Особливості синтаксису в текстах українських народних загадок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості синтаксису в текстах українських народних загадок

Стоянова Анна Олександрівна

Сучасна синтаксична теорія хоч і перебуває у стадії відносного упорядкування, однак чимало проблем залишаються відкритими та спірними.

Однією з головних проблем синтаксису є кваліфікація його основної синтаксичної одиниці. Дискусійною залишається проблема дефініції речення (у лінгвістиці наявні понад 250 тлумачень речення) через розбіжність розуміння тріади «речення -- висловлення -- предикативна одиниця». Відкритою в сучасному синтаксисі є проблема синтаксичних зв'язків. Як відомо, синтаксичний зв'язок представлений різними типами семантико-граматичних відношень у словосполученні та реченні. Складною й дискусійною є також проблема членів речення. Неоднозначно розв'язуються питання щодо вершинності підмета в реченні. Між другорядними членами речення теж немає чіткої межі, що зумовлює наявність синкретичних випадків (приміром, обставинний додаток, означальний додаток, обставинне означення). Дотепер залишаються невирішеними деякі проблеми, пов'язані із класифікаціями односкладних простих речень і складних речень [5, с. 456-469].

Незважаючи на досить благополучний стан розвитку пареміографії та пареміології в Україні, проблема обсягу цих специфічних текстів (паремій) і на сьогодні залишається невирішеною. Підтвердженням тому є одна з найбільш ґрунтовних монографій у цій галузі -- «Українські прислів'я та приказки. Проблеми пареміології та пареміографії» (К., 1984) М. Пазяка. Фольклорист, узагальнюючи вітчизняний, радянський і певною мірою світовий досвід, розглядає в колі паремій народні порівняння, вітання, нісенітниці, каламбури і т. ін., але про загадки -- традиційно визнаний паремійний різновид -- взагалі не згадує [4, с. 4].

За останні роки значно підвищився інтерес науковців до текстів українських народних загадок. Було описано метафоричне різномаїття українських загадок, зроблено зіставний аналіз українських і російських загадок, досліджено антропонімійне багатство народних загадок, зроблено спробу описати різноманітність синтаксичної будови цих специфічних текстів, але загадки надалі залишаються цінним джерелом для різноманітних лінгвістичних досліджень.

Метою пропонованої статті є характеристика типів речення на матеріалі українських народних загадок. Об'єктом нашого дослідження стали особливості синтаксичної структури текстів українських народних загадок. Предметом дослідження є специфіка синтаксичних зв'язків і компонентний склад речень. Матеріалом дослідження слугували тексти українських народних загадок про небо, небесні світила, землю та явища природи. Загальна кількість проаналізованих текстів загадок -- двісті сорок шість одиниць. Практична цінність роботи зумовлена можливістю використання її результатів у базових курсах викладання української мови, а саме під час викладання лінгвістики тексту, лексикології, а також у спецкурсах з лінгвокультурології.

Загальновідомо, що загадки -- це стислі поетичні запитання, які у «прихованій», часто завуальованій формі зображують окремий предмет чи явище через опосередковані предмети (явища) на основі їх певної спорідненості, подібності, часом ледве вловимої і навіть далекої [З, с. 376]. Текст загадки будується на метафоричних переносах значення, на порівнянні, а також описанні предметів, явищ, живих істот тощо у хитромудрій запитальній чи стверджувально-констатуючій формі. Таким чином, специфіка текстів загадок, де опис предмета подається завуальовано за допомогою використання різних художніх засобів (метафора, метонімія, епітети, порівняння), зумовлює різноманітність синтаксичної структури таких текстів і робить специфіку структури загадок цікавим об'єктом для лінгвістичних досліджень.

У нашій статті ми робимо спробу описати особливості структури та характер синтаксичних зв'язків у текстах українських народних загадок.

