Ідеальна мовна особистість чоловіка (на матеріалі романів Дж. Остін)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ідеальна мовна особистість чоловіка (на матеріалі романів Дж. Остін)

Ольга Гужва

This article is aimed at studying the peculiarities of communicative behavior of the 19th century idealized Englishman within the communicative sphere of novels by Jane Austen. Two areas of his discursive sphere are defined -- nuclear and peripheral ones -- with predominant politeness strategies functioning in each of them.

Key words: communicative behavior, communicative sphere of novels, discursive sphere, idealized personality, nuclear zone of discursive sphere, peripheral zone of discursive sphere, politeness strategy.

На сучасному етапі лінгвістики студій антропоцентричість досліджень є аксіомою. Вітчизняні та зарубіжні вчені приділяють особистості мовця пильну увагу, досліджуючи дискурс певного типу мовної особистості, стереотипізацію особистості мовця, концептуалізацію того, хто говорить [3; 4; 6]. Мовна особистість, зокрема, також входить у фокус явищ, що розглядаються й фахівцями харківської лінгвістичної школи: були розглянуті закономірності функціонування комунікативних стратегій у моногендерному жіночому дискурсі та у кросгендерному сімейному дискурсі [1; 5; 7; 10]. З іншого боку, ідеалізована особистість британського чоловіка та особливості його мовлення також потребують розгляду через значущість цієї мовної особистості для лінгвокультурної спільноти Великої Британії. Усе вище сказане зумовлює актуальність нашого дослідження.

Новизна проведеного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше проводиться аналіз ідеальної мовної особистості у просторі літературних творів ХІХ ст., які становлять значний етап у розвитку британської лінгвокультури.

Об'єктом дослідження є ідеальна мовна особистість чоловіка, а предметом - мовленнєва складова аналізованої особистості.

Метою роботи є встановлення специфіки уживання комунікативних стратегій увічливості в дискурсі ідеалізованого британця початку ХІХ ст. Для досягнення поставленої мети в статті вирішено низку завдань: а) визначено поняття ідеалізованій особистості, яку описано в літературному творі; б) розглянуто дискурс та дискурсивне оточення ідеалізованої особистості британця; в) досліджено, яким чином варіюється уживання комунікативних стратегій увічливості у зонах дискурсивного оточення ідеальної мовної особистості британця ХІХ ст.

Матеріалом дослідження є романи Дж. Остін як представниці британської жіночої літератури ХІХ ст., в творах якої значне місце приділено ідеальній особистості чоловіка.

Ідеалізація - це уявлення про щось або когось як про значно краще і досконале, ніж воно є насправді, наділення їх властивостями, що відповідають ідеалам. Ідеал, у свою чергу, - це образ бажаного, взірець досконалості майбутнього, яке уявляється, що служить прикладом для особистості у діях та вчинках, у поведінці і діяльності [8: 173]. Ідеалізацію розглядають і як спосіб моделювання, завдяки якому створюються теоретичні об'єкти, що відображають реальні можливості конструювання моделей емпіричних об'єктів у "чистому" вигляді, звільнених від конкретних властивостей, неіснуючих з погляду розвитку психологічної теорії. Ідеалізація спрямована на процеси мисленої побудови об'єктів, а межі її ефективності визначаються практикою.

Ідеал - це взірець досконалості, який існує в культурі, у суспільстві, в мистецтві, у відношенні до людей, у моралі. Ідеал - це уявлення про людину, яка гідна наслідування за її особисті якості, особливості поведінки, ставлення до навчання і діяльності, стосунки з іншими людьми тощо. Формування ідеальної особистості залежить від особливостей виховання, обставин життя і діяльності та вікових особливостей людини, що створює ідеал; у широкому сенсі на процес ідеалізації впливають цінності, норми, уявлення тієї лінгвокультурної спільноти, яка створює певний ідеал. У людей є конкретні особистості, яких вони бажають наслідувати в одязі, зачісці, манері поведінки, тощо. мовленнєвий поведінка остін дискурсивний

