Дискурсивна стратегія як модель прагматичної мовленнєвої поведінки комунікантів (на матеріалі новел О. Генрі)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дискурсивна стратегія як модель прагматичної мовленнєвої поведінки комунікантів (на матеріалі новел О. Генрі)

Рудик М.К.

Ключові слова: дискурсивна/мовленнєва стратегія, дискурсивна/ мовленнєва тактика, різка стратегія, помірна стратегія, мінлива стратегія.

Сучасні науковці виявляють підвищений інтерес до прагматичної сфери комунікації. Її ще називають мотиваційною, оскільки виявляє саме мотиви того чи іншого мовленнєвого повідомлення. Такий мотиваційний рівень мовленнєвої взаємодії науковці іменують прагматиконом [8, с. 37]. До нього відносяться мотиви й цілі особистості, що керують її мовленнєвою поведінкою. Актуальність вивчення прагматичної мовленнєвої поведінки визначається спробами вчених пізнати краще одні з найбільш таємничих і містичних куточків існування людини - її свідомість, пізнання, мислення та причини діяльності. Науковці аналізують мовленнєвий вплив з позиції авторського стилю (Герасименко О.В., Гніздечко О.М.), з позицій комунікативних стратегій і тактик як засобів згаданого раніше впливу (Морозова И.И., Юшковець І.А.), з позицій сучасності (Дмитрук О.В., Фадєєва О.В.). Дослідження у зазначеній галузі здебільшого велися з точки зору висвітлення комунікативної стратегії чи то як загального наукового поняття, чи то як відображення мотиваційного світогляду певних конкретних мовних особистостей.

Метою нашого дослідження є узагальнення розгалужених понять щодо дискурсивних стратегій і тактик та відображення деяких характерних типів стратегій англомовного суспільства певної історичної доби, а саме кінця ХІХ - початку ХХ століття. До завдань дослідження відносяться аналіз думок щодо визначення поняття дискурсивної стратегії і тактики, обґрунтування підходів до класифікацій стратегій та їх структури, характеристика основних типів комунікативних стратегій англомовного суспільства, якими вони постають з персонажного мовлення в новелах О. Генрі. Дискурсивні стратегії, хоча й виділяються у мові в дослідницьких цілях, але, тим не менш, вони є лише частинами мовленнєвої взаємодії, нерозривно пов'язані з усіма складовими (контекстом, ситуацією, соціальними і психологічними особливостями комунікантів) і мають свій вплив тільки в складі цих взаємозв'язків. Саме такий підхід до мотиваційних висловів визначає актуальність роботи.

Мотиви й цілі мовних особистостей дійових осіб, як компоненти їх психічної сутності, реалізуються через аналіз мовного матеріалу з позицій прагмалінгвістичного підходу. У прагмалінгвістиці мовлення трактується як цілеспрямована діяльність людини, продуктом якої є текст [1, с. 12]. В основі прагмалінгвістичних досліджень лежать декілька аспектів. По-перше, це комунікативні потреби мовця та його компетенція - мовна та комунікативна. Мовна компетенція включає знання правил вимови, словникового складу та вміння будувати висловлення відповідно до граматичних норм конкретної мови. Комунікативна компетенція передбачає вміння спілкуватися, тобто знати, що сказати за певних обставин і як, тобто які мовні засоби обрати для досягнення бажаного результату в певних соціальних контекстах [11, с. 36]. Поєднання обох видів компетенції забезпечує ефективність мовленнєвої діяльності особистості, тобто перлокутивний ефект, сутність якого полягає в успішному сприйнятті адресатом змісту повідомлення. Серед принципів прагмалангвістичного дослідження слід виділити комунікативну здатність і готовність мовця цілеспрямовано будувати висловлення, які досягають бажаного перлокутивного ефекту. Саме такі комунікативні потреби й здібності слугують в нашому дослідженні одиницями аналізу мотиваційного рівня мовної особистості, відображеної в новелах О. Генрі. Інструментарій прагматичного аналізу докладно розроблений в теорії мовленнєвих актів [13, с. 119-129; 14, с. 271-278; 17, с. 48; 26, с. 211-212; 30, с. 179-216; 31, с. 19-50]. В нашій роботі вивчення теорії мовленнєвих актів обмежується акцентуванням лише на одному із аспектів - аналізі перлокутивного ефекту мовленнєвої взаємодії крізь призму виявлення та пояснення стратегій і тактик персонажного мовлення.

Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення мовлення уможливлює дослідження мовної особистості шляхом аналізу продукованого нею дискурсу. Прагматичні риси колективної мовної особистості англомовних носіїв, зображених у новелах О. Генрі, знаходять своє відображення у специфічному наборі використовуваних ними дискурсивних стратегій і тактик. Під дискурсивною стратегією розуміється комунікативна лінія мовленнєвої поведінки, в якій система різних вербальних засобів використовується для досягнення певної комунікативної мети, стратегічного результату [9, с. 53]. Також дискурсивна стратегія трактується як складна модель, що відображає правила поведінки в мовленнєвій ситуації спілкування [6, с. 119]. У нашій роботі дискурсивна стратегія позначає сукупність певних комунікативних тактичних прийомів, які формують спосіб, форму та манеру подачі мовленнєвого матеріалу.

Поняття дискурсивної стратегії персонажів включає їх комунікативні задуми, світоглядні цінності, оцінююче ставлення до предмету мовлення, а також внутрішні прагматичні бажання мовця. Дискурсивна стратегія, якій свідомо надається перевага мовцем, “стоїть” нібито понад текстом, надихаючи відповідні тактики її реалізації [4, с. 94]. Дискурсивна стратегія проявляється в характерних зразках комунікативної поведінки мовної особистості через використання дискурсивних тактик. Дискурсивну, або мовленнєву, тактику розуміють як сукупність дій, що виконуються в певній послідовності та підпорядковуються певним правилам для досягнення комунікативної мети [12, с. 4]. У нашому дослідженні дискурсивна / мовленнєва тактика трактується як конкретна реалізація дискурсивної стратегії, виражена конкретними типами висловлень чи певною низкою комунікативних дій.

Аналіз, виявлення та зображення дискурсивних стратегій входить у коло завдань прагматики. В різних дослідженнях з даної проблематики виділяються різноманітні складники дискурсивної стратегії [2, с. 343-349; 5, с. 153-157; 6, с. 120; 20, с. 413-415; 22, с. 69-75]. Ми виділяємо такі структурні компоненти дискурсивної стратегії: а) емоції й почуття мовців, їх задуми та психологічні настанови; б) характер та структура повідомлень; в) логічні та послідовні припущення носіїв мови, що ґрунтуються на досвіді кожного окремого мовця; г) синтаксичні структури, що ґрунтуються на виборі жанрових особливостей; д) загальні стилістичні засоби композиційної організації змісту мовлення; є) дотримання загальноприйнятих постулатів і принципів задоволення кооперованої мовленнєвої взаємодії. У нашому дослідженні не всі згадані чинники розглядатимуться докладно. Оскільки аналіз ілюстративного матеріалу виконується в межах лінгвістичного дослідження, особлива увага в роботі приділяється стилістичному та прагматичному рівням структурної організації стратегічної моделі мовленнєвої поведінки персонажів. У фокусі нашої уваги знаходяться правила й закономірності побудови персонажного дискурсу в комунікативно- прагматичному й метакомунікативному аспектах його вивчення.

Дотримання риторичних норм англомовного дискурсу є однією з головних умов успішної комунікації. До основних риторичних норм англомовного дискурсу належать: 1) загальноприйняті постулати мовленнєвого спілкування, 2) національно-культурні традиції, 3) функціональні стандарти (етикет мовного спілкування). План вираження етикету в кожній мові є національно специфічним [10, с. 103; 19, с. 49]. Зокрема, національно-мовна своєрідність англомовного персонажного мовлення полягає в дотриманні комунікативних принципів ввічливості та кооперації [16, с. 46-49; 21, с. 56-69; 24, с. 83-106; 25, с. 141-158; 26, с. 121-129], у навмисній некатегоричності викладу [23, с. 187-210; 29, с. 3-23], у компромісі між гарними манерами й правдивістю, в стриманості мовлення.

Для позитивного використання дискурсивної стратегії шляхом вживання відповідних тактик велику роль відіграють постулати: а) осмислення, що має на меті необхідність досягнення між комунікантами однакового світоглядного розуміння дійсності; б) чіткості - потреба у ясності висловлення, мовлення без подвійного змісту з метою правильного розуміння інформації адресатом; в) достатності, тобто існування достатньої кількості засобів мовної репрезентації повідомлення для адекватного сприймання його змісту; г) ситуативності, що обумовлюється вправністю підтримувати бесіду в потрібному руслі [7, с. 239], узгоджено з темою, комунікативним наміром, вмінням добирати потрібні вислови згідно з ситуацією. Дотримуючись указаних постулатів, максим та принципів мовленнєвої взаємодії, кожна мовна особистість, належно до своїх комунікативних бажань, добирає необхідний тип дискурсивної стратегії.

