Характеристики жанру "парламентська промова" на матеріалі промов у Бундестазі Німеччини та Верховній Рад

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристики жанру «парламентська промова» на матеріалі промов у Бундестазі Німеччини та Верховній Раді

Світлана Іваненко (Київ, Україна)

Парламентська промова є одним з найдавніших жанрів офіційної усної комунікації у демократичних суспільствах. Публічна промова була ще в античні часи найважливішою формою масової комунікації. її функцією було здійснювати вплив на думку суспільства в інтересах політичних партій і окремих особистостей. Антична риторика розробила свого роду рецепт побудови офіційної промови, як правило сенатської промови. Цей рецепт містив послідовні кроки починаючи з попереднього опрацювання тематики промови і закінчуючи проголошенням її перед сенаторами або перед зібранням вільних людей, якщо йшлося про промову народного трибуна. З самого початку потрібно було обрати тему, саме таку тему, яка б хвилювала людей (inventio). До теми потрібно було скласти логічний план (dispositio), а потім стилістично оформити текст промови (elocutio). Сама красномовність базувалася на вивченні на пам'ять написаного тексту (memoria), енергійному виголошенні цього тексту (actio) і гарній вимові (pronuntiatio) [3].

Отже, аналіз парламентської промови можна здійснювати за цими складовими, але з античних часів існує також традиція риторичного аналізу промов стосовно таких категорій, як етос (ethos - роль мовця), логос (logos - зміст, аргументація і структурування промови) і пафос (pathos - емоційний вплив на публіку) [18].

За Г. Ейнеке [19] аналіз політичної промови має складатися з аналізу ситуації, аналізу аргументації, риторичного аналізу, аналізу стратегій мовлення і семантичного аналізу. Багато елементів цього аналізу повторюються у різних авторів. Пропонуємо свій тип аналізу з позиції комунікативної прагматики, який також має основні елементи попередніх аналізів, але ще включає фактор певної мови [5].

Таблиця 1. Інтегративна комунікативна модель тексту

При цьому спираємося на комунікативну модель Шенона та Уівера, модифіковану нами стосовно функціонально-стилістичного підходу до розгляду тексту (за М.П. Брандес [2]триелементна структура: КМФ, АМФ, тональності). Першим і визначальним екстралінгвальним чинником тексту є сфера діяльності комунікантів, яка детермінує основні комунікативні ознаки/стильові риси будь-якого тексту. А елементи комунікативної ситуації (їх сукупність, якісна представленість) формують характеристики жанрової форми тексту. Так, простір, час та причинність, які накладають свій відбиток на будь-яку комунікативну ситуацію, визначають елемент жанрової форми тексту - композиційно-мовленнєві форми/мовленнєві форми, якими користується адресант (певного соціального статусу, певної культури, національності, певного віку, певної освіти, статі, певного темпераменту), щоб донести свою комунікативну мету до адресата (із своїми характеристиками за схемою адресанта) щодо об'єкта мовлення. При цьому адресант визначається з типом тональності задля ефективності досягнення поставленої комунікативної мети/інтенції/наміру (при цьому наголошуємо на однаковому розумінні цих термінів стосовно неманімулятивних текстів й на виділенні комунікативної мети й комунікативного наміру для текстів, в яких відбувається маніпуляція чи спроба маніпуляції думкою адресата). Елемент комунікативної ситуації „зворотний зв'язок“, поєднаний з кількісним параметром представленості адресата, впливає на визначення архітектоніко-мовленнєвих форм тексту (АМФ). Наявність зворотного зв'язку визначає АМФ „діалог“ або „полілог“ залежно від кількості комунікантів (два або більше). Відсутність зворотного зв'язку свідчить про монологічне мовлення. Канал комунікації (оптичний, акустичний, тактильний) обумовлює писемну/усну форму тексту чи текст брайлівським друком. Код як елемент комунікативної ситуації вимагає наявність системи знаків та правил їх застосування. Наразі йдеться про систему мови. На процес комунікації впливають також безпосередні умови у вигляді конкретного приміщення (у місті, сільській місцевості, країні, континенті), конкретного часу (день, ніч, тиждень, місяць, рік, епоха), конкретної причини з-за якої відбувається комунікація. Таким чином, викристалізовується інтегративна комунікативна модель тексту [5; 6], якщо виходити з того, що „знаряддями жанрової діяльності“ за М.П. Брандес є КМФ, тональності та АМФ [2: 58-102].

