Поняття комунікативного іміджу та засоби його конструювання в межах жанру інтерв'ю
Дослідження класичних та сучасних підходів до розуміння поняття "комунікативного іміджу", здійснення спроби виокремлення основних засобів його формування учасниками дискурсу засобів масової інформації. Лінгвістичний визначення комунікативного акту.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2018 |
| Размер файла | 23,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 81'271: 303.623
Поняття комунікативного іміджу та засоби його конструювання в межах жанру інтерв'ю
Олена Френкель (Київ, Україна)
У статті розглядаються класичні та сучасні підходи до розуміння поняття “комунікативного іміджу”, здійснюються спроби виокремити основні засоби його формування учасниками дискурсу засобів масової інформації. інтерв'ю комунікативний імідж лінгвістичний
Ключові слова: імідж, комунікативний імідж, автоімідж, інтерв 'юер, респондент.
The article deals with the classical and modern approaches to understanding of the notion of “the communicative image”, the attempts to reveal the main means of its formation by the participants of the mass media discourse are carried out.
Key words: image, communicative image, autoimage, interviewer, respondent.
Стаття виконана в руслі комунікативної лінгвістики і присвячена вивченню поняття “комунікативного іміджу” в сфері засобів масової інформації та дослідженню можливих засобів його формування учасниками комунікативного процесу.
Актуальність теми зумовлена спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на комуніканта, як основну діючу особу комунікативного акту, вивчення його інтенцій з точки зору дискурсивних і когнітивних особливостей їхньої актуалізації в процесі мовленнєвої діяльності.
Постановка проблеми. Зростаючий вплив засобів масової інформації на суспільний загал мав за наслідок активне використання друкованих видань і медійної продукції в якості піарходу в процесі завоювання популярності й авторитету з боку непересічних громадян, якими виступають зірки шоу-бізнесу, політики, діячи науки і культури.
Не дивлячись на той факт, що імідж, як такий, асоціюється, перш за все, із діяльністю іміджмейкерів та є прерогативою їхньої діяльності, досліджуване поняття представляє інтерес і для лінгвістичних галузей науки, оскільки не до кінця вивчені комунікативні аспекти представленого явища. У процесі спілкування свідомо чи несвідомо учасники мовленнєвого акту переслідують певні комунікативні наміри, спрямовані насамперед на створення найбільш вдалого образу, крізь призму якого вони сприйматимуться аудиторією. Тому нашу увагу привернули механізми актуалізації намірів (або інтенцій) комунікантів у процесі проведення інтерв'ю.
Теоретичною базою дослідження слугували праці таких провідних науковців, як Г. Г. Почепцов, В. Л. Музикант, А. П. Чудінов, О. О. Феофанов, А. М. Цуладзе, К. В. Кіуру, Й. М. Дзялошинський, О. Ю. Панасюк, О. О. Петрова, М. В. Апраксіна, А. П. Панфілова та інших.
Мета статті полягає у визначенні основних засобів конструювання комунікативного іміджу учасниками інтерв'ю, чому слугує вирішення наступних завдань:
1) теоретичний аналіз наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників, у колі інтересів яких поняття іміджу, і комунікативного зокрема, посідало не останнє місце;
2) виокремлення основних складових компонентів іміджу й визначення місця комунікативного іміджу в цій системі ;
3) висвітлення основних механізмів актуалізації комунікативного іміджу у дискурсі засобів масової комунікації з урахуванням класичних та новітніх поглядів.
Поняття іміджу активно використовується в таких наукових дисциплінах, як психологія, політологія, соціологія, але не в лінгвістиці, хоча в переважній більшості випадків саме лінгвістичні засоби служать основою для його конструювання [6: 194].
Першими, хто звернули увагу на досліджуване поняття й почали опрацьовувати його, були економісти. Сам термін було введено у діловий вжиток американським економістом Болдуінгом у 60-х роках XX століття, який обґрунтував корисність іміджу для ділового процвітання [16].