Серед проаналізованих нами текстів, 63 % становлять загадки, описова частина яких виражена простими реченнями. З огляду на наявність головних членів речення та особливості вираження предикативного зв'язку, прості речення поділяють на односкладні та двоскладні. Більшість проаналізованих текстів є односкладними, хоча двоскладні речення становлять значну частину (17 %). Наведемо приклади двоскладних речень: Сиві кабани все поле залягли [1, с. 26]; Голубий шатер увесь світ накрив[1, с. 17]; Синя шуба покрила весь світ [1, с. 17]; Насеред болота лежить кусок золота [1, с. 18]; Один баранець пасе тисячі овець [1, с. 18]; За лісом, за пралісом золотії клубки висять [1, с. 18]; Через тин лисий віл дивиться [1, с. 18].

Розглянемо окремо кожен з різновидів односкладних речень.

Означено-особові. Ці речення викликають найбільше дискусій у сучасному мовознавстві. Одні лінгвісти беззастережно відносять їх до двоскладних, інші -- до односкладних. Традиційно односкладні означено-особові -- це такі речення, головний член яких виражений дієсловом дійсного способу першої або другої особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часу, можливо також вираження головного члена речення дієсловом наказового способу, що вказує особовим закінченням на означену особу [6, с. 114]). Наведемо приклади: Простелю рогожку, посиплю горошку, покладу окрайчик,-- буде бігать зайчик [1, с. 19]; Мету-мету -- не вимету; несу-несу -- не винесу, пора прийде -- само вийде [1, с. 20]; Хоч без ніг, а біжу прудко, не сплю ні вдень, ні вночі, хоч ніколи з ліжка не встаю [1, с. 22]', Восени роджуся, по весні вмираю, а узимку своїм тілом землю зогріваю [1, с. 23].

Неозначено-особові (головний член речення виражений дієсловом у формі третьої особи множини теперішнього та майбутнього часу або у формі множини минулого часу [6, с. 117]): Мене частенько просять, ждуть, а тільки покажусь -- ховатися почнуть [1, с. 26]; Мене ріжуть, мене б'ють,-- я не обиджаюсь, а ще краща стаю [1, с. 21]; Мене б'ють, товчуть, ріжуть, перевертають, я есе терплю і всім добром плачу [1, с. 21].

Узагальнено-особові (головний член речення виражений дієсловом у формі другої особи однини та множини теперішнього чи майбутнього часу і вказує на узагальнену особу): Глянеш -- заплачеш, а краще нього немає в світі [1, с. 19].

Безособові (головний член речення виражений безособовим дієсловом, безособовим дієсловом з інфінітивом, дієслівними формами на -но, -то, прислівниками, присудковими словами типу можна, треба, варто, жаль, шкода, пора у сполученні з інфінітивом, заперечними словами нема, не було, не буде): Якого поля не можна зорати, на якому полі не можна каміння полічити? [1, с. 17]; Стоять коні булані, на них узди порвані, узди знати, та не можна розв'язати [1, с. 17]; Торох, торох, розсипався горох, почало світати -- нема що збирати [1, с. 17].

Інфінітивні (речення, головний член яких виражений синтаксично незалежним інфінітивом [6, с. 126]): Не вимести, не винести, не викопать [1, с. 20].

Номінативні (головний член таких речень виражається іменником, займенником, кількісно-іменним словосполученням, субстантивованими словами [6, с. 128]). Такий тип речень не є характерним для українських народних загадок, і нами не було знайдено прикладів у досліджуваному матеріалі.

Розглянемо тексти загадок, описова частина яких виражена складними реченнями.