Тональність - це категорія тексту, що відбиває інтенцію адресанта залежно від якостей об'єкта/предмета мовлення й ставлення адресанта до цих якостей, - це концентрат усіх експресивних засобів тексту, які він застосовує у своїй мовленнєвій діяльності [5]. Як термін уживається з ХІХ ст. Ешенбургом і Вольфом [цит. за 12], у ХХ ст. Р. Печем [10], Ф. Зенглє [12], К. Сьотеманном [14], М.Б. Храпченко [13], Й. Штрелкою [15], У. Абрагамом [1], у ХХІ ст. М.П. Брандес [2], Б. Зандіг [11], С.М. Іваненко [4], Т.В. Матвєєвою [9] та ін.

Стосовно факторів моделі тексту можна визначити парламентську промову як інституційний, персуасивний мовленнєвий жанр підготованого монологічного мовлення усного виголошення, який реалізує комунікативні стратегії мовців у формі та змістові відповідно до політико-ідеологічних засад партій, які вони представляють у парламенті.

У зв'язку з тим, що громадянам Федеративної Республіки Німеччина надається право, бути присутніми на засіданнях Бундестагу, і з тим, що всі свої промови парламентарі виставляють також в Інтернеті, а українці мають змогу слухати по радіо і дивитися по телебаченню засідання Верховної ради, які також виставляються в Інтернеті, то кількість адресатів парламентської промови не можна точно визначити. Але водночас визначення кількісного параметру адресатів парламентської промови має неабияке значення для самого мовця, тому що він має точно знати, на яку аудиторію має розраховувати, виголошуючи промову, щоб його інтенція була правильно сприйнята адресатом. За функціями парламентські промови поділяємо на такі типи цього жанру:

промова щодо представлення проекту закону;

промова-звіт роботи комісії парламенту (має також назву «доповідь»);

промова щодо експертної оцінки законопроекту (напр. під час слухань);

промова у дебатах пленарного засідання;

промова на засіданні комісії;

промова на відкритті (сесії, пленарного засідання) і т. д.

Йозеф Кляйн докладно досліджував парламентські промови в Німеччині і дійшов висновку, що вони мають ґрунт для персуасивності завдяки залежності політичних рішень від бажання інших голосувати «за». Відповідно комунікативна практика націлена на переконання адресата та на виклик довіри до сказаного і до самого автора промови [8: 2113]. У такий спосіб досягаються ідентифікація і єдність всередині політичних угруповань.

У зв'язку з тим, що комунікативною метою мовця є переконання інших у свої власній правоті, то причинно-наслідкові зв'язки грають одну з найважливіших ролей у формуванні тексту промови за допомогою КМФ «міркування». Ця форма фіксується у таких мовленнєвих діях, як ІНФОРМУВАННЯ, ТВЕРДЖЕННЯ, ОБҐРУНТУВАННЯ, РОЗ'ЯСНЕННЯ, СПРОСТУВАННЯ. Йозеф Кляйн наголошує на тому, що найважливішою комплексною мовленнєвою дією в політичній комунікації є АРГУМЕНТУВАННЯ, представлене ЛЕГІТИМАЦІЄЮ або ДЕЛЕГІТИМІЗАЦІЄЮ. Він дійшов висновку, що під час дебатів у парламенті промова не завжди містить усі дані, які від неї очікують. Йозеф Кляйн розглядає наступні типи аргументації для легітимації дій: дані про ситуацію (Datentopos); оцінку вихідної ситуації як поштовх до дій (Motivationstopos); принципи, норми, цінності, на яких ґрунтуються дії, (Prinzipientopos) і які є аргументами постановки мети (Finaltopos); наслідки діяльності чи бездіяльності (Konsequenztopos), важливі для контраргументації; характерні принципи, цінності, норми і цілі для релігійно-авторитарних та тоталітарно-ідеологічних режимів, виведені з Божої волі або від найвищих ідеологічних авторитетів таких режимів: фюрер, Мао Цзе Дун, Ленін, Сталін, Маркс (Autoritatstopos); посилання на приклади (Exemplumtopos); вказівка на важливість або на не важливість аргументів (Relevanztopos).Йозеф Кляйн [7: 33] підкреслює також, що сукупність усіх даних зустрічається у промовах представників усієї фракції разом, якщо фракція займає позицію виправдовування своїх поглядів на певні політичні або економічні виклики.