Пізніше, імідж стає прерогативою досліджень політологів, соціальних психологів. Зокрема, відомі праці Нікколо Макіавеллі “Государ” та Г. Лебона “Психологія соціалізму”, в яких представлене наукове обґрунтування практичної цінності досліджуваного феномену. Макіавеллі підкреслив значимість володіння відповідною “маскою” для державного діяча, а Лебон, у свою чергу, пояснив зміст іміджування як засобу досягнення політичного успіху завдяки ефекту “власної чарівності” [16].
У 70-х роках минулого століття імідж почав з'являтися в радянських журнальних та газетних публікаціях як категорія негативна, так як розглядався як маніпулятивний прийом буржуазної політики і засобів масової інформації та використовувався з метою ідеологічної обробки масової свідомості громадян. Звичайно таке відношення до іміджу не сприяло зацікавленості радянських вчених у вивченні даного поняття. Спробою подолати таке упередження стали статті відомого вченого О. О. Феофанова, опубліковані в журналі “Запитання філософії”. На сучасному етапі розвитку суспільства імідж став невід'ємною складовою діяльності політиків, театральних і естрадних діячів, науковців та підприємців [16].
Безсумнівним залишається той факт, що імідж, у тому розумінні, в якому ми звикли його сприймати (в перекладі з французької і англійської мов означає “образ”, “подоба”), створюється зусиллями багатьох спеціалістів, серед яких провідне місце посідають дизайнери, візажисти, стилісти тощо. Що ж стосується комунікативного іміджу, то безпосереднім його зодчим виступає сам мовець, який засобом слова формує певний образ самого себе або свого співрозмовника.
У свідомості широких мас поняття “імідж” виступає в двох імпостасях: в якості зовнішнього вигляду та репутації (образу, уявлення). Словникові джерела інтерпретують дане поняття наступним чином: “образ, що формується цілеспрямовано” [13: 229]; “набір певних якостей, які люди асоціюють з певною індивідуальністю” [18: 56]. Перше тлумачення співвідносить імідж із цілеспрямовано формуючою думкою, друге суто із постатю людини. Погляди науковців на досліджуваний феномен також неодностайні. Так, О. Ю. Панасюк ототожнює імідж із образом людини, який виникає у свідомості інших людей [9: 9]. Інша дослідниця даного поняття О. О. Петрова підкреслює той факт, що, будучи феноменом індивідуальної, групової чи масової свідомості, імідж функціонує як образ-уявлення, у якому досить складно поєднані зовнішні та внутрішні характеристики об'єкта, його соціальні ролі й функції, взаємодія в семантичному полі культури з іншими категоріями свідомості, включення в менталітет [10: 27].
М. В. Апраксіна вбачає імідж у “навмисному створенні візуально-аудіального враження про особистість або соціальну структуру” [1: 24]. Імідж за допомогою враження дозволяє візуально проявитися особистісно-діловим якостям людини. В. М. Маркін, у свою чергу, зазначає, що ядром іміджу виступає можливість передати через певні імідж-сигнали інформацію про себе, про власні справжні, глибинні (особистісні та професійні) ідеали, плани, вчинки [8].
Поглиблюватися у класифікаційну систему іміджу ми не маємо наміру. Лише згадаємо більш загальні її положення. Так, розрізняють імідж корпоративний (імідж компанії, підприємства, закладу, суспільної організації, партії тощо) та індивідуальний (політика, артиста, лідера партії, керівника закладу). По відношенню до індивіда і організації можна говорити про імідж зовнішній та внутрішній. Зовнішній імідж індивіда поєднує у собі різні форми вербального, візуального, етичного, естетичного вираження й поведінки; а зовнішній імідж організації це уявлення про неї у свідомості клієнтів, конкурентів, органів влади, ЗМІ тощо [16].
Розрізняють три основних складових іміджу: зовнішній, комунікативний і поведінковий імідж. Зовнішній імідж те, як людина виглядає, комунікативний яке враження вона справляє в спілкуванні, і поведінковий те, як вона виглядає в сукупності своїх вчинків [15].