Складносурядні речення (далі -- ССР) становлять 9 % усіх складних речень. Найчастотнішими ССР, що формують народні загадки, є речення, предикативні частини яких поєднуються між собою за допомогою протиставного сполучника «а». Серед таких речень виділяємо ССР, у яких наявний відтінок зіставлення: Одна половина лиця біла, а друга половина лиця чорна [1, с. 21]; Один ллє, другий п'є, а третій живиться [1, с. 29]. Також виділяємо ССР з відтінком протиставлення, що базується на розмежуванні дій: Золотий пішов, а срібний прийшов [1, с. 20]', Чорна корова всіх людей поборола, а білий віл всіх людей підвів [1, с. 29]', Сани біжать, а голоблі стоять; та ССР з протиставно-єднальним відтінком: Упав сніп на весь світ, а на кінці ковалі кують [1, с. 29].

Складнопідрядні речення в описовій частині загадки трапляються рідко. Так, можна навести речення з підрядними обставинними причини: їхав чумак та й став, бо волів потеряв [1, с. 19].

Найчастотнішими серед складних речень, які ми виділили в текстах українських народних загадок є безсполучникові речення (89 %). Наведемо приклади таких текстів: Блакитний платок, рожевий клубок, по платку катається, людям усміхається [1, с. 20]; Виросла верба посеред села, розпустила гілля на все підпілля [1, с. 18]; Вертиться, крутиться, ніколи не стане, на нім живуть люди, і гори, і ями [1, с. 21].

Значна кількість українських народних загадок виражена складними реченнями ускладненої структури з різними видами зв'язку. Тут можна виділити такі типи:

предикативні частини поєднуються за допомогою підрядного та сурядного зв'язків: Зелене дерево,-- що воно старіється і знов відновлюється, що на нім родяться діти, а вмирають старці, що одним боком шукає сонця, а другим відвертається від нього [1, с. 20];

предикативні частини поєднані за допомогою підрядного та безсполучникового зв'язків: Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним -- не знаю за ким, бо пішов туди -- не знати куди [1, с. 27];

предикативні частини поєднані за допомогою безсполучникового та сурядного зв'язків: На чистому полі попутані коні, вузлики знати, та не можу розв'язати [і, с. 17].

За метою висловлювання в українських народних загадках переважають розповідні речення (89 %). Наведемо приклади: Сине море хитається, білий заєць купається [1, с. 20]; Прийшов дід, зробив міст, прийшла дівка-красуха, по мосту тупа, -- міст розвалився, а дід аж на морі опинився [1, с. 24]. Питальні речення становлять 11 % усієї кількості: Що без ніг біжить?[1, с. 27]; Що без леза та без зуба розтина міцного дуба?[1, с. 24]. Слід також зауважити, що специфіка жанру загадки передбачає приховане питання навіть у формально розповідному реченні.

Якщо брати до уваги опозицію речень за стверджувальністю / заперечністю, то більшість речень (79 %) є стверджувальними: Розстелений кожушок, на нім посіяний горошок [1, с. 17]; Шматок хліба горохом присипаний [1, с. 18]. Частину загадок (21 %) становлять тексти, які складаються з двох чи більше простих речень, серед яких є як стверджувальні, так і заперечні речення, наприклад: Розсипався горох на чотириста дорог, ніхто його не позбирає -- ні цар, ні цариця, ні красная дівиця [1, с. 17]; Не вимести, не винести, не викопать [1, с. 20].

Як відомо, за наявністю/відсутністю другорядних членів, речення поділяють на поширені й непоширень Всі проаналізовані нами речення е поширеними. Це зумовлено тим, що тексти загадок відрізняються яскравою образністю, описовістю, містять різноманітні літературні тропи, тому в текстах загадок, як правило, наявні різні другорядні члени речення: Но морі, по морі золота тарілка плаває [1, с. 19]; Скатертина біла увесь світ накрила [1, с. 23]; Попід лісом-лісом котиться діжа з тістом [1, с. 18]; Летить орличка по синьому небі, крила розпустила, все сонце закрила [1, с. 24].