Ідеалізованою може бути у тому числі й мовна особистість. Мовна особистість - це представник певного соціуму, що його виражено в мові (текстах) та через мовлення; її можна вважати поглибленням, розвитком і насиченням додатковим смислом поняття особистості загалом. Розглядаючи мовну особистість, ми мимоволі поринаємо в історію мови, вивчаємо питання розвитку особистості в мовному плані та її емоційні аспекти, тобто духовність у широкому розумінні; вирішуємо питання міжособистісного спілкування [4: 3]. Отже, необхідно опрацювати не лише лінгвістичні джерела, але й літературу з історії, соціології, психології, етнографії та інших суспільних наук, оскільки в особистості перетинаються інтереси всіх наук про людину. Вивчення персонажів художніх творів, написаних на протязі багатої історії англійського суспільства, дає певні переваги. Наше дослідження типового представника соціальної групи, який ідентифікується за специфічними характеристиками вербальної та невербальної поведінки, пов'язаної з його ціннісними установками, будуємо на матеріалі романів Дж. Остін, які, на нашу думку, містять опис ідеальної мовної особистості чоловіка як його уявляли у першій половині ХІХ ст. Досліджувана особистість суттєво впливає на культуру в цілому і служить певним символом британської культури для представників інших етнокультур. Позитивний герой твору є водночас ідеалізованим, оскільки автор приписує йому зовнішність, дії та мовлення, які на момент створення літературного твору вважаються суспільством гідними наслідування.

Залучення невербальних складових до кола лінгвокомунікативних досліджень дозволило мовознавцям розширити поняття мовної особистості і ввести термін "дискурсивна особистість". Дискурсивна особистість діє в континуальному комунікативному просторі і здатна поряд із мовним кодом використовувати й трактувати інші семіотичні коди залежно від типу дискурсивних відносин, у яких вона задіяна в певні моменти спілкування [9: 127]. Невербальні комунікативні компоненти, які використовує дискурсивна особистість, відрізняються ступенем структурної складності, точності та глибини відображення дійсності, цілеспрямованістю та пов'язані з вербальними компонентами за певними принципами взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації. Поняття дискурсивної особистості відображує індивідуальну здатність мовця гнучко реагувати на дискурсивне оточення, зважати на всі компоненти не тільки мовного, але й немовного характеру, з яких складається комунікативний процес і які впливають на його перебіг, тобто дискурсивна особистість здатна до переходу від одного типу дискурсивних відносин до іншого [9: 127].

Дискурсивне оточення, центром якого є дискурсивна особистість, складається з трьох зон: ядерної, маргінальної та периферійної. До ядерної зони належать постійні комунікативні партнери дискурсивної особистості (члени родини, близькі друзі, колеги, з якими дискурсивна особистість підтримує постійний соціальний і, як наслідок, комунікативний зв'язок, таким чином набуваючи дискурсивного досвіду стосовно них). У маргінальній зоні перебувають відносно постійні комунікативні партнери (далекі родичі, знайомі, колеги, контакти з якими є рідшими, менш регулярними й менш конфіденційними). До периферійної зони належать ті партнери, з якими відбуваються випадкові комунікативні контакти через різноманітність соціального життя індивіда. Межі цих зон не є назавжди усталеними, і комунікативний партнер може переходити з однієї зони до іншої. Найбільш динамічною в цьому плані є маргінальна зона, члени якої залежно від різних соціальних причин схильні до переміщення як до ядерної, так і до периферійної дискурсивної зони [9: 127].

Дискурс є базовою характеристикою особистості [4] і невід'ємним компонентом при її моделюванні [3]. Дискурс визначаємо, виходячи з положень прагмалінгвістики, підсумовуючи трактовки останніх десятиліть [2; 9; 10; та ін.] як особливе використання мови для відображення особливої ментальності, як соціальну діяльність у рамках певного соціуму, або мовлення, занурене в життя, цілеспрямовану соціальну дію, компонент, що бере участь у взаємодії людей і механізмах їхньої свідомості. Отже, дискурс ідеального чоловіка - це мисленнєво-комунікативний феномен, процес та результат мовленнєвої діяльності британця, який відбиває його соціальний стан і ментальність певного історичного періоду (у цій роботі - початку ХІХ ст.)

Одиницями дискурсу ідеальної особистості чоловіка обираємо комунікативні стратегії увічливості. їхню номенклатуру було розроблено П. Браун і С. Левінсоном [12]. Вони виділили позитивні та негативні стратегії ввічливості. Позитивна ввічливість націлена на позитивне соціальне обличчя слухача, позитивну самооцінку, яку він стверджує / встановлює для себе. Позитивна ввічливість - це підхід, який визначає соціальне обличчя адресата, вказуючи на повагу, яку хочуть отримати і мовець, і слухач [12: 102-103]. Негативна ввічливість головним чином націлена на відновлення/виправлення негативного соціального обличчя слухача, його головного бажання підтримати право на самовизначення. Негативна ввічливість по суті базується на ухиленні від прямої відповіді; уживання стратегій негативної ввічливості походить з упевненості, що мовець усвідомлює та поважає бажання адресата отримати невтручання в свої дії [12: 129-130]. Отже, негативна ввічливість характеризується прагненням триматися осторонь, формальністю, стриманістю, увагою до обмежених аспектів самооцінки слухача, націлена на його бажання бути вільним. Нижче проілюструємо теоретичні засади емпіричними даними з роману "Гордість і упередження" (Pride and Prejudice) Джейн Остін [11].