Під комунікативним іміджем розуміється довготривала комунікативна роль людини [15: 100]. Комунікативний імідж тісно пов'язаний із зовнішнім і поведінковим іміджем. Важливою складовою комунікативного іміджу виступає автоімідж, який визначається як “національно і гендерно маркований образ “Я”, що склався в свідомості індивіда як власне особистості, так і представника інституту” [4].
Комунікативний імідж формується засобами стратегій і тактик, що застосовуються мовцями у процесі спілкування з метою реалізації певних інтенцій (намірів). Дослідженням комунікативних стратегій займалися О. С. Іссерс, Т. ван Дейк, Г. П. Апалат, М. Ю. Олешков, Т. Н. Артеменко та інші.
Єдиного підходу до розуміння поняття “комунікативна стратегія” в лінгвістиці не існує. О. С. Іссерс тлумачить його як спосіб мислення або оцінювання [6: 57]. Мовленнєва поведінка варіативна, оскільки вирішення комунікативної задачі передбачає використання не одного, а декількох ходів, перш ніж кінцевий результат буде успішно досягнуто. Учасники діалогу вносять певні корективи протягом спілкування в залежності від ситуації, що склалася, таким чином залишаючись у межах єдиної надзадачі [7: 177-178]. Надзадача й комунікативні ходи співвідносяться з поняттями стратегії та тактики як ціле і частина [12]. Тактика співвідноситься не з комунікативною метою, а з набором окремих комунікативних намірів. В комунікативній стратегії, до якої вдаються у ході інтерв'ю, приховані задуми, позиції, світовідчуття автора, його відношення до тієї чи іншої проблеми, а в тактиці комплекс мовних і мовленнєвих засобів побудови інтерв'ю, тобто на рівні тексту інтерв'ю спостерігаємо лише тактики, а про стратегії здогадуємось, так би мовити, “між рядків” [5].
В залежності від ступеня “глобальності” намірів мовленнєві стратегії можуть характеризувати як конкретну розмову з конкретними цілями (звернутися з проханням, втішити тощо), так і можуть бути спрямовані на досягнення більш загальних цілей (прояв влади, встановлення статусу та ін.). Саме тому доцільно розрізняти загальні й окремі стратегії. Наприклад, загальна стратегія дискредитації реалізується в окремих стратегіях звинувачення, кепкування. Саме через розмаїття комунікативних ситуацій ускладнюється вичерпна класифікація останніх. Таким чином, слід йти від загальних стратегій до окремих в залежності від конкретного комунікативного акту [6: 105].
До головних механізмів створення позитивного іміджу особистості відноситься стратегія самопрезентації, або стратегія самоподачі, яка полягає в тому, що людина зацікавлена у враженні, яке вона справляє на оточуючих. Р. Баумейстер виділив дві стратегії самопрезентації: “догоджаючу”, яка спрямована на те, щоб виставити себе в сприятливому вигляді (підлаштовуючись під аудиторію) і одержати винагороду, та “самокоструюючу”, що виникає з “бажання справити враження на інших тими якостями, які належать до “ідеального Я” суб' єкта” [17].
На думку Е. Джонса, Т. Піттмана, в основі процесу самопрезентації знаходиться мотив влади, оскільки мовець прагне підтримати й розширити свій вплив у міжособистісних стосунках. Крім того, дані науковці виділяють п'ять основних стратегій самопрезентації, кожна з яких спрямована на досягнення одного із п'яти видів влади (влада чарівності, влада експерта, влада страху, влада наставника і влада співчуття):
1) інграціація (мета здаватися привабливим);
2) самопросування (демонстрація компетентності);
3) зразковість (на меті здаватися морально досконалим);
4) запугування (демонстрація сили);
5) самоприниження (демонстрація слабкості з метою отримання допомоги) [20].