У зв'язку з тим, що для парламентської промови в межах політичної комунікації всередині парламенту надзвичайно важливий тип мовленнєвих дій «проведення переговорів», то для нього характерні такі персуазивні мовленнєві дії, як «аргументування щодо своєї власної позиції, спонукання до порозуміння, озвучення привабливих пропозицій, висловлення зауважень, спільне обдумування і аргументація навпомацки заради досягнення компромісних рішень» [8:2116].

Йозеф Клян розглядає також персуазивними погрози щодо можливої поразки, невіднайдення спільних компромісних рішень, тому що в них утілюються наслідки, тобто дані про наслідки (Konsequenztopos) [там само].

Але на відміну від Бундестагу у Верховній раді парламентські дебати, у період, який розглядався, а це листопад 2013 р., мають форму настійливої боротьбиміж тоталітаризмом і залишками демократії у поліційній державі, а не змагання різних пропозицій у межах демократичного суспільства, як у Німеччині.

Більшість депутатів українського парламенту (на той час приблизно 221) була сформована комуністичною ідеологією і пов'язаним з цим ставленням до парламенту, як до інституції, яка має існувати про людське око, рішення однак приймаються поза парламентом. Таке ставлення до парламенту і його роботи вплинуло не тільки на зміст документів, але й на форму викладу парламентської промови. Більшість доповідей не виголошувалась, а озучувалась, тобто зчитувалась з надрукованого тексту, що було типовим для радянської партократії і залишилося актуальним для в минулому парламентської більшості від Партії регіонів та Комуністичної партії.

Для парламентської промови одним з найважливіших екстралінгвальних факторів залишається шкала цінностей мовця. Ці шкали дещо різняться у представників обох парламентів. Які ж цінності є релевантними? Це НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, СВОБОДА, ДЕМОКРАТІЯ, ЗАКОННІСТЬ, ВЛАДА, МИР, БЕЗПЕКА, УКРАЇНА, НІМЕЧЧИНА, ПОРЯДОК, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, СІМ'Я, МОРАЛЬ, КОМПРОМІС, ЄВРОПА, ДЕРЖАВНА або ОФІЦІЙНА МОВА як один з носіїв незалежності, ДОБРОБУТ, БАГАТСТВО, СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ та ін.

Цінності СВОБОДА, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, БЕЗПЕКА, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЗАКОННІСТЬ, ЄВРОПА та УКРАЇНА на жаль не були цінністю для провладної у листопаді Партії регіонів і разом з ними комуністів. Це показали події лютого і березня 2014 р., коли вони розгорнули сепаратиську боротьбу за входження в склад Росії, коли з'ясувалося, що озброєння української армії розікрадене і немає чим боронити свою країну.

Цінність ДОБРОБУТ мало значення для них: добробут для себе, своєї сім'ї і свого клану, що показали маєтки можновладців у Межигір'ї під Києвом, будинок експрокурора Пшонки, будинок ексміністра соціальної політики Королевської, будинок пана Медведчука в Карпатах і т.д.

Опозиційна частина українського парламенту минулого скликання належить за своїми переконаннями до нової генерації політиків, які мають схожі цінності з європейськими політиками. Для них виступ з промовою в парламенті важливий, тому що це був мабуть єдиний спосіб, спробувати переконати у правильності своєї позиції парламентарів, присутніх у залі, а також громадян України, які слідкували за парламентськими дебатами в масмедіа.