Уживання стратегій увічливості в залежності від дискурсивного оточення ідеалізованої особистості чоловіка ХІХ ст. (головного герою - містера Дарсі) аналізуємо в ядерній та периферійній зонах, оскільки лише вони є притаманними чоловікові у згадану історичну епоху. Найбільшою є периферійна зона, яка складає 57%, ядерна зона складає 43% відповідно. У ядерній зоні партнерами по комунікації містера Дарсі є його друг містер Бінглі, сестри - місіс Бінглі та місіс Херст, тітка леді Кетрін де Бор. У периферійній_зоні партнером по комунікації містера Дарсі є світська знайома міс Елізабет Беннет, яку він вперше зустрів на балу в маєтку Незерфілд.

За даними нашого дослідження у ядерній зоні функціонують наступні стратегії увічливості, причому ідеалізований британський чоловік початку ХІХ ст. надає перевагу увічливості віддалення: «Запитуй, висловлюйся ухильно» (N2) - 23%; «Применшуй ступінь втручання» (N4) - 3%; «Стався поважливо до слухача» (N5) - 3%; «Удавайся до імперсоналізації мовця та слухача (N7) - 3%. Нами виділено лише дві стратегії увічливості зближення в дискурсі ідеалізованого британського чоловіка початку ХІХ ст.: «Уникай незгоди» (Р6) - 8% та «Демонструй увагу, розуміння і симпатію до інтересів і чеснот слухача» (P1) - 3%. Нижче розглянемо дві найуживаніші стратегії увічливості, які характеризують ядерну зону спілкування - N2 та Р6.

Стратегія негативної увічливості N2 «Запитуй, висловлюйся ухильно» направлена на ухилення від надання співрозмовнику необхідної в даній ситуації спілкування інформації і, відповідно, пошкодження його соціального обличчя. У дискурсі ідеалізованого британського чоловіка початку ХІХ ст. вона представлена наступними мовленнєвими засобами: вставними реченнями I suppose, I believe, I think, It seems (to me), perhaps, прислівниками міри та ступеня really, quite, simply, фразами I hear, they say, I am told, сполучником or, «зменшувальним» прислівником a little). У наведеному нижче прикладі містер Дарсі дає ухильну відповідь співбесідниці, порівнюючи сестру не з міс Бінглі, як того вимагає її запитання, а з Елізабет Беннет:

`Is Miss Darcy much grown since the spring? ' said Miss Bingley; `will she be as tall as I am?' [...] ”I think she will. She is now about Miss Elizabeth Bennet's height, or rather taller. " (J. Austen, p. 32).

Стратегія позитивної увічливості Р6 «Уникай незгоди» найчастіше реалізується за допомогою зовнішньої згоди (token agreement): конструкції з протиставним сполучником but. У наведеному нижче прикладі містер Дарсі веде бесіду з найближчим другом, містером Бінглі. Розмова йдеться про місіс Елізабет, містер Дарсі вважає міс Елізабет милою дівчиною, але не настільки, щоб вона потурбувала його душевний спокій (це виражено за допомогою маркера but):

... "Which do you mean?” and turning round he looked for a moment at Elizabeth, till catching her eye, he withdrew his own and coldly said: "She is tolerable, but not handsome enough to tempt ME; I am in no humour at present to give consequence to young ladies who are slighted by other men. You had better return to your partner and enjoy her smiles, for you are wasting your time with me." (J. Austen, p. 11-12).

Для периферійної зони типовими стратегіями увічливості для досліджуваної нами ідеалізованої мовної особистості чоловіка є негативні - «Запитуй, висловлюйся ухильно» (N2) - 31%; «Висловлюйся у непрямий спосіб» (N1) - 3%; «Стався поважливо до слухача» (N5) - 3%; «Удавайся до імперсоналізації мовця та слухача» (N7) - 3%; «Пояснюй акт загрози обличчю слухача загальним правилом» (N8) - 3%; та позитивні - «Демонструй увагу, розуміння і симпатію до інтересів і чеснот слухача» (P1) - 8%; «Шукай згоди» (P5) - 3%; «Припускай, створюй, стверджуй наявність спільних інтересів» (P7) - 3%. Дві найчастотніші комунікативні стратегії представлено нижче.

Стратегія віддалення N2 реалізується маркерами I suppose, I believe, I think, It seems (to me), perhaps. Так, Містер Дарсі відповідає ухильно, за маркер негативної увічливості застосовуючи прислівник perhaps, чим він пояснює, що не намагається нав'язувати себе суспільству:

“[...] Perhaps," said Darcy, "I should have judged better, had I sought an introduction; but I am ill-qualified to recommend myself to strangers”. (J. Austen, p. 137).