Окрім стратегій, запропонованих Е. Джонсом та Т. Піттманом, існуюють і інші бачення даної проблематики. Так, Р. Чалдіні виділив дві непрямі техніки управління враженням:
1) насолоджуватися відображеною славою (basking in reflected glory) полягає у використанні чужого успіху з метою своєї самопрезентації;
2) шкодити (blasting) навмисне перебільшення чужих недоліків для підвищення власного авторитету серед оточуючих [19].
Г. В. Бороздіна представила власне бачення технік самопрезентації (самоподачі), в основі якого перебувають механізми соціального сприйняття, що передбачають привертання уваги реципієнта до більш привабливих і значимих особливостей свого образу:
1) самоподача зверхності (акцентування зовнішніх ознак своєї переваги в одязі, манері спілкування, поведінці);
2) самоподача привабливості (підбір одягу відповідно до зовнішнього вигляду);
3) самоподача відношення (демонстрація партнеру свого ставлення до нього);
4) самоподача стану й причин поведінки (привернення уваги до тієї причини власних дій, яка вважається найбільш прийнятною) [2].
Оскільки нас цікавить комунікативний імідж не ізольовано, а в контексті інтерв'ю, то слід зазначити, що специфіка подання інформації та творення тексту в ньому полягає у наявності як мінімум двох учасників. І хоча головним інформатором у процесі спілкування виступає респондент, а головним стратегом, від якого залежить повнота і ступінь інформативності викладеного матеріалу, інтерв'юер [14], не слід применшувати роль першого. Механізм створення іміджу в інтерв'ю має свої особливості: хоча першочергова функція інтерв'юера сприяти формуванню іміджу респондента, свідомо чи несвідомо вибудовує власний комунікативний імідж. Респондент, навпаки, більш зосереджений на власній персоні, переслідуючи головну мету завоювання загального визнання, тому вищезгадані стратегії вважаються придатними і продуктивними саме для нього.
Висновки. Конструювання комунікативного іміджу в дискурсі засобів масової інформації передбачає довготривалу комунікативну роль мовця з метою завоювання загального визнання, авторитету, підтримання інтересу аудиторії до власної персони. Такі інтенції реалізуються шляхом застосування відповідних стратегій та тактик, вдалість вибору яких і є запорукою ефективної комунікації з масовим адресатом. Провідна роль у цьому процесі належить стратегії самопрезентації, спрямованої на створення позитивного чи негативного іміджу мовця.
У перспективі маємо на меті дослідити розглянуту стратегію на прикладах англомовних інтерв'ю з урахуваннях тендерної приналежності респондентів як основних “модераторів” конструювання автоіміджу.
Бібліографія
1. Апраксина М. В. Имидж воспитателя дошкольного учреждения как педагогическая проблема. М., 2000 -C. 24.
2. Бороздина Г. В. Психология делового общения : учебник / Г. В. Бороздина. Москва : Инфра-М, 1999. 224 с.
3. Даулетова В. А. Вербальные средства создания автоимиджа : Автореф. дис. канд. филол. наук. Волгоград, 2004. 22 с.
4. Даулетова В.А. Языковая личность и “я” (на материале политических автобиографий) // Языки и транснациональные проблемы : Мат-лы 1 междунар. научн. конф. 22-24 апреля 2004 года. Т. 2. М. Тамбов : Изд-во ТГУ им. Г. Р. Державина, 2004. С. 199-205.
5. Золотова Г. А., Онипенко Н. К., Сидорова М. Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. М. : Филолог. ф-т МГУ, 1998. 528 с.
6. Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. М. : Реал, 2005. 236 с.
7. Иссерс О. С. Речевое воздействие : учеб. пособие для студентов, обучающихся по специальности “Связи с общественностью” / О. С. Иссерс. М. : Флинта : Наука, 2009. 224 с.
8. Маркин В. М. “Я” как личностная характеристика государственного служащего // Имидж госслужбы. М., 1996. 122 с.
9. Панасюк А. Ю. Я ваш имиджмейкер и готов сформировать ваш профессиональный имидж. М., 2003. C. 9.
