Специфіка мовностилістичного аналізу художнього тексту на основі посібника "Deutschimbriefwechsel"

У статті представлено специфіку мовностилістичного аналізу художнього тексту на основі німецького посібника «DEUTSCHIMBRIEFWECHSEL», розкрито нові підходи інтерпретації художньо-прозового тексту.

Ключові слова: стилістичні засоби, реферування, наратив, інтерпретація, семантика, текст, комунікативна компетентність.

Keywords: stylistic devices, abstracting, narrative, interpretation, semantics, text, communicative competence.

У професійній підготовці вчителя-філолога важливе значення має формування умінь мовностилістичного аналізу тексту.

Мета роботи - ознайомитися з основними прийомами й видами аналізу художньо-прозового тексту з урахуванням його специфіки, базових категорій і понять. Завдання роботи - ознайомитися із сучасними підходами інтерпретації художньо- прозового тексту, методикою й системою дослідних прийомів. Також необхідно розглянути художній текст як єдність змісту й форми.

Вивчення функціонування фігур мови є домінуючим підходом у лінгвістичних дослідженнях останніх десятиліть. Лексико-семантичним аналізом німецького тексту займалися В.А. Білошапкова, Н.З. Валгіна, В.М. Глухих, О.А. Земська, М.З. Поспелов та ін.

Значний унесок у вивчення цієї проблеми здійснили Б.О. Абрамов, В.В. Виноградов, Б.М. Головін, О.А. Земська, О.С. Кубрякова, В. В. Лопатін, Н.О. Маслова, П.А. Соболєва, М.Д. Степанова, А.М. Тихонов, В.М. Хохлачева, Н.Ю. Шведова, М.Н. Янценецька.

У сучасній лінгвістиці значну кількість досліджень, присвячених вивченню особливостей семантичної інтерпретації в художньому тексті - наративі, проводила О.В. Падучева, використовуючи матеріал російської мови.

Мовні засоби, здатні реалізувати в мові значення невизначеності особи (невизначені займенники, іменники загальної семантики, двочленні й одночленні пасивні конструкції, конструкції з іменами процесуальними тощо) є комунікативно-залежними елементами зважаючи на свою семантику. Ці одиниці німецької мови також вивчали і в зарубіжній германістиці U. Engel, W. Fleischer, G. Helbig, W. Jung, O. Moskalskaja, W. Motsch, Th. Schippan, W. Schmidt у різних відносинах: семантичному, граматико-структурному, стилістичному, функціональному, діахронічному. На рівні мови їх досліджували переважно в контексті природної розмовної комунікації. Проте дослідження мовних засобів із семантикою невизначеності особи з позицій комунікативної лінгвістики і прагматики в умовах художнього дискурсу (наративному режимі) не було проведено ні у вітчизняній, ні в зарубіжній лінгвістиці.

Отже, актуальність наукового дослідження обумовлено недостатньою вивченістю функціонування та семантичної інтерпретації комунікативно-залежних елементів німецької мови в різних типах художнього тексту.

У посібнику «Deutsch im Briefwechsel» для студентів, що вивчають німецьку мову як спеціальність, розміщено сім сучасних літературних і публіцистичних текстів із німецьких газет та з творів німецьких письменників для лінгвістичного аналізу [1: 3].

Предметом лінгвістичного аналізу тексту слугує мовна організація тексту, а саме: зв'язки й відносини одиниць різних рівнів, що в єдності виражають ту чи ту лінію естетичної концепції твору. Тому матеріалом лінгвістичного аналізу тексту є: 1) архаїзми та історизми; 2) незнайомі чи малознайомі читачеві діалектизми, професіоналізми, арготизми, жаргонізми й терміни; 3) особливості авторського слововживання; 4) ключові слова; 5) тропи; 6) особливості синтаксису; 7) своєрідність композиції тексту; 8) специфіка вживання і зчеплення один з одним нейтральних і стилістично значущих (експресивних) мовних елементів та структур; 9) взаємозв'язок мовного та смислового-рівнів тексту з погляду повноти вираження авторської концепції тощо [3: 8]. Навчання лінгвістичного аналізу тексту не повинно обмежуватися лише формальною стороною останнього, бо його створено не для того, щоб вжити якісь слова чи синтаксичні конструкції, а для вираження думок. Тому пояснення структурних особливостей тексту необхідно співвідносити із змістовними поняттями й категоріями, такими, як тема, ідея, авторський задум, художньо-образна система.

Відповідно до цього основною метою лінгвістичного аналізу тексту є розгляд його як організованої системи мовних засобів, що відбиває певний ідейно-тематичний образний та естетичний зміст тексту в загальних й особливих рисах. При цьому сукупність мовних засобів автора має розглядатися не як механічне зчленування в тексті лінгвістичних форм і прийомів, а як «стиль», тобто «мовна реальність», функціонування мовних форм для вираження смислового змісту [2: 315].

