Главная Коллекция "Revolution" Иностранные языки и языкознание Номінативні аспекти усмішки в українських художніх текстах

Номінативні аспекти усмішки в українських художніх текстах

Виявлення номінативних аспектів усмішки та їх класифікація за семантикою. Розгляд семантичних емоціональних особливостей вербальних номінацій посмішки. Виявлення лексичних одиниць, що характеризують невербальний компонент комунікації "усмішка".

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 04.03.2018
Размер файла 27,6 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НОМІНАТИВНІ АСПЕКТИ УСМІШКИ В УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ

Цимбалиста О.А.

Анотація

У статті проаналізовано номінативні аспекти усмішки в українських художніх текстах; описано семантичні емоціональні особливості вербальних номінацій посмішки; виявлено лексичні одиниці, що характеризують невербальний компонент комунікації "усмішка".

Ключові слова: номінації, усмішка, емоції, комунікація, невербальна дія.

Аннотация

В статье проанализированы номинативные аспекты улыбки в украинских художественных текстах; описаны семантические эмоциональные особенности вербальных номинаций улыбки; выявлено лексические единицы, которые характеризуют невербальный компонент “улыбка”;

Ключевые слова: номинации, улыбка, эмоции, коммуникация, невербальное действие.

Annotation

The article deals with the nominative aspects of smile in the Ukrainian fiction; semantic and emotional variants of verbal nomination of smile are described; lexical units that characterize non-verbal component "smile" are found.

Key words: nominations, smile, emotions, communication, non-verbal action.

Виклад основного матеріалу

усмішка семантика вербальний лексичний

У комунікативному просторі величина, форма та тип і вид інформації завжди суб'єктивно сприймаються й мають різний ступінь актуальності, тобто кожний учасник комунікативного процесу на основі своїх комунікативних знань і вмінь, розуміння ситуації спілкування інтерпретує повідомлення комунікатора, вступає в діалог. Контролювання виразу обличчя, зокрема усмішки (посмішки), визнають однією із найважливіших форм загального контролювання комунікативної ситуації [1; 2; 6].

Мета статті - виявити номінативні аспекти усмішки в українських художніх текстах і класифікувати їх за семантикою. Відповідно до поставленої мети в статті буде зосереджено увагу на розв'язанні таких завдань:

- скласифікувати позначення усмішки в комунікативній ситуації;

- проаналізувати мовні засоби відображення усмішки в українських художніх текстах.

На наш погляд, визначаючи місце усмішки в системі засобів, які формують емотивний код мови, необхідно враховувати, що на відміну від інших невербальних компонентів, поява в художньому тексті мовних засобів репрезентації усмішки вказує на емоційно позначену комунікативну ситуацію.

Звернімося до словника: усмішка (посмішка) - виразні рухи м'язів обличчя (губ, очей й щік), що показує розташування до сміху або, що виражає задоволення, вітання, доброзичливість або іронію, глузування. Сміх - "переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін.; хихітня, регіт, реготня, регітня" [3, с. 342].

Номінації усмішки репрезентовані іменниками та дієсловами, що позначають усмішку і є постійними складовими конструкцій, які описують цей вид невербальної діяльності: усмішка (усміхатись), посмішка (посміхатись).

Типові зміни у вербалізації усмішки є такими:

1. позначення позитивної якості усмішки (репрезентовані дієсловами): любенько усміхнулась, ніжно-ніжно усміхнулась, добродушно всміхался; (репрезентовані іменниками): солодкою усмішкою, веселою усмішкою, зачарованою усмішкою;

2. позначення негативної якості посмішки (репрезентовані дієсловами): люто посміхнулась, криво посміхнулась, жорстко посміхнулась, болісно усміхнулась, прикро осміхнувся; (репрезентовані іменниками): холодним усміхом, злорадна посмішка, кисла усмішка, цинічний усміх;

3. позначення контекстності усмішки: добродушно-залякана усмішка, блідо посміхнувся, всміхаючись сумовито, винувата усмішка, лукаво посміхнулась, по-дитячому усміхнувся.

Стереотипне уявлення про усмішку перш за все асоціюється з вираженням позитивного емоційного стану мовця. З таким визначенням усмішки варто погодитися, якщо розглядати його як відправну точку в дослідженні. Детальний аналіз дозволяє говорити, що усмішка здатна інформувати партнерів по комунікації не тільки про позитивні, але й про негативні настрої (люто посміхнулась, жорстко посміхнувся, криво посміхнувся, злорадна посмішка, холодна усмішка).

Перейдемо до аналізу усмішки з погляду способу кодування невербальної дії. За способом кодування, або зв'язку форми невербальної дії та її значення, усмішку можна класифікувати як внутрішній (або такий, що відображає внутрішній стан) невербальний знак, тобто внутрішньо закодований сигнал, який містить у собі певне значення, є природною частиною того, що позначається: Чіпка не чув. Усі глянули на його, зглянулись між собою, засміялись. Чіпка й сміху не чув (П. Мирний). Хлопці засміялись, але все-таки були трохи й здивовані: Кость щось розбалакавсь сьогодні (В. Винниченко).