На листопад 2013 р. більша частина українського парламенту була сформована під впливом політико-ідеологічної домінанти, яка з одного боку є залишком старої радянської культури, з іншого боку, має загальноєвропейські характеристики, сформовані Перебудовою, незалежністю України і Європейським вектором української політики.

Щоб мати базу для порівняння промов парламентарів Німеччини й України, потрібно, щоб події, які відображаються в них стосовно третьої складової - тональності, мали б приблизно однаковий потенціал драматичності або не драматичності. Листопад 2013 р. характерний драматичним потенціалом подій як у Німеччині, так і в Україні. У Німеччині демократія стояла перед випробуванням у зв'язку з тим, що не вистачило на той час достатнього парламентського контролю над спецслужбами - це стосувалося скандального прослуховування мобільного телефону федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель таємними службами США. А в нас на той час Урядом України з порушенням регламенту (з 23 членів Уряду були присутні на засіданні 9 міністрів) було прийнято рішення про призупинення євроінтеграційних процесів, хоча європейський вибір України був законодавчо закріплений.

Для ілюстрації парламентської промови у Німеччині була відібрана насамперед промова д-ра Константина фон Нотца [16] - представника опозиції від Партії зелених Німеччини, тому що 18 палітра тональностей тексту певного жанру ширша, коли йдеться про людину, непричетну до драматичних подій, але яка відчуває себе також враженою, ніж людей, які спричинили драматичні події і намагаються відбілити свій заплямований мундир. Своє негативне ставлення до афери з прослуховуванням спецслужб США він висловлює в епічно-драматичній тональності, представленій гострим, ангажованим, енергійним, упевненим, патетичним, стурбованим і об'єктивно-фактуальним тонами. Пан фон Нотц оцінив поведінку тодішнього міністра внутрішніх справ Г анса-Петера Фрідріха щодо цього питання, як нейтральну, як таку, що ні про що не говорить, і його стратегія полягала в тому, щоб показати позицію міністра внутрішніх справ, як вартої відхилення. Під час своєї аргументації він делегітимізує позицію Ганса Петера Фрідріха. При цьому Константин фон Нотц використовує у своїй промові 10 разів заперечення nicht/nichts, промова складається з 761 слів, двічі вживає літоту: keinen Deutun problematischer (ні на йоту не проблематичнішою) та не затуманювати (nichtvernebeln), а також займенник niemand (ніхто), дієслова versagen (не справитися - 2 рази), diskreditieren, blamieren und verschwurbeln (дискредитувати, ганьбити себе, не знаходити виходу з ситуації, губитися). До цього додаються ідіоматичні вислови стояти з геть порожніми руками (mit volligleeren Handenstehen) та volligblanksein (геть нічого не мати). Дошкульний тон звучить в алітерації Geheimdienstler mit Geheimdienstlern Geheimesgeheim besprechen(таємні спецслужби з таємними спецслужбами таємно таємне обговорюють) і обурений тон у лексемах з негативним значенням Skandal у вислові: цей найбільший скандал таємних спецслужб усіх часів стосовно захисту інформації diesergrofite Datenschutz - und Geheimdienstskandal aller Zeiten, при цьому вирази aller Zeiten (усіх часів) і лексема саботаж повторюються. Стурбований тон звучить у використанні парної сполуки angstundbange. Але при цьому мовець закликає все поставити знову з ніг на голову (wiederauf die Fufiestellen). Його енергійний тон визначений тим, що він в середньому говорить 2,5 слова за секунду. Необхідно також взяти до уваги паузи значущості, через ці паузи темп словесний стає ще швидшим. Константин фон Нотц апелює сімома риторичними питаннями до депутатів як спільноти і до окремих депутатів, віце-президентки Бундестагу. Такий вид аргументації характерний також і для представників правлячої коаліції у Німеччині.

