Слово як чинник, або ж постколоніальні глюки калькованої свідомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Слово як чинник, або ж постколоніальні глюки калькованої свідомості

Ткаченко А.О.

У статті йдеться про засміченість нашої мови кальками та канцеляритом, які відіграють роль зозулиних яєць стосовно багатих питомих синонімічних гнізд. Приклади взято переважно з авторефератів, статей, посібників та підручників, що їх написали філологи-літературознавці.

Ключові слова: канцелярит, калька, філолог, ad fontеs!

Ключевые слова: канцелярит, калька, филолог, ad fontеs!

«З деяких причин мова наших установ, професорів, книжок, документів придбала своєрідні риси отакого собі розрощення, махрового буяння. Аналізувати самі причини я не маю тут змоги. Уплив старої російської офіціальної мови, розрахованої на те, щоб маси її не розуміли, наслідування «вищим» класам, пишання незрозумілими словами, бажання виявити свою неймовірну освіченість були складали частину отих самих причин.

А от їхні наслідки:

«...Робітникам видано спеціальні окуляри для попередження можливого пошкодження очей, що тут трапляється». <...>. Отака мова <...> годиться не інакше, як узята в гумористичному плані» [1, 567].

Так писав Майк Йогансен 90 років тому. Відтоді чимало змінилося. Із погляду сучасної офіційної мови знаходимо похибки і в наведеній цитаті (їх підкреслено: ліпше - з певних причин, набула своєрідних рис, наслідування вищих класів. Не змінився діагноз, до того ж хвороба прогресує. Аналізувати причини, за прикладом класика, не буду, тим паче, що вони - на поверхні. Наведу енну кількість наслідків. І адресую цю статтю насамперед фахівцям- філологам, більше літературо- (а не мово-) знавцям.

Кальку знаходитись тепер не витруїш ніякими гербіцидами, бо вона щодня ґвалтує питоме гніздо слововжитку в усіх мобільниках, на вокзалах, у ЗМІ. А здавалося б, куди простіше: ваш абонент - поза зоною. Або, коли дуже вже хочеться казенщини, - перебуває поза зоною. Бо знаходяться гаманець, телятко, дитинка в капусті... Відтак і местонахождение - не місцезнаходження, а місцеперебування (ще більш по-людському, без канцеляриту - просто перебування); а бахтінський термін вненаходимость - не якесь кошмарне позазнаходження (навіть комп'ютер не хоче його сприймати, а загадково інтимізує, ніби запрошуючи шукати: поза+знаходження), тож зробімо бодай зовніперебування. А музей не знаходиться, а розміщений, розташований, і архів у ньому не знаходиться, а зберігається, а люди ходять, стоять, сидять, лежать. А поїзд тоді знаходиться, якщо його шукати, а так - стоїть, а коли від'їжджає, то ще відходить, вирушає, а не відправляється, бо відправляється в церкві. «Відправила меседж» - то ніби месу відправила, а так - надіслала звістку.

Мушу присвятити абзац осоружному використанню. Це слово тепер універсалізується, але все ж таки ще досить сильне первісне його значення, «внутрішня форма» (за О. Потебнею) - користь. Користь протипоказана мистецтву, істинно естетичне знання, за І. Кантом - безкорисливе, незаці- кавлене. Слово це вживають у школярських аналізах: бере письменник і використовує епітет чи метафору, буквально всі літературознавчі опуси нині кишать використанням, тоді як є чимало не таких прагматичних і водночас точніших слів: застосовувати, залучати, послуговуватися, вдаватися до..., за допомогою того-то й того-то досягати такого-то стилістичного ефекту, низка інших контекстуальних вирішень.

Подібне - і щодо так званих художніх цінностей чи моральних вартостей. Що те, що те, а внутрішня форма - від торгу. Моральні основи, підвалини, засади - тут внутрішня основа будівнича, але корисливий час уже їх відкидає. Як і поняття художніх засад чи художності взагалі.

Типове для калькованої свідомості «використання» пасивних зворотів: «література розглядається однозначно», «вони в жодному разі не можуть тлумачитися»; «Дитинство мислиться автором...», «Краса мислиться поетом...», «Кохання мислиться митцем.»1. До того ж, у цих ніби й безневи-

¹ Забуваємо, що частка ся означає дію, спрямовану на себе. Як і зворот з орудним відмінком: нних фразах виразно проступає лівопівкульний раціоцентризм. Мислиться та й мислиться. А де чуття, переживання, бачення митця? засміченість мова калька глюки

Ще один калькований вислів, яким кишать автореферати, підручники й посібники: дозволяє стверджувати, зробити висновок тощо. Це так само, як російською звучало б разрешает. А хто забороняє? У росіян є ще більш абстраговане позволяет, а в нас знову ж таки чимало свого: дає змогу з'ясувати, дає підставу стверджувати, уможливлює, сприяє, допомагає...