Обумовлена риторичними нормами англомовного спілкування, мовленнєва діяльність комунікантів проявляється в художньому дискурсі О. Генрі через використання трьох основних типів дискурсивних стратегій: різкої, помірної та мінливої. Деякі науковці характеризують схожі типи дискурсивних стратегій як жорсткий, м'який та гнучкий [15, с. 51; 6, с. 121; 11, с. 42-44; 18, с. 9-16]. Така класифікація науково обґрунтована, проте ми вважаємо, що таке формулювання є дещо категоричним, оскільки дискурсивні стратегії не є чистими, тобто зазвичай мають у собі риси усіх типів, не лише одного. Ми можемо їх диференціювати лише за домінуючими ознаками, але не єдиними. Створення стилю мовленнєвої поведінки регламентується морально-етичними знаннями мовців, що пов'язано з відповідністю або невідповідністю риторичним нормам англомовного спілкування. Тож, для різкої дискурсивної стратегії характерним є навмисне порушення принципів, постулатів та норм мовленнєвого спілкування. В свою чергу відповідність мовця правилам мовленнєвої поведінки, мовленнєва повага до співрозмовника, що говорить про дотримання принципів мовленнєвої ввічливості та кооперації, є властивими рисами помірної дискурсивної стратегії. Мінлива дискурсивна стратегія розглядається як мовленнєва взаємодія людини через зміну своєї комунікативної поведінки від підлесника до агресора відповідно до ситуації.

Найбільш виразно різниця між різними типами простежується в мовленнєвих взаємодіях комунікантів. Так, злодії, звертаючись у листі до батька викраденої дитини, обирають різкі форми вербального впливу заради отримання викупу, тоді як містер Дорсет, батько, відповідає помірною відмовою:

“Ebenezer Dorset, esq.:

We have your boy concealed in a place far from Summit. It is useless for you or the most skilful detectives to attempt to find him. Absolutely, the only terms on which you can have him restored to you are these: we demand fifteen hundred dollars for his return... . If you attempt any treachery or fail to comply with our demand as stated, you will never see your boy again .... These terms are final....

Gentlemen: I received your letter to-day by post, in regard to the ransom you ask for the return of my son. I think you are a little high in your demands, and I hereby make you a counter-proposition, which I am inclined to believe you will accept. You bring Johnny home and pay me two hundred dollars .... You had better come at night

Very respectfully, Ebenezer Dorset” [28, c. 201-205].

Намір здійснити вплив на батьків та бажання за будь-яких умов отримати гроші спричиняють вибір злодіями різкої дискурсивної стратегії, що реалізується шляхом використання тактик підтвердження своєї влади над родиною (it is useless for you or the most skilful detectives to attempt to find him), демонстрування відсутності можливих перемов (absolutely, the only terms on which you can have him restored to you ...; these terms are final) та наполегливого залякування за допомогою використання мовленнєвих актів - комісивів-погроз [3, с. 56] (if you attempt any treachery ... you will never see your boy again). Специфіка мовленнєвої поведінки містера Дорсета зумовлена впевненістю в правильності своїх поглядів. Бажання запевнити злодіїв у недоцільності їхніх вимог реалізується через вживання операторів дискурсивного пом'якшення категоричності висловлень (gentlemen; you ask for ...; I am inclined to believe; you had better ...; very respectfully ...), що свідчить про втілення принципу мовленнєвої ввічливості як провідного комунікативного постулату.

Мінлива дискурсивна стратегія поєднує в собі елементи різкої та помірної ліній мовленнєвої поведінки і є досить поширеним способом англомовної вербальної комунікації. Саме мінлива дискурсивна стратегія реалізується в розмові злодія Чорного Біла, який видає себе за містера Персіваля Сент Клера, та його працедавця містера Генрі Огдена. Останній ненав'язливо звинувачується в злочинах, скоєних Чорним Білом, який у такий спосіб намагається зняти із себе підозру:

- There's one thousand dollars reward for his capture, - says Ogden.