Пафос у прямому звертанні до конкретних парламентарів не характерний для українських політиків, тому що набагато легше говорити загалом, як раніше: десь хтось щось не так зробив. Напряму звертаються тільки з образами. Таке сталося напр. у промові колишнього прем'єр-міністра Миколи Азарова 22 листопада 2013 р. під час пленарного засідання, який паралельно до читання тексту своєї доповіді на обурення опозиційного депутата звинуватив його в тому, що той не вміє працювати. Це відбулося для того, щоб імпліцитно наголосити, що він сам уміє працювати, але за факти цієї доповіді його треба було відсилати у відставку ще тоді, тому що за його словами, за час його прем'єрства товарообіг, наприклад з Індією, скоротився на 65%.

Характерні риси тональності парламентської промови з драматичним потенціалом на матеріалі промов українських політиків демонструємо на промовах позачергового засідання Верховної Ради від 13 листопада 2013 р. [17]. Засідання було зініційовано тодішньою опозицією. Депутати В. Кличко, А. Яценюк і О. Тягнибок виголосили сої промови вільно, не читаючи текст, в енергійному, стурбованому,ображеному (місцями застережливо-погрозливому), апелюючому,упевненому, ультимативному тоні. При цьому в окремих випадках був присутній скандуючий ритм з використанням алітерації, як у промові В. Кличка стосовно небажання екс- президента і минулого уряду підписувати Договір про Асоціацію з ЄС: безперервно..., безкарно..., безсоромно. Він застосовував також прикметники з не- невідворотно, непотрібний, небезпечний, щоб за допомогою антитез делегітимізувати позицію опонентів. Його лексика з великим символічним змістом - це Європа, європейський, європейські стандарти життя, європейське законодавство. Лексеми мильна опера та режим були обрані як символи (стигматична лексика) щодо партії регіонів та бувшого президента. А. Яценюк обрав для своєї промови слово-символ свобода: «Україні - волю», що було написано і на його пуловері. Його стигматична лексика це репресії прокуратури, політичні переслідування, шантаж, фальсифікація результатів виборів.

О. Тягнибок використовує у своїй промові слова - політичні символи шанс, повернення у Європу - повернення до європейської сім'ї/додому стигматична лексема борги (державні зовнішні і внутрішні борги). Він говорить в антитетичному ритмі і вживає антитетичні порівняння у своїй аргументації. Європейська інтеграція - це Ліга чемпіонів, а митний союз з Росією - це ігри на кубок Кремля. Ставлення Партії регіонів до ЄС - це за, О. Тягнибоком, позиція геополітичного страусу. В апелюючому тоні він вимагав від опонентів ясності у цьому питанні.

Представники Партії регіонів - ексспікер В. Рибак; голова тодішньої Тимчасової робочої групи з підготовки законопроекту щодо можливості лікування за кордоном осіб, засуджених до позбавлення волі Г. Васильєв, і тодішній керівник фракції Партії регіонів О. Єфремов, які виступали з промовами на цьому ж засіданні, читали свої тексти, хоча вони були укладені так, щоб їх можна було виголосити без зачитування. Уживались прості короткі розповідні речення. Тональність промов В. Рибака і Г. Васильєва була спокійною, нуднуватою. Легітимізувати свою позицію вони намагались переліком уже прийнятих законів або переліком організаційних дій, які начебто виконано. Пан О. Єфремов використав обурений тон стосовно своїх опонентів. Його стигматичною лексемою було слово театр стосовно трьох законопроектів, які мали бути прийняті для того, щоб можна було підписати Угоду з ЄС. Його словом-символом була лексема робоча група з наголосом на слові робоча. Сьогодні ми вже знаємо, що ця партія працювала і працює виключно задля своїх інтересів і інтересів своїх кланів на розруху нашої держави.

Узагальнюючи маємо зазначити, що структурно політичні промови як німецьких, так і українських політиків мають аргументаційну основу, інтенція переконання у своїй правоті була виражена в парламентських промовах опозиційних політиків на час листопаду 2013 р. завдяки легітимації своєї власної позиції і делегітимізації політичних суперників набагато яскравіше. Представники правлячої коаліції в Бундестазі Німеччини своїми промовами доводять, що вони володіють темою дебатів і вільно, не зачитуючи текст, висвітлюють свою позицію на пленарних засіданнях. Представники Партії регіонів демонстрували в листопаді 2013 р. у своїх промовах характерні ознаки радянської совкової партократії. Практично всі представники тоді правлячої партії читали свої тексти майже невідривно, демонструючи тим самим, що їх позиція визначена поза парламентом, а парламент працював тільки, щоб утримувати ілюзію якоїсь демократії.

