінгвокультурного впливу. Найпотужнішою метафорою є персоніфікація навколишнього світу, яка наслідує грецькому архетипному мітологічному мисленню й корелює з описуваними подіями, настроєм героїв, інтенціями автора. У матеріалі дослідження виявлено всього понад 500 повторюваних метафоричних образів, які закріплені за певними фактами описуваної дійсності. Так, факт вбивства може корелювати з наскрізною низкою метафоричних образів, що ґрунтуються на кровопролитті: цатюоє о к^од тои Ктоа^ои; то аі^а тои [ЗотоЬ хивцкє ажо тоид к^оид ота ріСа; то фєууарг жро[ЗаХХє оХожорриро, XVvоvтад та ащата жаутоЬ; гріх перелюбства на метафоричним переосмисленні образу ручної прядки то тогкрікг на підставі звукових й візуальних асоціацій; безгрішність і чистота - кришталю аєргуо крЬотаХХо тощо.

У мовосвіті Карагациса широко присутня територіальна і соціальна діалектна лексика, граматичні утворення й фразеологічні одиниці. Авторська оповідь, у створенні якої він послуговується здебільшого унормованою грецькою димотикою, слугує підґрунтям для розмовної поліфонії його персонажів. Численні діалектизми, які він здебільшого транскрибує у тексті, відтворюючи з максимальною точністю фонологічні особливості, слугують потужними чинниками впливу на адресатів тексту із спільними з автором пресупозиціями (здатних розрізняти мовні варіанти за територіальною приналежністю) і стимулюють пошук адресатів, в яких такі спільні пресупозиції є відсутніми. Так, відтворюючи знайомим йому фесалійський діалект, М. Ка- рагацис графічно позначає випадіння голосних у слові або фразі, характерне цьому мовному варіанту: тоіп'ро, п'ді, вєХ'ті, mv'g, аюв'ка'д, таіпоиро, паіді, вєХєтє, nivsig, оювіка gov; перехід голосного [і] в [e] іую,ідю фдортатуюр'д, даокаХі - єую, єдю, єрдорцутапєутарцд, даакаХє; [о] в [u] апоі, mvov, xpavmv, - апд, mva, xpovrnv; протезу голосного [і], що передує голосному [e] leva - eva та протезу голосного [e] поміж приголосними va аад єпаю - va аад паю; вдається до характерних обраному діалектові граматичних форм, як от основ аористу з характерним кінцевим приголосним [ks] замість унормованого [s] va avvz^^ov - va аи^цтцаю; ословлює ідіоматичні вислови з відповідною фонетичною точністю цта хоіфта кдкаХа siv' - ціа хоіфта кдкаХа sivoi (відпов. укр. худий як скіпка), кріои щрдд уіа дію - кріо каірдд уіа діо (відпов. укр. у холод краще грітися удвох), рар.р.еуоь тои отдр.а т'д - ра^^о то отдр.а тцд (відпов. укр. замазати рота). Діалектні елементи, вписані у загалом унормований текст, набувають загальнокультурного рівня впливу, інтегруючи етноваго- мі елементи у загальний культурно-мовний простір і виконують додаткову функцію просторового і часового маркування.

Схожі текстотворчі функції виконують соціолектні елементи, найбільш репрезентативими з яких у мовосвіті Карагациса є атенське й пірейське арго, а також послуговування архаїчними і катаревусними мовними засобами, які у свою чергу маркують вікову категорію мовців й професійну належність. Звертає на себе увагу доведене до крайньої міри вияву використання книжної лексики представниками нової генерації освічених людей, яку Карагацис вербалізує умовними гіперонімом '\єоі ” (укр. молоді, нові) в опозиції до гіпероніму "паХіоі” (укр. старі). На цю базову вікову ознаку зазвичай нашаровується також ознака соціальної належності. У будь-якій текстовій єдності ключові слова "паХіоі” та ”^єоі” використовуються в комбінації з соціальними маркерами. "ПаХіоі” завжди співвіднесені з лінгвокультурним концептом EHOYEIA (укр. влада), яку у вербалізованій Карагаци- сом суспільній ієрархії втілюють етноспецифічні образи-символи