За наявністю / відсутністю необхідних членів, речення поділяють на повні та неповні. Серед проаналізованих нами загадок досить малий відсоток становлять неповні речення (4 %). Наведемо приклад неповних речень з формально невираженим присудком: Розстелив кожушок, посипав горошок, ще й окраєць хліба поклав, а як коли -- то й цілий [1, с. 19]; Із вікна в вікно золоте веретено [і, с. 20]; По якій дорозі півроку їздять на коні, а півроку -- без коня? [1, с. 21]', Водою йде -- не хлюпне, очеретом -- не шелесне [1, с. 20].

З урахуванням наявності предикативного ядра та супровідних компонентів виділяють формально неускладнені та формально ускладнені речення. Наведемо приклад ускладненого речення, у структурі якого наявні однорідні підмети з узагальненим словом: Розсипався горох на чотириста дорог, ніхто його не позбирає -- ні цар, ні цариця, ні красная дівиця [1, с. 17]. У загадках однорідні підмети нерідко виражені субстантивованими прикметниками: Гарне, добре, на всіх людей дивиться, а людям на себе дивитися не дозволяє [1, с. 19]; Маленьке, кругленьке весь світ перебігло [1, с. 19]. Розглянемо приклади речень, ускладнених однорідними присудками: Стоїть вище зводу, заглядає в воду [1, с. 18]; Стоїть верба над водою, в воду дивиться [1, с. 17]; Блакитний платок, рожевий клубок, по платку катається, людям усміхається [1, с. 20]; Приїхав гість та й став на поміст, розпустив коні по всій оболоні [1, с. 19]; однорідними додатками: Без коліс, без ніг, а біжить як день, так ніч [1, с. 21]; Без рук, без ніг, а цілий світ перейде [1, с. 21]; Без сокири і без ножа, без клиння і без підклиння, а міст зробить [1, с. 22]; однорідними обставинами: Ой за полем, за горами золота нагайка в'ється [1, с. 19].

Таким чином, проаналізувавши синтаксичну будову речень на матеріалі українських народних загадок про небо, небесні світила, землю та явища природи, ми зробили висновок, що прості речення є більш поширеними, ніж складні. Це сприяє лаконічному висловлюванню думки та ліпшому запам'ятовуванню загадки. Адже найголовнішими ознаками специфіки загадок як різновиду паремій є конкретність теми, лаконізм, конденсованість думки. І. Франко саме цю усталеність вважав головною причиною того, що у тексті загадки зберігається давній зміст і форма [2, с. 258]. Серед простих речень досить часто трапляються односкладні речення різних типів. Якщо брати до уваги складні речення, то найпоширенішим є безсполучниковий вид зв'язку. Складнопідрядні речення зустрічаються досить рідко. Предикативні одиниці складносурядного речення загалом приєднуються за допомогою протиставного сполучника «а». Також зустрічаються складні речення з різними типами синтаксичного зв'язку.

Отже, загадка як особливий текст, що має лаконічну форму хитромудрого прямого або непрямого запитання, опису, віршика чи вислову, які різними видами художніх засобів зображують приховані предмет чи явища, є цінним і цікавим джерелом для дослідження цих текстів у синтаксичному аспекті їх розгляду.

Література

мовленнєвий синтаксичний речення загадка

1. Загадки / [ред. С. Зубков, упорядкув., пер. І. Березовський]. -- К.: Дніпро, 1987. -- 158 с.

2. Лановик М. Українська усна народна творчість / Мар'яна Лановик, Зоряна Лановик. -- К.: Знання-Прес, 2001. -- 591 с.

3. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / [авт.-уклад. Ю.І. Ковалів]. -- К.: Академія, 2007. -- Т. 2. -- 624 с.

4. Пасічнюк І.М. Поетика українських народних прикмет: автореф. дис. ... канд. філол. н.: 10.01.07 / КНУ ім. Тараса Шевченка; Інна Миколаївна Пасічнюк. -- К., 2002. -- 14 с.

5. Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. -- Полтава: Довкілля, 2006. -- 716 с.

6. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови / К.Ф. Шульжук. -- К.: ВЦ Академія, 2005. -- 410 с.

Размещено на Allbest.ru