Культурно-національна специфіка та символіка номінативних одиниць (на матеріалі фразеологізмів німецької мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурно-національна специфіка та символіка номінативних одиниць (на матеріалі фразеологізмів німецької мови)

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку мовознавчої науки, однією з важливих ознак якого лінгвісти уважають «зміну і співіснування різних парадигм», їхнє взаємопроникнення, демонструє підвищений інтерес дослідників до тих об'єктів і методів, які знаходяться на перетині мовознавства з філософією, психологією, етнографією, етносеміотикою та інших суміжних дисциплін (А. Вежбицька, Є. Бартмінський, Р. Токарський, Т.В. Радзієвська, І.О. Голубовська, Н.Д. Арутюнова, С.М. Толстая, Т.В. Цив'ян, Н.Н. Болдирєв та ін.).

Екстенсіональний розвиток мовознавства, його експансія у сферу інших наук, функціоналізм, експланторність, антропоцентризм виявляється у тому, що все частіше об'єктом аналізу стають складні етнокультурні феномени, механізми їх вербалізації і різномовного віддзеркалення у міжкультурних сферах, а також шляхи когнітивного і семіотичного моделювання й системного опису як у споріднених, так і генетично віддалених лінгвокультурних просторах.

Без перебільшення можна сказати, що кожна культура, своєрідно моделюючи свій мовний образ світу і категоріальний етносеміотичний код (етнокультурні знання, рід занять, артефакти, звичаї, вірування, міфологію) своєрідно виокремлює, лінгвалізує і модифікує певні ділянки довкілля.

Запропонована стаття присвячена висвітленню культурно-національній специфіці фразеологізмів німецької мови; у ній послідовно реалізовано міжпарадигмальний підхід, в якому стикаються інтереси контрастивної лексичної і когнітивної семантики, лінгвокультурології, семіотики.

Аналіз наукових досліджень. Фразеологізми, які містять національно-культурну специфіку, перебували у колі зацікавлень представників різних шкіл і напрямків - Є. Верещагіна, В. Костомарова, О. Загоровської, О. Левченко, О. Манушкіної, Л. Дяченко, С. Флоріна. У праці російської дослідниці Бухонкіної [2] розглянуто розбіжності культурем в російській та французькій мовах з огляду на сферу їх референції і символіку; до типології мовних і культурних концептів зверталися також А. Вежбицька, Ю. Степанов, О. Селіванова, О. Тищенко, С. Воркачов, зокрема, й дослідники волгоградської школи лінгвоконцептології (Росія); з останніх праць на цю тему див. [3].

Метою даної розвідки є розкриття смислу фразеологічних одиниць (ФО) у парадигмі національно-культурного та символічного аспекту дослідження значення.

Об'єктом дослідження є ФО з утіленням культурно-національної специфіки та їх інтерпретації в знаковому культурно - національному просторі певного лінгвосоціуму.

ФО є, на наше переконання, необхідними для адекватного лінгвокультурологічного осмислення фактів мови й культури, взаємодії різних мовленнєвих структур у процесі комунікації носіїв різних лінгвокультур та для виявлення ізоморфних й аломорфних структурно-семантичних та образно-характерологічних особливостей знаків вторинної номінації. Це пов'язано насамперед з тим, що ФО виникають у національних мовах на основі такого образного представлення дійсності, яке відображає побутово-емпіричний, історичний чи духовний досвід мовного колективу, пов'язаний, безумовно, з його культурними традиціями, оскільки суб'єкт номінації в мовній діяльності - це завжди суб'єкт національної культури.

Так, ФО включають до своєї структури певний символ, який передає важливу інформацію про особливості бачення світу тією чи іншою лінгвокультурою, тим чи іншим народом, напр.: рушник (Handtuch), який лежить в основі образно - мотиваційної бази ФО нім. ein schmales Handtuch (букв.: вузький рушник) - «1) вузький рушник; 2) струнка людина; 3) вузька довга кімната» та укр. ставати на рушник - «одружуватися» [6, 309 1; 7, 689], має в українській лінгвокультурі багату символіку та культурно-національну специфіку. Одним із символьних значень рушника є благословення заручин (ним зв'язували руки нареченим, молодих ставили на рушник при вінчанні [4, 516]). Ці символьні кваліфікації та культурно-національні особливості рушника сприяли фразеологізації наведеної вище української ФО.

Прикладом для національної особливості може слугувати номен береза. Береза в слов'янській (російській та білоруській) міфології - не тільки священне дерево, але й символ Батьківщини. Фразеологічні одиниці можуть мати культурно - національні особливості, бути символами: дерево життя - життя; дерево пізнання - пізнання життя, його законів. Існує безліч прикмет, пов'язаних з культурно-національними та символічними особливостями дерева: коли дерево чорніє - буде відлига, коли влітку на деревах жовтіє і падає листя - буде рання осінь [4, 176]. Лавровий вінок вважається символом перемоги, слави, нагороди; пальма першості - перевага в чому-небудь; пальмова гілка - символ миру; терновий вінок - символ мучеництва, страждань [10, 55 - 195], троянда - символ кохання, доброзичливості, достатку, асоціюється з кров'ю. Символом подружнього життя, шлюбу, так і атрибутом розлуки з милим може бути рута: «Нема мого миленького, нема його тута: Посходила по слідонькам шевлія та рута» [9, 514 - 515]. Рута - це рослина ритуальна і тому часто використовується у ворожіннях. Призупинення крові прирівнюється до неврожайності на руту: «В неділю рано Пречиста Діва плугом небо орала, руту сіяла. Рута не зійшла, щоб кров не йшла» [9, 52].

