Відтворення мовностилістичних особливостей "Енеїди" І. Котляревського в англомовних перекладах

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Відтворення мовностилістичних особливостей «Енеїди» І. Котляревського в англомовних перекладах

Четова Н.Й., Кохановська І.М.

Анотація

Ключові слова: переклад, зіставний аналіз, адекватність, еквівалентність.

Ключевые слова: перевод, сопоставительный анализ, адекватность, эквивалентность.

Key words: translation, comparative analysis, adequacy, equivalence.

Переклад творів художньої літератури - це один з важливих засобів збагачення скарбниці національних літератур. “Енеїду" І. Котляревського розглядають як прецедентний текст, який є одним з явищ української культури, надбанням нації, елементом національної пам'яті, твором, "що відкрив нову епоху в українському письменстві, поклав початок новій українській літературі" [3].

Актуальність наукової розвідки зумовлена інтересом перекладознавців до історії входження перекладів українських авторів до контексту світової літературної полісистеми; до особливостей художнього, зокрема поетичного перекладу, а також до компаративних досліджень у перекладознавстві та лінгвістиці.

Метою статті є спроба зіставного перекладознавчого аналізу поетичного тексту застосуванням комбінації інтерпретаційно-культурологічного та лінгвостилістичного методів дослідження.

Об'єктом наукового розгляду є фрагменти перекладів поетичного тексту англійською мовою.

Предметом дослідження є адекватність, еквівалентність, еквілінеарність, еквіметричність й еквіритмічність перекладів оригіналові.

Матеріалом вивчення слугують фрагменти оригінального тексту поеми “Енеїда" І. Котляревського та їх три маловідомі англомовні переклади, виконані В. Семениною, Б. Мельником, К. Андрусишиним і В. Кіркконнеллом, які до цього часу з різних причин залишалися в тіні чи не ставали об'єктом належної уваги.

Досліджуючи історію перекладів “Енеїди" І. Котляревського як складової частини історії художнього перекладу, знаходимо лише декілька спроб зробити переклад цього могутнього прологу до українського письменства наступних віків. Так, у 1933 році на шпальтах тижневика “Ukrainian Weekly" український громадський діяч у США, журналіст і перекладач В. Семенина представив короткий життєпис та творчий доробок “батька української літератури, на якого рівнявся навіть сам Шевченко" [12, с. 3] - І. Котляревського. Вільно володіючи українською та англійською мовами, В. Семенина переклав англійською твори багатьох українських письменників, серед яких твори Т. Шевченка, Л. Глібова, В. Стефаника, І. Франка та ін. Зважаючи на те, що тоді “Енеїда" була однією з найпопулярніших книг української літератури, В. Семенина не міг не донести англомовному світу “портрет політичної, соціальної та культурної України на перехресті 18 та 19 століть; [...] портрет, сповнений дій, темпераменту, гумору та справжньої козацької щирості та вдачі; мальовничий портрет, на якому відображені характер українського народу, його фольклор, звичаї та традиції” [ibid.].

У 1963 році свій внесок у перекладацький доробок англомовної україніки зробили професор університету Саскачеван К. Андрусишин та доктор філософії університету Акадії В. Кіркконнелл, надрукувавши антологію “Українські поети (1189-1962)”, яка містила коротку біографію “засновника сучасної української літератури” та переклади уривків “його найвеличнішого твору - “Енеїди”” [11, с. 36-47]. Згодом, у 1981 році, відомий канадський перекладач, діяч української прогресивної еміграції, невтомний популяризатор творів української літератури в англомовному світі Джон Вір (Іван Вів'юрський) під час інтерв'ю у редакції журналу “Всесвіт” зізнався: “Оце тепер радять продовжити перекладання “Енеїди” Котляревського. Колись я зробив чималий шмат, а потім відклав. І не тільки через хворобу. Не зміг подолати таку дуже серйозну перешкоду, як реалії, бо в англійській мові немає тотожних понять” [1, с. 191].

Були, щоправда, ще спроби перекласти цю прекрасну й безсмертну перлину української літератури, але вже на інші мови, у різних жанрових формах, однак комплексного вивчення відтворення особливостей “Енеїди” у англомовних перекладах, їх усебічного впливу на всесвітню літературу та культуру загалом донині не існувало. З тих пір питанням перекладу цього шедевру української літератури світового масштабу, якому притаманна позачасова універсальність, на англійську мову так більше ніхто й не цікавився, аж поки наприкінці 2004 року в Торонто не вийшов друком перший повний англомовний переклад “Енеїди”, зроблений нашим співвітчизником, літератором та перекладознавцем Б. Мельком [4].

