Інноваційні суфіксальні субстантивні деривати на позначення людини в поетичному ідіомовленні Михайла Стрельбицького

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні суфіксальні субстантивні деривати на позначення людини в поетичному ідіомовленні Михайла Стрельбицького

Дихтяр Надія Дмитрівна

здобувач кафедри української мови

Одеського національного університету

імені І.І. Мечникова

Процес текстотворення передбачає як велику кількість узуальних знаків, так і певну частину вперше сконструйованих елементів -- оказіональних знаків. Оказіональні елементи, як зауважує Ж.В. Колоїз, мають передусім прагматичну орієнтацію, і вони репрезентують індивідуально-творчу компетенцію адресанта, який, користуючись своїм правом вибору, в оригінальний спосіб кодує певну інформацію і через конкретну комунікативно-прагматичну ситуацію доносить її до адресата, безпосередньо впливаючи на нього. Сила цього впливу, або перлокутивна сила, залежить від того, наскільки достатньо вдалим він є. Чи правильно інтерпретуватиме адресат запропоновану йому інформацію і відповідним чином відреагує на неї -- залежить від його семантичної компетенції, від уміння співвіднести певний оказіональний знак з його узуальною дериваційною базою, розкодувати, розшифрувати, «розпрограмувати» його [5, с. 267].

У сучасних лінгвостилістичних дослідженнях аналіз специфічних особливостей ідіомовлення майстрів поетичного слова привертає активну увагу науковців, що уможливлює глибше розуміння оригінальних авторських лінгвоментальних прийомів концептуалізації навколишнього світу, самобутності та неповторності індивідуальної інтерпретації буттєвого простору завдяки створенню оказіональних лексем на позначення певних реалій.

Вивченню неологічної системи (словотвірної системи індивідуально-авторських оказіоналізмів) присвятили свої праці як українські, так і російські дослідники: О.І. Александрова, М.А. Бакіна, Б.А. Белова, Г.М. Вокальчук, В.В. Герман, Л.П. Павленко, Л.А. Семененко, Г.М. Сюта та ін. (на матеріалі поетичного мовлення); Г.М. Віняр, О.А. Земська, М.У. Калніязов, А.Г. Ликов, А. Нелюба, Е.І. Ханпіра та ін. (на матеріалі усного й писемного мовлення); А.Г. Новоселова, Л.П. Павленко, О.А. Стишов, О.М. Турчак та ін. (на матеріалі публіцистичного мовлення) тощо.

Дослідження, присвячені вивченню авторських новотворів у структурі поетичного ідіомовлення Михайла Стрельбицького з точки зору створення, їхньої семантичної й експресивно-стилістичної кваліфікації, систематизації та класифікації динамічних елементів словотвірного рівня, відсутні, що й визначає загальну актуальність нашої роботи. Мета дослідження полягає в комплексному аналізі авторських новотворів-субстантивів Михайла Стрельбицького, спрямованому на з'ясування структурної, семантичної та функційної специфіки цих утворень як маркерів ідіостилю поета. Об'єктом дослідження є ідіостиль М. Стрельбицького. Предметом безпосереднього аналізу є потенційні / оказіональні деривати-субстантиви як один із важливих компонентів авторського ідіостилю. Вибір методів дослідження зумовлено загальною метою та завданнями роботи. Провідними є методи спостереження (для фіксації загальних тенденцій словотворення та функціонування маркованих дериватів), описовий метод з його прийомами зіставлення, узагальнення, інвентаризації та класифікації мовного матеріалу. Застосовується також контекстуально-інтерпретаційний та дериваційно-компонентний аналіз.