Забуваємо дієслово мати: «література об'єктивно володіє такими можливостями» - таж мас такі можливості. У науковій мові росіян більше прижилося «обладает, располагает». Володіє знаннями, інформацією - знову ж таки має. Користується попитом, успіхом, популярністю - має попит, успіх, популярність.

Далі - телеграфно, вже без абзацних розкошів. Дієслово навчати вимагає родового, а не давального відмінка: навчати грамоти, а не грамоті; твердити у нас має конотацію неактивну, гундосить собі людина щось, тож ліпше стверджує; перерахування стосується грошей, а так - перелік, лічба; взаємообумовленість означає, що обома сторонами обумовлено (рос. оговорено) те то й те то, тож треба взаємозумовленість, отже, й у «стартовому» слові не обумовлює (оговаривает условия), а зумовлює (спричиняє); відмінні стилі, якщо їх перекласти зворотно, означали б отличные стили, тоді як ідеться про різні чи відмінні один від одного стилі; у такий спосіб - калька з німецької in solche Weise, а нашою буде так, таким побитом, таким робом, таким чином (не плутати із трафаретно-підсумковим, після якого йде кома і яким тепер витіснили нормальне слово отже); напрямки - суто фізичні, а в переносному розумінні - напрями; оточуюча дійсність - кошмарна калька (коли вже вийдемо з оточення?) плюс канцелярит: є ж гарне, мудре, як світ, усеосяжне слово світ, а ще - довкілля, навколишня дійсність; калька наступні - нормальне слово такі; звідусіль тепер усе виглядає в розумінні видається, здається, постає (у росіян є выглядит і выглядывает, так ось, коли вживають виглядає не в значенні «З-за хмари де-де виглядав» (Т. Шевченко) чи «Виглядаю тебе ще з весняних доріг» (М. Ткач), а отак: ви сьогодні гарно виглядаєте, то це ніби виглянула раз, виглянула вдруге, а колись і набридне, тож чи не ліпше просто красива, бо то постійно, а не тимчасово²; життя продовжується - мною виконано таку-то роботу. Хтось узяв і виконав мною. Стіннівка приклеєна не студентом, а клеєм.

² Реклама: така-то мазь дозволить вашій шкірі виглядати більш пружною вже за 5 днів. Для нормальної людини це антиреклама: а що як не дозволить? А там, де не виглядає, - так і лишиться в'ялою? І то допоможе тільки виглядати? Чому ж не стати пружнішою? А ось і в літературознавця: «Механізм виховного впливу мистецтва виглядає наступним чином» - хіба не ліпше, напр.: «Виховний вплив мистецтво справляє так-то й так-то»? Ось як воно справляло б треба триває; відзначається характерною амбівалентністю - має або позначене або вирізняється, бо відзначається орденами та іншими відзнаками; варто відзначити - треба зазначити; надає перевагу - треба віддає, а надає хтось комусь слово; у першу чергу (доки стоятимемо в чергах?) - насамперед, передовсім, спершу, найперш; завжди присутній момент сумніву - ліпше наявний, а ще ліпше є момент сумніву; «Присутня на тематичному рівні її лірики етична та емоційна напруга...», «...в Теліги ця форма відсутня» - що присутня, що відсутня - стосується насамперед людини, а коли в якомусь тексті немає чогось, то його таки немає, чи воно не зустрічається, чи ще сто можливих варіантів побудови фрази, аж ні, постколоніальній свідомості не хочеться напружуватись, адже тут-як-тут усюдисуща калька-глюк³.