Бібліографія

парламентський промова екстралінгвальний

1. Abraham, U. StilGestalten: Geschichteund Systematikder Redevom StilinderDeutschdidaktik. - Tubingen: Niemeyer, 1996. - 443 S.

2. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. - М.: Высш. школа, 1990. - 320 с.

3. Fleischer, W. Stilistik der deutschen Sprache / Wolfgang Fleischer, Georg Michel. - Leipzig: VEB Bibliographisches Institut, 1975. - 394 S.

4. Іваненко С.М. Поліфонія тексту: Монографія /С.М. Іваненко - К.: Видавничий центр КДЛУ, 1999. - 318 с.

5. Ivanenko, S. Textpolyphonie aus psychologischfundierterkommunikativ-pragmatischer Sicht. - Frankfurt am Main: PeterLang, 2005. - 308 S.

6. Іваненко С.M. Interkulturelle Stilistik der deutschen und der ukrainischen Sprache. Vorlesungsreihe / С.М. Іваненко. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. - 174 с.

7. Klein, J. Politische Rhetorik. Eine Theorieskizze in Rhetorik-kritischer Absicht mit Analysen zu Reden von Goebbels, Herzog und Kohl // Sprache und Literatur 75/76. - S. 62-99.

8. Klein, J. Rhertorisch-stilistische Eigenschaften der Sprache der Politik. // Rhetorik und Stilistik: ein internationales Handbuch historischer und systematischer Forschung - Rhetoric and stylistics: an international handbook of historical and systematic research / edited by Ulla Fix, Andreas Gardt, Joachim Knape. -2 v.; (Handbooks of linguistics and communication science; v. 31) - Berlin, New York: Walter de Gruyter, 2008. - S. 2112-2131.

9. Матвеева Т.В. Тональность разговорного текста: три способа описания. //Stylistyka. - 1996. - № 5. - S. 210-219.

10. Petsch, R. Tongestaltung in der Dichtung // Festschrift fur Julius Petersen. - Leipzig: Quelle&Meyer, 1938. - S. 1-22.

11. Sandig, B. Stilistik der deutschen Sprache. - Berlin; New York: de Gruyter, 1986. - 368 S.

12. Sengle, F. Vorschlage zur Reform der literarischen Formenlehre. Stuttgart: J.B. Metzlerische Verlagsbuchhandlung und Carl Ernst Poeschel Verlag GmbH, 1969. - 52 S.

13. Храпченко М.Б. Собрание соч.: В 4-х т. - М.: Художественная литература, 1981. - Т. 3. Творческая индивидуальность писателя и развитие литературы. - 431 с.

14. Soeteman, C. Thomas Mann und die deutsche Sprache // Linguistische Probleme der Textanalyse. - Dusseldorf: Padagogischer Verlag Schwahn, 1975. - S. 198-211.

15. Strelka, J. Einfuhrung in die literarische Textanalyse. - Tubingen: Francke, 1989. - 169 S.

16. http://www.gruene-bundestag.de/medien_ID_4387997/videos_ID_4387007/ abgeordnete/notz/abgeordnete_filter/notz/medium/aufklaerung-regierung-steht-mit-leeren-haenden-da.

17. http://www.k-z.com.ua/verkhovnaya-rada/28417-pozachergove-plenarne-zasidannya-verkhovnoji-radi-ukrajini-13- listopada-2013-roku.

18. Weiss, H., Wagmeister, M. Parlamentsrede von Dr. Gregor Gysi. http://www.rheton.sbg.ac.at/rheton/2008/10/parlamentsrede-von-dr-gregor-gysi/.

19. http://www.fachdidaktik-einecke.de/4_Literaturdidaktik/analyse_einer _politischen_rede.htm.

Размещено на Allbest.ru