Зважаючи на вищевикладене, навчання аналізу тексту в нашому посібнику доцільно проводити за такою схемою: 1) коротка характеристика автора тексту чи уривка з твору; 2) тема тексту; 3) виділення основних частин (абзаців) тексту; 4) коротка передача змісту тексту (Zusammenfassung); 5) виділення основної думки (Grundgedanke) тексту; 6) мовне оформлення (Gestaltung) тексту: перспектива оповіді, яка включає розвиток дії в часовому, просторовому, особистісному та смисловому відношеннях; композиція (структура тексту, включає заголовок, вступ, основну частину і заключну частину); колорит тексту (епоха, країна, народ, суспільство, час, соціальні умови і групи людей, реалії); стилістичні засоби тексту (відокремлення, повторення (анафора, епіфора), перерахування, антитеза, метафора, метонімія, порівняння, іронія, сарказм); ставлення автора до зображуваного [5: 6].

У додатку наведено приклади фігур промови з художніх творів німецьких письменників. художній прозовий текст інтерпретація

Перифраз - стилістичний прийом, що описово виражає одне поняття за допомогою декількох. Перифраз підсилює образотворчість мови: «Trinkt mir und zu schenkt mir ein, Echte Blum und Perl» [14: 44].

Метафора - засіб вторинної номінації, що вживається в переносному значенні, в основі якого лежить неназване порівняння предмета з будь-яким іншим на підставі їх загальної ознаки [6: 203]. Метафора поліфункціональна: вона несе в собі креативно-пізнавальні можливості й функціонує як засіб мовного осмислення та презентації нової інформації, а отже, як засіб комунікації, у процесі якого відбувається пізнання людиною навколишнього і внутрішнього духовного світу. Результатом цього процесу є естетизація будь-якого боку людської діяльності: «So bin ich Sohn des Gluckes...» [12: 165].

Алегорія є різновидом метафори, під якою розуміємо стилістичний прийом двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, із характерними ознаками приховуваного: «Der Fruhling - der Jungling, der Tod - der Sensenmann» [15: 85]. В алегорії слова мають своє «первинне значення, і лише явище, ними означуване, так само означає те, до чого в результаті спрямовано думку мовця» [8: 61].

Персоніфікація також є різновидом метафори. Суть її полягає у вираженні «перенесення рис і характеристик живої істоти, насамперед людини на вираз, що позначає неживий предмет, якість, властивість, дію чи абстрактне поняття» [13: 261]. Персоніфікація як засіб образності часто трапляється в художній, фольклорній, поетичній мові: «Die Sonne tritt freundlich aus dem Gewolk hervor...» [16: 845].

Синестезія - це поєднання в одному слові чи словосполученні позначень двох різних відчуттів, з яких одне найменування набуває переносного значення: «... du wirst seine sufie Stimme horen...» [10: 432].

Усі ці прийоми об'єднують ознаку: «предмет, що позначається прямим значенням слова, має будь-яку непряму схожість із предметом переносного значення» [8: 52].

Метонімія як прийом вторинної номінації ґрунтується на реальному зв'язку об'єкта номінації з тим об'єктом, назва якого переноситься на об'єкт номінації. Стилістична метонімія характеризується подібним зв'язком між двома об'єктами, образним перенесенням. Метонімічне перенесення встановлює зв'язок між назвами матеріалу і предмета, предмета і вмісту, автора і твору, особи і його заняття, слова й абстрактного поняттям: «Dann setzte er sich und wieder leerte schnell das ihm eingeschenkte Glas» [17: 15].

Виділяють велику за обсягом метонімічну підгрупу «синекдоха», що встановлює зв'язок перенесення між частиною й цілим (pars pro toto) або цілим і частиною (pro toto pars): «Wenn dich mein Augersieht...» [11: 135]. Але відмінність між синекдохою й метонімією умовна, тому точну межу між ними встановити практично неможливо. Метонімічні стилістичні прийоми містять великий зображувально-виразний потенціал, надають найменуванням наочність чим підсилюють конотативний бік позначення, яке може нести різноманітні тонально-виразні якості: хитрість, іронічність, недбалість. Прийоми групи «метонімія» відрізняються тим, що між прямим і переносним значенням тропа є яка-небудь залежність, тобто «предмети або явища, що позначаються прямим і переносним значеннями, перебувають у причинному чи іншому об'єктивному зв'язку» [8: 64].

Роботу з навчання лінгвістичного аналізу тексту починаємо з ознайомлення студентів із коментарями до тексту, у яких пояснюються слова, терміни, поняття німецькою мовою. Це ознайомлення проводимо під керівництвом викладача, бо деякі поняття й реалії вимагають більш широкого й детального пояснення, чому їх подано в посібнику і в словниках. Далі йде робота з навчання студентів прийомам адекватного розуміння та інтерпретації смислу тексту. Сюди входить розвиток умінь членувати текст, знаходити смислові зв'язки кожного виділеного фрагменту, формулювати їх зміст, розрізняти головне і другорядне, узагальнювати, визначати комунікаційні наміри автора.

Важливо розвивати у студентів вміння словесного вираження результатів читання [4: 173]. Із цією метою в посібнику використовують різні види репродуктивних і продуктивних вправ: 1) аргументовані відповіді на запитання різних типів; 2) виділення основних частин тексту; 3) реферування (Zusammenfassung) тексту; 4) переказ тексту (усно чи письмово) через призму бачення різних персонажів тексту; 5) виділення основної думки тексту.

Завдання для смислової інтерпретації текстів посібники дають можливість студентам отримати первинні уявлення про деякі стилістичні особливості текстів, задовго до вивчення курсу стилістики, у результаті спостережень, накопичення й узагальнення фактів. Ці спостереження використовуються в подальшому для розкриття образного змісту читаного.

У додатку до посібника подано уривки з творів німецьких письменників: Е. М. Ремарка, Р. Гессе, Р. Фонтані, К. Кестлінгера - для самостійної роботи студентів. Студент, спираючись на зразки завдань, даних для лінгвістичного аналізу тексту, повинен у процесі читання звертати увагу на відмінність засобів і форм узагальненого й конкретного, короткого й розлогого опису (стильових рис тексту), на аналіз окремих речень, фраз, абзаців тексту, містять узагальнений опис. Завдання для самостійного читання повинні включати такі завдання, творче виконання яких допомагає майбутньому вчителю професійно осмислити шлях становлення власного читацького досвіду [9: 324].

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Горшков А.И. Язык предпушкинской прозы. / А. В. Горшков. - М., 1982. - 240 с.

2. Горшков А.И. Русская словесность: От слова к словесности. / А. И. Горшков. - М., 1996. - 492 с.

3. Домашнев А.И., Вазбуцкая К.Г., Зыкова Н. Н. Методика преподавания немецкого языка в педагогическом вузе: Из опыта работы Текст / А. И. Домашнев, К.Р. Вазбуцкая, Н. Н. Зыкова. - М.: Просвещение, 1983. - 224 с.

4. Дридзе Т. М. Проблемы чтения в свете информативно-целевого похода к анализу текста // Проблемы социологии и психологии чтения. / Т. М. Дридзе. / Гос. б-ка им. В.И.Ленина. - М., 1975. - 184 с.

5. Іваненко С. М. Карпусь А.К. Лінгвостилістична інтерпретація тексту (для факультетів іноземних мов університетів і педагогічних вищих закладів освіти). / С. М. Іваненко., А.К.Карпусь - К.: КДЛУ, 1998. - 176 с.

6. Львов М. Р. Риторика. Культура речи: Учебное пособие для студентов. 2-е изд. / М. Р. Львов. - М.: Издательский центр «Академия», 2004. - 272 с.

7. Реутов М. І. Німецька мова в листуванні. / М. І. Реутов. - Горлівка, 2012. - 164 с.

8. Томашевский Б. В. Теория литературы. Поэтика. / Б. В. Томашевский. - М.: Аспект Пресс, 1999. - 334 с.

9. Шанский Н. M. Лингвистический анализ художественного текста. / Н. М. Шанский. - Л.: Просвещение. Ленинградское отделение, 1990. - 256 с.

10. Breitkopf und Hartel Allgemeine musikalische Zeitung. / Breitkopf und Hartel. - Leipzig, 1809. - 843 s.

11. Brentano C. Gedichte - Nun, gute Nacht! mein Leben. / C. Brentano - Washington: CreateSpace Independent Publishing Platform, 2013. - 496 s.

12. Heinrich von Ofterdingen Novalis. / Heinrich von Ofterdingen - Stuttgart: Philipp Reclam Jun Verlag GmbH , 2007. -

255 s.

13. Sowinski B. Deutsche Stilistik. Beobachtungen zur Sprachverwendung und Sprachgestaltung im Deutschen. / В. Sowinski. - Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag Gmbh, 1972. - 345 s.

14. Freiherr von Eichendorff J. Der Glucksritter. / J. Freiherr von Eichendorff - Berlin, 1888. - 84 s.

15. Friedel L. Et in Arcadia Ego: Ein Totentanz. / L. Friedel - Munchen: Hirmer, 2011. - 192 s.

16. Hoffmann E. T. A. Hoffmann's samtliche Werke : in einem Bande. / E. T. A. Hoffmann - Paris : Baudry's, 1841. - 1157 s.

17. Hoffmann E. T. A. Ritter Gluck. / E. T. A. Hoffmann - Munchen: GRIN Verlag, 2013. - 40 s.

Размещено на Allbest.ru