Усмішка виступає своєрідним індикатором емоційного стану людини. Основна експліцитна інформація, що міститься в кінемі "усмішка" і відповідно в мовних одиницях, які виражають цей невербальний компонент, - це передача певного емоційного стану, здебільшого позитивного забарвлення (солодка усмішка, любенько усміхнувся, добродушно всміхнувся, радісна усмішка): Вона наблизилась і весело осміхнулась до молодиць (М. Коцюбинський). - А ти знаєш, як мене й звуть? - повернув він до неї голову, і чуть було по голосу, що він соромливо й рідісно посміхнувся (В. Винниченко).

Донедавна невербальні компоненти комунікації передусім найчастіше пов'язували з вираженням емоцій, тобто невербальні компоненти є тими комунікативними важелями, за допомогою яких експліцитно або імпліцитно можна керувати всім комунікативним процесом. Вираження емоцій адресантом, справді, є виявом його почуттів. Адресат розглядає вияв емоцій комунікативного партнера як інформаційну ланку в загальному потоці інформації.

Як відзначають Г. Ю. Крейдлін та Є. А. Чувиліна, які досліджували усмішку як жест і як слово на матеріалі російської мови, більша частина усмішок являє собою прагматично засвоєні жести, тобто вони стали звичними та постійними для людей певного етносу або певної культури [2].

Усмішка може нести одразу два повідомлення - те, що людина хоче продемонструвати: Данило круто повернувся до Семена, який якось криво посміхався, і, дивлячись убік, жорстко промовив: - Бий і ти! (В. Винниченко), і те, що людина хоче приховати: Семен стрепенувся: те іржання нагадало йому, що він збирався вчора в дорогу. “А я й забув! - осміхнувся прикро Семен...” (М. Коцюбинський).

Деякі усмішки підтримують брехню, даючи хибну інформацію, інші - розкривають правду, але виглядають фальшиво, і справжні почуття стають очевидними крізь усі намагання їх приховати [5, с. 89]. Коли зміст невербального компонента суперечить вербальному, більшу довіру викликає невербально подана інформація. У випадку з усмішками іноді доволі проблемно ідентифікувати істинність повідомлення через те, що поширене вираження усмішки призвело до нейтралізації її справжнього значення: Глянувши на Коростенка, я побачив, що він лукаво й задоволено посміхається (В. Винниченко). Не сердивсь, а умовляв, прохав, соромив, і кисла, винувата усмішка розтягала його обличчя (М. Коцюбинський).

Усмішку як мімічний жест, зазвичай, визначають так: конфігурація м'язів обличчя, коли підійнято куточки рота, а також рух, завдяки якому така конфігурація досягається [6, с. 174]. Таке розмаїття усмішок підтверджує їх високу поширеність і функціональність у комунікативному процесі. Але усміхатися можна не тільки губами. Усмішка може бути:

- в очах:

А чого ж ти лізеш, безстиднику? Рад, що саму дівчину застукав на полі, то вже й лізе!.. - каже вона. А в самої очі - так і сміються, так і грають (П. Мирний).

- на обличчі:

Він зупинився, комічно розставив руки й з добродушною посмішкою сказав: - Бастують... Страйкують! (В. Винниченко).

Погана усмішка розповзалась по їх жовтих, з остудою обличчях

(М. Коцюбинський).

Крім того, сама усмішка може передавати одночасно декілька емоційних значень. На думку прихильників гіпотези про амбівалентність людської природи, усмішка як жодна інша кінема є амбівалентним від природи жестом, здатним передавати одночасно цілу гаму людських почуттів [2; 5], наприклад:

- негативні:

Хочете сказати, що мені, лихвареві, п'явці повітовій, не слід так остро судити інших, - мовив з холодним усміхом Вагман (І. Франко).

Дядько Софрон виймав люльку, з злорадною посмішкою набивав її й, поглядаючи с підлоба на таких, як і сам, говорив:...(В. Винниченко).

- позитивні:

-Здоров був, давній знайомий! - мовила вона до його, любенько усміхаючись (П. Мирний).

І вона здерла з голови мені шапку, ласкаво-тепло посміхнулась і сунула шапку в кишеню своєї свитки (В. Винниченко).

Аналіз номінативного аспекту позначення усмішки підтверджує дані спеціальних досліджень і показує, що усмішка як одна з основних психофізичних реакцій людини може виступати сигналом кожної фундаментальної емоції і позначати [4]:

- лукавість:

Ольга Іванівна лукаво посміхнулась. - Ви гадаєте? А я не думаю. Навпаки: я цим показую, що не маю себе ні за яку злочинницю (В. Винниченко).