10. Петрова Е. А. Имиджелогия : современное и состояние и перспективы развития. М. : РИЦ “Альфа”, 2003. -
C. 27.
11. Романова Т. В. Коммуникативный имидж и речевой портрет современного политика / Романова Т. В. // Политическая лингвистика, 2009. № 27. С. 109-117.
12. Семенюк О. А., Паращук В. Ю. Основи теорії мовної комунікації. Кіровоград : РВВ КДПУ імені В. Винниченка, 2007. 154 с.
13. Современный словарь иностранных слов / Под ред. Е. А. Гришина. СПб. : Дуэт, 1994. 740 с.
14. Станкевич-Шевченко А. Комунікативні стратегії інтерв'ю / Режим доступа : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2048
15. Стернин И. А. Введение в речевое воздействие. Воронеж : Изд-во Воронежского ГУ, 2001. С. 100.
16. Шепель В. М. Имиджелогия. Как нравиться людям. М. : Народное образование, 2002. Режим доступа : http://evartist.narod. ru/text9/19. htm
17. Baumeister, R. F., Steinhilber, A. Paradoxical effects of supportive audiences on performance under pressure : The home field disadvantage in sports championships. Journal of Personality and Social Psychology. № 47. P.p. 85-93.
18. Benton R. E., Woodword G. C. Political Communication in America. N. Y., 1985. P. 56.
19. Cialdini, R. B., Richardson, K. D. Two indirect tactics of image management: Basking and blasting. Journal of Personality and Social Psychology, 1980. № 34. P.p. 366-375.
20. Jones E. E., Pittman T. S. Toward a general theory of strategic self-presentation // Psychological Perspectives on the Self. Vol. 1. Hillsdale. N. Y. : Lawrence Erbaum, 1982. P.p. 57-65.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Витоки мовчання на мотивах англомовних прислів’їв та приказок та художніх текстів, чинники комунікативного силенціального ефекту та позначення його на письмі. Онтологічне буття комунікативного мовчання: його статус, причини, особливості графіки мовчання.
реферат [41,4 K], добавлен 10.11.2012Підструктури тексту як моделі комунікативного акту. Співвідношення авторського та читацького дискурсів на основі аналізу поетичних творів. Дискурс як складова комунікативного акту. Особливості поетичного твору. Проблематика віршованого перекладу.
дипломная работа [89,2 K], добавлен 16.09.2011Поняття дискурсу в сучасній лінгвістиці. Методи дослідження дискурсу. Визначення поняття "текст". Аспекти створення образності і виразності. Аналіз використання стилістичних засобів у романі Джерома К. Джерома "Троє в одному човні (не рахуючи собаки)".
курсовая работа [456,2 K], добавлен 07.11.2013Поняття та загальна характеристика наукового дискурсу. Визначення синтаксичних та лексичних особливостей наукового стилю на конкретних прикладах, його роль в науковій літературі. Класифікація мовних засобів даного стилю за рівнями літературної мови.
курсовая работа [482,1 K], добавлен 13.12.2014Особливості перекладу лексичних засобів як одного зі способів світосприймання й важливого змістовного компонента тексту на прикладі твору Е. Ремарка "Час жити й час умирати". Складна художньо повна система різноманітних зображувально-виразних засобів.
дипломная работа [136,3 K], добавлен 17.01.2011Дослідження процесів оновлення мови засобами масової інформації. Контамінації як прийом структурно-семантичної трансформації стійких сполучень слів в українській мові. Аналіз засобів досягнення стилістичного ефекту та впливу на читача в газетних текстах.
статья [20,4 K], добавлен 24.04.2018Визначення поняття гендеру, історія його дослідження. Прояви гендерної дискримінації у мові. Правила мовленнєвої поведінки в офіційних сферах. Проблема ідентифікації родових маркерів в сучасній англійській мові. Засоби лінгвістики у вираженні гендеру.