348 npoeSpog (nposSpog rpg когготртад, корратархпд, Sppapxog - укр. голова), apxovrag (о поїм лїоиаюд, psyaEog voiKOKuppg укр. господар, ґазда), ПАПАЕ (ispsag - укр. священик). "Neoi" корелюють з лінгвокультурним концептом EnANAETAEH (укр. повстання) й вербалізуються у суспільній ієрархії етноспецифічними образами-символами SaoKaloq, уштрдд, s^nopoq, бжцуород-бжаощд, aawvo^oq (укр. вчитель, лікар, торговець, адвокат-суддя, поліцейський). Зіставимо пересипане катаревусними й застарілими словами і конструкціями мовлення персонажа із характеристиками veog-SaoKaloq з внутрішньомовним нейтральним перекладом: Eivai reiov. Парауєтаї ev КєнХоуц. Aiav evyevarmv каї evoayov. 'Eysi їдющтад беруаутжад каї дщертщад rrnv vevprnv. nivoyevov yer'ayvov anooiayyarog oivov ката тад щурад rov yeijutivog цуёрад - Eivai radi. napdysrai ary Lpi A&vm. ПоХЬ vooriyo mi арюуатжб. Exei беруаутжёд mi дщертжёд дощтед. To nivovv ye ro кovldк опд щи>хрёд xєlyюvldтжёg уёред (укр. Це чай. Його виробляють на Шрі Ланці. Дуже смачний й запашний. Зігріває і збуджує. Його п'ють із коньяком холодними зимовим днями.) Таке свідоме ускладнення структури висловлення, під час якого увага зосереджується більшою мірою на мовній формі, ніж на змістовій, є виразним виявом функції впливу. Використанню лексеми ro rSiov, запозиченої з англійської мови, яка належить шару книжної лексики (Eoyisg EsЈ,sig) і відповідає загальновживаній лексемі ro raOi, передує експресивно-забарвлене діалектне сполучення rov ^pivoT) Cyi (то KTpiVO Zoupi - укр. жовта рідина) на позначення одного й того поняття, ословлена мовцем із соціовіковими характеристиками кaXlдg-кpдeSpog.

Мовні засоби на позначення одного поняття rov ^p^ov Z'yi - ro raOi - ro reiov з різними функціонально-стилістичними характеристиками певною мірою ілюструють основні авторські інте- нції М. Карагациса щодо розвитку грецького мовно-культурного простору, а саме досягнення у межах літературної норми рівноваги між катаревусою і димотикою на тлі збагачення мовностильових форм, у тому числі під впливом іншомовних та іншо- культурних компонентів.

Список використаної літератури

1. Тищенко К. М. Основи мовознавства : системний підручник / Костянтин Тищенко; КНУТШ. - Київ : Київський університет, 2007. - 304 с.

2. Липгарт А. А. Основи лингвопоэтики./ Андрей Александрович Липгарт.

- М.:Книжный дом "Либроком", 2013. - 168 с.

3. Jakobson R. "Linguistics and Poetics", in T. Sebeok, ed., Style in Language, Cambridge, MA : M.I.T. Press, 1960, pp. 350-377.

4. M. Kapayaxapg Iaтоp^єg apapriag каї ayioawpg / Ar|ppTpr|g PoSonouLog.

- A0pva: Earta, 2000. - 475 a.

5. TZioftag A. О pb0og xpg ysviag xou xpiavxa, veoispiKornia, єХХгрікбтгіта каї noLraapncp &oLy^a / Apppipng TZioPag. - A0pva: є^. noLig, 2011. - aєL^Sєg 589.

Размещено на Allbest.ru