Мотиваторами інноваційних відсубстантивних дериватів на позначення істот із словотворчим формантом -енк- зазвичай виступають прецеденті міфоніми, наприклад: Прокруст,, Сізіф тощо; фауномени: Щур; флорономени: кукурудза:, конотовані апелятивні назви осіб: безсрібник, бузувір, мутант, одновірець, сперечальник, тиран; соматизми: чуб. Пор.: (1) Прикинься п'яним, дуРнем з почту Креза, / Прокрустенком, з ПроКрустенків -- таки, / опецьком, з прокрус- тОваних, ніким... [9, с. 49]. (2) Бо сізіфова праця давно стала символом, / доблестю та геройством / і розовою (фамільною) гордістю. / Тож усі Сізіфенки, Сізіфовські, Сізіфови й Сізіфмани / дуже пишаються проскрибованим предком... [11, с. 13, «Перепитування про Сізіфа»]. (3) Крота Щуриха окрутила хутко. / За тиждень прилупила Щуренят. / Пишався Кріт, бо долетіла чутка: / «Цей Кріт -- герой! Сам чорт йому не брат!» / Щури, Щуренки, Щурови, ЩурОви, -- його нащадки рвалися у світ... [11, с. 170, «Щуриха і Кріт»]. (4) Задивився на соняха млосно / Султан-Хан-Кукурудзенко: «Ах! / Я й не знав, як ти вмієш на кроснах, / поможи тобі в тому Аллах! [10, с. 13; «Сонях та Султан»]. (5) Це тому, що художник -- безсрібненко, / що, бувало, й на фарби не мав, / в тихій радості, одноосібненько, / не місцину -- Вітчизну писав [10, с. 256; «Клавдієве», 1980]. (6) Після вас приходять бузувірченки, / тупо марнуковичі грядуть: / «Ми з тобой, драконе, одновірченки!.. [11, с. 29, «Риторичне»]. (7) Шансон?.. Щансон, згвалтований блатнягою, / мутянтенкям навіє вічний сон [10, с. 283; «Мальована пісенька (про самозваний шансон)»]. (8) Вибух ... убив? / Поранив. / Це віру. Не вічність. То -- що же? / Віру-не-віру в тирана, / тнряннченків лож [10, с. 33; «Руїни Успенського собору», 1944]. (9) Се ж він і є, розвихрений чубенко, всміхненко, сперечяльченко -- слухач, / з трипільської на вселюдську тлумач [11, с. 97, «Володимир Титаренко (1)»].

Від міфоніма Сізіф і фауномена щур автор утворює цілу низку етномаркованих антропонімів. В інноваційному субстантиві Кукурудзенко суфіксальний спосіб творення супроводжується ономатизацією (транспозицією з апелятива у пропріальну назву); написання гоноративів {султан, хан) у складі юкстапозиту Султан-Хан-Кукурудзенко зазнає змін графічного оформлення, що сигналізує про виникнення персоніфікованої власної назви. Можна припустити можливість подвійної мотивації деривата тираниченко: 1) до кодифікованої лексеми тиран одночасно додаються два словотворчі суфікси: -ич- і -енк- -- або інтерфікс (морфоподібна звукосполука, структурна прокладка) -ич- і словотворчий суфікс -енк-', 2) мотиваційною базою новотвору є некодифікована, гіпотетична лексема *тиранич, що зазнає суфіксації.

Зазвичай суфікси -енк-, -ич- використовуються для творення назв молодих осіб за ознакою батька (коваленко, ткаченко, королевич, княжич) [13, с. 305], пор.: Стоїть собі дяйбожич, добрянин кароокий, / зіпершись на ворота, стоїть на спориші, / і дивиться далеко, і разом бачить око: / і там десь, аж отам десь, і у своїй душі. / <...> Дяйбожичя позаду -- сімейство, Богом дане: / виспівують неділю, вславляють Божий мир... / Такий собі дяйбожич, такий-то всім добрянин, / такий аж світу всьому / просвітлений ясир [10, с. 99-100, «Дайбожич недільний»].