Порядкового числівника другий ніхто не скасовував, але нині ледь не всі замінюють його іншим; звичайо, і з іншого боку - може бути, але тоді, коли їх, боків, багато, а коли два (альтернатива), то таки з другого, бо інший бік - уже спина чи живіт⁴; не варто зловживати й калькованою словосполукою той чи інший: ліпше той чи той (з'являється конотація вибірковості між чимось однорідним, а не інакшим; крайні точки зору - ліпше погляди чи позиції. Нормальний вислів у росіян тем не менее, і звучить у них мелодійно, але буквально перенесений на український ґрунт, постає какофонією ти мне менш, не виручає й ти мне менше (хто кого і скільки мне?), а тимча- сом є ціла купа «відцураних» своїх: а все ж, а проте, зате, однак, а втім, зрештою просто але, а поруч із купою - одна калюжа і тим не менш усі туди дружно чалапають⁵; в якості факторів художності виступають... - таж просто факторами, а ще ліпше чинниками, або як чинники, або за чинники художності правлять⁶, замість вивченням... займаються ліпше вивчають, досліджують, переймаються; займаються підрахунками -- підрахунки провадять⁷; замість трактовки ліпше трактування; замість у пісні: «Галю молодая,/Дай води напиться, / Ти так [наступним чином] виглядаєш, / Дай хоч подивиться»

3 А на побутовому рівні - й поготів. У під'їзді: з такого-то числа по таке-то вода буде відсутня. Якщо написати: води не буде, то можуть обуритись. А так - казенне казання. Нарешті, на юридичному рівні, в інформації про кандидатів у народні депутати: судимість відсутня. Судимість тут персоніфікована, вона могла бути й присутньою, але.

4 Реклама: «Кохана, ось одна шкарпетка, а де інша?» А інша - з іншої (інакшої) пари. А ось і в художньому творі: одна нога - й інша (їх усього дві!). Так само й береги - «на тому березі, а не на іншому» (уявіть: «А на іншому боці / Там живе Марічка»).

5 Про свекруху: «Хоч не лає, то бурчить, / Тим не менше -- не мовчить». Щось не так?

6 Або в П. Тичини»: «Хай чабан -- усі гукнули -- в якості отамана буде». Ізнов щось не те?

7 «Та сирі дрова зайнялись», а коли займаються любов 'ю, то в українському менталітеті так наче ото загоряються.

художніх достоїнств - здобутки; замість найсуттєвіших - найістотніші; замість недоліки (калька з недочеты) - вади, хиби, огріхи, недохопи, негаразди, ґандж.

Формула «питання стильової приналежності» відгонить казенною фразою про партійну приналежність: українські перекладачі боялися перекладати її як належність, а тимчасом немає дієслова приналежати.

До найтиповіших сучасних дисертаційних глюків, із якими безуспішно борюся ось уже кільканадцять років, «приналежать»: а) словосполука дисертаційне дослідження (слово дисертація і означає дослідження); б) терміноід поетикальні - кошмарно какофонічне слово поети+кальні або пое+тикальні. Ліпше - поетико-стильові (бо поетика і стиль - це бінарна опозиція, як мова і мовлення); в) загляньмо, колеги, у свої давніші дипломи, там ще нормально писалося: зі спеціальності, останнім часом щоправда, й тут пішла какофонія: із спеціальності. Натомість у зразки документів про присудження наукових ступенів уже вгніздився механістичний «переклад» російського по - за спеціальністю.

Дуже часто не дотримуємося законів милозвучності: оригінальнії неповторні (до того ж, це тавтологія, де одне слово іншомовне, одне наше); як й окремих - фонетично виходить йак'йок; актів в будь-якій послідовності; вияв всього та безліч інших. Межи словами не повинно бути важковимовних поєднань приголосних, так само, як їх немає всередині слів; те ж саме й щодо поєднань голосних, прочитуймо речення усно; коли кажуть: я вам ось цю квітку подарую, то калькують вот эту і не чують, що ось+цю звучить какофонічно, натякаючи на низовий фізіологічний процес, тоді як дуже інтелектуально й літературно - оцю.

Коли є заперечна частка не, то далі треба вживати не називний відмінок, а родовий: не цінує свого окремого життя, а не своє окреме життя. Якщо «набуває», то не виділеність, а виділеності - теж родовий відмінок: набуває краси, а не красу;

- до такої-то групи відносяться (і це вже чути навіть од мовознавців!), таж належать, або відносять, узагалі частіше застосовуймо третю особу множини замість зворотних форм;

- коли перелік прізвищ, тоді - та ін., а коли капуста, горох - тоді тощо;

- єднальних сполучників у нас три: та, і, й, залежно від звучання, їх і треба вживати; крім того, та передбачає певну підпорядкованість: батько та син, а і та й - рівноправність; а можна ж і безсполучниково; натомість часто або татакають,або і-ікають;

- у слові дійовий, наголос на и, але дієвість, і тільки так, дієвий - неправильно;

- суспільно-перетворювальна, а не -ююча;