Особливості навчання професійно орієнтованого діалогічного мовлення студентів вищих технічних навчальних закладів

Діалог-розпитування може бути одностороннім або двостороннім. У першому випадку ініціатива запитувати інформацію належить лише одному партнеру, у другому - кожному з них. Двосторонній діалог - розпитування розвиває ініціативність обох партнерів, характерну для природного спілкування. Одне з важливих умінь, яким студенти повинні оволодіти, є уміння вести діалог-домовленість. Діалог-домовленість використовується при вирішенні співрозмовниками питання про плани та наміри він є найбільш посильним для студентів. Після оволодіння діалогом - домовленістю здійснюється навчання змішаного типу діалогу: розпитування-домовленості. Наступним за складністю є діалог-обмін враженнями і думками, метою якого є виклад свого бачення якогось предмета, події, явища, коли співрозмовники висловлюють свою думку, наводять аргументи для доказу, погоджуються з поглядом партнера або спростовують її. При цьому ініціатива ведення бесіди є двосторонньою. Найскладнішим для оволодіння є діалог-обговорення і дискусія, коли співрозмовники прагнуть виробити якесь рішення, дійти певних висновків, переконати один одного в чомусь. Кожен функціональний тип діалогу характеризується певним набором діалогічної єдності [4].

Одним із шляхів розвитку і навчання професійного діалогічного мовлення є текст [2, с. 14].

Навчальний текст допомагає створити реальну ситуацію навчально-професійного спілкування та допомагає у формуванні навичок та вмінь конструювання висловлювань студентів; здійснення трансформації мовлення на різних мовних та мовленнєвих рівнях; у формулюванні різноманітними способами головної та другорядної інформації; складанні різних типів планів та застосування їх для реалізації відповідних комунікативних дій; складанні конспекту та здійсненні декомпресії та компресії інформації у процесі її усного відтворення. Таким є неповний перелік навичок та вмінь, які виробляються при роботі з текстом і які необхідні для подальшого навчання професійно орієнтованого мовлення студентів технічних спеціальностей.

Отже, навчання професійно спрямованого говоріння, зокрема діалогічного, має свої особливості: вправи повинні відповідати таким стабільним вимогам, як заданість ситуації, професійна спрямованість завдань, природність ситуації спілкування, вмотивованість мовленнєвої дії студента, наявність вказівок на дію з матеріалом, новизна та практична значущість.

У системі навчання професійного діалогічного мовлення студентів технічних спеціальностей також доречно моделювати ситуації, які розвивають мовленнєві вміння, що відповідають потребам майбутніх інженерів і є також важливими для набуття навичок грамотно складати повідомлення на професійно орієнтовану тему, використовуючи екстралінгвістичні засоби інформації (таблиці, відео презентації, проектна робота).

Окремо, на нашу думку, необхідно зупинитися на такому понятті, як навчально-професійна сфера, яка є домінантною у вивченні іноземної мови у технічному навчальному закладі. Однак для спілкування майбутніх інженерів, розвитку навичок говоріння, зокрема в діалогічному мовленні, важливими є також соціально-культурна та суспільно-політична сфери. За визначенням В.Л. Скалкіна, сферою спілкування можна вважати сукупність однорідних ситуацій спілкування. Характерними для цих ситуацій, на думку вченого, є умови спілкування, взаємини між мовцями та однотипність мотивів мовлення [7, с. 61].

Під час формування вмінь професійного діалогічного мовлення у студентів завданням викладача є вироблення потреби та якості говоріння. Під якістю говоріння розуміють ступінь ініціативності співрозмовника в плані незалежності від опори, адекватності реагування на поставлене комунікативне завдання, самостійності реалізації запропонованих програм висловлювання та правильності вибору способу реалізації професійного мовлення. Якість говоріння виховується поступово через застосування опор та за рахунок поступової відмови від них, через системне, дозоване навчання способів реалізації професійного мовлення - запит, повідомлення, опис, аргументація, висновок .

На нашу думку, для успішного ведення професійно орієнтованого діалогу потрібно формувати у студентів технічних спеціальностей вміння:

- реагувати на основні ідеї та розпізнавати суттєво важливу інформацію під час детальних обговорень, дискусій, офіційних перемовин, лекцій, бесід, що пов'язані з навчанням та професією інженера;

- чітко аргументувати погляди під час дискусій щодо актуальних тем академічного та професійного життя;

- адекватно реагувати на позицію, погляди співрозмовника;

- пристосовуватися до змін, які зазвичай трапляються під час бесіди і стосуються її напряму, стилю та основних наголосів;

- обговорювати зміст автентичних аудіо та відеоматеріалів, газетних статей на академічні та професійні теми.

У змісті навчання іноземної мови, зокрема англійської, студентів технічних спеціальностей ми виділяємо компоненти професійно орієнтованого спілкування, які забезпечують належний рівень засвоєння усного мовлення професійного спрямування: лінгвістичний, професійний та психологічний [3, с. 112]. Лінгвістичний компонент передбачає оволодіння студентами мовою тієї галузі, в якій вони працюватимуть у майбутньому через мовні знання та правила оперування лексичними та граматичними структурами. Цей аспект полягає у формуванні навичок і вмінь користуватися фаховою термінологією, фразеологією та граматичними елементами. Професійний аспект відображає наявність у студентів знань про принципи роботи тих приладів, з якими вони стикнуться під час професійної діяльності, знання термінологічних одиниць фахового спрямування. Психологічний компонент у професійно-орієнтованому спілкуванні майбутніх технічних спеціалістів пояснюється необхідністю формування навичок і вмінь адекватно оцінювати співрозмовників, передбачати їх реакції на висловлювання під час спілкування, розуміти тактику їхньої поведінки. Професійно орієнтоване спілкування, на нашу думку, є найважливішим невід'ємним елементом змісту навчання студентів професійно спрямованого мовлення, зокрема діалогічного.

Таким чином, специфіка навчання професійного діалогічного мовлення полягає передусім у тісному взаємозв'язку понять “професійна спрямованість” та “діалогічне мовлення”. Навчальна діяльність на базі професійно орієнтованого тексту - основа формування навичок та вмінь побудови висловлювань, оскільки робота з навчальним текстом за спеціальністю допомагає створити реальну ситуацію навчально-професійного спілкування, зокрема в діалогічному мовленні. Засвоєння майбутніми інженерами фахової термінології як невід'ємного складника функціональної компетенції є запорукою успішного навчання професійно орієнтованого спілкування та набуття навичок говоріння у професійному діалогічному мовленні студентів технічних спеціальностей. Основним напрямом подальших розробок у зазначеному аспекті вважаємо створення методичних моделей навчання конкретних стратегій професійного діалогічного мовлення відповідно до комунікативних потреб студентів вищих технічних навчальних закладів.