Ранні переклади “Енеїди”, зроблені В. Семениною, К. Андрусишиним і В. Кіркконнеллом, на відміну від перекладу Б. Мельника, який охоплює всі 7300 рядків, є незначні за обсягом: В. Семенина спромігся лише на 20 рядків, а К. Андрусишин і В. Кіркконнелл подолали 400 рядків. Перекладові, виконаному Джоном Віром, так і не судилося позмагатися із рештою англомовних перекладів “Енеїди”, оскільки він так і не був опублікований, через що ми не маємо змоги порівняти його з іншими варіантами.

Порівнюючи перші строки оригіналу і трьох варіантів перекладів - В. Семенини, К. Андрусишина і В. Кіркконнелла та Б. Мельника, одразу зрозуміло, що перший і другий варіанти перекладу зроблені практично дослівно і “відшліфовані” для відповідності строф і рядків, а також метричності та ритмічності вірша, що не можна сказати про третій варіант. Справа в тому, що у процесі перекладу В. Семенина, К. Андрусишин і В. Кіркконнелл, певно, не звернули увагу на “Словарь малороссийских слов, содержащихся в “Энеиде”, с русским переводом” [7], бо деякі вирази оригіналу були перекладені неадекватно.

Порівняймо оригінал та переклади:

Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятіший од всіх бурлак.

Но греки, як спаливши Трою,

Зробили з неї скирту гною,

Він, взявши торбу, тягу дав;

Забравши деяких троянців,

Осмалених, як гиря, ланців,

П'ятами з Трої накивав.

Він, швидко поробивши човни,

На синє море поспускав,

Троянців насаджавши повні,

І куди очі почухрав.

Но зла Юнона, суча дочка,

Розкудкудакалась, як квочка,

Енея не любила - страх;

Давно вона уже хотіла,

Щоб його душка полетіла

К чортам і щоб і дух не пах.

"Енеїда" І. Котляревського

Aeneas was a lively fellow

And quite a Cossack for a lad,

For mischief he was more than mellow

While courage above all he had.

But when the Greeks felt very bitter

And made of Troy a heap of litter

He took a bag, and with a lust

- With some good Troyans whom he gathered

Whose hides were tough and necks well lethered

- He showed old Troy a cloud of dust.

He quickly built some boats of timber,

Then launched them in the quiet sea

And filling them with muscle limber

He hit the foam where eyes could see.

But cackling Juno, dog-gone-daughter,

Kept cackling like a hen for water;

- That's how Aeneas lacked her grace

- A long long time she had been praying:

She wished his soul would stop delaying

The trip to that unearthly place.

пер. W. Semenyna (1933)

Знаходимо певні невідповідності при передачі денотативного та сигніфікативного значень виразу `Зробили з неї скирту гною': в оригіналі вжите слово гній, яке у першому варіанті перекладу представлене як litter, котре в Оксфордському тлумачному словнику експлікується як `small pieces of rubbish / garbage such as paper, cans and bottles, that people have left lying in a public place; a number of things that are lying in an untidy way; a dry substance that is put in a shallow open box for pets, especially cats, to use as a toilet when they are indoors; the substance, especially straw, that is used for farm animals to sleep on' [8, с. 751], а на українську мову перекладається як безладдя, сміття [6, с. 826]. У другому варіанті перекладу гній подається як rubble - `broken stones or bricks from a building or wall that has been destroyed or damaged [8, с. 1118], що на українську мову перекладається як каміння (галька) [6, с. 1195]. У третьому варіанті слову гній відповідає англійський еквівалент dung, який в тому ж словнику розтлумачено як `solid waste from animals, especially from such large ones as cows' [8, c. 392], що не викликає сумніву щодо точності та влучності передачі значення слова гній [6, с. 421].

Цікавим є й наступне співставлення: вислів `забравши деяких троянців' К. Андрусишин і В. Кіркконнелл переклали як `together with some reckless puffins', де використання слова puffins взагалі не зрозуміле, адже його англійське значення (puffin - a black and white seabird with a large, brightly coloured beak, common in the North Atlantic [8, c. 1024]) не має ніякого стосунку до троянців. У перекладах В. Семенини та Б. Мельника використано Trojan, яке повністю передає денотативне значення оригіналу.

Аналіз перекладу наступного рядка - `осмалених, як гиря, ланців - свідчить, що далеко не кожен перекладач може упоратися з передачею історизмів та архаїзмів. Наприклад, слово ланці К. Андрусишин і В. Кіркконнелл передали як ragamuffin(s), яке у тлумачному словнику роз'яснюється як `a person, especially a child, in dirty torn clothes' [8, c. 1043]. Однак, у “Словаре малороссийских слов, содержащихся в “Энеиде”, с русским переводом”, який містить тлумачення 972 лексичних одиниць, слово ланець означає `гультяй, розбишака'. Це лайливе слово походить від `ланд міліція' (нім. Dte Lаndmilitiа - ланець, ланець) - сформовані за указом Петра І від 2 лютого 1713 р. війська з розміщених на території України полків регулярної російської армії і спеціально навербованих солдатів для несення охоронної та сторожової служби [4, c. 13].

У той час як Б. Мельник підібрав до цього слова вдаліший відповідник - scamps, тобто розбишаки (`a child who enjoys playing tricks and causing trouble' [8, с. 1138]), що влучно передає козацьку вдачу тих відчайдушних гуляк, `пройдисвітів' і `голодранців', які згодом обернуться на справжніх героїв, хоча специфічні семи локальності та темпоральності вихідного слова все рівно губляться. У перекладі В. Семенини взагалі не знаходимо цього слова, що свідчить про те, що перекладач не зміг зрозуміти суті, значення та походження слова і тому вирішив оминути його.

Особливої уваги варте відтворення національно-культурних і побутово-етнографічних реалій “Енеїди” у перекладі, яке передбачає передачу як лексико-семантичних та структурно-конотативних аспектів реалій, так і певного національного та історичного колориту цих вербалізованих фактів культури, традицій, звичаїв, побуту і т.д. Так, наприклад, з-поміж двох варіантів трансляції слова козак - cossack (В. Семенина; К. Андрусишин і В. Кіркконнелл) та kozak (Б. Мельник) - жоден з перекладів не містить внутрітекстового тлумачення специфіки цього поняття. Однак у перекладі Б. Мельника після поеми міститься короткий англомовний словник реалій з їх тлумаченням, де перекладач дає розгорнуту характеристику поняттю kozak - `in Turkish language means a “free man”. Between the 15^th and the 18^th centuries, the kozaks were an organized military power, they defended Ukraine's freedom. Kozak is synonym of a noble, courageous and fearless man' [10, c. 277].

У ході перекладу фразеологізмів, які містяться в “Енеїди”, подолання труднощів, пов'язаних з відтворенням змісту, лексичного наповнення, стилістики, синтаксичної будови та емоційно-експресивного забарвлення, потребує значних зусиль, ґрунтовних знань та майстерності. Розглянемо відтворення фразеологічного вислову `п'ятами з Трої накивав', який в аналізованих перекладах має наступні рішення: `He showed old Troy a cloud of dust (В. Семенина), `And to old Troy he showed his heels' (К. Андрусишин і В. Кіркконнелл) та `They all took to their heels in haste' (Б. Мельник). З-поміж наведених фразеологізмів оптимальними перекладами видаються to show/take one's heels, оскільки зміст обох фразеологізмів (оригіналу і перекладу) видається тотожним, але їх форма схожа частково. Дещо змінено й оригінальний англійський фразеологізм to show a clean (fair/light) pair of heels [5, с. 75, 854]. Поряд з цим вислів to show (leave) a cloud of dust є фразеологічним аналогом - міжмовним фразеологічним відповідником, який є однаковим за змістом, стилістичною характеристикою, але різниться з оригіналом лексичним наповненням і граматичною структурою. Дане порівняння ілюструє шляхи вирішення проблеми відтворення фразеологізмів при перекладі, за яких найвищою майстерністю відзначається той перекладач, який зумів віднайти повний фразеологічний еквівалент, що має однаковий денотативний зміст, сигніфікативне значення, однакову стилістичну характеристику, є схожим за лексичним наповненням і граматичною побудовою, або частковий фразеологічний еквівалент, коли зміст обох фразеологізмів є тотожним, але форма схожа частково.

Слід зауважити, що з-поміж розглянутих варіантів перекладу “Енеїди” фразеологізми надзвичайно майстерно відтворені Б. Мельником, оскільки він вдало і найповніше підібрав пояснення суті виразів або відшукав еквіваленти й аналоги, які відповідають змісту, формі й ідеально вписуються в іронічний тон поеми: `здававсь гірчіший їй від перцю' - `to her he was like pepper, full of gall' [10, c. 17], `як з оселедцем сірий кіт' - `like two grey cats with fish' [10, c. 31], `нагріла в пазусі гадюку - `I've kept a viper at my breast [10, c. 35], `дочка була зальотна птиця' - `the daughter was a flirting bird' [10, c. 123], `здавалось по коліна море' - `the greatest woe to have no fight, no one to blow [10, c. 201] та ін.

На просодичному рівні аналізовані переклади ілюструють повну відповідність “правилу трьох екві” - еквілінеарності, еквіметричності та еквіритмічності, тобто є еквівалентним оригіналу за віршовим розміром, за кількістю рядків та типом римування, оскільки В. Семенина, К. Андрусишин і В. Кіркконнелл та Б. Мельник строго дотримуються еквілінеарності при перекладі строфіки оригіналу та схеми його римування (десятирядкова строфа - децима - з чергуванням рим типу "абабввгддг'', чотиристопний ямб з пірихієм, пересаджений на англійський ґрунт). Здебільшого у перекладах відсутні порушення ритму, але зустрічаються випадки, коли потрібний ритм зберігається за рахунок неправильного наголосу.

Добрий знавець мови-оригіналу та цільової мови, а також українського побуту, фольклору та національного характеру, Б. Мельник, на відміну від своїх колег В. Семенини, К. Андрусишина і В. Кіркконнелла, зумів у своєму перекладі передати не тільки складні перипетії сюжету славетної поеми І. Котляревського, але й її стильову специфіку. Так, прокладаючи шлях своїм послідовникам, Б. Мельник дав чимало прикладів дотепного і вдалого розв'язання перекладницьких завдань. Він шукає не лише образної та смислової точності у відтворенні оригіналу, а намагається перш за все знайти вірний стилістичний ключ, не дбаючи про буквалістичну точність. Майстерно відтворено в його англомовному перекладі макаронічну мову (додавання іншомовної морфеми до слів), що створює інший відтінок значення, в даному разі - своєрідної урочистості, пафосу: `За тиждень так лацину взнали, Що вже з Енеєм розмовляли І говорили все на ус: Енея звали Енеусом, Уже не паном - домінусом, Себе ж то звали - троянус' - `In just one week They knew enough to speak The Latin words with ending US. They called him fondly AENEUS, And not a lord, but DOMINUS, They called themselves TROYANUS' [10, c. 127].

Б. Мельник сповна врахував алітераційні та асонансні особливості твору. Наприклад, у оригіналі знаходимо ситуацію, за якої Дідона, удаючи, що не помічає як зрадливий коханець збирається у дорогу, довго тамувала злість. Побачивши, що Еней хоче втікати, вхопила його за чуб та просичала фразу: `Постій, прескурвий, вражий сину!', де алітерація проявляється у кожному слові через глухий свистячий та шиплячий приголосний. У перекладі Б. Мельник це відтворив як `Hey, wait a bit, son of a trull!' [10, с. 35], де перекладач натомість реалізував асонанс через повторення однакових голосних звуків [еі] та [л] відповідно на початку та у кінці рядка задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення змістового зв'язку. З огляду на те, що перекладач максимально наблизився до еквілінеарності, ритмометричних і римоутворюючих особливостей оригіналу, можна стверджувати, що переклад, виконаний Б. Мельником, відзначається високим ступенем дотримання змістовно-концептуальних і версифікаційних параметрів та успішно проходить тест на милозвучність [2, с. 128].

Однак, слід відзначити, що розглянуті переклади не позбавлені деяких вад. Недоліком перекладів є доволі поширена транскрипція чи транслітерація реалій за відсутності внутрітекстового або позатекстового пояснення, що унеможливлює сприйняття та розуміння реалії англомовним читачем, як, наприклад, у випадку з відтворенням назв напоїв сикизка, деренівка і дулівка, які Б. Мельник передає як `sykyzku', `derenivku' і `dulivku' [10, c. 133], при цьому з незрозумілих причин зберігаючи знахідний відмінок та пишучи ці слова великими літерами. Крім того, розглянутим перекладам дещо бракує експресивності. Так, відтворюючи вираз `І куди очі почухрав', перекладачі передали його як `He hit the foam where eyes could see' (В. Семенина), `And sailed off blind and hastily (К. Андрусишин і В. Кіркконнелл) та `As he sailed toward his destiny (Б. Мельник), які жодним чином не транслюють експресивність слова почухрав.

Загалом усі розглянуті переклади можна вважати більшою чи меншою мірою вдалими через те, що вони відповідають основним вимогам поетичних інтерпретацій сьогодення. У них чимало цікавих і несподіваних знахідок, сміливих експериментів, продуктивних переосмислень, які засвідчують високий професійний рівень перекладачів. Виявлені недоліки та певні розбіжності перекладів з оригіналом не зменшують їх вагу та не піддають сумніву перекладацьку майстерність В. Семенини, К. Андрусишина і В. Кіркконнелла та Б. Мельника, оскільки митці не тільки намагалися максимально відтворити всю поліфонію художнього світу “Енеїди” та зрозуміло донести її англомовному читачу, але й популяризувати культуру та традиції України далеко за її межами, адже, як слушно зауважив вітчизняний класик І. Франко, “визначні твори будь-якого письменника повинні бути перекладені на інші мови, бо лише літературні твори, поширені в перекладах серед різних націй і визнані ними, можуть вважатися класичними, світовими”. Засвідчений особистий перекладацький хист Б. Мельника, чий переклад виявився ближчим за формою і змістом до першотвору, тобто є найповнішим та найвлучнішим, може слугувати не тільки взірцем вирішення значної кількості перекладацьких труднощів, але і хрестоматійним прикладом панорамної картини аспектів теорії та практики поетичного перекладу.

Дослідження історії перекладів “Енеїди” І. Котляревського відображають еволюцію принципів усесвітнього художнього перекладу від переспівів і переробок до адекватних відтворень та сприяють розвитку української перекладацької думки.

Таким чином, на основі проведеного аналізу перекладів “Енеїди” І. Котляревського можна зробити наступний висновок: перекладаючи художній текст, зокрема поетичний, для досягнення адекватності й еквівалентності перекладач має враховувати усю багатошарову структуру віршованого твору, а саме: єдність ідей, образів, слів, звукопису, ритму, інтонації, композиції; дотримуватися відповідностей на лексичному, синтаксичному, стилістичному, просодичному і фактичному щаблях та нерозривного зв'язку між ними для того, щоб трансформований художній твір через перенесення усіх параметрів у нову мовно-культурну систему отримав повноцінне та достойне “друге життя”.

Проведене дослідження відкриває перспективу для подальшого аналізу англомовних перекладів українських поетичних творів, спрямованого на створення загальної картини їх функціонування як засобів міжкультурної комунікації.

Література

1. Вір Дж. Життя на бистрині: Інтерв'ю // Всесвіт. - 1981. - №11. - с. 191-193.

2. Коломієць Л.В. Перекладознавчі семінари: актуальні теоретичні концепції та моделі аналізу поетичного перекладу: навчальний посібник. / Л.В. Коломієць - К.: ВПЦ "Київський університет", 2011. - 527 с.

3. Москаленко М. Нариси з історії українського перекладу / М. Москаленко // Всесвіт. - 1993. - №9/10. - с. 113-120.

4. Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. - Спб., 1830. - Т. 5.

Лексикографічні джерела

5. Англо-український фразеологічний словник / Уклад. К.Т. Баранцев. - Київ: Знання, 2005. - 1056 с.

6. Гороть Є.I. Англо-український словник / Є.I. Гороть, Л.М. Коцюк, Л.К. Малімон, А.Б. Павлюк. - Вінниця : Нова книга, 2006. - 1700 с.

7. Котляревський І. Словарь малороссийских словъ, содержащихся в Энеиде, с русским переводом. - Харьковъ: Университетская типография, 1842. - 32 с.

8. НогпЬу A.S. Oxford Advanced Learner's Dictfonary of Current English. Sixth editfon. - Oxford University Press, 2000. - 1540 p.

Ілюстративний матеріал

9. Котляревський І.П. Енеїда. [Електронний ресурс]

10. Котляревський І.П. Енеїда. Ivan Кotliarevsky. Aeneid: [Translated by Bohdan Melnyk]. - Canada, ranfo: The Basilian Press, 2004. - 278 p.

11. Ivan totliarevsky. Eneida: Excerpts. Translated by Andrusyshen C.H.&Kirnnell W. // The Anfogy "The Ukrainian Poets 1189-1962". - ranfo: University of ranfo Press, 1963. - pp. 36-47.

12. Semenyna W. Ivan Кotlarevsky, “Aneid” // the Ukrainian Weekly (Supplement to the Svoboda (Ukrainian Daily)) оп Ocfober 20, 1933. - №3. - p. 3.

Размещено на Allbest.ru