Стратегія увічливості Р1 "Звертай увагу на слухача, на його інтереси, бажання, потреби та речі" - ("Notice admirable qualities, possessions, etc") виражає ставлення ідеалізованої мовної особистості чоловіка до співрозмовника / співрозмовниці, вираження розуміння і симпатії до їх інтересів і чеснот. У цьому прикладі містер Дарсі виявляє цікавість до інтересів співрозмовниці, місіс Елізабет.

... "I would by no means suspend any pleasure of yours," he coldly replied. (J. Austen, p. 76).

Маргинальної зони дискурсивного оточення ідеалізованої особистості британського чоловіка ХІХ ст., членами якої є постійні комунікативні партнери (далекі родичі, знайомі, колеги, контакти з якими є рідшими, менш регулярними й менш конфіденційними) у силу специфіки побудови роману нами не встановлено, проте це є завданням для подальших розвідок.

Розглянувши специфіку уживання комунікативних стратегій увічливості в дискурсі ідеалізованого британця початку ХІХ ст., ми дали визначення ідеалізованій особистості, яку описано в літературному творі.

Висновки

Дослідивши дискурс та дискурсивне оточення ідеалізованої особистості британця ми можемо зробити висновок, що ідеальній мовній особистості чоловіка початку ХІХ ст. притаманна периферійна зона дискурсивного оточення: оскільки ідеальний чоловік є представником вищих шарів суспільства, його комунікативне оточення переважно складається із світських знайомих обох статей. За результатами проведеного дослідження уживання комунікативних стратегій увічливості у зонах дискурсивного оточення ми робимо висновок, що ідеальна мовна особистість британця ХІХ ст. надає перевагу увічливості віддалення; він також дуже уважно ставиться до інтересів і чеснот слухача, демонструє повагу, що узгоджується із загальною тенденцією британської лінгвокультурної спільноти на переважне уживання в мовленні стратегій негативної увічливості.

Перспективою подальших розвідок вважаємо аналіз мовленнєвої поведінки ідеалізованого чоловіка як його представлено в англійських жіночих романах у діахронії.

Бібліографія

1. Звєрєва О. Г. Комунікативні стратегії сіблінгів в англомовному сімейному дискурсі : автореф. дис ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Ольга Геннадіївна Звєрєва. - Харків, 2014 . - 20 с.

2. Ермакова Ю. В. К вопросу о понятии «дискурс» / Ермакова Ю. В., Тупикова С. Е. // Личность - Язык - Культура : материалы III Всерос. науч.-практ. конф., 25-26 ноября 2009 г. Саратов : ООО Издат. центр «Наука», 2010. - С. 365-373.

3. Карасик В. И. Языковой круг: Личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. - Волгоград: Перемена, 2002. - 476 с.

4. Караулов Ю. Н. Русская языковая личность и задачи ее изучения // Язык и личность / Ю. Н. Караулов. - М.: Наука, 1989. - С. 3-8.

5. Козлова В. В. Реалізація виховного впливу в англомовному парентальному дискурсі: структурно-семантичний та прагматичний аспекти : автореф. дис ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Вікторія Вікторівна Козлова // http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=/auteurs/view/341662/source:default. - Харків, 2012 . - 20 с.

6. Красных В. В. “Свой” среди “чужих”: миф или реальность? / Красных В. В. - М.: ИТДГК “Гнозис”, 2003. - 375 с.

7. Морозова І. І. Мовна особистість жінки у драматургії вікторіанської доби / І.І. Морозова // Наукові записки. Сер. «Філологія». - Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія». - Вип. 11. - 2009. - С. 644-649.

8. Соціально-психологічний словник [Текст] : [навч. посіб. для студ. і викладачів навч. закл.] / Мирослав Чапка, Уршула Контни ; Гурносльоньська вищ. шк. пед. мені Кардинала Августа Хлонда в Мисловіцах. - Мисловіце : [Piktor], 2010. - 518 с.

9. Солощук Л. В. Вербальні і невербальні компоненти комунікації в англомовному дискурсі / Людмила Василівна Солощук. - Харків : Константа, 2006. - 300 с.

10. Шевченко И. С. Дискурс как мыслекоммуникативное образование / И.С. Шевченко, Е. И. Морозова // Вісник ХНУ. - 2003. - № 586. - С. 33-38.

11. Austen J. Pride and Prejudice / J. Austen. - London: Bantam Classics, 1983. - 352 p.

12. Brown P., Levinson S. Politeness: Some Universals in Language Use / P. Brown, S. Levinson. - L., NY, etc.: CUP, 1987. - 345 p.

Размещено на Allbest.ru