Натрапляємо й на новотвори з формантом -чук: Тюхтії, тюхтійчуки, ох, тюхтіющенки, / щиросердні побяжяйлнки добра... [11, с. 291, «Риторичне»]. Узагалі суфікс -чук утворює назви за професією малих щодо віку осіб [12, с. 42], у цьому випадку сема 'професія' елімінується. Інноваційний субстантив на позначення особи побажайлик -- віддієслівного творення, а можливо, твориться від потенційного субстантива *побажайло.

Прізвище Шансонов утворено від апелятива шансон / шанс-он (що зазнає при написанні й зміни графічного оформлення -- мовна гра на рівні хибної етимологізації) за допомогою словотворчого суфікса -ов (властивого російським прізвищам): Повітря каламутне, як з-під вихору, / радіохвилі -- випарами зон: [це -- він! це шкутильгає, «іщєт вихода», / до дітвори чіпляється, «шянсон». / <...> Йому [шансону. -- Н. Д.\, такому, від параші, з пранцями, / Дніпро -- по п'яти, море -- до колін, / і затуляє вуха бідна Франція, / і далі Чопа не проходить він. / Шянсон? Шянсон! Він шансом не поступиться. / Він шанс у «шанец» переноровить. / Він тупить, але й сам дедалі тупиться, / згвалтований, мутантів не щадить. / Шянс-он? Шянс-он! Шянсонов-ъ гастролює вам, / Шянсоновн повзуть у ваші сни. /

Етер повітря труєне дотруює, / в каламутному всяк собі шансни! [10, с. 283, «Мальована пісенька (про самозваний шансон)»].

За моделлю творення українських по батькові із заміною антропонімної твірної бази апелятивом мотив утворено дериват Мотивович, що разом із першим компонентом Мотив являє собою перші два члени тричленної антропоформули (ім'я та по батькові): Подерта павутинка / метляється на вітрі, / дзижчить зелена муха / свій переможний клич, / але на в'язах, звірі, ще маєм по макітрі, І а в пам'яті тримаєм / Мотив Мотивович: / «Співає павутинка- а-а!..» [10, с. 57, «Мальована пісенька старого бурундука в самотньому лісі»].

Деривати їдун, винагородник, що утворені від іменників їда, винагорода за допомогою суфіксів -ун, -ник містять сему носія внутрішньої або зовнішньої ознаки. При розгортанні структури значення новотворів з'ясовується, що вони утримують предикат (стан як процесуальна ознака): їдун -- той, хто охоче їсть, винагородник -- той, хто винагороджує. До речі, потенційний іменник їдун має кодифіковані кореляти їдець, їдок (їдець -- 1. Той, хто їсть. // перев. з означ., розм. Той, хто любить добре поїсти. 2. Член сім'ї, що харчується разом з іншими її членами; їдок -- розм. Те саме, що їдець [3, с. 509]. Напр.: (1) Тестаменти не читані, на жаль. / Принаймні -- багатьма, всебільшістю непевних, / Самих себе не певних їдуиів... [10, с. 276, «Храми, мости...»]. (2) Незнищенний, нерозкраденний, / щонічний, цілоденний, спасенний, / виноградник -- цвітобородник, / виноградник -- винагородник... [10, с. 75, «Апотеоз виноградника весняний»].

У розгорнутих структурах аналізованих іменників представлено предикати, відповідниками яких у формальних одиницях є дієслова із значенням незавершеної дії або якісні прикметники, наприклад: мовчун -- той, хто мовчить; чепурун -- той, який чепурний. Функціональна активність суфікса -ун- простежується в розмовно-побутовому мовленні. У випадках перенесення значень можливі елементи просторіччя. Суфікс -ник- наявний у складі невеликої частини похідних, напр.: суперечник, кривдник, образник, супротивник, пристосовник. Найменування з суфіксом -ник- мають нейтральні забарвлення [1, с. 69-70].