- інтерес-збудження:

Несподівана стріча - як обварила Чіпку. Він підвів голову, подивився, де він, глянув на Галю - і не міг слова вимовити... Галя стояла і собі дивилась на його ніби з усмішкою - ніби раділа, що так несподівано захопила Чіпку, що він змішався... (П. Мирний).

- задоволення-радість: Перед нами далеко зачорніла підвода. Пам'ятаю, ми якось разом озирнули одне одного й весело зареготались (В. Винниченко).

- здивування: - Ого! - сміючись, крикнув староста. - Що ж там такого? (І. Франко).

- сум: - Ну, що там про се говорити! - мовила Регіна, всміхаючись сумовито. (І. Франко).

- зневагу: - Підсипай, підсипай перцю, - насмішкувато сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький).

- страх: - Не можна, дочко! Зав'язала голівоньку, не розв'яжеш довіку, - сказала Балашиха, осміхаючись через сльози (І. І. Нечуй-Левицький).

- жарт: - Кланяється вам голова з вухами, а потилиця й сама хилиться, - привіталась вона, сміючись здоровим сміхом (М. Коцюбинський).

Трапляються випадки, коли нещирість невербального компонента комунікації "усмішка" передається в художньому тексті імпліцитно, тобто без відповідних лексичних індикаторів або пояснень. Зробити достатньо чіткий висновок про цілеспрямоване значення усмішки можна з контексту: отже, зрозуміти, що стоїть за усмішкою, можна тільки з подальших або попередніх вербальних і невербальних дій комуніканта: Чіпка не чув. Усі глянули на його, зглянулись між собою, засміялись. Чіпка й сміху не чув (П. Мирний). Навіщо? Мій борщ вже докипає, - сказала Мотря спокійно, але насмішкувато (І. Нечуй- Левицький).

Виділяються також лексичні одиниці, що характеризують усмішку з погляду "загального враження", яке справляє кінема, тобто описують усмішку та різні форми її вияву з позицій "красивий/некрасивий", "приємний/неприємний": - Ми не зрікаємось твоєї цінної опозиції, - з солодким усміхом мовив маршалок (І. Франко). Тут панна засміялась грудним, наядиним, невимовно-жіночим сміхом (В. Винниченко).

У наведених прикладах значення полісемантичного невербального компонента "усмішка" не експлікується, оскільки акцент переноситься на зовнішні ознаки кінеми.

До розряду дескриптивних лексичних одиниць, які мають непрямий зв'язок із фізичними параметрами усмішки, тобто можуть переосмислюватися і мати метафоричний відтінок, слід віднести лексичні засоби, що містять сему "сяйво/ніжність": Галя нічого не одказала. Вона поставила печеню на стіл, сама задивилася на Чіпку. - Здоров був, давній знайомий! - мовила вона до його, любенько усміхаючись (П. Мирний). Стальський підійшов до неї, лагідно всміхаючись, і шепнув їй до уха: - Не дурій, ти, комедіантко! Не вдавай ідіотку!... (І. Франко).

Таким чином, лексичні одиниці, що характеризують невербальний компонент комунікації "усмішка", склали дві групи мовних засобів - прямих і непрямих ознак усмішки. Прямі ознаки експлікують, тобто прямо називають емоції, позначені усмішкою. Непрямі конкретизатори лише імплікують емоції, але разом з тим дозволяють ідентифікувати знак (позитивний або негативний) емоційних переживань суб'єкта кінеми. Як прямі, так і непрямі значення усмішки можуть бути введені до групи мовних засобів, які фіксують позитивну емоційну спрямованість кінеми, або до групи мовних засобів, що фіксують негативну емоційну спрямованість усмішки. Проведений аналіз підтверджує зроблений раніше висновок щодо переважання емотивної спрямованості у функціонуванні номінацій усмішки. Більша частина опису усмішки певним чином уточнює, конкретизує її емотивне значення. Склад і зміст мовних засобів, що розкривають якісний бік кінеми, підтверджує статус номінацій усмішки як емотивних знаків, що сигналізують про емоційно позначену комунікативну ситуацію спілкування.

Література

1. Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика: язык тела и естественный язык / Григорий Ефимович Крейдлин. М.: Новое литературное обозрение, 2002. 592 с.

2. Крейдлин Г. Е. Улыбка как жест и как слово / Г. Е. Крейдлин, Е. А. Чувилина // Вопросы языкознания. 2001 (б). № 4. С. 66-93.

3. Новий тлумачний словник української мови: у 3-х т. / уклад.: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко - 2-ге вид., випр. К.: Аконіт, 2004 - Т. 3.- 864 с.

4. Рюкле Х. Ваше тайное оружие в общении: Мимика, жест, движение / Хорст Рюкле ; пер. с нем. А. В. Королева. М.: Интерэкспрерт, 1996. 277 с.

5. Ekman P. Telling Lies / Paul Ekman. N. Y.: W. W. Norton and Company, 1999. 270 p.

6. Wierzbicka A. The Semantics of Nonverbal Communication / A. Wierzbicka // Semiotica. 1995. P. 103-252.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены