Неопосередкований перекладацький проект у сучасному літературному процесі

Кіровоград

Анотація

переклад лінгвістичний літературний бродовий

Богдан Стасюк кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри перекладу, прикладної і загальної лінгвістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Наукові інтереси: лінгвістичні моделі перекладу, проблеми перекладацької еквівалентності та адекватності, історія художнього перекладу в Україні.

Стаття присвячена індивідуальним перекладацьким проектам як новітньому явищу в сучасному українському літературному процесі. На прикладі роботи перекладача В'ячеслава Бродового визначені їх сутнісні характеристики, позитивні і негативні сторони.

Ключові слова: літературний процес, індивідуальний перекладацький проект, онімні моделі.

Annotation

The paper has been devoted to the issue of individual translator's projects as a new phenomenon in current Ukrainian literature. The work of the translator Viacheslav Brodovoi has been taken as an example to define essential features of individual translator's projects, their positive and negative sides.

Keywords: literature process, individual translator's projects, onymic models.

Розвиток інформаційного суспільства, криза україномовного паперового книговидання, строгі норми законодавства про авторське та суміжні права стали тими чинниками, які поступово переформатовують перекладацьку справу в Україні і призводять до появи тих чи інших явищ, саме існування яких дозволяє інакше поглянути на «творчу робітню» (за висловом Віктора Крупнова) перекладача художньої, науково-популярної, публіцистичної літератури, аудіовізуальної продукції тощо. Поміж таких новітніх фактів власне літературного процесу, наприклад, можна відмітити видання і просування перекладу коштом краудфандинґу (ДіБіСі П'єр, «Світло згасло в країні див», 2012), колективні переклади, координовані через соціальні мережі та спеціалізовані форуми (напр., Стівен Гокінг. «Коротка історія часу. Від Великого вибуху до чорних дір», 2015), інтерактивні електронні книжки, що реалізують принципи гіпертекстової організації матеріалу (напр., Джошуа Слокам. «Навколосвітня подорож вітрильником наодинці», 2011) тощо. Безперечно, найбільш поширеним результатом впливу інформаційного середовища на перекладацькі та «видавничі» практики стала поява значної кількості аматорських перекладів, виконуваних непрофесіоналами та позбавлених редакторської і коректорської підтримки. Проте навіть серед останніх інколи трапляються справді непересічні проекти, які здатні справити значний вплив на розвиток перекладацької думки та й просто пожвавити літературний процес та засвоєння творів красного письменства світового рівня в Україні.

Також мусимо констатувати, що в українському літературному процесі, на жаль, відсутня увага до видання яскравих із погляду перекладацьких рішень творів у тому вигляді, який пропонував власне перекладач, не видозмінених концептуальним редакторським втручанням. Єдиним прецедентом, відомим нам, досі залишається видання оригінальної непідцензурної версії «Декамерону» Джованні Боккаччо у перекладі Миколи Лукаша.

У нашому випадку ми ведемо мову про одноосібну ініціативу В'ячеслава Бродового із перекладу творів фентезійного циклу «Пісні льоду та вогню» (A Song of Ice and Fire) американського письменника-фантаста Джорджа Р. Р. Мартіна (Martin, н. 1948 р.), яку він сам вважає «незалежним, експериментальним перекладацьким проектом з елементами літературної адаптації» [2]. Справа в тім, що головною особливістю перекладу В. Бродового є передача квазіреалій та онімів вторинного всесвіту письменника: ряду імен, назв, термінів державності та побуту із застосуванням українських та східноєвропейських старожитностей з метою творчо відтворити живу авторську атмосферу вигаданого середньовічного світу [Ibid.]. Справа в тім, що такий крок вважається дещо суперечливим та неоднозначним на фоні певних традицій, що встановилися і українській практиці книговидання жанрової літератури подібного спрямування, і часто викликає негативну реакцію спеціалістів у відповідній галузі (про що авторові статті, наприклад, в особистому листуванні неодноразово говорив український письменник, літературний критик і редактор Володимир Пузій, відомий під творчим псевдонімом Володимир Арєнєв).

Так, офіційні українські переклади Джорджа Р. Р. Мартіна, виконані відомим київським літератором Наталею Тисовською для київського видавництва «Країна мрій» відрізняються значно меншою «сміливістю» в прийнятті рішень, а також, наскільки ми можемо припускати, необхідністю орієнтуватися на вже відомі російські переклади, опубліковані значно раніше від українських, та існуючий метатекст популярний американський телесеріал «Гра престолів» (Game of Thrones, 2011 -) від каналу «Ейч-бі-оу».