Інноваційним конституентом ЛСГ на позначення осіб зі значенням «носій процесуальної ознаки» є маркований віддієслівний дериват кишкун, що ситуативно розширює структуру лексичного значення та вказує на людину, яка постійно матюкається, брутально лається, пор.: кишкати -- розм. Кричати «киш», відганяючи свійську птицю, птахів [3, с. 538]. За значенням новотвір кишкун є синонімом до кодифікованих лексем-дублетів матюкало, матюкальник. Напр.: Тиміш ізрадів: «О, аміґо, камрад! / <...> І ... загнув триповерховий. / Негрові вуха зів'яли враз: / «Пощо верещиш, як плантатор?» / <...> Іде бригадир: «Чи не розпротаку / Туди твою, к слову мовити!?..» -- / «Ти сонця не заступай, паршивий кишкун!» -- / Тільки й спромігся Тиміш злихословити [11, с. 290, «При Тимошеву смерть»].

Замість кодифікованої лексеми колядник автор уживає дериват колядин із словотворчим формантом -ин-, що додається до мотиватора коляда. Дериват є носієм значення «той, хто колядує», а ситуативно -- «син Коляди»: ... ні в сих ні в тих лишаючи натхненне / лице поета -- сина Коляди. / <...> «Сюдою, пані вічносте, сюдою!» -- / припрошує якийсь-mo колядин (не з тих, що в батька-неньки сам-один)... [11, с. 118, «Петро Перебийніс (3)»]. За допомогою суфікса -ин-, що має значення одиничності, утворено інноваційний субстантив дівчинина: Це ти (хто дивишся) втекла, / втекла від лялі, тата-мами, / а може, і від ля-ля-фа, / від надокучливої гами, / до озера? Давно чи нині, / у споминах чи в забутті, -- І це справді ти в цій дівчииииі, / отак уперше у житті? [10, с. 129, «У лісі над озером», 1978].

Потенційну лексему-фауномен норівка утворено в межах того самого словотвірного типу, що й примарний ЛСВ полісеманта полівка (полівка¹ -- 1. Невеликий, перев. польовий та лісовий гризун, подібний до миші; польова миша [3, с. 1032]: «Сонечко ясне, світло красне, уроди! / Уроди на трудящого... / <...> і на мишей-полівок, / гострозубих иорівок... [7, с. 80, «Помічники Сонця»].

Замість кодифікованої лексеми осквернитель (книж. Той, хто оскверняє або осквернив що-небудь. Осквернителі кладовищ [3, с. 859]) автор вживає маркований інноваційний віддієслівний дериват осквернювач з тим самим значенням, але, на наш погляд, елімінованою позначкою книж.: Чужинця самостійного олжа, / осквериювача матерів і діточок / скрізь прийнялася, мовби й не чужа: / плюється, матюкається, гигоче [9, с. 85, «Гальчевський»].

Новотвори ґелґотальник, сповірник із словотворчими формантами -льник-, -ник- містять значення носія власне дії, активного діяча, виконавця дії. Такі кодифіковані деривати корелюють із компонентами семантичної структури, представленої предикатом і аргументом-суб'єктом: П (дія) + А (діяч), напр.: різальник -- той, хто ріже що-небудь, розмітник -- той, хто розмічає що-небудь. Для суфікса -льник- характерна обмеженість функціонування сферою термінології. Вихідними компонентами конструкцій на -льник- є тільки дієслова недоконаного виду. В іменниках з предикатами активної, найчастіше фізичної, дії найвищого ступеня абстрактності у функції суб'єкта вживається суфікс -ник-: проповідник, порадник, служник [1, с. 31], пор.: (1) Ґава ґаву ґратулюе, / ґанок ґазді -- ґавра. / Ґелґотальники ґвалтують, / ґномик ґедзя бавить [10, с. 236]. (2) А ліс -- приймає: незавидна / у лісу світлого судьба. / Сповірник ліс... [10, с. 260, «По гриби», 1978].

Твірна база дієслова ґелґотати має такі значення: 1. Підсил. до ґелґати. 2. перен., розм. Голосно, нерозбірливо, незрозуміло розмовляти; галасувати [3, с. 269]. При словотворенні актуалізувався саме другий ЛСВ, метафоричний, секундарний. До речі, словниками зафіксована кодифікована лексема на позначення виконавця дії -- ґелґотун -- Який ґелґоче [Там само]. Твірним для субстантива сповірник виступає дієслово сповірити -- розм. 1. на кого. Виявляючи довір'я, доручати кому-небудь щось. 2. кому. Розповідати що-небудь, що не підлягає розголошенню [3, с. 1371].

Девербативний субстантив невизнанець містить сему об'єкта дії. Структури з об'єктом дії є відображенням у системі мовних знаків безпосереднього суспільного впливу на особистість, реалізованою особою або групою осіб: посланець, вихованець, висуванець. План змісту цих одиниць передбачає обов'язковий предикат, дія якого спрямована на об'єкт, що позначає семантему істоти: гонець або посланець -- той, кого посилають з терміновим дорученням; висуванець -- той, кого висувають, хто висунутий, рекомендований на відповідну роботу. Особливість формальних структур полягає в тому, що в них суб'єкт присутній імпліцитно, неконкретизований і сприймається мовцем як невизначена кількість осіб, що не потребує уточнення. Увага мовця акцентується на об'єкті, який зазнає дії, спричиненої суб'єктом [1, с. 54], пор.: Душа пейзажу -- / наче пісні душа. / Але тисячу літ / шліфувалася пісня. / А пейзаж закипів / у душі тихо-ша -- / у душі невизнанця... [10, с. 257, «Чотири душі»]. Твірним є пасивний дієприкметник минулого часу невизнаний -- Який не зазнав загального визнання, популярності [3, с. 749].

Малопродуктивний суфікс -ій служить для утворення назв осіб за характером діяльності, за властивостями характеру переважно від дієслівних коренів: водій, носій, палій', тюхтій, крутій, багатій [12, с. 41]. В ідіомовленні М. Стрельбицького натрапляємо на відсубстантивний новотвір правдій: Народів люто збратана сім'я / на українське зріла остовпіло, / і правдіїв покликаних наспіло / ще гроно молоде круг правдія [11, с. 132, «Іван Дзюба»].

За допомогою словотворчого форманта -к- можуть утворюватися, переважно від дієслів, назви осіб чоловічого роду на -о з іронічним забарвленням: хвалько, забудько, незнайко [12, с. 42], пор.: (1) А чи правда, що Володько / Кожум'яків, той дрібний, / виріс аж такий роботько, / аж такий там видатний [9, с. 227-228, «Борці за волю -- екзаменаторами з математики»]. (2) Кричевському Федору з Калівки тезко / явився пейзажем журка-вітряка... [9, с. 46]. В ідіомовлені Стрельбицького знаходимо й відсубстантивний дериват з тим самим формантом і експресивно-емотивним забарвленням -- мудько (мудак -- вульг. Про нудного, набридливого невдаху [3, с. 694]): А ця, рідненька, школа вартувала / бюджетові -- як порівняти -- мало: / обходиться у Києві так'о / один елітний, племінний мудько... [8, с. 39, «Фантомне світло у шкільнім вікні»].

Словотвірна категорія зменшеності-експресивності представлена в ідіолекті М. Стрельбицького такими потенційними дериватами: перунець, пострибайлик, Уалантик, мамлюченьки: Там -- згустки неба, ніби / оплавлений свинець, / й розчімханого німба / чи грець, чи перунець / збирає у яснець... [10, с. 50, «Парк імені Патона», 1957]. Похідні на -ець характеризуються більшою кількістю одиниць, де суфікс уживається з відтінком емоційності, вищого ступеня насиченості ознаки: тютюнець, морозець, запасець. Однак поряд з цим наявні основи лише із семою зменшеності: ремінець, камінець, папірець [1, с. 92]. Дериват перунець, крім суфіксації, зазнає апелятивізації за умови, що актуалізується перший ЛСВ полісеманта-моти- ватора (Перун -- 1. У міфології східних слов'ян -- бог дощу, блискавки і грому. 2. перен., заст. Грім [3, с. 939].