курсовая работа [65,8 K], добавлен 28.04.2014Поняття дискурсу в сучасній лінгвістиці. Характерні риси і відмінності офіційного й неофіційного дискурсу. Характерні й прагматичні особливості адресованості в офіційному дискурсі. Особливості дискурсу у сучасній мовознавчій науці, його мовні відмінності.
курсовая работа [37,5 K], добавлен 26.10.2015Дискурс як об’єкт лінгвістичних досліджень. Історичне вивчення дискурсу. Поняття кінотексту та його характеристика. Синтаксичні особливості англомовного кінодискурсу. Відмінності кінодіалогу від природного діалогу. Емфатична і неемфатична інтонація.
курсовая работа [56,9 K], добавлен 04.08.2016Cтруктурні особливості й основні напрямки розвитку ситуації з адресатним перериванням; вплив соціальних параметрів комунікативного акту на їх появу. Специфіка реалізації репліки-перебивання прагматичним типом речення в англійському мовленнєвому акті.
курсовая работа [42,5 K], добавлен 07.04.2012Дослідження граматичних особливостей та функціональних характеристик синтаксичних конструкцій зі звертаннями у поетичному тексті. Реалізація звертання як компонента комунікативного акту. Аналіз статусу номінацій адресата мовлення у структурі висловлення.
дипломная работа [141,6 K], добавлен 19.09.2014Теоретичні засади лінгвістичного дослідження вербальних засобів представлення концептів. Вербальний символ та його функціонування. Аналіз статей про образ України в англомовній пресі. Невербальні компоненти спілкування. Засоби вербалізації образу.
курсовая работа [68,1 K], добавлен 13.09.2015Мовне питання в Україні. Функціонування словникового складу української мови. Фактори, які спричиняють утворення неологізмів. Лексична система мови засобів масової інформації як джерело для дослідження тенденцій у розвитку сучасної літературної мови.
реферат [18,0 K], добавлен 12.11.2010Поняття наукового дискурсу та його компоненти, оцінка ролі та значення в сучасній моделі комунікації. Основні характеристики сучасного німецькомовного наукового дискурсу і прийоми його перекладу, прийоми культурної адаптації та граматичні аспекти.
курсовая работа [66,3 K], добавлен 21.06.2013Сутність терміна "концепт", його походження та історія семантичної трансформації, сучасне розуміння у мовознавстві. Проблематика дослідження його у когнітивній лінгвістиці. Огляд теоретичних підходів до методів дослідження та основні проблеми цієї сфери.
статья [39,5 K], добавлен 26.09.2014Характеристика поетичного тексту та особливостей його композиційної побудови. Особливості вживання фонетичних засобів поезії. Принципи вживання фонетичних засобів, їх роль у віршах. Мовні особливості фонетичних одиниць в англійських творах.
курсовая работа [51,5 K], добавлен 10.02.2014Характеристика поняття, функцій (власні, приватні, експресивні) та типології невербальних компонент комунікації. Дослідження способів вираження паралінгвістичних засобів через авторську ремарку у драматичних творах сучасних американських письменників.
курсовая работа [45,3 K], добавлен 31.07.2010Визначення поняття, сутності та ролі другорядних членів речення. Лінгвістичне тлумачення обставини причини та мети. Аналіз синтаксичних особливостей фахової мови. Дослідження засобів вираження обставини мети та причини у сучасній німецькій мові.
курсовая работа [39,7 K], добавлен 21.10.2015Визначення поняття науково-технічного тексту. Характеристика лінгвістичних особливостей НТТ. Аналіз граматичних та синтаксичних особливостей перекладу з німецької на українську мову. Виявлення особливостей поняття науково-технічного тексту та дискурсу.
статья [23,2 K], добавлен 06.09.2017Текст, категорії тексту у процесі комунікації та їх класифікація, лінгвістичний аналіз категорій тексту, виявлення його специфічних ознак. Особливості реалізації категорії ретроспекції, семантичні типи та функції ретроспекції, засоби мовного вираження.
курсовая работа [43,2 K], добавлен 14.09.2010