Індивідуальний авторський проект не поміченого раніше в царині красного письменства В. Бродового із перекладу художнього твору, який поширюється його інтерпретатором у мережевих бібліотеках на безоплатній основі, цікавий, зокрема, тим, що реципієнт має змогу познайомитися зі складним із погляду перекладу та інтерпретації твором, на концепцію перекладу якого ніяким чином не впливає: а) можлива редакційна політика нейтралізації радикальних рішень перекладача, які могли би зменшити кількість потенційних читачів, б) гіпотетичні обмеження маркетологічного характеру, пов'язані із необхідністю орієнтуватися на впізнавані реципієнтом маркери: назви окремих романів, імена персонажів тощо .

Однією з головних особливостей перекладацької концепції (підходу) В. Бродового є значна увага до роботи із стилістично маркованою лексикою. Активно використовуючи лексикографічні здобутки початку ХХ ст., такі як, напр., «Словарь української мови» (1907 1909), впорядкований Б. Грінченком, або ж «Російсько-українського словника» в 4-х тт. (1924 1933), виданий за ред. акад. А. Кримського та акад. С. Єфремова, актуалізуючи рідковживану питому українську лексику, яку часто оминають у друкованих виданнях через побоювання у її несприйнятті масовим читачем. Так, уже самі назви окремих романів циклу Дж. Р. Р. Мартіна у перекладі В. Бродового різко дисонують із загальноприйнятими (і використаними офіційними українськими видавцями) версіями, напр., «A Clash of Kings» «Битва королів» (Н. Тисовська) «Чвара королів» (В. Бродовий) (пор. рос. переклад Н. Віленської «Битва королей»). Аналогічно марковані більшість назв творів із відповідного циклу в інтерпретації В. Бродового: «A Storm of Swords» «Борва мечів», «A Feast for Crows» «Учта для гайвороння», «The Hedge Knight» «Заплотний лицар», «The Sworn Sword» «Служивий мечник». Архаїчна лексика застосовується В. Бродовим попри те, що вихідний текст позбавлений відповідно маркованої лексики: «A hundred oarsmen and sailors went down with Lord Steffon Baratheon and his lady wife...» [5: 6] «На дно пішло з сотню веслярів та жеглярів разом з паном князем Стефоном Баратеоном та його пані дружиною...» [2]; « “The wretch is mad, and in pain, and no use to anyone, least of all himself, ” declared old Ser Harbert» [5: 7] «Цей покруч здурів, його мучить біль, і хісна з нього нема нікому, а надто йому самому, заявив старий панГарберт...» [2]; « “Look at that upjumped oaf,” Joff hooted, loud enough» [5: 39] «Подивіться лишень! Пнеться бидло у випанки! загукав Джоф досить гучно...» [2]; «...bridges quarried from the same grey-black stone, wet by the same salt waves, festooned with the same spreading patches of dark green lichen...» [5: 149] «.мости були викладені з того самого чорно-сірого каменю, мокрі від тих самих солоних хвиль, поросли тією самою тьмяно-зеленою мшеддю...» [2]; «Ever seen an ice storm, my lord?» [6: 3] «Бачили колись крижану хуртовину, га, мосьпане?» [2]. Як видно із цих довільно обраних прикладів, архаїчна, діалектна, рідковживана та інша стилістично маркована лексика вживається В. Бродовим на довільній основі, відповідно до власного естетичного смаку і уявлення того, чим має бути в сучасному українському літературному процесі переклад непересічного твору, що належить жанрово-стильовій течії епічного фентезі.

Значно стрункішою нам здається системна стратегія перекладача у відтворенні понятьквазіреалій, переважна більшість яких в українському тексті виражається через етнографічні та суспільно-політичні реалії східноєвропейського регіону та історико-культурного ландшафту Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. Безперечно, саме цей крок перекладачаінтерпретатора спричинив до полярного поділу думок читачів і фахівців-літераторів щодо вартості індивідуального проекту В. Бродового та ролі, яку він так чи інакше посів у жанровій українській перекладній літературі. Порівняйте:

Табл. 1 Вибрані фентезійні квазіреалії Дж. Р. Р. Мартіна і їх український переклад