Найменування з семою зменшеності-експресивності утворюють суфікси з оцінним значенням, що кваліфікуються як морфеми з предикатною функцією в межах предметності. В основі семантичної структури дериватів з цими суфіксами лежить словосполучення, до складу якого входять аргумент і предикат кількості (супровідний предикат): столик -- маленький стіл [1, с. 91]. В ідіолекті митця, крім новотворів із модифікаційним суфіксом -ець, представлені деривати з суфіксами -ик-, -еньк-: (1) ... той -- накраплював, той -- дмухав, / той між зблиском-пере- блиском (чи з листка, чи з-під листка) / пострибайликом грайливим, / <...> всякі... бісики пускав! [10, с. 265, «Момент-мазок»]. (2) ... от і пнеться [пуп'янок. -- Н. Д.\, пуп'яниться, / усвердлитись не бариться, / чашолистиків рвучи / плоть липку -- горішній бантик, / до уваг не беручи: / бантик -- болісний ґалаятик [10, с. 148]. (3) Мачиння мідне мерехтливо / манить манливих, мов магніт. / Маківок млосні мінарети -- / маминих мамлючеяьків мЕти [10, с. 239]. Твірними основами дериватів пострибайлик, Уалантик, мамлюченьки виступають субстантиви *пострибайло, Талант, мамлюк. Словниками не зафіксована лексема по- стрибайло, але є пострибун -- розм. 1. Той, хто часто стрибає, не сидить спокійно на місці; стрибун. // перен. Пустун (про дитину). 2. Коник {див. коник 5) [3, с. 1085]. Інші твірні кодифіковані: талант -- розм. Галантна людина [3, с. 218], мамелюк, мамлюк -- 1. Вояк з особистої охорони єгипетських султанів (з XIII ст.); згодом -- представник найвищої військово- феодальної знаті в Єгипті. 2. Кінний гвардієць з особистої охорони Наполеона, яку він набрав під час походу в Єгипет [3, с. 643].

З метою надання потенційному / оказіональному новотвору з прозорою семантикою іронично-глузливої конотації митець вдається до зміни або додавання словотворчого суфіксального форманта, іноді несподіваної фіналі, пор.: (1) Що? Кажете, комуністи ці остались комсомолівти, / з найгірших гірші, що на дівок тільки вміли залізти? [11, с. 223, «Бараболяні люди»]. (2) Який ще там не вірить дуриндас? [11, с. 128, «Леонід Філонов (6)»]. (3) Не премії, не статуетки, / а чесна журналіста путь / допоки, звісно не зжеруть / маркізики та маркізетки [11, с. 93, «Микола Прощерук»]. (4) Поки пальця у лікарні / травматологи ладнали, / опозиція на свій лад / розвернула весь процес: / про можливість беззаконня -- / для своїх потрактувала, / про обмеження Мамони -- для чужих олігархес!.. [11, с. 207, «Нескромна байка про Командний палець»].

Від кодифікованих ад'єктивів обручальний, величальний, спонукальний поет утворює низку потенційних субстантивів: обручальний, величальник, спонукальний за тим самим СТ, що й дериват матюгальник (кодифікована одиниця -- матюкальник): Дай нам, Боже, которий з дошки, / ниспошли народів-братів / та народів-сватів, / обручальників, / величальників, / спонукальників-матюгальників... [11, с. 221, «Йоцемидаєсія розбудовується»]. Натепер від зазначених мотиваторів кодифіковано тільки віддієслівний субстантив на позначення як істоти, так і неістоти спонукач -- Той або те, хто (що) спонукає до чого-небудь [3, с. 1374].

За допомогою словотворчого форманта -ець автор творить потенційні / оказіональні номени на позначення осіб, мотиваторами яких є кодифіковані адвербіативи й ад'єктиви: ...студентам, аспірантам -- навзаємець. / жартун приємний, з прижмуром приємець, / учений -- не витія, не шаман [8, с. 35, «Доктор мовознавства Олександр Бондар»].

Вивченню становлення та функціонування суфіксів на позначення осіб чоловічої статі присвячена робота П.І. Білоусенка [2]. Нові тенденції у творенні іменників -- назв осіб були об'єктом дослідження Л. Кислюк [4], оказіональні номінації осіб у мові української публіцистики -- Л.П. Павленко [7], усі словотвірні категорії іменника проаналізовано В.П. Олексенком [6].

Проблема вивчення поетичного мовлення майстрів красного письменства була і залишається в центрі уваги сучасного мовознавства, тому що поетичне мовлення являє собою самобутнє мовомислення з авторськими новотворами, нестандартними стилістичними рішеннями, виражає індивідуальне метафоричне мислення та власну картину світу. Іманентною ознакою всіх авторських інноваційних лексем-оказіоналізмів є експресивність і конотативність.

У подальшій роботі плануємо дослідити весь корпус інноваційної (потенційної / оказіональної) лексики у творчому доробку видатного майстра українського поетичного слова, лауреата премій імені О. Білецького та М. Коцюбинського, члена Національної Спілки письменників України з 1979 р. Михайла Петровича Стрельбицького з точки зору шляхів її творення, семантичної та прагмастилістичної кваліфікації, систематизації і класифікації динамічних елементів словотвірного рівня.

Література

субстантив ідіостиль суфіксальний дериват

1. Безпояско О.К. Морфеміка української мови / О.К. Безпояско, К.Г. Городенська. -- К.: Наук, думка, 1987. -- 206 с.

2. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду) / П.І. Білоусенко. -- К.: Вид-во КДПІ, 1993. -- 215 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СД) / уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. -- К.; Ірпінь: ВТФ Перун, 2009. -- 1736 с.

4. Кислюк Л. Нові тенденції у творенні іменників-назв осіб сучасної української мови / Л. Кислюк // Актуальні проблеми українського словотвору. -- Івано-Франківськ : Плай, 2002. -- С. 217-225.

5. Колоїз Ж.В. Українська оказіональна деривація: монографія / Ж.В. Колоїз. -- К.: Акцент, 2007. -- 311 с.

6. Олексенко В.П. Словотвірні категорії іменника: монографія / В.П. Олексенко. -- Херсон: Айлант, 2005. -- 336 с.

7. Павленко Л.П. Оказіональні номінації осіб у мові української газетної публіцистики / Л.П. Павленко // Вісник Харківського університету. Сер. Філологія. -- Харків, 2000. -- Вип. 491. -- С. 287-290.

8. Стрельбицький М. Істина боса, Via Dolorosa / М. Стрельбицький. -- Вінниця: Т.П. Барановська, 2015. -- 48 с.

9. Стрельбицький М.П. Наука вдячності. Поеми, цикли / М.П. Стрельбицький. -- Вінниця: Книга -- Вега, 2006. -- 348 с.

10. Стрельбицький М. Під небом Коновалюка. Поезії / М. Стрельбицький. -- Вінниця: УНІВЕР- СУМ -- Вінниця, 2004. -- 296 с.

11. Стрельбицький М. П. Школа перепитувань. Вірші, цикли / М.П. Стрельбицький. -- Вінниця: ДП Державна картографічна фабрика, 2009. -- Кн. 2. -- 320 с.

12. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / за ред. І.К. Білодіда. -- К.: Наукова думка, 1969. -- 578 с.

13. Ющук І.П. Українська мова / І.П. Ющук. -- К.: Либідь, 2004. -- 640 с.

Размещено на Allbest.ru