Отже, культурно-національна специфіка ФО повинна, на нашу думку, мати свій засіб утілення в їхню знакову організацію та свій спосіб маркування цієї специфіки. Таким засобом утілення культурно-національної специфіки ФО слугує образність (у тому числі й культурно марковані реалії), а способом маркування цієї специфіки є інтерпретація образності в знаковому культурно-національному просторі певного лінгвосоціуму. Цей напрям мовознавчих досліджень, який нині визначається як зіставно - лінгвокультурологічний [5], виходить в основному з аспекту вивчення вираження ФО, близьких за значенням, розбіжностей у складі слів - компонентів, особливо культурно маркованих. Висновки. Результатом аналізу й опису в такому випадку слугує виявлення як власне національного, так і універсального на рівні плану вираження певних концептуальних структур. Невипадково розвідки цього спрямування вписуються в парадигму національно-культурного аспекту дослідження значення, де національне - це насамперед сама мова разом з її знаками культури, тобто найменуваннями на позначення характерних для певного народу реалій - назв специфічних знарядь праці, речей, власних імен, міфологем, символів тощо. На думку В.М. Телія, зокрема, культура виражається певними суб'єктами, втіленими в матеріальну форму природними реаліями (такими, як життя, пізнання, рослини (дерева), ментафактами (добро, зло, істина, совість), панівна більшість яких набуває вербального, знакового вираження у вигляді концептів культури. У своїй сукупності вони створюють, за Е. Касірером, «символічний Всесвіт культури» [11, 409].

Перспективи подальших досліджень. Досліджуючи культурно-національну специфіку фразеологічних одиниць, бачимо, що зіставно - лінгвокультурологічний підхід зводиться до різномовної фразеосеміотичної категоризації універсальних концептів культури, їх об'єктивації фразеологічними засобами. Було б доцільно у нашій подальшій розвідці зупинитись більш детальніше на історико-етимологічному аналізі ФО, поєднаного зі структурно-семантичним моделюванням номінативних одиниць [1], що, власне, може слугувати підґрунтям для зіставно-лінгвокультурологічного підходу. Слушним є також теорія етнокультурних паралелей, яку висунув Ю. Солодуб. Це різномовні ФО, тотожні за семантикою, побудовані за спільною фразеологічною моделлю, схемою логіко - семантичного конструювання одиниць, але вирізняються етнокультурним маркуванням фразеологічних образів, окремі складники яких пов'язані зі специфічними національними реаліями й набувають у складі ФО специфічного, суто національного лексичного вираження [8, 52].

Література

семантичний лексика німецький національний

1. Арсентьева Е.Ф. Сопоставительный анализ фразеологических единиц, семантически ориентированных на человека в английском и русаком языках. - Казань: Изд-во Казанского у-та, 1989. -126 с.

2. Бухонкина А.С. Типы асимметрии культурем (на материале французского и русского языков): автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.20 - «Сравнительноисторическое, типологическое и сопоставительное языкознание» / Анна Сергеевна Бухонкина. - Волгоград, 2002. - 22 с.

3. Воркачев С.Г. Лингвокультурный концепт: типология и области бытования. - М. 2006].

4. ЖайворонокВ.В. Українська етнолінгвістика: Нариси / Віталій Вікторович Жайворонок. - К.: Довіра, 2007. - 262 с.

5. Мізін К.І. Зіставно-лінгвокультурологічне вивчення усталених порівнянь крізь призму просторового коду культури (на матеріалі англійської, німецької, української та російської мов) // Jqzykowy obraz swiata siowian a kultura: materiaiy Miqdzynarodowej konferencji naukowej, Lublin, 5 - 7 listopada 2010 r Tom 2. - Lublin - Rowne: FOP Oros O, 2010. - S. 11 - 19.

6. НУФС Німецько-український фразеологічний словник [уклад. Віктор Іванович Гаврись та ін.]. - В 2 т. - К.: Рад. школа, 1981. - Т. 1. - 416 с.; Т 2. - 382 с.

7. СФУМ Словник фразеологізмів української мови [уклад. Віктор Білоноженко та ін.]. - К.: Наукова думка, 2003. - 1104 с.

8. Солодуб Ю.П. Русская фразеология как объект сопоставительного структурно-типологического исследования. - М.: Наука, 1985. - 219 с.

9. Українські замовляння / Упоряд. М.Н. Москаленко; Авт. передм. М.О. Новикова - К.: Дніпро. 1993. - 309 с.

10. ФСУМ Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник української мови. - К.: Освіта, 1998. - 224 с.

11. Телия В.Н. Концептообразующая флуктуация константы культуры «родная земля» в наименовании родина // Язык и культура: Факты и ценности: К 70-летию Ю.С. Степанова /Отв. ред. Е.С. Кубрякова, Т.Е. Янко. - М.: Языки славянской культуры, 2001. - С. 409 - 421.

Размещено на Allbest.ru